Соціальні аспекти оподаткування доходів фізичних осіб в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Соціальні аспекти оподаткування доходів фізичних осіб в Україні

Коломієць Олександра Олександрівна,

кандидат економічних наук

У статті розглядаються актуальні проблеми реформування оподаткування доходів фізичних осіб в Україні. Йдеться про те, що одним із чинників посилення диференціації доходів населення в останні роки є низька ефективність реалізації соціальної функції податків за значної нерівномірності розподілу доходів. Визначено, що основними чинниками домінування фіскального характеру системи оподаткування фізичних осіб є: пропорційна шкала, що не враховує низької частки дискреційного доходу переважної більшості населення; низька соціальна ефективність податкових знижок та податкових соціальних пільг; відсутність сімейного оподаткування. Розглядаються переваги та вади прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб, зроблено висновок про доцільність введення багатоступеневої прогресивної шкали в Україні. На основі аналізу чинних податкових знижок та соціальних пільг рекомендовано внести зміни до Податкового кодексу України, спрямовані на підвищення соціального ефекту сучасних інструментів вирівнювання доходів: встановити неоподатковуваний мінімум доходів громадян від зайнятості на рівні мінімальної заробітної плати; зняти для внесків до благодійних фондів освітніх установ обмеження щодо розміру податкової знижки; розширити перелік послуг для дітей, сплата за які може бути підставою для надання податкової знижки; суттєво збільшити розмір податкових соціальних пільг для сімей з дітьми; встановити додаткові податкові соціальні пільги для працівників, які мають членів сімей на утриманні.

Також рекомендується ухвалити Закон про всеохоплююче декларування доходів громадян, яке не тільки дозволить платникам податків повноцінно користуватися податковими знижками та соціальними пільгами, але й стимулюватиме їх до участі у формальному ринку праці, сприятиме поширенню цифрових технологій у галузі державних послуг, підвищить рівень фінансової грамотності населення, удосконалить державний контроль над сплатою податків.

Ключові слова: оподаткування фізичних осіб, перерозподільна функція податків, податкові пільги та знижки, прогресивне оподаткування.

Kolomiiets Oleksandra

SOCIAL ASPECTS OF INDIVIDUALS' TAXATION IN UKRAINE

The article points up the current problems of individuals' taxation in Ukraine. It argues that one of the factors of increase in income differentiation of households in recent years is the low efficiency of implementation of the redistributive function of taxes, which does not neutralize unequal distribution of income. The main factors of the fiscal nature of the individuals' taxation are: a proportional tax system that does not take into account the low discretionary income of the vast majority of the population; low social efficiency of tax allowances and deductions, absence of family taxation. The author describes the advantages and disadvantages of progressive taxation and suggests the introduction of progressive scale with multiple levels of taxing in Ukraine. After conducting of current tax allowances and deductions analysis author recommends to amend the Tax Code for enhancing the social effect of up-to-date income equalization tools, which means to establish non-taxable minimum income from employment at the minimum wage; to remove restrictions on the amount of tax deductions for contributions to charitable foundations of educational institutions; to expand the list of services for children for which a tax deductions can be used; to enlarge the amount of tax social benefits for families with children; to establish additional tax social benefits for workers with dependents (the size of which may be different for different categories of dependents). It is also vital to implement obligatory declaration of income for introduction of family taxation, which not only could allow taxpayers to use tax allowances and deductions, but also might stimulate them to be formally employed, contribute to spreading of digital government services, will give rise to the financial competence of population and improve government control over the tax payments.

Keywords: taxation of individuals, redistributive function of taxation, tax allowances and deductions, progressive taxation.

Постановка проблеми

Однією з головних соціальних проблем у сучасній Україні є високий та зростаючий рівень диференціації доходів населення. У 2018 р. 20 % найбільш заможних громадян отримали 35 % від усіх доходів населення, тоді час як сукупна частка 40 % найменш забезпечених громадян становила лише 25 % [1]. Різниця у грошових доходах найбільш та найменш забезпечених 10 % населення зросла з 4,9 раза в 2016 р. до 5,4 раза -- у 2018 р.

