Підходи та методи оцінювання інноваційної компанії

Ключові слова: інноваційна компанія, методи оцінювання вартості компанії, традиційні підходи, синтетичні моделі.

Terletska V.O., Lviv Polytechnic National University.

APPROACHES AND METHODS OF EVALUATION OF THE INNOVATION COMPANY.

Огляд наукових джерел засвідчує, що на практиці застосовуються різноманітні підходи та методи для оцінювання вартості компанії, активів та бізнесу. Поряд з цим, при здійсненні робіт оціночного характеру на підприємствах багато з наявних підходів та методів або ж взагалі не використовуються, або ж застосовуються досить рідко, тому зазвичай на практиці не завжди досягається всебічне, повне та об'єктивне оцінювання вартості капіталу.

Вчені зазначають, що важливою рисою при визначенні вартості бізнесу в межах використання будь якого із загальновживаних методів є необхідність урахування різноманітних факторів фінансової діяльності, що спричиняє до одержання диференційних розрахункових величин вартості бізнесу, що вимагає узгодження отриманих даних. Це пов'язано з альтернативою ключових параметрів вартості для одержання підсумкової величини вартості бізнесу. Враховуючи вищесказане, необхідно та доцільно здійснити узгодження результатів за методами оцінювання вартості бізнесу, що дозволить отримати обґрунтовану величину вартості шляхом поєднання переваг кожного із традиційних методів.

Формування завдань та мети статті.

Визначення вартості компанії є одним із найбільш важливих завдань у галузі корпоративного управління, що дає можливість оцінити рівень конкурентоспроможності та успішності фірми на ринку. Визначення вартості бізнесу, як процесу, реалізовується з відповідною метою, а саме: для розрахунку ціни продажу, страхування майна, одержання кредиту тощо, що спричиняє вибір методу оцінювання вартості.

Під час вибору методу оцінювання вартості компанії дуже важливо обрати адекватну модель, адже вибір непридатної моделі зазвичай призводить або ж до переоцінки чи недооцінки бізнесу, що, зокрема, спричинене особливостями функціонування компанії, негативними змінами кон'юнктури ринку та нераціональним формулюванням оцінювання.

На сьогодні накопичено значний досвід у здійсненні оцінювання вартості бізнесу, визначення витрат на інвестиції. Як відомо, на сьогодні для оцінювання бізнесу традиційно використовують класифікацію підходів до оцінювання вартості бізнесу за певними вихідними даними, при цьому компанія як бізнес і як майновий комплекс оцінюється за однаковими підходами, проте зміст методів у рамках кожного з підходів істотно відрізняється.

Як вказує Патрікі Н.П., оцінювання вартості бізнесу - це конкретизація вартості бізнесу як майнового комплексу, що здатний приносити прибутки. Під час проведення оціночної експертизи розраховується вартість усіх активів компанії, а саме: нерухомого майна, машин і устаткування, складських запасів, фінансових вкладень, нематеріальних активів. Також оцінюється ефективність роботи компанії, її доходи, перспективи розвитку і конкурентне середовище на ринку. Далі оцінювана компанія прирівнюється із підприємствами-аналогами. За результатами комплексного аналізу оцінюють бізнес як майновий комплекс, здатний приносити прибуток [1, с. 165].

Оцінювання залежить як від причин, так і від переслідуваної цілі. Важливим є те, що один і той самий об'єкт на одну і ту саму дату володіє різною вартістю залежно від цілі його оцінювання, вартість визначається різними методами [1, с. 165].

Загальновідомі три основні (традиційні) підходи до оцінювання вартості бізнесу: дохідний, витратний і порівняльний. Характеристика кожного деталізовано представлена у міжнародних та національних стандартах оцінки [2; 3].

Методами оцінювання вартості бізнесу за дохідним підходом є: метод капіталізації чистого доходу, метод капіталізації дивідендів, метод капіталізації надлишкового доходу та метод дисконтування грошового потоку [1-6].

Метод капіталізації чистого доходу передбачає розрахунок поточної вартості шляхом застосування потоку доходу при використанні норми капіталізації. Норма капіталізації - коефіцієнт дисконтування, що використовується, якщо дохід надходить рівними частинами.

Метод капіталізації дивідендів застосовується для оцінювання компанії, акції якої котируються на фондовому ринку.

Метод капіталізації надлишкового доходу застосовується при отриманні додаткового прибутку від гудвілу.

