Передумови формування фінансової буржуазії в Білорусі (друга половина XIX століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет цивільного захисту МНС Білорусі

Передумови формування фінансової буржуазії в білорусі (друга половина XIX ст.)

В.А. Карпієвич Кандидат історичних наук, доцент

Анотація

У статті розглядається становлення фінансової буржуазії в Білорусі в другій половині 19 ст. Автор розглядає процес створення та функціонування білоруських банківських установ, у статті розглядає діяльність виключно комерційних фінансових установ, що належать місцевим жителям, оскільки дає найкраще уявлення про формування місцевої фінансової буржуазії. На основі аналізу статистичних даних розглянуто основні тенденції розвитку фінансової сфери Білорусі, досліджено передумови виникнення фінансової буржуазії та її соціальний склад у другій половині XIX століття на білоруських землях. .

Ключові слова: фінансова буржуазія, фінансові установи, банки, міські банки, комерційні банки, банківські контори, кредит.

Abstract

Karpiyevich V. PRECONDITIONS FOR THE FORMATION OF THE FINANCIAL BOURGEOISIE IN BELARUS (the second half of the XIX century)

The article deals with the formation of the financial bourgeoisie in Belarus in the second half of the ХІХ century. The author investigates the process of creation and functioning of Belarusian banking institutions. The article focuses on the activities of commercial financial institutions owned by local residents which helps to get a clear idea of the formation of the local financial bourgeoisie. Considering statistical data the basic tendencies in the development of the financial sector of Belarus, the preconditions for the emergence of the financial bourgeoisie in the Belorussian lands in the second half of the ХІХ century and its social composition are studied.

Keywords: financial bourgeoisie, financial institutions, banks, city banks, commercial banks, bank offices, credit.

Вступ

Протягом ХІХ ст. на території Білорусі відбувався процес, який мав кардинально змінити суспільство. Це було в другій половині ХІХ ст. встановлюються нові економічні та соціальні відносини. Цьому певною мірою сприяли скасування кріпосного права та початок буржуазних реформ, які, хоча й із запізненням, не відбулися на білоруських землях у повному обсязі. Результатом цих реформ має стати сучасне буржуазне суспільство на чолі з представниками нового злиття - буржуазією. Сила, яку мають акумулювати представники різних верств і категорій бізнес-класу, інтелігенції та бюрократії. Фактично стати новою правлячою елітою нового суспільства, як це сталося в ряді європейських країн. Однак у Російській імперії, в тому числі в Білорусі, цей процес так і не був завершений.

Однак у другій половині ХІХ ст. на білоруських землях почався процес буржуазного формування. Серед численних представників нового класу виділялася фінансова буржуазія. Її роль у соціально-економічному житті була особливою. Тому важливим питанням у вивченні буржуазії в Білорусі є питання значення передумов формування фінансової буржуазії у другій половині ХІХ ст.

Основна частина

Проблема становлення та розвитку фінансової системи Білорусі в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. знайшли своє відображення в ряді праць білоруських дослідників (Є. Р. Іофе, Ю. Л. Грузицький, К. А. Драздова, А. Л. Кіштімау, А. М. Баюра та ін.). У своїх працях вони переважно досліджували створення кредитно-фінансових установ у Білорусі та їхній внесок у розвиток економіки. Проблема формування фінансової буржуазії, по суті, залишилася поза межами дослідження.

Розвиток торгівлі та промисловості Білорусі потребував значних коштів. Фактично до кінця 60-х рр. XIX ст тут не було значної кредитної установи. Білоруські губернатори неодноразово вказували у своїх звітах, що місцевий кредит тут розвинений дуже слабо і не може задовольнити потреби населення. Тому відкриття фінансових установ у білоруських губерніях стало справою часу. банківський фінансовий буржуазія

Протягом ХІХ ст. На території Російської імперії існували кредитно-фінансові установи різних типів: міські та комерційні банки та їх філії, Державний банк та його відділення, спеціалізовані класові банки (дворянські, селянські, купецький та ін.), а також різноманітні банківські контори, кредитні спілки, ощадні каси тощо. Багато з них виникли за рахунок представників різних заможних верств населення, які стали частиною нового класу суспільства, що сформувався протягом ХІХ - початку ХХ ст. А саме вони склали основу фінансової буржуазії. У Білорусі цей процес відбувався повільніше, ніж в основних економічних центрах імперії, оскільки білоруські землі суттєво сприяли розвитку більшості губерній європейської частини Росії.

