Актуальні питання оподаткування оплати праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальні питання оподаткування оплати праці

Шнурко А.М. старший викладач кафедри обліку і аудиту

Оснадчук О.М. студент 1 курсу магістратури спеціальності облік і оподаткування

Анотація

У статті розглянуто основні актуальні питання оподаткування оплати праці, досліджено теоретичні та методологічні питання з обліку оплати праці. Визначено основні правила розрахунку заробітної плати та її оподаткування. Запропоновано заходи щодо удосконалення організації обліку заробітної плати на підприємствах.

Ключові слова: оплата праці, заробітна плата, форми оплати праці, податок з доходів фізичних осіб(ПДФО), єдиний соціальний внесок(ЄСВ), військовий збір, податкова соціальна пільга(ПСП).

Постановка проблеми

З метою забезпечення соціального захисту населення України доходи підприємств та працівників підлягають оподаткуванню у вигляді нарахувань та утримань із заробітної плати. Правильність і своєчасність здійснення пов'язаних з цим розрахунків значною мірою залежить від організації бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві [4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема розрахунків з оплати праці та нарахування ЄСВ є окремим об'єктом бухгалтерського та податкового обліку підприємств. Теоретичні та методичні аспекти проблеми обліку заробітної плати розглядають науковці, зокрема: Гапоненко Н.Л., Гордієнко Є.С., Демченко Т.М., Коблянська О.І., Кантаєва О.В., Миронова Ю.Ю., Потриваєва Н.В., Сирцева С.В. Дослідження вказаних авторів охоплюють значний спектр питань оподаткування оплати праці. Проте, постійні зміни у законодавстві, стрімкий розвиток економіки вимагає нових підходів до покращення організації обліку оподаткування розрахунків з оплати праці та вимагає комплексного підходу до вирішення проблеми.

Метою статті є висвітлення змін в чинному законодавстві з питань оподаткування оплати праці, а також практичні рекомендації щодо організації спільного підходу до питань податкового обліку оплати праці та соціальних виплат на підприємствах та організаціях.

Виклад основного матеріалу дослідження

Заробітна плата була, є і буде важливим якісним показником економічного господарювання, тому дослідження питань обліку зарплати призводить до запобігання негативних наслідків прискореного зростання безробіття, руйнування мотивів і стимулів до праці. Саме тому проблемні питання оподаткування оплати праці потребують глибоких досліджень, оскільки їх розв' язання у свою чергу позитивно вплине на формування достовірної інформації про розрахунки з оплати праці найманих працівників як податкового, так і статистичного обліку в цілому.

На підприємстві будь-якої форми власності облік оплати праці ведеться в обов'язковому порядку, він є найбільш відповідальним та трудомістким у всій системі бухгалтерського обліку.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства [1].

Для визначення розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці [3]. До нього включаються нарахування найманим працівникам у грошовій і натуральній формах (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Законом України про Держбюджет на 2018 рік передбачена мінімальна зарплата з 1 січня 2018 року - 3723 гривень (у погодинному розмірі - 22,41 грн.), прожитковий мінімум для працездатних осіб - 1762 грн.

У цілому, організація оплати праці на підприємстві - це сукупність дій, метою яких є забезпечення визначення величини заробітної плати, принципів її нарахування, строків виплати, диференціації, співвідношення з іншими показниками діяльності підприємства тощо.

Організація оплати праці базується на трьох елементах: нормуванні праці, її тарифікації, а також на системах і формах оплати праці. При цьому нормування праці дозволяє дати кількісну оцінку праці, тарифікація - якісну, а системи та форми показують порядок нарахування заробітної плати [6].

Визначимо структуру заробітної плати та її види: основна заробітна плата додаткова заробітна плата.

Крім видів заробітної плати також виокремлюють форми і системи оплати праці - це перелік певних понять і правил, за допомогою яких встановлюється залежність оплати праці від фактичних результатів праці. Виділяють дві основні форми оплати праці: погодинна - це оплата праці за відпрацьований час (тобто кількість праці визначається відпрацьованим часом); відрядна - це оплата праці за кількість виготовленої продукції, виконаних робіт [4].

Згідно Податкового кодексу України до складу видатків платника податків включаються видатки на оплату праці фізичних осіб, що мають трудові відносини з таким платником податку, які включають нараховані витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати та інших видів заохочень та виплат, у вигляді премій, заохочень, відшкодування вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторського винагородження та за виконання робіт, послуг згідно із договором, а також будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі згідно із колективним договором [7].

Дослідивши принципи й порядок нарахування заробітної плати найманим працівникам, нами були визначені основні проблемні питання організації обліку оплати праці:

контроль за використанням робочого часу й забезпечення зростання продуктивності праці;

своєчасне і правильне визначення сум нарахованої заробітної плати, нарахування Єдиного соціального внеску (ЄСВ) та віднесення їх на собівартість продукції (робіт, послуг);

здійснення в установлені терміни розрахунків з працівниками і службовцями із заробітної плати та інших утримань (за виконавчими листами на підставі судових рішень, вироків судових органів, виконавчих написів, постанов адміністративних органів про накладення адміністративних штрафів).

проведення в установлені терміни розрахунків з бюджетом по утриманим і нарахованим податкам, зборам, внескам;

облік і контроль за використанням фонду заробітної плати та іншими грошовими коштами, які виділяють для оплати праці працівників підприємства;

своєчасне складання достовірної податкової та статистичної звітності щодо нарахованої заробітної плати.

Нараховані доходи у виді заробітної плати обліковуються по кредиту рахунка 661 «Розрахунки із заробітної плати». Такі доходи для працівника і витрати для роботодавця підлягають оподаткуванню.

Податки та платежі, об'єктом оподаткування якими є заробітна плата на нашу думку можна поділити на дві категорії: одні - утримуються з заробітної плати працівників, інші - нараховуюся на фонд оплати праці - ЄСВ (сплачує підприємство за рахунок коштів роботодавця), а підприємство виступає податковим агентом перераховуючи їх до бюджету.

Алгоритм обов'язкових утримань із заробітної плати в останні роки було спрощено: із нарахованої заробітної плати утримуємо податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

Основні моменти на нашу думку, які повинен знати кожен податковий агент (і його бухгалтер) - ставки ПДФО і військового збору, порядок визначення бази оподаткування, порядок і форма звітування, строки сплати.

Податок на доходи фізичних осіб - загальнодержавний податок, що стягується з доходів фізичних осіб (громадян - резидентів) і не резидентів, які отримують доходи з джерел їх походження в Україні. Основні положення, що визначають порядок оподаткування ПДФО, встановлені Податковим кодексом України [7].

Саме ПДФО виконує дві найбільш головні функції:

фіскальну - це коли кошти утримують на направляються до державного бюджету;

регулюючу - це коли утримані кошти використовуються для вирішення економічних питань жителів держави.

Не секрет, що наразі відбувається активне впровадження реформ майже у всіх сферах. Реформування сучасної системи оподаткування не є виключенням.

Ставка ПДФО у 2018 році в Україні є виключно уніфікованою та складає 18%. Проте, згідно з пп. 169.1.1 ПКУ для будь-якого платника податку надається податкова соціальна пільга в розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Отже, у 2018 році її базовий розмір (100%) становитиме 1762,00 грн. х 50% = 881,00 грн.

Відповідно до ПКУ податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує певний поріг - суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. У 2018 році цей поріг становитиме 1762,00 х 1,4 = 2470,00 грн.

Зауважимо: граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП одному з батьків визначається як добуток порогу застосування ПСВ та відповідної кількості дітей [7]. Для застосування ПСП працівникові необхідно подати до бухгалтерії Заяву про застосування пільги.

ПКУ встановлює ряд видів доходів, які звільнені від оподаткування ПДФО, але в межах певного розміру (суми): подарунки фізичним особам, подарунки від профспілки та органів державної влади, вартість навчання, благодійна допомога, добові під час відрядження [7].

Облік ПДФО здійснюється на субрахунку 641 «Розрахунки за податками». За кредитом субрахунку відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

3 серпня 2014 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів» [7], яким, зокрема, встановлено новий податок - військовий збір. Ставка військового збору становить 1,5% від об'єкта оподаткування. Об'єктом оподаткування військовим збором є: доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, тощо.

Ми вважаємо, що військовий збір варто обліковувати на субрахунку 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами», оскільки окремого рахунка для відображення військового збору в Плані рахунків не передбачено.

Також із заробітної плати працівників можуть здійснюватися інші утримання, а саме: за виконавчими листами; профспілкові внески; неповернуті підзвітні суми; відшкодування завданих збитків у результаті нестач, втрат від псування цінностей, втрат від браку продукції; вартість виданих у рахунок оплати праці продукції, наданих послуг; інші утримання згідно із заявами працівників. Після нарахування заробітної плати та проведення всіх обов'язкових та додаткових утримань залишок видається робітнику готівкою з каси або шляхом перерахування коштів на банківську картку працівника.

До обов'язкових нарахувань на фонд оплати праці належить Єдиний соціальний внесок. ЄСВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється в обов'язковому порядку та на регулярній основі [2].

Єдиний соціальний внесок - це обов'язковий платіж до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, який сплачують підприємства та фізичні особи-підприємці з метою забезпечення страхових виплат за поточними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

ЄСВ нараховується та сплачується за рахунок підприємства, а не працюючого. Його нарахування та сплата не зменшує зарплату працюючого. Для порівняння - ПДФО та військовий збір - утримуються підприємством за рахунок зарплати працюючих та зменшують суму до виплати.

Базою для нарахування ЄСВ для роботодавців є сума заробітної плати працюючих, що складається з:

основної заробітної плати (оклад, оплата днів відрядження та ін.);

додаткової заробітної плати (основна і додаткова відпустка, премії, надбавки, індексація зарплати, доплати за роботу в нічний час та ін.);

інших заохочувальних та компенсаційних виплат (річні премії, матеріальна допомога систематичного характеру (наприклад, на оздоровлення педагогічним і науково-педагогічним працівникам) та ін.) [3].

Не входять до фонду оплати праці, а отже, й не є базою нарахування ЄСВ:

матеріальна допомога разового характеру, яка виплачується працівникам за їх проханням (заявою) через тимчасово скрутне матеріальне становище, сімейні обставини, хворобу чи інші потреби; дивіденди;

добові та інші компенсації витрат, що пов'язані з відрядженням;

вихідна допомога при припиненні трудового договору.

На сьогодні розмір ЄСВ по основним платникам внеску становить 22%.

Підприємства, установи і організації, в яких працюють інваліди при нарахуванні зарплати таким особам (необхідна копія довідки МСЕК) - 8,41% Підприємства та організації громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 % суми витрат на оплату праці 5,5% Підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 % суми витрат на оплату праці - 5,3%.

Звертаємо увагу, що лікарняні та декретні мають таку ж ставку ЄСВ, як і звичайна заробітна плата.

У загальному випадку (крім виплат інвалідам) ЄСВ розраховується:

ЄСВ = Заробітна плата та прирівняні виплати х 0,22. (1)

Однак, суму заробітної плати по кожному працівнику також ще треба порівняти з мінімальною та максимальною базою нарахування ЄСВ.

На сьогодні існують таке мінімальне та максимальне обмеження по ЄСВ: 3723,00 (мінімальна зарплата за місяць) < База нарахування ЄСВ < 55845,00 (15 мінімальних зарплат за місяць).

Звідси для загального випадку по кожному працюючому: 819,06 < ЄСВ < 12285,90. облік оплата праця оподаткування

Мінімальний страховий внесок - це сума ЄСВ, яка визначається розрахунковим шляхом як добуток мінімальної зарплати та розміру ЄСВ (в основному 22%) [3]. З 1 січня 2018 року мінімальний страховий внесок становить 819,06 грн. (3723 грн. х 22%). Якщо база нарахування ЄСВ менша за розмір встановленої мінімальної заробітної плати за звітний період, то роботодавець зобов'язаний донарахувати ЄСВ до мінімального страхового внеску.

Облік ЄСВ здійснюється на субрахунку 651 «За розрахунками із загальнообов'язкового державного соціального страхування». За кредитом субрахунку відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, за дебетом - погашення заборгованості. Сплата ЄСВ відбувається за місцем обліку роботодавця. ЄСВ сплачується під час кожної виплати зарплати (авансовий платіж з ЄСВ), на суми якої нараховується ЄСВ.

Інформаційне забезпечення операцій з оплати праці відображається у складі статистичної, фінансової та податкової звітності.

Висновок з даного дослідження

Визначено, що заробітна плата - це винагорода, розрахована, як правило, у грошовому вимірі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану їм роботу. Правильність визначення розміру заробітної плати в значній мірі визначає правильність нарахованих та утриманих сум обов'язкових платежів до бюджету. При розгляді питань податкового обліку оплати праці та соціальних виплат на підприємствах та організаціях необхідно використовувати комплексний підхід. Таким чином, загальні зміни в оподаткуванні доходів громадян України та різних суб'єктів оподаткування мають на меті спрощення процесу адміністрування податків та зборів.

Список використаних джерел

1. Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР.

2. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

3. Інструкція зі статистики заробітної плати: наказ Державного комітету зі статистики України від 13.01.2004 № 5.

4. Мардус Н.Ю. Теоретичні і методологічні аспекти питань обліку праці і заробітної плати // Вісник НТУ «ХТП», 2014. - № 32. - С. 165 - 169.

5. Мортіков В. Роль заробітної плати в регулюванні зайнятості // Економіка України, 2007. - № 1.- С. 12 - 19.

6. Островерха Р. Е. Організація обліку: навч. посіб. / Р. Е. Островерха. - К. : Центр учб. л-ри, 2012. - 568 с.

7. Податковий Кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI

8. Покатаєва О. В. Шляхи вдосконалення системи оплати праці на підприємстві / О. В. Покатаєва, Г. О. Кошулинська // Держава та регіони. науково-виробничий журнал. Серія: Економіка та підприємництво. - 2010. - № - С. 139 - 141.

9. Потриваєва Н. В. Стан та перспектива обліку розрахунків з оплати праці: теоретичний аспект / Н. В. Потриваєва, І. В. Савченко // Економічний форум. - №1. - С. 93 - 98.

10. Шнурко А.М. Теоретичні і методичні аспекти нарахування та оподаткування заробітної плати / Шнурко А.М., Білоусова А.О.// Научный взгляд в будущее: международное периодическое научное издание - Выпуск 1(1). Том 5 Экономика. - Одесса: Куприенко СВ, 2015. - 290 с.

Размещено на Allbest.ru