Цінні папери в системі джерел фінансування господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Цінні папери в системі джерел фінансування господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності

Вірченко Володимир Віталійович

Анотації

Стаття присвячена дослідженню ролі цінних паперів у фінансуванні господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності. Визначено сутність та специфічні характеристики об'єктів інтелектуальної власності. Розглянуто стадії господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності та значення фінансування у процесі комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності. Проаналізовано основні джерела фінансування господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності. Визначено переваги та недоліки розміщення цінних паперів порівняно з іншими джерелами фінансування комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності.Розглянуто особливості публічного та приватного розміщення цінних паперів. Досліджено основні етапи розміщення цінних паперів на первинному фондовому ринку. Надано порівняльну характеристику різних способів розміщення цінних паперів. Визначено роль андерайтингу та публічного первинного розміщення на сучасному ринку цінних паперів. Розглянуто особливості розміщення акцій та облігацій у процесі фінансування господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності.

Ключові слова: цінні папери, інтелектуальна власність, фінансування, господарський оборот, емісія, акції, облігації.

Статья посвящена исследованию роли ценных бумаг в финансировании хозяйственного оборота объектов интеллектуальной собственности. Определена сущность и специфические характеристики объектов интеллектуальной собственности. Рассмотрены стадии хозяйственного оборота объектов интеллектуальной собственности и значение финансирования в процессе коммерциализации результатов интеллектуальной деятельности. Проанализированы основные источники финансирования хозяйственного оборота объектов интеллектуальной собственности. Определены преимущества и недостатки размещения ценных бумаг в сравнении с другими источниками финансирования коммерциализации объектов интеллектуальной собственности. Рассмотрены особенности публичного и частного размещения ценных бумаг. Исследованы основные этапы размещения ценных бумаг на первичном фондовом рынке. Предоставлена сравнительная характеристика разных способов размещения ценных бумаг. Определена роль андерайтинга и первичного публичного размещения на современном рынке ценных бумаг. Рассмотрены особенности размещения акций и облигаций в процессе финансирования хозяйственного оборота объектов интеллектуальной собственности.

Ключевые слова: ценные бумаги, интеллектуальная собственность, финансирование, хозяйственное обращение, эмиссия, акции, облигации.

Article is devoted to analysis of the role of securities market in financing of economic overturn of intellectual property objects. Economic nature and special features of intellectual property objects are defined. General phases of economic overturn of intellectual property objects and significance of funding under intellectual property's commercialization are considered. Basic sources of funding within the scope of intellectual property's commercialization are analyzed. Advantages and shortcomings of securities issuance in financing of economic overturn of intellectual property objects in comparison with alternative sources of funding are investigated. Peculiarities of public offering and private placement of securities are considered. Main stages of securities issuance in commercialization of intellectual property objects are investigated. Comparative analysis of different methods of placement of securities is carried out. Role of underwriting and initial public offering in the modern securities market is defined. Peculiarities of stocks and bonds issuance during the funding of economic overturn of intellectual property objects are investigated.

Keywords: securities, intellectual property, financing, economic overturn, issuance, equities, bonds.

У економіці постіндустріального типу об'єкти інтелектуальної власності перетворюються на стратегічний економічний ресурс та основний фактор суспільного виробництва, що не лише забезпечує конкурентоздатність підприємств на глобальних товарних ринках, а й формує потужний драйвер соціально-економічного розвитку країни. При цьому, економічна природа інтелектуальної власності та специфічні властивості її об'єктів значно підвищують ризикованість інвестицій у інтелектуальний капітал, що ускладнює доступ до фінансових ресурсів для суб'єктів господарювання, які здійснюють комерціалізацію результатів інтелектуальної діяльності. Завдяки цьому, в рамках сучасної ринкової економіки сформувалися та набули розвитку альтернативні джерела фінансового забезпечення господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності, серед яких провідну роль відіграють венчурне фінансування, проектне фінансування та розміщення цінних паперів.

Серед зазначених джерел фінансування цінним паперам належать особлива роль, адже зазначені фінансові інструменти використовуються як безпосередньо для залучення фінансових ресурсів на фондовому ринку, так і в рамках венчурного фінансування, а також з метою хеджування ризиків комерціалізації інтелектуальної власності. На жаль, унаслідок недостатнього розвитку національного ринку цінних паперів, а також негативного впливу ряду інших факторів, в Україні результати інтелектуальної діяльності практично не залучаються до сфери суспільного виробництва та не беруть активної участі у господарському обороті. У цих умовах, дослідження ролі цінних паперів у фінансуванні економічного обороту об'єктів інтелектуальної власності, а також особливостей розміщення акцій та облігацій у процесі комерціалізації інтелектуальної власності перетворюється не лише на актуальну проблему вітчизняної економічної науки, а й на важливе питання господарської практики.

Сутність, механізм та особливості фінансування інвестицій у об'єкти інтелектуальної власності були висвітлені як у вітчизняній, так і в зарубіжній економічній літературі. Належне місце в розробці даної наукової тематики займають праці Базилевича В.Д., Бутніка-Сіверського О.Б., Осецького В.Л., Ярмош В.В., Антоніелі М., Келлера Г. та інших.

Базилевич В.Д. дослідив зміст, особливості та значення лізингового і державного фінансування в рамках комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності [1, с.263-269]. Бутнік-Сіверський О.Б. проаналізував сутність та основні джерела інвестицій в інтелектуальний капітал як головної передумови інноваційного розвитку економіки країни [2, с.56-58].

Осецький В.Л. розкрив зміст, форми та механізм фінансування науково-технічної діяльності у контексті інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації [3, с.95-97]. Ярмош В.В. ґрунтовно проаналізувала структуру джерел фінансування наукових та науково-технічних робіт в Україні [4, с.175-177].

Антоніелі М. дослідив зміст, особливості і форми фінансування інноваційної діяльності та інвестицій у об'єкти інтелектуальної власності, зокрема кредитування під заставу об'єктів інтелектуальної власності та венчурне фінансування [6, р.458-465]. Келлер Г. здійснив системний аналіз різноманітних джерел фінансування комерціалізації інтелектуальної власності, серед яких: венчурне фінансування, державне фінансування, мікрофінансування, краудфандинг та кошти бізнес-ангелів [7, р.62-76].

Водночас, питання, пов'язані із комплексним аналізом сутності, механізму, переваг та недоліків фінансування господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності шляхом розміщення цінних паперів у розрізі їх основних видів, на наш погляд, так і не отримали належного висвітлення у науковій літературі.

Мета статті полягає у комплексному дослідженні цінних паперів в системі джерел фінансового забезпечення господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності. Завдання дослідження підпорядковані досягненню поставленої мети і спрямовані на: вивчення сутності і специфіки результатів інтелектуальної діяльності у якості об'єктів фінансування та комерціалізації; визначення змісту господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності та особливостей його фінансування; аналіз основних джерел фінансування господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності; дослідження переваг цінних паперів як джерела фінансування господарського обороту; аналіз форм та порядку розміщення цінних паперів під час комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності.

Дослідження ролі цінних паперів у фінансуванні господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності передбачає використання загальнонаукових прийомів і методів. З використанням методу наукової абстракції та методу діалектики у статті досліджено специфіку результатів інтелектуальної діяльності як об'єктів інвестицій, на основі методів функціонального і системного аналізу проаналізовано значення цінних паперів у структурі джерел фінансування комерціалізації інтелектуальної власності. З використанням методів діалектики та дедукції проаналізовано форми та порядок розміщення цінних паперів суб'єктами, що здійснюють комерціалізацію інтелектуальної власності.

Відносини інтелектуальної власності, які пов'язані із привласненням та комерціалізацією результатів інтелектуальної творчої діяльності людини відіграють важливу роль у сучасній економіці. Впровадження об'єктів інтелектуальної власності у господарський оборот не лише забезпечує створення доданої вартості та генерування прибутку підприємства, а і є важливим фактором конкурентоспроможності суб'єкта господарювання в умовах становлення постіндустріального суспільства та стрімкої глобалізації господарських зв'язків.

В умовах постіндустріальної економіки інтелектуальний капітал, здатність оперативно та ефективно впроваджувати результати інтелектуальної діяльності у господарський оборот, а також оптимальним чином поєднувати кваліфікований персонал з інвестиціями у об'єкти інтелектуальної власності перетворюється на ключовий фактор конкурентоспроможності підприємства стає. Використання об'єктів інтелектуальної власності дозволяє активно нарощувати господарський та інноваційний потенціал підприємства, виробляти інноваційну продукцію та утримувати стійкі позиції на ринку.

Господарський оборот об'єктів інтелектуальної власності передбачає: аналіз фінансово-господарського стану підприємства, зовнішнього середовища, перспектив та потенційних можливостей підприємства у сфері використання об'єктів інтелектуальної власності; техніко-економічне обґрунтування необхідності інвестицій у об'єкти інтелектуальної власності з метою їх залучення до господарського обороту; планування комерціалізації інтелектуальної власності та вибір конкурентної стратегії у сфері господарського використання об'єктів інтелектуальної власності; залучення відповідних фінансових ресурсів, організаційного та людського капіталу, необхідних для створення та використання об'єктів інтелектуальної власності; створення інтелектуального продукту та набуття прав інтелектуальної власності на нього; комплексну оцінку об'єктів інтелектуальної власності, постановку їх на облік, відображення у складі нематеріальних активів підприємства; комерціалізацію об'єктів інтелектуальної власності шляхом їх використання у власній господарській діяльності підприємства, внесення до статутного капіталу інших суб'єктів господарювання або ліцензування.

При цьому, однією із ключових проблем, що виникають під час господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності та їх комерціалізації, є проблема фінансового забезпечення. Адже зазвичай підприємства, що задіяні у комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності не володіють достатнім обсягом власних фінансових ресурсів, а залучення фінансування із традиційних зовнішніх джерел ускладнюється економічною природою та специфікою об'єктів інтелектуальної власності.

Усі об'єкти інтелектуальної власності, серед яких - об'єкти авторського права і суміжних прав, засоби індивідуалізації, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, комерційна таємниця та селекційні досягнення, характеризуються особливими властивостями: вони є нематеріальними за своєю природою; внаслідок нематеріального характеру вони є невідчужуваними, тому в рамках розпорядження відчужується не об'єкт, а права на нього; право інтелектуальної власності обмежене в часі та просторі, тобто захищається протягом визначеного терміну і на визначеній території; переважна частина об'єктів інтелектуальної власності вимагає державної реєстрації; точно визначити ринкову вартість даних об'єктів практично неможливо; один і той же об'єкт інтелектуальної власності може одночасно використовуватися різними і територіально розосередженими суб'єктами; доволі важко точно оцінити майбутні доходи від використання об'єктів інтелектуальної власності; дані об'єкти характеризуються нижчою ліквідністю у порівнянні з іншими видами активів, а їх цінність зазвичай носить відносно суб'єктивний характер [1, с.147].

Завдяки цьому, об'єкти інтелектуальної власності перетворюються на доволі ризикований і специфічний об'єкт інвестування, що значним чином ускладнює залучення фінансових ресурсів із традиційних джерел для забезпечення господарського обороту результатів інтелектуальної діяльності. Зазначені обставини обумовили виникнення та розвиток в межах сучасної ринкової економіки альтернативних джерел фінансування, які враховують ризики комерціалізації інтелектуальної власності та орієнтовані на суб'єктів господарювання, що здійснюють інноваційну діяльність та вкладають кошти у інтелектуальний капітал. На нашу думку, до таких джерел варто віднести: венчурне фінансування, державне фінансування, проектне фінансування, кредитування під заставу інтелектуальної власності, краудфандинг, лізингове фінансування, а також розміщення цінних паперів.

Розглянуті вище джерела фінансування виконують важливі функції у рамках господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності. Належне фінансове забезпечення процесу комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності прискорює трансформацію інтелектуального продукту у працюючий інтелектуальний капітал; забезпечує можливість придбання необоротних активів, необхідних для виробництва інноваційної продукції, підтримки її високої якості і споживчих характеристик; стимулює зацікавленість підприємців- новаторів у підвищенні ефективності власної діяльності; забезпечує фінансову мотивацію суб'єктів інтелектуальної діяльності; скорочує виробничий цикл та гарантує швидке виведення інноваційного товару на ринок; дозволяє використовувати увесь комплекс маркетингових заходів для просування товару на ринках із високою конкуренцією [2, с.95-97].

Потрібно відзначити, що кожне із джерел фінансування має свої особливості. Розміщення цінних паперів вимагає задовільного фінансово-господарського стану емітента, розвинутого фондового ринку та дієвої ринкової інфраструктури. Краудфандинг дозволяє залучати порівняно невеликі обсяги фінансових ресурсів і, водночас, вимагає маркетингової підготовки та розголошення інформації про інтелектуальний продукт. Боргове фінансування передбачає забезпечення позики, постійний контроль з боку кредитора за використанням кредитних ресурсів, а також вимагає задовільного фінансового стану позичальника та періодичних процентних виплат.

Венчурне фінансування розподіляється у часі і передбачає жорсткий контроль діяльності підприємства з боку інвесторів, які набувають права власності на частку у його капіталі. При цьому, венчурні фонди використовують різні види цінних паперів у процесі фінансування інноваційно активних підприємств, які знаходяться на ранніх стадіях розвитку і мають значний потенціал росту. Отримання державного фінансування є проблематичним в умовах дефіциту бюджету [4, с.177]. Як свідчить міжнародна практика, за останні сорок років частка бюджетних коштів у фінансуванні інноваційних проектів у країнах Європи знизилася з 20% до 3% [7, р.65]. Крім того, залучати його мають можливість лише ті підприємства, які входять у сферу стратегічних державних інтересів та здійснюють діяльність у пріоритетних галузях економіки.

Лізингове фінансування орієнтоване виключно на тих суб'єктів господарювання, які у процесі комерціалізації інтелектуальної власності відчувають потребу в основних засобах та інших необоротних активах або виявляють бажання продати належні їм об'єкти інтелектуальної власності фінансовій компанії та використовувати їх на принципах зворотного лізингу.

Аналіз структури джерел фінансування господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності фактично свідчить про існування двох базових джерел фінансових ресурсів: цінні папери, які використовуються для безпосереднього залучення коштів на фондовому ринку або в рамках венчурного фінансування; кредитні ресурси, що залучаються на платній, цільовій та строковій основі у процесі проектного фінансування та кредитування під заставу об'єктів інтелектуальної власності. При цьому, інші джерела, такі як краудфандинг, державне та лізингове фінансування, носять переважно допоміжний характер та забезпечують можливість доступу до фінансових ресурсів для суб'єктів господарювання, що здійснюють комерціалізацію об'єктів інтелектуальної власності і, водночас, відзначаються певними особливостями господарської діяльності, характеризуються специфічними потребами у сфері фінансування інноваційної діяльності або мають особливий економічний статус. Таким чином, вони доповнюють базові джерела фінансування і, поєднуючись на принципах синергії з борговим фінансуванням і розміщенням цінних паперів, забезпечують кумулятивний стимулюючий вплив на увесь господарський оборот об'єктів інтелектуальної власності.

На нашу думку, розміщення цінних паперів виконує системоутворюючу функцію у фінансуванні господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності, адже дані фінансові інструменти застосовуються не лише безпосередньо у процесі залучення коштів на фондовому ринку, айв рамках венчурного фінансування, а також в цілях сек'юриіизації майнових прав інтелектуальної власності, отриманих у якості забезпечення виконання зобов'язань за банківським кредитом.

Емісія цінних паперів з наступним їх розміщенням на первинному фондовому ринку є надзвичайно важливим джерелом фінансових ресурсів як для великих корпорацій, так і для середніх за розміром підприємств, які використовують у своїй господарській діяльності об'єкти інтелектуальної власності [6, р.461]. Первинний ринок цінних паперів дозволяє суб'єктам господарювання залучати фінансові ресурси як на постійній основі, через розміщення акцій, так і на тимчасовій основі за рахунок розміщення облігацій. При цьому, розміщення акцій та облігацій забезпечує потребу в фінансуванні інвестицій в інтелектуальний капітал, а розміщення інших боргових інструментів дозволяє вирішувати проблему з браком ліквідності.

Для підприємств, що здійснюють комерціалізацію об'єктів інтелектуальної власності, розміщення на первинному ринку різних видів цінних паперів дозволяє гнучко і у відповідності з потребами інноваційного розвитку здійснювати управління капіталом, залучати у значних обсягах додаткові фінансові ресурси, необхідні для розширення виробництва, вирішення проблем з ліквідністю, досягнення інших цілей фінансово-господарської діяльності.

Емісія цінних паперів надає суб'єктам господарювання широкі альтернативні можливості фінансування власного розширеного відтворення, а для власників капіталу забезпечує нові можливості інвестування заощаджених фінансових ресурсів. За рахунок упорядкування транзакцій щодо розміщення цінних паперів та діяльності на ринку значної кількості фінансових посередників значно полегшується знаходження для кожного з емітентів (інвесторів) контрагента угоди, а також суттєво зменшуються трансакційні витрати, пов'язані з проведенням операцій щодо розміщення цінних паперів [5, с.413].

Фінансування господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності за рахунок розміщення цінних паперів на первинному ринку має для підприємств ряд переваг у порівнянні з використанням боргових джерел фінансування. По-перше, розміщення цінних паперів дозволяє емітенту охопити значно ширше коло інвесторів, серед яких можуть опинитися не лише фінансові інститути, а відокремлені один від одного у просторі дрібні приватні інвестори.

По-друге, емісія цінних паперів дозволяє залучати кошти не лише на борговій, а й на постійний основі за рахунок розміщення корпоративних прав. По-третє, розміщення цінних паперів на первинному ринку дозволяє залучати фінансові ресурси на більш гнучких умовах, адже емітент самостійно визначає умови розміщення. Водночас, у випадку банківського кредиту не позичальник, а кредитор, визначає умови надання у користування фінансових ресурсів.

По-четверте, для емітентів, які характеризуються стійким фінансово-господарським станом та позитивною діловою репутацією, вартість ресурсів, що залучаються через розміщення цінних паперів, буде нижчою у порівнянні з банківським кредитуванням. Крім того, у емітента є можливість розмістити ціні папери за ринковою вартістю, що є вище за номінальну. Також, розміщення цінних паперів у значній частині випадків не супроводжується заставою активів. По-п'яте, успішно проведене розміщення підвищує прозорість емітента, його кредитний рейтинг та формує позитивну кредитну історію на фондовому ринку.

У той же час, банківський кредит, як джерело фінансових ресурсів, може зберігати для підприємств привабливість завдяки наступним недолікам розміщення цінних паперів. По-перше, перевагою банківського кредиту залишається оперативність, адже для того щоб провести розміщення цінних паперів, потрібно витрати багато часу та зусиль. По-друге, механізм отримання банківського кредиту є значно простішим за процедуру розміщення цінних паперів, яка включає реєстрацію розміщення та звіту про результати розміщення в уповноважених органах державної влади. По-третє, банківський кредит дозволяє залучати кошти у як будь-яких обсягах у той час, як розміщення цінних паперів передбачає лише мобілізацію фінансових ресурсів у значних розмірах.

По-четверте, банківським кредитом зазвичай може скористатися будь-який суб'єкт економічної діяльності, а успішне публічне розміщення цінних паперів на первинному ринку може провести лише той емітент, який характеризується позитивним кредитним рейтингом, діловою репутацією та задовільним фінансово-господарським станом. По-п'яте, витрати на укладання кредитного договору з комерційним банком є порівняно низькими і просто не можуть порівнюватися із масштабними витратами на організацію та проведення публічного розміщення цінних паперів на первинному ринку [5, с.414].

По-шосте, отримання банківського кредиту, на противагу публічному розміщенню цінних паперів, не передбачає дотримання принципів прозорості та широкого розголошення інформації про позичальника, що є більш прийнятним для підприємства з міркувань фінансової безпеки.

Розміщення цінних паперів може відбуватися у прямій та опосередкованій формах. Пряме розміщення передбачає безпосередню взаємодію інвесторів та емітента у процесі підготовки та організації розміщення цінних паперів. Пряме розміщення цінних паперів для підприємств, що здійснюють комерціалізацію об'єктів інтелектуальної власності, може бути пов'язано із певними складнощами у тому випадку, якщо вони не володіють достатнім досвідом у даній сфері або у випадку несприятливої ринкової кон'юнктури.

Успішне розміщення ґрунтується на ретельному вивченні ринку, врахуванні усіх можливих ризиків, виконанні цілого ряду визначених державою формальностей щодо реєстрації емісії. Крім того, емітент, який є «новачком» на ринку, ще не володіє відповідною діловою репутацією, тому учасники ринку можуть ставитися до нього з пересторогою, що зменшить попит на цінні папери. Усі ці чинники призводять до того, що підприємства надають перевагу опосередкованому розміщенню.

Зазначена форма передбачає участь у розміщенні фінансового посередника, який виконує функції андерайтера. У якості андерайтера зазвичай виступають інвестиційні банки або інвестиційні банківські фірми, які на основі укладеного з емітентом договору визначають умови емісії, здійснюють підготовку і проводять безпосереднє розміщення цінних паперів. У випадку опосередкованого розміщення фінансовий інститут бере на себе переважну частину ризиків, які пов'язуються із розміщенням цінних паперів. У той же час, використання послуг посередника може значним чином збільшити витрати емітента, які пов'язані із розміщенням цінних паперів на первинному ринку.

Поряд із прямим та опосередкованим характером, розміщення цінних паперів також може здійснюватися у публічній та приватній формі. Публічне розміщення цінних паперів передбачає їх відкритий продаж широкому колу інвесторів на підставі опублікування в ЗМІ або будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеного кола осіб. У свою чергу, приватне розміщення цінних паперів передбачає їх закритий продаж заздалегідь визначеному колу інвесторів (зазвичай акціонерам емітента), які не мають права передати право на участь у розміщенні третім особам.

Порівнюючи ці дві форми розміщення слід зазначити, що кожна із них має свої переваги та недоліки. У разі публічного розміщення цінних паперів їх ринкова вартість може зростати, що забезпечить отримання емітентом додаткового емісійного доходу. Водночас, приватне розміщення зазвичай проводиться за вартістю, рівною номіналу цінних паперів. Крім того, здійснюючи публічне розміщення емітент потенційно отримує значно ширші можливості щодо залучення коштів інвесторів, адже під час публічного розміщення не накладається жодних обмежень щодо категорії інвесторів та їх кількості. У той же час, приватне розміщення зазвичай передбачає розміщення цінних паперів серед акціонерів емітента, що значно підвищує рівень економічної безпеки емітента. Адже у такому випадку цінні папери не можуть потрапити до рук ворожо налаштованих щодо емітента інвесторів.

Розміщення цінних паперів завжди здійснюється у відповідності до усталеної процедури, що включає ряд обов'язкових етапів, а саме [5, с.432]:

• вивчення кон'юнктури ринку, ризиків, що можуть супроводжувати емісію цінних паперів, а також вивчення фінансового стану підприємства та потреби у фінансових ресурсах;

• планування розміщення, що передбачає визначення виду цінних паперів, обсягу емісії, умов розміщення, форми розміщення, а також планування інших заходів, які можуть супроводжувати розміщення цінних паперів на первинному ринку;

• підготовка документів (заявки) для реєстрації розміщення в уповноважених органах державної влади;

• реєстрація емісії в уповноважених органах державної влади, що створює для емітента правову основу для виходу на первинний ринок та надає йому право проведення розміщення цінних паперів на ринку;

• інформаційне забезпечення розміщення та оприлюднення проспекту емісії з його наступною публікацією;

• укладення договорів з депозитарієм про обслуговування емісії цінних паперів та з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

• безпосереднє розміщення цінних паперів на первинному ринку з наступним затвердження результатів розміщення цінних паперів вищим органом управління емітента та підготовка звіту про результати розміщення цінних паперів з його наступним поданням до уповноваженого органу державного управління;

• державна реєстрація звіту про результати розміщення цінних паперів з отриманням державного свідоцтва про реєстрацію випуску та оприлюднення результатів розміщення.

Серед основних способів розміщення цінних паперів, які використовуються інноваційно активними підприємствами, слід виокремити: розміщення шляхом відкритої підписки; закрите (приватне) розміщення цінних паперів; розміщення через андерайтера; первинне публічне розміщення.

Розміщення через відкриту підписку є одним з найбільш старих та розповсюджених способів продажу цінних паперів на первинному ринку. Відкрита підписка передбачає, що емітент публічно, через засоби масової інформації пропонує підписатись на акції невиз- наченому заздалегідь колу інвесторів з метою набуття ними права власності на цінні папери після державної реєстрації випуску та звіту про результати розміщення. Закрите розміщення передбачає продаж цінних паперів наперед визначеному колу інвесторів. Загальна кількість таких інвесторів зазвичай не перевищує 100 осіб, у той час як у відкритій підписці може взяти участь будь-яка кількість інвесторів.

Як правило, при проведенні андерайтингу посередник надає емітенту одну з послуг: консультує емітента про час, термін, обсяги та інші характеристики емісії; здійснює викуп усього обсягу або частки розмішуваних емітентом цінних паперів; забезпечує організацію розміщення цінних паперів емітента серед інвесторів. В процесі викупу емітент вчасно отримує визначену суму коштів, необхідну для подальшої діяльності, а андерайтер приймає на себе ризики по розміщенню цінних паперів на ринку. Слід наголосити на тому, що андерайтинг може використовуватися як самостійна форма розміщення, так і в рамках приватного розміщення або первинного публічного розміщення.

Первинне публічне розміщення (англ. ІРО) передбачає розміщення цінних паперів через біржу шляхом пропонування їх до продажу необмеженому колу інвесторів. В сучасних умовах даний спосіб розміщення є одним із основних для великих підприємств, що активно інвестують кошти у інтелектуальний капітал. ІРО може здійснюватися як шляхом продажу самих цінних паперів, так і депозитарних розписок на них, хоча перший спосіб є більш поширеним. Характерними рисами первинного публічного розміщення, що відрізняють його від інших способів розміщення, є: обов'язкове залучення до розміщення фінансових посередників (інвестиційних банків, андеррайтерів); проведення розміщення через організований біржовий ринок; необхідність проходження процедури лістингу для допуску цінних паперів до котирування на біржі; висока потенційна дохідність цінних паперів, що забезпечує зацікавленість інвесторів у їх придбанні на біржовому ринку.

Для фінансування господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності використовуються два основні види цінних паперів - акції та облігації. Розміщення акцій дозволяє підприємствам акціонерної форми власності нарощування розмір власного капіталу та розширювати за рахунок залучених фінансових ресурсів масштаби власної діяльності згідно з потребами ринку та власного стратегією розвитку. Вартість однієї акції є значно нижчою за вартість частки у капіталі товариства з обмеженою відповідальність, командитного або повного товариства, що дозволяє акціонерному товариству залучати як кошти дрібних власників капіталу, так і значні за розміром фінансові ресурси юридичних осіб та інституційних інвесторів. Здатність акцій публічного акціонерного товариства обертатися як на національному, так і на міжнародних фондових ринках дозволяє залучати на підприємство й іноземні інвестиції. Крім того, широка різноманітність видів акцій у поєднанні з інструментарієм ефективної дивідендної політики дозволяє врахувати інтереси практично кожного інвестора.

Облігації, на противагу акціям, можуть розмішуватися підприємствами різних організаційно-правових форм. Завдяки цьому, зазначений інструмент фінансування доступний значно ширшому колу учасників господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності. Облігації підприємств підтверджують зобов'язання емітента за ними та не дають право на участь в управлінні його діяльністю. Крім того, облігації характеризуються строковістю, гарантованою номінальною доходністю та нижчою ризикованістю. Завдяки цьому дохідність облігацій є нижчою від дохідності акцій.

Таким чином, емісія акцій та облігацій доповнюють одна одну і надають можливість підприємствам фінансувати інвестиції у інтелектуальний капітал та забезпечувати власне розширене відтворення у відповідністю з обраною інноваційною стратегією.

Проведений аналіз ролі цінних паперів у фінансуванні господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності засвідчив, що розміщення акцій та облігацій на первинному фондовому ринку, поряд із венчурним та борговим фінансуванням, відіграє ключову роль у забезпеченні процесу комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності та оперативній трансформації інтелектуального продукту і працюючий інтелектуальний капітал.

Різноманітність форм, способів розміщення, а також характеристик цінних паперів перетворює їх на надзвичайно гнучкий інструмент фінансування комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності. Економічна природа інтелектуальної власності зумовлює високу ризикованість інвестицій у результати інтелектуальної діяльності, що значним чином ускладнює для інноваційно активних підприємств залучення коштів із традиційних зовнішніх джерел фінансових ресурсів. У цих умовах, розміщення цінних паперів дозволяє суб'єктам господарювання на належному рівні фінансувати капіталовкладення в об'єкти інтелектуальної власності, що необхідні для виробництва інноваційної продукції, під тримки її високої якості і споживчих характеристик.

Актуальність і гострота проблеми забезпечення інноваційного розвитку національної економіки свідчить про об'єктивну необхідність подальшого дослідження особливостей фінансування господарського обороту об'єктів інтелектуальної власності. Комплексного аналізу потребує питання підвищення ефективності венчурного фінансування в Україні, а також обґрунтування шляхів розвитку проектного фінансування інноваційної діяльності та кредитування під заставу інтелектуальної власності в межах вітчизняної банківської системи. На наше переконання, лише формування в Україні ефективної системи фінансового забезпечення процесів комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності дозволить стимулювати інвестиції підприємств реального сектору економіки у інтелектуальний капітал та забезпечить надійний базис для комплексної інноваційної модернізації економіки України.

Список літератури

інтелектуальний капітал економічний

1. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: підручник / В.Д. Базилевич. - 3-тє вид. - К.: Знання, 2014. -671с.

2. Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності / О.Б. Бутнік-Сіверський. - К.: ІІВіП, 2004. - 296 с.

3. Осецький В.Л. Інвестиції та інновації: проблеми теорії і практики: монографія / В.Л. Осецький. - К.: ІАЕ ЖАН, 2003. -412 с.

4. Ярмош В.В. Аналіз джерел фінансування інтелектуальної власності / В.В. Ярмош // Проблеми економіки. - 2013. -№4,- С.174-182.

5. Фондовий ринок: підручник: у 2 кн. / В.Д. Базилевич, В.М. Шелудько, В.В. Вірченко та ін.; за ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2015-2016. - Кн. 1. - 2015. - 621 с.

6. Antonielli М., West J., Squicciarini М. etal. (2015). Enquiries into intellectual property's economic impact. OECD, Paris.

7. Keller Gary N. (2015). Guide on intellectual property commercialization. WIPO, Geneva.

Размещено на Allbest.ru