Фінансовий стан сільськогосподарських товариств Полтавщини як фактор ефективності їх діяльності на рубежі ХІХ-ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський державний аграрний університет

Фінансовий стан сільськогосподарських товариств полтавщини як фактор ефективності їх діяльності на рубежі ХІХ-ХХ ст

Краснікова Оксана Миколаївна кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів, банківської справи та страхування

м. Полтава

Анотація

У статті проаналізована фінансова складова функціонування сільськогосподарських товариств Полтавщини у другій половині XIX і на початку XX століть, яка в історико- економічній літературі ще не була об'єктом дослідження. Основну увагу при цьому автори звернули на діяльність Полтавського сільськогосподарського товариства, яке ввійшло в історію не лише як перше громадське об'єднання кооперативного типу на українських землях Російської імперії, але й було знаменитим своїм складом. Сам за себе говорить той факт, що до складу цього товариства входили такі знані в усьому світі науковці, як майбутні (1908 р.) лауреат Нобелівської премії професор Одеського університету Ілля Мечніков та творець періодичної системи елементів хімік Дмитро Менделеєв, а також професори Харківського університету Анастасій Зайкевич та Київського Іван Рева. Встановлено, що джерела поповнення бюджету сільськогосподарських товариств були найрізноманітнішими - від членських внесків до надходжень від практичної діяльності, як то: організація і проведення сільськогосподарських виставок, доставка з середньоазіатського регіону каракульських овець та реалізація їх в європейській частині імперії, а також кошти, що надходили до каси товариства від функціонування парувальних пунктів коней, корів, свиней та овець. Певне місце у фінансуванні товариств посідали і дотації центральних органів державної влади та земського самоврядування.

Ключові слова: Полтавщина, сільськогосподарські товариства, фінанси, бюджет.

Abstract

Krasnikova Oksana Mykolayivna Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor, Associate Professor at the Department finance, banking and insurance, Poltava State Agrarian University, Scovorody St., 1/3, Poltava

FINANCIAL CONDITION OF THE AGRICULTURAL COMPANY OF POLTAVA AS A FACTOR IN THE EFFICIENCY OF THEIR ACTIVIES AT THE ENTERPRISES OF THE XIX -XX CENTURIES

The article analyzes the financial system of the functioning of agricultural societies of Poltava region in the second half of the 19th and the beginning of the XX century, which was a historical and economic literature. At the same time, the authors focus on the activities of the Poltava Agricultural Society, which is the first cooperative type association on the Ukrainian lands of the Russian Empire, but was also famous for its composition. The fact that this society adheres to it spreads scientific knowledge such as the future (1908) Nobel Prize laureate of the professor Ilya Mechkev of Odessa University and the directors of the periodic chemistry system Dmytro Mendeleev, as well as professors Anastasy Zaykevych of the Kharkov University and Kiev Ivan Reva in Kiev. It was established, that replenishment sources of the budget of agricultural societies were various-from member investments to incoming of practical activities, like organization and holding agricultural exhibitions, delivery Karakul sheeps from the Central Asian region and their realization in the European part of the empire, and also money, that had been coming to the company cash box from functioning of the hinges, cows, pigs and sheep's hubs. A special place in the financing of the societies was to receive subsidies from central bodies of state power and local self-government.

Keywords: Poltava region, agricultural company, finances, budget.

Постановка проблеми

Сучасний стан сільськогосподарського виробництва в Україні потребує подальшого реформування агропромислового комплексу з тим, щоб успішно конкурувати на світових ринках товарів і послуг, забезпечуючи таким чином, бажану його ефективність, і відповідно, суттєве зростання добробуту не лише сільськогосподарських товариств, а й усіх громадян нашої держави. У цьому відношенні неабияку роль відіграє не лише використання досвіду сучасних високорозвинених країн світу, але і свій власний, який мав місце у нашій країні в епоху так званого вільного підприємництва, яка, за твердженням автора цих рядків, наступила після скасування у середині ХІХ ст. кріпосного права та здійснення інших реформ 60-х років ХІХ ст. [1, с. 171]. Одним з оригінальних витворів української економічної думки ХІХ-ХХ ст. стало формування вже у перші пореформені роки цілої низки громадських організацій, відомих в історико-економічній літературі як сільськогосподарські товариства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Беручи до уваги те, що визначальну роль у нагромадженні та розповсюдженні наукових досягнень у галузі рослинництва і тваринництва відіграло Полтавське сільськогосподарське товариство, яке у 2015 р. відзначило своє 150-річчя, саме цьому товариству присвячена основна маса історичних праць. Найвизначнішими серед них є публікації В. А. Тихомирова [2], М. Сосновського та С. Велецького [3], А. О. Пантелеймоненка [4], В. А. Вергунова [5], В. М. Самородова, С. Л. Кигим [6] та ряду інших авторів. Усі ці дослідники характеризували, як правило, лише діяльність цих громадських організацій у галузі рослинництва і тваринництва.

Мета статті - висвітлення основних джерел їх фінансування і, відповідно, аналіз фінансового стану таких товариств, серед яких провідне становище упродовж усього періоду їх діяльності посідало Полтавське товариство, що тісно взаємодіяло не лише з аналогічними товариствами інших губерній Російської імперії, а й з так званими малорайонними товариствами, які діяли у межах одного повіту або навіть села.

Виклад основного матеріалу

Фінансову основу товариства, яке складалось з членів почесних, дійсних і кореспондентів, визначав його Статут. Дійсні члени зобов'язувались при вступі вносити по 10 руб. з кожної особи, а у наступні роки - по 5 руб. на рік. При цьому щорічні внески могли бути замінені разовими внесками, загальна сума яких у такому разі не мала бути меншою за 50 руб. У випадку відсутності відповідного внеску особа негайно виключалась з числа членів товариства [7, с. 5]. Згадані членські внески суттєво не змінювались аж до припинення діяльності цієї громадської організації, про що свідчать, зокрема, остання редакція Статуту товариства, здійснена у 1915 р. [8, с. 395]. Що стосується Полтавського товариства, то його членами були не лише мешканці Полтавщини, а й багатьох інших регіонів імперії, включаючи її столицю м. Санкт-Петербург. Станом на 1886-1887 рр. його склад нараховував 239 осіб. Нав іть при первісному внеску по 10 руб. кошти товариства на цей час могли складати не менше 2390 руб. Отже, при щорічних внесках по 5 руб. товариство могло розраховувати ще на понад 1000 руб. прибутку. Зрозуміло, що джерелом формування бюджету сільськогосподарських товариств не могли бути одні лише надходження від щорічних внесків їх членів, адже згаданим раніше Статутом була передбачена така можливість додаткових надходжень, як організація виставок, складання організаційних планів господарств, виписка, купівля і продаж насіння, землеробських знарядь праці, машин і механізмів, публікація сільськогосподарських відомостей, оголошення фабричних, торгових і промислових фірм та інші види рекламної діяльності. Одну з перших виставок Полтавське товариство організувало у липні 1879 р. Ціни за вхід на виставку товариство встановило наступні: протягом перших п'яти днів - по 25 коп. з особи, за наступні чотири дні - по 10 коп., а в останні два дні вхід був безкоштовним. Проведена виставка дозволила поповнити бюджет товариства загалом на 919 руб. 30 коп., адже виставку відвідало 8858 осіб [9, с. 7]. Кращі зразки рослинництва і тваринництва були відзначені так: вручено одну велику золоту та три малих золоті медалі, сім великих срібних та одинадцять малих срібних медалей, двадцять одна бронзова медаль та 35 похвальних грамот [9, с. 10]. Лише у 70-80-х роках ХІХ ст. цим товариством було влаштовано шість губернських виставок (1879 р., 1883 р. і 1886 р. у Полтаві; 1880 р. і 1884 р. у Ромнах; 1881 р. - у Кременчуці). А ще ж було 16 повітових виставок: у Лубнах (1883 р.), Костянтинограді (1882 р. та 1886 р.), Решетилівці (1882 р., 1883 р., 1884 р.), Чутовому (1882 р. і 1883 р.), Миргороді (1884 р.), Зінькові (1884 р. та 1886 р.), Прилуках (1884 р.), Драбовому (1884 р.), Нових Санжарах (1884 р.) та Диканьці (1886 р.). Фінансову допомогу Полтавському товариству, як і товариствам малого радіусу діяльності, надавали як центральні органи влади, так і органи земського самоврядування. Так, на губернську виставку 1879 р. Міністерство державних маєтностей, губернське та Полтавське повітове земства виділили кілька сот рублів [2, с. 43]. бюджет аграрний виставка кошти

