Фінансова підтримка банками реального сектору економіки як запорука економічного зростання країни

Джерело: ukrstat.gov.ua

Загальний обсяг капітальних інвестицій зростає з року в рік, але державна підтримка в цьому процесі незначна, що може пояснюватися браком ресурсів у державному бюджеті через його дефіцит. В 2018 році частка в джерелах фінансування становила 6%, і в 2019 вона лишилась незмінною.

Кошти місцевих бюджетів навіть перевищують участь державного бюджету в інвестиційному процесі. Їхня частка в 2018 році становила 15%, у 2019 році вона дещо знизилася - до 12%.

Кошти іноземних інвесторів займають мізерну частку в структурі інвестицій за джерелами походження.

Обсяги виділених на інвестиції коштів з державного бюджету, кредитів банків як джерел фінансування інвестицій за період з 2010 р. по 2017 р. суттєво знизилися. І лише в 2018-2019 рр. спостерігається збільшення обсягу інвестицій за рахунок банківських кредитів, хоча їхня частка в загальному обсязі фінансування дуже незначна (табл. 2, рис. 1, 2).

Рис. 1 Частка інвестицій за джерелами походження в їхньому загальному обсязі у 2018 році, %

Нинішні відмінності в динаміці реального кредитування підприємств і населення вочевидь зумовлені тим, що кредитування фізичних осіб видається банкам-резидентам України менш ризикованим, ніж кредитування суб'єктів підприємництва.

Основна функція банків як інвесторів полягає, з одного боку, в їхній участі в інвестиційному процесі своїми ресурсами (власними, залученими, позиковими), з іншого - перейняттям на себе ризиків вкладення коштів. Визначальним чинником ідентифікації банківських інвестицій є використання банківських ресурсів, яке забезпечує повернення банківських коштів у розширених масштабах, тобто гарантує отримання певного ефекту - прибутку. Виходячи з цього, межі інвестиційної діяльності банків необов'язково пов'язані з виробництвом - інвестиції можуть бути спрямовані і в невиробничу сферу (сферу послуг, об'єкти соціально-культурної сфери), вкладення в яку забезпечують приріст національного багатства загалом. Відповідно до окресленої сфери інвестиційної діяльності банків, сферу інвестиційного банківського кредитування становлять кредити, які спрямовуються в об'єкти реального інвестування. Це пов'язане з процесом створення і збільшення не лише основного капіталу, але і матеріальних цінностей і інновацій. Особливістю банківського інвестування шляхом кредитування, яка відрізняє його від інвестування іншими суб'єктами, є те, що воно повинне одночасно відповідати вимогам законодавчо нормативних документів, які регламентують здійснення інвестиційної діяльності в Україні загалом, і нормативних актів, які регулюють банківську діяльність у частині кредитування. Відмінною рисою банківського інвестиційного кредитування є і те, що право на об'єкт інвестування закріплене за позичальником і після реалізації інвестиційного проекту і розрахунків із банком-кредитором, банк не може пред'являти права на цей об'єкт як на свою власність, на відміну від інвестування шляхом придбання акцій [7].

Отже, можна стверджувати, що банківські кредити є потенціальним джерелом фінансування інвестиційної діяльності, проте за умови зменшення значення процентних ставок та зваженої грошово-кредитної політики НБУ. Зниження облікової ставки до 11% ухвалено рішенням Правління Національного банку України від 30 січня 2020 року № 76-рш "Про розмір облікової ставки". Національний банк прогнозує зниження облікової ставки до 7% на кінець 2020 року завдяки швидкому поліпшенню макроекономічної ситуації в країні.

Очікується, що найбільше облікова ставка знизиться впродовж першого півріччя поточного року. Це вплине на подальше зниження вартості кредитів для бізнесу та населення, а також стимулюватиме ділову активність.

Банківський сектор залишається у хорошому фінансовому стані. Банки високоприбуткові, рентабельність капіталу сектору є рекордною. Низька вартість кредитного ризику зберігатиметься найближчими роками, адже макроекономічні умови сприятливі.

Рентабельність реального сектору стабілізувалася, боргове навантаження загалом на прийнятному рівні. Збільшується кількість підприємств, які планують залучити банківське фінансування. Відбувається, хоч і повільно, посилення захисту прав кредиторів. Усе більше факторів свідчать про поступове зростання попиту і пропозиції кредитних ресурсів на банківському ринку. Впродовж останніх 12 місяців збільшувалася частка підприємств, які планують залучати кредити. Зниження відсоткових ставок стимулюватиме відновлення кредитування. Таким чином, сформовано передумови для відновлення кредитування реального сектору.

