Залучення інвестицій на технічне оснащення галузей рослинництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Залучення інвестицій на технічне оснащення галузей рослинництва

Досліджено та узагальнено ключові проблеми залучення інвестицій на технічне оснащення галузей рослинництва. Проаналізовано обсяги та структуру інвестицій, вкладених у придбання сільськогосподарської техніки. Виявлені регіональні особливості інвестиційних процесів. Оцінено залежність обсягів виробництва рослинницької продукції від забезпеченості ресурсами та інвестицій у технічні засоби. Окреслено ключові засади активізації інвестування.

Сільське господарство України нині стало однією з флагманських галузей національної економіки. Тут створюється понад 12% валової доданої вартості, задіяно майже 18% працюючого населення, формублизько 24% сукупного експорту, причому понад 70% сільськогосподарського виробництва припадає на рослинництво. Подальший розвиток в умовах конкурентного середовища вимагає інно-ваційних підходів господарювання, технічного оновлення і переоснащення основного капіталу. У зв'язку з цим проблеми залучення інвестицій на технічне переоснащення сільського господарства загалом та галузей рослинництва зокрема набули особливої актуальності.

Проблемам залучення інвестицій у сільське господарство присвячені чисельні публікації М. І. Кісіля [1, 2]. Науковець відзначає, що саме інвестиції стають ключовою рушійною силою еко-номічного зростанні та розвитку, забезпечують підвищення ефективності господарювання [2]. У роботах інших науковців розкриті окремі важ-ливі питання залучення інвестицій у сільське гос-подарство. Так, Н. М. Івченко докладно вивчив сучасні пропорції інвестування й зазначає, що у структурі інвестицій найбільшу питому вагу займають витрати на будівництво об'єктів вироб-ничого і соціального призначення, придбання техніки та транспортних засобів, однак залежно від спеціалізації господарства частка цих витрат суттєво змінюється [3]. У своїх дослідженнях Л. В. Транченко значну увагу приділив визна-ченню механізмів управління інвестиційною діяльністю та встановленню інвестиційних пріо-ритетів у сільському господарстві [4]. Д. О. Пле-ханов обґрунтував засади удосконалення підходів до забезпечення державної підтримки аграрних інвестиційних процесів [5]. М. А. Стариченко запропонувала посилити такі підходи на основі використання іноземного досвіду [6].

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Однак наукові розвідки щодо інвестицій у сільське господарство загалом та рослинницькі галузі зокрема часто мають доволі загальний характер і не розкривають усього спек-тру проблем, пов'язаних із залученням коштів на технічне оснащення, що визначило актуальність цього дослідження та дало змогу сформулювати його основну мету.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є оці-нювання сучасного стану щодо притоку інвести-цій на технічне оснащення галузей рослинництва та окреслення ключових засад активізації інвести-ційних процесів.

Виклад основного матеріалу. Сільське гос-подарство України в останнє десятиліття стало досить привабливою для інвестування галуззю. Так, за даними Державної служби статистики України [7, 8], упродовж останніх п'яти років його обсяги в основний капітал сільського гос-подарства зросли з 8611 млн. грн. у 2013 р. до 56 979 млн. грн. у 2017 р., або у 6,6 разу. При цьому частка у сукупних інвестиціях в еко-номіці України загалом за цей же період збільши-лася з 5,46% до 13,80%.

Значна частина інвестицій у 2017 р. спрямову-валася на придбання технічних засобів рослинни-цтва. Сукупно лише за основними видами техніки розміри вкладень перевищили 21 828 млн. грн. і сягнули понад 38% у загальних інвестиціях сіль-ського господарства. Майже половина цих коштів була витрачена на придбання тракторів та зерноз-биральних комбайнів (табл. 1).

У структурі інвестицій кошти на придбання тракторів сягнути 12,8%, зернозбиральних ком-байнів - 7,9%, сівалок - 5,3% , борін - 2%, культиваторів, вантажних автомобілів, плугів та жаток - від 1 до 2% (рис. 1).

