Плата за екосистемні послуги в Україні: пріоритетні напрями активізації

Автори статті долучаються до актуалізації інформаційно-просвітницької кампанії щодо цінності екосистемних послуг та їх оцінювання в Україні. Досліджено зміст економічної категорії суспільного добробуту через призму екосистемних послуг, підходи до їх класифікації, оцінку й платежі. Проаналізовано результативність інформаційно-просвітницької кампанії щодо цінності екосистемних послуг України та подальше застосування вартісної оцінки таких послуг як одного із пріоритетних стратегічних завдань екологічної політики країни. Виділено термінологічний, природоохоронний та кліматичний контексти державної політики у частині послуг лісових екосистем в Україні. Обґрунтовано, що інтенсивність природокористування, зокрема використання земельних ресурсів, по-різному формує простір і впливає на вразливість екосистем та їх стабільність. Доведено, що екосистемні послуги й тип землекористування безпосередньо пов'язані, оскільки інтенсивність останнього, обумовлюючи просторові трансформації, визначається якісними і кількісними показниками. Досліджено три рівні інтенсивності землекористування (низький, середній, високий), що обумовлюють зміни спектру та якості екосистемних послуг. Проведено економічну оцінку екосистемних послуг в Україні в розрізі регіонів для таких типів землекористувань: сільськогосподарські (рілля і пасовища), лісові землі та землі під болотами. Здійснено групування регіонів відповідно до рівня перетворення екосистем та інтенсивності землекористування. Результати такого групування свідчать про те, що сучасний стан управління використанням земельних ресурсів потребує перегляду існуючого штучного уніфікованого управлінського підходу. У майбутньому активізація інструменту плати за екосистемні послуги підвищить рівень капіталізації та інвестиційної привабливості як природних активів у цілому, так і земельно-господарських зокрема.

Ключові слова: оцінка, добробут, екосистема, екосистемна послуга, інструмент управління, інтенсивність землекористування.

Плата за экосистемные услуги в Украине: приоритетные направления активизации

Авторы статьи приобщаются к актуализации информационно-просветительской кампании относительно ценности экосистемных услуг и их оценки в Украине. Исследовано содержание экономической категории общественного благосостояния через призму экосистемных услуг, подходы к их классификации, оценку и платежи. Проанализировано результативность информационно-просветительской кампании относительно ценности экосистемных услуг Украины и дальнейшее применение стоимостной оценки таких услуг как одной из приоритетных стратегических задач экологической политики страны. Выделено терминологический, природоохранный и климатический контексти государственной политики в части услуг лесных экосистем в Украине. Обосновано, что интенсивность природопользования, в частности использование земельных ресурсов, по-разному формирует пространство и влияет на уязвимость экосистем и их стабильность. Доказано, что экосистемные услуги и тип землепользования непосредственно связаны, поскольку интенсивность последнего, обусловливая пространственные трансформации, определяется качественными и количественными показателями. Исследованы три уровня интенсивности землепользования (низкий, средний, высокий), обусловливающие изменения спектра и качества экосистемных услуг. Проведена экономическая оценка экосистемных услуг в Украине в разрезе регионов для таких типов землепользования: сельскохозяйственные (пашня и пастбища), лесные земли и земли под болотами. Осуществлено группирование регионов в соответствии с уровнем преобразования экосистем и интенсивностью землепользования. Результаты такой группировки свидетельствуют о том, что современное состояние управления использованием земельных ресурсов требует пересмотра существующего искусственного унифицированного управленческого подхода. В будущем активизация инструмента платы за экосистемные услуги повысит уровень капитализации и инвестиционной привлекательности как природных активов в целом, так и землехозяйственных в частности.

Ключевые слова: оценка, благосостояние, экосистема, экосистемная услуга, инструмент управления, интенсивность землепользования.

Payment for Ecosystem Services in Ukraine: Priority Direction of Revitalization

Keywords: assessment, welfare, ecosystem, ecosystem service, governance instrument, intensity of land use.

Вступ

Добробут людей на шляху до сталого розвитку, від здоров'я та гарантованої забезпеченості потреб різного рівня і до економічного зростання, істотно залежить від функціонування екосистем та їх послуг, а саме від способів/методів природокористування, зокрема землекористування. Як спосіб підвищення ефективності інструментів управління природо- і землекористування у частині охорони біорізноманіття концепція плати за екосистемні послуги забезпечує прямий і непрямий внесок у добробут людини і була розроблена в 90-х роках ХХ ст., хоча її витоки набагато старші. Сама концепція була популяризована Оцінкою екосистем на порозі тисячоліття ООН початку 2000-х та фокусувалася на аналізі впливу екосистемних змін на сучасний добробут людей, перспективи змін у майбутні десятиліття і превентивних заходів, що можуть бути зроблені на локальному, національному або глобальному рівнях для поліпшення екосистемного управління і відповідно зростання добробуту людей та скорочення бідності [12]. Потреба людства в екосистемах та їх послугах є життєформівною, постійно нагальною, разом із цим є проблема в управлінні цими взаємовідносинами та підтриманні рівня сталості довкілля.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Протягом останніх років дослідженню екосистемних послуг приділяють все більше уваги як зарубіжні, так і вітчизняні вчені, зокрема такі, як А. Бергофер та співавтори [10], С. Бобильов та В. Захаров [7], О. Веклич [6], Р. Констанца, К. Фольке та співавтори [11, 13], Є. Мішенін і Н. Дегтярь [8], І. Соловій [9] та інші. Відмітимо, що в європейській практиці проблемам добробуту людей на шляху до сталого розвитку через оцінювання екосистемних послуг приділяється значна увага, що досліджуються відповідними ініціативами, зокрема: Оцінкою екосистем на порозі тисячоліття (МЕА), Картографуванням та оцінкою екосистемних послуг (MAES), Економікою екосистем та біорізноманіття (TEEB), Спільною міжнародною класифікацією екосистемних послуг (CICES), Європейським агентством з навколишнього середовища (ЕЕА), якими зроблено значний внесок у розвиток теорії добробуту. Однак на сьогодні питання щодо управління сферою екосистемних послуг, їх оцінки, фінансизації, формування переліку, обліку, картографування є інноваційно-актуальними в Україні та потребують подальших досліджень і практичної реалізації.

Метою статті є обґрунтування передумов поліпшення параметрів регулювання природокористування, а саме управління землекористуванням за рахунок упровадження плати за екосистемні послуги у фінансову площину та капіталізації земельногосподарського активу.

Експерти програми «Оцінка екосистем на порозі тисячоліття» відзначають, що всі економічні системи залежать від використання екосистемних послуг. Так, наприклад, виробництво і переробка лісової продукції на початку 1990-х років внесла вклад у світову економіку в розмірі 400 млрд дол. США. Світове рибальство становило 55 млрд дол. США від вартості експорту в 2000-му. При цьому екосистемні послуги особливо важливі для економіки країн, що розвиваються і з низькими доходами [12]. Тобто вигоди, отримані людиною від екосистем, називають у світовій практиці «екосистемними послугами», частина з яких продаються на ринках, а багато домогосподарств у своїй життєдіяльності безпосередньо залежать від таких послуг. У цьому випадку послуги можуть мати вищу цінність, ніж їх ціна на місцевих ринках.

У цілому в ЄС сформована спільна міжнародна класифікація екосистемних послуг [12]. Так, ідентифікують чотири групи екосистемних послуг: забезпечувальні (provisioning services) - послуги від продукції, яку надають екосистеми: продовольство, вода, деревина, волокно, паливо, генетичні ресурси, питна вода; регулювальні (regulating services) - послуги регулювальних екосистемних процесів: формування клімату, захист від повеней та інших стихійних лих, контроль захворювань, поглинання відходів людської життєдіяльності, очищення води і повітря, боротьба зі шкідниками; культурні (cultural services) - вклад екосистем у збагачення культурних, духовних та естетичних аспектів людського добробуту: емоції від естетики навколишнього природного середовища, його окремих компонентів, вплив на формування способу життя, звичаїв і традицій; підтримувальні (supporting services) - послуги, що забезпечують основні екосистемні процеси: формування ґрунту, первинна продуктивність, біогеохімічні процеси (кругообіг поживних речовин, фотосинтез), середовище перебування. Для вимірювання екосистемних послуг у національному масштабі ЄС сформовано індикатори у розрізі основних типів екосистем Європи (аграрні, лісові, прісноводні та морські) [12].

Враховуючи євроінтеграційний курс України, одним із пріоритетних стратегічних завдань екологічної політики країни було, зокрема, проведення до 2015 р. інформаційно-просвітницької кампанії щодо цінності екосистемних послуг України, а також формування до цього самого року та подальше застосування вартісної оцінки екосистемних послуг (ціль 5 «Припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття і формування екологічної мережі» Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21 грудня 2010 № 2818-VI) [5]. Відповідно до цього, в пункті 209 «Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки» було передбачене розроблення методики оцінювання та класифікації типів екосистемних послуг. Однак на сьогодні практичні результати цієї кампанії незначні. Про це свідчить відсутність розроблених відповідних нормативно-правових документів, а також брак постійного фінансування проведення цієї кампанії. Так, лише в 2017 та 2018 роках був передбачений розподіл коштів із державного бюджету за програмою 2401270 «Здійснення природоохоронних заходів», а саме на формування переліку екосистем, що забезпечують основні екосистемні послуги, включаючи послуги, пов'язані з водою, та розроблення рекомендацій щодо їх відновлення і збереження, що становило по 175 тис. гривень на кожний рік [1, 2, 4]. Це свідчить про відсутність управлінського інтересу на рівні держави до економічної категорії «екосистемні послуги» та практичного впровадження плати за них, що дало б можливість, зокрема, активізувати додаткові джерела наповнення суспільних бюджетів різного рівня.

1. Низький рівень інтенсивності землекористування являє собою природний ліс з різними продуктами, такими як деревина, паливо, дикі тварини, корми, мед, лікарські рослини, гриби та ягоди. У свою чергу, лісові екосистеми - це основне джерело низки послуг: прісна вода; лікарські ресурси; регулювання місцевого мікроклімату; вироблення вуглецю; пом'якшення наслідків катастроф; очищення стічних вод; боротьба з ерозією та підтримка родючості ґрунту; середовище існування для різних видів тварин, птахів та комах; середовище для генетичного біорізноманіття; а також допоміжне - для опилення. Екосистема має природне походження і функціонує за рахунок природних циклів.

2. Середній рівень інтенсивності землекористування являє собою частину розчищеного (культурного) лісу для ведення сільського господарства, що, у свою чергу, сприяє істотному збільшенню потенціалу виробництва продуктів харчування. Таким чином, забезпечується можливість систематичного контролю ведення лісового господарства і вирощування деревини. Крім того, завдяки диверсифікованому агролісокористуванню можна підтримати різноманітність лісового ландшафту. Це створить низку інших екосистемних послуг, з яких основними є сировина та декоративні види біорізноманіття, лікарські ресурси, збільшення територій для запилення. Допоміжними - продукти харчування; прісна вода; регулювання місцевого мікроклімату; депонування вуглецю; пом'якшення наслідків катастроф; очищення стічних вод; боротьба з ерозією та підтримка родючості ґрунту; середовище існування для різних видів тварин, птахів і комах; середовище для генетичного біорізноманіття; відпочинок, природний туризм. Екосистема за такого рівня інтенсивності землекористування функціонує за рахунок антропогенно-природних циклів надходження енергії та вкладення капіталу.

3. Високий рівень інтенсивності землекористування становить повну трансформацію лісового масиву в інший тип землекористування для максимального збільшення продуктивності однієї або декілька послуг, наприклад, виробництва продуктів харчування, сировини. Однак такий рівень інтенсивності часто скорочує інші послуги до мінімального рівня або й повністю, що зумовлює негативні наслідки для сусідніх районів (так, якщо коренева система дерев не утримує ґрунт, то він піддається ерозії, що скорочує ефективність систем зрошення в нижній частині; хімічні добрива і пестициди можуть погіршити якість води та продуктивність найближчих рибних господарств; без свого місця існування комахи-запилювачі зникають, що скорочує врожайність як природних, так і сільськогосподарських культур; без масштабних лісонасаджень повністю змінюються ландшафт та простір). Основними екосистемними послугами за такої трансформації стають продукти харчування, сировина та декоративні види тварин, птахів. Екосистема за високого рівня інтенсивності землекористування функціонує повністю за рахунок штучного привнесення енергії та вкладення капіталу.

Як показують дані табл. 1, екосистемні послуги формують вагомий вартісний потенціал наповнення бюджетів регіонів. Так, послуги сільськогосподарських земель (ріллі та пасовищ) оцінюються від 46,1 млн дол. США у Чернівецькій області до 272,3 млн дол. США у Одеській, лісових земель - від 25,5 млн дол. США у Миколаївській до 261,4 млн дол. США у Житомирській, земель під болотами - від 9,9 млн дол. США у Закарпатській області до 1468,7 млн дол. США у Волинській області. В Україні, незважаючи на значні площі сільськогосподарських земель (ріллі, пасовищ) - 36 254,6 тис. га, вагому частку екосистемних послуг формують водно-болотні угіддя, площа яких становить 977,1 тис. га.

Таблиця 1 Економічна оцінка екосистемних послуг в Україні в розрізі областей України [розраховано авторами на основі [13]]