До питання про публічне адміністрування у сфері оподаткування аграрного сектору України

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про публічне адміністрування у сфері оподаткування аграрного сектору України

Гулак О.В.

доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України м. Київ, Україна

Сучасні стрімкі трансформаційні зміни, що повсякчас відбуваються в усіх сферах суспільної життєдіяльності, особливо гостро позначаються на фінансовій та податковій, які є своєрідною «кровоносною системою» для економіки країни, без ефективного функціонування якої важко уявити державу самостійною та незалежною.

На підтвердження та важливість означеного, особливо в умовах функціонування вітчизняного аграрного сектору, Коренюком П.І. зазначено, що «підтримка сталого економічного зростання - це складна соціально-економічна проблема, розв'язання якої потребує принципових змін у всіх сферах суспільного життя» [1, с. 237]. Активне ж використання в угоду економічному розвитку дещо стихійних сил ринку та конкуренції не є можливим без обґрунтованого встановлення системи обмежувальних та регулюючих елементів щодо запобігання негативному впливу ринку на державну економіку у цілому [1, с. 237]. Виходячи з чи не найбільшої ваги саме «аграрного сектору» в забезпеченні продовольчої безпеки, і не лише України, особливо в умовах стрімко-зростаючої кількості жителів нашої планети, що вимагає більш інтенсивної роботи аграріїв з вирощування продукції, її переробки та ефективного збуту, вбачається, що публічне адміністрування у сфері оподаткування аграрного сектору України є надзвичайно важливим та потребує вироблення системи дієвих регуляторів та оптимізаційних механізмів зі сторони держави [2]. Адже саме державна підтримка агропромислового сектору є запорукою його сталого розвитку й забезпечення продовольчої безпеки держави у цілому.

У профільному словнику-довіднику з публічного адміністрування, 2016 року видання, у розрізі вузького розуміння, «публічне адміністрування» розглядається як «професійна діяльність державних службовців, яка включає всі види діяльності, спрямовані на реалізацію рішень уряду, як міждисциплінарна академічна сфера, що базується на теорії та концепціях економіки, політичних наук, соціології, адміністративного права, менеджменту. У широкому ж сенсі, під «публічним адмініструванням» автори означеної праці розуміють всю систему адміністративних інститутів із ієрархічною побудовою, за допомогою якої відповідальність за виконання державних рішень спускається зверху донизу» [3, с. 128]. Разом з тим, навіть беручи до уваги більш повне розкриття змісту зазначеної нами категорії у широкому розумінні, найбільш важлива інституційна складова на сучасному етапі, якою є органи місцевого самоврядування, виключена із визначення популярного словника-довідника.

На противагу цьому, у науковій статті Авер'янова В.Б., датованій ще 2003 роком, чітко означена уся найбільш важлива інституційна складова системи публічного адміністрування з урахуванням органів місцевого самоврядування. Зокрема, під поняттям «публічна адміністрація», провідний вчений розуміє «сукупність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що підпорядковані політичній владі, забезпечують виконання закону та здійснюють інші публічно-управлінські функції» [4, с. 117].

«Публічне адміністрування» є багатоаспектною категорією, пов'язаною з такими невід'ємними структурними елементами як: влада, держава, політика та її формування й реалізація, публічне, державне та громадянське управління тощо. Відтак, «публічне адміністрування у сфері оподаткування аграрного сектору» є складним, багатоаспектним та мультиструктурним процесом відповідних публічних інституцій щодо забезпечення, організації й координації діяльності та функціонування підпорядкованих ланок і процесів, що на них покладені.

Публічне управління у сфері оподаткування здійснюється через систему податкового адміністрування, а саме: систему її невід'ємних та пов'язаних між собою елементів, до яких варто віднести: прогнозування й планування податкових надходжень; організацію та регулювання податкових відносин; здійснення податкового консультування; реалізацію податкового контролю; контроль за податковим боргом та повсякчасне впровадження сучасних технологій податкового адміністрування.

Науменко А.О. цілком слушно зазначає, що «система податкових пільг, яка діяла в Україні для аграрної галузі, останніми роками спричинила багато нарікань через свою низьку ефективність. Окрім того, у 2015 році змінилась система оподаткування, а у 2016 - система спеціального режиму ПДВ для аграріїв, зокрема, скорочено, переглянуто або зовсім скасовано значну частину податкових пільг підприємствам сільгоспвиробництва. Обраний країною шлях на євроінтеграцію також вносить корективи в цей процес» [5, с. 102-103]. Окрім того, науковець стверджує, що: «Мета сучасної аграрної політики нашої країни полягає в гарантуванні продовольчої безпеки країни, утвердженні пріоритетного розвитку агропромислового виробництва, створенні сучасного конкурентоспроможного агропромислового виробництва, виході на агропромисловий ринок світу. Безумовно, жоден із цих напрямів неможливо втілити в життя без державної фінансової підтримки розвитку аграрного сектору економіки. Згідно з українським законодавством питома вага видатків на фінансування сільського господарства має становити не менше 5% видаткової частини Державного бюджету» [5, с. 103]. Реальні ж обсяги фінансування далеко не досягають зазначених щойно показників.

За своєю сутністю, податкова система є найбільш важливим інструментом впливу держави на аграрні відносини, що об'єднує усю систему відповідних податків. Таким чином, оподаткування суб'єктів аграрної сфери є складовою аграрної політики держави у цілому.

Податки, при оптимальних формах та розмірах, є більш дієвими та у меншій мірі - такими, що стимулюють інфляцію, на відміну від інших державних фінансових важелів. На макрорівні ж, податковий вплив на сільгоспвиробництво постає одним з найбільш важливих методів непрямого регулювання відповідного роду цін.

Проблематика зниження податкового навантаження є надзвичайно актуальною протягом вже доволі тривалого часу. Втім, саме по собі зменшення податків лише спричинить недотримання коштів дохідної частини держбюджету. Відтак, важливим є системний підхід до цього питання та прозорі й максимально уніфіковані й адаптовані під особливості різних напрямків та умов агровиробництва правила, однаково застосовувані для усіх суб'єктів агросектору. Разом з тим, найбільш важливим постає питання справедливого розподілу податкового навантаження.

У розрізі означеного, дещо контроверсійним виглядає підписаний Президентом України після місячного зволікання Закон України про зниження ставки ПДВ на окремі види аграрної продукції, схвалений Верховною Радою України ще минулого року, який викликав запеклі суперечки в учасників аграрного ринку й неоднозначні оцінки експертів, оскільки може відчутно зменшити доходи держбюджету поточного року та спрямований на сприяння розвитку насамперед великих агрохо- лдингів. Зокрема, він передбачає, що при постачанні, експорті й ввезенні в Україну окремих видів сільгосппродукції ставка податку на додану вартість (ПДВ) має бути знижена з 20 до 14 %. Йдеться передусім про сировинні товари (пшениця, ячмінь, овес, жито, насіння соняшника, ріпак, кукурудза, льон, соєві, цукровий буряк, велика рогата худоба тощо), що переважно йдуть на експорт напряму чи через переробку та, здебільшого, не потрапляють до кінцевого споживача в Україні. Найбільш значна частка цих товарів є сировиною для товарів, експорт яких забезпечує Україні провідні місця на світових аграрних ринках і є «фондом» для забезпечення продовольчої безпеки нашої держави. Більш доцільним вбачається зміна самого ПДВ на товари кінцевого споживання або ж на аграрну продукцію, що є умовно готовою до вживання, наприклад, фрукти та овочі [6].

Виходячи з ваги саме «аграрного сектору» в забезпеченні продовольчої безпеки, і не лише України, особливо в умовах стрімко-зроста- ючої кількості жителів нашої планети, податкове адміністрування у вітчизняному аграрному секторі економіки є надзвичайно важливим та потребує вироблення системи дієвих регуляторів та оптимізацій- них механізмів зі сторони держави. Адже саме державна підтримка агропромислового сектору є запорукою його сталого розвитку й забезпечення продовольчої безпеки держави у цілому. Разом з тим, спрямування такої державної підтримки має стосуватись насамперед дрібних сільгосппідприємств та забезпечення відповідної інвестиційно - інноваційної платформи для розвитку вітчизняного аграрного сектору.

Література

публічне управління оподаткування аграрний

1. Коренюк П.І. Особливості податкового регулювання аграрного сектору. Гроші, фінанси і кредит. Випуск 20. 2018. С. 237-241.

2. Гулак О.В. Шляхи побудови ефективних державних інституцій: виклики сьогодення. Науковий вісник публічного та приватного права., 2015. № 2. С. 11-14.

3. Публічне управління та адміністрування : словник-довідник, укладачі:Руденко О.М., Шершньова О.В., Бакуменко В.Д.,Філіпова Н.В., Ткаленко Н.В. К.: Кондор-Видавництво, 2016. 178 с.

4. Авер'янов В.Б. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії. Право України. 2003. № 5. С. 117-122.

5. Науменко А.О. Тенденції та перспективи державної фінансової підтримки агропромислового комплексу України. Публічне управління і адміністрування в Україні. Випуск 10. 2019. С. 102-105.

6. Зануда А. ПДВ для аграріїв знизили. Чому виграють агрохолдинги та скільки втратить бюджет. ВВС NewsУкраїна. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/ features-55395029.

Размещено на Allbest.ru