Податок на доходи фізичних осіб у системі прямого оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Податок на доходи фізичних осіб у системі прямого оподаткування

Шнурко А.М. ст. викл. каф. обліку і аудиту ДДПУ

Шнурко П.В. студент 1 курсу магістратури спеціальності 071 облік і оподаткування

Анотація

податковий нормативний бюджет

У статті проаналізовано нормативно-правову базу, що регламентує механізм стягнення податку на доходи фізичних осіб та його місце у системі прямого оподаткування. В процесі дослідження доведено, що податкова система України характеризується нестабільністю, фіскальною спрямованістю з обмеженою та слабко розвиненою регулюючою функцією.

Ключові слова: податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), податкова соціальна пільга (ПСП), ставка, аналіз і механізм стягнення податку на доходи фізичних осіб, податкова система, бюджет, база оподаткування.

Постановка проблеми. Податок на доходи фізичних осіб є одним з основних податків, які відіграють значну роль у перерозподілі доходів громадян та забезпечують формування доходної частини бюджету. За допомогою даного податку держава має можливість впливати на рівень доходів і накопичень громадян, він є соціальним регулятором, так як перерозподіляє доходи кожного члена суспільства, під час його сплати формуються взаємозв'язки платників з державою, так як кожен з них стає учасником бюджетного процесу щодо формування доходів держави. Проблема оподаткування доходів фізичних осіб була завжди актуальною, що зумовлено його значенням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В процесі дослідження увага приділялася чинному законодавству, яке регулює порядок нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб, проте заслуговують на увагу праці таких науковців, як: Чижикова Т.В., Сидорович М.Я., Безверхий К. та інші. Нестабільність чинного податкового законодавства потребує подальшого дослідження проблеми механізму нарахування та стягнення податку на доходи фізичних осіб, виявлення впливу змін податкового законодавства на суму надходжень від даного податку до бюджету.

Метою статті є формування механізму стягнення податку на доходи фізичних осіб та оцінка надходжень податку на доходи фізичних осіб до бюджету України. Досягнення даної мети зумовлюється виконанням таких завдань: дослідити податок на доходи фізичних осіб як важливу складову системи прямого оподаткування, його економічну сутність та механізм справляння; оцінити роль податку на доходи фізичних осіб у формуванні дохідної частини бюджету; визначити перспективи вдосконалення справляння податку на доходи фізичних осіб на основі використання зарубіжного досвіду

Виклад основного матеріалу. Податки, виступаючи головним джерелом формування державних фінансових ресурсів, є, водночас, важливим засобом акумулювання грошових коштів у бюджет країни. Податки є вихідною фінансовою базою функціонування держави та найважливішою формою регулювання ринкових відносин.

Оподаткування доходів громадян є не тільки вагомим джерелом формування бюджетних ресурсів держави, але і важливим фінансовим важелем соціально економічних процесів, оскільки його сума впливає на обсяг і структуру доходів платників, рівень їх заощаджень, активність інвестиційної діяльності, процеси нагромадження капіталу, визначає обсяги сукупного споживання та інші чинники стабільності та розвитку суспільства.

В сучасних умовах ринкової економіки, де існують різні форми власності, побудова системи оподаткування здійснюється на демократичних засадах, із забезпеченням рівності та неупередженості до усіх платників податку незалежно від форми власності та його діяльності, а також із врахуванням всіх доходів, які фізична особа отримує з різних джерел.

Залежно від цілей державної політики змінюється розмір податкового навантаження. Так, якщо держава має на меті наповнення бюджету, тобто збільшення доходів від оподаткування, то збільшуються ставки оподаткування, а отже і податкове навантаження, проте таке збільшення є фіскально-ефективним лише до певної точки. Якщо ж метою є покращення рівня життя громадян та стимулювання економічного розвитку, то величина податкового навантаження зменшується.

Досягнення тієї чи іншої мети можливе лише при повному врахуванні всіх факторів, які впливають на величину надходжень від оподаткування доходів фізичних осіб. Такими факторами є: чисельність населення; платоспроможність платників податку; розмір доходів, що підлягають оподаткуванню ( база оподаткування); ставки податку; надання податкових пільг та знижок; рівень тіньової економіки; стабільність податкового законодавства.

Податок з доходів фізичних осіб -- плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок [1].

Податку на доходи фізичних осіб, як економічній категорії властиві наступні характеристики:

1) фінансово-економічна - відчуження частини власності платника на користь держави;

2) політична - узгодження інтересів різних верств суспільства;

3) соціальна - зачіпає інтереси економічно активного населення країни; згладжує ступінь нерівності в доходах; впливає на рівень заощаджень населення, обсяг, динаміку і структуру внутрішнього попиту, якість життя, демографічні та інші показники соціальної сфери[1].

Оподаткування доходів фізичних осіб входить до фінансового механізму держави. У результаті перерозподілу доходів фізичних осіб, з одного боку, реалізується економічна доктрина щодо рівня добробуту різних верств населення, а з іншого - формується фінансова база держави.

Податок з доходів фізичних осіб відомий з незапам'ятних часів, завжди існував, є і існуватиме в кожній державі. Податок на доходи набув поширення у світі у зв'язку з зростанням індивідуальних доходів, їх урізноманітненням (нерухомість, цінні папери, підприємства) та зосередженням у одного платника, що зробило більш доцільним сукупне оподаткування доходів.

У структурі доходів держбюджету України ПДФО становить понад 11%. ПДФО має скерованість на соціальну справедливість податкової систем, оскільки ставить рівень оподаткування в пряму залежність від обсягів доходу платника [2].

ПДФО належить до числа загальнодержавних податків. Порядок оподаткування регулюється розділом IV Податкового кодексу України (ПКУ). Платниками податку є громадяни (резиденти і нерезиденти), податок утримується з отриманих ними доходів. Нарахування (утримання) податку здійснюють як фізичні особи (підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність), так і роботодавці [3].

Ставки ПДФО визначені ст. 167 ПКУ. Основною ставкою є 18%. Застосовується майже для всіх видів доходів громадян: зарплати, стипендії, заохочувальні виплати, виплати за договорами цивільно-правового характеру тощо. Є й низка доходів, які оподатковуються за іншими ставками. Це дивіденди за акціями - 5% або 9%, дохід від продажу майна (рухомого, нерухомого) - 5%, спадок - 5% або 18%. Також в ПКУ передбачені види доходів, які звільнені від податків (стаття 165) [3].

Виходячи з вищесказаного зазначимо: ПДФО виконує фіскальну та регулюючу функції.

Місце та роль податку в системі оподаткування визначається через його переваги.

Якими зокрема є:

- обкладання платника податком відбувається відповідно до його платоспроможності;

- один з основних податків, який дозволяє в максимальному ступені реалізувати основні принципи оподаткування: справедливість і рівномірність розподілу податкового тягаря;

- у багатьох країнах застосовується прогресивна шкала оподаткування та неоподатковуваний мінімум, що є свідченням соціальної справедливості;

- дозволяє оподатковувати доходи з різних джерел походження;

- вважається однією з найбільш досконалих форм оподаткування, адже охоплює основне джерело, з якого повинні сплачуватися податки - чистий дохід суспільства;

- дозволяє змінювати розмір кінцевих доходів населення без зміни відповідності між результатами праці та її оплатою;

- впливає на структуру кінцевих доходів населення, а отже, і на структуру потреб населення.

Для контролю за дотриманням сплати податку з доходів фізичних осіб в Україні ведеться Державний реєстр фізичних осіб платників податків. Він є, по суті, автоматизованим банком даних, що забезпечує єдиний державний облік усіх фізичних осіб, зобов'язаних сплачувати податки. Відповідно до цього податкова інспекція кожній особі присвоює десятизначний ідентифікаційний номер (код). Цей номер присвоюється один раз і на все життя. Він обов'язковий для пред'явлення в різні органи державної реєстрації, установи банків, під час прийому на роботу, виплати грошових сум тощо.

Зважаючи на важливу роль саме податку на доходи фізичних осіб у наповненні місцевих бюджетів і в той же час на відсутність суттєвої фінансової підтримки та нездатність органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання соціально-економічного характеру виникає необхідність детального дослідження ролі податку на доходи фізичних осіб у системі територіальних фінансів[1].

Ідея прогресивного оподаткування доходів громадян полягає у тому, що багаті повинні сплачувати більше для того, щоб ці кошти через бюджет перерозподілялись на користь бідних. Проте ні про яку ефективність оподаткування доходів багатих не можна говорити без запровадження непрямих методів визначення доходів платника. Проте ці методи заборонені згідно з чинним законодавством[1].

Перспективи вдосконалення справляння податку на доходи фізичних осіб на основі використання зарубіжного досвіду. Побудова соціально-орієнтованої економіки та інтеграція в європейське співтовариство є стратегічною метою України, відповідно вдосконалення податкової системи має виходити саме з цієї мети. Тому податкова система України має бути гармонізованою із податковими системами зарубіжних країн. Отже, необхідною є розробка такого податкового механізму, який би враховував інтереси платників і держави, а крім того, відповідав критеріям побудови податкових систем зарубіжних країн.

Система оподаткування доходів фізичних осіб, яка повинна бути адаптована до умов держави має важливе значення, так як є пріоритетною та впливовою на наповнення бюджету, а група платників ПДФО є найбільш чисельною. Проте сьогодні в системі адміністрування ПДФО в Україні існують певні проблеми та дисбаланси: - неврахування зарубіжного досвіду справляння ПДФО; - недосконалість законодавства в частині призначення ПСП; - невідповідність справляння ПДФО окремим принципам побудови та призначення системи оподаткування; - відсутність прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб; - низький рівень фінансової грамотності та податкової культури населення; - високий рівень корупції в країні; - масове ухилення від сплати ПДФО; - відсутня практика впровадження заходів щодо легалізації доходів громадян у тіньовому секторі економіки. Тому при формуванні ефективного механізму оподаткування доходів фізичних осіб виникає необхідність врахування провідного зарубіжного досвіду.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», розмір мінімальної заробітної плати становить: у місячному розмірі: з 1 січня -- 4173 грн.; у погодинному розмірі: з 1 січня -- 25,13 грн.

Ще одна величина, яка впливатиме на розмір об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, прожитковий мінімум для працездатної особи (з розрахунку на місяць), установлений Законом на 1 січня 2019 року, -- 1921 грн. Так, від розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (з розрахунку на місяць) станом на 1 січня 2019 р. залежить розмір податкової соціальної пільги[1].

Згідно з пп. 169.1.1 ст. 169 Податкового кодексу України (ПКУ) податкова соціальна пільга надається для будь-якого платника податку в розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (з розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року[з].

У 2019 р. її базовий розмір (100%): 1921 грн. х 50 % = 960,50 грн.

Відповідно до абзацу першого пп.169.4.1 ст. 169 ПКУ податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує певний поріг -- суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. [3].

Отже, у 2019 р. цей поріг становить: 1921 грн. х 1,4 = 2690 грн.

У разі якщо заробітна плата більша, ніж 2690 грн. і немає інших пільг, встановлених ПКУ, податкова соціальна пільга не застосовується.

Граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП одному з батьків у випадку та у розмірі, що передбачені пп.169.1.2 ст.169 ПКУ, визначається як добуток порогу застосування ПСП та відповідної кількості дітей [3].

Вище наведені дані підтверджують недосконалість законодавства в частині призначення ПСП.

Незважаючи на те, що влада України намагається з року в рік реформувати та покращити систему оподаткування доходів громадян, вона все ж залишається недосконалою та має резерви зростання ефективності. Для того, щоб збільшити податкові надходження до бюджету та покращити економічну ситуацію в країні, важливо здійснити зміни щодо зменшення податкового навантаження малозабезпечених громадян, здійснювати диференціацію ставок залежно від виду діяльності та розміру доходу, а також врахування сімейного стану платників, кількості зайнятих у сім'ї та кількості дітей.

Першочерговими цілями мають стати введення неоподатковуваного мінімуму замість сучасної податкової соціальної пільги, а також запровадження прогресивної шкали оподаткування. Такі заходи дозволять вирішити одну з основних соціальних проблем України нерівномірність розподілу доходів між бідними та багатими.

Удосконалення також потребує робота фіскальних органів, здійснення контролю за сплатою податків та ухилянням від їх сплати. Підсумовуючи, важливо розуміти, що не варто копіювати провідний світовий досвід і впроваджувати його в Україні, необхідно консолідувати найкращі розробки зарубіжних систем оподаткування доходів, пристосовувати їх до українських реалій, та розробляти власну ефективну, справедливу, соціально спрямовану модель системи оподаткування доходів фізичних осіб.

Висновки

Подальший розвиток України як соціально-орієнтованої правової держави націленої на інтеграцію в європейське співтовариство визначатиметься рівнем розвитку усіх державних інститутів, зокрема й податкової системи. Отже, податкова система потребує приведення у відповідність з пріоритетами державної політики соціально -економічного розвитку, забезпечення достатнього обсягу сукупних податкових находжень до бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики.

Таким чином, оподаткування фізичних осіб є важливим та ефективним важелем для податкової системи, оскільки включає використання її фіскальних та регулюючих механізмів. Оподаткування доходів населення впливає на рівень життя громадян, добробут населення, а також на соціально-економічний розвиток країни в загальному.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 50, ст.400) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2696-VIII від 28.02.2019} [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2629-19

2. Значення податку на доходи фізичних осіб у системі територіальних фінансів [Електронний ресурс] / І. О. Цимбалюк // Науковий вісник [Буковинського державного фінансово-економічного університету]. Економічні науки. -- 2013. -- Вип. 1. -- С. 204--212.

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua

4. Пріоритети реформування податку на доходи фізичних осіб у сучасних умовах [Електронний ресурс] / К. І.Швабій. // Збірник наукових 66 праць Ірпінської фінансово-юридичної академії (економіка, право). -- 2013. -- № 2.

5. Податок на доходи фізичних осіб: механізм стягнення та джерело доходу

6. бюджету України / Л. В. Юрчишена // Финансы, учет, банки. - 2016. - Вып. 1. - С. 215-224. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

7. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fub_2016_1_25.

Размещено на Allbest.ru