Беручи до уваги зростання витрат на організацію сільськогосподарських виставок та наявний інтерес громадськості до їх експонатів, у 80-х роках вартість відвідування виставок помітно зросла. Так, 15 липня 1883 р. Полтавське товариство встановило нову плату за відвідування виставки, а саме: перший день - 1 руб., другий - 50 коп., третій, четвертий і п'ятий - 25 коп., шостий, сьомий і восьмий - 10 коп. Останні два дні - відвідувачі могли ознайомитися з відповідними експонатами безкоштовно. Встановлювалась плата за іменні квитки на весь час виставки. У такому разі клієнт мав сплатити товариству 2 рублі [10, с. 9]. Фінансовий результат виставки 1883 р. був наступним: витрати на організацію склали 1487 руб. 32 коп., а прибуток - 1946 руб. 70 коп., тобто майже на чверть більше [10, с. 23]. Детальний фінансовий звіт Полтавське сільськогосподарське товариство опублікувало у 1910 р., з якого дізнаємося як про загальний прибуток від виставки 1909 р., так і надходження від користування приватними власниками наданими ним місцями для своїх експонатів на цій загально губернській виставці. По відділу землеробства - 210 руб.; садівництва - 424 руб.; лісництва - 51 руб.; конярства - 492 руб.; скотарства - 626 руб.; молочного господарства - 37 руб.; вівчарства - 52 руб.; свинарства - 166 руб.; бджільництва - 64 руб.; птахівництва - 311 руб.; машинному відділенню - 1027 руб.; кустарному - 280 руб.; технічному - 109 руб.; науковому - 221 руб.; домоводства - 129 руб.; торговому - 198 руб. Загальна сума склала близько 4750 руб. [11, с. 21]. Прибутки від осіб, які відвідали дану виставку мали такий вигляд: 5 вересня - 8250 руб.; 6 вересня - 27585 руб.; 7 вересня - 13090 руб.; 8 вересня - 49780 руб.; 9 вересня - 18555 руб.; 10 вересня - 31025 руб.; 11 вересня - 122 руб.; 12 вересня - 14065 руб.; 13 вересня - 54460 руб.; 14 вересня - 884 руб.; 15 вересня - 20560 руб.; 16 вересня - 13165 руб.; 17 вересня - 10975 руб.; 18 вересня - 13425 руб.; 19 вересня - 14860 руб.; 20 вересня - 31940 руб. Разом - 4223 руб. 35 коп. А ще ж були прибутки від оренди буфету, за проданий лісовий матеріал та інше, що дало загальну суму прибутків у 30480 руб. 72 коп. Приблизно такими ж були і витрати на організацію та проведення цієї виставки [11, с. 22-27]. Звернувшись до касового звіту Полтавського сільськогосподарського товариства за 1910 р., фіксуємо загальну суму надходжень у 93472 руб. 30 коп., з яких певна частка надійшла від експедицій до Середньої Азії за каракульськими вівцями - 20985 руб. 73 коп. та Дослідної станції - 39725 руб. Третє місце у списку надходжень до каси товариства посідали прибутки від функціонування редакції журналу «Хуторянин» - 5000 руб. Загальна сума витрат теж склала таку саму цифру, як і надходження - 93472 руб. 30 коп. Знову ж таки основні витрати припадали на каракульські експедиції (22764 руб. 52 коп.), Дослідну станцію (38978 руб. 60 коп.) та редакцію журналу «Хуторянин» (5500 руб.) [11, с. 3-4]. Останній, до речі, у 1909 та 1910 роках визнавався найкращим науково-популярним виданням імперії, двічі отримавши на відповідних виставках у якості відзнаки золоті медалі. Про ефективність діяльності Полтавського сільськогосподарського товариства свідчить зростання його бюджетних показників у наступних роках. Якщо узяти у якості прикладу останній перед початком Першої світової війни рік, то картина виявиться наступною: у 1913 р. прибуток, як і витрати, склали 103907 руб. 53 коп., що було на 10 тис., або 9,0% більше проти 1910 р. Як і раніше, основну частку прибутку і, відповідно, витрат складали фінансові результати каракульських експедицій. Прибуток у 1913 р. вони дали загальною сумою у 24768 руб., тоді як витрат мали на 18899 руб. 26 коп. [12, с. 37].