Хоча такі показники не є загрозливими з точки зору міжнародних стандартів, формування доходів населення України має певні негативні особливості, основними з яких є практична відсутність стабільного «середнього класу» і значне поширення бідності, у т. ч. серед працюючого населення. Частка населення із середньодушовими еквівалентними загальними доходами на місяць нижче середнього по країні рівня доходів становила в 2018 р. 59,9 % (60,8 % -- у містах та 56,7 % -- у сільській місцевості). Водночас частка бідних за таким абсолютним критерієм, як рівень фактичного прожиткового мінімуму, становила того ж року 27,6 %. За таких умов представники тільки 8,7 % домогосподарств під час вибіркового опитування, яке проводилося з метою здійснення самооцінки рівня доходів на початку 2018 р., повідомили, що можуть робити заощадження. Зважаючи на ці фактичні дані, Україна не підтверджує статусу соціальної держави, задекларованого у її Конституції.

Значна диференціація населення за рівнем доходів є суттєвим чинником не тільки посилення соціальної напруженості та збереження перманентної конфліктогенності суспільства, а й гальмування економічного розвитку, головним чином через пониження виробничої мотивації працюючого населення. При цьому відсутність у переважної більшості домогосподарств заощаджень звужує можливості для внутрішньосімейних інвестицій у людський капітал та підвищує для них ризики опинитися за межею бідності у випадку настання непередбачуваних обставин.

У ситуації, що склалася в Україні з розподілом доходів населення, значну роль відіграла низька ефективність реалізації регулюючої (або соціальної) функції податків.

Мета статті -- продемонструвати низьку ефективність реалізації перерозподільної (або соціальної) функції податків в умовах значної диференціації доходів від зайнятості.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Однією з провідних причин нерівності доходів є низька ефективність реалізації перерозподільної функції держави. Питання часто досліджується в контексті удосконалення податкової політики переважно через визначення перспективних напрямів реформування оподаткування фізичних осіб. У Російській Федерації (РФ), де, як і в Україні, застосовується пропорційна шкала їх оподаткування, зумовлені цим проблеми перебувають у фокусі уваги О. Корнєвої, І. Грекова, Б. Алієва, Х. Мусаєвої, Н. Зарук, О. Шаліної, Г. Токарєвої, І. Багаутдінової та ін. Найвідомішими вітчизняними дослідниками питання щодо оподаткування фізичних осіб є О. Десятнюк, М. Карлін, В. Мартинюк, О. Найденко, В. Письменний, В. Помулєва, Л. Сідельникова, А. Соколовська, В. Сомова, К. Швабій та О. Кривцов.

Усі перелічені дослідники зазначають, що збільшення рівня соціальної справедливості в оподаткуванні фізичних осіб досягається тоді, коли об'єктом прогресивного оподаткування є доходи домогосподарства (упроваджується т. зв. «сімейне оподаткування»), а наявність у ньому утриманців передбачає можливість використання значних податкових знижок і пільг. Економісти західних країн, у яких зазначені інструменти широко використовуються, так само працюють над розробленням практичних шляхів зниження майнової нерівності. Зокрема, останнім часом набули популярності публікації П. Эпс, Р. Різа, Ч. Бодро, С. Маккінзі, Ф. Дорна, М. Фльорбея, Ф. Маніке та ін.

Виклад основного матеріалу. Однією з основних негативних рис вітчизняної системи оподаткування фізичних осіб є її фіскальна спрямованість, що не дозволяє здійснювати ефективний перерозподіл доходів між різним верствами населення, досягати соціальної справедливості в питанні доступу до суспільних благ та змістити акцент від прямої державної соціальної підтримки, що надається за ознакою нужденності, у бік мотивування низькооплачуваних працівників через відповідні стимули у стягуванні податків на доходи від зайнятості.

Незважаючи на те, що сучасне податкове законодавство після ухвалення в 2010 р. Податкового кодексу [2] та реалізації окремих положень Концепції реформування податкової системи України із 2014 р. формально застосовує сучасні інструменти оподаткування фізичних осіб (податкові знижки, податкові соціальні пільги), функція перерозподілу доходів населення через цей вид оподаткування залишається нереалізованою.

