Напрями підвищення ефективності кредитно-інвестиційної діяльності банків у сучасних умовах

Джерело: складено на основі [3]

Портфель цінних паперів порівняно з кредитним портфелем займає, як правило, незначну частку в активах банків. Однак протягом останніх років загальна динаміка обсягів операцій банків із цінними паперами спрямована на зростання, адже ці операції є невід'ємним складником

диверсифікації активів банку, способом формування власного і поповнення позичкового капіталу, перспективним напрямом розвитку діяльності банків загалом.

Аналіз структури портфеля цінних паперів банків України представлений у табл. 2.

Аналіз динаміки торгового портфеля банків свідчить про те, що кількість цінних паперів у торговому портфелі банків має позитивну тенденцію і збільшилася за період, що аналізується, у сім разів. Цінні папери в портфелях банків на продаж зростають починаючи з післякризових років, на кінець 2017 р. відбулося зростання у 3,8 рази.

Якщо розглянути інвестиційні кредити, то їхня частка в структурі кредитних портфелів банків є досить низькою. Відсутність професійного регулювання розвитку інвестиційної діяльності банків із боку держави компенсується реальною практикою, яку реалізують переважно банки з іноземними інвестиціями. Найбільш відомими гравцями на інвестиційному ринку України є «ІНГ-банк Україна» (Голландія), «ОТР Банк» (Угорщина), «Агри- коль банк» (Франція), «УкрСиббанк», «Райффайзен Банк Аваль» (Австрія). Обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України (акціонерний капітал нерезидентів) на кінець 2017 р. становив 38,982 млрд. дол., що на 1,657 млрд. дол., або на 4,4%, більше від показника на початок року на рівні 37,325 млрд. дол. [4]. У реальному секторі економіки потенціал банківської системи щодо кредитування інвестиційної діяльності майже не використовується. Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій залишаються обмежені (в умовах падіння прибутковості) власні кошти підприємств, питома вага яких у загальному обсязі інвестицій становить 59-69% [4].

Основними проблемами розвитку інвестиційного кредитування є такі:

• стримуюча монетарна політика НБУ, спрямована на стискання грошової пропозиції;

• неповнота законодавчої бази з даного питання, а саме: відсутність рамкових умов, що мають забезпечувати захист інтересів представників приватного сектору реальної економіки;

• дефіцит ресурсної бази, що може бути використана для формування інвестиційних вкладень довгострокового типу;

• високі процентні ставки по кредитах;

• підвищення вимог банків до надання кредитів переважно внаслідок зростання безнадійної кредиторської заборгованості та «поганих» кредитів;

• наявність значної кількості проблемних та збанкрутілих банків.

Безперечно, зростання економіки України потребує посиленого інвестиційного забезпечення. В умовах обмежених бюджетних можливостей та низької інвестиційної привабливості вітчизняної економіки для іноземних інвесторів важливим джерелом інвестування може виступати банківська система.

Зокрема, в економічно розвинутих країнах світу функціонують спеціалізовані банки, основними цілями діяльності яких є фінансування інвестиційних проектів. Поняття інвестиційного банку є далеко не новою дефініцією у науці. Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», визначено функціонування інвестиційних банків, до яких належать банки, більше ніж 50% активів яких є активами одного виду (інвестиційними кредитами та цінними паперами). Проте, аналізуючи структуру активів банківських установ, можна стверджувати, що в Україні цим вимогам не відповідає жоден банк. Однак на сучасному етапі розвитку економіки України їх створення та успішне функціонування стає одним із визначальних факторів забезпечення високих темпів економічного зростання, оскільки сприятиме збільшенню темпів зростання інвестицій у реальний сектор економіки і підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Відповідно, для створення інвестиційних банків в Україні потрібно принципово змінити підходи до державного регулювання їхньої діяльності. Держава має бути першочергово зацікавлена в їх ефективній роботі, оскільки вона зводиться до інвестування довгострокових проектів і є механізмом стимулювання довгострокового економічного зростання.

Для цього необхідно здійснити декілька кроків:

1. Надзвичайно важливим є питання щодо створення початкового капіталу для здійснення інвестиційними банками своєї діяльності. Оскільки саме держава зацікавлена у фінансуванні інвестиційних проектів, вона може на перших порах кредитувати їх під подальші вкладення в інвестиційні проекти. Шляхом до цього є надання інвестиційним банкам довгострокових кредитів Національного банку України.

2. Як варіант можна знизити для інвестиційних банків рівень резервування за активними операціями, зокрема за тими позиками, які надані на проекти з модернізації економіки. У цьому разі має бути розроблена та впроваджена чітка методика віднесення інвестиційних проектів до важливих із позицій економічного зростання. Вона може бути побудована за галузевим принципом або за списком пріоритетів регіональних органів влади (обласних державних адміністрацій).

Наведені вище пропозиції створять сприятливі регуляторні умови для перетворення в Україні частини універсальних на спеціалізовані інвестиційні банки [5, с. 139].

