Про громадян України як платників податків у соціологічному вимірі

Розподіл відповідей на запитання «Хто, на Вашу думку, робить найбільший внесок у бюджет України?» (%)

За часів СРСР існували тільки державні підприємства, була фактично повна зайнятість і з заробітної плати всіх працівників цих підприємств стягували фіксований 10-відсотковий податок за умов існування державних фондів суспільного споживання, які власне й покривали потреби громадян через дота-ційну оплату житла, продуктів харчування, відпочинку (щоправда, слід нагада-ти про хронічний дефіцит і товарів, і послуг), і це створювало у населення певне враження про державу з її фінансами як таку, що забезпечує всі життєві потреби за повної відсутності інших джерел. І це настільки ментально вкорінилося, що й після колапсу СРСР пострадянські люди тривалий час продовжували вважати, що та сама держава усім необхідним їх забезпечить з «державної кишені». Тож навіть у травні 2020 року про чи не найвагоміший внесок громадян у наповнення бюджету знали лише третина опитаних. Утім, вже у вересні таких побільшало -- з 31,9% до 42,3%. І це суттєве зростання за три місяці дає дослід-никам підстави говорити про розширення когорти «просвітлених» громадян за умов нестабільної епідемічної ситуації, актуалізації питання ефективності та доцільності розподілу бюджетних витрат, коли пришвидшено долався шлях від незнання / відчуження до зацікавленості громадян, свідомих свого права контролю в якості платників податків. Певне перегрупування у формулюваннях альтернатив відповідей дещо змінило числові розподіли, проте загалом не відбилося на баченні структури бюджету, що стосується внеску державних і приватних підприємств, але вдвічі знизило вагомість міжнародних кредитів та позик. При цьому вдвічі зменшилася кількість тих, кому «важко сказати», -- те-пер таких лише 17,0% на відміну від 31,0% навесні.

Проте найскладнішим для респондентів виявилося запитання про те, яка саме система оподаткування фізичних осіб діє в Україні: переважній більшості (53,7%) виявилось не до снаги взагалі дати хоч якусь конкретну відповідь. Частки респондентів, що мають ту чи ту думку з цього приводу, теж не надто втішні: якщо 8,5% переконані, що в країні є чинною проґресивна система опо-даткування, то 12,4% -- що пропорційна; а 25,4% респондентів, не вдаючись до конкретики, вказали на змішану систему. Найбільш «переконаною» у чинності або проґресивної системи оподаткування, або пропорційної виявилася молодь віком 18-29 років (16,7%). Проте досить дивною виявилася велика частка не-обізнаних серед самозайнятих і підприємців: 14,1% вказали на проґресивну систему, 19,3% -- на пропорційну та 33,4% -- на змішану, це майже такий роз-поділ, як і в групі спеціалістів (14,8% : 18,0% : 25,8%). Найбільшої підтримки набрала опція «змішана система оподаткування» у мешканців села (29,1%) та мешканців міст із населенням 500 тис. (25,0%). У розподілі за рівнем добробуту найвищу активність у виборі тої чи іншої системи оподаткування виявили громадяни з високими доходами: проґресивна -- 17,0%; пропорційна -- 22,5%; змішана -- 28,3%. Аналіз групи «незнайок», тих, кому «важко сказати», яка за-галом становить 53,7%, показав, що з віком частка таких зростає -- від 40,0% до 70,0%, а з підвищенням рівня освіти, навпаки, падає -- від 69,4% громадян із неповною середньою до 44,7% -- із вищою; місто й село однаково представлені в групі необізнаних; з огляду на рівень добробуту доволі багато таких (52,0%) серед опитуваних з дуже високим рівнем, але менше, ніж серед осіб із дуже низьким (65,0%) і низьким рівнем (59,6%), та все одно більше, ніж серед осіб із середніми (47%) і високими статками (32,0%). А от у розподілі за родом занять найбільше неознайомлених із системою оподаткування у країні виявилося в армії та поліції (70,9%), навіть порівняно з домогосподарками (58,2%), а най-менше -- серед підприємців і самозайнятих (33,3%).

Можна, звичайно, висунути певні припущення щодо пояснення того, чому громадяни з дуже високим рівнем добробуту не переймаються тим, яка система оподаткування є чинною у країні і скільки податків ми сплачуємо, але в обох випадках групу «важко сказати» все ж таки меншою мірою наповнюють рес-понденти з високим рівнем добробуту (32,0% : 40,5%), а серед людей із середні-ми статками таких наразі більше (47,0% : 52,0%). Проте варто зазначити, що у вибірці були представлені 5 категорій респондентів за рівнем доходів із різним наповненням: дуже низький -- n = 246, низький -- n = 742, середній -- n = 704, високий -- n = 199, дуже високий -- n = 47.

Певною мірою важким для респондентів виявилося запитання про кількість податків (від 1 до 10 і більше), що їх сплачує більшість громадян, тут завагалися з відповіддю майже 58,0% з числа опитаних, а серед мешканців села таких виявилося навіть близько 67,0%. Отже, що люди старші, то більше з них зовсім не дають відповіді, і таких серед вікової групи 70+ виявилося найбільше -- 75,6%, що, зрештою, зрозуміло, адже серед них майже немає тих, хто працює, а пенсійний досвід не передбачає потреби в таких знаннях. Водночас опцію «10 і більше податків» обрали найбільше опитаних -- 13,0%, що не дає підстав для позитивних висновків про рівень обізнаності громадян у цьому питанні, причому незалежно від їхніх віку, статі та роду занять.

Індекс обізнаності платника податків: побудова, обчислення та результати

Контент опитувальника третьої, завершальної хвилі складався з питань, проаналізованих і відібраних з попередніх двох хвиль за валідністю, наповне-ністю, значимістю та відповідністю проєктному кінцевому завданню побудови Індексу обізнаності населення з теми оподаткування (ІОП), за допомоги якого заплановано подальші реґулярні, з періодичністю в один рік опитування для перевірки зміни рівня обізнаності громадян з теми податків, динаміки напов- нюваності груп респондентів щодо частоти (не)правильних відповідей, а також щодо опції «важко сказати», обов'язкової для врахування при аналізі, позаяк попередні дві хвилі зафіксували дуже вагому групу саме таких респондентів. Отже, для формування та обчислення ІОП було обрано три запитання з першої хвилі, а саме: «Яка частка державних послуг в Україні є безкоштовними?», «Яку частку доходів українські працівники сплачують у вигляді податків?» і «На що витрачають найбільшу частку сплачених податків?», а також уточнені запитання з другої хвилі («З чого формується державний бюджет?») та першої хвилі («Чи сплачуємо ми податок і в якій сумі при здійсненні покупки?»). Всі відібрані запитання мають чіткі та ясні формулювання, зрозумілі для респондентів, що відбивається, як показали результати третьої хвилі, у зниженні наповнення опції «важко сказати», якого завжди домагаються фахові соціологи. Варто зазначити, що запитання другої хвилі дали змогу не так уточнити запитання першої хвилі з огляду на можливість їх подальшого використання, як надати вагому інформацію для дослідників у плані розуміння підготовленості аудиторії з теми податків загалом, і це слід вважати важливим дослідницьким здобутком, якщо взяти до уваги отримання несподіваних і водночас разючих даних про стан масової свідомості щодо того, як наповнюється державний бюджет, яку частку заробітків сплачують громадяни у вигляді податків, на що переважно витрачають бюджетні кошти, а також про те, що наші громадяни в переважній більшості воліли б скоротити свої податкові виплати до справедливих, на їхню думку, 10%, й натомість перебирати на себе відповідальність за сплату більшості послуг.

На масиві третьої хвилі спершу було побудовано ІОП і виокремлено три кластери: особи з низькою компетентністю (0-1 бал за шкалою компетентності) -- 22,5%; із середньою компетентністю (2-3 бали) -- 57,6% і з високою ком-петентністю (4 бали) -- 20,0%. З метою детальнішого аналізу групу із серед-ньою компетентністю було розбито на підгрупи з компетентністю «нижчою за середню» і «вищою за середню». Таким чином було отримано чотири кластери: 0-4 бали -- вкрай низька компетентність із наповненням 12,8%; 5-7 балів-- компетентність, нижча за середню, із наповненням 41,0%; 8-10 балів -- вища за середню компетентність із наповненням 36,4%; 11-15 балів -- висока ком-петентність, яку проявили 9,8% респондентів. За реґіональним профілем Цен-тральний макрореґіон набрав найбільші частки і в групі «вкрай низької ком-петентності» (38,0%), і в групі «високої компетентності» (38,0%), а сумарно за опціями «висока компетентність» і «вища за середню» виявив найвищу порів-няно з іншими реґіонами компетентність -- 31,0%, тоді як на Захід і Південь припадало по 27,0%, а найнижчою компетентність виявилася на Сході -- 15,0%. У віковому розрізі найвищу компетентність показала група 30-39 років (при-чому група віком 34 роки виявилася найбільш обізнаною), натомість найнижчу -- когорта 18-29-літніх (і найменш обізнаними виявилися 19-літні). Стосовно впливу освітнього рівня, то як найнижчу, так і найвищу компетентність про-демонструвала група з вищою освітою, і хоча сумарно саме в цій групі зосере-джений найбільш компетентний загал, недалеко від цієї групи стоїть і когорта із середньою спеціальною освітою, у якій значення індексу виглядають хоча й скромніше, однак є вищими за показники решти освітніх груп. У гендерному розрізі дещо вищу компетентність (із різницею у 3,5,0%) виявляють чоловіки, ніж жінки. Очікувано, що міське населення сумарно за рівнем компетентності є вдвічі вище, ніж сільське: ІОП 3-4 (68,0% : 31,0%), хоча й серед городян частка респондентів з найнижчим рівнем обізнаності майже така, як і серед мешканців села (13,0%). Отже, підбиваючи підсумки на підставі наведених розрахунків ІОП, можна знову узагальнено констатувати, коли ІОП знаходиться в діапазоні 0-4, то 22,5% респондентів, проявивши низьку компетентність, одержують ІОП 0-1, далі 57,6% -- з середньою компетентністю ІОП 2-3, і лише 20,0% здобува-ють найвищий ІОП, а саме 4, але для більш детального аналізу компетентності респондентів щодо питань оподаткування вже в разі поділу групи середньої компетентності на «нижчу за середню» і «вищу за середню», розподіл і значення індексу в діапазоні 0-15 змінюються таким чином: 12,8% з низьким рівнем ІОП/ ІОПП 0-4; 41,0% з рівнем, нижчим за середній, ІОП 5-7; 36,4% з рівнем, вищим за середній ІОП 8-10; 9,8% з високим рівнем компетентності ІОП 11-15.

Після отримання результатів третьої хвилі з тестування респондентів як платників податків на знання базових знань з питань оподаткування було ви-рішено зняти опцію «важко сказати» при обчисленні ІОП і зосередитися радше не на значенні самого ІОП, яке може становити від 0 до 500 балів, а на оцінці наповненості кластерів респондентів, коли ніхто не відповів правильно на всі п'ять запитань, а менш як відсоток (0,9%) відповіли слушно на чотири запитання з п'яти; трохи краще було зі знанням правильних відповідей на три запитання (7,4%), а на два запитання правильно відповіли вже майже третина опитаних (29,3%), хоча найбільшу частку все ж таки становили ті, хто правильно відповів лише на одне запитання (41,6%). (Презентація результатів дослідження відбулася на вебінарі 25,11,2020//cost.ua/obiznanist-ukraintsiv-pro- podatki-j-byudzhet./)

Висновки

Проведене дослідження виявило разючу необізнаність громадян України стосовно базових положень чинної системи оподаткування, коли найбільшого наповнення набирають кластери відповідей «важко сказати». Водночас опи-тування надає цінну інформацію про рівень «справедливого» оподаткування -- респонденти переважно погоджуються сплачувати у вигляді податків тільки 10% своїх заробітків, демонструючи при цьому високу готовність не лише сплачувати менше податків (56,0%), а й брати на себе відповідальність за опла-ту певних важливих послуг. Це, безперечно, вагомий внесок у дослідження соціально-економічних процесів у пострадянському суспільстві, де тривалий час зберігаються патерналістські настрої стосовно держави, котра згідно з Ос-новним Законом звично визначається як соціальна. Разом із тим результати со-ціологічного пошукового дослідження дають підстави для констатації певних змін у масовій свідомості пострадянського соціуму, котрий довгий час краще надавався до аналізу в термінах концепції Path Dependency, а не ринкового ста-новлення, проте розвиток підприємництва, збільшення кількості працівників приватного сектору, зростання пропозиції та конкуренції на ринку товарів та послуг повільно, але неуникненно спрацьовують в напрямку розвитку ринкової свідомості. Ці важливі дослідницькі надбання мають знайти застосування у по-дальшій просвітницькій діяльності в межах проєкту «Ціна держави», а регуляр-не відстежування значень Індексу обізнаності платника податків (ІОП) дасть змогу дізнатися, наскільки ефективна популяризація теми податків -- як у сенсі набуття фінансової грамотності в рамках проєкту, так і в загальному контексті становлення культури оподаткування.

По-перше, опитування громадської думки населення України показало, що абсолютна більшість громадян (77,6%) переконані в тому, що всі державні по-слуги сьогодні не є безкоштовними, на противагу тим небагатьом (лише 17,6% респондентів), котрі все ще вбачають соціальну роль держави в наданні необ-хідних послуг в царинах освіти, охорони здоров'я, захисту кордонів і право-порядку, ремонту та будівництві доріг тощо. Отримані дані повністю спросто-вують дієвість положення першої статті Конституції України щодо соціальної держави.

По-друге, ще виразніше про відсутність безкоштовних державних послуг свідчать голоси істотної частки містян (37,0%) і мешканців села (21,0%), що з урахуванням відповідей міських (19,0%) і сільських (9,0%) жителів стосовно фактично більшості небезкоштовних послуг дає результаційні 56,0% містян і 30,0% селян, позбавлених ілюзій на предмет безкоштовності державних послуг.

По-третє, в контексті розуміння сенсу поняття «податки» респонденти ви-явили себе громадянами, свідомими того, на що належить витрачати сплачені податки, які сприймаються радше як обов'язкова плата державі та громадян-ський внесок для фінансування необхідних для всього суспільства програм: су-марно такої думки дотримуються 59,0%, тоді як лише 13,0% просто вбачають необхідність у сплаті податків державі за послуги, вочевидь не прив'язуючи цей акт до громадянських обов'язків, на тлі того, що п'ята частина опитаних взагалі асоціюють податки із грабунком.

По-четверте, жінкам притаманне дещо більше, ніж чоловікам, розуміння того, що податки становлять обов'язкову плату і внесок громадян (40,0% : 27,0%), хоча це не відкидає більшої поширеності серед них переконань і щодо грабунку через податки (11,4 : 8,8%); ймовірно, це може свідчити про назагал більшу «чутливість» жінок через кращу обізнаність їх у питаннях отримання державних послуг, зокрема у сферах освіти та медицини.

По-п'яте, виявлено нерозуміння з боку респондентів, на що саме найбільше витрачають наші податки, при цьому близько 30,0% опитаних прямо визнають, що їм важко відповісти. Тільки 18,0% зазначили, що це видатки на оборону та утримання війська, 17,6% -- на виплату зовнішніх боргів країни, 10,0% -- на ви-плату пенсій, а 17,0% -- на правоохоронні органи. Окремо необхідно зазначити, що мізерні показники стосовно статей видатків на охорону здоров'я (1,6%) та освіту (1,0%) лише підтверджують спростування громадською думкою консти-туційного положення про нібито соціальну державу в Україні.

По-шосте, на запитання про частку доходів, що її громадяни віддають дер-жаві через податки, чверть опитаних не змогли дати відповідь. Водночас тре-тина респондентів певні, що ця частка становить 20% (і це найвищий показник обізнаності щодо розміру власних податків), тоді як 13,2% гадають, що йдеться про 30-відсоткову частку, а 8,0% -- про 10-відсоткову. Серед опитаного загалу знайшлися й 6,2% переконаних у тому, що віддають державі половину своїх до-ходів.

По-сьоме, з огляду на визначення прийнятного для громадян розміру опо-даткування важливою виявилася альтернатива щодо 10-відсоткової ставки оподаткування як справедливу десятину, котру готові віддавати державі 52,0% громадян. Майже втричі менше (а саме 17,4%) виявилося тих, хто згоден і на 25%. Кожному п'ятому виявилося не до снаги обрати із запропонованого віяла відповідей (від 0% до 70%) прийнятний для них рівень оподаткування. Поряд із тим зафіксовано 6,0% тих, хто загалом не згоден сплачувати податки, тож разом із попередніми даними це дає певні підстави для розуміння реального стану економічної свідомості в ринковому середовищі, що формується в пострадян-ському суспільстві.

По-восьме, 44,0% тих, хто підтримує «десятину», -- це люди із повною середньою, середньою спеціальною і вищою освітою, частка котрих знижується, як і взагалі відсоток відповідей, з підвищенням ставки оподаткування. За родом занять найменшу активність у визначенні прийнятної ставки виявили само- зайняті та підприємці -- як щодо 10-відсоткової, так і щодо 25-33-відсоткової ставки, натомість найактивніше (33,0%) відповідали пенсіонери, особливо стосовно 10-відсоткової ставки, певно, за старою звичкою міркуючи про 10-відсот- ковий подохідний податок за радянських часів.

По-дев'яте, цікавими для дослідження виявилися відповіді респондентів про обізнаність з того, який податок вони сплачують у разі купівлі одягу укра-їнського виробника, яскраво засвідчивши, що близько 40,0% громадян досі не знають про відсоток, який вони сплачують із кожною покупкою чи з оплатою отриманих послуг. Утім, 20,0% все ж таки знають розмір податку, стягуваного в таких випадках, а 6,7% вказують нульову суму.

По-десяте, вперше виявлено, що переважна більшість населення згодна платити нижчі податки і брати на себе відповідальність за оплату послуг з осві-ти та охорони здоров'я (56,1%) на противагу тим, що становлять приблизно п'яту частину й воліють платити більше податків задля безкоштовної освіти та медицини. Саме таким є прояв у громадській думці ставлення до інституту оподаткування, що сформувлося у країні впродовж 25 років від запровадження державної податкової служби, як і того факту, що українське суспільство поступово, але відходить від радянського способу життя із розвитком ринку і ринкової свідомості, за умов, коли царина життєво важливих послуг набуває певних ознак конкуренції на користь недержавних структур на противагу не-ефективним державним. І насамкінець, усе це свідчить про недовіру до держав-них інституцій та нераціональність використання бюджетних коштів, особливо спостережувані під час надзвичайних ситуацій.

Рекомендації

Зважаючи на готовність переважної більшості громадян до сплати державі у формі податків лише 10% своїх доходів, що вони вважають справедливим внеском у спільну справу через наповнення бюджету, в подальшому дослід-ницьку увагу слід зосередити на вивченні обізнаності громадян щодо структури державного бюджету і способів його формування, наголошуючи стратегічне значення податків не просто для бюджету, а й для збереження держави. За умов низької довіри до державних законодавчих і виконавчих органів, а також з огляду на вперше виявлений соціологічний факт наявності переважної групи громадян (56,1%), згодних сплачувати нижчі податки та самостійно оплачувати послуги в галузі освіти, охорони здоров'я тощо, є підстави говорити про назрілу в суспільстві необхідність зміни концепції оподаткування і здійснення відповідної податкової реформи, починаючи з перегляду Податкового кодексу, що має передбачати як обов'язкову складову широку просвітницьку кампанію, зрозумілу й доступну широкому загалові. Якщо такі показники збережуться в подальших опитуваннях, то можна буде звернутися до громадського обгово-рення для розроблення та ухвалення політичних рішень щодо перегляду таких засадових принципів соціальної політики, як формальна безкоштовність освіти й медицини. Реформа системи охорони здоров'я має враховувати стан гро-мадської думки й перейти від парадигми допомоги до ринкової моделі надання послуг, позаяк громадяни, незважаючи на всі популістичні політичні заяви, до такої думки дійшли емпірично. Для випрацювання правильної інформаційної політики в контексті фінансового просвітництва та тарґетування варто врахо-вувати також пов'язані з нашою темою реґіональні розподіли за результатами проведеного у грудні 2019 року Фондом «Демініціативи» опитування «Патріо-тизм, мова та зовнішньополітичні пріоритети». Так, якщо лише 30,0% громадян сплачують податки з почуття патріотизму, то 40,0% із них -- це мешканці Схід-ного реґіону і лише 23,0% -- Західного.

Мета та ідея проєкту «Ціна держави» за темою оподаткування -- сприяти поширенню фінансової грамотності громадян взагалі й стосовно оподаткування зокрема з акцентуванням таких аспектів, як стратегічне значення податків як базової умови забезпечення наповнення бюджету, рівність всіх перед обов'яз-ком сплати податків, контроль за розподілом бюджетних коштів, що має по-слугувати чинниками формування культури оподаткування у країні, громадян-ської відповідальності платників податків як свідомих і регулярних учасників електорального процесу, а не лише клієнтів фіскальної служби. Виконання за-значених завдань має забезпечуватися відповідними дослідницькими й публіч- но-презентаційними заходами вкупі зі здійсненням моніторинґу громадської думки за алгоритмом Індексу обізнаності платників податків (ІОП).

Означені дослідницькі надбання й рекомендації мають дістати застосування у просвітницькій діяльності ЗМІ, а реґулярне відстежування значень ІОП дасть змогу перевірити, як спрацьовує популяризація теми податків та фінансової грамотності громадян у контексті становлення культури оподаткування.

Зважаючи на відсутність спеціального дослідження з інституціоналізації оподаткування в Україні впродовж всіх років функціювання системи оподат-кування, доцільно в подальшому результати розглянутого пошукового дослі-дження застосовувати для обґрунтування необхідності проведення тематичного соціологічного дослідження з питань формування податкової культури в суспільстві, що трансформується.

Джерела

Інституційне середовище неформальних трудових відносин в Україні» (2019). Одержано з: razumkov.org.ua/uploads/artide/2019_zaynatp df

Кондратик, Л.М. (2009). Економічна моральність сучасного українського суспільства. Ав- тореф. дис. ... канд. соціол. наук. Київ: Інститут соціології НАН України.

Патріотизм, мова та зовнішньополітичні пріоритети (2019). Одержано з: dif.org.ua/article/%20patriotyzm_mova%20%20

Податки та підприємництво: оцінки та очікуванн. Одержано з:Ratinggroup.ua/research/Ukraine/nalogi_i_predprinimatelstvo_ocenki_i_ozhidaniya

Schneider, F. (2009). The Size of the Shadow Economy for 25 Transition Countries over 1999/00 to 2006/07. What do we know? Received from: www.econ.jku.at/members/Shneider/files/publications/ LatestResearch2010/ShadEcon_25Transitioncountries.pdf

References

Institutional surroundings of the informal labor relations in Ukraine (2019). [In Ukrainian]. Retreived from: razumkov.org.ua/uploads/article/2019_zaynat.pdf [=Інституційне середовище 2019]

Kondratyk, L. (2009). Economic morality of the modern Ukrainian (2009). Autoref. of the thesis for kandidat degree in sociological sciences. [In Ukrainian] Kyiv: Institute of Sociology, NAS of Ukraine. [=Кондратик 2009]

Patriotism, language and foreign political priorities (2019). [In Ukrainian]. Rerrieved from: dif. org.ua/article/%20patriotyzm_mova%20%20, [=Патріотизм 2019]

Taxes and entrepreneurship: evaluations and expectations (2019). [=In Ukrainian]. Retrieved from: Ratinggroup,ua/research/Ukraine/nalogi_i_predprinimatelstvo_ocenki_i_ozhidaniya ^Податки 2019]

Schneider, F. (2009). The Size of the Shadow Economy for 25 Transition Countries over 1999/00 to 2006/07. What do we know? Received from: www.econ.jku.at/members/Shneider/files/publications/ LatestResearch2010/ShadEcon_25Transitioncountries.pdf

Размещено на Allbest.ru