Домінування фіскального характеру системи оподаткування фізичних осіб в Україні проявляється у такому:

У країні діє пропорційна система оподаткування фізичних осіб, що не враховує низької частки дискреційного доходу переважної більшості населення. Платоспроможність громадян та їхня спроможність робити заощадження визначаються не сукупним, а дискреційним доходом -- розміром коштів, що залишилися після задоволення найважливіших потреб. В окремі періоди вітчизняне оподаткування доходів фізичних осіб мало ознаки прогресії: упродовж 2011--2014 рр. податок на доходи фізичних осіб сплачувався за двома ставками: стандартною (15 %) і підвищеною (17 %) для частини місячного доходу, що перевищувала десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. У 2015 р. для 0,5 розміру мінімальної місячної заробітної плати була введена податкова соціальна пільга, ставка у 15 % була визначена для доходу, що не перевищував десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, і в 20 % -- на суму перевищення для вищих доходів. З 2016 р. діє єдина стандартна ставка оподаткування доходів фізичних осіб у 18 %.

Потрібно зазначити, що підвищення податкової ставки не збільшило податкове навантаження на працівників, адже одночасно для них було ліквідовано сплату ЄСВ у розмірі 3,6 %. Проте за умов пропорційної системи головний податковий тягар лягає на плечі низькодохідних верств населення. У більшості розвинених країн оподаткування фізичних осіб відбувається із застосуванням прогресії, що дозволяє знівелювати регресивний характер інших найбільших податків, як-от податку з продажу, ПДВ та акцизів, що закладені в ціну товарів. Оскільки ставки цих податків і платежів є пропорційними, то фіскальне навантаження від них є більшим для громадян з низькими доходами, і частка таких неминучих витрат зменшується зі збільшенням доходу.

Низька соціальна ефективність податкових знижок та податкових соціальних пільг зумовлена інституційними чинниками.

Податковий кодекс передбачає перелік витрат, які можуть бути підставою для надання податкових знижок, що зменшують оподатковуваний дохід платника податку за наслідками звітного податкового року: частина суми процентів, сплачених за іпотечним кредитом або витрат на будівництво житла, а також суми коштів, витрачених на оренду житла особами, які мають статус ВПО; суми коштів або вартість майна, перераховані (надані) у вигляді пожертвувань або благодійних внесків; суми коштів, сплачених на користь вітчизняних закладів освіти та охорони здоров'я усіх форм власності; суми витрат на сплату страхових платежів; суми витрат на оплату допоміжних репродуктивних технологій та оплату вартості державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини; суми коштів, сплачених платником податку у зв'язку із переобладнанням транспортного засобу [3]. Проте існуючі обмеження значно знижують соціальний ефект від надання таких знижок. Наприклад, оплата навчання у більшості державних закладів середньої освіти має форму благодійних внесків і може становити значну частку в структурі витрат платника податку, проте законодавством визначено, що податкова знижка у зв'язку зі сплатою благодійних внесків (які насправді у цьому випадку фактично є платою за навчання) надається в розмірі, що не перевищує 4 % від суми загального оподатковуваного доходу особи у звітному році [4]. Для батьків дітей з особливими потребами, які не є інвалідами (діти з синдромом браку уваги і гіперактивності, легкими розладами аутистичного спектру, легкими психічними розладами та ін.), які оплачують корегування поведінки своїх дітей у спеціалізованих недержавних закладах, взагалі не передбачено податкових знижок.

Водночас у розвинених країнах практично будь-які витрати батьків на інтелектуальний та фізичний розвиток дітей держава може вважати підставою для податкових вирахувань. Цим самим досягається дві цілі -- збільшення приватних вкладень у людський капітал та економічне стимулювання розвитку сфери товарів і послуг для дітей.

Найбільшою вадою вітчизняної системи податкових знижок є ускладнена організація їх надання, оскільки порядок надання компенсацій із сум сплаченого доходу не пов'язаний з порядком сплати податку на нього. Так, за більшість платників податків з доходу фізичних осіб, найманих працівників, зазначений податок сплачує роботодавець одночасно з нарахуванням заробітної плати, тоді як підставою для нарахування податкової знижки є подання річної податкової декларації із зазначенням конкретних сум до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику [5]. Водночас якість надання роз'яснень щодо порядку документального підтвердження прав на податкову знижку та подання податкової декларації, яку за чинним законодавством мають проводити відповідні органи [6], залишається незадовільною. Тому в умовах низької податкової грамотності населення та відсутності обов'язкового декларування доходів для багатьох категорій найманих працівників більшість громадян не використовують своє право на отримання податкових знижок.