Дещо інші джерела фінансування мали сільськогосподарські товариства малого радіусу діяльності, яких станом на 1912 р. нараховувалось в губернії 254. За цим показником Полтавщина посідала перше місце серед аналогічних територіально-адміністративних одиниць імперії, загальна кількість членів яких сягала 13083 осіб [13, с. 28]. Якщо певне товариство у своєму населеному пункті влаштовувало сільськогосподарську виставку, то плата за місце була наступною: за великих тварин - від 25 до 50 коп.; дрібних - від 5 до 15 коп. за одну голову. Гніздо птахів оцінювалось у 25 коп. Дрібні товариства, як правило, плати за вхід на виставку не брали. Лише в окремих випадках зустрічалась плата у 2-5 коп. [13, с. 94]. Значного розповсюдження у дрібних сільськогосподарських товариствах набула практика передачі на певний період тих чи інших машин і механізмів, а саме: сівалок, зерноочисних машин, знарядь поверхневого обробітку грунту, молотарок, соломорізок, оприскувачів та деяких інших. Оплата за користування членами товариства була, як правило, у кілька разів меншою, ніж користування сторонніми особами. Наприклад, користування сівалкою своїм членам коштувало 25 коп., тоді як сторонні особи платили до 75 коп. [13, с. 115]. Згідно даних, зібраних помічником губернського агронома Тимофієм Зінченком, станом на 1912 р. 182 малорайонних товариства мали у своєму розпорядженні 1368 різних машин і механізмів та відповідних знарядь поверхневого обробітку грунту. Здача в оренду дала товариствам прибуток, загальна сума якого складала 13977 руб. 98 коп.

Виходило, таким чином, що виручка за такі послуги на одне товариство сягала суми у 76 руб. 80 коп. [13, с. 129]. Якщо застосувати певну градацію такого виду прибутків, то виявиться, що до 9 руб. отримали 9 товариств; від 10 до 20 руб. - 25; від 20 до 50 руб. - 40; від 50 до 100 руб. - 50; від 100 до 200 руб. - 50; від 200 руб. і більше - 8 товариств [13, с. 130]. Інше джерело - парувальні пункти, які мали 36 товариств. У такому разі розмір плати за парування коней коливався від одного до чотирьох рублів з членів товариства і до 5 руб. з сторонніх осіб. У тому ж 1912 р. 36 малорайонних товариств виручили від парування коней 2289 руб., тоді як витрати на утримання відповідного жеребця склали 1989 руб. 66 коп. Отже, чистий прибуток становив 300 руб. [13, с. 136]. Значно більші масштаби мали прибутки, і відповідно, витрати, від функціонування у 105 товариствах парувальних пунктів великої рогатої худоби. Розмір плати за користування таким пунктом складав від 50 коп. до 2 руб., а у середньому по губернії - 90 коп. У 1912 р. 84 товариства, по яким є у наявності відповідні цифрові показники, виручили за парування великої рогатої худоби 4357 руб. 33 коп. [13, с. 145]. Не отримували товариства прибутку і за парування високопродуктивних свиней завезених з Англії йоркширської і беркширської порід, адже середня плата за користування плідником складала по губернії лише 46 коп. Згідно даних по 55 товариствам останні могли виручити за парування 1506 руб. 80 коп., тоді як було витрачено на їх утримання - 1810 руб. 95 коп. [13, с. 152].

