Корпоративні фінанси: детермінанти успішного управління

Постановка проблеми

корпоративні фінанси управління

У постіндустріальному суспільстві основним драйвером конкурентних переваг економіки є людський капітал - джерело підприємницького таланту, ідей та інновацій. Відтак, розбудова економіки України, розв'язання її складних соціально-економічних проблем потребує підвищення якості кадрового забезпечення на усіх рівнях управління: державному, корпоративному.

Важливою цариною економічного управління є корпоративні фінанси, які в ринковій економіці відіграють визначальну роль у функціонуванні фінансової системи країни. Саме підприємницький сектор формує основні надходження в бюджет і є базою економічного розвитку суспільства, забезпечення соціальних стандартів життя населення.

Довгий час в Україні як у наукових дослідженнях, так і у сфері підготовки фахівців увага переважно акцентувалась на державних фінансах, що обумовлювалось командно-адміністративним підходом до управління економікою і відсутністю ринкових відносин, фактично унеможливлюючи застосування спеціальних механізмів управління фінансами на мікрорівні. Розвиток ринкової економіки обумовив необхідність дослідження методологічних основ і сучасного практичного інструментарію управління саме корпоративними фінансами як первинної ланки фінансової системи країни і підготовки фахівців цього напряму в системі вищої освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженню сутності, методів управління корпоративними фінансами присвячено багато праць закордонних авторів, значна кількість яких нагороджена Нобелівською премією з економіки. Попри те, що для України корпоративні фінанси - відносно новий напрям як у науці, так і практиці, питання щодо їх сутності, функцій, сучасних напрямів розвитку та викладання в університетах дискутуються недостатньо активно. Так, у працях В. Зимовця та О. Терещенка обґрунтовано сутність корпоративних фінансів як домінанти фінансової науки, систематизовано його функції та напрями дослідження [1], визначено сучасні тренди розвитку теорії та практики корпоративних фінансів [2]. У дослідженні В. Руденко сформульовано підхід до сутності корпоративних фінансів, систематизації його функцій та принципів на основі узагальнення закордонного досвіду та особливостей українського законодавства [3]. В. Федосов та Н. Рязанова розглядають корпоративні фінанси у взаємозв'язку з рухом капіталу та атрибутивною концепцією інформації [4], вивчають роль та особливості розвитку корпоративних фінансів у інноваційній економіці [5]. Проте потребують подальшого дослідження як сучасні проблеми корпоративних фінансів в Україні, вимоги ринку до фахівців з корпоративних фінансів, так і підходи до підготовки фахівців цього напряму.

Метою статті є ідентифікація сучасних тенденцій розвитку теорії та практики корпоративних фінансів, виокремлення основних векторів розвитку програм підготовки фахівців з цього напряму. Відповідно до поставленої мети в статті вирішено завдання з аналізу основних тенденцій розвитку теорії корпоративних фінансів, дослідження стану фінансової діяльності підприємств України та підходів до управління нею, аналізу досвіду Київського національного торговельно-економічного університету (КНТЕУ) з підготовки фахівців з корпоративних фінансів та пошуку шляхів вдосконалення цієї практики, що обумовило структуру статті.

Матеріали та методи. Дослідження, що ґрунтується на принципах системного підходу, здійснювалось з використанням методів дедукції та індукції, аналізу та синтезу в частині вивчення еволюції теорії корпоративних фінансів та практики підготовки фахівців цієї сфери; методів горизонтального, вертикального, порівняльного та коефіцієнтного аналізу, анкетування в частині вивчення стану управління фінансовою діяльністю підприємств України.

Результати дослідження

Теорія корпоративних фінансів вважається відносно молодою цариною економічної науки, що почала розвиватись на початку ХХ ст. Проте перші дослідження стосувались здебільшого норм ведення фінансової діяльності. Концептуалізація основних положень відбулась лише в середині ХХ ст., коли було опубліковано дослідження засад функціонування фінансового ринку, оцінювання грошових потоків, фінансових інструментів, підходів до формування капіталу.

Основний науковий базис теорії корпоративних фінансів обґрунтовано в межах американської школи, фахівці якої вважаються фундаторами цієї науки. Так, серед найбільш відомих концепцій можна виокремити сучасну портфельну теорію Г. Марковіца, концепції вартості та структури капіталу Ф. Моділ'яні та М. Міллера, теорії дивідендної політики Дж. Лінтнера, М. Міллера і Ф. Моділ'яні, теорію вартості грошей у часі та інвестиційних рішень І. Фішера, Дж. Хіршлейфа, концепцію взаємозв'язку рівня фінансового ризику та дохідності Ф. Найта, модель оцінки акцій і облігацій на основі їх дохідності Дж. Уіл'ямса, М. Гордона, модель оцінки капітальних активів У. Шарпа, модель оцінки опціонів Ф. Блека та М. Скоулза, Р. Мертона, Дж. Кокса і С. Росса, гіпотезу ефективності ринку Ю. Фама, концепцію агентських відносин М. Дженсена та У. Меклінга, арбітражну теорію ціноутворення С. Росса, концепцію асиметричної інформації С. Майерса і Н. Майджлафа, моделі фінансового забезпечення стійкого зростання підприємства Дж. Ван Хорна, Р. Хіггінса. Зазначені розробки вважаються "класичними" в теорії корпоративних фінансів, що є свідченням важливого внеску в розвиток сучасної економічної науки. Незважаючи на вагомий теоретичний доробок, теорія корпоративних фінансів є однією з динамічних наук, у межах якої постійно відбувається переосмислення окремих теоретичних положень, їх верифікація на практичне застосування та значимість, що обумовлюється суттєвими змінами умов господарювання, високим рівнем волатильності фінансових ринків та значною практичною спрямованістю цього наукового напряму. Це визначає появу нових напрямів дослідження в межах теорії корпоративних фінансів, зокрема: вивчення узгодженості фінансових інтересів різних стейкхолдерів у процесі фінансового управління, формування методологічних основ і практичних інструментів обґрунтування та реалізації фінансової стратегії, методів оцінювання, планування фінансового потенціалу підприємства, формування системи забезпечення фінансової безпеки, методологічні та практичні аспекти фінансового контролінгу, дослідження поведінкових аспектів у формуванні фінансових рішень (поведінкова теорія фінансів), вивчення впливу диджиталізації бізнесу на підходи до організаційного та інформаційного забезпечення процесу 18 управління корпоративними фінансами. Все це потребує переосмислення змісту управління фінансами підприємства, з огляду появи нових поглядів на сутність корпоративних фінансів, значимість та роль управління ними у забезпеченні ефективного довгострокового розвитку підприємства.

Дослідження та компаративний аналіз підходів до визначення сутності та змісту управління корпоративними фінансами (фінансового менеджменту, далі - ФМ) дало змогу виокремити декілька підходів до його тлумачення, які досить умовно можна розмежувати на функціональний, системний, процесний, інтегральний.

Функціональний підхід до визначення сутності ФМ набув поширення в англо-американській школі теорії корпоративних фінансів. На його засадах такі авторитетні дослідники проблем фінансового менеджменту, як Дж. Ван Хорн, Дж. Вахович (мол.) зазначають, що ФМ "полягає у діях по придбанню, фінансуванню та управлінню активами, що спрямовані на досягнення певної мети" [6, с. 20]. Особливістю зазначеної позиції є прагматизм підходу до визначення сутності ФМ, в межах якого автори фактично окреслюють основні функції, що реалізуються на підприємстві в межах управління фінансами. Такого підходу до визначення ФМ дотримуються Є. Брігхем [7], Р. Брейлі [8], Ч. Лі, Дж. Фіннерті [9]. Проте останні дещо уточнюють зміст шляхом конкретизації основних сфер фінансових рішень: інвестування, фінансування, дивідендних виплат та зазначають, що в результаті таких рішень має оптимізуватись ліквідність, зростання, частка ринку, прибутковість [9, с. 1-3]. У зазначеному трактуванні наголошується на впливі фінансових рішень на показники операційної діяльності (частка ринку, темп зростання), що підкреслює активний статус та значущість фінансового менеджменту в системі управління підприємством [10].

З позицій системного підходу визначають фінансовий менеджмент більшість вітчизняних науковців, зокрема І. Бланк тлумачить його як систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів підприємства і організацією обороту його грошових коштів [11, с. 55]. Аналогічне трактування змісту ФМ зустрічається в інших працях [12-13]. Особливістю та власне перевагою цього підходу є наголос на об'єкті ФМ, який, на відміну від функціонального підходу, подається розширено і передбачає його довільну деталізацію на окремі сфери прийняття рішень, з огляду на те, що з розвитком підприємництва, зміною умов господарювання з' являються додаткові питання, що потрапляють у поле зору фінансиста: антикризовий ФМ, формування фінансової стратегії тощо. З іншого боку, прибічники зазначеного підходу у визначенні ФМ також акцентують увагу на власній методології (принципах, методах), яка будується на основі знання основних закономірностей розвитку фінансів [10].

Системний підхід набув поширення серед французьких дослідників, але в дещо іншій інтерпретації. Зокрема, Б. Коласс визначає ФМ як комплекс рішень і дій щодо регулювання фінансових потоків підприємства відповідно до визначених цілей [14, с. 12]. Наголошується на прагматичних аспектах управління фінансами: ФМ визначається як вид управлінської діяльності, а як об'єкт виокремлюються матеріальна сторона та ознака фінансів - грошові потоки. Подібної точки зору дотримуються у своїх дослідженнях ряд інших французьких дослідників: Б. Сольнік [15], Ж. Шарро [16] та ін.

Процесний підхід визначає ФМ як процес обґрунтування фінансових цілей та здійснення впливу на фінанси за допомогою методів та важелів фінансового механізму для досягнення поставлених цілей.

Функціональний, системний та процесний підходи до визначення сутності ФМ не мають принципових концептуальних протиріч і відрізняються лише відправною точкою дослідження та ідентифікацією його змісту, наголосом на окремі аспекти управління фінансами.

Водночас, останнім часом з'являються більш широкі трактування змісту ФМ, що обумовлюється, з одного боку, посиленням його ролі та значенням в управлінні підприємством, а з іншого - ускладненням організаційних форм та способів підприємництва, кола питань, що вирішуються фінансовою службою [10].

Так, на думку П. Етрілла, всю управлінську діяльність на підприємстві умовно можна поділити на операційний менеджмент, стратегічний менеджмент та управління ризиками, що тісно пов'язані між собою. Відтак, окремі функціональні напрями управління можна віднести до однієї з визначених сфер менеджменту. Проте лише фінансовий менеджмент виокремлюється з-поміж інших видів управлінської діяльності та визначається як "діяльність із забезпечення операційного, стратегічного менеджменту та управління ризиками" [17, с. 5]. Таким чином, науковець відводить особливу роль ФМ, акцентуючи увагу на його забезпечувальному характері стосовно інших видів управління.

Подібну позицію декларують С. Рід, Х.-Д. Шойерман, зазначаючи, що сучасна модель ФМ має ґрунтуватись на концепції ділового партнерства, яка, на думку авторів, наразі є абсолютно недослідженою. Зміст такого підходу полягає у сервісному характері ФМ, який займається "підтримкою прийняття рішень". Такий підхід стає актуальним у світлі сучасної парадигми стратегічного менеджменту. Автори справедливо зазначають, що лише ФМ може встановлювати баланс між стратегічними ініціативами та "розумною обережністю" [18]. На такому значимому аспекті ФМ у сучасних умовах наголошує французька дослідниця А. Пезе [19]. На нових якісних характеристиках ФМ фокусує увагу французький науковець Р. Гоффін, а саме: необхідності узгодження стратегічних та поточних завдань, фінансових інтересів різних зацікавлених сторін, ускладненні роботи на фінансових ринках, реалізації системи заходів щодо нейтралізації фінансових ризиків на різних етапах діяльності підприємства [20]. При цьому наголошується на координуючій і провідній ролі ФМ у забезпеченні результативності та ефективності функціонування. Аналогічні ідеї містяться в працях Дж. Берка та П. Де Марзо [21], С. Брега [22], М. Мей [23].

Розширене трактування ФМ надається дослідницею А. Бобильо- вою, яка визначає його як "управління організацією за допомогою фінансів" [24, с. 7] і наголошує на інтегрованості ФМ у загальну систему управління, взаємозв'язку фінансів з усіма бізнес-процесами підприємства, з огляду на те, що вони проходять "фінансову перевірку та можуть бути мотивовані за допомогою фінансів". Таким чином, чітко простежується ідея особливого статусу та ролі ФМ, який забезпечує управління підприємством шляхом управління фінансовими відносинами [10].

За результатами аналізу підходів до визначення змісту фінансового менеджменту виокремлено його основні сутнісні характеристики в сучасних умовах [10]:

• це важливий функціональний напрям та складова загальної системи управління підприємством;

• його об'єктом є фінанси та фінансова діяльність підприємства, що визначає його особливу систему принципів, функцій та методів;

• має сервісний характер як відносно інших видів діяльності, так й інших функціональних напрямів управління;

• виконує роль інтегратора та координатора бізнесу, з огляду на те, що будь-які рішення мають фінансове обґрунтування; всі інформаційні потоки координуються з огляду на можливість та необхідність узагальнення у фінансових показниках діяльності (як звітних, так і планових);

• є одним з найбільш дієвих інструментів забезпечення фінансової безпеки (а відтак, і виживання) підприємства, його розвитку та збільшення цінності, з огляду на те, що саме фінансовий менеджмент найкраще узгоджує стратегічні та поточні рішення на підприємстві.

Таким чином, у сучасних умовах вбачається за доцільне застосовувати інтегральний підхід до визначення сутності фінансового менеджменту, який враховує окремі особливості функціонального, процесного та системного підходів, але поряд з цим віддзеркалює його нові особливості та прояви [10].

Підтвердженням правомірності такого підходу є і вимоги до фахівця з корпоративних фінансів, які висуваються сьогодні на ринку праці.

Так, серед основних компетентностей такого фахівця можна виокремити: знання спеціальних методів та технологій управління фінансами (бюджетування, фінансовий аналіз, тощо), знання вітчизняних та міжнародних стандартів фінансової звітності, вміння працювати з різноманітними пакетами програмного забезпечення, автоматизованими системами управління різного рівня, знання іноземної мови, орієнтацію у податковому законодавстві та нормативних актах, що регламентують фінансову діяльність підприємства, високий рівень компетентностей в інвестиційному аналізі, вміння стратегічно мислити та розробляти фінансове забезпечення стратегічного розвитку, навички анти- кризового менеджменту, розуміння бізнес-процесів підприємства, вміння працювати в команді та критично мислити.

Ефективне застосування основних інструментів управління фінансами позначається на фінансовому стані підприємства.

Дослідження фінансового стану підприємств України вказує на його недостатній рівень.

Так, оцінка коефіцієнта загального покриття свідчить про його недостатній рівень та негативну динаміку на підприємствах промисловості, будівництва, транспорту. Натомість, після стабільної негативної спадної тенденції у 2017 р. відбулось зміцнення платоспроможності на підприємствах сільського господарства, торгівлі та охорони здоров'я (табл. 1).

Таблиця 1. Коефіцієнт загального покриття підприємств України за видами економічної діяльності у 2012-2017 рр.

3. Rudenko, V. V. (2016). Korporatyvni finansy: sutnist' i osoblyvosti rozvytku v suchas- nyh umovah [Corporate finance: the essence and features of development in modern conditions]. Ekonomika i organizacija upravlinnja - Economics and management organization, 2(22), 247-253 (in Ukrainian).

4. Fedosov, V. M., & Rjazanova, N. S. (2013). Konceptual'ni pytannja teorii' korpora- tyvnyh finansiv [Conceptual questions of corporate finance theory]. Rynok cinnyh paperiv - Securities market, 3-4, 11-23 (in Ukrainian).

5. Krysovatyj, A. I., Fedosov, V. M., & Rjazanova, N. S. (2013). Korporatyvni finansy v konteksti vyklykiv suchasnoi' innovacijnoi' ekonomiky [Corporate finance in the context of challenges of the modern innovation economy]. Finansy Ukrai 'ny - Finance of Ukraine, 9, 7-20 (in Ukrainian).

6. Van Horn, Dzh. K., & Vahovich, Dzh. M. (ml.). (2004). Osnovy finansovogo menedzh- menta [Fundamentals of financial management]. 11nd ed. (Trans). Moscow: Vil'jams (in Russian).

7. Brighem, Ju., & Galenski, L. (1997). Finansovyj menedzhment [Financial management]. Vol. 1-2. (Trans). V. V. Kovaljov (Ed.). SPb.: Jekonomicheskaja shkola. (in Russian).

8. Brejli, R., & Majers, S. (1997). Principy korporativnyh finansov [Corporate finance principles]. (Trans). Moscow: Olimp-Biznes (in Russian).

9. Cheng, Li F, & Finnerti, Dzh. I. (2000). Finansy korporacij: teorija, metody i praktika [Corporate finance: theory, methods, and practice], (Trans). Moscow: INFRA-M (in Russian).