Ще менш ефективною з точки зору вирівнювання доходів є система соціальних пільг, головним чином через неадекватні поточній ситуації на ринку праці обмеження щодо розміру доходу, до якого може бути застосована податкова соціальна пільга. Так, статтею 169.1.1 Податкового кодексу України передбачено, що будьякий платник податку може мати податкову соціальну пільгу в розмірі 50 % від розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня поточного року, помноженого на коефіцієнт 1,4 та округленого до 10 грн [7].

За чинним законодавством мінімальна заробітна плата прив'язана до фактичного прожиткового мінімуму, а право на отримання податкової соціальної пільги -- до встановленого законом прожиткового мінімуму. Відтак такою пільгою може скористатися лише незначна частка працівників, які отримують заробітну плату, що нижча встановленого законом мінімуму (у березні 2019 р. -- 6,9 % [1]), або низькооплачувані працівники, зайняті на умовах неповного робочого дня. При цьому особи, які отримують заробітну плату в межах мінімальної, сплачують податок на доходи фізичних осіб за стандартною ставкою. Відповідно, після погашення своїх податкових зобов'язань вони мають дохід, нижчий за гарантований дохід від зайнятості.

Законом також передбачено, що батьки, які утримують двох або більше дітей віком до 18 років, мають податкову соціальну пільгу (у розмірі 50 % від прожиткового мінімуму для працездатної особи [8], проте при цьому право на таку пільгу мають лише особи з украй низькими граничними доходами, який розраховується як добуток встановленого законом прожиткового мінімуму, коефіцієнта 1,4 та кількості дітей [9]). Звичайно, батьки, які мають одну дитину, можуть скористатися податковою соціальною пільгою, що надається всім працівникам на загальних підставах. Утім у податковому законодавстві варто було би передбачити той факт, що дочки й сини до 23 років у випадку, якщо вони продовжують навчання, усе ще перебувають на утриманні батьків [10]. Проте відповідно до діючої норми Податкового кодексу, після того як старшій дитині (старшим дітям) виповниться 18 років, батьки автоматично втрачають податкову соціальну пільгу на дітей.

Як і з податковими знижками, податкові соціальні пільги не призначаються автоматично, а мають бути встановлені за заявою на ім'я роботодавця, який сплачує податки на доходи за своїх працівників.

Вітчизняне законодавство не передбачає підстав для застосування сімейного оподаткування. У той час як від оподаткування звільнені деякі види доходів, які отримують далеко не нужденні люди (зокрема, довічні плати за звання дійсного члена та члена-кореспондента НАНУ та Національних галузевих академій [11] або суми доходів, отриманих у вигляді процентів, що нараховані на державні цінні папери [12]), навіть працівники з низькими доходами не мають можливості зменшити свої податкові зобов'язання у зв'язку з наявністю утриманців у домогосподарстві, яке вони очолюють. Крім дітей, на яких законодавством передбачено незначні податкові соціальні пільги, до утриманців можуть належати непрацездатні батьки, дружина, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною, непрацездатні або тимчасово непрацездатні члени сім'ї, безробітні та особи, які опинились у складних життєвих обставинах.

Не викликає сумніву, що сімейне оподаткування, за якого розмір оподатковуваного доходу розраховується як середнє значення доходу працюючого члена родини (що, відповідно, впливає на ставку податку) має найбільший сенс застосування в країнах, де доходи фізичних осіб оподатковуються за прогресивною шкалою, проте чинне українське законодавство має передбачати певне зменшення оподатковуваної бази для осіб, на утриманні яких перебувають члени їхніх сімей.

Отже, незважаючи на наявність соціальних знижок і пільг, чинна податкова система України не є дієвим інструментом встановлення соціальної справедливості. Внесення певних змін до законодавства дозволить підвищити соціальну спрямованість податкових вирахувань, проте, допоки в країні не буде впроваджене прогресивне оподаткування доходів фізичних осіб, з точки зору ефективного перерозподілу суспільних благ такі заходи не будуть мати вирішального значення.

Однією з головних економічних підстав для введення прогресивного оподаткування фізичних осіб є значна диференціація доходів від зайнятості. Так, у квітні 2019 р. середня зарплата в найбільш високооплачуваній галузі зайнятості (інформація та комунікації) перевищувала середню зарплату у найбільш низькооплачуваній (тимчасове розміщування і організація харчування) у 3,1 раза, а заробітну плату в такій соціально важливій і масштабній за кількістю зайнятих сфері як охорона здоров'я -- понад як утричі [1]. Водночас зарплати керівників державних підприємств у 4--6 десятків разів (!) перевищують середню заробітну плату по країні [13].

Оскільки доходи від зайнятості становлять переважну частину доходів домогосподарств, що обкладаються податками (у 2018 р. заробітна плата становила 47,4 % доходів домогосподарств, прибуток та змішаний дохід -- 17,6 %, доходи від власності -- 2,6 %, соціальні допомоги та інші поточні державні трансферти, що переважно не підлягають оподаткуванню, -- 32,4 % [1]), то саме у сфері оплати праці й має відбуватися найбільш значне коригування доходів різних верств населення.

Як і будь-який інший інструмент державного управління, прогресивна шкала оподаткування має свої переваги і вади.

До головних переваг прогресивної шкали оподаткування належать:

Соціально справедливий розподіл доходів, що є стимулом до підвищення економічної активності та зайнятості, знижує необхідність значної державної соціальної підтримки працюючого населення, підвищує споживчий попит і норми заощаджень, сприяє збільшенню приватних вкладень у людський капітал, є безумовним чинником встановлення суспільної злагоди.

Зміщення податкового навантаження з менш забезпечених на більш забезпечені верстви населення, що може супроводжуватися загальним збільшенням доходів бюджету, якщо це буде закладено у ставках податків. Перерозподіл приведе до зменшення розмірів державної соціальної допомоги (у т. ч. житлових субсидій), потреба виплати якої працівникам з низькими доходами виникає внаслідок невиправдано високого податкового навантаження відносно їхнього дискреційного доходу. У такому разі додатковою мотивацією до зайнятості й переходу до формального ринку праці буде впевненість працівників у можливості забезпечувати себе і свою родину засобами чесної винагороди за працю.

Підвищення престижності суспільно корисних видів трудової діяльності, що не передбачають високої матеріальної винагороди -- наукової роботи, зайнятості у галузі освіти, медицини, просвітницької та соціальної роботи, благодійної та правозахисної діяльності, захисту навколишнього середовища.

Зменшення різниці між дискреційними доходами осіб з однаковим рівнем освіти у різних сферах зайнятості, що є вкрай важливим для вітчизняного ринку праці, на якому працівники з вищою освітою становлять переважну більшість у таких низькооплачуваних видах економічної діяльності, як освіта, медицина, державне управління, соціальна робота. Здатність держави ефективно перерозподіляти доходи у такій ситуації є наочною інтерпретацією суспільного уявлення про справедливість, що справляє значний вплив на соціальну і професійну самоідентифікацію населення, особливо молоді. Саме підвищення реальних доходів від зайнятості високоосвічених працівників може стати основою для формування середнього класу в Україні, адже практично в усіх країнах, як розвинених, так і тих, що розвиваються, саме наявність високого рівня освіти є запорукою отримання гідного доходу від зайнятості.

Гармонізація вітчизняної податкової системи з податковим законодавством європейських країн, переважна більшість яких (усі, за винятком Румунії, Чехії та країн Балтії, які мають приховану прогресію у вигляді значних неоподатковуваних мінімальних доходів) використовує прогресивне оподаткування фізичних осіб. Більше того, такий спосіб оподаткування закріплено в конституціях деяких країн Європи (Італія, Ліхтенштейн).

До вад прогресивної шкали оподаткування частіше за все зараховують підвищення ризику тінізації доходів, особливо високодохідних верств населення, та ускладнення в адмініструванні податку на доходи фізичних осіб.

Як аргументацію на користь перебільшення першої загрози можна навести результати численних досліджень, здійснених у РФ, де більшість економістів зійшлися на думці, що введення пропорційної шкали оподаткування не допомогло легалізувати доходи від зайнятості [14]. Так, аналіз статистичних даних щодо рівня оплати праці у РФ свідчить про те, що після введення пропорційної шкали оподаткування (у т. ч. з метою детінізації доходів від зайнятості) рівень прихованої зарплати не падав нижче 36 % від загального фонду оплати праці (а в 2011--2013 рр. у середньому становив 40 % від фонду оплати праці [15]). Багато дослідників роблять висновок про те, що основним чинником поширення тіньового ринку заробітної плати є наявність законних можливостей для мінімізації оподаткування.

Стосовно адміністрування, то не викликає сумнівів, що ускладнення процесу нарахування податку вимагатиме підвищення зусиль з боку контролюючих органів. Так само платники податку -- фізичні особи будуть вимушені проходити додаткові процедури у зв'язку з його сплатою. Проте на сьогодні в Україні вже склалися об'єктивні організаційно-фінансові передумови для ведення прогресивного оподаткування фізичних осіб.

По-перше, йдеться по успішне апробування широкими категоріями громадян (приватними підприємцями, державними службовцями, декларантами майнового стану і доходів за рік за підсумками річного декларування) новітніх технологій електронного формування та подання податкової звітності через «Електронний кабінет платника», що мають бути застосовані при всеохоплюючому декларуванні доходів. Крім того, корисних навичок із здійсненням електронного декларування з 2016 р. набули всі державні службовці та інші особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

По-друге, введення всеохоплюючого декларування доходів дозволить платникам податків повноцінно користуватися податковими знижками і соціальними пільгами, стимулюватиме їх до участі у формальному ринку праці, сприятиме поширенню цифрових технологій у галузі публічних послуг, підвищить рівень податковофінансової грамотності населення та спростить державний контроль над сплатою податків. Побічно всеохоплююче декларування доходів матиме позитивний соціальний ефект у вигляді більш відповідальних стосунків між громадянами і державою, оскільки формуватиме в перших відповідальну психологію платників податків, які мають право здійснювати контроль над їх використанням та вимагати поліпшення якості публічних послуг за сплачені кошти.

Висновки та рекомендації

Варто зазначити, що сучасні інструменти прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб дозволяють уникати дискримінації в процесі оподаткування. Йдеться про багатоступеневу прогресію, за якої податок зростає лише на ту частину доходу, яка перевищує верхню межу попереднього ступеня. Такий підхід не створює демотивації для підвищення власного доходу (яка часто виникає в осіб, які мають доходи, близькі до верхньої межі певного розряду в умовах простої підрозрядної прогресії), є простим у застосуванні для платників податків, які самостійно можуть визначати їхній розмір, дозволяє застосовувати податкові знижки та сімейне оподаткування.

У зв'язку з цим Міністерству фінансів України та Міністерству соціальної політики України доцільно розробити та подати до Верховної Ради України зміни до Податкового кодексу України, спрямовані на підвищення соціального ефекту сучасних інструментів вирівнювання доходів, а саме:

¦ встановлення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян від зайнятості на рівні мінімальної заробітної плати;

¦ зняття для внесків до благодійних фондів освітніх установ обмеження щодо розміру податкової знижки, що діє для благодійних платежів;

¦ розширення переліку послуг для дітей, сплата за які може бути підставою для надання податкової знижки;

¦ суттєве збільшення розміру податкових соціальних пільг для сімей з дітьми; поширення цих пільг на батьків, у яких діти віком до 23 років продовжують навчання;

¦ встановлення додаткових податкових соціальних пільг для працівників, які мають членів сімей на утриманні (розмір може бути різним для різних категорій утриманців).

Важливим практичним завданням у реформуванні податкового законодавства є також розробка прогресивної багатоступеневої шкали оподаткування доходів фізичних осіб, що передбачала би наявність неоподатковуваного мінімуму доходів громадян від зайнятості на рівні мінімальної заробітної плати, а також спеціальні ставки податків, що можуть використовуватися для сімейного оподаткування. Останнє запрацює повноцінно тільки в разі упровадження всеохоплюючого декларування доходів громадян після ухвалення відповідного закону.

оподаткування доход фізичний

Список використаних джерел

1. Державна служба статистики України : офіц. сайт. URL: http://www.ukrstat.org.ua (дата звернення: 22.09.2019).

2. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-

17 (дата звернення: 22.09.2019).

3. Податковий кодекс України. Ст. 166.3. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 22.09.2019).

4. Податковий кодекс України. Ст. 166.3.2. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 22.09.2019).

5. Податковий кодекс України. Ст. 166.1.2. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 22.09.2019).

6. Податковий кодекс України. Ст. 166.5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 22.09.2019).

7. Податковий кодекс України. Ст. 169.4.1. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 22.09.2019).

8. Податковий кодекс України. Ст. 169.1.2. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 22.09.2019).