Певний прибуток 13 товариствам давало лише парування овець, вартість користування якими складала від 10 до 75 коп. за голову. Якщо прибуток дорівнював 466 руб. 90 коп., то витрати на утримання - лише 310 руб. 97 коп. [13, с. 157]. Загалом же Тимофій Зінченко та губернський агроном Юрій Соколовський дійшли висновку, що утримання племінних тварин було для сільськогосподарських товариств збитковим. Згідно даних по 76 товариствам на утримання усіх племінних тварин було витрачено 13623 руб. 99 коп., тоді як прибуток від парування склав 7446 руб. 55 коп. Тобто, товариствам доводилося доплатити 6177 руб. 44 коп., або близько 45 % суми, яка була потрібна на утримання відповідних тварин [13, с. 160]. Як і у випадку із загальногубернським сільськогосподарським товариством, малорайонні об'єднання аналогічного типу ліквідували дефіцит свого бюджету майже виключно за рахунок дотацій відповідних урядових структур, або органів земського самоврядування. Так, наприклад, у звіті Полтавського сільськогосподарського товариства за 1910 р. було вказано суми, які надійшли товариству протягом зазначеного року: 2000 руб. - щорічна субсидія Департаменту землеробства, 3000 руб. - щорічна допомога Полтавського губернського земства та 2000 руб. у вигляді коштів, виділених Департаментом землеробства на публікацію «Итогов опытного поля» [11, с. 3].

Висновки

Як і усі інші громадські об'єднання кооперативного типу сільськогосподарські товариства Полтавщини протягом усього періоду своєї корисної з економічної точки зору діяльності мали на меті не отримання максимального прибутку, а надання конкретної допомоги сільськогосподарським товаровиробникам задля успішної конкуренції на ринку товарів і послуг. Досвід функціонування сільськогосподарських товариств на теренах України у другій половині ХІХ і на початку ХХ ст. дає усі підстави для твердження про те, що в сучасних умовах процесу реформування аграрного сектору нашої держави без підтримки та дотацій з бюджету центральних та органів місцевого самоврядування надзвичайно важко буде налагодити ефективне функціонування тих чи інших структур кооперативного типу з метою забезпечення сталого розвитку насамперед сільських територій, де соціальні проблеми дають про себе знати особливо гостро. З точки зору подальшого дослідження проблеми певний інтерес становить питання, пов'язане з використанням сільськогосподарськими товариствами тих кредитних ресурсів, які вони отримували від держави та органів земського самоврядування.

Література

1. Красникова О. Н. Финансы и кредиты в сельском хозяйстве Украины эпохи свободного предпринимательства (1861-1917 гг.). Экономическая история России 19-20 вв.: современный взгляд. М., 1997. С. 171-184.

2. Тихомиров В. А. Историческая записка о деятельности Полтавского сельскохозяйственного общества с 1865 г. по 1887 г. Полтава: тип. наследн. Н. Пигуренко, 1887. 182 с. Приложения 49 с.

3. Сосновский М., Велецкий С. Полтавское сельскохозяйственное общество. 1865-1895 гг. Полтава: Типо-литогр. Л. Фрицберга, 1897. 311 с.

4. Пантелеймоненко А. О. Сільськогосподарські товариства України: зародження, основні напрямки діяльності і значення (друга половина 19 - початок 20 ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 08.01.04 «Економічна історія». К., 1994. 20 с.

5. Вергунов В. А. Полтавському товариству сільського господарства - 150 років: віхи видатних діянь на благо України. К.: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2015. 52 с.

6. Самородов В. М., Кичим С. Л. Полтавське сільськогосподарське товариство (1865-1920 рр.): історія, звитяги, першопостаті. П олтава: Дивосвіт, 2015. 160 с.

7. Тихомиров В.А. Устав Полтавского общества сельского хозяйства. Утвержден министром государственных имуществ 31 мая 1883 г. Историческая записка. С. 3. Устав Полтавского общества сельского хозяйства. Полтава: Электрич. тип. Г. И. Маркевича, 1915. 25 с.

8. Отчет комитета по устройству Полтавской сельскохозяйственной выставки. Полтава: Тип. губерн. правления, 1879. 80 с.

9. Полтавське товариство сільського господарства (журнали засідань з 15 липня 1883 р. по 20 грудня 1887 р. / Уклад.: В. А. Вергунов, Н. Ф. Гриценко, К. О. Черноколова, Н. М. Опара; ННСГБНААН; під заг. ред. В. А. Вергунова. Вінниця: ФОП Корзун Д. Ю., 2015. Вип. 2. Частина перша. 492 с.

10. Денежный отчет Полтавского общества сельского хозяйства за 1910 год. Полтава: Электрич. тип. Г. И. Маркевича, 1911. 27 с.

11. Отчет о деятельности Полтавского общества сельского хозяйства за 1913 год. Полтава: Электрич. тип. Д. Н. Подземского, 1916. 52, 31, 32 с.

12. Зенченко Т. В. Малорайонные сельскохозяйственные общества Полтавской губернии/ Под ред. Ю. Ю. Соколовского. Полтава: Изд-е журнала «Хуторянин», 1914. 378 с.

References

1. Krasnikova, O. M. (1997). Finansyi i kredityi v selskom hozyaystve Ukrainyi epohi svobodnogo predprinimatelstva (1861-1917 gg.). [Finances and credits in the agriculture of Ukraine in the era of free enterprise (1861-1917)]. Moskva: Nauka, рр. 171-184 [in Russian].

2. Tihomirov, V. A. (1887). Istoricheskaya zapiska o deyatelnosti Poltavskogo selskohozyaystvennogo obschestva s 1865 g. po 1887 g. [Historical note on the activities of the Poltava Agricultural Society from 1865 to 1887]. Poltava: tip. nasledn. N. Pigurenko [in Ukrainian].

3. Sosnovskiy, M., & Veletskiy, S. (1897). Poltavskoe selskohozyaystvennoe obschestvo. 1865-1895 gg. [Poltava Agricultural Society. 1865-1895]. Poltava: Tipo-litogr. L. Fritsberga [in Ukrainian].

4. Panteleimonenko, A. O. (1994). Silskohospodarski tovarystva Ukrainy: zarodzhennia, osnovni napriamky diialnosti i znachennia (druha polovyna 19 - pochatok 20 st.) [Agricultural societies of Ukraine: origin, main directions of activity and significance (second half of the 19 th - beginning of the 20 th century)]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

5. Verhunov, V. A. (2015). Poltavskomu tovarystvu silskoho hospodarstva - 150 rokiv: vikhy vydatnykh diian na blaho Ukrainy [Poltava Society of Agriculture - 150 years: milestones of outstanding deeds for the benefit of Ukraine]. Kyiv: TOV «Nilan-LTD» [in Ukrainian].

6. Samorodov, V. M., & Kychym, S. L. (2015). Poltavske silskohospodarske tovarystvo (1865-1920 rr.): istoriia, zvytiahy, pershopostati [Poltava Agricultural Society (1865-1920): history, victories, first figures.]. Poltava: Dyvosvit [in Ukrainian].

7. Tihomirov, V. A. (1915). Ustav Poltavskogo obschestva selskogo hozyaystva. Utverjden ministrom gosudarstvennyih imuschestv 31 maya 1883 g. [Charter of the Poltava Society of Agriculture. Approved by the Minister of State Property on May 31, 1883]. Istoricheskaya zapiska. Poltava: Elektrich. tip. G. I. Markevicha [in Ukrainian].

8. Otchet komiteta po ustroystvu Poltavskoy selskohozyaystvennoy vyistavki. (1879). [Report of the committee on the organization of the Poltava agricultural exhibition]. Poltava: Tip. gubern. Pravleniya [in Ukrainian].

9. Verhunov, V. A. (Eds.), & Hrytsenko, N. F., & Chernokolova, K. O., & Opara, N. M. (2015). Poltavske tovarystvo silskoho hospodarstva (zhurnaly zasidan z 15 lypnia 1883 r. Po 20 hrudnia 1887 r. [Poltava Society of Agriculture (journals of meetings from July 15, 1883 to December 20, 1887.], vol 2.Vinnytsia: FOP Korzun D. Yu. [in Ukrainian].

10. Denejnyiy otchet Poltavskogo obschestva selskogo hozyaystva za 1910 god (1911). [Monetary report of the Poltava Society of Agriculture for 1910]. Poltava: Elektrich. tip. G. I. Markevicha [in Ukrainian].

11. Otchet o deyatelnosti Poltavskogo obschestva selskogo hozyaystva za 1913 god (1916). [Report on the activities of the Poltava Society of Agriculture for 1913]. Poltava: Elektrich. tip. D. N. Podzemskogo [in Ukrainian].

12. Zenchenko, T. V., & Sokolovskiy Yu.Yu. (Eds.). (1914). Malorayonnyie selskohozyaystvennyie obschestva Poltavskoy gubernii [Small-district agricultural societies of the Poltava province]. Poltava: Izd-e jurnala «Hutoryanin» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru