Аналіз фінансових результатів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Елементи аналізу фінансових результатів діяльності підприємств

2. Мета, завдання та джерела аналізу виконання експортних виробничих контрактів та торговельних угод

3. Задачі

Література



1. Елементи аналізу фінансових результатів діяльності підприємств

Аналіз фінансового стану - обов'язкова складова фінансового менеджменту будь-якої компанії. Завдання такого аналізу - визначити, яке наше стан сьогодні, які параметри роботи компанії є прийнятними і їх необхідно зберігати на сформованому рівні, які - є незадовільними і вимагають оперативного втручання. Іншими словами, щоб успішно рухатися далі, компанії необхідно знати, чому її стан погіршився і як виправити становище (які важелі задіяти найбільш ефективно).

У сучасних умовах правильне визначення реального фінансового стану підприємства має величезне значення не тільки для самих суб'єктів господарювання, а й для численних акціонерів, особливо майбутніх потенційних інвесторів.

Розрізняють горизонтальний і вертикальний фінансовий аналіз, за ??допомогою яких можна отримати найбільш загальне уявлення про які мали місце якісні зміни в структурі засобів та їх джерел, а також динаміці цих змін.

Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей доходів і витрат та їх груп за документами бухгалтерської звітності. В основі цього різновиду аналізу лежить літочислення базисних темпів зростання доходів і витрат за статтями балансу чи статей звіту про прибутки та збитки.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання. Ступінь агрегованості показників визначається аналітиком. Як правило, беруться базисні темпи росту за ряд років, що дозволяє аналізувати не тільки зміну окремих показників, але і прогнозувати їхнього значення.

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного. Тому на практиці нерідко будують аналітичні таблиці, що характеризують як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників. Обидва ці види аналізу особливо цінні при міжгосподарських зіставленнях, оскільки дозволяють порівнювати звітність зовсім різних за родом діяльності й обсягам виробництва підприємств.

У ході горизонтального аналізу визначаються абсолютні та відносні зміни величин різних статей балансу за певний період, а метою вертикального аналізу є обчислення питомої ваги нетто.

В основі вертикального аналізу лежить уявлення даних бухгалтерської звітності у вигляді відносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов'язковим елементом аналізу служить побудова динамічних рядів значень цих величин, що дозволяє відстежувати та прогнозувати структурні зрушення в складі господарських засобів і джерел їх покриття.

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їх джерел. Можна виділити дві основні риси, що обумовлюють необхідність і доцільність проведення вертикального аналізу:

· перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціалу і результатів діяльності підприємств, що розрізняються за величиною використовуваних ресурсів і іншим об'ємним показниками;

· відносні показники деякою мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим ускладнювати їх зіставлення в динаміці.

Вертикальному аналізу можна піддавати або вихідну звітність, або модифіковану звітність.

· Усі показники порівняльного балансу можна розбити на три групи:

· показники структури балансу;

· показники динаміки балансу;

· показники структурної динаміки балансу;

Для осмислення загальної картини зміни фінансового стану вельми важливі показники структурної динаміки балансу. Зіставляючи структуру змін в активі і пасиві, можна зробити висновок про те, через які джерела в основному був приплив нових коштів і в які активи ці нові кошти в основному вкладені.

Для загальної оцінки динаміки фінансового стану підприємства слід згрупувати статті балансу в окремі специфічні групи за ознакою ліквідності (статті активу) і терміновості зобов'язань (статті пасиву). На основі агрегованого балансу здійснюється аналіз структури майна підприємства.

Читання балансу за такими систематизованим групам ведеться з використанням методів горизонтального і вертикального аналізу.

1.1 Аналіз активів підприємства

Все, що має вартість, належить підприємству і відображається в активі балансу, називається його активами. Актив балансу містить відомості про розміщення капіталу, наявного в розпорядженні підприємства, тобто про вкладення його в конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття балансу.

Головною ознакою групування статей активу балансу вважається ступінь їх ліквідності (швидкість перетворення в грошову готівку). За цією ознакою всі активи балансу поділяються на довгострокові або основний капітал і поточні (оборотні) активи.

Розміщення коштів підприємства має дуже велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того, які асигнування вкладені в основні і оборотні кошти, скільки їх знаходиться у сфері виробництва та у сфері обігу, в грошовій і матеріальній формі, наскільки оптимально їх співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, отже, і фінансовий стан підприємства. Якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються недостатньо повно через відсутність сировини, матеріалів, то це заперечення позначиться на фінансових результатах підприємства та його фінансовому становищі. Те ж відбудеться, якщо створені зайві виробничі запаси, які не можуть бути швидко перероблені на наявних виробничих потужностях. У результаті заморожується капітал, сповільнюється його оборотність і як наслідок погіршується фінансовий стан. І при хороших фінансові результати, високому рівні рентабельності підприємство може відчувати фінансові труднощі, якщо воно нераціонально використовував свої фінансові ресурси, вклавши їх у наднормативні виробничі запаси або допустивши велику дебіторську заборгованість.

1.2 Аналіз структури пасиву балансу

Відомості, які наводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного і позикового капіталу, скільки залучено у оборот підприємства довгострокових і короткострокових позикових коштів, тобто пасив показує, звідки взялися кошти, кому зобов'язане за них підприємство.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має в своєму розпорядженні і куди вони вкладені. За ступенем приналежності використовуваний капітал підрозділяється на власний (розділ III пасиву) і позиковий (розділи IYі Y пасиву). За тривалістю використання розрізняють капітал довгостроковий постійний (перманентний) (III і IY розділи пасиву) і короткостроковий (Y розділ пасиву).

Необхідність у власному капіталі обумовлена ??вимогами самофінансування підприємств. Він є основою самостійності і незалежності підприємств. Однак потрібно враховувати, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього, особливо в тих випадках, якщо виробництво носить сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на рахунках в банку, а в інші періоди їх буде бракувати. Крім того, слід мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то, залучаючи позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного капіталу.

У той же час якщо кошти підприємства створені в основному за рахунок короткострокових зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким, тому що з капіталами короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за своєчасним їх поверненням і залученням в оборот на нетривалий час інших капіталів.

Отже, від того, наскільки оптимально співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове становище підприємства. Вироблення правильної фінансової стратегії допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.

У зв'язку з цим важливими показниками, які характеризують ринкову стійкість підприємства, є:

· коефіцієнт фінансової автономності (незалежності) або питома вага власного капіталу в загальній сумі капіталу;

· коефіцієнт фінансової залежності (частка позикового капіталу);

· плече фінансового важеля або коефіцієнт фінансового ризику (відношення позикового капіталу до власного).

Чим вище рівень першого показника і нижче другого і третього, тим стійкіше фінансовий стан підприємства.

При внутрішньому аналізі фінансового стану необхідно вивчити динаміку і структуру власного і позикового капіталу, з'ясувати причини зміни окремих його доданків і дати оцінку цим змінам за звітний період.

Таким чином, аналіз структури власних і позикових коштів необхідний для оцінки раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості. Цей момент дуже важливий, по-перше, для зовнішніх споживачів інформації (наприклад, банків та інших постачальників ресурсів) при вивченні ступеня фінансового ризику і, по-друге, для самого підприємства при визначенні перспективного варіанта організації фінансів і вироблення фінансової стратегії.

1.3 Аналіз фінансового стану підприємства на основі аналітичного балансу

Аналіз фінансового стану організації безпосередньо по балансу - процес досить трудомісткий і неефективний, так як велика кількість розрахункових показників не дозволяє виділити головні тенденції у фінансовому стані. Простіше і зручніше досліджувати структуру і динаміку фінансового стану за допомогою порівняльного аналітичного балансу, до якого включаються основні агреговані показники бухгалтерського балансу.

Порівняльний аналітичний баланс зводить воєдино і систематизує ті розрахунки, які здійснює аналітик при ознайомленні з балансом. Схемою аналітичного балансу охоплено багато важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану підприємницької організації, що дозволяє спростити роботу з проведення горизонтального і вертикального аналізу основних фінансових показників діяльності фірми.

Порівняльний аналітичний баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури: динаміки та структурної динаміки. У аналітичний баланс включаються такі статті:

АКТИВ

I. Необоротні активи

1.1 Основні засоби (стор.120)

1.2 Нематеріальні активи (стор.110)

1.3 Інші необоротні засоби (стор.130 + 140 + 150)

Разом у розділі I

II. Оборотні активи

II.1. Запаси (стор.210 + 220)

II.2. Дебіторська заборгованість (платежі після 12 місяців) (стр.230)

Повільно реалізовані активи (стор.210 + 220 + 230 + 270)

II.3. Дебіторська заборгованість (платежі до 12 місяців) (стр.240)

II.4. Короткострокові фінансові вкладення (стор.250)

II.5. Грошові кошти (стр.260)

Найбільш ліквідні активи (стор.250 + 260)

Разом по розділу II

БАЛАНС (Вартість майна) (стор.300)

ПАСИВ

III. Капітал і резерви

III.1. Статутний капітал (стр.410)

III.2. Додатковий та резервний капітал (стр.420 + 430)

III.3. Спеціальні фонди і цільові фінансування (стр.440 + 450)

III.4. Нерозподілений прибуток звітного року (стр.460 + 470)

Разом у розділі III.

IY. Довгострокові пасиви (стр.590)

Y. Короткострокові пасиви

Y.1. Позикові кошти (стр.610)

Y.2. Кредиторська заборгованість (стр.620)

Y. Інші пасиви (стр.630 + 660)

Короткострокові пасиви (стр.610 +670)

Разом у розділі Y (стр.690)

БАЛАНС (стр.700)

Усі показники порівняльного балансу можна розбити на 3 групи: показники структури балансу, показники динаміки балансу, показники структурної динаміки балансу. Для аналізу загальної картини зміни фінансового стану фірми в першу чергу важливі показники структурної динаміки балансу. Зіставляючи в процесі аналізу структуру змін в активі і пасиві, можна отримати висновки про те, через які джерела в основному був приплив нових коштів і в які активи це нові кошти вкладені.

o Безпосередньо з аналітичного балансу можна отримати ряд найважливіших характеристик її фінансового стану. До них відносяться:

o загальна вартість майна;

· вартість необоротних активів;

· вартість оборотних активів; вартість матеріальних оборотних коштів (рядок 210 розділу II балансу;

· величина дебіторської заборгованості в широкому сенсі (включаючи аванси, видані постачальникам і підрядчикам);

· сума вільних грошових коштів у широкому сенсі (включаючи цінні папери і короткострокові фінансові вкладення);

· величина власних коштів підприємства;

· величина позикових коштів;

· величина довгострокових кредитів і позик, призначених, як правило, для формування основних засобів та інших необоротних активів, що дорівнює підсумку розділу IY балансу;

· величина короткострокових кредитів і позик, призначених як правило, для формування оборотних коштів активів, - рядок 610 розділу Y пасиву балансу.

Горизонтальний або динамічний аналіз цих показників дозволяє встановити їх абсолютні збільшення і темпи зростання, що важливо для характеристики фінансового стану підприємства, проте не менше значення має і вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу.

Аналізуючи дані статей аналітичного балансу можна перш за все встановити, які зміни відбулися в складі засобів та їх джерел, основних груп цих коштів, а також отримати відповіді на ряд питань, що мають важливе значення для цілей оперативного управління підприємницькою фірмою:

* в якому напрямку змінилися окремі статті балансу і яку оцінку вони заслуговують;

* чи необхідно проводити більш поглиблений аналіз, і за який період;

які існують вузькі місця у забезпеченні фірми фінансовими ресурсами та їх використання і т.п. [2]

Встановивши кінцевий підсумок змін в аналітичному балансі, визначають, з яких розділах і статтях відбулися великі зміни. При цьому можна керуватися приблизною схемою балансових змін (табл.1)

Таблиця 1

Активи	Пасиви
Раціональне збільшення статей аналітичного балансу
Збільшення вартості основних засобів Збільшення величини запасів зі збільшенням обсягів виручки Збільшення грошових коштів на рахунках у межах 10 - 30% суми оборотного капіталу	Збільшення статутного капіталу Збільшення нерозподіленого прибутку Збільшення фондів підприємства Збільшення резервного капітал
Нераціональне збільшення статей аналітичного балансу
Зростання грошових коштів на рахунках понад 30% суми оборотного капіталу Зростання дебіторської заборгованості понад 40% суми оборотного капіталу	Збільшення кредитної заборгованості Збільшення обсягів кредитів Збільшення позикових коштів
Раціональне зменшення статей аналітичного балансу
Зменшення запасів зі зменшенням обсягів виручки Зменшення незавершеного виробництва Зменшення витрат майбутніх періодів Зменшення запасів готової продукції на складах Зменшення дебіторської заборгованості	Скорочення кредиторської заборгованості Зменшення обсягів кредитів Зменшення позикових коштів
Нераціональне зменшення статей аналітичного балансу
Зменшення грошових коштів на розрахунковому рахунку нижче 10% суми оборотного капіталу Зменшення виробничих запасів на складах зі збільшенням обсягів виручки	Скорочення суми нерозподіленого прибутку Скорочення статутного капіталу Зменшення резервного капіталу Зменшення фондів підприємства



1.4 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Господарювання організації в усіх напрямах її діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, фінансової та інвестиційної. Вони складають основу економічного розвитку підприємства і зміцнення її фінансових відносин з усіма учасниками підприємницької діяльності.

Прибуток забезпечує фірмі можливості самофінансування, задоволення матеріальних і соціальних потреб власника капіталу і працівників фірми. Прибуток є також основним джерелом формування доходів бюджетів і погашення боргових зобов'язань організації перед банками, іншими кредиторами та інвесторами.

Прибуток є кінцевим фінансовим результатом діяльності організації. Організація може зробити великий обсяг продукції, однак якщо вона не буде реалізована або реалізована за ціною, не забезпечує отримання прибутку, то організація виявиться у важкому фінансовому стані.

Прибуток є показником, який найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Тому одна з найважливіших складових частин аналізу фінансового стану організації - аналіз фінансових результатів її діяльності.

Однак різних користувачів бухгалтерської звітності цікавлять тільки певні показники фінансових результатів. Наприклад, адміністрацію фірми цікавлять маса отриманого прибутку і її структура, чинники, що впливають на її величину; податкові органи зацікавлені в отриманні достовірної інформації про всі доданків оподатковуваної бази прибутку; потенційних інвесторів цікавлять питання якості прибутку, тобто стійкості і надійності отримання прибутку в найближчій перпектіве, для вибору і обгрунтування стратегії інвестицій, спрямованої на мінімізацію втрат і фінансових ризиків від вкладень в активи аналізованої фірми.

Аналіз фінансових результатів діяльності організації включає в якості обов'язкових елементів:

дослідження змін кожного показника за поточний аналізований період;

дослідження структури відповідних показників і їх змін;

вивчення динаміки зміни показників фінансових результатів;

виявлення факторів і причин змін показників прибутку і кількісну їх оцінку.

Для проведення аналізу та оцінки рівня і динаміки показників прибутку складається таблиця (див. таблицю 2), в якій використовуються дані бухгалтерської звітності підприємства, представлені у формі 2.

Таблиця 2

Показники	Звітний період	Аналогічний період минулого року	Зміни показника	Звітний період до попереднього%

Загальний фінансовий результат звітного періоду відображається у звітності в розгорнутому вигляді і являє собою алгебраїчну суму прибутку (збитку) від реалізації продукції (робіт, послуг), реалізації основних засобів, нематеріальних активів та іншого майна і результатів від іншої фінансової діяльності, інших позареалізаційних операцій.

При аналізі динаміки показників прибутку в першу чергу оцінюється зростання показників прибутку за аналізований період, потім відзначаються позитивні і негативні зміни в динаміці фінансових результатів.

При аналізі структури прибутку звітного періоду необхідно проаналізувати питома вага її складових. Позитивним вважається висока питома вага прибутку від продажів продукції. Такі підприємства забезпечують самофінансування реалізацією власного майна або здачею його в оренду.



2. Мета, завдання та джерела аналізу виконання експортних виробничих контрактів та торговельних угод

Аналізуючи експортні операції, насамперед звертають увагу на:

а) виконання експортних контрактів за вартістю, за фізичними обсягами експортованої продукції, за термінами поставок;

б) розрахунок впливу факторів, що позначаються на вартісних та кількісних показниках виконання експортних контрактів;

в) причини невиконання експортних контрактів за будь-якими параметрами.

Інформація для аналізу міститься в таких документах:

а) форма х фінансової звітності (форма №2 «Звіт про фінансові результати»);

б) формах статистичної звітності (форма №1-П (річна) «Звіт підприємства (об'єднання) по продукції», форма №8-ЗЕД (річна) «Звіт про експорт (імпорт) товарів», форма №9-ЗЕД (річна) «Звіт про експорт (імпорт) послуг»;

в) синтетичних облікових регістрах [відомість 16 (за розгорнутою журнально-ордерною формою обліку) або журнал-ордер 6 (за скороченою журнально-ордерною формою), або Головна книга (за меморіально-ордерною формою)];

г) первинних документах (договори на поставку продукції, торговельні угоди).

Першим етапом аналізу є вивчення структури реалізації продукції за експортними угодами. Специфіка аналізу полягає, по-перше, у тому, що треба враховувати значну кількість видів експортних угод, крім прямих експортних поставок продукції. Бартерні, консигнаційні, реекспортні угоди, договори на перероблення давальницької сировини також підлягають аналізу. По-друге, існує проблема приведення (перерахунку) різних валют конкретних експортних контрактів до єдиної базової валюти, за якою проводиться аналіз. Можна запропонувати такий альтернативний підхід до вибору базової валюти:

а) національна валюта (гривня);

б) вільно конвертована валюта (долар США).

У першому випадку спрощуються допоміжні підрахунки, оскільки облік будь-якої інвалютної операції обов'язково здійснюється і в національній валюті, але не враховується інфляція національної валюти, іноді досить значна навіть протягом одного року. Через те результати аналізу можуть бути недостатньо вірогідними. Якщо за базову валюту аналізу взято валюту вільно конвертовану, то інфляційний чинник нівелюється, але допоміжні підрахунки значно ускладнюються. Наприклад, поставку, оцінену в єгипетських фунтах або індійських рупіях, можна перерахувати в долари США лише за крос-курсом будь-якої іноземної валютної біржі.

Бартерні операції негативно оцінюються урядовими і податковими структурами України, оскільки зменшують податкові надходження до бюджету. Але для підприємства бартер є надійним захистом від інфляції валюти країни покупця.

Структурний аналіз обсягів реалізації продукції за експортними контрактами треба доповнити факторним аналізом за такою моделлю:

,

де Qе кс -- обсяг продукції (товарів, робіт, послуг), реалізованої за експортними контрактами;

k -- загальна кількість експортних контрактів за період;

Kкл -- кількість іноземних покупців (замовників, клієнтів) за відповідний період.

На другому етапі аналізу вивчається виконання експортних угод за номенклатурою та асортиментом продукції (товарів, робіт, послуг). Завданням аналізу є визначення впливу зміни структури та цін різних груп продукції (товарів, робіт, послуг) на загальний обсяг реалізації за експортними угодами

Відхилення вартості запланованого обсягу експортних угод від фактичного визначається індексом вартості (Ipq):

,

де рп та рф -- відповідно планові та фактичні ціни продукції, товарів;

qп та qф -- планова та фактична кількість реалізованої продукції, товарів.

Вплив фактора зміни цін на обсяги реалізованої експортної продукції розраховується за індексом цін (Ір):

.

Дія фактора зміни структури реалізованої експортної продукції обчислюється за індексом структури (Іq):

.

За результатами підрахунків визначаємо, що позитивний вплив на обсяги реалізації мав ціновий фактор. Фактор структури діяв негативно внаслідок того, що один з укладених експортних контрактів не було виконано.

Треба зазначити, що формування підприємством виробничої програми на підставі прямих контрактів, а також досить жорсткі вимоги замовників до виконання основних параметрів цих контрактів (номенклатура виробів, кількість, ціни, термін поставок, якість) значно зменшують і можливість появи відповідних відхилень. Будь-які зміни до вже укладеного контракту потребують підписання додаткової угоди з віднесенням відповідних витрат на рахунок партнера -- ініціатора таких змін.

На завершальному третьому етапі аналізу досліджують виконання експортних угод за термінами поставок

Недотримання термінів експортних поставок спричиняє, як правило, досить жорсткі та обтяжливі штрафні санкції. Тому причини, що призвели до порушення термінів поставок, треба докладно вивчити та проаналізувати. Аналіз дотримання термінів експортних угод проводять як у кількісній, так і в якісній оцінці. За кількісний показник беруть питому вагу прострочених або невиконаних експортних угод у їхньому загальному обсязі, за якісний -- суму сплачених санкцій за порушення термінів виконання угод та питому вагу сплачених штрафних санкцій у загальній вартості контракту.

Джерелами інформації для аналізу є експортні угоди (контракти) та дані оперативних звітів про поставки продукції або товарів.

Результати аналізу, своєчасно доведені до виконавців, мають запобігти таким випадкам у майбутньому завдяки вжиттю застережних заходів (аж до відмови від співпраці з найбільш прискіпливими замовниками).

фінансовий підприємство баланс угода

3. Задачі

Задача 1 За наведеними даними проаналізувати вплив структурних порушень на обсяг перевезень вантажів.

Вид вантажу	Плановий обсяг перевезень, тис. т	Фактичний обсяг перевезень, тис. т
Генеральні	4694	3100
Наливні	700	694
Навалочні	3930	4001

Рішення

Таблиця 2

Розрахунки змін у структурі обсяга перевезень вантажів

Вид вантажу	Плановий обсяг перевезень тис.т	Фактичний обсяг перевезень, тис.т	Частка в загальному обсягу базисний рік	Частка в загальному обсягу звітному року
Генеральні	4694	3100	0,50	0,40
Наливні	700	694	0,08	0,09
Навалочні	3930	4001	0,42	0,51
Разом	9324	7795	1,00	1,00

Таблиця 3

Абсолютні й відносні зміни впливу в структурі перевезень

Вид вантажу	Плановий обсяг перевезень тис.т	Фактичний обсяг перевезень, тис.т	Відхилення	%
Генеральні	4694	3100	-1594	66,04
Наливні	700	694	-6	99,14
Навалочні	3930	4001	71	101,81

Як видне з розрахункової таблиці найбільші зміни в структурі перевезень відбулися по генеральних і навалочних вантажах. Кількість перевезених навалочних вантажів збільшилася відповідно на 0.51-0.42=0.09 або 9 %, а генеральних зменшилося на 0.40-0.50=0.1 або 10%.

Задача 2

На підставі наявних даних проаналізувати показники забезпеченості трудовими ресурсами і їх рух, зробити висновки і визначити можливі шляхи підвишення продуктивності праці

№пп	Показники	Сума
1	Чисельність на початок місяця,чол.	230
2	Чисельність на кінець місяця,чол.	?
3	Кількість прийнятих на роботу, чол.	60
4	Кількість звільнянених, чол.	15
	: у т.ч за власними бажанням, чол.	6
5	Плановий об'єм виробництва, тис.шт	2400
6	Фактичний об'єм виробництва, тис.шт	1900
7	Планова середньоспискова чисельність, чол.	200

Рішення

1 Показники руху - характеризують робочу силу:

- коефіцієнт обороту по вибуттю:

Ко(виб) = Ч(зв) / Ч,

де: Ч(зв) - чисельність робітників звільнених з роботи,

Ч - середньоспискова чисельність.

Ко(виб)-15/200=0,075

- коефіцієнт обороту по прийняттю:

Ко(пр) = Ч(пр) / Ч,

де: Ч(пр) - чисельність робітників прийнятих на роботу.

Ко(пр)=60/200=0,3

- коефіцієнт плинності кадрів:

Кпк = Ч(зв.за причинами) / Ч,

де: Ч(зв.за причинами) - чисельність звільнених робітників з роботи за окремими причинами.

Причинами звільнення робітників з роботи можуть бути:

- за власним бажанням;

- порушення трудової дисципліни та інше.

Чим нижче коефіцієнт плинності кадрів, тим краще.

К ПК=6/200=0,03

2 Забезпеченість трудовими ресурсами:

Зтр.р. = Чф - Чр,

де: Чф - фактична чисельність робітників,

Чф=Чпм+Чпр-Чзв

Чф=230+60-15= 275 чол

Чр - розрахункова чисельність робітників, яка розраховується по формулі:

Чр = ОПф / ПТпл,

де: ОПф - фактичний обсяг виробництва;

ПТпл - планова продуктивність праці, яка розраховується по формулі:

ПТпл = ОПпл / Чпл,

де: ОПпл - плановий обсяг виробництва,

Чпл - планова чисельність робітників.

ПТпл=2400/200= 12 тис шт

Чр= 1900/12= 158,3158

Зтр.р=275-158= 117 чол

ПТфак - фактична продуктивність праці, яка розраховується по формулі:

ПТфак = Офак / Чфак,

де: ОПфак - фактичний обсяг виробництва,

Чфак - фактична чисельність робітників.

ПТ фак=1900/275=7 тис.шт

З отриманих розрахунків значне що рух трудових ресурсів становить убік зменшення 7,5 %, Що для такої невеликої, чисельності працюючих більша велика величина. Для вироблення того обсягу продукції, який фактично зробило підприємство надлишки трудовіх ресурсів в кількості 117 чіл. Тому в подальшому якщо буде плануватися такий обсяг виробництва необхідно скорочувати кількість трудовіх ресурсів.



Література

1. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: навч. посібник. «Знання», 2004.

2. Економічний аналіз: Навч.посібник / Ред. М.Г. Чумаченко. К.: КНЕУ, 2003.

3. Іваненко В.М., Горбаток М.І., Льовочкін В.С. Економічний аналіз: навч.метод. посібник для самост. вивч. дисц. К.: КНЕУ, 1999.

4. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. К.: КНЕУ., 1999.

Размещено на Allbest.ru

...