Першою місцевою кредитною установою в Білорусі був Гомельський міський банк, який розпочав свою діяльність у 1870 р. І хоча статутний капітал банку був досить скромним, лише 20 тис. крб., його вистачило для початку його діяльності [1, с. 224]. Банк почав активно залучати вклади, заохочуючи населення на той час значною процентною ставкою (від 5 до 8%). Вже на початку 1877 р. Гомельський міський банк зміг накопичити понад 100 тис. крб., а залишок довести до 275,5 тис. крб. Банку вдалося збільшити особистий капітал до 44,5 тис. крб. [2, с. 114-118].

Слідом за Гомельським міським банком у 1873 році був заснований Мінський комерційний банк. 21 жовтня 1873 р. міністр фінансів Російської імперії М.Х. Рейтарн затвердив статут Мінського комерційного банку, який почав роботу приблизно через півроку. Засновниками банку були поміщики У.Д. Севастьянов, барон А.Я. Урангель, Л.А. Ванькович, мінські купці першої гільдії З.Я. Гурвич, Г.Г. Лур'є, В.З. Рапапорт, пінські купці другої гільдії С.А. Лур'є та Є.А. Лязберг, брати І. і С. Лур'є, комерційний радник М. Полежаєв, С.П. Єлісєєв, ризький купець першої гільдії Л.ф. Нойшелер [3, с. 4].

Відразу після відкриття банк став одним з найбільших у Білорусі. Його загальний оборот у 1874 р. становив 6 025,5 тис. крб., у 1875 р. -- 4 880 тис., у 1876 р. -- 3 901 тис. [4, 1874 р., розд. І, с. 42; за 1875 р. сек. І, с. 28; 5, розд. І, с. 18]. Однак спочатку діяльність банку була не дуже успішною. У 1875 р. правління змушене було зменшити статутний капітал банку з 1,5 млн. рублів до 1 млн. [6, с. 31]. Вже в 1876 р. капітал банку становив до 500 тис. карбованців [7, с. 316]. Протягом 80-х років. діяльність банку була успішнішою і його оборотні кошти досягли в 1887 р. 13 860,7 тис. крб. [8, с. 21]. Промисловий підйом наприкінці ХІХ ст. викликало зростання попиту на гроші, що дозволило Мінському комерційному банку розширити свою діяльність і збільшити капітал: у 1896 р. -- до 750 тис. крб., у 1897 р. -- до 1 млн. крб.

Місцеве населення активно користувалося послугами цього банку, особливо наприкінці століття. За статистикою, сума зареєстрованих векселів з 1885 по 1900 рік зросла майже в 20 разів: з 764,6 тис. крб. до 13708 тис. [6, с. 30-31; 9, розділ І, с. 26; Відділ V, с. 48-51, 54-55, 58-59]. Крім того, у 1895 р. банк відновив видачу позик під заставу товарів, яка була припинена на початку 80-х років. XIX ст За останні п'ять років ХІХ ст. зросла сума позик. чотири рази. Зазначимо, що загальний дохід банку також зростає. Загалом про ефективність діяльності Мінського комерційного банку свідчить те, що вартість його акцій на фінансових біржах зросла наприкінці століття. Так, у 1894 р. середня ціна однієї акції становила 250 крб., у 1895 р. -- 300, а в 1899 р. -- 325 крб. [9, розділ І, с. 72; Розділ IV, с. 61].

Банк активно розширював сферу діяльності не лише в провінції, а й мав відділення в інших містах імперії. У 1890 р. їх було 5 - у Лібаві, Ромнах, Гомелі, Канатопі, Козлові. Їх загальний залишок цього року склав 1179,2 тис. крб. [10, с. 590]. Всього наприкінці ХІХ ст. банк мав 11 відділень. Тоді ж у Білорусі виникли міські громадські банки: окрім Гомельського банку були відкриті в Полоцьку (1874) та Вітебську (1882).

У другій половині XIX ст. в Білорусі починають працювати відділення різних комерційних банків імперії. Так, Московський міжнародний торговий банк мав філії у Вітебську та Бресті; Орловський комерційний банк - у Гомелі, Орші та Бобруйську; Російська торгівля - у Гродно; Санкт-Петербург-Азов - у Мінську. Крім комерційних закладів у Білорусі в 1872 р. з'явилися філії сатанинських банків: у всіх губерніях діяли відділення Вільнюського земельного банку; До складу Московського земельного банку входили також Мінська, Могильовська та Вітебська губернії; Гродненська губернія - у сфері Санкт-Петербурзько-Тульської [6, с. 34, 46, 54, 60, 84, 90, 96].

Наприкінці століття Мінський комерційний банк займав перше місце серед місцевих фінансових установ. Його послугами активно користувалися як місцеве населення, так і жителі інших провінцій. У 1899 р. банк випустив векселі на 15,9 млн. крб., що трохи менше, ніж Мінське відділення Держбанку. При цьому було видано позик на товари на суму 10,2 млн. крб., а загальний прибуток банку становив 647,6 тис. крб. [9, розділ IV, с. 48-59].

Операції інших місцевих банків були значно нижчими. Так, три міські публічні банки - Вітебський, Гомельський та Полоцький - випустили векселі на загальну суму 677,3 тис. крб., а також позики під цінні папери на 76,5 тис. та 33,9 тис. крб. - на цінні речі та товари [11, с. 452-463].

Більш активні, ніж ці банки, діяли на місцевому фінансовому ринку і переваги взаємного кредиту. У 1898 році членами 7 товариств була 2741 особа. У цьому ж році цими підприємствами було видано векселі на 2,2 млн. крб., а також кредити на цінні папери на 165,4 тис. і на товари на 43,3 тис. крб. Крім того, Мінське міське кредитне товариство у тому ж році видало позик на 1,4 млн. крб. [12, с. 1-289; 13, с. 1-399].

Крім банків, у Білорусі існували різні банківські контори та будинки. Наприкінці 90-х рр. XIX ст Великих контор було 7: у Мінській та Могильовській губерніях -- 7, Гродненській -- 11, Вітебській -- 4. В Ашмянському повіті Вільнюської губернії також була одна контора [14, с. 163]. Їхні позики активно використовували дрібні та середні торговці, для яких кредит у комерційних банках був недосяжним.

Значну роль у кредитуванні населення відігравали різноманітні позичково-ощадні банки та компанії, що діють при органах місцевого самоврядування та інших установах. У 1889 р. в Мінській губернії були відкриті ощадні каси при поштових і телеграфних конторах. У 1895 р. їх кількість досягла 73. Вартість депозитів у касі цього року становила 1110,4 тис. крб. і залишалася на цьому рівні до кінця століття [15, с. 34-35]. У Могильовській губернії в 1880 р. діяло 137 позичково-ощадних кас, а в 1900р. - 158 [16, с. 41; 17, с. 50-51]. Проте в цілому діяльність цих фондів не могла певною мірою задовольнити потреби в кредиті, особливо селянських мас і міської бідноти. У 1896 р. у Гомелі було відкрито Миколаївський селянський банк, але в 1897 р. їм було видано на торгівлю та розвиток лише 3% від загальної суми позик, у 1898 р. - 8% [14, с. 166]. Позиками філій Дворянського і Селянського земельних банків у Білорусі могли користуватися лише православні, що значно обмежувало задоволення кредитних потреб значної частини населення.

Всього наприкінці ХІХ ст. У Білорусі діяло 26 банківських установ. Серед них, окрім уже згаданих, було 7 товариств взаємного кредиту, а з 1897 р. у Мінську почало діяти міське кредитне товариство.

Таким чином, створення мережі кредитних установ різного типу призвело до утворення Білорусі в другій половині ХІХ ст. фінансова буржуазія. Фінансова буржуазія Білорусі була неоднорідною за своїм складом і соціальним становищем.

Таким чином, біля джерел Мінського комерційного банку перебували не тільки великі землевласники (барон А.Я. Врангель, Л.А. Ванькович), а й представники фінансово-промислових кіл білоруських земель. Наприклад, мінський купець першої гільдії Г. Г. Лур'є був власником банківської контори і водночас торговим представником петербурзького монопольного об'єднання «Трикутник», його інтереси охоплювали не лише Мінськ, а й Варшаву, Дінабург. , Вітебськ, Харків та інші міста імперії. Брати І. та С. Лур'є мали в Пінську велику банківську контору, яка мала кілька відділень у південних губерніях імперії, а також володіли мануфактурним підприємством [18, с. 83-84].

Основні фінансисти другої половини ХІХ ст. були петербурзький купець 1-ї гільдії М.Я. Поляк і мінський купець 1-ї гільдії Є.Б. Вайсбрам. Оборот їхньої банківської контори в 1889 р. становив 9 млн. крб. Крім того, вони володіли двома лісопилками в Старих Дарогах і мали договір на постачання дров для Лібаво-Роменської залізниці. Не менш відомою була Мінська банківська контора купців 1-ї гільдії

З.С. Брауде, який виступав посередником між Московським земельним банком і місцевими поміщиками. Г.А. Ліфшиц мав у Мінську торговий дім і однойменний банк, філія якого також працювала в Лібаві. Відомими фінансистами Мінська та губернії були також Г.Ш. Iolas, L. Lurie та ін. [19, с. 40].

Серед гродненських фінансистів були М.М. Єльяшов, Д.Х. та S.H. Ландау, А.Ю. Вайсберг, І.Д. Вайсберг, І.І. Ламперт, Н.Д. Плоска, М.Ш. Франк, С.Л. Глікштейн, Н.Е. Лозінський, Ш.Л. Ставаровський, Г.Ш. Гурвич, Н.І. Вайнштейн, І.А. Книшевський та ін. [20, с. 196].

Наприкінці ХІХ ст. у Вітебську діяли банківські контори МЛ Гінзбург, І.А. Гінзбург, І. Вишняк, З.Ш. Найтингейл та ін. [21, с. 3].

У Могильові діяли банківські контори І. Цукермана та Д. Ш. Ратнер, В.В. Ульріх, І.І. Гінзбург, І.Н. Клябанова, Д.Х. Певзнер, Л.З. Шнеарсон. Наприкінці століття були відкриті окремі банківські контори в Бресті, Мозирі, Кобрині, Смаргоні, Гомелі, Полоцьку та інших містах. Гільдійські купці активно використовували свої капітали для здійснення кредитних операцій, а їхні послуги користувалися попитом у місцевих купців, промисловців та представників інших верств суспільства.

Висновок

Таким чином, аналіз різноманітних архівних, статистичних та інших матеріалів дає змогу стверджувати, що у другій половині ХІХ ст. склалися необхідні умови для формування фінансової буржуазії в Білорусі. Розвиток сільського господарства і промисловості, а також розширення торгової діяльності, пов'язаної насамперед з торгівлею лісом і хлібом, вимагали значних коштів. Тому політика уряду щодо відкриття фінансово-кредитних установ у білоруських губерніях принесла свої плоди. Через те, що уряд був обмежений у створенні державних кредитних установ, мережа комерційних банків Білорусі почала розширюватися. До кінця XIX ст. У Білорусі місцеві державні та комерційні банки, приватні банки, кредитні спілки та інші власники та акціонери цих фінансових установ становили основу фінансової буржуазії Білорусі, до якої входили місцеві цехові купці, деякі з яких були також власниками промислових підприємств. Деякі місцеві поміщики та чиновники також стали засновниками банківських установ. Хоча діяльність білоруських фінансистів була незначною в масштабах імперії, вони все ж зробили багато для розвитку капіталізму на білоруських землях.