Очевидним є те, що банківське інвестиційне кредитування потребує стимулювання. Першочерговим завданням у стимулюванні розвитку інвестиційного кредитування є поліпшення інвестиційного клімату в країні як сукупності правових, фіскальних, макроекономічних, монетарних, організаційних, інфраструктурних та інших умов середовища реалізації інвестиційних відносин. Інвестиційний клімат має бути таким, щоб кредитору було вигідно спрямувати ресурси в різні галузі економіки на прийнятих для позичальникаумовах. Важливу роль в інвестиційному кліматі відіграє фіскальна політика. Складна система оподаткування, високе податкове навантаження та брак економічної свободи пригнічують підприємницьку активність, гальмуючи розвиток бізнесу, внаслідок чого знижується кредитоспроможність потенційних позичальників. Щоб нівелювати негативний вплив зазначених чинників, необхідно вдосконалити фіскальну політику шляхом спрощення процедури та зменшення податкового тиску на суб'єктів господарювання.

Під податковим стимулюванням інвестиційної діяльності банків необхідно розуміти здійснення державою за допомогою механізмів оподаткування певних заходів, які спрямовані на створення належних умов інвестування, підвищення якості й розширення напрямів інвестування банків, досягнення рівноваги між попитом і пропозицією на інвестиційному ринку. Податкове стимулювання банківської інвестиційної діяльності здійснюється за допомогою спеціальних інструментів. Такими інструментами є зміна елементів податку чи реструктуризація податкової системи країни для підвищення чи зниження активності інвестиційної діяльності залежно від кон'юнктури ринку.

Як свідчить банківська практика, сьогодні серед податкових інструментів стимулювання банківської інвестиційної діяльності найбільшого поширення набуло надання податкових пільг. Такі пільги можуть бути реалізовані через повне або часткове звільнення від сплати податків, у тому числі через зниження податкової ставки, скорочення податкової бази, виключення окремих видів доходів, майна тощо зі складу об'єктів оподаткування. Тому саме податкові пільги можуть створити певні конкурентні переваги для інвестиційних операцій банку.

Активізації інвестиційного кредитування банків сприяло б упровадження таких стимулів:

* податкове заохочення банків, які кредитують пріоритетні інвестиційні напрями за пільговою ставкою (меншою, ніж середня ставка кредитування, що визначена їх внутрішньою політикою) шляхом віднесення на валові витрати суми різниці між середньою кредитною ставкою в даному банку та ставкою пільгового інвестиційного кредитування позичальника;

• зменшення оподаткування прибутку банків, отриманого від довгострокових операцій з інвестиційного кредитування пріоритетних напрямів терміном понад п'ять років;

• звільнення від оподаткування тієї частини прибутку банку, яка буде використана на інвестиційне кредитування пріоритетних для держави сфер економіки в одному звітному періоді;

• часткове (50%) формування резервів для відшкодування можливих утрат за кредитними операціями (насамперед інвестиційними кредитами на пріоритетні цілі) за рахунок спеціалізованого фонду державного бюджету.

Висновки

В Україні недооцінювання ролі інвестицій як основної рушійної сили економічного розвитку призвело до втрати конкурентоспроможності вітчизняного виробництва. Вихід із ситуації, що склалася, потребує упровадження нової моделі розвитку економіки, яка базувалася б на інвестиційно-інноваційній основі. Для її реалізації необхідні реальні джерела інвестиційних коштів. Одне з найважливіших внутрішніх джерел таких ресурсів в Україні - це банківські інвестиційні кредити, адже банківська система є основним посередником на вітчизняному фінансовому ринку.

Світовий досвід переконливо засвідчив, що діяльність інвестиційних банків є важливим фактором стимулювання економічного зростання у країні. Актуальним є питання вивчення можливостей створення інвестиційних банків та забезпечення продуктивного їх функціонування в Україні.

Здійснення інвестиційної діяльності банків значною мірою залежить від системи оподаткування, побудованої на використанні різних методів і податкових стимулів та збільшення за рахунок цього своїх інвестиційних ресурсів, тому податкова система має заохочувати банківські установи до сплати податків через зменшення тиску оподаткування. Звідси випливає, що податкова ставка є одним із найсуттєвіших елементів системи податкових стимулів. Її зниження чи підвищення суттєво впливає на умови інвестування.

Список використаних джерел

1. Вовчак О.Д., Надієвець Л.М. Особливості інвестиційної діяльності банків як фінансових посередників в Україні. Бізнес Інформ. 2014. № 11. C. 97-103.

2. Житар М.О. Аналіз сучасного стану кредитної діяльності банків України. Зб. наук. праць Університету державної фіскальної служби України. 2017. № 1. С. 23-32.

3. Офіційний сайт Національного банку України. URL: http://www.bank.gov.ua.

4. Капітальні інвестиції за джерелами фінансування / Офіційна сторінка Державної служби статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/.

5. Сегеда Л.М. Відновлення банківського кредитування реального сектору засобами грошово-кредитної політики як ключовий фактор розвитку національної економіки. Економічний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2017. № 3. C. 137-140.

Размещено на Allbest.ru