Оцінка впливу фіскальної децентралізації на формування місцевих бюджетів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка впливу фіскальної децентралізації на формування місцевих бюджетів України

А.Р. Баліцька

Сучасні трансформаційні процеси в Україні визначають нові підходи до формування взаємовідносин у системі державного і місцевих бюджетів. Реформа міжбюджетних відносин - це стимул для місцевих громад ефективніше наповнювати свої кошториси, переходити на самозабезпечення та ощадно планувати свої видатки.

Після проведення фіскальної децентралізації в Україні роль доходів місцевих бюджетів у перерозподілі ВВП значно зросла. У 2016 р. вона збільшилася до 15,3%, порівняно з 14,8% у 2014 році. У 2017 р. показник частки досяг максимального значення за аналізований період і становив 16,8%, що свідчить про розвиток фіскальної децентралізації.

Доходи місцевих бюджетів в 2017 р., порівняно з 2014 р., зросли в 1,5 рази. Фінансову основу здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень становлять податкові надходження, їх питома вага у структурі доходів місцевих бюджетів за аналізований період становить 81% і більше. Податкові надходження до місцевих бюджетів у 2017 р. зросли на 167,1%, порівняно з 2014 роком. Основним джерелом, за рахунок якого відбувається наповнення місцевих бюджетів, є податкові надходження. Суттєві зміни відбулися в їх структурі: частка податку на доходи фізичних осіб скоротилася на 23 в.п., проте значно зросла частка місцевих податків і зборів - на 19 в.п.

Також спостерігається чітка тенденція росту показників децентралізації. Частка місцевих бюджетів у 2017 р. збільшилася до 47,51%, порівняно з 41,48%, у середньому за 2010-2014 роки. Частка власних доходів місцевих бюджетів (без урахування трансфертів) у доходах Зведеного бюджету суттєво не змінилася, середнє значення за аналізований період становить 21,46%. Після розширення переліку податків, що зараховуються до місцевих бюджетів, коефіцієнт децентралізації податкових доходів в 2015 р. стрімко зріс до 33,90%, проте в 2017 р. знизився до середнього значення показника - 27,71%.

Після проведення реформи децентралізації значно зріс показник коефіцієнта фінансової залежності - у 2015 р. він становив 56,61%, у 2017 р. значення зменшилося до 49,91%, проте показник залишається на високому рівні. Це свідчить про високу частку субвенцій з Державного бюджету, і про сильну залежність місцевих бюджетів від Державного. Місцеві бюджети мають високу частку офіційних трансфертів у загальній структурі доходів, що свідчить про їх несамостійність.

Отже, пріоритетами формування потужної фінансової бази регіонів мають стати пошук додаткових джерел формування доходів місцевих бюджетів, розширення дохідної бази місцевих бюджетів, а також удосконалення перерозподільних процесів у бюджетній системі.

Існуюча на сьогодні система забезпечення місцевих бюджетів достатніми фінансовими ресурсами для виконання функцій, покладених на органи місцевого самоврядування, не відповідає потребам громад, вона не створює фінансове підґрунтя для сприятливого життєвого середовища, необхідного для надання мешканцям територіальних громад якісних і доступних суспільних благ та послуг на основі забезпечення сталого розвитку території. Отже, саме від рівня та якості фінансового забезпечення, фінансової самостійності та самодостатності місцевих бюджетів залежить ефективне функціонування інституту місцевого самоврядування, що можливо досягти за умов раціонально побудованої системи децентралізації фінансових ресурсів.

Забезпечення децентралізації управління місцевими фінансами останніми роками активно досліджується в доктрині державного управління. Серед вітчизняних вчених відомі праці В. Вакуленка, Н. Гринчука, Ю. Ганущак, О. Сунцової та ін. Однак видається доцільним проаналізувати сучасний етап фіскальної децентралізації у частині зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування, враховуючи зміни бюджетного та податкового законодавства.

Мета дослідження - оцінка результатів реалізації реформи фіскальної децентралізації в Україні та обґрунтування ключових напрямів удосконалення механізму бюджетного регулювання задля забезпечення фінансової самостійності місцевих органів влади.

Під час написання статті було використано такі методи дослідження: теоретичного узагальнення, табличний, графічний методи, порівняльного аналізу, системний підхід.

З метою забезпечення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, наприкінці 2014 р. в Україні було розпочато процес бюджетної децентралізації. Для підвищення фінансової спроможності місцевих бюджетів було внесено зміни в механізм формування дохідної частини місцевих бюджетів. Так, законодавством розширено перелік джерел доходів місцевих бюджетів. Верховна Рада України прийняла ряд змін до Податкового [5] і Бюджетного [1] кодексів щодо реформи міжбюджетних відносин і було розпочато новий етап бюджетної децентралізації. Прийняті зміни стали найбільшим кроком у напрямі бюджетної децентралізації за роки незалежності України. Цими змінами було запропоновано нові підходи до визначення взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами, які покликані розширити права місцевих органів влади і надати їм значну бюджетну самостійність [7].

Внесені зміни до Бюджетного та Податкового кодексів розширили існуючу дохідну базу шляхом закріплення за місцевими бюджетами стабільних джерел (податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток); перерозподілу екологічного та єдиного податку, державного мита, плати за надання адміністративних послуг та податку на майно, розширивши його базу оподаткування за рахунок комерційної нерухомості та автомобілів з великим об'ємом двигуна; запровадження нового виду податку - акцизного податку з кінцевих продажів.

Зміни, запропоновані Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» [6], визначені як основні в частині децентралізації фінансових ресурсів - це:

система оподаткування, при якій відбуваються зміни в обсязі питомих надходжень до місцевих бюджетів;

трансфертна політика, зміни якої пов'язані з відношенням для отримання трансфертів від різних суб'єктів;

бюджетна система, зміни до якої виражені через підвищення рівня відповідальності місцевих бюджетів: надання більших повноважень органам місцевого самоврядування щодо розробки та реалізації різноманітних програм соціально-економічного розвитку [2].

Обсяги фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні місцевих органів влади, після проведення децентралізації, постійно зростають, про що свідчать дані табл. 1.

Таблиця 1. Динаміка доходів місцевих бюджетів України у 2013-2017 роках

Як свідчать наведені у табл. 1 дані, після проведення фіскальної децентралізації. в Україні спостерігається стійка тенденція зростання ролі доходів місцевих бюджетів у перерозподілі ВВП. Слід зазначити, що частка доходів місцевих бюджетів у ВВП європейських країн становить в середньому 13,6%. Рівень перерозподілу ВВП через місцеві бюджети свідчить про стан децентралізації управління фінансовими ресурсами. Чим більше частка доходів місцевих бюджетів у ВВП, тим вище рівень децентралізації в країні. Фінансова децентралізація забезпечує більш ефективне надання локальних послуг, оскільки на рівні місцевої влади витрати будуть меншими за рахунок скорочення адміністративних витрат та витрат на поточний контроль [4].

Простежити динаміку зростання обсягів доходів місцевих бюджетів за 2013-2017 роки можна на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка зростання обсягів доходів місцевих бюджетів за 2013-2017 роки, млн грн.

Дані рис. 1 свідчать про те, що з 2014 р. спостерігається тенденція зростання доходів місцевих бюджетів як з урахуванням трансфертів, так і без них. Так, доходи без урахування трансфертів у 2017 р. зросли на 157,8%. Що стосується доходів з урахуванням трансфертів, то простежується схожа динаміка. У 2017 р. вони більші, ніж у 2014 р., на 128,6%.

Розглянемо, як формувалася дохідна частина місцевих бюджетів у 20132017 роках (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка та структура доходів місцевих бюджетів за 2013-2017 роки

Як свідчать наведені дані, фінансову основу здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень становлять податкові надходження, що за своєю природою пов'язані з територією відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Упродовж 2013-2017 років їх питома вага в структурі доходів місцевих бюджетів не зменшується нижче, ніж на 81%. Структура доходів місцевих бюджетів зазнала певних змін насамперед через збільшення частки податкових надходжень.

Розглянемо зміни в податкових надходженнях до місцевих бюджетів у 2013-2017 роках (табл. 3).

Таблиця 3. Аналіз динаміки та структури податкових надходжень до місцевих бюджетів у 2013-2017 роках, млн. грн.

Як бачимо, після проведення фіскальної децентралізації, податкові надходження до місцевих бюджетів значно зросли, і у 2017 р. на 167,1% більше, ніж у 2014 році. Також відбулися суттєві зміни у їх структурі: частка податку на доходи фізичних осіб скоротилася на 23 в.п., при зростанні частки місцевих податків і зборів на 19 відсоткових пункти.

Дослідження формування дохідної частини місцевих бюджетів показало, що основним джерелом, за рахунок якого відбувається наповнення місцевих бюджетів, є податкові надходження. Але законодавчі нововведення ще повністю не забезпечують бюджетну децентралізацію. Адже нині місцеві органи влади не мають достатніх фінансових ресурсів.

Щоб оцінити реальну картину того, чи стали ці заходи кроками у напрямі підвищення ролі органів місцевого самоврядування у бюджетній сфері, розглянемо, як змінилися показники бюджетної децентралізації в Україні, зокрема (рис. 2):

1) коефіцієнт децентралізації видатків - частка місцевих бюджетів у видатках Зведеного бюджету, %;

2) модифікований коефіцієнт децентралізації видатків - частка місцевих бюджетів у видатках Зведеного бюджету (без видатків на оборону), %;

3) коефіцієнт децентралізації доходів - частка власних доходів місцевих бюджетів (тобто доходів без урахування трансфертів) у доходах Зведеного бюджету, %;

4) коефіцієнт децентралізації податкових доходів - частка місцевих бюджетів у податкових надходженнях Зведеного бюджету, %;

5) коефіцієнт фінансової залежності - частка субвенцій з Державного бюджету України у доходах місцевих бюджетів, %.

Рис. 2. Показники бюджетної децентралізації в Україні, 20082017 роки, %

Після проведення фіскальної децентралізації у 2014 р., спостерігається чітка тенденція зростання показників децентралізації. У 2017 р., як можна побачити з рис. 2, спостерігалося покращення показників бюджетної децентралізації, зокрема коефіцієнт децентралізації видатків у 2017 р. збільшився до 47,51%, порівняно з 41,48% у середньому за 2010-2014 роки, а модифікований коефіцієнт децентралізації видатків - до 51,11%, порівняно із середнім показником 42,97% за цей період. Щодо коефіцієнта децентралізації доходів, то цей показник суттєво не змінився, середнє його значення за аналізований період становить 21,46%, Це свідчить про те, що зі зростанням обсягів доходів місцевих бюджетів зростали і обсяги доходів Зведеного бюджету. Після розширення переліку податків, що зараховуються до місцевих бюджетів, коефіцієнт децентралізації податкових доходів у 2015 р. стрімко зріс

до 33,90%, проте у 2017 р. знизився до середнього значення показника - 27,71%. Показник коефіцієнта фінансової залежності після проведення реформи децентралізації значно зріс - у 2015 р. він становив 56,61%, у 2017 р. значення зменшилося до 49,91%, проте показник залишається на високому рівні. Це свідчить про високу частку субвенцій з Державного бюджету, і про сильну залежність місцевих бюджетів від Державного.

Нині відсутнє чітке обґрунтування економічної сутності рівня децентралізації, який має бути в Україні, одним із критеріїв вимірювання якого є частка ВВП, яка перерозподіляється через місцеві бюджети (табл. 4).

Аналіз доходів місцевих бюджетів України свідчить, що їх частка у ВВП збільшилася з 14,9% у 1996 р. до 15,7% у 1997 р., проте наступними роками вона знижувалася і у 2000 р. становила 11,0%. Але з 2005 до 2016 р. спостерігається загалом стійка висхідна динаміка номінальних показників доходів, а також найвищі після 2001 р. темпи їх щорічного зростання. Якщо у 2011 р. частка доходів місцевих бюджетів у ВВП не перевищувала 14%, то у 2012 р. вона становила 16,0%, у 2013 р. - 15,2% і дещо знизилась у 2014 р. (до 14,8%) і у 2016 р. становила 15,3%. Проте у 2017 р. показник частки досяг максимального значення за аналізований період і становив 16,8%, що свідчить про розвиток фіскальної децентралізації.

Таблиця 4. Частка доходів місцевих бюджетів України у ВВП, 1996-2017 pоки

Показником зростання залежності місцевих бюджетів від державного бюджету є збільшення частки трансфертів у доходах місцевих бюджетів. Так, за зазначений період частка трансфертів з державного бюджету зросла з 1,5% ВВП у 1996 р. до 9,1% ВВП у 2017 р., тобто у шість разів.

Значні коливання частки доходів місцевих бюджетів у ВВП не дають змоги зробити висновок про її чітку тенденцію (зменшення чи збільшення). Виявити тенденцію можна за допомогою побудови лінії тренду (рис. 3).

Рис. 3. Частка доходів місцевих бюджетів у ВВП України, 19962017 pоки, %

Побудована лінія тренду показує, що, незважаючи на коливання частки доходів місцевих бюджетів у ВВП України впродовж аналізовано періоду, її загальний тренд у цей період є висхідним.

Упродовж періоду дослідження спостерігалася стійка тенденція до збільшення частки міжбюджетних трансфертів у доходах місцевих бюджетів, а також висока волатильність частки доходів місцевих бюджетів у ВВП України із загальним висхідним трендом. Отримані результати свідчать про високий рівень централізації бюджетної системи України і, відповідно, суттєву залежність місцевих бюджетів від центрального, - що все ще зумовлює значну фінансову залежність органів місцевого самоврядування в Україні.

Аналіз дохідної частини місцевих бюджетів показав високу залежність від ресурсів державного бюджету. Адже протягом 2013-2017 років спостерігаємо достатньо високі абсолютні показники та високу частку офіційних трансфертів у загальній структурі доходів місцевих бюджетів.

Пріоритетами формування потужної фінансової бази регіонів мають стати подальший розподіл повноважень між центральними органами влади й органами місцевого самоврядування, пошук додаткових джерел формування доходів місцевих бюджетів, розширення дохідної бази місцевих бюджетів, а також удосконалення перерозподільних процесів у бюджетній системі.

Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України: закон України від 8 липня 2010 р. №2456 - VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua

2. Габа І. М. «Децентралізація» - деякі плюси і мінуси / І. М. Габа // РайонІнфо. - 2014. - №1.

3. Офіційний сайт Державної Казначейської служби України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/main/ uk/index

4. Петрушенко Ю.М. Новітні підходи до фінансування розвитку місцевих громад: від реконізму до р2 р-кредитування / Ю.М. Петрушенко // Вісник Української академії банківської справи. - 2014. - №1 (36). - С. 90-94.

5. Податковий кодекс України від 2 груд. 2010 р. №2755-VI. - Режим доступу: http // www.rada.gov

6. Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин: закон України від 28 груд. 2014 р. №79-VIII. - Режим доступу: http // www.rada.gov.ua

7. Русін В.М. Вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні // Збірн. тез доповідей Першої Інтернет-конф. / Управління фінансами держави, регіону, підприємства та домогосподарства: погляди науковців і практиків. - Тернопіль, 2015.

8. Формування доходів місцевих бюджетів в умовах фіскальної децентралізації / [В.А. Табінський, Є.О. Колєснік, І.С. Сіліна] // Молодий вчений. - 2016. - №12 (39). - С. 902-906.

Размещено на Allbest.ru