Список використаних джерел

1. Русские банки. Справочные и статистические сведения о всех действующих в России государственных, частных и общественных кредитных учреждениях / сост. А.К. Голубев. (Год третий). - СПб.,1899. - 359 с.

2. Нацыянальны гістарычны архіў Беларусі (НГАБ). - Ф. 2912. - Воп. 1. - Спр. 16.

3. НГАБ. - Ф. 124. - Воп. 1. - Спр. 290.

4. Отчеты по операциям акционерных банков коммерческого кредита за 1874 и 1875 гг. - СПб., 1877. - 406 с.

5. Отчеты по операциям акционерных банков коммерческого кредита за 1876 г. - СПб., 1878. - 304 с.

6. Акционерное дело в России. - СПб. : Тип. М. М. Стасюкевича, 1897. - Вып. І. - Т 2. - IV, 145 с.

7. Экономика Белоруссии в эпоху империализма. 1900 - 1917 / [Под ред. Г. Т Ковалевского и др.]. - Минск : Изд. Акад. наук БССР, 1963. - 420 с.

8. Обзор Минской губернии за 1887 год. - Минск: Губ. тип., 1888. - 45 с., 11 табл.

9. Статистика краткосрочного кредита. Операции акционерных банков коммерческого кредита в 1894-1900 гг. / под ред. А. К. Голубева. - СПб. : Тип. В. Киршбаума, 1905. - 435 с.

10. Отчеты торговых и промышленных предприятий за 1890 г. // Вестник финансов, промышленности и торговли. - СПб., 1891. - Т. ІІ: Апрель - май - июнь.- С. 229 - 708.

11. Ежегодник Министерства финансов. - СПб., 1876. - Вып. VH. - 579 с.

12. НГАБ. - Ф. 1300. - Воп. 2. - Спр. 2.

13. НГАБ. - Ф. 1300. - Воп. 2. - Спр. 3.

14. Бейлькин, Х.Ю. Сельскохозяйственный рынок Белоруссии. 1861 - 1914 / Х.Ю. Бейль- кин. - Минск: Наука и техника, 1989. - 288 с.

15. Обзор Минской губернии за 1895 год. - Минск: Губ. тип., 1896. - 54 с., 12 табл.

16. Обзор Могилевской губернии за 1880 год. - Могилев, [1881]. - 41 c.; 8 табл.

17. Обзор Могилевской губернии за 1900 год. - Могилев: Могилев. губ. стат. ком., 1901. - 104 с.; 48 табл.

18. Грузицкий, Ю.Л. Минский коммерческий банк (1873-1912) / Ю.Л. Грузицкий // Финансы и кредит. - 2003. - № 1. - С. 83-89.

19. Иоффе, Э.Г. Кредитные учреждения Минска в конце XIX - начале XX века / Э.Г. Иоффе // Банкаўскі веснік / Нац. банк Респ.Бела- русь. - 1999. - № 14. - С. 38-40.

20. Баюра, а.Н. Развитие кредитно-банковских учреждений губернского города Гродно в конце ХІХ - начале ХХ вв. / А.Н. Баюра // Гродна і гродзенцы: дзевяць стагоддзяў гісторыі / рэдкал.: А.І. Антоненка, А. А. Каваленя, Я. А. Роўба (адк. рэд-ры) [і інш.]. - Гродна: ГрДУ2008. - С. 193-198.

21. НГАБ. - Ф. 1430. - Воп. 7. - Спр. 4231.

Размещено на Allbest.ru