Особливості оподаткування багатства в Європейському Союзі: перспективи для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільського національного економічного університету

Державна фіскальна служба в Тернопільській області

Особливості оподаткування багатства в Європейському Союзі: перспективи для України

Якимчук Петро Миколайович, Копищик Галина Геннадіївна

Анотація

Якимчук Петро Миколайович

Заступник начальника Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області Наукові інтереси: фіскальна політика, адміністрування податків, майнове оподаткування

Копищик Г алина Г еннадіївна

Тернопільського національного економічного університету Наукові інтереси: фіскальна політика, податкова система, міжнародне оподаткування

Досліджено спільні та відмінні риси оподаткування майна в країнах Європейського Союзу та Україні. Визначено роль майнових податків у контексті міжнародної економічної нестабільності.

Акцентовано, що значною відмінністю структури податкової системи України від традиційних податків, що функціонують в країнах ЄС є відсутність довершеного податку на майно в контексті оподаткування багатства. В європейському ракурсі він передбачає оподаткування предметів, споживання яких свідчить про багатство або про відносну заможність. Податок на багатство орієнтується виключно на фінансово-майновий статус платника, а специфіка справляння перетворює його в унікальний фіскальний інструмент держави.

Проведене дослідження показало, що в Україні не сформульовано законодавчий та організаційно-методичний базис ідентифікації предметів розкоші та платників податків - осіб, що мають оподатковуватися податком на розкіш. Систематизовано об'єкти оподаткування податком на багатство в розвинених країнах світу. Окреслено перспективи розвитку майнового оподаткування в Україні в частині функціонування податку на багатство. Доведено, що значну роль в запровадженні повноцінного податку в Україні, який би оподатковував товари розкоші, необхідно приділяти досвіду країн ЄС.

Поетапна імплементація такого досвіду спроможна створити базис для фінансового зміцнення дохідної частини місцевих бюджетів та посилити соціальну компоненту фіскальної політики в Україні.

Ключові слова: майнові податки, податкова політика, фіскальне регулювання, податок на багатство, товари розкоші, Європейський Союз.Yakymchuk P.M., Kopyshchyk H.H.

Annotation

THE FEATURES OF WEALTH TAXATION IN THE EUROPEAN UNION: PERSPECTIVES FOR UKRAINE

The common and different features of property taxation in the countries of the European Union and Ukraine are investigated. The role of property taxes in the context of international economic instability is determined.

It is emphasized that the significant difference between the structure of the tax system of Ukraine and the traditional taxes operating in the EU countries is the absence of a complete property tax in the context of wealth taxation. In the European perspective, it provides for the taxation of items whose consumption is evidence of wealth or relative wealth. Wealth tax is focused solely on the financial and property status of the payer and the specifics of the levy turn it into a unique fiscal instrument of the state.

The conducted research showed that in Ukraine the legislative and organizational- methodical basis of identification of luxury goods and taxpayers - persons who are to be taxed on luxury tax - is not formulated. Wealth tax objects in the developed world are systematized. Prospects of development of property taxation in Ukraine regarding the functioning of the wealth tax are outlined. It is proved that a significant role in the introduction of a full tax in Ukraine, which would tax luxury goods, should be given to the experience of EU countries.

The step-by-step implementation of this experience can create the basis for financially strengthening the revenue side of local budgets and strengthening the social component of fiscal policy in Ukraine.

Key words: property taxes, tax policy, fiscal regulation, wealth tax, luxury goods, European Union.

Постановки проблеми. З огляду на складну фінансово-бюджетну ситуацію, в якій перебуває наша країна, майнові податки, як і в більшості країн об'єднаної Європи, можуть стати потенційним джерелом додаткових податкових надходжень і підтримки тим самим бажаного рівня суспільних видатків. При цьому вітчизняним науковцям та політикам не варто забувати про важливість реформування вже існуючих податкових інструментів і механізмів податкової політики, оскільки саме реформування виступає одним із пріоритетних важелів стабілізації економічного розвитку держави. В контексті цього, та з огляду на міжнародну економічну нестабільність і пріоритетність євроінтеграційних процесів, актуального значення набуває порівняння систем оподаткування майна в Україні та країнах Європейського Союзу, особливо в процесі ідентифікації об'єктів оподаткування (категорій розкоші).

Аналіз наукових досліджень. Проблема оподаткування предметів розкоші (багатства) розглядалася багатьма ученими, серед яких є такі класики економічної наукової думки як П. Гутманн, Дж. Кейнс, Д. Рікардо, А. Сміт, а також сучасні науковці та фахівці: В. Андрущенко, Н. Атаманчук, З. Варналій, І. Горський, О. Дубовик, А. Кравчун, А. Крисоватий, М. Свердан, Т. Тучак, Є. Хорошаєв, Г. Яренко тощо.

Водночас, визнаючи вагомість напрацювань і наукових здобутків зазначених науковців, варто акцентувати увагу на необхідності забезпечення обраного Україною курсу на європейську інтеграцію, що вимагає ґрунтовніших досліджень перспектив та пріоритетів реформування національної економічної системи, зокрема у площині її фіскальної складової, відповідно до сучасних закономірностей функціонування світогосподарської системи. Встановлення тенденцій розвитку національних систем оподаткування ЄС дасть змогу обґрунтувати напрями та підходи до модернізації вітчизняної системи оподаткування майна як ефективного джерела наповнення бюджетних ресурсів України з урахуванням принципів та важелів міжнародної податкової конкуренції.

Метою статті визначено обґрунтування актуальних аспектів оподаткування майна в зарубіжних країнах та систематизація пріоритетів оподаткування багатства в Україні.

Виклад основного матеріалу. Проблеми наповнення доходної частини бюджету останні два роки усе гостріше постають перед Україною. Податкова реформа, проведена наприкінці 2014 року, мала на меті вирішити цю проблему. Але реалії реформи себе не виправдали. Насправді держава, маючи можливості перекладання податкового тягаря на більш заможні верстви населення, знову не використала ці можливості. Навпаки, Україна одна із небагатьох країн світу запровадила оподаткування пенсій, вирішуючи проблеми наповнення бюджету за рахунок малозабезпечених верств населення та середнього класу. Хоча одним із можливих шляхів наповнення бюджету країни мало б стати запровадження податку на багатство.

Порівняльний аналіз майнового оподаткування в Україні та країнах Європейського Союзу доцільно проводити в рамках двох груп тенденцій: загальносистемних та функціонально-елементних.

Порівняння загальносистемних тенденцій розвитку майнового оподаткування в країнах Європейського Союзу та Україні виявило високий ступінь відповідності вітчизняної та європейської систем майнових податків.

По-перше, так само як і в державах-членах ЄС, в Україні відмічається зростання ролі майнових податків у національній податковій системі. Посилення нестабільності у світі, що не могло не вплинути на вітчизняну економіку, прагнення нашої держави брати активну участь у міжнародних процесах поділу праці та перерозподілу факторів виробництва, а також євроінтеграційні пріоритети (які, з одного боку, обумовлюють необхідність проведення гармонізації податкових норм, а з іншого - висувають на порядок денний питання міжнародної податкової конкуренції) створюють передумови трансформації вітчизняної податкової системи не лише в частині вирішення її внутрішніх суперечностей, а й пошуку альтернативних джерел поповнення доходних статей національного бюджету.

По-друге, оскільки проведений аналіз виявив неоднорідність кількісно-якісної структури майнових податків в країнах ЄС, у якості вибірки для порівняння даної характеристики системи майнового оподаткування України з відповідними європейськими системами було обрано групу країн ЄС-12, які за своїми показниками економічного, соціального та політичного розвитку є більш наближеними до України.

У результаті можемо зробити висновок про більший ступінь охоплення визначеного спектру майнових податків в Україні у порівнянні з новими членами ЄС. При чому це, на нашу думку, не є позитивною тенденцією, оскільки очевидно, що повнота представленості інструментів майнового оподаткування в податковій системі прямо пропорційно залежить від рівня її розвитку. Між тим, аналізуючи ефективність податкової системи України, немає підстав говорити про її довершеність та відсутність потреби в модернізації.

По-третє, хоча проведений аналіз і показав, що практика оподаткування майна в Україні не відповідає загальноєвропейським тенденціям в тому сенсі, що у переважній більшості країн ЄС податок на землю включається до складу єдиного податку на нерухоме майно, на відміну від України, де передбачено адміністрування окремо податку на землю (плати за землю) та податку на нерухоме майно, відмінне від землі, ми вважаємо такий підхід досить виправданим. Так, аналогічно до України, роздільне оподаткування землі та інших об'єктів нерухомого майна практикується в таких країнах, як Естонія, Литва та Румунія, які входять до числа нових членів ЄС, і рівень економічного розвитку яких є нижчим у порівнянні з країнами-засновниками угруповання, а відтак більше відповідає тим соціально-економічним умовам, які існують у сучасній Україні.

По-четверте, як і в державах-членах ЄС, в Україні спостерігається досить суперечливе ставлення платників до податку на багатство. Хоча у світлі викликів міжнародної фінансової нестабільності європейська тенденція абсолютно негативного ставлення до цього податкового інструменту поступово змінюється на усвідомлення його потенціалу у вирішенні фіскально-бюджетних проблем національних економік, питання оподаткування багатства в Україні й досі залишається дискусійним. Так, на сьогоднішній день, на розгляді у ВРУ знаходиться декілька законопроектів щодо оподаткування багатства, при цьому говорити про те, що даний податок таки буде впроваджено у вітчизняну податкову практику ще зарано, оскільки дане питання вимагає більш ретельного опрацювання в частині як наукового обґрунтування, так і розробки практичного інструментарію впровадження та реалізації.

По-п'яте, в Україні як і в більшості країн ЄС, у яких практикується оподаткування капітальних доходів, у структурі майнових податків виокремлено податок на приріст капітальної вартості. При цьому, якщо порівнювати вітчизняні реалії з європейським досвідом, можна побачити, що даний податок справляється, переважно, в країнах-засновниках ЄС, тоді як нові країни-члени угруповання уникають застосування такого податкового інструменту. На нашу думку, це свідчить про неврахування об'єктивних економічних реалій українськими посадовцями, оскільки очевидно, що передумовою запровадження податку на приріст капітальної вартості має бути насамперед належний рівень розвитку національної податкової системи, а також готовність суспільства до прийняття даного фіскального інструменту.

Суттєвою відмінністю складу податкової системи України від традиційних податків, що справляються в країнах ЄС є відсутність повноцінного податку на майно (тобто на предмети розкоші). Він передбачає оподаткування предметів, споживання яких свідчить про багатство або про відносну заможність. За способом справляння цей податок є прямим, оскільки сплачується безпосередньо суб'єктами з майна чи додаткового доходу платника податку. Зазвичай його сплачують фізичні особи, які мають в особистому споживанні предмети розкоші. У деяких країнах цей податок прогресивний (чим більша вартість об'єкта оподаткування, тим більша сума податку).

Ставки диференціюються залежно від мети введення даного податку державою, це пояснюється економічною політикою, інфляційними очікуваннями, зростанням або спадом ВВП, темпами економічного зростання, дефіцитом бюджету, соціальним розшаруванням суспільства тощо.

В Україні не обґрунтовано законодавчо-методичний базис в контексті того, які саме предмети мають бути визнані розкішними та які особи мають оподатковуватися податком на багатство. Світова практика оподаткування предметів розкоші (багатства) ілюструє, що в різних країнах існує диференційований підхід до оподаткування предметів розкоші (багатства). Більш того, має різну назву податок, що справляється при цьому: податок на багатство, податок на капітал, податок на стан, податок на чисте багатство.

В економічній теорії існує правило, що до предметів розкоші відносять ті блага, для яких коефіцієнт еластичності попиту за доходом більший за одиницю, а до предметів першої необхідності відносять ті блага, для яких цей коефіцієнт менший за одиницю [3].

Протягом останніх років в Україні робилися спроби щодо запровадити податку на розкіш (багатство). Так, у 2012 році було розроблено законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування багатства та предметів розкоші» від 5 червня 2012 року № 10558 [5].

Основні елементи оподаткування за цим податком наведено у таблиці 1. Недоліками цього законопроекту були наступні:

- відсутність визначення понять «предмети розкоші» та «багатство»;

- неможливість проконтролювати наявність раніше придбаних предметів розкоші (ювелірні вироби, взуття, вироби з хутра, годинники, мобільні телефони тощо);

- можливість ухилення від оподаткування за рахунок «переписування» власності на декількох родичів;

- відсутність методики оцінювання деяких об'єктів оподаткування (нерухомість, яхти, літаки та інші) та невизначеність суб'єктів оцінювання.

Таблиця 1 Об'єкти оподаткування податком на багатство

Джерело: побудовано на основі [2]

Згідно із законопроектом, об'єктом оподаткування мали б стати транспортні засоби вартістю понад 50 тис. євро. При цьому база оподаткування залежала не тільки від вартості транспортного засобу, але і від об'єму двигуна, потужності і віку транспортного засобу [6].

У середині 2015 року Міністерство фінансів України виступило з ініціативою посилити контроль за більш заможними верствами населення [1]. При цьому, під критерії багатства, відносилася особа, яка: є кінцевим бенефіціаром великого платника податків; прямо або опосередковано володіє 20% і більше юридичної особи, що є податковим резидентом іншої держави і задекларувала дохід за попередній податковий рік 10 млн. євро і більше; загальний річний оподатковуваний дохід за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 млн. грн.

Дійсно, за загальним правилом власниками вищезазначеного майна є представники заможних верств населення, а також юридичні особи з високим рівнем представницьких витрат. Тому оподаткування окремих об'єктів рухомого та всіх видів нерухомого майна в Україні дасть можливість підвищити фіскальну роль заможних громадян у наповненні бюджетів тих адміністративно-територіальних одиниць, де зареєстровано право власності на зазначені об'єкти. Проте правовий механізм запропонованого податку є недосконалим, а визначення окремих елементів (об'єктів оподаткування, порядку сплати) суперечить загальним положенням науки податкового права та принципам податкового законодавства.

Податок на багатство здебільшого справляється в країнах, так званої, «старої» Європи - Бельгії, Люксембурзі, Нідерландах, Норвегії, Франції, Швейцарії. Серед інших країн, де передбачено цей податок, слід виділити Аргентину, Індію, Ісландію, Іспанію, Колумбію, Коста- Ріку, Пакистан, Уругвай [4].

Платниками податку на багатство виступають лише заможні громадяни з високим рівнем забезпечення добробуту. Особливістю справляння податку на багатство є ретельний підхід до визначення об'єкта оподаткування, а не встановлення високих ставок податку [7].

Порівняння вітчизняної системи оподаткування майна з аналогічними системами держав ЄС за характеристиками функціональних елементів майнових податків виявило значний ступінь відповідності національної системи майнового оподаткування європейським. Так, зокрема, в переважній більшості податків було встановлено високий ступінь подібності в частині суб'єктів та об'єктів оподаткування.

Разом з тим, аналіз виявив низку розбіжностей, переважно в підходах до визначення бази оподаткування майнових податків. Так, в якості бази податку на спадщину та подарунки в країнах ЄС зазвичай використовується ринкова вартість успадкованого чи переданого в якості дарунку майна, в той же час, в українській практиці дане положення не уточнюється. Згідно з європейським досвідом ринкова вартість також служить базою нарахування податку на угоди купівлі-продажу майна, при цьому, в Україні в якості останньої виступає оціночна вартість.

Отже, розглянувши досвід зарубіжних країн щодо справляння податку на багатство, можна сформулювати певні узагальнення:

• більшість країн відмовилися від цього податку, під впливом заможніших верств населення (але за рахунок компенсаторних механізмів в інших податках та зборах);

• ставки податку в більшості країн світу незначні (не більше 2,5%), але при цьому основна увага зосереджується на відборі об'єктів оподаткування;

• базою оподаткування виступає чиста вартість активів (діє система податкових вирахувань та податкових звільнень).

