Чинники, які спричиняють інфляцію

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інфляція



Види та наслідки нерегульованої інфляції

Інфляція - процес зниження вартості грошей внаслідок переповнення ними каналів обігу (кількість грошей, які знаходяться в обігу, перевищує суму цін на товари і послуги).

Для суспільства явище інфляції - це процес зміни купівельної спроможності грошей, що супроводжується зростанням цін. Якщо процес зміни купівельної спроможності грошей супроводжується зниженням цін, то це має назву дефляція.

Закономірності виникнення інфляції:

І стадія - темпи зростання пропозиції грошей випереджають знецінення грошей, але це випередження поступово зменшується, наближаючись до вирівнювання;

ІІ стадія - темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції.

Класифікація видів інфляції:

І критерій - за формою прояву:

- цінова інфляція;

- інфляція заощаджень;

- девальвація.

Цінова інфляція - це інфляція, що проявляється у формі зростання цін.

Інфляція заощаджень - знецінення грошей внаслідок зростання вимушених заощаджень при зафіксованих державних цінах і доходах.

Девальвація - знецінення національних грошей проявляється у зниженні їх курсу до іноземних валют.

ІІ критерій - за темпами знецінення грошей:

повзуча;

помірна;

галопуюча;

гіперінфляція.

Інфляція проходить кілька етапів, які відрізняються не тільки рівнем зростання цін, а й впливом на економіку. На першому етапі зростання пропозиції грошей випереджає зростання цін, яке є незначним (до 5% на рік). Вона позитивно впливає на економічний розвиток (повзуча). На наступному етапі темпи зростання цін прискорюються, наближаються до темпів зростання пропозиції грошей і можуть навіть перевищувати їх. Така інфляція називається відкритою, або помірною, і коливається в межах 5-20 % на рік. Вона може мати як позитивний, так і негативний вплив на економічний розвиток. Після цього починаються етапи галопуючої інфляції (20-50% на рік) та гіперінфляції - більше 100% на рік. Кожна з цих видів інфляції несе розруху для економіки і соціальної сфери.

ІІІ критерій - за чинниками, які спричиняють інфляцію:

- інфляція попиту;

- інфляція пропозиції (витрат);

- монетарна інфляція;

- інфляція багатофакторна.

Інфляція попиту - інфляція, викликана підвищенням цін суб'єктів господарювання через підвищення попиту.

Причини інфляції попиту - це зміни в кількості грошей, які є в обігу внаслідок збільшення одного з компонентів сукупних витрат (споживчих витрат, державних витрат, інвестицій тощо та напливу іноземної валюти (імпортована інфляція).

Інфляція пропозиції (витрат) - інфляція, викликана підвищенням цін суб'єктами господарювання через підвищення витрат на одиницю продукції.

Причини інфляції витрат:

- збільшення номінальної заробітної плати;

- підвищення цін на сировину;

- підвищення рівня оподаткування.

Монетарна інфляція - знецінення грошової одиниці обумовлені надмірною пропозицією грошей, завдяки чому збільшуються грошові доходи і платоспроможний попит.

Причини монетарної інфляції:

- державна грошово-кредитна політика спрямована на досягнення таких цілей, як забезпечення високої зайнятості та економічного зростання. У результаті відбувається зростання пропозиції грошей та їх маси в обороті, що спричинює підвищення попиту і цін на товарних ринках, тобто інфляцію;

- монетизація бюджетного дефіциту за рахунок емісії грошей.

Багатофакторна інфляція - інфляція, зумовлена декількома причинами одночасно (наприклад, зростання попиту поряд із надмірною пропозицією грошей і підвищенням цін з боку суб'єктів господарювання).

Причини інфляції:

- зовнішні:

- зростання цін на світовому ринку;

- скорочення надходжень від експорту;

- від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу;

- структурні світові кризи, пов'язані зі зменшенням природних ресурсів;

- війни;

- зростання зовнішнього боргу;

- внутрішні :

- надмірна емісія грошей;

- криза державних фінансів;

- монопольне положення великих підприємств (необґрунто-ване підвищення цін на товари та послуги);

- необґрунтоване підвищення заробітної плати без ураху-вання зростання її продуктивності;

- надмірні військові витрати;

- деформація економіки;

- активізація «тіньової» економіки.

Наслідки інфляції:

- соціальні:

- зменшення доходів у верств населення, що живуть за рахунок бюджетних коштів (педагоги, медики, держслужбовці та ін.);

- зменшення доходів у пенсіонерів;

- зменшення доходів у осіб, що живуть за рахунок виплат з соціального страхування (інваліди);

- знецінення заощаджень;

- зниження життєвого рівня населення із фіксованими доходами;

- невпевненість працівників щодо працевлаштування;

- невпевненість підприємців щодо перспектив свого економічного становища;

- скорочення платоспроможного попиту населення;

- загострення соціальних суперечностей у суспільстві;

- економічні:

- скорочення обсягів виробництва товарів та послуг, посилення диспропорційності розвитку економіки;

- зниження обсягів інвестицій, скорочення нових капіталовкладень, спад науково-технічного прогресу;

- розбалансування банківської системи (зменшення обсягів депозитів та подорожчання банківських позичок);

- скорочення обсягів міжгосподарського кредитування;

- поширення бартерних операцій;

- девальвація національної валюти;

- зменшення реальної вартості державних доходів;

- здійснення неконтрольованої емісії грошей;

- дезорганізація зовнішньоекономічних зв'язків, стримання впливу іноземного капіталу, погіршання платіжного балансу країни.

Макроекономічні наслідки нерегульованої інфляції:

довільний перерозподіл доходів (за умови, що обсяг продукції постійний). Збитки отримують: одержувачі фіксованого доходу, кредитори, власники заощаджень. Вигоду можуть отримати: одержувачі плаваючого доходу, дебітори, власники нерухомості та інші особи;

відсутність заощаджень; інфляція грошовий валютний ціна

збільшення навантаження на платників податків;

ціни не відіграють регулювальної ролі;

гроші не є вимірниками економічних процесів.

Антиінфляційні заходи

Антиінфляційна політика - це комплекс заходів державного регулювання економіки, спрямованих на подолання інфляції.

Види антиінфляційних заходів:

1. Дефляційна політика - політика доходів (фіскальні заходи).

2 . Концепція пропозиції (структурні зрушення).

3. Монетарні заходи.

4. Грошові реформи.

Дефляційна політика - політика доходів:

- дефляційна політика, включає ряд методів обмеження платоспроможного попиту через фіскально-бюджетний і кредитно-грошовий механізм:

- вилучення з обороту частини грошової маси з метою запобігання зростанню кількості грошей в обігу;

- скорочення державних витрат;

- посилення податкового тиску;

- підвищення процентної ставки за кредит (дорожчання грошей);

- випуск державних цінних паперів;

- кредитна рестрикція;

- лімітування випуску готівки;

- політика доходів, передбачає державний контроль над заробітною платою та цінами:

- фіксація заробітної плати;

- фіксація цін на товари та послуги;

- встановлення темпів зростання заробітної плати та цін у певних межах;

- проведення жорсткої антимонопольної політики.

Особливість дії дефляційної політики полягає в тому, що вона, як правило, викликає уповільнення економічного зростання.

Інфляція може мати тяжкі економічні і соціальні наслід-ки: руйнування виробничого потенціалу, зниження обсягів виробництва і скорочення зайнятості, падіння життєвого рівня населення, загострення соціальних та політичних суперечностей, посилення хабарництва та криміногенної ситуації в країні. Тому дійова антиінфляційна політика держави є пріоритетною і повинна забезпечити належну сталість грошей.

Політика структурних зрушень (концепція пропозиції):

- податкове стимулювання виробників, галузей економіки;

- державні вкладення у розвиток певних напрямів і видів виробництва.

Монетарна політика:

- заходи щодо зміцнення національної грошової одиниці. Ревальвація - офіційне підвищення золотого вмісту національної валюти або фактичне підвищення її валютного курсу стосовно міжнародних валютних грошових одиниць. Ревальвація, як правило, вигідна імпортерам, які купують дешевше іноземну валюту для оплати товарів та не вигідна експортерам, оскільки ціни на їхні товари, виражені у валютах інших країн, підвищуються, що ускладнює продаж товарів, а за умови збереження їх інвалютної ціни виручка в національній валюті знижується;

- лібералізація валютного ринку, наприклад, через скасування обмежень щодо обов'язкового продажу валютної виручки тощо.

Грошова реформа є складовим елементом антиінфляційної політики і спрямовується на усунення наслідків інфляції в грошовій сфері і створення монетарних та економічних передумов для стабілізації грошей.

Грошові реформи

Грошові реформи є радикальним заходом оздоровлення грошової системи.

Класифікація грошових реформ.

За глибиною проведення виділяють такі грошові реформи:

а) повні (структурні) - створення нової країни, зміна виду грошової системи тощо;

б) реформи часткового типу.

За характером обміну старих грошей на нові грошові реформи поділять так:

а) формальна - грошова одиниця країни змінює тільки вигляд та захист;

б) деномінація - укрупнення грошової одиниці країни без зміни її найменування, що проводиться з метою полегшення грошового обігу і надання більшої повноцінності грошам. При цьому змінюється масштаб цін, кількість грошей в обігу скорочується, а величина грошової одиниці збільшується;

в) конфіскаційна - існують обмеження на кількість обмінюваних коштів, на форми грошей, які можуть підлягати обміну (наприклад, обмінюється тільки готівка, а банківські вклади - ні). Нуліфікація - різновид конфіскаційних грошових реформ, коли знецінені грошові знаки анулюються (визнаються недійсними). Такі заходи проводять, коли різко знижується купівельна спроможність грошей шляхом випуску нових грошових знаків і вилучення та знищення колишніх грошових знаків.

г) неконфіскаційна - обмінюються всі запаси грошей в усіх їх формах.

За строками проведення бувають:

одномоментні грошові реформи - проводяться за один раз, обмінювання грошової одиниці здійснюється за 10-15 днів;

- паралельні - обмінювання триває кілька років, валюту вилучають з обігу поступово.

Індекси вимірювання інфляції

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну (як правило, ^) у певному проміжку часу (місяць, рік тощо) загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для споживання, та розраховується за формулою:

де Р та Р - ціни одиниці товарів (послуг) базового і звітного періодів;

g - товари за переліком у «споживчому кошику» базового періоду.

Якщо не прив'язуватися виключно до переліку товарів «споживчого кошика», то, загалом, індекс цін в економічній літературі розраховується за формулою агрегатного індексу цін Ласпейреса.

Індекс Ласпейреса (зміна цін на споживчі товари) вимірюють за формулою:

де Pt - ціни на товари і послуги в поточному році; Ро - ціни на товари і послуги в базовому році;- обсяг товарів і послуг у базовому році.

Індекс Ласпейреса недооцінює структурні зрушення в економіці країни, а тому відносно завищує темпи зростання рівня цін.

Індекс цін виробника (ІЦВ) характеризує зміну в часі загального рівня цін на засоби виробництва, які купують підприємства для виробничого споживання, і розраховується за формулою індексу цін Ласпейреса .

Дефлятор ВВП характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам. Це найбільш широкий показник, який характеризує інфляційні зміни всіх цін. Тому дефлятор ВВП може помітно відхилятися від ІСП та ІЦВ, оскільки він точніше враховує реальну структуру особистого і виробничого споживання, ніж попередні індекси. Визначається дефлятор ВВП теж за формулою агрегатного індексу цін Ласпейреса.

Індекс Пааше (зміна цін товарної структури виробництва) - за основу береться товарна структура виробництва поточного року і визначається за формулою:

=

де - обсяг товарів і послуг у поточному році.

Індекс Пааше переоцінює структурні зрушення в економіці країни, а тому помітно занижує темпи зростання рівня цін.

Індекс Фішера вирішує суперечності індексів Пааше і Ласпейреса, оскільки дає змогу обрахувати співвідношення між цінами в поточному і базовому роках:

Размещено на Allbest.ru

...