Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет економіки та бізнес-адміністрування

Кафедра економіки повітряного транспорту

Кафедра економічної кібернетики

Курсовий проект

з дисципліни

«МЕТОДОЛОГІЯ ПРИКЛАДНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»

На тему: “Управління фінансовим потенціалом підприємства”

Виконав студент групи ЕП-112М

Київ - 2021



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність управління фінансовим потенціалом

1.2 Підходи до оцінки показників управління фінансовим потенціалом підприємства

1.3 Методичні підходи для ефективного управління фінансовим потенціалом підприємства

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРАТ «МТС»

2.1 Характеристика підприємницької діяльності підприємства

2.2 Аналіз фінансового-економічного стану підприємства

2.3 Підходи щодо удосконалення управління фінансовим потенціалом на підприємстві

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

У сучасних умовах господарювання підприємства повинні адекватно реагувати на ринкові зміни. У звязку з цим необхідно збільшувати обсяги виробництва, раціонально використовувати трудові, виробничі та матеріальні ресурси, враховуючи нові суспільні потреби та найважливіші їхні чинники, а також забезпечувати динамізм власного фінансового потенціалу.

В наслідок цього набувають актуальності проблеми дослідження теоретичних, методичних і практичних аспектів управління фінансовим потенціалом підприємств; використання прогресивних методів господарського маневрування фінансовими ресурсами підприємства на основі законів ринкової економіки; вдосконалення методів вимірювання й обґрунтування оцінки фінансового потенціалу підприємств. Вирішення цих проблем обумовлює впровадження ефективної системи управління фінансовим потенціалом підприємств, що не можливо без розробки принципово нових підходів до визначення ролі й місця управління фінансовим потенціалом в умовах невизначеності та динамічності економічного середовища.

Дані проблеми розглядались в працях таких учених-економістів як: О.В. Арефєвої, В.В. Вітлінського, Л.І. Воротіної, О.І. Амоші, В.П. Бабича, В.Д. Базилевича, В.Г. Белолипецького, І.А. Бланка, Я.Г. Берсуцького, О.Д. Василика, В.М. Гриньової, А.Г. Загороднього, В.Б. Занги, М.І. Іванової, О.М. Кизими, В.В. Ковалевої, Т.С. Клебанової, Н.С. Краснокутської, П.А. Лайко, М.М. Лепи, В.М. Опаріна, П.А. Орлова, В.С. Пономаренка, О.І. Пушкаря, Л.В. Руденко, О.С. Стоянової, О.М. Тридіда, Л.М. Худолій, Д.К. Шевченка, Б.Г. Шелегеди та ін. Проте питання щодо сутності, структури, факторів фінансового потенціалу підприємства сьогодні залишаються дискусійними.

Таким чином, актуальність перелічених проблем, їх недостатня розробленість і практичне значення обумовили їх актуальність.

Метою цього дослідження є опис та обґрунтування теоретичних та практичних рекомендацій щодо поліпшення процесу управління фінансовим потенціалом прАт «МТС Україна» для покращення його інвестиційної привабливості. Для досягнення цієї мети та отримання результатів дослідження необхідним є вирішення таких завдань:

· Аналіз фінансово-економічного становища прАт «МТС Україна»;

· Аналіз системи управління прАт «МТС Україна»;

· Розробка система управління фінансовим потенціалом;

· Обґрунтування напрямків удосконалення управління фінансовим потенціалом;

· Здійснення прогнозування зміни економічної ефективності діяльності прАт «МТС Україна» в умовах реалізації запропонованих заходів.

Об'єктом дослідження є процес управління фінансовим потенціалом підприємства. Предметом дослідження є теоретичні положення та методичні підходи, інструменти та методи управління фінансовим потенціалом прАт «МТС Україна». Для досягнення поставленої в роботі мети було використано загальнонаукові і спеціальні методи дослідження: системний підхід, метод наукової абстракції - для уточнення сутності управління фінансового потенціалу; метод порівняння - для оцінки отриманих фактичних значень показників у динаміці; графічний - для обробки рядів динаміки; аналіз та синтез - для визначення методів управління фінансовим потенціалом.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність управління фінансовим потенціалом

Наразі, дивлячись на економічні дослідження, можна стверджувати що поняття фінансового потенціалу немає чіткого значення, це напряму пов'язано з тим, що воно є симбіозом ряду понять, що в собі, так чи інакше, уособлюють поняття потенціалу підприємства загалом. На сьогоднішній день для визначення потенціалу підприємства існують різні підходи. Насамперед, під час роботи над дослідженням фінансового потенціалу підприємства необхідно зв'язати це поняття з більш загальними поняттями, які допомагають визначити всі можливості підприємства у різних сферах його діяльності. Під поняттям потенціал підприємства слід розуміти, що це сукупність загальних факторів та показників, за допомогою яких, можна побачити всі можливості підприємства, зокрема ресурси, які можуть бути використані підприємством для досягнення економічних та фінансові цілей, запаси коштів, виробничі потужності, тощо. Завдяки цим даним стає можливо визначення загального значення фінансового потенціалу підприємства та формулювання поняття економічного потенціалу підприємства, також можливо максимально точно і чітко відобразити його суть. Враховуючи всі ці чинники, під цим поняттям слід розуміти, що це є показник рівня можливостей для конкурентної боротьби, розвитку підприємства, здатність підприємства до ефективного управління фінансовим потенціалом, задля підвищення та поліпшення фінансового потенціалу.

Використання фінансових механізмів з метою досягнення практичних та стратегічних цілей підприємства -- це і є сутність фінансового потенціалу. Вкрай важливим для ефективного існування підприємства є не наявність ресурсів як таких, а можливість підприємства у короткий термін відтворити активи, які необхідні для ефективного функціонування. В сучасних умовах конкурентної боротьби та умовах самого ринку, дуже важливо щоб усі ресурси підприємства були задіяні у його роботі. Від ефективності та величини фінансового потенціалу безпосередньо залежить виробничий потенціал. Це один із найважливіших показників, що демонструє виробничу потужність підприємства та визначається наявністю будь-яких матеріальних чинників виробництва, зокрема, розміром капіталу, тобто потенційним об'ємом виробництва продукції, потенційними можливостями підприємства, потенційними можливостями використання ресурсів. Демонструється це тим, що внаслідок підвищення продуктивності праці підвищується трудовий потенціал, що в свою чергу дає можливість для збільшення прибутку. Дивлячись на загальний економічний потенціал підприємства, в залежності від структури ресурсів, які його формують, а також від факторів розвитку можна виокремити декілька груп загального економічного потенціалу, зокрема таких:

· Загальноекономічний потенціал з високою долею витрат на формування трудового потенціалу

· Загальний економічний потенціал з високою долею витрат на формування виробничого потенціалу

· Загальної економічний потенціал з високою долею витрат на формування науково-технічного й навчального потенціалу Фінансовий потенціал має велике значення для нормального функціонування підприємства та забезпечення його сталого розвитку, матеріальна основа фінансового потенціалу складають фінансові ресурси.

Всі зв'язки фінансового потенціалу взаємопов'язані, що передбачає застосування комплексного підходу до їх дослідження. Фінансовий потенціал розвитку підприємства і окремі його елементи можна розглянути з двох позицій:

· По-перше, як сукупність власних і залучених фінансових ресурсів;

· По-друге, як здатність підприємства ефективно використовувати фінансові ресурси для реалізації своїх інтересів і сприяння розвитку.

Управління фінансовим потенціалом має здійснюватися за допомогою відповідного механізму, який передбачає задоволення потреб підприємства, забезпечення оптимального запасу фінансової міцності для протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам, створення матеріальної основи для економічного розвитку. Дії механізмів мають бути спрямована на:

· Формування фінансового потенціалу та його складових;

· Стимулювання приросту фінансового потенціалу на підприємстві за рахунок підвищення рівня праці;

· Ефективний контроль за витратами.

На мою думку, під фінансовим потенціалом необхідно розуміти, що це система відносин, що виникає між різними суб'єктами підприємницької діяльності на макро- і мікрорівнях з метою отримання максимально можливих фінансових показників, які можуть бути отриманий лише при найвдалішому використання доступних для підприємства ресурсів використовуючи моніторинг основних економічних та фінансових показників підприємства та визначення структурної динаміки. Зростання фінансових недоліків та внутрішніх негараздів в системі управління фінансовою діяльністю та можливостями підприємства, недостатня чіткість та складність проблем на фоні постійного збільшення чинників з внутрішнього та зовнішнього середовища, проблеми, що виникають в єдності економічних, соціальних, управлінських та інших факторів, зумовлює застосування системних рішень до управління фінансовим потенціалом підприємства. Для вирішення основних задач та досягненні певних фінансових цілей, з використанні системних підходів, можливо лише в тому випаду, колу існує джерело достовірної інформації, завдяки якій можливо спрогнозувати та вирішити нагальні потреби та задачі на підприємстві.

Як вже зазначалось, для управління фінансовим потенціалом підприємства необхідний системний підхід, який складається з трьох взаємопов'язаних етапів. Перший етап - це діагностика фінансових показників представляє собою встановлення і вивчення ознак, що визначають розвиток фінансового потенціалу і можливе запобігання небажаних відхилень від його розвитку. Виконання даного етапу зумовлено необхідністю аналізу стану фінансової діяльності підприємства для оперативної коригування з метою досягнення поставлених стратегічних цілей по накопиченню фінансового потенціалу. На даному етапі важливі не стільки поточні значення показників фінансової діяльності, скільки тенденції їх зміни за певний проміжок часу. При цьому слід аналізувати як тенденцію змін між наступними і по

передніми значеннями показників, так і тенденцію змін показників «до» і «після» прийняття рішень. Другий етап - це оцінка структурної динаміки фінансових показників є невід'ємною складовою частиною системного підходу до управління фінансовим потенціалом підприємства, виконання якого дозволяє своєчасно вносити корективи в структуру фінансового потенціалу для досягнення поставленої мети. В рамках даного етапу, виявлені на першому етапі відхилення фінансових показників аналізуються і виділяються фінансові показники, за якими спостерігаються «критичні» відхилення від встановлених цільових нормативів.

По кожному «критичному» відхиленню визначаються причини їх виникнення. Третій етап - моніторинг фінансових показників, є одним з основних складових системного підходу до управління фінансовим потенціалом підприємства, який дозволяє визначити ймовірність досягнення поставлених стратегічних цілей. Моніторинг фінансових показників, з одного боку, забезпечує функціональну повноту, достовірність і точність прогнозу, а з іншого - зменшує витрати часу і засобів на прогнозування. Частота прогнозування значення фінансових показників залежить від цілей, які стоять перед системою моніторингу, а також від рівня отриманих значень фінансових показників. Результатом прогнозування є графічне представлення динаміки прогнозованих значень фінансових показників. На їх основі визначаються критичні точки, в яких тенденція зміни значень прогнозованих фінансових показників може змінюватися під впливом тих чи інших факторів. Таким чином, пропонований системний підхід до управління фінансовим потенціалом підприємства, що складається з трьох взаємопов'язаних етапів дозволяє швидко управляти власними, короткостроковими і довгостроковими фінансовими ресурсами підприємства, виявляючи приховані резерви, що позитивно відбивається на ефективності діяльності господарюючого суб'єкта. Кожен елемент діяльності торгового підприємства відповідає навколишньої дійсності, отже, дії з аналізу повинні бути узгодженими, взаємодоповнюючими, має існувати єдність і сумісність принципів. Для того, щоб отримати оцінку економічної ефективності комерційної діяльності компанії, передбачається використання комплексного підходу до оцінки діяльності з точки зору і позицій різних зацікавлених осіб. Зацікавленими особами в оцінці ефективності комерційної діяльності виступають: власники компанії, керівництво компанії, комерційні партнери, постачальники і кредитори, органи державного контролю та нагляду, споживачі. Економічна ефективність будь-якої діяльності в ринковій економіці є одним з найважливіших умов її здійснення і характеризується співвідношенням між досягнутим результатом і витратами. Чим більше результати, досягнуті за рахунок однакових витрат, або чим менші витрати, вироблені для досягнення одних і тих же результатів, тим вище ефективність. В умовах обмежених ресурсів, які можна використовувати для задоволення потреб, ефективне їх використання стає обов'язковим фактором успішного розвитку. У зв'язку з цим проблема оцінки економічної ефективності підприємницької діяльності завжди займала особливе місце в економічній науці.

1.2 Підходи до оцінки показників управління фінансовим потенціалом підприємства

Ознайомившись з поняттям фінансового потенціалу можемо перейти до методів його оцінки. Дослідження показали, що оцінка фінансового потенціалу підприємства ґрунтується на методі відносних показників.Коефіцієнти є універсальним засобом фінансового аналізу завдяки простоті обчислення і наочності отриманої інформації. Розглянемо наступні підходу до оцінки фінансової стійкості організації: Традиційний підхід використовує показники, що характеризують активи організації, джерела їх формування та інші сторони фінансовогосподарської діяльності підприємства без угруповання за певною ознакою.

До недоліків даного методу можна віднести те, що різні дослідники визначають різну кількість і склад коефіцієнтів, які можуть бути використані в аналізі фінансової стійкості організації; також різняться уявлення про значущість кожного коефіцієнта; в даному аналізі використовуються ретроспективні дані (з бухгалтерської звітності), що знижує якість оцінки. При цьому варто пам'ятати, що різні методи рейтингової оцінки дають неоднозначний результат. Ресурсний підхід розглядає вивчення фінансового становища підприємства через призму його ресурсів: трудових, матеріальних, фінансових, інформаційних, інтелектуальних і т.п. Саме від того, наскільки ефективно використовуються наявні ресурси і залежать виручка від реалізації продукції, рівень її собівартості, а також фінансові показники. При цьому підході вивчають показники, що вказують на ефективність використання кожного з видів ресурсів організації, і на основі їх роблять висновки про фінансову стійкість. Тут варто звернуть увагу на те, щоб використання ресурсів йшло по інтенсивному шляху, тобто щоб фінансові показники підприємства поліпшувалися за рахунок підвищення продуктивності праці, а не просто за рахунок розширення виробництва. Ресурсно-управлінський підхід доповнює ресурсний підхід тим, що в ньому враховується ще і роль рівня управління організацією, адже від якості менеджменту залежить повноцінне функціонування будь-якого підприємства. При цьому підході порівнюють темп зростання управлінських витрат на обсяг випуску продукції з темпом зростання прямих витрат на ресурси для випуску того ж обсягу продукції. Потрібно пам'ятати, що якщо зростання управлінських витрат перевищує зростання прямих витрат при збільшенні обсягу продукції, що випускається, то таке управління не може вважатися ефективним і потребує оптимізації. Методи і моделі, засновані на статистичному аналізі, для аналізу використовують порівняння показників фінансової стійкості аналізованого підприємства і аналогічних організацій, які збанкрутували або навпаки уникли банкрутства. В Україні цей метод використовують не так часто через відсутність статичної порівняльної бази даних.

Методичні підходи до побудови багатофакторних моделей прогнозування банкрутства можуть використовуватися при прогнозуванні фінансової стійкості російських організацій. В цьому випадку для кожного року будують аналітичну модель, яка включає в себе кілька факторів, що впливають на фінансову стійкість підприємства, при цьому слід виключити взаємодоповнююче вплив всіх факторів. Для досягнення більш високої точності результатів необхідно постійно коригувати набір показників і значення коефіцієнтів вагового впливу кожного показника з урахуванням виду економічної діяльності та інших умов. Методи і моделі, засновані на теорії нечітких множин, є найбільш точними і актуальними методами фінансового аналізу, так як з'єднують між собою математичні (коефіцієнтний) методи аналізу фінансової стійкості з логічними підходами (наприклад, експертною оцінкою). Це дозволяє давати на основі такого аналізу найбільш коректний прогноз щодо зміни фінансової стійкості підприємства.

1.3 Методичні підходи для ефективного управління фінансовим потенціалом підприємства

Еволюція підходів до аналізу й оцінки ефективності в економічній літературі в основному будується на концепції вартісного підходу. Особ- ливо слід виділити такі напрямки для порівняльного аналізу підходів до оцінки ефективності, як облік ризику, прибутковості і можливості аналізу фінансових рішень, а також межі застосування кожного з підходів. Інноваційні перетворення в економіці, інтеграція економіки України в світові ри- нки і формування нових економічних відносин вимагають розробки нових ефективних моделей управління фінансовим потенціалом підприємств.

В даний час немає єдиного підходу до розробки системи управління ефективністю. Деякі автори дотримуються точки зору, згідно з якою ефективність діяльності підприємств відбивається за допомогою системи показників. Однак загальноприйнятої форми вираження ефективності не вироблено. В основу методології оцінки економічної ефективності з використанням показників ринкової вартості підприємства покладені теорія ек номічного аналізу, а також принципи корпоративних фінансів, зокрема принципи нейтралізації надлишкових прибутків, визначення інвестиційної вартості, декомпозиції економічної прибутку, оцінки дійсної вартості бізнесу та ін. В даний час потрібен комплексний підхід для аналізу ефективності діяльності підприємства. Сьогодні підприємства мають певну інвес- тиційно-фінансову систему, одним з визначальних чинників є інноваційна діяльність. Тому для ефективного управління фінансовим потенціалом пі- дприємств необхідно застосування такої методики, яка включала б у себе як сукупність традиційних показників оцінки ефективності (чистої поточ- ної вартості, внутрішньої норми прибутковості), так і показники вартісного підходу до аналізу ефективності діяльності підприємства. Вартість капіта- лу підприємства, його прибутковість є одним з головних чинників підвищення рівня його інноваційного розвитку. Це обумовлено наступними обставинами:

· Оцінка вартості компанії дозволяє привести у відповідність та- кі цільові функції, як ризик і прибутковість, тобто дає можли- вість комплексно оцінити результативність прийнятих управ- лінських рішень;

· Вартість може бути визначена для всіх підприємств і організацій;

· Критерій вартості компанії орієнтований на стратегічні цілі бізнесу. Збільшення вартості, тобто зростання прибутковості, і зменшення ризику дозволяють орієнтуватись на потреби кліє- нтів, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності підпри- ємства та стійкості інноваційного розвитку;

· Вартість компанії є одним з універсальних критеріїв при розрахунку власниками підприємства вартості акцій. Як правило, фінансовий ринок реагує на зміни вартості компанії набагато швидше, ніж на зміну величини прибутку, тобто вартість най- більш об'єктивно відображає інтереси акціонерів щодо курсу акцій;

· Використання вартості в якості цільової функції управління інноваційним розвитком сприяє зниженню різних конфліктних ситуацій між виробниками і споживачами, постачальниками і покупцями. Багато науковців у своїх дослідженнях визначили пріоритетність вартості бізнесу як цільової функції по порівня- но з іншими економічними критеріями, ґрунтуючись на ідеа- льному стані ринкових відносин. На практиці власник підпри- ємства є останнім в ланцюжку визначення черговості задово- лення вимог учасників бізнесу. Саме з цієї причини він виявля ється відповідальним за економічний стан підприємства і рі- вень його інноваційного розвитку.

Для ефективного управління фінансовим потенціалом підприємства необхідна загальна оцінка ефективності функціонування компанії та може доповнюватися наступними методами і моделями:

· Метод опціонів, що володіє властивостями управлінської гнуч- кості і адаптації до змін зовнішнього середовища;

· Модель Едвардса-Белла-Ольсона (EBO), за допомогою якої можна оцінити вартість нематеріальних активів, які формують значну частина витрат на НДДКР;

· Моделі ряду EVA (економічна додана вартість);

· Метод економічної маржі (EM);

· Модель рентабельності використовуваного капіталу (CFROI).

· Методи оцінки ймовірності банкрутства.

Область застосування перерахованих вище методів досить широка, оскільки в рамках вартісного підходу їх можна застосовувати для кожної конкретної бізнес-одиниці або проекту окремо. Економічна характеристика розглянутих методів і еволюція підходів свідчать про можливість доповнення критеріїв оцінки один одним.

Управлінський облік, контроль результатів діяльності підприємства повинні відрізнятися за рівнями управління і центрам вартості. Застосування вищевказаних методів оцінки вартості підприємства в комплексі з показниками ефективності діяльності дозволяє не тільки оцінювати ре- зультати діяльності підприємства в розвитку, але і створити певні умови для прийняття рішень по збільшення вартості бізнесу та розвитку ефектив- ної системи управління фінансовим потенціалом.

Багато економістів, зокрема С.М. Яшин, пропонують в якості традиційних критеріїв оцінки ефективності інноваційної діяльності використовува.

Дані критерії забезпечують однаковий результат тільки при аналізі неза- лежних один від одного проектів. У свою чергу, при аналізі альтернатив- них проектів може виникнути ряд протиріч. При цьому рекомендується використовувати метод NPV як найкращий спосіб оцінки прибутковості проекту, за допомогою якого можна розрахувати, наскільки вартість підп- риємства збільшиться в результаті реалізації конкретного інноваційного проекту. Крім того, при використанні критерію NPV враховуються такі особливості:

· Оцінка мети бізнесу. Отриманий результат у вигляді чисто приведеної вартості інвестиційного проекту дозволяє також оцінити ступінь добробуту акціонерів підприємства;

· Розподіл потоків грошових коштів в часі, т. е. облік витрат втрачених можливостей;

· Критерії IRR і PI можуть бути використані для ранжувування інвестиційних проектів.

Таким чином, аналіз показників вартості підприємства як одного з ви- значальних чинників управління фінансовим потенціалом володіє наступ- ними перевагами:

· Дозволяє провести точний стратегічний аналіз діяльності підприємства, а також визначити відповідну стратегію розвитку компанії і її структурних підрозділів, при цьому виникає реа- льна можливість збільшити ринкову вартість підприємства;

· Забезпечує гнучкість і системність рішень, що приймаються за рахунок оптимальності поєднання різних цілей підприємства. Крім того, вартісної підхід формує мотивацію для здійснення інноваційної діяльності, тим самим підвищуючи економічну стійкість підприємства;

· Створює умови для оптимального розподілу ресурсів в ході планування діяльності підприємства, що сприяє найбільш ефективному управлінню інноваційними проектами, що володіють високим ступенем невизначеності.

Рис.1.3.1 Підходи для оцінки ефективності діяльності.

Так, представники першої групи маю дати оцінку ефективності діяльно- сті підприємства, аналізуючи активність. Виходячи з цього деякі науков- ці в якості оцінки інноваційної діяльності виділяють метод інноваційної активності підприємства, виокремлюючи для цього декілька ключових складових: ресурсну, результативну і статистичну. Наприклад, в межах ре- сурсного компонента зазначається якісні і кількісні ресурсні складові під- приємства, які використовуються у сфері економічного процесу. Результа- тивну складову розглядають в якості результативного ефекту життя підп- риємства. Відносно статистичного компонента стверджують, що вона відповідає за впровадження етапів економічного процесу в організації.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРАТ «МТС»

2.1 Характеристика підприємницької діяльності підприємства

Історія утворення компанія МТС Україна починається з 1 листопаду 1992р., коли печерський райвиконком зареєстрував підприємство, в той самий час компанія отримує ліцензію на мобільний зв'язок і частоти.

З 1993 року Починається активна розбудова мережі стандарту NMT. На той час, ця мережа охоплювала територію України, де проживало більше 42% населення, що приблизно становить більше 20млн. чоловік. На зміну стандарту NMT приходить нова ера, на заміну старого стандарту приходить стандарт GSM, завдяки якому споживачі отримали більш якісний продукт та ще більшу мобільність. У той час компанія проводила максимально модернізацію та використовувала новітні технології, і завдяки цьому абоненти могли використовувати і спілкуватися різні продукти компанія, зокрема такими, як SMS, ММS, WRAP, GPRS.

Компанія «МТС» є приватним акціонерним товариством, підприємство відноситься до великих, в середньому в компанії працює до 3тис. осіб.

Причинами виникнення стало те, що у світі розпочалась нова ера телекомунікації, так завдяки технічному прогресу американських, корейських та японських компаній з'явилась можливість використовувати частоти не лише в військових цілях але й для звичайних користувачів. Так і Україна не опинилась осторонь світових інновацій і на кінець 1992р на той час компанія «UMC» поставила перший комунікатор в Україні. Вже у 1994р послуги компанії надавались в 6 містах України, згодом у 1995р мобіль- ний зв'язок був доступний у 12 містах, а кількість абонентів становила 14тис. осіб. За п'ять років компанія мала більше 1млн абонентів, співпра- цювала з іноземними компаніями для надання роумінгу, з'являється до wap-послуг та компанія співпрацює з банками та компанією Visa. Зараз кількість послуг та продуктів компанії збільшилась в десятки разів, в тому числі і кількість користувачів.

Оскільки в першу чергу компанія «МТС» є інноваційною тому, у організації структури підприємство знаходить інноваційні підходи, головною метою яких є оптимізація процесів в компанії, яскравим прикладом цього є те, що компанія впровадила систему електронного рекрутмента, що дозволило компанії скоротити до 250тис євро в рік, за рахунок скорочення ви- трат на агентські послуги з підбору персоналу майже на 60%, а на публікації нових оголошень на 50%. Результатами цього, стало зменшення плинності кадрів на 10%.

Мережа «МТС» охоплює понад 95% території України, на якій мешкає 99% населення. Кількість абонентів перевищує 20млн.

Рис. 2.1. Охоплення мережі «МТС» в Україні

А завдяки спільній співпраці компанії «МТС» та міжнародної ком- панії «Vodafone», «МТС» стало частиною родини найбільшого оператора в Європі, який охоплює велику кількість європейських, що дає змогу абоне- нтам більше можливостей для дзвінків за кордон та використання нових технологій.



Рис. 2.2. Охоплення мережі «МТС» в світі за допомогою бренда «Vodafone»

Компанія «МТС» доволі часто реалізує нові проекти, за створення нових проектів відповідають відповідні департаменти на підприємстві. Задача, яка стоїть перед працівниками - це створення нового, технологічного рішення, що було б корисним для споживача, так, як приклад можна дослідити одні із останніх проектів, що булу реалізовані компанією, а саме

«Мобільна медицина» та «Дитина під наглядом».

У проекті «Мобільна медицина» застосовується інформаційна систе- ма «Доктор Елекс», ключовим елементом якої є можливість повного інформаційного супроводу лікарських оглядів. Використання даної системи допоможе клінікам перейти на якісно новий рівень роботи, завдяки таким інноваційним рішенням, як електронна медична картка пацієнта, передача та обробка зображень, одержуваних у результаті діагностичних досліджень і багато чого іншого. Система дозволяє вводити дані лабораторних досліджень, записувати відео і статичні зображення безпосередньо з медичної апаратури, а також обмінюватися ними з іншими фахівцями створеної телемедичної мережі.

Особлива увага приділяється дотриманню суворої конфіденційності медичної інформації, тому дані пацієнта надійно захищені від несанкціонованого редагування, друку та видалення. Тільки персонал, що володіє відповідними правами, матиме доступ до даних, введених в електронну медичну картку пацієнта.

Наступним кроком у реалізації проекту «Мобільна медицина» стане навчання персоналу медичних установ і запуск телемедичної мережі в експлуатацію.

Цілі проекту:

· Зробити більш доступною високоспеціалізовану медичну допомогу для жителів обласних центрів, а також пацієнтів, які приїжджають на консультацію до обласної лікарні з віддалених населених пунктів.

· Підвищити якість надання медичної допомоги за рахунок поліпшення діагностики, завдяки можливості в режимі онлайн передавати діагностичні дані, отримувати консультацію профі- льного спеціаліста, збирати консиліум лікарів, брати участь у конференції, не залишаючи робочого кабінету.

В основі проекту «Мобільна медицина» полягає послуга виділеного доступу до Інтернету, яку МТС надає на базі фіксованої оптоволоконної мережі. Перевагами даної технології є велика пропускна здатність каналу і висока швидкість передачі даних. У результаті клієнти мають найширший спектр сервісів, починаючи від послуги передачі даних, доступу до різних баз даних, електронної пошти і закінчуючи високошвидкісним доступом до мережі Інтернет. фінансовий підприємницький оборотний актив

Технічним рішенням для надання послуги виділеного доступу до Інтернету є будівництво так званої VPN-мережі (віртуальної приватної мережі). Фактично мова йде про комутацію та забезпечення «останньої ми- лі», що з'єднує абонента з оптоволоконною транзитною мережею МТС, довжина якої на сьогоднішній день складає більше 27000 км.

У жовтні «МТС» прийняла нову стратегію, яка багато в чому є логічним продовженням попередньої і при цьому враховує відбуваються на ри- нку зміни. Швидке створення власної роздрібної мережі і запуск першої платформи онлайн-контенту дозволили компанії вийти за межі ринку мобільного зв'язку. Вихід «МТС» за рамки мобільної телефонії є невід'ємною частиною нової стратегії, яка охоплює такі напрямки.

Інтеграція - створення нових каналів зв'язку і точок контакту з клієнтами, включаючи подальший розвиток власної монобрендової мережі дистрибуції. Компанія має наміри стати інтегрованим гравцем, який пропонує повний портфель продуктів, що відповідають усім потребам клієнтів, на основі як провідний, так і бездротового зв'язку. Створені мережі і платфо- рми дозволять створити інтегрований і тому неперевершений клієнтський досвід.

Інтернет - пропозиція універсальної зв'язку. Абоненти розраховують на те, що компанія буде надавати все більш високі швидкості доступу, то- му все частіше робота обладнання та надання різних послуг стали залежа- ти від функціональності інтегрованої, мобільного та фіксованого, мережі. Головна мета - створювати інфраструктуру, яка допоможе клієнтам усві- домити всі переваги сучасних технологій, що, в свою чергу, створить дода- ткову цінність для «МТС». Дотримуючись стратегії так званої розумної труби, підприємство намір пропонувати кращі в своєму класі тематичні додатки і самі передові послуги на ринку.

Інновації - дають можливість «МТС» виділитися на тлі конкурентів, запропонувавши набір продуктів і послуг, який не зможуть відтворити конкуренти.

Крім того, «МТС» як і раніше створює більше можливостей у розвитку Групи за рахунок розширення географії своєї присутності в разі появи цікавих пропозицій. Компанія оцінює такі проекти як з точки зору фінан- сової ефективності, так і з точки зору своїх стратегічних пріоритетів. Необхідною умовою для прийняття позитивного інвестиційного рішення завжди є забезпечення виконання зобов'язань підприємства та збереження оптимального рівня боргового навантаження.

Отже, з огляду на досвід «МТС» в частині забезпечення зростання і створення цінності для своїх клієнтів і акціонерів, компанія вважає, що нові цілі цієї стратегії дозволять успішно розвивати бізнес компанії та залишатися лідируючим телекомунікаційним оператором на всіх ринках присутності протягом тривалого часу в майбутньому.

2.2 Аналіз фінансового-економічного стану підприємства

Для проведення ґрунтовного аналізу на підприємстві необхідно розрахувати показники, які допомагають визначити ефективність роботи підприємства.

До основних коефіцієнтів відносяться:

· Відновлюваність, вибуття та зносу основних фондів;

· Фондовіддачу, фондомісткість, фондоозброєність;

· Коефіцієнт оборотності оборотних засобів.

Таб .2.2.1 Аналіз фінансово-економічних показників підприємства «МТС Україна»

Економічний показник	2014 рік	2015 рік	2016 рік
Коефіцієнт оновлення основних фондів	0,198	0,186	0,171
Коефіцієнт вибуття ос- новних засобів	0,251	0,206	0,186
Фондомісткість (фондо- ємність)	0,72	0,715	0,684
Фондовіддача	0,601	0,560	0,509
Фондоозброєність	4006,14	3529,49	3135,70

З метою проведення аналізу фінансового-економічного стану на підприємстві прАт «МТС Україна» було розраховано основні економічні показники, які вказують на загальний фінансовий та економічний стан компанії, результати розрахунків наведені у таб.2.2.1.

Для ґрунтовної оцінки стану підприємства необхідно провести аналіз отриманих результатів, це дає можливість отримати, як загальну оцінку фінансово-економічного стану підприємства так і звернути увагу на окремі його слабкі та сильні сторони.

Коефіцієнт оновлення основних фондів - показник відтворення осно- вних фондів, що обчислюється як відношення вартості основних фондів, введених в експлуатацію протягом року, до їх вартості на кінець року (рис.2.2.1).

Рис.2.2.1 Коефіцієнт оновлення основних фондів

Зменшення з 0,198 до 0,171 за два роки коефіцієнту оновлення свідчить про те, що зменшується інтенсивність введення нових фондів.

Для визначення тривалості обороту оборотних коштів в днях можна визначити як відношення періоду до коефіцієнта оборотності оборотних коштів, який в свою чергу показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції до середньорічного залишку нормованих оборотних коштів.

Коефіцієнт вибуття основних засобів - показник відтворення основних фондів, який визначають як відношення основних фондів, що вибули впродовж року, до їх наявності на початку року (рис.2.2.2).

Зменшення коефіцієнту вибуття на 26% за два роки вказує на те, що на підприємстві суттєво зменшилась інтенсивність виведення основних засобів.



Рис 2.2.2 Коефіцієнт вибуття основних засобів

Оскільки на підприємстві за всі роки наведені у аналізі коефіцієнт вибуття основних фондів більший за коефіцієнт оновлення основних фондів, то це свідчить про те, що на підприємстві звужене відтворення основних фондів. Чим більше коефіцієнт вибуття основних фондів, тип менші терміни служби елементів. За роки з 2014 по 2016 спостерігається зменшення коефіцієнту вибуття основних засобів, що вказує на те, що за ці ро- ки термін служби елементів основних фондів збільшився.

На цей показник впливає термін застою економіки, тому темпи вибуття основних фондів зменшується.

Фондомісткість (фондоємність) - це показник, зворотний фондовіддачі, який показує величину вартості основних фондів, що припадає на одиницю продукції, випущену підприємством (рис2.2.3).

Рис.2.2.3 Фондомісткість (фондоємність)

Як видно з розрахованих показників фондомісткості за 2014, 2015 та 2016 роки спостерігається зниження показнику, це свідчить про те, що на підприємстві підвищується ріст ефективності виробничого процесу. Тобто, підприємство за допомогою того ж обладнання, що і раніше може отримувати більший результат за рахунок його раціонального використання.

Фондовіддача -- це відношення вартості випущеної продукції у вартісному виразі до середньорічної вартості основних виробничих фондів(рис.2.2.4).

За показниками трьох років фондовіддача підприємства зменшилась, оскільки підприємство раціонально використовує своє обладнання, то для покращення цього показника необхідно збільшити виручку підприємства.

Рис.2.2.4 Фондовіддача

Фондоозброєність -- вартість основних виробничих фондів, що припадає на одного працівника (рис2.2.5).

Рис.2.2.4 Фондоозброєність

В оцінці цього показника варто зауважити на тому, що фондоозброєність підприємства зменшилась за рахунок того, що кількість працівників на підприємстві з 2014 до 2016 року збільшилась на 23% і на 2016 рік становить 3209 осіб.

Отже, проаналізувавши основні фінансово-економічні показник підпри- ємства можна стверджувати, що для ефективного процесу управління обі- говими коштами необхідно синтезувати всі наявні методичні підходи, які повинні взаємно доповнювати один одного, забезпечуючи при цьому не тільки комплексний, послідовний, але і гнучкий механізм формування, оптимізації та поповнення обсягу оборотних засобів.

Для ефективного управління оборотними активами підприємств слід приділити увагу:

· Динаміці питомої ваги оборотних коштів у загальній сумі активів;

· Співвідношення темпів зміни середньої їх суми з темпами зміни обсягів Реалізації продукції;

· Динаміку питомої ваги основних груп оборотних коштів в загальній сумі активів і тенденцію їх оборотності;

· Динаміку показників ефективності використання оборотних коштів:

· Коефіцієнта оборотності, тривалості одного обороту, коефіцієнта завантаження, рентабельності оборотних коштів.

Також, для повноцінного аналізу фінансово-економічного стану підприємства необхідно враховувати ефективність трудових ресурсів. Від ефективності трудового складу компанії насамперед залежить і фінансовий показник компанії і в свою чергу фінансове становище працівників. В сучасних реаліях більшість компаній приділяють увагу людському ресурсу чи найголовнішу роль, так зараз починають впроваджувати нові системи підбору персоналу.

З відкритих джерел відомо, що за період с 2015 року по 2016 рік, компанія «МТС» збільшила кількість працівників на 13%. Та станом на 2016 компанії працювало 3209 осіб. Як зазначається у прес-релізі компанії, завдяки нововведенням, та розгортанні на базі компанії «МТС» системи електронного рекрутингу E-Recruitment. Яка дозволяє більш ефективно проводити відбір кандидатів. Наразі МТС-Україна - перша компанія в СНД та Балтії, яка запустила автоматизовану систему підбору персоналу E-Recruitment на базі Інтернет-технологій. Система побудована на рішенні i-GRasp від компанії Stepstone Solutions. E-Recruitment повністю охоплює основні процедури підбору персоналу - від повідомлень про вакантні посади до процедури оформлення співробітника на роботу і програми мотивації співробітників. Подібна функціональність дозволяє групі з підбору і наймання персоналу МТС-Україна виявляти найбільш кваліфікованих кандидатів і вибудовувати ефективні взаємини як з існуючими, так і з потенційними співробітниками.

На основі отриманої інформації із прес-релізів, можна судити, що компанія «МТС» у своїй роботі з підвищення трудового потенціалу використовую різні підходи, які включають і технологічні рішення.

Виходячи з аналізу оборотності підприємства «МТС» можна виділи- ти наступні шляхи підвищення оборотності компанії:

· На стадії введення в експлуатацію - скорочення тривалості виробничого циклу за допомогою автоматизації, комплексної ме- ханізації, застосування сучасних технічних винаходів, заміна дорогих матеріалів більш дешевими;

· На стадії звернення до споживачів - збільшення обсягу та забезпечення ритмічності продажу послуг, що сприяє збільшенню надходженню коштів;

· Вводити нові продукти в максимально стислий час, на прикладі введення в експлуатація новий стандартів як 3G, 4G;

· Збільшення абонентської бази.



2.3 Підходи щодо удосконалення управління фінансовим потенціалом на підприємстві

Проаналізувавши результати аналізу управління фінансовим потенціалом підприємства «МТС», можна виділити основні слабкі сторони:

1. Компанія не може вчасно погасити свої короткострокові зобов'язання за рахунок високоліквідних активів;

2. Низька ефективність використання активів в процесі виробництва продукції.

Проблемою є те, що на початок року компанія на кожну гривню поточних зобов'язань припадає 0,629 грн високоліквідних оборотних активів, до кінця року ситуація покращилась лише на 4% до 0.657, хоча й залишилась в межах нормативного значення.

Виходячи з того, що коефіцієнт термінової ліквідності та коефіцієнт поточної ліквідності є величиною пропорційна, тобто напряму залежить від оборотних активів та зобов'язань. Аналізуючи фінансову документацію підприємства, варто звернути увагу, що до найбільших у грошовому еквіваленті поточних зобов'язань компанії «МТС» є за рахунками з учасниками та за товари, роботи та послуги.

Проводячи аналіз, можна виокремити два шляхи підвищення поточну ліквідність підприємства і фінансовий потенціал загалом:

· Зменшити частку короткострокових зобов'язань у пасивах організації. Це мається на увазі переклад частини короткостро- кової заборгованості в довгострокову (тобто залучення довго- строкових кредитів і позик замість поточних) або реструктуру- вати заборгованість підприємства;

· Збільшити частку ліквідних (оборотних) активів за рахунок зниження частки необоротних активів;

Оскільки управління фінансовим потенціалом - це комплексе управління різними факторами на підприємстві, то, на мою думку, підходи та шляхи по вдосконаленню управлінням фінансовим потенціалом на підприємстві з метою підвищення інвестиційної привабливості має бути комплексним. Таким чином, для досягнення максимального результату з поліпшення економічного стану підприємства необхідно проводити ряд заходів, які так чи інакше впливають на нього. Виходячи з того, що обидва шляхи підвищення поточної ліквідності є пов'язані між собою тому їх варто об'єднати в одну систему, яка складалась з декількох кроків, залежно від виду господарської діяльності підприємства.

Перший крок цієї системи пов'язаний з зменшенням заборгованості підприємства та її реструктуризація. Реструктуризація підприємства пов'язана з зміною його структурую для подолання різних фінансових та економічних труднощів з метою вдосконалення та адаптації її до різних несприятливих зовнішніх чи внутрішніх проблем. Насамперед це комплекс певних заходів, фінансового, технічного або організаційного характеру, що дозволять підприємству допомогти відновити свою платоспроможність або конкурентоздатність. Важливо розглядати цей крок, як абсолютно звичай- ний крок, який постійно повторюється. Він має бути зроблений в той мо- мент, коли перед підприємством виникають проблеми з ефективністю його діяльності.

Якщо, проводити реструктуризацію підприємства заздалегідь, то вона може привести до:

· Збільшенню вартості підприємства;

· Збільшенню рівня інвестицій у підприємства;

· Збільшенню економічних показників підприємства;

· Вирішенню зовнішніх та внутрішніх проблем підприємства.

Реструктуризація - це крок, який спонукає на зміну всіх основних структур підприємства та важливих складових, а саме:

· Активів та пасивів;

· Структури власності;

· Інше.

До основних ознак при яких варто використати реструктуризацію можна віднести:

· Стан глибокої кризи на підприємстві;

· Коли стан підприємства є абсолютно задовільним, але існують несприятливі прогнози щодо функціювання підприємства;

· Коли стан підприємств дуже добрий, але можливе його покращення.

До найпопулярніших способів реструктуризації можна віднести розстрочку платежу, заміна одного зобов'язання іншим, пробачення частини боргів. Щодо останнього, то часто така форма взаємозв'язків виникає на умовах коли борг частково пробачається але за певних умов, коли підприємство має їх виконати. Інші підходи реструктуризації зображені на рис.3.1.1.

Рис.3.1.1 Підходи реструктуризації

Зміна строків платежу по платіжному зобов'язанню. Цей метод досить поширений при реструктуризації боргових зобов'язань. Ознайомившись з реальним станом справ позичальника, деякі підприємства приймають рішення про відкладення терміну погашення заборгованості, сподіва- ючись, що, по закінченні певного проміжку часу, фінансове та економічне становище підприємства стабілізується, і воно матиме змогу виконати свої зобов'язання в повному обсязі. Зазвичай, за право виконати свої зобов'язання пізніше встановленого часу, підприємство-боржник змушена додатково платити.

У разі реструктуризації заборгованості зі зміною часу виконання зобов'язань можливі декілька варіантів :

Відстрочка.

У разі відстрочення платежів боржникові надається певний час шляхом подовження терміну виплати суми заборгованості.

Розстрочка.

В такому випадку погашення боргу відбувається декількома платіжками, поки вся сума не буду виплачена.

Комбінація відстрочення та розстрочення.

Коли використовується комбінації відстрочення та розстрочення платежу проводиться погашення боргів частковими виплатами поки вся сума боргу не буде виплачена в новий термін.

В будь-якому з вище перерахованих видів відстрочки платежу окремо обумовлюється наявність та розмір додаткових платежів.

Зміна змісту зобов'язань, при якому дія початкового зобов'язання припиняється.

В такому разі має місце так зване відступне, це означає, що організаціяборжник не має можливості виконати свої зобов'язання грошовими коштами, але має в розпорядженні ліквідне майном або товар, за допомо- гою якого і гасить свої поточні борги перед кредитором.

У випадку коли боржник і кредитор мають інші зобов'язання, в яких вони міняються ролями, і боржник стає кредитором за іншим зобов'язан- ням і навпаки, то сторони можуть провести залік зустрічних вимог.

В різних ситуаціях рішення виробляється індивідуально і приймається в залежності від строків, складності, витрат, фінансових та юридичних ризиків. Для отримання максимального результату найчастіше необхідно використовувати декілька підходів одночасно. У будь-якому разі реструктуризація зобов'язань - це складний творчий процес, при якому необхідна участь професіоналів.

Реструктуризація - це правильний підхід для підвищення управління фінансовим потенціалом підприємства. Так, наприклад, у 2009 році, материнська компанія «МТС» частково рефінансувала свої зобов'язання у роз- мірі $1.3 млрд, які отримала у 2006 році від синдикатів банків. Як і зараз, кошти на її погашення підприємство мало, але компанія вирішила відстрочити виплати задля збереження залишків коштів на рахунках. На рефінансування підприємство попросило у кредиторів приблизно $695 млн. на три роки, за умов, що компанія розмістить свої депозити у цих банках.

Наступним кроком цієї системи є збільшення частки ліквідних активів та підвищення ефективності оборотних засобів. Досить велике значення для підвищення ефективності оборотних коштів має зменшення виробни- чих запасів і раціональне використання матеріальних ресурсів. Із-за різних умов, в компанії можуть утворюватися наднормативні запаси матеріальних цінностей, що можуть призвести до уповільнення оборотності оборотних коштів. Виходячи із цього одним з шляхів підвищення ефективності обо- ротних коштів є залучення в оборот наднормативних запасів матеріальних цінностей, приведення виробничих запасів у відповідність до встановлених норм.

Оцінка фінансового стану організації буде неповною без аналізу її фінансової стійкості. Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка величини і структури активів і пасивів. Це необхідно, щоб знати, наскільки ор- ганізація незалежна з фінансової точки зору, росте чи знижується рівень цієї незалежності і чи відповідає стан активів і пасивів організації завданням її фінансово-господарської діяльності. Показники, які характеризують незалежність по кожному елементу активів і по майну в цілому, дають можливість виміряти, чи достатньо стійка аналізована організація у фінансовому відношенні.

Аналіз фінансової стійкості покликаний визначати фінансову незалежність підприємств від позикових джерел і виявляти резерви для поліпшення фінансового стану. В якості абсолютних показників фінансової стійкості використовують показники, що характеризують ступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування. Для характеристики джерел формування запасів визначають три основні показники:

· Наявність власних оборотних коштів (ВОК). Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Збільшення цього показника в порівнянні з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності організації.

· Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (СДЗ) - визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму довгострокових пасивів.

· Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (ОІ) - розраховується шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позикових коштів.

Оцінити інший аспект фінансової стійкості можна, виявивши, наскільки підприємство забезпечено джерелами формування запасів. Це допо- можуть зробити наступні показники:

· Надлишок (+) або недолік (-) власних оборотних коштів;

· Надлишок або нестача власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат;

· Надлишок або нестача загальної величини основних джерел формування запасів.

Виявлення надлишків або нестачі джерел коштів для покриття запасів і витрат дозволяє визначити тип фінансової стійкості, що в свою чергу допомагає визначити шляхи підвищення оборотності оборотних активів. Оскільки удосконалення ефективності оборотності активів вимагає індивідуального підходу, то для кожного підприємства знаходяться окремі рішення в залежності від ресурсної бази підприємства та його фінансових, трудових ресурсів.

Отже, для удосконалення фінансового потенціалу підприємства необхідно використовувати комплексний підхід, окрема, якщо існує загроза банкрутства, першочергово необхідно знаходити шляхи для реструктуризації заборгованості підприємства, пришвидшувати оборотність оборотних активів та за можливістю збільшувати частку ліквідних активів.

...