Рис.1

Інвестиційні процеси в сільському господарстві України мають яскраво виражений регіональний характер Так, найбільші обсяги вкладень у технічне оснащення галузей рослинництва в абсолютному вимірі здійснено у 2017 р. в Одеській, Вінницькій, Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій областях (див. рис. 2), а найменші - в Закарпатській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Рівненській, Львівській областях. Це зумовлено передусім розмірами сільськогосподарських угідь та розвитком сільського господарства у цих регіонах. Однак виявлено й суттєві відмінності щодо відносних обсягів інвестицій з розрахунку на 1 га площі в різних областях.

Так, у процесі дослідження за рівнем інвестицій у придбання технічних засобів рослинництва з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь усі області України було розподілено на 4 групи. До першої групи з найнижчим відносним рівнем інвестування (до 555 грн. загалом або 137,5 грн. у середньому) віднесено Закарпатську та Чернівецьку області. До другої групи включено Донецьку, Житомирську, Івано-Франківську та Рівненську області, у яких відносний розмір вкладень коливався в межах 556-880 грн. на 1 га

До третьої групи включено інвестиційно достатні області - Дніпропетровську, Запорізьку, Київську, Кірово-градську, Луганську, Львівську, Миколаївську, Полтавську, Сумську, Хмельницьку, Черкаську та Чернігівську, в який відносний рівень інвес-тицій у придбання технічних засобів рослинни-цтва коливався від 881 до 1205 грн. на 1 га та в середньому становив 1048,3 грн. До четвертої групи найбільш інвестиційно активних облас-тей включено Вінницьку, Волинську, Одеську, Тернопільську, Харківську та Хмельницьку області, де в середньому на 1 га було залучено 1358,8 грн. інвестицій у придбання технічних засобів рослинництва.

Виявлено міцний стохастичний зв'язок між показниками виробництва продукції рослин-ництва та забезпеченістю ресурсами, зокрема з наявною площею сільськогосподарських угідь, наявними технічними засобами (див. табл. 2) та інвестиціями у придбання сільськогосподарської техніки (рис. 2).

Рис.2

Так, було здійснено рейтинговий аналіз за методом суми місць та встановлено рейтинги регіонів України за рівнями виробництва рослинницької продукції та ресурсною забезпеченістю (табл. 2).

Виявлено, що для Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Київської, Рівненської та Чернівецької областей рейтингові місця за ендогенною й екзогенною озна-ками практично збігаються або незначно різняться.

Для Донецької, Луганської, Львівської, Микола-ївської, Одеської, Полтавської, Сумської, Тернопіль-ської, Харківської, Херсонської, Черкаської та Чер-нівецької областей відмінності у рейтингах більш значні, однак свідчать про наявний зв'язок між досліджуваними показниками. Лише у Вінниць-кій, Запорізькій, Кіровоградській та Хмельницькій областях виявлено порівняно значні відхилення.

Тим не менш, між абсолютними показниками виробництва рослинницької продукції та забезпе-ченістю земельними і технічними ресурсами спо-стерігається досить міцний кореляційно-регресійний зв'язок (табл. 3).

Коефіцієнти кореляції і детермінації серед усіх досліджуваних чинників найбільшими виявилися саме для інвестицій у придбання технічних засо-бів рослинництва (відповідно К дорівнює 0,8701, а К²=0,7571). Рівняння зв'язку набуло такого вигляду:

У=3141,3+4,827Х, (1)

де У -- виробництво продукції рослинництва;

X -- інвестиції у придбання сільськогосподар-ської техніки для галузей рослинництва.

Коефіцієнт а дорівнює 3141,3 млн. грн., у цьому рівнянні має економічний зміст і показує той рівень виробництва, який буде забезпечено навіть у разі повного припинення інвестиційних процесів у рослинництві. Коефіцієнт Ь показує, що кожна гривня, вкладена у придбання техніч-них засобів, буде приносити 4,83 грн. додаткового доходу.

Таким чином, інвестиції в технічне оснащення галузей рослинництва є високоефективними, що підтверджує доцільність активізації аграрних інвестиційних процесів.

Основними напрямами такої активізації мають стати:

поширення практики державної кредитної підтримки товаровиробників щодо придбання сільськогосподарської техніки. Нині така прак-тика в Україні діє уже понад десять років і дає позитивні результати. Суть її зводиться до того, що під час купівлі товаровиробниками технічних засобів за рахунок комерційного кредитування держава з бюджетних коштів погашає частину нарахованих відсотків. Такий порядок виплат

здешевлює виробникам придбання техніки, зни-жує борговий тягар і робить кредитування більш доступним. У перспективі державну підтримку здешевлення кредитних операцій на придбання технічних засобів доцільно не тільки зберегти, а й поступово збільшувати;

1) розвиток аграрного лізингу. Хоча викорис-тання лізингу й приводить до деякого здороження техніки для товаровиробників, однак дозволяє оптимізувати строки внесення коштів, у тому числі шляхом відстрочення частини виплат на періоди, коли використання такої техніки уже приносить певні комерційні зиски;

2) забезпечення зростання внутрішнього інвес-тиційного ринку. У тому числі необхідна аку-муляція та спрямування в сільськогосподарське товаровиробництво фінансово-економічних ресур-сів сільських домогосподарств, аграрних товаро-виробників, підприємств, установ і організацій суміжних галузей економіки та сфер економічної діяльності, банківського сектору. Необхідний роз-виток фондового ринку, удосконалення ринкової інфраструктури на селі тощо;

3) залучення іноземних інвестицій. Нині іно-земні інвестиції практично не відіграють суттє-вої ролі у фінансуванні сільськогосподарського капіталу, у тому числі щодо придбання технічних засобів. Якщо частка внутрішніх інвестицій сіль-ського господарства сягає майже 14% їх сукупних надходжень по економіці, то іноземних - не пере-вищує 1,5%. Тим не менше, залучення інозем-них інвестицій може позитивно відобразитися на запровадженні інноваційних технологій виробни-цтва та ринкового просування товарів, управлінні, організації тощо. З цих причин нині доцільно активізувати політику залучення іноземних інвес-тицій у сільське господарство на засадах стабілі-зації соціально-економічних відносин, врегулю-вання проблем, пов'язаних із функціонування ринку землі, вирішення правових, нормативних та інших питань роботи іноземних інвесторів на українському ринку.

Поряд із цим необхідно вживати заходів, які не стільки збільшать притік коштів у сільське господарство, скільки дозволять раціоналізувати розподіл та використання залучених ресурсів. У зв'язку з цим доцільно всіляко підтримувати розвиток вітчизняного сільськогосподарського машинобудування. Адже, як показує досвід, імпортна сільськогосподарська техніка, хоча й вирізняється значно ліпшими якісними харак-теристиками, залишається досить дорогою, а її придбання недоступне для значної частки малих товаровиробників. Крім того, доцільно сприяти поширенню кооперативного руху щодо спільного використання технічних засобів сільськогосподар-ськими підприємствами, а також фермерськими й особистими селянськими господарствами. Потрібно також розвивати сферу техніко-технологічного обслуговуванні виробничої діяльності сільськогосподарських товаровиробників.

Активізація аграрних інвестиційних проце-сів та збільшення притоку інвестицій у технічне забезпечення галузей рослинництва в кінцевому підсумку сприятиме запровадженню інноваційного типу господарювання в аграрному виробництві, зростанню та розвитку сільського господарства нашої держави, збільшенню виробництва продукції, посиленню експортного потенціалу, інтеграції країни у світовий економічній простір та врешті-решт позитивно відіб'ється на економіці України загалом.

Висновки

Сільське господарство нині є досить інвестиційно-привабливою галуззю. При цьому понад 38% залучених інвестицій спрямовуються на технічне оснащення галузей рослинництва, передусім на придбання тракторів, зернозбиральних комбайнів, сівалок, борін, культиваторів. Водночас жаток, причепів та напівпричепів, розкидачів гною і добрив, машин і пристроїв для поливу, зерноочисних машин, сінокосарок насосів й іншої техніки надходить до товаровиробників не досить. Інвестиційні процеси мають виразний регіональний характер.

Найбільші вкладення у придбання техніки притаманні Одеській, Вінницькій, Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій областям, а найменші - Закарпатській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Рівненській, Львівській. Це стало наслідком особливостей географічного розміщення продуктивних сил та регіональної структури сільського господарства нашої держави. Однак виявлено і значну різницю відносного забезпечення інвестицій у розрізі регіонів. Серед виділених чотирьох груп областей у групі з найвищим рівнем інвестиційної активності забезпечуються середні розміри інвестицій з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь на рівні 1358,8 грн., тоді як у групі аутсайдерів з найнижчим рівнем інвестування - лише 137,5 грн. на 1 га.

Попри це, інвестиції у технічне оснащення чинять вагомий вплив на обсяги виробництва рослинницької продукції, адже кожна вкладена гривня дозволяє виробити товарів на суму близько 4,83 грн., що підтверджує доцільність активізації аграрних інвестиційних процесів. Основними напрямами активізації є поширення практики державної кредитної підтримки товаровиробників щодо придбання сільськогосподарської техніки, розвиток аграрного лізингу, забезпечення зростання внутрішнього інвестиційного ринку, залучення іноземних інвестицій, підтримка вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, посилення кооперативного руху в обслуговуванні сільськогосподарських товаровиробників тощо.

Перспективними напрямами подальших наукових розвідок щодо розв'язання проблеми інвестиційного забезпечення технічного оснащення галузей рослинництва є обґрунтування методів і механізмів акумуляції внутрішніх фінансових резервів сільсько-господарських товаровиробників, залучення коштів приватних інвесторів, а також посилення державної підтримки аграрних інвестиційних процесів.

Список використаних джерел

національний інвестиція рослинництво

1.Кісіль М.І. Сучасні виклики, стратегічні пріоритети та завдання щодо інвестиційного забезпечення розвитку сільського господарства [Електронний ресурс] / М. І. Кісіль // Інноваційна економіка. 2014. № 1. С. 14-19. иКЬ: http://nbuv.gov.ua/UJRN/inek_2014_1_4

2.Кісіль М.І. Пріоритетні напрями інвестицій у аграрну сферу України в умовах нестабільності [Електронний ресурс] / М.І. Кісіль // Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва. Серія : Економічні науки. 2015. № 1. С. 84-91. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vkhnau_ekon_2015_1_16

3.Івченко Н.М. Інвестування у галузі сільського господарства як пріоритетна сфера ефективного функціонування національної економіки України [Електронний ресурс] / Н.М. Івченко // Вісник Сумського національного аграрного університету. Фінанси і кредит. 2013. № 1. С. 77-83. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vsnau_2013_1_16

4.Транченко Л.В. Механізм державної підтримки інвестування сільського господарства [Електронний ресурс] / Л.В. Транченко, Р.І. Лопатюк // Сучасні питання економіки і права. 2013. Вип. 2. С. 34--41. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Spep_2013_2_8

5.Плеханов Д.О. Удосконалення механізму державної підтримки інвестування сільського господарства [Електронний ресурс] / Д.О. Плеханов / / Актуальні проблеми державного управління. 2009. № 1. С. 164--172. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/apdy_2009_1_23

6.Стариченко М. А. Зарубіжний досвід організації інвестування сільського господарства [Електронний ресурс] / М. А. Ста- риченко // Економіка та управління АПК. 2012. Вип. 9. С. 45--49. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecupapk_2012_9_12

7.Наявність сільськогосподарської техніки та енергетичних потужностей у сільському господарстві у 2017 році : Статистичний бюлетень. К. : Державна служба статистики України, 2018. 42 с.

8.Статистична інформація // Офіційний сайт Державної служби статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru