Прямі та непрямі податки: порівняльна характеристика

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЗ "ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНИВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА"

КАФЕДРА ФІНАНСІВ, ОБЛІКУ ТА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Податкова Система"

Прямі та непрямі податки: порівняльна характеристика

Студентки 4 курсу

Напрямку підготовки 6.030508

Спеціальності "Фінанси та кредит"

Керівник : Телічко Н.А.

м. Старобільськ-2015 рік

Зміст

податок прямий звітність

Вступ

Розділ І.Теоретична характеристика та визначення основних особливостей прямих та непрямих податків

1.1Нормативна база

1.2Загальна характеристика

Розділ ІІ. Аналіз прямих і непрямих податків

2.1 Платники, обьект, ставки прямих та непрямих податків

2.2 Порядок та строки подачі звітності. Особливості сплати та нарахування

2.3 Переваги та недоліки прямих і непрямих податків, порівняльна характеристика

Розділ ІІІ. Ситуаційні завдання(приклади розрахунку прямих та не прямих податків)

3.1 Приклад розрахунку прямого податку

3.2Приклад розрахунку непрямого податку

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Податкова система - це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми, методи і терміни стягнення податків і платежів, які мають податковий характер й необхідні державі для виконання її функцій. На даний час податкова система України регулюється Податковим кодексом України. Він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Більш детально вивчивши цей документом можна дати пояснення терміну податок(збір) та його основну мету.

Згідно до ст.6 Податкового Кодексу податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Податки в Україні виконують дві основні функції - фіскальну та економічну. За допомогою фіскальної функції здійснюється формування бюджетного фонду країни, реалізація економічної функції дає змогу державі безпосередньо впливати на процес суспільного відтворення в цілому, стимулюючи або стримуючи розвиток тих чи інших галузей народного господарства, посилюючи чи послаблюючи нагромадження капіталу, а також впливаючи на платоспроможний попит населення.

Основне призначення системи оподаткування полягає в тому, щоб максимально сприяти розвиткові підприємництва, тобто різних форм власності, й тим самим досягти максимально можливого росту дохідної частини Державного бюджету.

Розділ І.Теоретична характеристика та визначення основних особливостей прямих та непрямих податків

1.1 Нормативна база

Нормативною базою для регулювання порядку стягнення, сплати, визначення обьектів, субьектів, бази оподаткування та взагалі всієї податкової системи України є Податковий Кодекс. Згідно до ст.1 цього кодексу кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.[1]. За роки життя Україна пережила ряд змін та доповнень в свою податкову політику, тому на мою думку слід більш детально розглянути процеси реформування та створення податкової системи країни. Звернути увагу на проблеми які на даний момент наявні в нашій податковій системи, та з якою метою проводиться реформування законодавства.

Із здобуттям незалежності Україна самостійно визначає стратегію соціально-економічного розвитку, розробляє та формує незалежну фінансову політику в контексті загальнодержавної економічної політики. Однією зі складових фінансової політики є фіскальна політика, частиною якої є податкова політика[4].

Актуальність проблеми реформування податкової політики зумовлена тим, що у ході здійснюваних в Україні за роки незалежності реформ відбулися глибокі соціально-економічні перетворення. Разом з тим непослідовність процесів реформування, відсутність цілісної концепції державної економічної політики, значні структурні диспропорції в економіці призвели до глибокої і затяжної соціально-економічної кризи суспільства. Одним з важливих факторів кризових явищ в Україні стала не виважена податкова політика держави, у результаті якої відбулося гальмування інноваційно-інвестиційних процесів, що у свою чергу призвело до зниження рівня реальних податкових надходжень.

Дану проблему досліджує безліч як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, зокрема це: Ревун В.І., Єфименко Т.І., Музиченко О.В., Мельник О.Я., Андрущенко В. Л., Василик О. Д., Єфименко Т. І., Мельник П. В., Соколовська А. М.,. Крисоватий А. І. та інші. Незважаючи на значні здобутки у дослідженні вказаної проблеми, низка питань щодо реформування податкової політики України вимагають досліджень і наукових розробок.

Стратегічною метою України є вступ до Європейського Союзу.

Для досягнення цієї мети необхідне реформування податкової політики, а саме перетворення її з суто фіскального інструменту на ефективний засіб соціально - економічної стратегії держави. Податкова система має стимулювати інноваційну та інвестиційну діяльність, що потребує зменшення податкового тиску, посилення захисту платників податків, максимальне спрощення процедури оподаткування[7].

Після прийняття Податкового кодексу оподаткування стало більш прозорим, зрозумілим та ефективним. Основою для досягнення такого результату від прийняття цього кодексу став той факт що під час внесення поправок та змін до кодексу більшу частину пропонували самі підприємці. Такі заходи дали свої плоди і як виявилось позитивні. Але на мою думку найбільш позитивним моментом став момент реформування системи оподаткування та прийняття єдиного документу - Податкового Кодексу України. Процес реформування податкової політики ще не закінчився, але початок створення податкової системи яка б відповідала міжнародним стандартам та робила все необхідне для розвитку бізнесу в Україні вже почався.

Однак, в сучасних умова податкова система України має ряд недоліків:

1) Значна складність та суперечливість податкової системи;

2) Фіскальна спрямованість податкової системи і недостатня орієнтація регулюючої функції на стале економічне зростання ;

3) Складна, неоднорідна та нестабільна нормативно-правова база оподаткування, а також неузгодженість та суперечливість окремих законодавчих норм;

4) Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння;

5) Значна нерівномірність розподілу податкового тягаря через наявність великої кількості податкових пільг та існування різноманітних схем ухиляння від сплати податків;

6) Непрозорість податкового регулювання;

7) Діяльність Міністерства Фінансів, Міністерство доходів і зборів України, щодо реалізації державної податкової політики є недостатньо узгодженою і ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин;

Корумпованість і каральний зміст податкових відносин. Усе це в сукупності протидіє основним засадам податкового законодавства.

Дані недоліки призвели до таких проблем у системі оподаткування України, як: податкова заборгованість платників перед бюджетом і державними цільовими фондами; бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ; ухилення від оподаткування; нерівномірне податкове навантаження, найбільша частка якого покладена на законослухняних платників оподаткування[7].

На підставі зазначеного та з урахуванням сучасних економічних умов, можно стверджувати, що основним пріоритетом податкової політики в перспективі має стати: створення сприятливих умов для розвитку підприємницької та інвестиційної діяльності, а також їх ефективного захисту.

Для реалізації пріоритетів розвитку податкової політки, необхідно здійснювати комплекс стимулюючих заходів, які передбачають: зниження податкового тиску, стимулювання інноваційної діяльності, сприяння розвитку малого підприємництва, підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, поліпшення адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, декриміналізація податкового законодавства[2].

Податки можуть відігравати роль стимуляторів або дестимуляторів економічних процесів у державі, залежно від особливостей податкової політики, яка сформована у державі. Характерним і дестабілізуючим фактором для України сьогодні є значна кількість податків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміни податкового законодавства.

Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що:

- по-перше, нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробуються;

- по-друге, не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада України змушена знову й знову змінювати їх;

- по-третє, в економічну систему України впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн, що не враховує особливостей нашої економіки.

Метою реформування податкової політики України є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки, забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави, посилення регулюючої функції податків.

Дослідження суті та особливостей податкової політики України дозволяє зробити певні узагальнюючі висновки і пропозиції щодо її реформування: прагнення України увійти до Європейського Союзу вимагає узгодженості вітчизняного податкового законодавства до законодавчих вимог у сфері оподаткування, що існують у ЄС; необхідна посту пова лібералізації податкової політики в напрямі зменшення податкових ставок і надання податкових пільг за основними податками в Україні, детінізації доходів підприємців і населення, а також більш ефективного адміністрування податків; створення умов для реалізації принципу соціальної справедливості у оподаткування; забезпечення рівно мірного розподілу податкового навантаження; запровадження диференціації ставок податку на додану вартість у розрізі товарів першої необхідності та широкого вжитку, а також уведення прогресивної шкали оподаткування за податком із доходів фізичних осіб; розширення бази оподаткування та зменшення податкових витрат; необхідно ухвалити Податковий кодекс України; розробка ефективних механізмів і процедур податкового адміністрування; належна діяльність правоохоронних органів щодо виявлення і протидії податковим правопорушенням; Україна має активніше залучатися до ведення дискусій із податкової проблематики на міжнародному рівні з метою формування позитивного іміджу України на міжнародно-правовій арені[2].

Головною метою податкової політики України є формування достатнього державного бюджету і стимулювання економічного. Головним завданням податкової політики України на сучасному етапі є ефективне застосування елементів системи оподаткування, виходячи зі стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку України.

Розв'язання існуючих проблем податкової системи України має відбуватися через послідовну реалізацію стратегічних цілей реформування податкової системи України, а саме: підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу; легалізація тіньового сектору; активізація інвестиційних процесів в економіці; розробка простих і зрозумілих податкових норм для суб'єктів господарювання; скорочення витрат платників на нарахування і сплату податків і держави на їх адміністрування; адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків; запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі; автоматизація процесів оподаткування з використанням сучасних технологій[9].

1.2 Загальна характеристика

Вихідним положенням для поняття сутності податків є розуміння того, що податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства. Поява податків зумовлена виникненням держави і виконанням державою суспільно необхідних функцій. За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Поділ податків на прямі та непрямі пов'язаний з методом їх встановлення. Прямі податки (податок на прибуток, на доходи, на власність тощо) безпосередньо пов'язані з характеристиками платника податку: ними обкладаються доходи фізичних та юридичних осіб, а непрямі (акцизи, мито, фіскальні монополії) - з діяльністю, якою займається платник податків. Тому ними обкладаються ресурси, види діяльності, товари та послуги. Отже, прямі податки орієнтовані на обкладання доходів підприємництва чи населення, а непрямі - спрямовані на кінцеве споживання . Основним чинником, який визначає співвідношення між прямими та непрямими податками, є життєвий рівень основної маси населення. Низький рівень об'єктивно обмежує масштаби прямих податкових надходжень.

В розвинених державах світу спостерігається тенденція щодо зменшення податків на споживання, тобто непрямих податків, та збільшення питомої ваги прямих. Відповідно в цих країнах збільшуються можливості в регулюванні економічних процесів та вирішенні проблем соціальної справедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування.

Оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків має визначатися, виходячи з притаманних цим податкам переваг та недоліків і національних особливостей окремих країн[3].

Згідно до чинного законодавства в Україні існує також поділ на загально державні та місцеві податки(збори):

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток підприємств;

.2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6. екологічний податок;

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8. плата за користування надрами;

9. плата за землю;

10. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

11. збір за спеціальне використання води;

12. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

13. фіксований сільськогосподарський податок;

14. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

15. мито;

16. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності[1].

До місцевих податків належать:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. єдиний податок.

3. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

4. збір за місця для паркування транспортних засобів;

5. туристичний збір[1].

Розділ ІІ. Аналіз прямих і непрямих податків

2.1 Платники, обьект, ставки прямих та непрямих податків

Для порівняння візьмемо такі прямі податки:

1. Податок на прибуток підприємств

2. Податок на доходи фізичних осіб

3. Плата за землю

Та зробимо порівняння з такими непрямими податками:

1. Податок на додану вартість

2. Акцизний податок

Платники:

Податок на прибуток підприємств

Платниками податку з числа резидентів є:

1 суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

2 управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту.

3 підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту та інші.

Платниками податку з числа нерезидентів є:

1 юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України.

2 постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

3 Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування[1].

Податок на доходи фізичних осіб

Платниками податку є:

1 фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

2 фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

3 податковий агент[1].

Плата за землю

Платниками податку є:

1 власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

2 землекористувачі[1].

Податок на додану вартість

Платником податку є:

1 будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку.

2 будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

3 будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України.

4 особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи.

5 особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном[1].

Акцизний податок

Платниками податку є:

1 Особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

2 Особа - суб'єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

3 Фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства.

4 Особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку.

5 Особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку.

6 Особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог та інші[1].

Об'єкт оподаткування:

Податок на прибуток підприємств

Об'єктом оподаткування є:

1 прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду з урахуванням правил.

2 дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню[1].

Податок на доходи фізичних осіб

Об'єкт оподаткування

Об'єктом оподаткування резидента є:

1 загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

2 доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

3 іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

1 загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні.

2 доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання)[1].

Плата за землю

Об'єктами оподаткування є:

1 земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

2 земельні частки (паї), які перебувають у власності[1].

Податок на додану вартість

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

1 постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

2 постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території.

3 ввезення товарів на митну територію України.

4 вивезення товарів за межі митної території України.

5 постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом[1].

Акцизний податок

Об'єктами оподаткування є операції з:

1 реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції).

2 реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам.

3ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України.

4 реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави.

5 реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку.

6 обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми.

7 операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів[1].

Ставки податку:

Податок на прибуток підприємств

Ставки податку

1 Основна ставка податку становить 16 відсотків.

2 При здійсненні страхової діяльності юридичних осіб - резидентів ставки податку встановлюються у таких розмірах:

- 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхової діяльності.

- 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів.

- За ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України.

3 За ставкою 10 відсотків від об'єкта оподаткування за операціями з цінними паперами та деривативами[1].

Податок на доходи фізичних осіб

1 Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

2 Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як:

- процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок;

- процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

- процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці

- дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону, включаючи дохід, що виплачується (нараховується) емітентом внаслідок викупу (погашення) цінних паперів інституту спільного інвестування, відповідно до закону, який визначається як різниця між сумою, отриманою від викупу, та сумою коштів або вартістю майна, сплаченою платником податку продавцю (у тому числі емітенту) у зв'язку з придбанням таких цінних паперів, як компенсація їх вартості;

- дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону;

- дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації від їх емітента відповідно до закону;

- дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів;

- доходи у вигляді дивідендів;

3.Ставка податку становить 10 відсотків бази оподаткування щодо доходу у формі заробітної плати шахтарів - працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50 відсотків і більше робочого часу на рік, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), у тому числі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у вугільній промисловості, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України[1].

Плата за землю

1 Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження). Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

2 Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах.

Таблиця 1 Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення

Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. осіб	Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. осіб	Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. осіб
До 3	0,28
Від 3 до 10	0,56
Від 10 до 20	0,9
Від 20 до 50	1,4	1,2
Від 50 до 100	1,69	1,4
Від 100 до 250	1,97	1,6
Від 250 до 500	2,26	2
Від 500 до 1000	2,82	2,5
Від 1000 і більше	3,95	3

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок податку, застосовуються такі коефіцієнти:

1 на південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3;

2 на південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5;

3 на західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2;

4 на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей - 2;

5 у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3, крім населених пунктів, які відповідно до законодавства віднесені до категорії гірських;

6 на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях - 1,5.

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку[1].

Податок на додану вартість

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:17 відсотків;0 відсотків[1].

Акцизний податок

Ставки податку залежать від конкретного товару або виробу та мають різну цінову оцінку. Для розрахунку окремих товарів використовують такі види ставок :

- адвалорні,

- специфічні,

- адвалорні та специфічні одночасно[1].

2.2 Порядок та строки подачі звітності. Особливості сплати та нарахування

Загальні вимоги до складання та подання податкової звітності в Україні регулює ПКУ, ним визначені принципові положення, які використовуються у системі податкової звітності, а саме:

-- під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: строк та порядок подання звітності про обчислення та сплату податку ;

-- платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів ;

-- платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) ;

-- відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до ПКУ визначені платниками податків, а також їх посадові особи ;

-- податкова декларація складається за формою, затвердженою в певному порядку. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова звітність, складена з порушенням норм ст. 48, не вважається податковою декларацією;

-- податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації;

-- у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених ст. 50), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку ;

-- податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сумм нарахованого та утриманого з них податку органу ДПС за місцем свого обліку[6,8].

Форми податкової звітності за основними податками та зборами узагальнено у таблиці. ПКУ передбачає декілька способів подання декларації до органу

державної податкової служби: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; електронній формі з накладання електронного цифрового підпису. Платнику надається право обирати один з трьох способів подання податкової звітності: особисто або через уповноважену особу; поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі (з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб). Дане право обмежується для великих і середніх підприємств, які зобов'язані подавати податкові декларації в електронній формі. Таке рішення спрямоване на покращання адміністрування податків шляхом оптимізації документообігу та враховує наявність технічних можливостей у відповідних платників щодо його реалізації[6,8].

Подання податкової звітності в електронному вигляді є надзвичайно важливим кроком у взаєморозумінні й налагодженні партнерських стосунків між податковою службою та платниками податків. Звітуючи до податкової в електронному вигляді платник податків має ряд переваг:

-- економію робочого часу платників податків, а також власних коштів на придбання бланків звітних документів (немає необхідності відвідувати податкову інспекцію, купувати бланки звітності);

-- звітність, надіслана до податкового органу електронною поштою через мережу Інтернет із застосуванням посилених сертифікатів ключів електронного цифрового підпису, не потребує дублювання на паперових носіях, а також їх зберігання;

-- уникнення витрачання часу у чергах до податкового інспектораабо „вікна” прийому звітності при поданні звітності, оскільки достатньо її лише сформувати в електронному вигляді за допомогою спеціальних програм та передати через мережу Інтернет до податкового органу;

-- гарантію автоматичної перевірки підготовлених документів на наявність арифметичних помилок та описок;

-- суттєве скорочення термінів проведення перевірки щодоправомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ та забезпечення своєчасного їх відшкодування платнику податку;

-- оперативне оновлення форматів подання документів в електронному вигляді по телекомунікаційним каналам зв'язку (у разі зміни форм податкових декларацій, інших документів, які є підставою для нарахування і сплати податків, або при введенні нових форм декларацій платник податків автоматично отримує можливість оновлення версій форматів);

-- інформацію щодо стану розрахунків стосовно сплати податків та заборгованості перед бюджетом (податковий орган щомісячно висилає повідомлення про наявну заборгованість перед бюджетом);підтвердження доставки звітності (податковий орган висилає квитанцію про отримання податкової декларації каналами телекомунікаційного зв'язку);

-- конфіденційність інформації;

-- оперативність обробки отриманої інформації у податковому органів[10].

Звітність вважається прийнятою: 1) за наявності відзначки (штампу) органу ДПС на всіх аркушах, із яких складається дека, та за бажанням платника на її копії (у разі особистого подання), поштового повідомлення з відзначкою про вручення органу ДПС (у разі поштового відправлення); квитанції про отримання декларації органами ДПС (у разі електронного відправлення); 2) за відсутності повідомлення органу ДПС про відмову в прийнятті декларації, яке повинно бути надіслано платнику податків протягом: п'яти робочих днів із дня отримання декларації податковою засобами електронного зв'язку або поштою; трьох робочих днів із дня отримання деки податковою в разі особистого подання[5].

Особливості сплати та нарахування за прямими та непрямими податками а саме податковий період, термін подання та термін сплати податкі доповнюється[Додаток 1].

2.3 Переваги та недоліки прямих і непрямих податків, порівняльна характеристика

Недоліки прямих податків та переваги непрямих податків (характеристика переваги-недоліку)

1.При формуванні державного бюджету вони не можуть бути стабільним джерелом його доходів, оскільки, наприклад, податок на прибуток -- це результат ефективної діяльності виробника. І навпаки, непрямим податкам властиве швидке їх надходження і перерахування до бюджету, що здійснюється відразу після реалізації продукції. Крім того, фіскальна ефективність непрямих податків пов'язана з тим, що вони охоплюють величезну кількість людей, які їх сплачують під час придбання кожної одиниці оподаткованого товару, через що вони дають фіску більш стабільний дохід.

2.Оскільки прямими податками обкладаються прибутки та доходи підприємств і населення, то досить низькою є ймовірність їх повного надходження. Більш надійнім об'єктом оподаткування є товари і послуги, процес використання яких зупинити ніхто не в змозі

3.Прямі податки є досить поблажливими для платників ніж непрямі, де одразу вимагається сплата значної суми. Непрямі ж податки менш помітні для споживачів, оскільки вони сплачуються невеликими частками, шляхом включення їх до ціни товарів, що купуються. Перевага цих податків полягає ще й в тому, що їх стягнення не пов'язане з неприємним для платника втручанням податкових органів у його приватне життя. Тому протидія непрямим податкам зі сторони платників є значно меншою

4.Пряма форма оподаткування потребує складного механізму стягнення податків, оскільки пов'язана з досить складною методикою проведення бухгалтерського та податкового обліку і звітності

5.Контроль за сплатою прямих податків також досить складний, оскільки органи податкової служби мають справу з великою групою платників. А це, у свою чергу, вимагає розширення податкової служби і розробки різноманітних методів обліку та контролю доходів громадян і підприємств. Недосконалість законодавства й відсутність належного контролю за сплатою податків створюють сприятливі умови для ухилення від їх сплати

6.Ухилення від сплати прямих податків є протиправною дією і карається в передбаченому законом порядку різними санкціями, тоді як платники непрямого податку можуть цілком легально ухилитися від сплати цього податку, особливо, коли це товар не першої необхідності. Отже, споживач, збільшуючи або зменшуючи задоволення своїх потреб, сам регулює суму непрямих податків, не порушуючи при цьому чинних правових норм

7.Найкраща система прямих податків не може гарантувати того, що всі види доходу, дійсно, будуть оподатковані. Ті види та частини доходу, що вислизають з-під прямого оподаткування, охоплюються непрямими податками, які дають змогу оподатковувати платника за його індивідуальною платоспроможністю[11].

Для більш детально порівняння треба доповнити аналіз розмежуванням податків за показниками.

Таблиця 2 Способи розмежування прямих та непрямих податків[3].

Показник	Прямі податки	Непрямі податки
Ознака сплати	Сплачує та несе податкове навантаження одна особа	Сплачує одна особа, а несе податкове навантаження інша
Участь в утворенні ціни	Включається до ціни на стадії виробництва	Включається до ціни настадії реалізації
Способи стягнення	За деклараціями, за кадастрами	За тарифами
Джерело сплати	Дохід, майно	Витрати на споживаннятоварів та послуг
Складність визначення податкового зобов'язання	Відносно складні розрахунки	Відносно прості розрахунки
Характер оподаткування	Відносно прогресивне	Відносно регресивне

Як зазначалось раніше податки покликані допомагати органам влади виконувати свої функцій, а для цього необхідні кошти тому на мою думку для порівняння треба також здійснити аналіз та порівняти які податки приносять більше грошей до бюджету і для цього ми порівняємо данні за 10 років з 2002-2012 роки.



Малюнок 1. Питома вага прямих і непрямих податків в загальній сумі податкових надходжень до бюджету України, %

Розділ ІІІ. Ситуаційні завдання(приклади розрахунку прямих та не прямих податків)

3.1 Приклад розрахунку прямого податку

Задача 1

Існує така інформація щодо результатів діяльності ВАТ „Світ”:

Продаж товарів (з ПДВ) - 400000 грн.

Дохід від операцій торгівлі цінними паперами - 15000 грн.

Сума сплачених сировини, комплектуючих, запчастин ( без ПДВ) - 100000 грн.

Витрати на реконструкцію основних фондів - 20000 грн.

Балансова вартість основних фондів на початок року - 80000 грн.

Сума штрафів, пені, що сплачені, - 800 грн.

Сума заробітної плати та відрахування на обов'язкове пенсій-не і соціальне страхування - 60000 грн.

Амортизація - 5000 грн.

Придбання основних фондів - 20000 грн.

Визначити суму податку на прибуток-?

Розрахунок:

Податок на прибуток = (Валові доходи - Валові витрати - Амортизація)* 19%

ВД = 333333 + 15000 = 348333 грн.

ВВ = 100000 + (80000 х 10%) + 60000 = 168000 грн.

(80000*10%) - витрати на реконструкцію основних фондів у розмірі 10% від балансової вартості на початок року включають-ся до валових витрат.

Податок на прибуток = (348333 - 168000 - 5000) х 0,19 = 175333 х 0,19 = 33313.27 грн.

Задача 2

Працівнику за січень 2012 року нараховано 18700 грн. Інших доходів за місяць не було.

Необхідно:

- визначити суму Єдиного соціального внеску за місяць;

- розрахувати суму податку на доходи фізичних осіб, що необхідно утримати з робітника за місяць.

Розрахунок:

Мінімальна заробітна плата на 1.12 2013 складає 1218 грн., а оскільки заробітна плата, яка нарахована перевищує 10 мінмальних зарплат то будє використовуватися тсавка 17 %.

ЄСВ= Зар.Плата * ставку ЄСВ.

ЄСВ=12180*3,6%=434.48 грн

ЄСВ=6520*3,6%=234.72 грн.

Усього ЄСВ =434.48+234.72=669.2 грн.

ПДФО=(Зар. Плата-ЄСВ-ПСП)*Ставку НДФО

Податкова Соціальна Пільга для цього працівника не застосовується оскільки немає жодних даних про їх наявність. Також його заробітна плата перевищує граничні обсяги застосування ПСП.

ПДФО=(12180-434.48)*15 %=1761.83грн.

ПДФО=(6520-234.72)*17%=1068.5грн.

Усього ПДФО=1756.83+1068.5=2830.33грн.

3.2Приклад розрахунку непрямого податку

Задача 1

У вересні 2013 року реалізовано 35000 кг. бензину марки А-95 (уайт-спірит). Курс євро станом на 1.07.2013= 10.40грн за 1 євро. Знайти суму акцизу?

Розрахунок:

35тис.кг. *182євро за 1 тис. кг.* 10.40= 66248 грн.(до сплати у якості акцизу).

Задача 2

Роздрібна ціна на цигарки з фільтром марки «Приказ» без ПДВ та з урахуванням акцизу = 9.50 грн за 1 пачку. Фактичні обсяги реалізацій 10000 пачок(200000 штук). Розрахувати суму акцизу?

Розрахунок:

Для розрахунку акцизу на цигарки використовують 2 вида ставок:специфічна та адвалерна.

Згідно до ст. 215.3.2. специфічна ставка для цигарок з фільтром = 162.6 грн за 1 тис шт. А адвалерна=12 %.

Мінімальне Акцизне забов'язання= 217.6грн. за 1 тис.шт.

9.5*10000=95000грн (сума отримана від реалізації продукції)

95000*12%=11400(сума акцизного забов'язаня по адвалорній ставці)

(95000*162.6)/1000=15447грн (сума акцизного забов'язаня по специфічній ставці)

11400+15447=26847грн(акцизне забов'язаня)

(217.6*200000)/1000=43520грн.(мінімальне акцизне заюов'язаня)

До сплати 43520грн., тому, що у випадку якщо сума акцизу менье мінімального забовязаня то треба сплачувати акциз у розмірі мінімального зобов'язаня із сплати податку.

Висновки

Отже, вплив непрямих податків на фінансову-господарську діяльність підприємств - суб'єктів господарювання є досить суттєвим, а водночас складним і недостатньо вивченим.

По-перше, непрямі податки включаються в ціну реалізації споживачам товарів, робіт, послуг. Отже, на суму вказаних податків зростає ціна реалізації. За певних обставин це може негативно впливати на обсяги виробництва і реалізації продукції, призводити до зростання її залишків.

По-друге, сплата непрямих податків підприємствами в процесі здійснення господарської діяльності, а також до бюджету суттєво і негативно впливає на фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Вплив непрямих податків на фінансово-господарську діяльність суб'єктів підприємництва залежно від сфери їхньої діяльності виявляється по-різному. Тому є певні особливості впливу непрямих податків на діяльність підприємств виробничої сфери (з урахуванням галузі), тих, які ведуть торгово-посередницьку діяльність, і тих, що надають послуги (у тім числі фінансові).

Як і будь-яке явище, непрямі податки мають свої переваги й недоліки.

Серед переваг можна виділити:

- бюджетні: регулярність та великі суми надходжень до бюджету;

- економічні: стимулювання (стримування) деяких виробництв, регулю-вання процесу споживання;

- фіскально-технічні: для кінцевого споживача непрямі податки зручніші. Вони визначаються розміром споживання, не мають примусового характеру, не потребують накопичення значних сум, їх зручно сплачувати і територіально;

- психологічні: непрямий податок входить до ціни товару (послуги) і якщо платник і усвідомлює, що ціна підвищена через податок, він усе одно отримує натомість необхідний продукт;

- територіальні: споживання більш-менш рівномірне у територіальному розрізі, а тому непрямі податки знімають напруження у міжрегіональному розподілі доходів. Якщо ж доходи бюджету базуються на доходах підприємств, то внаслідок нерівномірності економічного розвитку постає проблема нерівноцінності дохідної бази різних бюджетів. Оскільки ніде у світі ще не вдалося досягти збалансованого розвитку усіх регіонів, то без застосування непрямих податків виникають труднощі і в збалансуванні місцевих бюджетів.

Таким чином, непрямі податки мають досить багато переваг, а тому використання їх цілком доцільне. Водночас непряме оподаткування має ряд суттєвих недоліків. Головним із них є те, що їх сплата не залежить від розміру доходів платників. Зважаючи на те, що рівень споживання має певний мінімум, пито-ма вага цих податків у доходах громадян тим вища, чим нижчий рівень доходів.

Підсумовуючи вищевикладений матеріал, можна зробити висновок, що розвиток системи оподаткування здійснюється як оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків залежно від економічних умов розвитку кожної держави. В Україні спостерігається тенденція до збільшення частки непрямих податків у загальних податкових доходах держави.

Список використаних джерел

податок прямий звітність

1.ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ” [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page?text=%EF%EE%E4%E0%F2%EA%E8+%EF%F0%FF%EC%B3

2.ВарналіяЗ.С. Податкова політика України: стан, проблеми та перспективи: Монографії / П.В. Мельник, Л.Л. Тарангул, З.С. Варналій [та ін.]; за ред. З.С. Варналія. - К.: Знання України. - 2008. - 675с.].

3. Податкова система: Підручник / За ред. Ю.Б.Іванова, А.І. Крисоватого, О.М.Десятнюк. - К.: Атіка, 2006. - С. 58-69.

4. Василичев Д.В. Розбудова податкової системи України // Економічний простір. - №20/2. -2008. - 137-143.

5. Марець О.Р. Нормативно-правові та практичні аспекти подання податкової звітності в Україні [Електронний ресурс] / О.Р. Марець // Науковий вісник НЛТУ України. - 2012. - Вип. 22. - С. 277 - 283. - Режим доступу : www.nbuv.gov.ua.

6. Микитенко Т. Методологічні основи податкової звітності в Україні /Т. Микитенко, Т. Міщенко // Бухгалтерський облік і аудит. - 2009. - № 8 - 9.- С. 61 - 69.

7. Огоновський А.Р. Система податків в Україні та основні напрями її реформування // Науковий вісник. - 2008. - № 17.7. - С.228 - 238

8. Пантелеєв В.П. Еволюція визначення „Податкова звітність”/„Звітність за податками” [Електронний ресурс] / В.П. Пантелеєв // Сталий розвиток економіки. Всеукраїнський науково-виробничий журнал. - С. 171 -176. - Режим доступу : www.nbuv.gov.ua.

9. Хілобок Ю. А. Основні напрямки реформування сучасної податкової політики України // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - 2009р. - № 2(6). - С. 114- 118.]

10. Про переваги подачі звітності в електронному вигляді під час інтернет-конференції в податковій Дарницького району [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://kyiv.sts.gov.ua/npp-internet-konfark/83442.html

11. Прямі і непрямі податки порівняння [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://p-for.com/book_405_glava_20_4.4._Perevagi_і_nedolіki_prj.html

Размещено на Allbest.ru

...