Кількісно-якісний склад майнових податків у структурі вітчизняної системи оподаткування в цілому відповідає практиці оподаткування майна в країнах Європейського Союзу, а рівень податкових надходжень від групи майнових податків (у відносних показниках) в Україні навіть перевищує значення для нових країн-членів об'єднаної Європи, втім, поступаючись країнам-засновникам [8]. Структура надходжень від відповідних видів майнових податків також відповідає європейському досвіду: так, найбільша частка у податкових доходах припадає на податок на нерухоме майно (здебільшого у частині податку на землю). При порівнянні європейського досвіду оподаткування майна, ключовим фактором ефективності майнового оподаткування є не частка даних податків у ВВП і не комплексність охоплення усього визначеного переліку майнових податків, а характер функціонального складу того чи іншого податку, який виступає ключовим фактором ефективності майнового оподаткування.

З урахуванням цього, було систематизовано наступні аспекти української перспективи оподаткування багатства:

- відміна окремих податків на нерухоме майно та транспортного податку, за рахунок їх об'єднання в рамках податку на багатство;

- запровадження переліку предметів, які будуть вважатися предметами розкоші та будуть оподатковуватися відповідним податком [9];

- формування бази оподаткування виходячи з чистої вартості предметів розкоші;

- запровадження прогресивно-регресивних ставок податку;

- створення незалежного органу з оцінки об'єктів оподаткування, для зменшення корупційної складової при справлянні податку;

- запровадження родинного оподаткування предметів розкоші (для унеможливлення уникнення від оподаткування).

У рамках подальшого дослідження передбачено обґрунтування розміру ставок та податкових пільг у рамках податку на багатство.

Висновки

Світовий досвід переконливо свідчить, що податки ресурсно-майнової групи є найпоширенішими у розвинених країнах і становлять вагомий фінансовий фундамент економічного розвитку у контексті бюджетної децентралізації. Тому Україна повинна пильно слідкувати за досягненнями різних країн у розрізі оподаткування майна та реалізувати їх прогресивні методи та фіскальний досвід.

Проведене дослідження дало змогу визначити напрями удосконалення оподаткування майна в Україні на основі переведення цих податків у розряд доходів, що розподіляються між бюджетами різних рівнів. Такий підхід вплине на підвищення рівня мобілізації даних податків та створить умови до зацікавленості місцевих органів влади у розробці заходів з виконання прогнозних показників надходження коштів від майнового оподаткування.

майновий податок платник європейський

Бібліографічний список

1. Мінфін хоче встановити особливий податковий контроль над багатіями. Ц^: http://ukr.segodnva.ua/economics/enews/minfin-hochet-ustanovitosobvv-nalogovvv-kontrol-nad- bogachami-625765.html. (Дата звернення: 30.06.2019)

2. Горский И.В., Медведева О.В., Лебединская Т.Г., Юдин Е.А. Налогообложение недвижимого имущества в зарубежных странах. М.: Магистр: ИНФРА-М, 2010. 176 с.

3. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії: підручник. К.: Атіка, 2001. 344 с.

4. Податок на багатство: як розплачуються за свій добробут у різних країнах світу.

иКЬ: http://forbes.ua/ua/opinions/1395955-podatok-na-bagatstvovak-rozplachuvutsva-za-svii-

dobrobut-u-riznih-kravinah-svitu. (Дата звернення: 30.06.2019)

5. Проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування багатства та предметів розкоші» від 5 червня 2012 року № 10558. Верховна Рада України. ЦКЬ: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4 2?id=&pf3516=10558&skl=7. (Дата звернення: 30.06.2019)

6. Рада відхилила «податок на розкіш». Ц^: http://gazeta.ua/articles/economics/ rada- vidhilila-podatok-na-rozkish/627186. (Дата звернення: 30.06.2019)

7. Економіка та митно-правові відносини \ Випуск 11-12 червень-серпень 2019 р.Свердан М.М. Податок на багатство: досвід і практика використання в європейських країнах. Вісник соціально-економічних досліджень. 2014. Вип. 1. С. 61-68.

8. Крисоватий А.І., Валігура В.А. Домінанти гармонізації оподаткування: національні та міжнародні вектори: монографія. Тернопіль, ТНЕУ. 2012. 248 с.

Дубовик О. Ю. Проблеми майнового оподаткування в Україні. Розвиток національної економіки: теорія і практика. 2015. С. 96-97.

Размещено на Allbest.ru