Метод дисконтування грошового потоку дозволяє оцінити майбутній потенціал підприємства. Як дисконтований дохід застосовується чистий дохід, або грошовий потік. Вартість бізнесу дорівнює вартості чистих активів, сумі вартостей як матеріальних, так і нематеріальних активів за вирахуванням зобов'язань. Цей метод застосовується у разі, коли прогнозовані грошові потоки від використання об'єкта оцінки є неоднаковими за величиною, непостійними протягом визначеного періоду прогнозування або якщо отримання їх обмежується у часі.

Методами оцінювання вартості бізнесу за витратним підходом є метод чистої балансової вартості, метод скоригованої балансової вартості, метод оцінювання чистої ринкової вартості матеріальних активів, метод вартості заміщення, метод відновної вартості та метод ліквідаційної вартості [1-6].

Метод чистої балансової вартості - нaйпpocтiший мєтод oцiнювання aктивiв кoмпaнiп. Для oтримання чистої балансової вартості aктивів від значення валюти балансу віднімають короткострокові та довгострокові зoбoв'язaння пiдпpиємcтва. У підсумку визнaчaють вapтість влacнoгo капіталу кoмпaнiп (значення чистої балaнсової' ватості активів).

Метод скоригованої балансової вартості містить результат переоцінювання, що кopигyє зaлишкoвy вapтість активів за фактором інфляції. При визначенні вартості кoмпaнiп пpoводиться переоцінювання її aктивів з введенням отриманого результату цього пepeoцiнювання в баланс. Taким чинoм визначається чиста cкopигована бaлaнсoвa вapтість, якa є cyмoю власного капіталу кoмпанії' nf peзepву пepeoцінювання.

Метод оцінювання чистої ринкової вартості матеріальних активів пepeдбaчaє кopигyвання мaтepiaльниx aктивів на рівень інфляції.

Метод вартості заміщення застосовується, виxoдячи з витрат на повне зaмiщ єння її aктивів пpи збepeжeннi гocпoдapcькoгo пpoфiлю, opiєнтований нa oцiнкy мaтepiaльниx aктивів і вкористовується для кaпiталомістких підприємств.

Метод відновної вартості передбачає розрахунок всіх витрати, необхідних для створення точної копії oцінюваної фірми. Такі витрати poзглядaютьcя як відновна вартість oцінюваного oб'єкта.

Метод ліквідаційної вартості застосовується толи фipмa припиняє операції, продає aктиви і пoгaшaє зoбов'язання.

Методами оцінювання вартості бізнесу за порівняльним підходом є метод галузевих коефіцієнтів, метод порівняння продажів та метод мультиплікаторів [1-6].

Метод галузевих коефіцієнтів бaзyєтьcя та викopиcтаннi peкoмендованиx cпiввіднoшeнь за цiнoю бiзнecy і фiнaнcoвими параметрами.

Метод порівняння продажів грунтується на використанні ціни придбання підприємства - аналога чи його контрольного пакета акцій.

Метод мультиплікаторів використовується для закритих компаній, акції яких не котирують на біржі, при цьому використовується інформація про прибутки та ціни на акції аналогічних компаній.

В основі ринкової ціни угоди, яка виступає результатом узгодження цін продавця і покупця, лежить внутрішня величина - вартість, яка, будучи кількісно визначеною в умовах конкретного ринку, являє собою ринкову вартість. Однак слід враховувати, що вартість компанії визначається доходами від її діяльності, ємністю ринку, стійкістю конкурентних переваг і іншими фундаментальними факторами. У випадку з венчурними інвесторами мова йде про оцінювання нових компаній, які здійснюють інновації, тобто часто відкривають раніше неіснуючі ринки. Судити про ємності таких ринків, про конкуренцію, про стійкість конкурентних переваг інноваційних стартапів часто можна тільки приблизно [6, с. 77].

Таким чином, традиційні підходи до оцінки бізнесу «в чистому вигляді» не завжди можуть бути застосовані венчурними інвесторами.

За даними Л.М. Лапицької [6], підходи, які використовуються венчурними інвесторами, базуються на традиційних, проте вони часто модифіковані в порівнянні зі звичайною практикою, оскільки покликані оцінювати молоді непублічні компанії. Загалом виділяють такі методи оцінювання вартості бізнесу: договірний, мультиплікаторів, дисконтованого грошового потоку, венчурний та метод реальних опціонів.

За договірним методом вартість компанії визначається на основі домовленості між засновниками та інвесторами. Домовленість є результатом очікувань обох сторін щодо перспектив зростання та прибутковості компанії.

За методом мультиплікаторів (ринкових зіставлень) вартість компанії визначається шляхом використання коефіцієнтів відношення вартості до операційних показників для компаній, аналогічних оцінюваної у галузі, рівнем ризику, розмірами, темпам зростання.

За методом дисконтованого грошового потоку вартість компанії визначається як сума кумулятивного дисконтованого грошового потоку за період її розвитку та теперішньої вартості залишкового грошового потоку на виході з проєкту.

Венчурний метод передбачає, що прогнозна вартість компанії при виході дисконтується за ставкою, прийнятною для венчурного інвестора. Оцінюється цільова частка венчурного інвестора в компанії на момент виходу.

Метод реальних опціонів передбачає врахування можливості прийняття управлінських рішень вартості компанії або мінімалізує втрати.

За даними Т.А. Єрофеєва [4, с. 26], практика оціночної діяльності свідчить, що під час визначення величини вартості бізнесу широко застосовуються стохастичні методи, які неможливо безпосередньо віднести до жодного з традиційних підходів. Найпопулярнішими серед моделей, формалізація яких здійснюється в межах зазначених методів, є моделі Ольсона та Блека-Шоулза. Такі моделі є синтетичними, оскільки є синтезом переваг, притаманних кожному з основних підходів до оцінювання.

Модель Ольсона дозволяє розрахувати вартість компанії на основі показників балансової вартості підприємства за останні роки, що перераховується на основі ринкових даних, ставки дисконтування, величини сплачених дивідендів, а також двох емпіричних параметрів, значення яких встановлюються за даними ринку. В зарубіжній практиці діють міжнародні норми бухгалтерської звітності - як і американська система бухгалтерського обліку (GAAP), так і Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ). Використання бухгалтерських даних для моделі Ольсона не викликає складностей, суперечностей і неадекватності, оскільки умовами вказаних систем є передбачена регулярна оцінка вартості активів та зобов'язань підприємств. В Україні ж сформувалася інша ситуація: в бухгалтерській звітності вітчизняних підприємств вартість активів не відповідає їх ринковій вартості, тому при застосуванні моделі Ольсона виникає низка питань. Під вартістю активів розуміють їх ринкову, бухгалтерську чи будь яку іншу вартість?; яку ставку дисконтування потрібно використовувати в розрахунках - ставку дисконтування для грошового потоку, чистого прибутку чи дивідендів? Переважно як вартість активів та зобов'язань використовуються бухгалтерські показники активів та пасивів.

Модель Блека-Шоулза базується на теорії опціонів для оцінювання вартості бізнесу. Сутність опціону полягає в тому, що компанія «продає» свої активи кредиторам з правом їх подальшого викупу за ціною боргу через певний проміжок часу. За моделлю вартість такого опціону є вартістю бізнесу. Для визначення вартості компанії застосовують формулу Блека-Шоулза для оцінювання опціонів, вартість компанії є функцією п'яти змінних: вартості активів та зобов'язань, безризикової ставки, дюрації боргу та середньоквадратичного річного ринкового відхилення вартості акцій. Якщо бухгалтерська звітність формується відповідно до умов систем обліку GAAP та МСФЗ, то більшість проблем, пов'язаних з розрахунком цих параметрів моделі, не виникає.

Висновки

Підсумовуючи вищевказане, доцільно зазначити, що у професійній практиці існують декілька методів оцінювання бізнесу компанії, а саме: витратний, порівняльний (ринковий) і прибутковий підходи. Кожен з них передбачає використання властивих йому методів. Прибутковий підхід підкреслює застосування методу капіталізації і методу дисконтованих грошових потоків. Витратний підхід використовує метод чистих активів і метод ліквідаційної вартості. При порівняльному підході застосовуються як метод ринку капіталу, метод операцій, так і метод галузевих коефіцієнтів. при аналізуванні методичних підходів до оцінювання вартості бізнесу.

Крім цього виявлено, що на сьогодні традиційні підходи до оцінювання вартості бізнесу «в чистому вигляді» не завжди застосовуються венчурними інвесторами, жоден з перерахованих підходів і методів не лише не є взаємовиключними та може доповнювати один одного.

Практика оцінкової діяльності свідчить, що під час визначення величини вартості бізнесу широко застосовуються стохастичні методи, які неможливо безпосередньо віднести до жодного з традиційних підходів. Найпопулярнішими серед моделей, формалізація яких здійснюється в межах зазначених методів, є моделі Ольсона та Блека-Шоулза. Такі моделі є синтетичними, оскільки є синтезом переваг, притаманних кожному з основних підходів до оцінювання.

Перспективи подальших досліджень.