Правове регулювання електронних грошей в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ В УКРАЇНІ

LEGAL REGULATION OF ELECTRONIC MONEY IN UKRAINE

гроші електронний україна

Лесько Н.В.,

доктор юридичних наук, доцент кафедри адміністративного та інформаційного права Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

Сливка М.М.,

кандидат юридичних наук, асистент кафедри адміністративного та інформаційного права Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

Красько С.А.,

студентка IV курсу

Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

Стаття присвячена проблемам правового регулювання електронних грошей в Україні, визначено сутність і значення електронних грошей, їх переваги та недоліки, а також проаналізовано перспективи розвитку електронних платіжних систем в Україні. Зауважено, що обіг й використання е-грошей пов'язані з низкою проблем, зокрема, з недостатнім досвідом роботи з системами електронних платежів. Тому з метою вирішення таких проблем часто доводиться приймати рішення без належного теоретичного обґрунтування. Знаходження шляхів адекватного розв'язання цих проблем має велике значення для ефективного використання електронних грошей в Україні. Недосконалість законодавчої дефініції електронних грошей в Україні зумовлюється насамперед новизною цього інституту, відсутністю єдності та одностайності щодо визначення їх сутності, феноменом використання таких грошей, а також розбіжністю у правовому регулюванні обігу електронних грошей у різних країнах. Констатовано, що відсутність нормативного регулювання емісії та обігу електронних грошей в Україні породжувала масу правових проблем, оскільки функціонування операторів електронних грошей в умовах правової невизначеності давало їм можливості для зловживань, створення схем податкової оптимізації, що межували з ухиленням від сплати податків.

Визначено, що розвиток ринку електронних грошей певною мірою залежить від ефективного нормативно-правового регулювання. Питання щодо закріплення фінансово-правової сутності електронних платежів у нормативних актах має вирішальне значення, оскільки від цього залежить подальше успішне введення в платіжний обіг електронних грошей. Тому з метою вдосконалення і вирішення сучасних проблем обігу електронних грошей в Україні пропоновано скористатися міжнародним досвідом, насамперед вдосконалити й адаптувати законодавчу базу до змінних умов, впровадити нові системи електронного розрахунку і створити єдиний орган їх регулювання, забезпечити надійність емітентів електронних грошей, а також підвищити безпеку здійснення платіжних трансакцій з використанням електронних платежів.

Ключові слова: електронні гроші, електронна торгівля, електронне урядування, платіжні інструменти, цифрова валюта.

The article deals with the problems of legal regulation of electronic money in Ukraine, defines the nature and value of electronic money, their advantages and disadvantages, and also analyzes the prospects of development of electronic payment systems in Ukraine. It has been noted that the circulation and use of e-money is associated with a number of problems, including a lack of experience with electronic payment systems. Therefore, in order to solve such problems, it is often necessary to make decisions without proper theoretical justification. Finding ways to adequately address these issues is of great importance for the effective use of electronic money in Ukraine. The imperfection of the legislative definition of electronic money in Ukraine is due, first of all, to the novelty of this institution, the lack of unity and unanimity in determining their essence, the phenomenon of the use of such money, and the divergence in the legal regulation of electronic money circulation in different countries. The lack of regulatory regulation of the issue and circulation of e-money in Ukraine found that there were many legal problems, since the functioning of e-money operators in the conditions of legal uncertainty gave them opportunities for abuse, creation of tax optimization schemes, which bordered on tax evasion.

It has been determined that the development of the electronic money market depends to some extent on effective regulatory regulation. The issue of consolidating the financial and legal nature of electronic payments in regulatory acts is crucial, since it depends on the further successful introduction of electronic money into the payment circulation. Therefore, in order to improve and solve the current problems of electronic money circulation in Ukraine, it is proposed to use international experience, first of all, to improve and adapt the legislative framework to changing conditions, to introduce new electronic payment systems and to create a single body for their regulation, to ensure the reliability of issuers, the security of making payment transactions using electronic payments.

Key words: e-money, e-commerce, e-government, payment instruments, digital currency.

Постановка проблеми

Початок ХХІ століття характеризується появою великої кількості електронних платіжних інструментів. Підвищення інтересу до нових технологій зумовлено як потребами електронної комерції, що повною мірою не задовольняються традиційними платіжними засобами, так і швидким розвитком інформаційних технологій. Тому особливо актуальним виступає питання визначення сутності та правового регулювання інституту електронних грошей.

Водночас обіг й використання е-грошей пов'язано з низкою проблем, зокрема, з недостатнім досвідом роботи з системами електронних платежів. Тому з метою вирішення таких проблем часто доводиться приймати рішення без належного теоретичного обґрунтування. А отже, доцільність деяких подібних рішень і заходів можна поставити під сумнів. Тому знаходження шляхів адекватного розв'язання цих проблем має велике значення для ефективного використання електронних грошей в Україні.

Аналіз дослідження проблеми. Практичні й теоретичні аспекти використання електронних грошей були предметом дослідження таких українських науковців, як М. Радченко, Т. Батракова, П. Сенищ, М. Савлук, І. Трубін. Своєю чергою ці ж питання більш детально висвітлюються у працях іноземних вчених, а саме С. Кляйна, М. Вудфорда, Г. Селджіна, М. Кінга, А. Шамраєва, Б. Шміта.

Мета статті визначення сутності і значення електронних грошей, їх переваг та недоліків, а також аналіз перспектив розвитку електронних платіжних систем в Україні.

Виклад основного матеріалу

Вперше ідея застосування електронних грошей та електронних платіжних систем була висунута Д. Чаумом в середині 80-х років ХХ століття. Подальша комп'ютеризація, підвищення технологічної обізнаності населення, швидке розповсюдження інформаційних технологій у банківській сфері призвели до технічної еволюції електронних грошей, оскільки в мережі Інтернет з'явилися електронні платіжні системи, за допомогою яких можна було здійснювати обмін грошима за відсутності безпосередньої участі банків.

При цьому необхідно зазначити, що на офіційному рівні, в тому числі банками Європейського Союзу, існування електронних грошей було визнане лише у 1994 році. Тому у подальшому з метою регулювання операцій з електронними грошима та електронними платіжними системами Європейським парламентом і Радою Європейського Союзу були прийняті Директиви 2000/46/ЕС та 2009/110/ЕС [7, с. 40].

Тим не менше, в сучасній науці немає одностайності щодо розуміння поняття та сутності електронних грошей як таких. Ще не склалася цілісна теорія використання електронних платіжних систем. У зв'язку з цим значно відрізняються оцінки значущості електронних коштів для економіки та розвитку країн загалом, а також по-різному оцінюються перспективи електронних платіжних систем.

Необхідно звернути увагу, що з юридичної точки зору, електронні гроші це безстрокові грошові зобов'язання емітента на пред'явника в електронній формі, випуск в обіг яких здійснюється емітентом як після отримання грошових коштів у розмірі, не меншому від обсягу зобов'язань, прийнятих на себе емітентом, так і у формі емітованої грошової вартості. Крім того, за своєю сутністю електронні гроші це еквівалент традиційних фіатних грошей, що зберігають свою вартість на електронних носіях [8, с. 115].

Важливо, що в Україні правове регулювання відносин, що пов'язані з використанням та обігом електронних грошей, здійснюється Цивільним кодексом України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05 квітня 2001 року, Постановою Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» № 223 від 30 квітня 2010 року, а також Постановою Правління Національного банку України «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань регулювання випуску та обігу електронних грошей» № 481 від 04 листопада 2010 року, що затверджує Положення про електронні гроші [8, с. 117].

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронні гроші являють собою одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, та виступають грошовим зобов'язанням цієї особи, що виконується в готівковій чи безготівковій формі [4].

При цьому не варто ототожнювати поняття електронних грошей із безготівковою формою розрахунків. Адже кошти в Україні існують лише у двох формах готівковій та безготівковій. Це закріплено у статті 3 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Тому можна підкреслити, що розрахунки за допомогою електронних грошей не є безготівковими розрахунками відповідно до українського законодавства [4].

Варто зазначити, що недосконалість законодавчої дефініції електронних грошей в Україні зумовлюється насамперед новизною цього інституту, відсутністю єдності та одностайності щодо визначення їх сутності, феноменом використання таких грошей, а також розбіжністю у правовому регулюванні обігу електронних грошей у різних країнах [6, с. 190].

Відсутність нормативного регулювання емісії та обігу електронних грошей в Україні породжувала масу правових проблем, оскільки функціонування операторів електронних грошей в умовах правової невизначеності давало їм можливості для зловживань, створення схем податкової оптимізації, що межували з ухиленням від сплати податків, дозволяли використовувати грошові кошти в незаконних угодах, а інших учасників фінансового ринку з обігу електронних грошей ставили у невигідне становище, оскільки держава не забезпечувала їм надійного правового захисту [5, с. 34].

Одними з перших банків, що зареєстрували в Національному банку України правила системи електронних грошей, були ПАТ Банк «Конракт» (використовували електронні гроші МопеХУ) та банк VAB («Максі»), Ощадбанк Мопеу) та Національна платіжна система «Український платіжний простір» (ПРОСТІР).

Водночас відсутність єдності щодо фінансової та правової сутності електронних грошей знаходить відбиток і на їх нормативному регулюванні. Так, у країнах Європейського Союзу, Сінгапурі, Японії, Сполучених Штатах Америки, а також в деяких інших державах е-гроші являють собою грошову вартість, що зберігається на електронних пристроях. Своєю чергою на рівні окремих штатів Сполучених Штатів Америки електронні гроші визначаються як засіб платежу, що погашається або не погашається грошима і зберігається в електронній формі [6, с. 191].

Безумовно, велику цінність для застосування й аналізу електронних грошей має законодавство Європейського Союзу, оскільки нормативну основу правового регулювання обігу електронних грошей у державах Європейського Союзу являють директиви Комісій Європейського Союзу, затверджені у 2000-2009 роках, зокрема директиви № 2000/28/ ЄС, № 2000/46/ЄС, а також директива № 2009/110/ЄС.

Досвід правового регулювання обігу й випуску електронних грошей у державах Європейського Союзу дає змогу зробити висновок, що занадто жорсткі методи фінансово-правового регулювання, які закріплюють вимоги до емітентів е-грошей, стають перешкодою для подальшого розвитку всієї системи електронних платіжних систем, внаслідок чого під час визначення вимог до установ у сфері обігу електронних платежів потрібно застосовувати збалансований підхід, що враховує як публічно-правові, так і приватні інтереси всіх учасників відповідних відносин [5, с. 47].

Водночас варто звернути увагу на переваги електронних коштів над традиційними засобами платежу, серед яких виділяють такі, як низька вартість трансакцій, висока швидкість здійснення операцій, а також портативність й можливість забезпечення конфіденційності та анонімності. Внаслідок цього використання електронних платежів дає змогу отримати значні економічні вигоди усім суб'єктам економіки України [7, с. 49].

Своєю чергою отримання прибутку значно ускладнюється численними недоліками й проблемами, пов'язаними з використанням електронних платіжних систем. Ці недоліки можна поділити на три групи: 1) недоліки, пов'язані з фізичною безпекою електронних грошей, серед яких значну увагу приділяють хакерським атакам та шахрайству); 2) недоліки, пов'язані з правовою безпекою, основне місце серед яких займає проблема недосконалості законодавчих норм; 3) об'єктивні проблеми, які пов'язані з безпосереднім використанням електронних коштів, зокрема, потреба у спеціальному обладнанні, необхідність якісного з'єднання з мережею Інтернет. Тому необхідно підсумувати, що проблеми обігу й використання електронних платіжних систем мають комплексний та взаємопов'язаний характер. У зв'язку з цим вирішення відповідних проблем вимагає розроблення єдиного комплексу заходів, спрямованого на усунення недоліків [7, с. 50].

Враховуючи всі переваги та недоліки обігу й використання електронних платежів, виникає питання: чи використання е-грошей безпечний спосіб розрахунків? Аналізуючи це питання, варто звернути увагу на судову практику. Так, районний суд Київської області розглядав справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГлобалМані» на загальну суму близько 800 тисяч гривень, поданий до фізичної особи. Як з'ясувалося, невідома особа здійснила незаконне втручання в роботу апаратно-програмного комплексу позивача та провела перерахування електронних коштів з електронного гаманця юридичної особи на свій електронний гаманець. Варто зазначити, що позов було задоволено, але зазначена судова практика дає можливість зробити висновок, що різниці з погляду безпечності між електронними грошима та безготівковими коштами немає.

Крім того, за даними Національного банку України (далі НБУ), платіжними системами, з використанням яких здійснюються операції з е-грошима, є такі: “FORPOST”, MаstеrCаrd, «Максі», V^, ПРОСТІР, «ГлобалМані». При цьому в Україні також функціонують електронні платіжні системи, які не узгодили правила використання електронних грошей з Національним банком України. Отже, поняття «електронних грошей» формально ними не використовується, проте вживаються такі дефініції, як «електронні одиниці» й «титульні знаки». У зв'язку з цією проблемою 7 листопада 2016 року Національний банк надіслав банкам телеграму № 57-0002/90626 «Щодо діяльності окремих платіжних систем й систем розрахунків». У ній зазначалося, що правила використання е-грошей, таких як «Яндекс.Деньги», “QIWI WаПеt” / «Єдиний гаманець», не узгоджувалися Національним банком України й надання послуг з використанням цих торгових марок користувачам категорично заборонено. З огляду на це в судовій практиці у разі використання титульних знаків або електронних одиниць положення про електронні гроші не застосовуються [2, с. 660].

Варто звернути увагу також на ідею випуску центральними банками власних цифрових валют, яка в останні роки знаходиться у центрі уваги банків усього світу. Причинами такої зацікавленості стало, зокрема, стрімке зростання ролі інновацій у фінансовому секторі, поява на ринку нових платіжних технологій і сервісів, тенденції та прагнення до зменшення частки готівки в обігу багатьох країн. Цифрова валюта центрального банку (далі ЦВЦБ) є цифровою формою традиційних паперових грошей, що випускається центральним банком і є законним платіжним засобом [1].

Тому з метою зниження частки готівкових розрахунків у обігу, а також підвищення прозорості, швидкості, й зручності платежів у країні НБУ вивчає можливість упровадження на ринку інноваційного, захищеного, відносно дешевого й функціонального інструменту для здійснення платежів на невеликі суми. Водночас НБУ розглядає ЦВЦБ як альтернативний платіжний інструмент з метою здійснення миттєвих переказів фізичними особами.

При цьому Національний банк України наприкінці 2016 року розпочав вивчення можливості емісії власної ЦВЦБ електронної гривні або е-гривні, виходячи з того, що: електронна гривня являє собою цифрову валюту, що випускається НБУ; е-гривня може виступати як національна цифрова валюта, що є фіатною валютою; електронна гривня має обмінюватись у співвідношенні 1:1 на готівкові чи безготівкові кошти; е-гривня виступає засобом платежу, а не засобом накопичення.

У 2018 році НБУ провів закритий пілотний проект, який передбачав запровадження платформи «Електронна гривня» (далі Платформа), емісію обмеженої кількості електронної гривні й тестування операцій з її використанням учасниками проекту (далі Пілотний проект) [1].

У результаті НБУ отримав корисні висновки щодо емісії власної цифрової валюти, серед яких варто звернути увагу на такі:

- електронна гривня як засіб (інструмент) для здійснення миттєвих роздрібних платежів фізичними особами може стати альтернативою наявних засобів та інструментів роздрібних платежів. Перевагами е-гривні є простота використання, безпечність (погашення і розрахунки гарантуються Національним банком), швидке отримання статусу користувача, швидкість розрахунків;

- е-гривня може бути розглянута як так звана dіsruptіvе tеchnоlоgу (руйнівна технологія), оскільки потенційно може суттєво змінити екосистему платіжного ринку України та перерозподілити наявні ролі учасників ринку;

- впровадження е-гривні неможливе без значних інвестицій та часу на модернізацію платіжної інфраструктури для такого інструменту, оскільки український ринок платіжних послуг характеризується високим рівнем конкуренції, концентрації та сформованою інфраструктурою;

- упровадження е-гривні на платіжному ринку України можливе за однією з двох альтернативних верхньорівневих моделей (схем) взаємодії учасників централізованою або децентралізованою. У разі використання децентралізованої моделі е-гривня вже не підпадатиме під визначення ЦВЦБ, оскільки емісія цієї цифрової валюти здійснюватиметься не центральним банком, а учасниками платіжного ринку під контролем регулятора. Для обох моделей питання обрання оптимальної базової технології залишається відкритим. Для децентралізованої моделі основні переваги технології розподілених реєстрів (DLT) можуть використовуватися ефективніше, ніж для централізованої. Варто звернути увагу, що в разі впровадження е-гривні за централізованою моделлю НБУ виконуватиме невластиві для нього функції щодо роботи з фізичними особами (у тому числі щодо вирішення спірних ситуацій) [1].

Варто зазначити, що статистичні дані дають можливість зробити висновок, що в Україні значно зростає обіг електронних платежів, що з часом призведе до лібералізація діяльності банківської системи й розвитку оптимальних правових умов для використання системи електронних грошей.

Так, у 2016 році обсяг випущених е-грошей оцінювався у 40,5 млн гривень, а загальний обсяг операцій з ними склав близько 3 млрд гривень. Для порівняння, кількість емітованих е-платежів у Європейському Союзі наприкінці 2016 року становила близько 10,6 млрд євро [7, с. 43].

Висновки

Електронні гроші унікальний правовий та економічний феномен. За економічною сутністю вони є своєрідною третьою формою грошей, оскільки значно відрізняються як від готівкових, так і безготівкових платіжних систем. При цьому наразі у зв'язку з недостатньою розповсюдженістю і відносною новизною електронні платежі не виконують в повному обсязі всі функції грошей. Така неповноцінність пояснюється також певними прогалинами в законодавстві, зокрема, з погляду права електронні кошти є грошовим зобов'язанням емітента (одиницями вартості, що зберігаються в електронній формі), яке виконується у звичайних грошах й підлягає обміну на такі гроші за вимогою пред'явника. Отже, є підстави вважати, що з плином часу е-платежі будуть мати набагато більше значення для економіки, аніж зараз.

Таким чином, необхідність удосконалення правового регулювання обігу електронних грошей в Україні зумовлена: 1) потребою розвитку фінансового сектору за рівнем застосування інформаційних технологій, зумовленою прагненням України до євроінтеграції; 2) відсутністю законодавчого регулювання відносин у сфері обігу електронних грошей; 3) діяльністю в Україні операторів електронних грошей міжнародних систем, які, користуючись прогалинами у правовому полі України, здійснюють транзакції з електронними грошима без дотримання вимог українського законодавства; 3) невідповідністю норм національного законодавства європейському (насамперед нормам Директиви 2009/110/ЄС); 4) прогалинами в національному законодавстві України, яким врегульовується обіг електронних грошей в Україні [1, с. 659].

Отже, розвиток ринку електронних грошей певною мірою залежить від ефективного нормативно-правового регулювання. Питання щодо закріплення фінансово-правової сутності електронних платежів у нормативних актах має вирішальне значення, оскільки від цього залежить подальше успішне введення в платіжний обіг е-грошей. Тому з метою вдосконалення і вирішення сучасних проблем обігу електронних грошей в Україні потрібно скористатися міжнародним досвідом, насамперед вдосконалити й адаптувати законодавчу базу до змінних умов, впровадити нові системи електронного розрахунку і створити єдиний орган їх регулювання, забезпечити надійність емітентів е-грошей, а також підвищити безпеку здійснення платіжних трансакцій з використанням електронних платежів.

Список використаних джерел

1. Аналітична записка за результатами пілотного проекту із впровадження платформи «Електронна гривня» та електронних грошей Національного банку України. URL: https://bаnk.gоv.uа/dоccаtаlоg/dоcumеnt?іd=96166826.

2. Колесник В.М. Проблеми становлення та перспективи розвитку електронних грошей в Україні. Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського. 2017. № 17. С. 658-661.

3. Про затвердження Положення про електронні гроші в Україні: Постанова Правління Національного банку України від 25 червня 2008. № 178. URL: https://zаkоn.rаdа.gоv.uа/lаws/shоw/z0688-08.

4. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 5 квітня 2001. № 2346-ІМ. URL: https://zаkоn.rаdа.gоv.uа/lаws/ shоw/2346-14.

5. Проценко А.Т. Правове регулювання обігу електронних грошей в Україні : дис. канд. юр. наук : 12.00.07. Київ, 2016. 202 с.

6. Рядінська В.О. Правове регулювання обігу електронних грошей в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 12. С. 190-195.

7. Шишкова Н.Л., Мороз Є.Ю. Електронні гроші: сутність та проблеми використання в Україні. Економічний вісник. 2017. № 4. С. 39-51.

8. Шлапко Т.В. Зарубіжний та вітчизняний досвід правового регулювання обігу електронних грошей. Правові горизонти. 2017. С. 113-119.

Размещено на Allbest.ru