Однак сьогодні в економічній системі України банки стають занадто зацікавленими в отриманні швидкої віддачі від своїх капіталів. Переслідуючи короткострокові фінансові цілі, банківський сектор ігнорує інтереси індивідуальних позичальників, не прагне до формування надійних зв'язків з реальним сектором економіки. Як результат, структура кредитного портфеля банків зумовлює неоптимальний за співвідношенням ризику і прибутковості портфель, змушуючи їх акцентувати увагу на збільшенні поточних доходів.

Тому очевидно, що прорив в економічному розвитку і забезпеченні довгострокового економічного зростання неможливий без пошуку нестандартних рішень у сфері організації і формах взаємодії банківського і реального секторів економіки. У зв'язку з цим ключовими компонентами, на наш погляд, повинні стати: одночасний облік інтересів взаємодіючих суб'єктів секторів з метою їх гармонізації, взаємний вплив суб'єктів секторів на стан і можливості розвитку один одного і стан і динаміку розвитку економіки загалом. Це дозволяє розглядати взаємодію банківського і реального секторів економіки як динамічний системний процес.

Для формування інвестиційно-кредитних ресурсів банківської системи НБУ має достатній набір інструментів, таких як рефінансування, емісія, управління резервними вимогами, коригування процентних ставок тощо. Крім того, ресурсна база банківської системи може бути підтримана розширенням кола суб'єктів акумулювання коштів (страховими компаніями, недержавними пенсійними фондами) та адміністративними інструментами (наданням гарантій для цільових внесків, обмеженнями на дострокове вилучення вкладів тощо) [3].

На нашу думку, уряд може застосовувати податкове стимулювання банків до інвестиційно-кредитної діяльності з метою забезпечення переорієнтації грошових потоків з фінансового в реальний сектор економіки. Для цього оподаткування має, з одного боку, стимулювати зростання власного капіталу банків, накопичень фізичних і юридичних осіб, сприяти зниженню вартості ресурсів для кредитних організацій, забезпечуючи прийнятний рівень прибутковості довгострокового кредитування; з іншого - доступність кредитів для інноваційно-активних підприємств, можливість у повному обсязі включати в склад їхніх витрат відсотки за користування довгостроковими кредитами.

У цьому процесі взаємодії банківського і реального секторів важливою є реалізація принципу партнерства або взаємної підтримки. Актуальність цього принципу заснована на необхідності заміни непродуктивної практики пригнічення конфлікту інтересів сторін на спільний пошук компромісного дозволу на рівноправних умовах, що виступає передумовою до побудови довгострокових стосунків: суб'єкти банківського сектору отримують стійку ресурсну базу, безперебійне надходження доходів і гнучкіше управління ризиками за рахунок глибокого вивчення стану справ у реальному секторі загалом або окремих галузях і на підприємствах; суб'єкти реального сектору - можливість реалізовувати ризиковані і великі інвестиційні проекти, у тому числі інноваційного характеру. Саме тривалий характер взаємодії, заснований на принципі партнерства суб'єктів секторів, має шанси забезпечити мультиплікативний імпульс для росту інвестиційної діяльності і посилення міжгалузевих ресурсних потоків.

Інвестиційна діяльність як функція суб'єктів банківського сектору визначає ще одну значущу для суб'єктів обох секторів форму взаємодії - інвестиційну на основі здійснення проектного фінансування.

Перспективність розвитку цієї форми взаємодії суб'єктів банківського і реального секторів економіки зумовлена цільовими орієнтирами, встановленими в Концепції довгострокового соціально-економічного розвитку України, відповідно до яких передбачається посилити довгострокову участь банківського сектору у фінансуванні інвестицій. Проектне фінансування, орієнтоване на обслуговування банками усіх стадій реалізації інвестиційного проекту підприємства особливо важливе в умовах реалізації індустріально-інноваційних проектів, що обумовлено такими його перевагами, як ретельна експертиза проектів, можливість виплати відсотків і основного боргу позичальником за рахунок прибутків від реалізації вже готової продукції, розподіл ризиків та ін.

Ресурсна форма взаємодії, яка заснована на обміні тимчасово вільними ресурсами між суб'єктами банківського і реального секторів економіки, важлива не лише для суб'єктів банківського сектору, які формують ресурсну базу, але і для реального сектору, суб'єкти якого дістають можливість інвестувати надмірні кошти у високоліквідні і прибуткові активи за посередництва банків. Перспектива розвитку ресурсної форми взаємодії секторів обумовлена пошуком шляхів вдосконалення і створення конкурентноздатних депозитних банківських продуктів в умовах необхідності опори на внутрішні ресурсні джерела.

У країнах, де прийняті і реалізуються документи стратегічного характеру, орієнтовані на розвиток інноваційної діяльності, а модель фінансової системи наближена до європейської, розвиток у середньостроковій перспективі переважно отримають так звані гібридні різновиди цієї форми взаємодії, що припускають спільну участь у фінансуванні інноваційного сектору банків, держави і інституціональних інвесторів. Роль держави в розширенні цієї форми взаємодії зумовлена необхідністю використання інструментів субсидування, страхування і гарантування, без яких неможливо досягти успіхів в цій сфері [3].

Світова практика взаємодії між суб'єктами банківського і реального секторів економіки свідчить, що найефективніше співпраця може бути організована у межах однієї регіональної зони за допомогою формування і розвитку різних інноваційно-промислових кластерів, у тому числі не лише за рахунок зусиль держави, але і на основі приватної ініціативи.

Внаслідок того, що кластер характеризується концентрацією на певній території групи взаємозв'язаних суб'єктів банківського і реального секторів економіки, географічним положенням, спільністю сировинної бази, наявністю інноваційної складової (можливість організації і реалізації усього ланцюжка інноваційного процесу), оперативною взаємодією виробничих, фінансових і наукових інститутів, ця форма взаємодії може бути реалізована через розвиток регіонально-галузевих кластерів, що поєднують в собі одночасно потенціал і можливості регіональних суб'єктів банківського і реального секторів. Альтернативним вираженням цієї форми можуть стати створення консорціумів або синдикатів, для яких характерне тимчасове об'єднання суб'єктів банківського і реального секторів економіки в цілях рішення поставлених завдань в області реалізації великих і ризикових інвестиційних проектів. Банки України в сучасних умовах нечасто використовують такий інноваційний фінансовий інструмент, як синдиковане кредитування, попри низку очевидних переваг. Але це питання майбутнього. Саме комерційні банки могли б перерозподіляти отримані ресурси у вигляді синдикованих кредитів з метою фінансування широкомасштабних проектів реального сектору [б]

З метою розширення взаємодії банківського і реального секторів економіки у сфері інновацій, на наш погляд, можливе використання інструменту контргарантій, відповідно до якого національний гарантійний фонд надає гарантії не лише підприємствам-позичальникам, але і банку-кредиторові у вигляді контргарантій, на випадок несприятливого результату реалізації інноваційного проекту. Подібний інструмент підтримки суб'єктів обох секторів у період загальної світової нестабільності був використаний Європейським фондом фінансової стабільності - European Financial Stability Facility, засоби якого поповнюються за рахунок системи банківських гарантій, під які фонд залучає кредити на фінансових ринках [2]

інвестиційний комерційний банк кредитування

Висновки та пропозиції

На підставі проведеного дослідження можна стверджувати, що в сучасних умовах основними формами фінансової взаємодії банківського і реального секторів економіки є: інвестиційне кредитування; проектне фінансування; кластерне кредитування; ресурсна форма взаємодії; синдиковане або консорціумне кредитування; лізинг; механізми банківських та контргарантій.

Життєздатність співпраці банківського і реального секторів економіки, на наш погляд, зумовлена низкою переваг :

- суб'єкти банківського і реального секторів зберігають повну юридичну і господарську самостійність при спільній координації заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети;

- суб'єкти розподіляють ризики між собою в міру участі в проекті та узгоджують їх;

- суб'єкти отримують можливість акумулювати великі обсяги фінансування за рахунок об'єднання ресурсів;

- процес співпраці суб'єктів банківського і реального секторів характеризується консолідацією зусиль науково-технічних, виробничих, обслуговуючих і фінансових компаній, здатних спільно вирішувати поставлені завдання;

- суб'єкти отримують можливість багатостороннього контролю за цільовим використанням ресурсів;

- взаємодія секторів характерна відсутністю обмежень, що пов'язані з формою власності, територіальними межами, галузевою приналежністю та ін.

Для реалізації запропонованих форм співпраці банківського і реального секторів економіки потрібне:

- подальше зниження облікової ставки з боку НБУ;

- застосування податкового стимулювання банків до інвестиційно-кредитної діяльності з метою забезпечення переорієнтації грошових потоків з фінансового в реальний сектор економіки;

- нове нормативно-правове забезпечення механізмів;

- розуміння банками того, що монопольное обслуговування клієнта у процесах фінансування крупних проектів не дасть їм бажаного ефекту;

- вивчення вітчизняними банками практики застосування різних форм співпраці на міжнародному рівні;

- популяризація таких методів співпраці серед потенційних позичальників;

- стимулювання попиту потенційних споживачів інвестиційних продуктів банків.

Результатом узгодження інтересів банку і підприємства-позичальника є технічне оновлення виробничо-технологічного комплексу, зростання продуктивності праці, підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості країни. Це забезпечує реалізацію державних пріоритетів модернізації та інноваційного розвитку економіки.

Бібліографічний список

1. Авагян Г.Л. Саитова М.Ю. Региональный банковский кластер. М.: Магистр: ИНФРА-М. 2012. 224 с.

2. Брук Н. Банковское дело и финансирование инвестиций: Всемирный Банк Реконструкции и Развития. т, 2. 1995.

3. Белінська Я. В., Калита Т А. Переваги кредитування інвестиційно-інноваційної діяльності на засадах державно-приватного партнерства в умовах глобалізації в Україні: Економіка та держава. 2018. № 8. С. 4-8.

4. Донецкова О.Ю. Современные особенности банковского кредитования реального сектора экономики: Синергия-2017.№ 1.С.64-70

5. Ерошкин, А.М. Роль банковского сектора в финансировании инновационного развития экономики: Бизнес и банки. 2011. № 14. C. 1- 2.

6. Омельченко Л.С., Кравченко Т.Д. Синдиковане кредитування як інноваційний фінансовий інструмент для комерційних банків України : збірник наукових праць. Маріуполь. ДВНЗ «ПДТУ». 2018. Вип. 17. С. 249-255.

7. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. К.: Видавництво Лібра. 1998.

8. Офіційний сайт Державної служби статистики України / [Електроний ресурс]. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua (дата звернення 06 лютого 2020р)

9. Офіційний веб-сайт Національного банку України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua (дата звернення 06 лютого 2020р)

REFERENCES:

1. Avagyan G.L. Saitova M.Y. (2012) Regionalniy bankovskiy klaster [Regional bank cluster ] Moscov. INFRA-M. (in Russian)

2. Bruck N.(1995) Bankovskoe delo I finansirovanie investitsiy [Banking and financing of investments] : World Bank of Reconstruction and Development. vol.2.

3. Belinska Y.V. Kalita T.A.(2018) Perevagi kredituvannya investitsiyno - innovatsiynoi diyalnosti na zasadah derzhavno-privatnogo partnerstva v umovash globalizatsii v Ukraini [Advantages of crediting of investment-innovative activity on principles of state-private partnership in the conditions of globalization in Ukraine] : Economy and state. vol. 8. pp. 4-8.

4. Donetskova O.Y (2017) Sovremennie osobennosti bankovskogo kreditovaniya realnogo sektora ekonomiki [Modern features of the bank crediting of the real sector of economy] Sinergiya. vol. 1. pp. 64-70. (in Russian)

5. Eroshkin A.M. (2011) Rol bankovskogo sectora v finansirovanii innovatsionnogo razvitiya ekonomiki [A role of bank sector is in financing of innovative development of economy]:Business and jars. vol. 14. pp. 1-2. (in Russian)

6. Omelchenko L.S., Kravchenko T.D. (2018) Sindikovane kredituvannya yak innovatsiyniy finansoviy instrument dlya komerziynih bankiv Ukraini [Syndicated crediting as innovative financial instrument for the commercial banks of Ukraine]: collection of scientific works. Mariupol. Priazovskyi State Technical University. vol. 17. pp. 249-255.

7. Peresada A.A.(1998) Investitsiyniy protses v Ukraine [An investment process is in Ukraine]. Kyiv. Libra.

8. An official site of Government service of statistics of Ukraine. [Electronic resource]. http://www.ukrstat.gov.ua/ (date of appeal on February, 06 2020)

9. Official web site of the National bank of Ukraine. [Electronic resource]. it is access Mode: http://www.bank.gov.ua (date of appeal on February, 06 2020р)

Размещено на Allbest.ru