Зовнішній та внутрішній державний аудит: нормативно-правові засади розмежування в умовах адміністративної реформи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зовнішній та внутрішній державний аудит: нормативно-правові засади розмежування в умовах адміністративної реформи

Лебединська О.Ю.,

аспірантка

Хмельницького університету управління та права

Стаття присвячена дослідженню організаційно-правових змін у сфері фінансового контролю за публічними фінансами в Україні, зокрема питанням розмежування зовнішнього та внутрішнього державного аудиту. Доведено, що становлення та розвиток державного аудиту відбувається в межах єдиної системи організації державного фінансового контролю. Піддано критиці: відсутність загального закону про державний фінансовий контроль із чітким розмежуванням зовнішнього та внутрішнього контролю й, відповідно, державного аудиту; недотримання Україною низки міжнародних зобов'язань, закріплених ст. 347 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом; неузгодженість у реалізації контрольних повноважень щодо проведення зовнішнього та внутрішнього державного аудиту Рахунковою палатою та Державною аудиторською службою.

Аналіз основоположних теоретичних підходів щодо визначення зовнішнього та внутрішнього державного контролю та аудиту дав змогу розмежувати за об'єктним та суб'єктним складом відносини у сфері організації зовнішнього та внутрішнього державного аудиту; запропонувати внесення змін до Закону України «Про Рахункову палату» з метою уточнення її правого статусу. Доведено доцільність закріплення єдиної системи органів державного фінансового контролю, що має уособлювати два самостійних напрями: 1) зовнішній (незалежний від органів виконавчої влади державний фінансовий контроль, де єдиним суб'єктом виступає Рахункова палата України як вищий орган державного фінансового контролю, що реалізує свої повноваження у формі державного аудиту та експертизи; б) внутрішній державний фінансовий контроль, що здійснюється на централізованому рівні спеціалізованим органом - Державною аудиторською службою, що реалізує повноваження завдяки здійсненню таких форм, як інспектування (ревізії), державний фінансовий аудит, перевірка закупівель, моніторинг закупівель, та децентралізованому рівні - розпорядниками бюджетних коштів. Гармонійне поєднання внутрішнього і зовнішнього державного аудиту передбачає взаємний обмін накопиченою інформацією та аналітичними даними щодо контрольних заходів, їх результатів, планів між Рахунковою палатою та Державною аудиторською службою України.

Ключові слова: державний фінансовий контроль, зовнішній державний аудит, внутрішній державний аудит, Рахункова палата, Державна аудиторська служба. державний аудит адміністративна реформа

Internal and external state audit regulatory framework for differentation in the contex of administrative reform

The article deals with the research of the regulatory framework in the field of financial control for public finance in Ukraine, besides, with the issues of differentiation of internal and external state audit. It was proved that the process of formation and development of the state audit (internal and external) must take place within the framework of the sole system of public financial control organisation. The absence of commom law concerning the state financial control with the well-defined differentiation of internal and external state audit; Ukraine's failure to comply with the number of international obligations enshrined in the Article 347 of the Association Agreement between Ukraine and European Union; inconsistency in the exercise of control powers over the conduction of external state auditing by the Accounting Chamber and the internal State Audit Service have been critioised in the article.

The analysis of the fundamental theoretical approaches in relation to the determination of external and internal state control and audit allowed to outline relations in the sphere of organization of external and internal state audit according to the objective and subject content; to offer making amendments to the Law of Ukraine “On the Accounting Chamber” with the aim of specification of its legal status. The expediency of consolidation of a single system of the state financial control bodies, which should represent two independent directions, has been proved: 1) external (independent from the bodies of executive power state financial control, where the Accounting Chamber of Ukraine is the sole entity, as the supreme state financial control body, which implements its own powers in the form of state audit and expertise, b) internal (government) state financial control, which is carried out at the centralized level by the specialized body - the State Audit Service of Ukraine (enforces powers through the implementation of forms of state financial control, such as: inspection (audit); public financial audit; procurement review; procurement monitoring); at the level of not direct submission. The harmonious combination of both internal and external state audit implies the mutual exchange of accumulated information and analytical data on control measures, their results, plans between the Accounting Chamber and the State Tax Administration of Ukraine.

Key words: state financial control, external audit, internal audit, The Accounting Chamber, The State Audit Service of Ukraine.

Постановка проблеми

Аналіз виникнення та становлення інституту державного аудиту переконливо доводить його нерозривний зв'язок із системою державного управління та організацією фінансового контролю у сфері публічних фінансів. На жаль, дотепер варто констатувати відсутність законодавчого закріплення загального закону про державний фінансовий контроль (далі - ДФК), який би закладав основи системи контролю публічних фінансів, хоча розділення та поглиблення контрольних функцій і контрольних повноважень у сфері публічного управління державними та місцевими фінансами, знайшло відображення в утворенні спеціалізованих контрольних органів (Рахункової палати та Державної контрольно-ревізійної службі (нині - Державної аудиторської служби України) ще в 90-х роках минулого століття [1-2]. Ситуація загострюється й низкою прийнятих Україною до виконання міжнародних зобов'язань щодо організації системи внутрішнього державного фінансового контролю та внутрішнього аудиту [3].

Разом із тим відкритим залишається питання щодо чіткого поділу контролю на внутрішній і зовнішній із визначенням базових повноважень відповідних органів. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» [2] не оперує такими поняттями та регламентує діяльність лише центрального органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері ДФК - Державної аудиторської служби Україні (далі - ДАС). Залишається чітко не прописаним статус Рахункової палати (далі - РП) як вищого органу зовнішнього контролю державних фінансів у країні. Така ситуація обмежує в розвитку саму РП, а також викликає неузгодженість системи внутрішнього державного контролю й аудиту із системою зовнішнього державного аудиту, що, своєю чергою, породжує невизначеність понятійного апарату, сфер впливу, дублювання окремих функцій у сфері ДФК.

Стан дослідження

Дослідженню теоретичних та практичних аспектів інституту державного аудиту в науковій літературі присвячено достатню увагу як вченими-правознавцями [4-9], так і дослідниками в галузі економіки та державного управління [10-11]. Метою статті є уточнення видів державного аудиту, що відрізняються один від одного сферою застосування та суб'єктами здійснення з урахуванням особливостей їх правового регулювання в умовах адміністративної реформи.

Виклад основного матеріалу

Серед науковців традиційним є поділ державного контролю та аудиту щодо організаційної структури (щодо користувачів інформації) на зовнішній (здійснюється особами, які є незалежними від підконтрольного суб'єкта) та внутрішній аудит (здійснюється всередині підконтрольного суб'єкта його підрозділом) [12, с. 172-173; 13]. Під останнім розуміють спосіб організації та оцінку внутрішнього контролю, функціонування усіх ланок управління установою, що здійснюється відповідними спеціалізованими підрозділами з метою допомоги адміністративному апарату такої установи [14, с. 80].

К.С. Пономаренко визначає зовнішній аудит як найбільш універсальну форму, що реалізується Рахунковою палатою РФ, контрольно-рахунковими органами суб'єктів РФ і муніципальних утворень, бо вона відокремлена від безпосередніх учасників бюджетного процесу та дає змогу домогтися максимальної незалежності, що має ключове значення з точки зору ефективності публічного аудиту [15, с. 90].

Н.І. Обушна доводить спеціальну природу зовнішнього контролю, обґрунтовуючи, що в органів, які створені поза системою виконавчої влади та здійснюють цей контроль, функція контролю - основна, не змішана з іншими функціями, такими як організація та управління державними коштами, і тільки через це він називається зовнішнім [11, с. 209].

І. Ващенко систему ДФК розглядає як складник двох однаково важливих частин: зовнішнього - незалежного ДФК та аудиту (здійснюється РП) та внутрішнього (урядового) ДФК (здійснюється ДАС, Державною казначейською службою тощо) [16, с. 56].

Варто зауважити, що окрему позицію займають В.О. Двуреченських та Є.О. Чегринець, які, не погоджуючись із вищенаведеними позиціями, обґрунтовують тезу, за якою методологічно неприпустимо об'єднувати під єдиним найменуванням (ДФК) явища, що відрізняються за своїми об'єктами, суб'єктами й результатами, та пропонують використовувати поняття ДФК у контексті тлумачення терміна ВДФК, а поняття «державний аудит» у контексті державного зовнішнього контролю (далі - ЗДФК), замінюючи ним останній [17, с. 125-126].

Такий підхід викликає кілька зауважень. Державний аудит не можна виключати із системи ДФК, яким загалом визначаються напрями діяльності держави щодо контролю за публічними фінансами. Навряд чи аргументом із цього приводу може бути, з одного боку, неспроможність наділення органів ВДФК, що уповноважені на здійснення державного аудиту принципом незалежності, оскільки його суб'єкти включені до структури або відомчої мережі, або окремої установи й підпорядковуються керівництву власної установі, а з іншого -- необхідністю існування додаткового - зовнішнього контролю [11, с. 210]. Окрім цього, таке бачення суперечить й ст. 3 Лімської декларації керівних принципів контролю, яка безпосередньо закріплює підхід до виділення внутрішнього та зовнішнього державного контролю в межах ДФК [18].

У світовій практиці закріплено принцип конституційного поділу ДФК на зовнішній (парламентський контроль) щодо органів виконавчої влади та внутрішній (урядовий). При цьому має місце чітко виражена пріоритетність незалежного ЗДФК над внутрішнім, і у цьому контексті застосовується термін «зовнішній аудит» [11, с. 49]. Враховуючи рекомендації Лімської декларації керівних принципів контролю, такий аудит являє матеріальне визначення механізму здійснення конституційного права громадськості на контроль за використанням державних коштів урядом, а внутрішній здійснюється урядом для поточного нагляду за реалізацією тих чи інших повноважень.

З урахуванням розвитку євроінтеграційних процесів в Україні [19] в 2005 р. Кабінетом Міністрів України було схвалено План дій «Україна - Європейський Союз. Європейська політика сусідства», яким розмежовані сфери ЗДФК та ВДФК та аудиту [20]. З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фінансовим правопорушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна» у 2005 р. було вперше визначено державний фінансовий аудит як різновид ДФК, що здійснюється РП (відповідно до закону) та контрольно-ревізійними органами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України [21], що призвело до низки змін у законодавстві [22-24]. Як, зазначає О.В. Манченко, цей історичний етап розвитку аудиту позначився широким запровадженням у нормативних актах категорії «державний аудит», що в умовах недостатньої теоретичної розробки призвело до фактичного ототожнення незалежного аудиту як окремого виду фінансового контролю, що проводиться спеціальним суб'єктом, із методом контролю поряд із ревізією, обстеженням тощо [8, с. 34].

Ситуація змінюється з прийняттям у 2005 р. Концепції розвитку ВДФК та затвердження плану заходів щодо її реалізації на період до 2017 р. [25] та 2007 р. Стратегії модернізації системи управління державними фінансами [26], які передбачали поступове реформування системи державного фінансового аудиту, фактично розмежовуючи організацію зовнішнього фінансового контролю, що здійснюється РП, у тому числі під час проведення державного фінансового аудиту, і внутрішнього фінансового контролю та аудиту. Базові основи, закладені зазначеними нормативно-правовими актами, реалізовувалися в Стратегії розвитку управління державними фінансами [27], яка передбачала заходи із запровадження системи внутрішнього аудиту, що може проводитися централізовано контрольно-ревізійними органами (нині - ДАС) та децентралізовано - уповноваженим самостійним підрозділом, підпорядкованим безпосередньо керівництву органу державного чи комунального сектору, але функціонально незалежним від нього, в самому органі або в межах його системи управління [28].

Крім того, було розроблено і введено в дію Стандарти внутрішнього аудиту [29], Кодекс етики працівників підрозділу внутрішнього аудиту [30] і Методичні рекомендації з організації внутрішнього контролю розпорядниками бюджетних коштів у своїх закладах та підвідомчих бюджетних установах [31], Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах [32].

Під внутрішнім контролем, відповідно до норм Бюджетного кодексу України, розуміється комплекс заходів, що застосовується керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності розпорядника бюджетних коштів і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління (ч. 2 ст. 26 БК України) [24]. Внутрішній же аудит визначається як діяльність, яка спрямована на удосконалення системи управління, внутрішнього контролю, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності розпорядника бюджетних коштів і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, та яка передбачає надання незалежних висновків і рекомендацій (ч. 3 ст. 26 БК України) [24]. Тобто, на відміну від внутрішнього контролю, внутрішній аудит спрямовано на надання незалежних, об'єктивних консультацій та гарантій щодо вдосконалення діяльності органів державного (комунального) секторів, підвищення ефективності публічного управління.

З аналізу наведених нормативно-правових актів можна виділити такі функції внутрішнього аудиту: 1) оцінка адекватності систем контролю (здійснення перевірок ланок управління, надання обґрунтованих пропозицій щодо усунення виявлених недоліків та рекомендацій щодо підвищення ефективності управління); 2) оцінка ефективності діяльності - здійснення експертних оцінок різних сторін функціонування установи та надання обґрунтованих пропозицій щодо їх удосконалення.

Тобто в основі поділу ДФК на внутрішній та зовнішній є відношення до органів виконавчої влади, що і є ключовим. Завдання щодо здійснення внутрішнього державного аудиту в межах ВДФК покладено на органи виконавчої влади, що наділяються спеціальними повноваженнями (нині - це ДАС та бюджетні розпорядники). Контролю з боку органів ВДФК підлягають державні фінанси та майно, їх облік та використання. Завдання щодо здійснення зовнішнього державного аудиту дещо ширші, адже об'єкт ВДФК входить до складу зовнішнього державного аудиту та має загальнодержавний характер. Об'єктами зовнішнього державного аудиту є не тільки публічні фінанси та майно, а також оцінка напрямів розвитку як всієї держави загалом, так і окремих її регіонів та сфер економіки.

Враховуючи викладене, можемо констатувати, що в період 2005-2014 рр. на законодавчому рівні здебільшого було сформовано інститут ВДФК та аудиту.

Початок реформування системи ЗДФК та аудиту ознаменувався конституційними змінами 2013 р., що дало змогу запровадити контроль РП за виконанням Державного бюджету України в повному обсязі [33]. Тільки у 2015 р. було прийнято новий Закон України «Про Рахункову Палату», яким визначено статус РП як державного колегіального органу, який є підзвітним парламенту та який від імені ВРУ здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням (ст. 1) [34]. Тобто знову на законодавчому рівні не визначено за цим органом статусу ВОФК та немає врегулювання питання щодо розмежування ЗДФК та ВДФК. Тільки із змісту ст. 4 «Заходи державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту)», якою передбачено, що повноваження, покладені на РП, здійснюються через провадження заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту), що забезпечуються РП шляхом здійснення фінансового аудиту, аудиту ефективності, експертизи, аналізу та інших контрольних заходів, можна дійти висновку, що це орган ЗДФК. При цьому законодавцем фактично ототожнено такі категорії, як ЗДФК та державний аудит, що навряд чи заслуговує на підтримку, адже аудит є однією з форм ДФК. Хоча, згідно із міжнародними документами та членством РП в INTOSAI та EUROSAI, вона є вищою аудиторською інституцією, яка має здійснювати аудит публічних фінансів [35].

З цього приводу становить інтерес позиція О.С. Койчевої, яка зазначає, що категорії «аудит» та «державний фінансовий контроль» не є тотожними. Аудит є набагато вужчим за ДФК, зокрема, в результаті здійснення окремих заходів останнього (перевірок, ревізій) виявляються порушення та винні особи, які підлягають притягненню до відповідальності, чого неможна сказати про аудит. Аудит має більш консультативний характер, тоді як контроль спрямовано на перевірку дотримання фінансової дисципліни, порушення якої передбачає негативні наслідки. Таким чином, аудит має виховну, освітню ознаки та не має карного характеру, що призводить до більшої відкритості сфери державних фінансів, що не є притаманним, наприклад, ревізіям [9, с. 114]. Погоджуючись із цим, навряд чи можна підтримати авторку щодо доцільності проведення РП паралельно з аудитом й ревізій [9, с. 122, 124]. Дійсно з 2004 р. по 2015 р. РП наділялася повноваженнями щодо проведення ревізій та перевірок [36], проте основні процедурні питання здійснення заходів ЗДФК (аудиту) врегульовано Законом України «Про Рахункову палату» та Методичними рекомендаціями з проведення Рахунковою палатою фінансового аудиту [37], які не містять таких фіскальних форм контролю, як перевірка та ревізія.

Висновки

Таким чином, із метою узгодження фахової термінології з питань ДФК та положень, спрямованих на гармонізацію нормативно-правових актів України зі стандартами, обов'язковими в ЄС, вважаємо доцільним внесення змін до п. 1 ст. 1 Закону України «Про Рахункову палату» з метою уточнення її статусу як ВОФК та п. 2 ст. 4 щодо здійснення ЗДФК у формі проведення державного аудиту (фінансового аудиту, аудиту ефективності, аудиту відповідності) та експертизи.

Враховуючи викладене, ми приєднуємося до позиції вчених щодо доцільності побудови єдиної системи органів ДФК [10, с. 44, 160; 11, с. 359], що має уособлювати два самостійних напрями:

1) зовнішній (незалежний від органів виконавчої влади) державний фінансовий контроль, де єдиним суб'єктом виступає Рахункова палата України як вищий орган зовнішнього державного фінансового контролю, що реалізує свої повноваження у формі державного аудиту та експертизи. Механізм взаємовідносин Верховної Ради України та РП базується на підпорядкованості палати законодавчому органу з одночасним дотриманням незалежності від нього. Рахункова палата є незалежною від усіх гілок влади, має територіальні підрозділи, що виконують її повноваження із зовнішнього державного аудиту на місцях; б) внутрішній (урядовий) державний фінансовий контроль, що здійснюється на централізованому рівні спеціалізованим органом - Державною аудиторською службою України (реалізує повноваження шляхом здійснення таких форм ДФК, як інспектування (ревізії), державний фінансовий аудит, перевірка закупівель, моніторинг закупівель) та на децентралізованому рівні - розпорядниками бюджетних коштів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про Рахункову палату : Закон Україні від 11.07.1996 р. № 315. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 315/96-%D0%B2%D1%80

2. Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні : Закон України від 26.01.1993 р. № 2939. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-12

3. Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони : Закон України від 16.09.2014 р. № 1678-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/1678-1

4. Гриценко О.І. Організацйно-правове забезпечення діяльності Рахункової палати України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Інститут законодавства Верховної Ради України. Київ, 2005. 223 с.

5. Невідомий В.І. Рахункові палати як органи фінансового контролю в Україні та Європі: конституційно-порівняльний аналіз : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02. Київ, 2007. 22 с.

6. Дереконь В.М. Аудит як форма фінансового контролю та складова адміністративно-правової інфраструктури детінізації економічних відносин в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Національний університет ДПС України. Київ, 2007. 261 с.

7. Гетманець О.П. Бюджетний контроль: організаційно-правові засади : монографія. Харків : Екограф, 2008. 308 с.

8. Манченко О.В. Фінансово-правове регулювання аудиторської діяльності в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ. Київ, 2011. 22 с.

9. Койчева О.С. Рахункова палата як суб'єкт фінансового контролю: дис. канд. юрид. наук : 12.00.07 / Національний університет «Одеська юридична академія». Одеса, 2016. 237 с.

10. Слободяник Ю.Б. Формування системи державного аудиту в Україні : монографія. Суми : ФОП Наталуха А.С., 2014. 321 с.

11. Обушна Н.І. Механізми формування та розвитку публічного аудиту в Україні: дис. ... докт. держ. управл. : 25.00.02 / Національна академія державного управління при президентові України. Київ, 2018. 425 с.

12. Ершов А.А. Правовое регулирование аудита в Российской Федерации; финансово-правовой аспект : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 / Московская государственная юридическая академия имени О.Е. Кутафина. Москва, 2010. 226 с.

13. Ромат Є.В. Маркетинг у публічному управлінні. Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. 2016. № 4. С. 56-67. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P2 1DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_ S21STR=Vknteu_2016_4_5

14. Зевайкина А.Н. Аудиторский финансовый контроль в Российской Федерации : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 / Самарский государственный университет. Самара, 2005. 243 с.

15. Пономаренко К.С. Виды публичного аудита. Актуальные проблемы российского права. 2018. № 5. С. 90. URL: https://cyberleninka.rU/article/n/vidy-publichnogo-audita/viewer

16. Ващенко І. Парламентський контроль у структурі державного фінансового контролю в Україні. Банківська справа. 2004. № 3. С. 53-60.

17. Двуреченских В.А., Чегринец Е.А. Новеллы правового статуса Контрольно-счетной палаты Москвы. Вопросы государственного и муниципального управления. 2010. № 3. С. 125-139. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/novelly- pravovogo-statusa-kontrolno-schetnoy-palaty-moskvy/viewer

18. Лимская декларация руководящих принципов контроля. Принята IX Конгрессом Международной организации высших контрольных органов (ИНТОСАИ) в 1977 году. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604_001

19. Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Закон України від 18.03.2004 р. № 1629. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1629-15

20. План дій «Україна - Європейський Союз. Європейська політика сусідства» : Рішення КМУ від 12.02.2005 р. та Ради з питань співробітництва між Україною і Європейським Союзом: 21.02.2005 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/994_693

21. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фінансовим правопорушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна : Закон України від 15.12.2005 р. № 3202. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3202-15

22. Про Державну контрольно-ревізійну службу : Закон України від 26.01.1993 р. № 2939. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/3202-15

23. Господарський кодекс України : Закон України від 16.01.2003 р. № 436. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/436-15

24. Бюджетний кодекс України : Закон України від 08.07.2010 р. № 2456. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2456-17

25. Про схвалення Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.05.2005 р. № 158-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/158-2005-р

26. Про схвалення Стратегії модернізації системи управління державними фінансами : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 р. № 888-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/888-2007-р

27. Про Стратегію розвитку системи управління державними фінансами : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 р. № 774. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/774-2013-р (дата звернення 12.10.19 р.)

28. Лебединська О.Ю. Окремі аспекти реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю. Правові новели. 2019. № 9. С. 99-107.

29. Про затвердження Стандартів внутрішнього аудиту : Наказ Міністерства фінансів України від 04.10.2011 р. № 1247. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1219-11

30. Про затвердження Кодексу етики працівників підрозділу внутрішнього аудиту : Наказ Міністерства фінансів України від 29.09.2011 р. N 1217. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1195-11

31. Про затвердження Методичних рекомендацій з організації внутрішнього контролю розпорядниками бюджетних коштів у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах : Наказ Міністерства фінансів України від 14.09.2012 р. № 995. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0995201-12

32. Деякі питання здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту : Постанова КМУ відвід 28.09.2011 р. № 1001. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-2011-п

33. Про внесення змін до статті 98 Конституції України : Закон України від 19.09.2013 р. № 586. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/586-18#n5

34. Про Рахункову палату : Закон Україні від 02.07.2015 р. № 576. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/576-19

35. Стратегія розвитку Рахункової палати на 2019-2024 роки : Рішення Рахункової палати від 29.07.2019 р. № 18-1. URL: https://rp.gov.ua/URLoad-files/About/Strategy/Strat2019-2024.pdf

36. Про затвердження Стандарту Рахункової палати «Порядок підготовки і проведення перевірки та оформлення їх результатів» : Постанова Колегії Рахункової палати від 27.12.2004 р. № 28-6. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ z0115-05

37. Методичні рекомендації з проведення Рахунковою палатою фінансового аудиту: Рішення Рахункової палати від 22.09.2015 р. № 5-5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr5-5150-15#n4

Размещено на Allbest.ru