Стан готівкового грошового обігу та безготівкових розрахунків в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва

Стан готівкового грошового обігу та безготівкових розрахунків в Україні

Євдокімова М.І.

Анотація

безготівковий розрахунок платіжний картка

У статті розглянуто сучасний стан готівкового обігу, також розглядаються проблемні питання безготівкових розрахунків в Україні. Визначено, що в структурі грошового обігу країни частка безготівкових розрахунків є незначною, але з кожним роком вона збільшується. Зазначено, що роль головного інструмента безготівкових розрахунків взяли на себе платіжні картки. Перехід до системи безготівкових розрахунків (як сучасного способу оплати) є пріоритетним завданням для Національного банку України.

Постановка проблеми. Готівковий та безготівковий грошовий обіг належить до тих показників рівня розвитку економіки держави, які значною мірою впливають на ефективність економіки, збалансування попиту та пропозиції товарів і послуг, рівень життя населення, соціальну стабільність тощо. Оптимальна його організація є першочерговим завданням діяльності центральних банків.

В Україні не повною мірою розвинена мережа розрахунків платіжними картками серед населення. Сільське населення та люди похилого віку про безготівкові рахунки обізнані мало. Із розвитком мережі Інтернет багато речей із повсякденного життя, починаючи від спілкування й закінчуючи розрахунками і переказами коштів за допомогою електронних переказів, стали виконуватися простіше і швидше. Безготівкові розрахунки є дійсно зручними та ефективними. Використання безготівкових розрахунків призводить до скорочення поточних витрат, прискорює рух грошових коштів. В Україні використовують банківські картки не так давно, однак досвід уже показав позитивні тенденції щодо перспектив розвитку безготівкових розрахунків.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Проблеми організації готівкового обігу висвітлені в наукових працях таких вітчизняних і зарубіжних учених: А. Гальчинського, В. Геєця, А. Гриценка, Б. Івасіва, Н. Дорофєєвої, Р. Кисельова, В. Лагутіна, В. Міщенка, А. Мороза, М. Савлука, Т. Смовженко, В. Стельмаха, С. Циганова, А. Чухно та інших науковців. Проблемам здійснення та розвитку безготівкових розрахунків присвячено праці Б. Івасіва, Д. Коваленко, Т. Куриленко, І. Косарєва, В. Міщенко, М. Ніконова, О. Орлюка, М. Савлука та багатьох інших.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Україна, як і всі країни, намагається максимально зменшити кількість готівкових операцій і готівкової маси в обігу. Для цього центральний банк та уряд застосовують низку заходів, одними з яких є розрахунки за допомогою платіжних систем із пластиковими картками (насамперед внутрішньодержавних). Запровадження систем електронних платежів зумовлює глибокі зміни в усіх сферах життя людини і спонукає до переходу на вищий рівень. Ідеться як про банківську сферу, так і про всі галузі економічного та соціального життя суспільства.

Мета статті полягає в дослідженні стану готівкового обігу та виявлення проблем безготівкових розрахунків в Україні.

Викладення основного матеріалу дослідження.

Останніми роками спостерігається зростання обсягів готівки у загальному грошовому обігу в Україні. Якщо в 2005 р. обсяг становив 60231 млн. грн., то в 2016 р. він збільшився майже вдвічі і складав 1101600 млн. грн. (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка готівки поза касами банків України та загальної грошової маси, млн. грн.

Таблиця 1. Рівень монетизації економіки України з використанням грошового агрегату М1, млн. грн.

Така тенденція зумовлена домінуючим становищем готівки у структурі платіжних інструментів, що використовуються населенням безпосередньо під час здійснення розрахунків за придбані у роздрібній торгівлі товари та надані послуги.

Пояснюється таке становище низкою переваг розрахунків готівкою (порівняно зі схожими операціями) шляхом безготівкових платежів, сума яких дорівнює або нижча за їхню собівартість. До переваг готівкових розрахунків з упевненістю можна віднести:

універсальність готівки як засобу платежу;

легкість використання;

обов'язковість приймання готівки під час здійснення платежів на всій території держави в будь-який час;

дотримання анонімності під час здійснення розрахунків тощо [5].

Усього ж у загальному обсязі грошової маси в економічно розвинутих країнах частка готівки не перевищує 10%. У грошовій системі України, готівково-грошовий обіг посідає більш значне місце (табл. 1).

Частка готівки (М0) у загальній грошовій масі (М3) у кілька разів перевищує рівень передових країн. До 2008 р. в Україні спостерігалося зменшення частки готівки в загальній грошовій масі, що свідчить про покращення структури грошової маси: з 31% у 2005 р. до 28% у 2009 р. Однак уже в 2008 р. частка готівки становила 30%, а в 2009 р. - 32,2%. Починаючи з 2014 р., частка готівки залишається доволі високою - 28-29%, що спричинено складною політичною і економічною ситуацією в країні. Слід зазначити, що високі показники частки готівки в обігу загальної грошової маси в Україні існували історично: з 1996 р. цей показник не опускався нижче 26,2%, а це надзвичайно високі показники навіть порівняно з іншими постсоціалістичними країнами. Пояснюється це зниженням довіри населення до банківської системи, значним рівнем інфляції, що призводить до збільшення готівки у населення.

Рівень готівки залежить від багатьох факторів: рівня розвитку економіки та розвитку безготівкових платежів, частки тіньового сектора, рівня розповсюдження термінальної мережі, культури і рівня грамотності населення та мотивації. В Україні більше 2/3 готівки, що знаходиться в обігу, знята в банкоматах утримувачами платіжних карток замість використання у безготівкових транзакціях. У економічно розвинених країнах частка готівкових розрахунків стає все меншою, а безготівкових зростає. Наприклад, у Бельгії останній показник становить 93%, Франції - 92%, Канаді - 90%, Великобританії і Швеції - 89%, США - 80%, Германії - 76%, Японії - 90%[1]. Щодо України, то цей показник тримається на рівні 18% [6].

Суттєвий вплив на збільшення обсягів готівки в обігу спричиняють такі фактори, як обов'язковість до приймання під час здійснення платежів на всій території держави в будь-який час; високий рівень тіньової економіки; нерозвиненість фінансових ринків; низький рівень доходів населення; незначна частка безготівкових форм розрахунків населення; економічна та політична нестабільність; вилучення вкладниками депозитів, оскільки населення надає перевагу заощадженням у готівці; наявність ризиків під час використання безготівкових форм розрахунків; дефіцит POS-терміналів у торговельній мережі; відсутність у населення досвіду користування безготівковими платіжними інструментами; обмеженість використання безготівкових форм розрахунків у сільській місцевості та інші [5].

Рівень достатності готівки (співвідношення М0 до ВВП) в Україні у 2016 р. становив 13,19%, у 2014 році - 18,1% (найвищій показник за остання 10 років) (рис. 2).

Рис. 2. Рівень достатності готівки в економіці України (співвідношення готівки в обігу до ВВП), %

Відповідно до Комплексної програми розвитку фінансового сектора України у 2020 році, рівень готівки в економіці має знизитися до 9,5%. Порівнюючи значення цього показника з іншими країнами, слід зазначити, що максимальний рівень достатності готівки спостерігався в Білорусі (19,7%), мінімальний - у Норвегії (1,9%) [2; 4], (рис. 3).

Рис. 3. Рівень достатності готівки в економіці окремих країн, %

Рис. 4. Використання готівки та електронних платіжних засобів для оплати повсякденних витрат, %

На показник впливає низка факторів, а саме: ставлення населення до готівки; наявність законодавчо встановлених обмежень на проведення розрахункових операцій готівкою; використання іноземної валюти; розвиненість банківської інфраструктури на підприємствах торгівлі та сфери послуг, від якої залежить рівень застосування платіжних карток.

Національний банк проблемам забезпечення високого рівня організації роботи з готівкою завжди приділяв пильну увагу. Останнім часом Національним банком було вжито низку заходів, спрямованих на зменшення готівкових платежів поза банками, підвищення зацікавленості населення у користуванні платіжними картками, зменшення витрат, пов'язаних із підтримкою готівково-грошового обігу шляхом упровадження безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток у сфері торгівлі та надання послуг.

Так, 18 червня 2015 р. затверджено Комплексну програму розвитку фінансового сектора України до 2020 р., одним із напрямів якої є забезпечення подальшого розвитку безготівкових розрахунків, інфраструктури фінансового ринку, оверсайту (регулювання та нагляд за платіжними системами) (проект А9 Cashless economy) та поступового зниження частки готівкового обігу на користь безготівкового. Затверджено Концепцію організації готівкового обігу в Україні від 11 серпня 2016 р., яка передбачає зниження витрат на готівковий обіг, зниження частки готівкового обігу на користь безготівкового.

Концепція передбачає перехід від частково контрольованої моделі організації готівкового обігу, що є зараз в Україні, на делеговану модель. Суть делегованої моделі організації готівкового обігу полягає в тому, що Національний банк передає частину функцій, які сьогодні виконує в регіонах, іншим учасникам ринку. Запровадження делегованої моделі знизить витрати на готівковий обіг, сприятиме розвитку конкурентного ринку послуг з інкасації, знизить частку готівкового обігу на користь безготівкового. Зазначена модель застосовується у Великобританії, Бразилії, Нідерландах, Фінляндії та Швеції.

Застосовуючи систему безготівкових розрахунків, держава звільняється від значних затрат, які необхідні для підтримки і оновлення великої маси готівки. Використання цієї системи призводить до прискорення розрахункових операцій та руху грошових коштів, грошова маса акумулюється в банках і створюються умови для контролю за їх цільовим використанням. Це стосується розширення розрахунків за допомогою банківських платіжних карток. Адже сьогодні банки завойовують ринок платіжних карток за рахунок запровадження на підприємствах карткових зарплатних, пенсійних та інших проектів.

Проблеми, що гальмують збільшення частки безготівкових розрахунків для населення в Україні, - це низька довіра до національної валюти, стабільності банківської системи, низький рівень заощаджень, високий рівень доларизації та інфляційних очікувань. Необхідно вказати на фактор великих територіальних розмірів та низької щільності населення, що посилює проблеми інфраструктурного розвитку систем електронних розрахунків, особливо P0S-терміналів. Поширення серед населення платіжних карток - основний та найбільш перспективний напрям зниження обсягів готівкових розрахункових операцій в Україні.

Протягом 2001-2016 рр. кількість комерційних банків, які стали членами карткових платіжних систем, збільшилась на 33% (порівняно з 2001 р.) і становила 87 банків (94% від загальної кількості), кількість активних платіжних карт зросла у понад 10 разів: із 3 млн. шт. до 32,4 млн. шт. Незважаючи на те, що кількість емітованих платіжних карток в Україні збільшилася, у вітчизняній практиці платіжні картки використовуються переважно з метою зняття готівки.

Обсяг операцій з отримання готівки за 2016 р. хоча і зменшився (порівняно з 2011 р.) на 27% і становив 1 068,7 млрд. грн., однак частка його залишається доволі високою (64,5% від загальної суми операцій за платіжними картками).

За кількістю операцій частка безготівкових розрахунків зросла на 41% (порівняно з 2011 р.) і становила! 775 млн. операцій (70,6% від загальної кількості операцій за платіжними картками) (рис. 6). Протягом останніх років в Україні спостерігається стабільний позитивний тренд зростання частки безготівкових операцій.

Позитивна динаміка збільшення безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток (як за сумою, так і за кількістю) свідчить про те, що платіжна картка набуває все більшого поширення серед громадян саме як інструмент для розрахунків, а не отримання готівкових коштів. Така динаміка може свідчити про початок нового тренду - прискорення розвитку карткових розрахунків.

Серед банків за кількістю емітованих платіжних карток та ступенем розгалуженості інфраструктури їх обслуговування станом на 01 січня 2017 р. лідерами були ПАТ КБ «Приватбанк» (54%), АТ «Ощадбанк» (17%) джерело: [4] та АТ «Райффайзен Банк Аваль» (7%).

Значною проблемою залишається низька обізнаність користувачів про можливість використання електронних платежів та недостатній розвиток інфраструктури. За кількістю платіжних карток та встановлених пристроїв для їх обслуговування у регіональному розрізі найвищі показники демонструють м. Київ, Дніпропетровська та Харківська області. Більше половини інфраструктури ринку платіжних карток в Україні до 2014 р. припадало всього на п'ять регіонів: Київ і Київська обл. - 20,7%; Дніпропетровська обл. - 9,3%; Донецька обл. - 8,7%; Харківська обл. - 6,1%; Одеська обл. - 5,9% [1]. Із 2014 р. кількість банкоматів зменшилася, а однією з причин зменшення є дезінтеграція безготівкового обігу Донецької та Луганської областей. Зменшення кількості банкоматів відбулося в усіх областях. Найбільше банкоматів зменшилося в Донецькій, Луганській, Одеській областях та м. Києві.

Операції з платіжними картками в Україні в 2016 р. становлять близько 47% загального обсягу грошових розрахунків. Найбільше платежів картками здійснюється під час розрахунків за комунальні послуги (60%), за квитки на міжміський транспорт (57%). Найменше розраховуються карткою за подарунки (21%), медичні послуги (26%) [2; 4] (рис. 4).

Більше половини усіх безготівкових транзакцій проводиться в мережі Інтернет. Темпи зростання платежів через мережу Інтернет щороку збільшуються. Протягом 2016 р. обсяг операцій через мережу Інтернет досяг 61% від загальної суми безготівкових операцій із використанням платіжних карток і становив 346 млрд. грн. Кількість магазинів електронної торгівлі (комерції), які обслуговували платіжні картки в Україні у 2016 р., становила понад 3000 од. Інтернет стане абсолютно домінуючим способом здійснення безготівкових транзакцій найближчим часом (рис. 5).

Рис. 5. Операції з використанням платіжних карток через мережу Інтернет в Україні (тис. шт., млн. грн.)

Рис. 6. Канали використання платіжної картки за віком, %

Серед населення України виділяється окремий сегмент, що здебільшого використовує лише готівку (рис. 6). Населення України віком від 50 років потребує окремих програм для популяризації безготівкових розрахунків. Програмою зі зменшення готівкового обороту повинні бути передбачені окремі заходи, спрямовані для населення вікової групи від 50 років.

Для розвитку ринку платіжних карток необхідно викликати довіру населення, підвищити ефективність карткових технологій за допомогою маркетингу фінансових послуг, підвищити зручність оплати комунальних платежів, послуг держави, податків тощо.

Також необхідно вдосконалити механізм користування платіжними картами, оскільки для людей похилого віку цей механізм не зовсім зрозумілий. Український картковий ринок дуже динамічний: на ньому змінюються лідери, з'являються нові продукти і технології.

Незмінним залишається лише одне: він швидко розширюється за рахунок нових власників карток, емітентів і точок обслуговування. Для багатьох комерційних банків пластикові картки стали новим напрямом бізнесу, а для населення - зручним засобом розрахунків. Однак ринок безготівкових платежів в Україні все ще не достатній. Він буде зростати, особливо після закінчення кризового стану і впровадження реформ в Україні.

Україна належить до групи країн із високим показником рівня готівки в економіці. Потреба в готівці в Україні формувалася протягом усіх років незалежності. У державі створено розвинену інфраструктуру, орієнтовану на зняття готівки. Але існує значний відрив від інших країн світу в технологіях і засобах безготівкових розрахунків. Громадяни більшості країн Європи мало користуються готівкою і здебільшого надають перевагу безготівковим розрахункам. Утілення в життя проекту Cashless economy (розбудова безготівкової економіки, зокрема розширення сфери застосування безготівкових розрахунків та платіжної інфраструктури) - один з основних стратегічних напрямів розвитку фінансового сектора України. У 2016 р. понад половину доходів (58%), населення отримало у безготівковій формі. Проте лише 18% витрат проводилися безготівково. Це свідчить про те, що більшість населення, навіть отримуючи доходи на платіжну картку, звикла знімати їх готівкою в банкоматах. Тому першочерговими напрямами для впровадження Cashless economy (безготівкова економіка) є повсякденні операції: оплата комунальних послуг, переведення всіх державних виплат, насамперед пенсій та стипендій, у безготівкову форму. До цього часу не було єдиної державної програми щодо впровадження безготівкових розрахунків в Україні. Розвиток безготівкових розрахунків відбувався завдяки зусиллям міжнародних платіжних систем і банків. Так, якщо у 2011 р. частка безготівкових платежів із використанням карток в Україні становила 8%, то за підсумками 2016 р. вона зросла до 35,5%. Поширення зручних і безпечних безготівкових розрахунків надасть величезні переваги державі, банкам, бізнесу та кожному громадянинові особисто. Переведення української економіки в безготівкову може стати загальнонаціональним проектом, спрямованим на досягнення європейських стандартів життя. Кожен громадянин відчує переваги зручних та безпечних безготівкових розрахунків, допоможе українському бізнесу скоротити ризики та підвищити конкурентоспроможність.

Список використаних джерел

1. Офіційний сайт Національного банку України. URL: https:/bank.gov.ua.

2. Концепція проекту А9 Cashless economy. URL: https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=31538042.

3. Звіт про діяльність у 2015 році в Україні платіжних систем та систем переказу коштів. URL: https://bank.gov.ua/ control/uk/publish/article?art_id=76254&cat_id=36042.

4. Річний звіт НБУ за 2016 р. URL: https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=49064031.

5. Батракова Т., Полова А. Сучасний стан готівкового обігу та проблеми безготівкових розрахунків в Україні. Науковий журнал «Молодий вчений». № 2(29). 2016. С. 5-7.

6. Аналітичний журнал «Українська правда». URL: http://www.epravda.сom.ua/rus/publications/2015/12/10/571723/.

Размещено на Allbest.ru