Непрямі податки та механізми їх впливу на товарооборот країни

Незважаючи на те, що специфічні акцизи виникли набагато раніше від універсальних, ХХ століття можна охарактеризувати як період стрімкого розвитку саме універсальних акцизів.

Як зауважують А. Соколовська та І. Майбуров, така ситуація була зумовлена наступними причинами [2, с. 467]: вищою фіскальною ефективністю універсальних акцизів порівняно зі специфічними, в умовах ширшої бази оподаткування; вищою економічною ефективністю універсальних акцизів порівняно зі специфічними внаслідок оподаткування всіх товарів за єдиною ставкою, в результаті чого універсальні акцизи не впливають на відносні ціни, а навпаки породжують менше надлишкове навантаження; цілеспрямованою політикою Євросоюзу, направленою на забезпечення використання універсальних акцизів у формі податку на додану вартість всіма країнами-членами.

Характерною рисою універсальних і специфічних акцизів є те, що вони включаються до ціни товару у вигляді надбавки, тому їх кінцевими платниками виступають споживачі. Незважаючи на значний фіскальний і регуляторний потенціал, закладений у непрямих податках, відношення до них склалося неоднозначне, у науковій та практичній літературі наголос робиться як на недоліках, так і на перевагах непрямих податків (табл. 2).

Таблиця 2. Ідентифікація переваг і недоліків непрямих податків

У системі непрямих податків найбільшу фіскальну роль відіграють ПДВ та специфічні акцизи, однак всім без винятку непрямим податкам належить одна з провідних ролей у регулюванні товарообороту. У науковому середовищі ПДВ розглядають з наступних позицій:

- податок, який стимулює експорт [3, с. 9];

- податок, який не створює перешкоди для зовнішньої торгівлі;

- як податок, який негативно впливає на товарооборот, у тому числі на товарооборот зовнішньої торгівлі [4, с. 46].

ПДВ може справлятися у кількох формах. Так, податки типу sales tax є одними з найпоширеніших, вони справляються в країнах СНД, Африки, Латинської Америки, деяких країнах Азії. В економічно розвинених кранах справляється ПДВ типу consumption tax, який вважається максимально нейтральним і найменш небезпечним в частині виникнення кумулятивного ефекту і розкручування інфляційної спіралі. У більшості країн ПДВ справляється на принципах місця призначення. Це передбачає, що податок стягується тільки з товарів і послуг, які призначені для споживання в середині країни. При цьому експортні операції отримують знижки, які дорівнюють сумі ПДВ, сплаченого при виробництві продукції на експорт, а імпортні операції оподатковуються так само, як і товари, виготовлені в середині країни. Таким чином, ПДВ, побудований за принципом країни призначення, стимулює експорт, тоді як втрати несуть платники податку, який сплачується з імпорту та місцевого споживання [5, с. 101]. Такий механізм справляння ПДВ впливає на товарооборот країни, оскільки він стимулює експорт та теоретично може стримувати імпорт. Однак у випадку, якщо попит на імпортні товари нееластичний, то оподаткування ПДВ імпорту підвищує його фіскальний потенціал і жодним чином не впливає на обсяги імпорту.

Що стосується досвіду справляння ПДВ в Україні, то питання позитивного впливу ПДВ або його нейтральності є дискусійним, оскільки механізм відшкодування ПДВ в Україні недостатньо прозорий, затримки з його відшкодування зменшують обсяги оборотних коштів підприємств і тим самим звужують їх можливості для подальшого розвитку. Запровадження фінансових векселів для відшкодування ПДВ також не вирішує цю проблему, оскільки відволікання грошей з обороту все одно має місце.

Вплив ПДВ на внутрішній товарооборот може проявлятися через звільнення від оподаткування (без відшкодування) окремих видів діяльності та імпорту. Звільнення від оподаткування окремих видів діяльності сприятиме зростанню обсягів виробництва у цих галузях. Однак не можна однозначно стверджувати, що ціни на їх продукцію будуть нижчі, ніж за умови справляння ПДВ. Тобто, очікувати можна тільки збільшення обсягів виробництва, як наслідок розширення бази оподаткування для інших податків та створення нових робочих місць.

Звільнення від оподаткування імпорту доцільне тоді, коли існує необхідність збільшення присутності на вітчизняному ринку імпортної продукції, зокрема продукції високотехнологічного характеру, яку не виготовляє країна-імпортер. Такий захід дозволяє реалізовувати стратегію наздоганяючого розвитку шляхом імпорту передових технологій та їх освоєння паралельно з розвитком власних технологій.

Регуляторний потенціал ПДВ може бути реалізований також за допомогою застосування нульової ставки ПДВ. Такий механізм передбачає відшкодування ПДВ платнику податків, раніше сплаченого у складі ціни придбаних товарів, робіт, послуг. За допомогою такого механізму можна стимулювати експорт, що також буде змінювати структуру товарообороту та позитивно впливатиме на динаміку платіжного балансу [6, с. 369].

Протягом останніх років серед науковців і практиків не вщухають дискусії щодо доцільності заміни ПДВ податком з обороту. Податок з обороту справляється на всіх стадіях руху товарів. При цьому допускається подвійне оподаткування, оскільки у валовий оборот включаються податки, що були сплачені раніше. Поряд із позитивами податку з обороту (сплата всіма учасниками ринку, стабільність податкових надходжень до бюджету, відсутність відшкодувань, відсутність прив'язки товару до використання у господарській діяльності), на які вказують його прихильники, необхідно враховувати і його негативні сторони (наявність кумулятивного ефекту, регресивність впливу на ціну, стимулювання інфляції та дестимулювання експорту тощо). Враховуючи переваги і недоліки ПДВ та податку з обороту, вважаємо, з точки зору регулювання товарообороту заміна ПДВ податком з обороту є недоцільною. Заміна ПДВ на податок з обороту у першу чергу стане одним із чинників зменшення експорту, який в Україні за обсягами залишається недостатнім і потребує додаткових стимулів з боку держави. До того ж збільшується ризик подальшого зростання сировинного експорту .

Специфічні акцизи також мають регулюючі властивості, оскільки, в першу чергу, покликані регулювати споживання підакцизних товарів (зменшувати), що відповідним чином позначається на їх ціні і обсягах виробництва та імпорту, а, значить, і на товарообороті [7, с. 8]. Оптимальними товарами акцизного оподаткування вважаються товари, використання яких породжує негативні зовнішні ефекти. Це традиційні підакцизні товари - алкогольні напої та тютюнові вироби, а також відносно нові підакцизні товари - енергетичні продукти (бензин, електроенергія, газ, вугілля, дизельне пальне і т.д.). У країнах Європейського Союзу такі підакцизні товари називають гармонізованими. Вибір цих товарів за об'єкти акцизного оподаткування пояснюється кількома основними причинами:

- по-перше, теоретично виправданим може бути подвійне оподаткування непрямими податками тільки товарів з негативними зовнішніми ефектами;

- по-друге, ці товари є об'єктом особливої уваги держави, яка намагається регулювати їх виробництво і споживання, за допомогою якого держава може спонукати споживачів вказаних товарів зменшувати обсяги їх споживання, змінювати його структуру, переходити до споживання менш шкідливих для здоров'я і навколишнього середовища товарів;

- по-третє, подолання наслідків споживання шкідливих для людини, суспільства і природи товарів потребує акумуляції в руках держави значних фінансових ресурсів, які варто направляти на розвиток охорони здоров'я, будівництво автомобільних доріг, охорону навколишнього середовища, проведення досліджень у сфері екологічно чистих видів палива, альтернативних джерел енергії і т.п. Основним джерелом таких ресурсів мають бути податки на товари, споживання яких породжує негативні зовнішні ефекти [8].

Однак протягом останніх років в країнах Європи спостерігається розширення переліку підакцизних товарів. Запровадження нових груп підакцизних товарів зумовлене двома основними причинами:

- необхідність розширення бази оподаткування акцизним податком з метою збільшення податкових надходжень до бюджету. Особливої гостроти ця проблема набула під час останньої глобальної економічної кризи;

- бажання урядів окремих країн зменшити обсяги споживання товарів, які є шкідливими для здоров'я (в окремих країнах до цієї категорії потрапили сіль, цукор, кава тощо).

Різновидом специфічних акцизів можна вважати податки на предмети розкоші, якщо вони включаються до ціни відповідного товару у вигляді спеціальної надбавки. Як правило оподаткування такого типу поширюється на товари, які споживаються фізичними особами, що створює передумови для ухилення від сплати таких податків. Оподаткуванню предметів розкоші властиві кілька ефектів:

- у короткостроковій перспективі збільшення доходів бюджету за рахунок оподаткування предметів розкоші;

- у довгостроковій перспективі можливе зростання обсягів контрабанди та тіньового сектору реалізації таких товарів;

- у довгостроковій зменшення питомої ваги предметів розкоші у загальному обсязі товарообороту, що зумовлено низькою еластичністю попиту на такі товари [9].

Таким чином, застосування акцизного оподаткування більшою мірою впливає на структуру внутрішнього товарообороту. Однак тут варто враховувати не тільки прямий вплив, який проявляється через зменшення обсягів споживання підакцизних товарів внаслідок підвищення їх ціни, а й опосередкований - коли відбувається заміщення споживання одних товарів іншими, зменшуються обсяги товарів, які реалізуються через неорганізовані канали продажу тощо.

Традиційно вважається, що найбільшою мірою на товарооборот впливає мито, що з точки зору регулювання зовнішньоторговельного обороту є беззаперечним фактом, окрім того, для країн з низьким рівнем соціально-економічного розвитку мито відіграє значну фіскальну роль. Застосування імпортного та експортного мита супроводжується виникнення кількох ефектів (рис. 1).

Рис. 1. Вплив мита на товарооборот країни

Таким чином, запровадження мита, зміна його ставок дозволяє впливати як на внутрішній, так і на зовнішній товарооборот країни. Завдяки застосуванню мита можна регулювати присутність товарів іноземних фірм на внутрішньому ринку, що у короткостроковій перспективі може сприяти збільшенню частки національних товаровиробників у внутрішньому товарообороті країни.

Однак у випадку зниження конкурентоспроможності товарів національних виробників це може спровокувати такий негативний ефект як зростання контрабанди.

Ступінь регулювання зовнішнього товарообороту за допомогою мита залежить від співробітництва країни з міжнародними торговими організаціями та членства у різного виду міжнародних об'єднаннях, які висувають свої вимоги щодо діапазону застосування мита у сфері зовнішньої торгівлі.

Одностороннє порушення таких умов матиме негативні наслідки для країни-порушника, через введення митних обмежень щодо її товарів або застосування штрафних санкцій. Узагальнюючи, місце непрямих податків у регулюванні товарообороту можна зобразити наступним чином (рис. 2). Згідно з інформацією у рис. 2, непрямі податки мають потужний регуляторний потенціал.

Реалізація регуляторного потенціалу непрямих податків у сфері регулювання товарообороту дає можливість впливати на параметри соціально- економічного розвитку не завдаючи при цьому значних втрат бюджету [10, с. 171].

Рис. 2. Місце непрямих податків у регулювання товарообороту

Вплив на параметри соціально-економічного розвитку досягається завдяки тісному причинно-наслідковому зв'язку між характеристиками товарообороту та соціально- економічного розвитку. Так, ступінь імпортозалежності та експортоорієнтованості економіки впливає на динаміку ВВП.

Зважаючи на це, регулювання товарообороту зовнішньої торгівлі є одним із заходів, направлених на відновлення і подальший прогресивний розвиток вітчизняної економіки. Якісні характеристики експорту (переважання кінцевої продукції чи сировини) впливають на конкурентоспроможність національної економіки, а також на параметри економічної безпеки, що також підвищує значимість регулювання зовнішнього товарообороту. Моніторинг товарообороту внутрішньої торгівлі дає змогу виявити тенденції реалізації продукції вітчизняних товаровиробників та швидко відреагувати на проблеми відповідної галузі.

В Україні до цього часу така політика була неефективною, що призвело до зникнення цілих галузей промисловості. Регулювання товарообороту може мати і спрямовані соціальні ефекти. Так, традиційно запроваджуються специфічні акцизи на алкогольні і тютюнові вироби. Разом із тим країни, які бажають обмежити споживання таких товарів, щороку підвищують ставки справляння специфічних акцизів (наприклад, Німеччина, Бельгія, Франція, які провадять масштабну боротьбу з палінням, або Сербія, Хорватія, Словенія, які намагаються зменшити споживання алкогольних виробів серед населення).

Варто зазначити, що у ХХІ ст. економічно розвинені країни світу одним з пріоритетів соціального розвитку визначають здоров'я нації, тому активно досліджується вплив споживання окремих товарів на рівень здоров'я [11, с. 32].

Як було зазначено вище, реалізація регуляторного потенціалу непрямих податків у сфері регулювання товарообороту не завжди означає завдання шкоди реалізації їх фіскального потенціалу. Це пояснюється трьома особливостями справляння непрямих податків.

По-перше, регулюючий вплив непрямих податків не завжди пов'язаний із зменшенням ставок їх податків чи виведенням з-під оподаткування окремих груп товарів. Навпаки, якщо необхідно обмежити споживання окремих товарів, то ставки непрямих податків на них підвищуються, що у короткостроковому періоді сприяє збільшенню надходжень до бюджету від оподаткування непрямими податками таких товарів.

По-друге, можливість диференціації ставок податків, яку потягом останніх п'яти років активно використовують країни Європи. В результаті диференціації ставок справляння непрямих податків втрати від регулюючого впливу на одну товарну групу компенсуються за рахунок підвищення непрямих податків на інші товарні групи.

По-третє, від непрямих податків важче ухилятися - дохід, який раніше було виведено з- під оподаткування, витрачається на придбання товарів і послуг, в ціну яких закладено непрямі податки (за умови, що товари і послуги купуються на організованому ринку).

ПДВ, акцизний податок та мито виявляють вагомий вплив на обсяги і структуру товарообороту країни. Варто зазначити, що такий вплив може бути як негативний, так і позитивний. Ризик негативного впливу зростає у випадку необдуманого застосування непрямих податків, наслідками якого може бути дестимулювання експорту (або створення передумов для фіктивного експорту), неконтрольований імпорт товарів тощо [12, с. 119].

Однак, виважене застосування непрямих податків як інструментарію регулювання товарообороту сприяє оптимізації обсягів та структурі товарообороту країни і агропродовольчої галузі зокрема.

Висновки

На шляху до соціально орієнтованої економіки Україна повинна вивчати та враховувати світовий досвід адміністрування непрямих податків, надавати перевагу соціальній ефективності цих податків, не зважаючи на збільшення адміністративних витрат щодо їх справляння.

Враховуючи наявні неузгодженості окремих елементів вітчизняних механізмів нарахування ПДВ і акцизного податку з європейськими стандартами, варто увагу приділяти концептуальним напрямам подальшого вдосконалення алгоритмів їх справляння. У сфері ПДВ такими є подальше вдосконалення законодавства та остаточна його адаптація до вимог ЄС; ліквідація неефективних пільг; запровадження науково-обґрунтованих диференційованих ставок; забезпечення своєчасного відшкодування; удосконалення електронних сервісів адміністрування ПДВ.

У сфері акцизного оподаткування основними напрямами вдосконалення є: підвищення рівня адаптації законодавства до вимог ЄС; розширення переліку підакцизних товарів, об'єктів та бази оподаткування; посилення екологічної спрямованості акцизного оподаткування; підвищення дії фіскальної і регулятивної функцій акцизу.

Митна система виступає одним з найголовніших інструментів державної політики, а її головним функціональним завданням є забезпечення захисту національних інтересів і національної безпеки України в політичній, економічній, соціальній, екологічній та інших сферах.

Бібліографічний список

непрямий оподаткування міжнародний товарооборот

1. Луцик А.І. Проблематиката перспективи розвитку специфічного акцизного оподаткування в Україні. Наукові записки Національного університету «Острозька академія. Серія «Економіка». 2010. Вип. 15. С. 37-44.

2. Майбуров И.А., Соколовская А.М. Теория налогообложения. Продвинутый курс: учебник. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2011. 591 с.

3. Десятнюк О.М.Напрямки реформування механізму адміністрування ПДВ у контексті європейського досвіду. Світ фінансів. 2015. № 3. С. 7-17.

4. Данілов О.Д. Податок на додану вартість: проблема оптимізації адміністрування. Вісник податкової служби України. 2009. № 12. С. 45-48.

5. Замасло О.Т.,ОксенюкО.І. Аналіз переваг танедоліків впровадження диференційованих ставок ПДВ в Україні. Формування ринкової економіки. 2014. № 31. С. 98104.

6. Сідельникова Л.П. Фіскальна ефективність податку на додану вартість в Україні. Сталий розвиток економіки. 2012. № 7 (17). С. 365-371.

7. Крисоватий А.І., Гуцул І.А. Фіскальна ефективність ПДВ із ввезених на митну територію України товарів. Економіст. 2015. № 5. С. 7-9.

8. Макаренко В.В. Фіскальна ефективність акцизного оподаткування в Україні. ЦКЬ: http://www.stattionline.org.ua/ekonom/60/8040-fiskalna-efektivnist-akciznogo-opodatkuvannya-v- икга%Б1 %97піДШ1

9. Нікітішин А.О.Основнінапрями вдосконаленнямеханізму податкового регулювання.Ефективнаекономіка.2016.№2.ИКЬ: http://www.economy.nayka.com.ua/? op= 1&z=4789,

10. Сотніченко, О.А. Митне регулювання товарообороту у контексті міжнародної інтеграції. Збірник Наукових праць Національного університету державної податкової служби України. 2013. №2. С. 165-176.

11. Проскура К.П. Зарубіжний досвід організації податкового адміністрування. Економічний часопис -ХХІ. 2012. № 7/8. С. 30-33.

12. Ткачик Ф.П., Хома Х.А. Податковий контроль у сфері виявлення ризиків з ПДВ. Світ фінансів. 2015. Вип. 2. С. 113-123.

Размещено на Allbest.ru