9. Податковий кодекс України. Ст. 169.4.1. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 22.09.2019).

10. Сімейний кодекс України. Ст. 199. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 (дата звернення: 22.09.2019).

11. Податковий кодекс України. Ст. 165.1.1 в). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 22.09.2019).

12. Податковий кодекс України. Ст. 165.1.2. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 22.09.2019).

13. Скільки заробляють керівники державних компаній: ТОП -- 30. URL: https://24tv.ua/skilki_zaroblyayut_ kerivniki_ derzhavnih_kompaniy_top_30_n1138786 (дата звернення: 22.09.2019).

14. Налоговые реформы: Теория и практика : монография / под ред. И. А. Майбурова, Ю. Б. Иванова. М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2010. 463 с.

15. Греков И. Е., Сенина О. В. О несостоятельности доводов сторонников плоской шкалы налога на доходы физических лиц. Финансы и кредит. 2015. № 30. С. 18--28.

References

1. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy: ofitsiinyi sait [Official site of the State Statistics Service of Ukraine]. (n. d.). www.ukrstat.org.ua. Retrieved from http://www.ukrstat.org.ua (viewed 22.09.2019) [in Ukrainian].

2. Podatkovyi kodeks Ukrainy vid 2 hrudnia 2010 r. № 2755-VI [Tax Code of Ukraine of December 2, 2010 № 2755VI]. (n. d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (viewed 22.09.2019) [in Ukrainian].

3. Podatkovyi kodeks Ukrainy St. 166.3 [Article 166.3 of the Tax Code of Ukraine]. (n. d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (viewed 22.09.2019) [in Ukrainian].

4. Podatkovyi kodeks Ukrainy. St. 166.3.2 [Article 166.3 of the Tax Code of Ukraine]. (n. d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (viewed 22.09.2019) [in Ukrainian].

5. Podatkovyi kodeks Ukrainy. St. 166.1.2 [Article 166.3 of the Tax Code of Ukraine]. (n. d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (viewed 22.09.2019) [in Ukrainian].

6. Podatkovyi kodeks Ukrainy. St. 166.5 [Article 166.3 of the Tax Code of Ukraine]. (n. d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (viewed 22.09.2019) [in Ukrainian].

7. Podatkovyi kodeks Ukrainy. St. 169.4.1 [Article 166.3 of the Tax Code of Ukraine]. (n. d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (viewed 22.09.2019) [in Ukrainian].

8. Podatkovyi kodeks Ukrainy. St. 169.1.2 [Article 166.3 of the Tax Code of Ukraine]. (n. d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (viewed 22.09.2019) [in Ukrainian].

9. Podatkovyi kodeks Ukrainy. St. 169.4.1 [Article 166.3 of the Tax Code of Ukraine]. (n. d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (viewed 22.09.2019) [in Ukrainian].

10. Simeinyi kodeks Ukrainy. St. 199 [Article 199 of the Family Code of Ukraine]. (n. d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 (viewed 22.09.2019) [in Ukrainian].

11. Podatkovyi kodeks Ukrainy St. 165.1.1 v) [Article 165.1.1 c) of the Tax Code of Ukraine]. (n. d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (viewed 22.09.2019) [in Ukrainian].

12. Podatkovyi kodeks Ukrainy St. 165.1.2. [Article 166.3 of the Tax Code of Ukraine]. (n. d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (viewed 22.09.2019) [in Ukrainian].

13. Skilky zarobliaiut kerivnyky derzhavnykh kompanii: TOP-30 [How many heads of state-owned companies earn: TOP-30]. (n. d.). 24tv.ua. Retrieved from https://24tv.ua/skilki_zaroblyayut_kerivniki_derzhavnih_ kompaniy_ top_30_n1138786 (viewed 22.09.2019) [in Ukrainian].

14. Maiburov, I. A., & Ivanov, Yu. B. (Eds.). (2010). Nalogovyie reformy: Teoriia i praktika [Tax Reforms: Theory and Practice]. Moscow: Yuniti-Data [in Russian].

15. Grekov, I. E., & Senina, O. V (2015). O nesostoiatelnosti dovodov storonnikov ploskoi shkaly naloga na dohody fizicheskih lits [On the insolvency of the arguments of supporters of a flat tax on personal income tax]. Finansy i kredit -- Finance and Credit, 30, 18--28 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru