Ретроспективний аналіз прямого іноземного інвестування в контексті еволюції економічних теорій

Размещено на http://www.allbest.ru

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Ретроспективний аналіз прямого іноземного інвестування в контексті еволюції економічних теорій

Оршанська Мар'яна Іванівна

аспірантка кафедри економіки та менеджменту

Мета статті полягає в ретроспективному аналізі становлення та розвитку такого економічного явища, як пряме іноземне інвестування з погляду різних економічних теорій і відповідно до зміни етапів соціально-економічного розвитку. Методологія дослідження. Дослідження історико-економічної проблематики здійснено завдяки застосуванню системного аналізу й історичного методу, що дало змогу виявити генезис і проаналізувати еволюцію економічних теорій щодо становлення та розвитку прямого іноземного інвестування. Наукова новизна полягає в детальному дослідженні історії інвестиційної діяльності й управління прямими іноземними інвестиціями від найдавніших витоків у Стародавньому світі до сучасних інноваційних форм. Висновки. У результаті дослідження з'ясовано, що в різні часи над розумінням складних інвестиційних процесів, управління ризиками та методами отримання економічного зиску працювали представники різних економічних теорій (відкритої економіки, модернізації ринку, монополістичної конкуренції, міжнародного руху капіталів та ін.), які вважали пряме іноземне інвестування запорукою вдосконалення і розвитку суспільства. Відтак еволюція системи прямого іноземного інвестування, етапи економіки інвестицій і вибір методів стимулювання та контролю за ними свідчать про актуальність цієї проблематики, тому сьогодні важливо відкривати нові аспекти інвестиційних можливостей і розробляти інноваційні форми, механізми, інструменти ефективної інвестиційної політики.

Ключові слова: економічні теорії, прямі іноземні інвестиції, інвестиційна діяльність, міжнародний рух капіталів.

іноземний інвестування економічний

Оршанская Марьяна Ивановна

аспирантка кафедры экономики и менеджмента,

Дрогобычский государственный педагогический

университет имени Ивана Франко

Ретроспективный анализ прямого иностранного инвестирования в контексте эволюции экономических теорий

Цель статьи заключается в ретроспективном анализе становления и развития такого экономического явления, как прямое иностранное инвестирование с точки зрения различных экономических теорий и с учетом изменения этапов социально-экономического развития. Методология исследования. Исследование историко-экономической проблематики осуществлено благодаря применению системного анализа и исторического метода, что позволило выявить генезис и проанализировать эволюцию экономических теорий относительно становления и развития прямого иностранного инвестирования. Научная новизна заключается в детальном исследовании истории инвестиционной деятельности и управления прямыми иностранными инвестициями от древнейших истоков в Древнем мире до современных инновационных форм. Выводы. В результате исследования установлено, что в разные времена над пониманием сложных инвестиционных процессов, систем управления рисками и методами получения экономической выгоды работали представители различных экономических теорий (открытой экономики, модернизации рынка, монополистической конкуренции, международного движения капиталов и др.), которые считали прямое иностранное инвестирование залогом совершенствования и развития общества. Эволюция системы прямого иностранного инвестирования, этапы развития экономики инвестиций, выбор методов стимулирования и контроля за ними свидетельствуют об актуальности этой проблематики, поэтому сегодня важно открывать новые аспекты инвестиционных возможностей и разрабатывать инновационные формы, механизмы, инструменты эффективной инвестиционной политики.

Ключевые слова: экономические теории, прямые иностранные инвестиции, инвестиционная деятельность, международное движение капиталов.

Maryana Orshanska

Post-graduate student

Department of Economics and Management,

Drohobych Ivan Franko

State Pedagogical University

Retrospective analysis of foreign investment in the context of the evolution of economic theories

The article provides a retrospective analysis of the formation and evolution of foreign direct investment in terms of various economic theories taking into account changes in the stages of socio-economic development. The study of these historical and economic issues was carried out using systematic analysis and historical method; which allowed us to identify the genesis and analyze the evolution of economic theories on the formation and development of foreign direct investment.

The author conducted a detailed study of the history of investment activities and management of foreign direct investment from the oldest origins in the ancient world to modern forms of innovation. It was found that at different times, representatives of various economic theories (open economy, market modernization, monopolistic competition, international capital movements, etc.) worked on understanding complex investment processes, risk management and methods of obtaining economic benefits, who considered foreign direct investment as a guaranteed improvement and development of society.

The analysis of scientific literature and statistics shows positive social, political, economic, technological and other effects of investment activities: job creation and training, export diversification and improvement of export performance, introduction of science-intensive technologies, activation of local firms - suppliers and subcontractors, the introduction of effective management methods, foreign exchange inflows, etc.

Analyzing the genesis of economic theories, opinions and research, we conclude that humanity, feeling the need for savings, pays considerable attention to investment. The stages of the investment economy and the choice of methods of control over them indicate the urgency of this problem, and today scientists continue to discover new aspects of investment opportunities and develop innovative forms, mechanisms, tools of investment policy.

Key words: economic theories, foreign direct investment, investment activity, international capital movement.

Постановка проблеми. Сьогодні у зв'язку зі стрімким розвитком міжнародних торговельно-економічних відносин поняття прямих іноземних інвестицій (ПІІ) набуває особливої актуальності, адже залучення в достатніх обсягах капіталу з-за кордону не лише зумовлює економічні та соціальні вигоди для країни, а й сприяє покращенню доступу до фінансових ресурсів і підвищенню продуктивності завдяки впровадженню нових технологій та передового досвіду. Як наслідок, ПІІ стимулюють створення нових виробничих потужностей і робочих місць, уможливлюють ефективні інфраструктурі зміни, забезпечують розвиток наукомістких галузей промисловості, стають важливим індикатором пожвавлення підприємницької діяльності тощо, а відтак - підвищують конкурентоспроможність й ефективність функціонування національної економіки, сприяючи зростанню добробуту громадян України. Важливість активного залучення ПІІ з огляду на сьогоднішні кризові явища у вітчизняній економіці зумовлює актуальність обраного напряму дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні засади прямого іноземного інвестування висвітлено в численних працях вітчизняних і зарубіжних учених: М. Авксєнтьєв, В. Варнавський, А. Гальчинський, В. Геєць, М. Джеррард, Г. Кассель, А. Корчагіна, І. Крей- дич, К. Павлюк, С. Павлюк, О. Полякова, В. Пучков, І. Фішер, Е. Хансен, Дж. Хікс, П. Шилепницький, В. Якунін та ін. Однак, незважаючи на значний обсяг наукових публікацій, присвячених ПІІ, проблема становлення і розвитку ПІІ в контексті економічних теорій залишається недостатньо дослідженою.

Виклад основного матеріалу. Звернемося до часів зародження та прослідкуємо становлення і розвиток такого економічного явища, як пряме іноземне інвестування в контексті різних економічних теорій та зміни етапів економічного розвитку. Звісно, історія інвестиційної діяльності й управління інвестиціями від найдавніших витоків у Стародавньому світі до сучасних інноваційних форм пройшла низку численних етапів і трансформацій. Так, зародження і початок процесів, які опосередковано нагадують інвестування, рух капіталів чи товарів задля отримання стабільної вигоди (прибутку), можна прослідкувати ще з часів Стародавніх Греції та Риму. Над розумінням складних інвестиційних процесів, управління ризиками та методами отримання економічного зиску пізніше працювали мислителі Середньовіччя, які вважали інвестування запорукою вдосконалення та розвитку суспільства. Відомо, що протягом тривалого періоду лише окремі історичні постаті володіли вільними капіталами, при цьому мали недостаню кількість варіантів для їх інвестування. Як наслідок, до ХУІ століття інвестування було привілеєм лише елітних класів [3].

ПІІ, будучи відносно новим явищем в економіці країн, поступово набували швидких темпів розвитку, що уможливило закріплення їх

провідних позицій як важливого чинника економічного зростання та підвищення якості життя громадян, починаючи з XVIII століття.

Регулювання правил здійснення ПІІ, встановлення норм поведінки іноземних інвесторів є незмінною складовою інвестиційної діяльності. Тут слід звернути увагу на ідею про «невидиму руку ринку», що належить А. Сміту (A. Smith), який розглядав можливості ринку до саморегуляції та гармонійного розподілу інтересів за допомогою цін [12]. Принагідно зазначимо, що сьогодні, на думку Дж. Ітвелла (J. Itwell), в умовах активної глобалізації економіки, «невидима руку ринку» має дещо змінений характер. «Незважаючи на те, що кожен іноземний інвестор та учасник ринку мають спільну мету - макси- мізацію прибутку при мінімізації витрат, слід визнати, що часто їхні інтереси перешкоджають гармонійному економічному розвитку країни» [10, с. 112]. Також наголосимо, що нині функцію «невидимої руки ринку» виконує Світова організація торгівлі (World Trade Organization - WTO), мета якої полягає в моніторингу світового ринку з метою ліквідації торговельних бар'єрів, безперешкодного доступу до джерел сировини та національних ринків, стимулювання недискримінаційної торговельної політики шляхом переговорів, угод і процедур розв'язання конфліктів. Як зазначає М. Барановська, «при виконанні правил, угод і принципів Світової організації торгівлі процес прямого іноземного інвестування здійснюється ефективніше, прозоріше та з більшими обсягами інвестування» [9, с. 105].

У XIX столітті явища інвестування, розміщення капіталу, заощадження для отримання в майбутньому більших доходів чи зиску отримали помітний розвиток завдяки теоретичним підходам різних напрямів економічної науки. Це пов'язано передовсім із різними поглядами на природу фірми, які притаманні теоретичним течіям. Відповідно до класичної і неокласичної традиції та прийнятої ними технологічної концепції фірми, ПІІ зазвичай мають на меті створення виробничої одиниці за кордоном, зміст діяльності якої залежить від приналежності до певної галузі, техніко-технологічних особливостей тощо. При цьому міжнародна експансія фірм зумовлена прагненням економії на масштабах виробництва задля досягнення сукупного результату у вигляді зростання випуску продукції, що виникає внаслідок дії різних причин, зокрема науково-технічного прогресу.

Згідно з поглядами ранніх меркантилістів В. Стаффорда (W. Stafford) і Г. Скаруффі (G. Scaruffi), основним кількісним виміром багатства країни є нагромадження золота й срібла шляхом чіткого контролю держави за процесами зовнішньої торгівлі та внутрішнього грошового обігу. Хоча термін «інвестиції» на той час учені не застосовували, однак у своїх працях вони не оминули питання приросту капіталу як умови для ведення інвестиційної діяльності [13, с. 50]. У цей ранній і найбільш кардинальний період меркантилізму дослідники пропонували жорсткий контроль з боку держави та навіть рекомендували вживати превентивні заходи, щоб капітал (золото, срібло, коштовності тощо) залишався в середині країни. Із цією метою держави вводили монополії на валютні операції, забороняли вивезення цінностей з країни, а також іноземців зобов'язували всі виручені від продажу кошти витрачати на придбання товарів місцевих виробників.

У зв'язку з активним зростанням міжнародної торговельної діяльності та покращенням умов для економічного розвитку інвестиційна практика поступово стає актуальною та цікавою. Зокрема, найяскравіші представники періоду пізнього меркантилізму Т. Мен (Т. Mun) та А. де Монкретьєн (A. De Montchrestien) надавали перевагу таким факторам, як експорт та імпорт, популяризуючи теорію активного торгового балансу та зауважуючи, що держава збагачується при перевищенні експорту над імпортом у формі іноземних інвестицій всередині країни або прибутку на свої інвестиції за кордоном [14, с. 40].

Ідея активного торговельного балансу сприяла розумінню взаємо- вигоди міжнародної торгівлі, адже обмін товарами приносив взаємну користь сторонам, що торгують. ПІІ почали розглядати як особливу форму потоку капіталу через національні кордони, від країн проживання до країн перебування, що вимірюється в статистиці платіжного балансу. У цей час держави активно захищали внутрішнє виробництво та підсилювали вітчизняну економіку, відтак інвестування здійснювали здебільшого шляхом вдалого продажу продукції за вищою ціною від ціни придбання.

На противагу меркантилістам, які основною сферою інвестування вважали обіг матеріальних цінностей, представники теорії фізіократів пропонували здійснювати пряме іноземне інвестування в кінцевий продукт. Так, наукова школа фізіократів, яскравими представниками якої були Ф. Кене (F. Quesnay) і Ж. Тюрго (J. Turgot), вважали сільське господарство найважливішою та найприбутковішою галуззю виробництва, з якою пов'язували швидкий розвиток завдяки інвестуванню [11, с. 93].

Недалекоглядність учення фізіократів та обмеженість їхньої теорії лише однією галуззю виробництва як об'єктом іноземного інвестування засвідчили їх утопічність і регресивність. Зі стрімким поширенням торговельних відносин, збільшенням ваги великої промисловості й розвитком супутніх галузей виробництва нова економічна думка потребувала актуалізації та оновлення до вимог тогочасного суспільства. Вільні умови міжнародної торгівлі та пришвидшена індустріалізація знайшли своє відображення в теорії економічного лібералізму, головними представниками якої стали А. Сміт (A. Smith), Д. Рікардо (D. Ricardo), В. Петті (W. Petty) та ін. Науковці запропонували нове бачення розвитку ринку на основі вільної торгівлі без втручання з боку держави. Зокрема, А. Сміт захищав ідею «природної гармонії», вважаючи, що «жодне суспільство не може процвітати і бути щасливим, якщо значна частина його членів є бідною і нещасною» [12, с. 26]. Економісти-ліберали рекомендували інвестувати у сферу розвитку виробництва задля збільшення обсягів виробництва нових товарів або внесення якісних змін в уже наявні. Вони першими запропонували вкладати інвестиції в персонал, їхнє навчання, підвищення кваліфікації задля якісних технологічних зрушень у виробництві. Згідно з їхніми поглядами, інвестування є фактором не лише збагачення, а й покращення виробничих показників, зміцнення конкурентних переваг і забезпечення першості в певній сфері виробництва.

Фундаментальні дослідження ринку крізь призму сталих економічних процесів здійснив Д. Рікардо. Незважаючи на подібність поглядів з А. Смітом щодо вільної торгівлі, учений запропонував теорію обмеженого державного управління. На думку дослідника, для збереження економічної системи в рівновазі, забезпечення можливості її ефективного регулювання та стабільного розвитку, здійснення прямого іноземного інвестування необхідною умовою є державна підтримка та чіткі правила гри всіх ринкових суб'єктів. Крім того, Д. Рікардо єдиним джерелом вартості вважав працю: «Цінність товару, або кількість якогось іншого товару, на яку він обмінюється, залежить від відносної кількості праці, необхідної для його виробництва» [5, с. 30]. Відтак рівень вкладеної праці залежить від обсягів отриманого прибутку, а отже, і можливості заощадити з метою ведення інвестиційної діяльності.

Продовжуючи історичний огляд розвитку економічної теорії та становлення прямого іноземного інвестування як рушійного фактору економічного зростання та найбільш прибуткової сфери інвестування, згадаємо важливий переломний момент в економічній теорії, пов'язаний з промисловою революцією в Європі. Прогресивні рухи та концепції організації суспільства зумовили виникнення нової теорії - марксизму, названої в честь її засновника К. Маркса (K. Marx). У відповідь на нові виклики суспільства К. Маркс з Ф. Енгельсом (F. Engels) започаткували нові для того часу поняття додаткової вартості (або приросту цінностей), наголошуючи на таких взаємопов'язаних умовах, як нарощення обсягів виробничих потужностей і покращення матеріальних умов суспільства [6, с. 32]. Філософія марксизму ставить акцент на економічному житті суспільства, особливо на сфері матеріального виробництва. Цінність праць марксистів полягає у виокремленні етапів інвестиційної діяльності, щоправда, у більш узагальненому вигляді, а саме: здійснення інвестування, вкладення в цінності з майбутнім перетворенням у додаткову вартість, отримання прибутку для майбутньої інвестиційної діяльності тощо [1]. Варто зазначити, що для західного світу вчення К. Маркса не принесло згубних наслідків, а еволюціонувало в європейську соціал-демократію та зумовило подальший розвиток економічної теорії.

Процеси інтернаціоналізації ринків, монополізації економіки, здійснення структурних змін у формах господарювання, трансформації відносин між виробником і споживачем потребували дослідження ринку з допомогою кількісних показників. Як наслідок, виник новий напрям економічної теорії - маржиналізм, яскравими представниками якого стали В. С. Джевонс (W. S. Jevons), К. Менгер (K. Menger), Л. Вальрас (L. Walras) та А. Маршал (A. Marshall). Підґрунтям учення маржиналістів стала теорія граничної корисності як зв'язку між ціноутворенням і попитом ринку, насиченістю споживачів певним видом товарів. На їхню думку, кількісний вимір інвестованого капіталу напряму залежить від граничної користі продукту, потреби, новизни й актуальності товару. Маржиналісти дослідили основні рушійні чинники іноземного інвестування, а саме: прибутковість галузі та гнучкість інвестора, уміння вчасно змінити діяльність виробництва для отримання граничної кількості прибутку, а отже, можливості неперервного інвестування. Як стверджував А. Маршал, підприємець буде вкладати у виробництво, поки не буде досягнута межа прибутковості [8]. Звідси він пропонував розглядати організацію виробництва як окремий фактор інвестування. Крім того, маржиналісти окремим чинником виробництва визнавали підприємницьку діяльність, тоді як марксисти заперечували такий підхід.

Відомо, що процес прямого іноземного інвестування відбуватиметься за дотримання двох головних умов: фінансових можливостей інвестора та стабільності ринку. Попередні течії економічної думки розглядали іноземні інвестиції як засіб, однак не вдавались до розвитку економічного регулювання складних ринкових відносин. «Велика депресія» 1930-х років у США, яка в подальшому охопила весь світ, призвела до глибокої економічної кризи та підтвердила, що гармонійний розвиток ринку й вільна конкуренція не можуть існувати без регулювальних заходів з боку держави.

Руйнівний вплив «Великої депресії» на економіку країн зумовив виникнення і розвиток численних революційних течій в економічній думці. У цей період найбільш активного поширення набули ізоляціоністські концепції, бо вчені-економісти вбачали в них запоруку виживання національних економік у складних умовах економічної кризи. Відтак полеміка про переваги закритої економіки підготувала ґрунт для зародження концепції відкритої економіки. У ході дебатів було опрацьовано чимало деталей і досліджено окремі питання впливу міжнародного руху товарів та капіталу на внутрішні процеси й економічні цикли в країні. Видатний науковець та економіст Дж. Кейнс (J. Keynes) тривалий час належав до прихильників теорії вільної торгівлі та лібералізації міжнародних зв'язків, однак несприятливий розвиток подій в міжнародній економіці змусив його кардинально змінити свої погляди. Дослідник розробив теорію, що лягла в основу нового розділу економіки - макроекономіки, зорієнтованої на пошук ефективних інструментів державної стабілізації економічної ситуації. Крім того, Дж. Кейнс розробив теорію, у якій дослідив прямий зв'язок між інвестиціями та сталим розвитком виробництва. Головним макроекономічним інструментом регулювання науковець вважав інвестиції, які визначають рівень заощаджень, дають поштовх сфері виробництва для нарощення обсягів і перетворюються в ще більшу кількість інвестицій [7]. Слід наголосити, що світова спільнота донині активно використовує розроблені вченим мультиплікатори для кількісного обчислення впливу обсягів інвестицій, виробництва та прогнозування розвитку економіки на макрорівні.

У другій половині XX століття популярними стали концепції відкритої економіки, засновані на традиціях неокейнсіанства та монетаризму. Неокейнсіанський напрям економічної науки як головний інструмент аналізу оперував макроекономічними показниками, відповідно в умовах відкритої економіки іноземні інвестиції представляли частину ефективного попиту (ефективний попит, за Дж. Кейнсом, залежить від двох складників - споживання та інвестицій). Сукупний обсяг інвестицій у відкритій економіці формується за рахунок внутрішніх заощаджень і потоків інвестицій, що надходять з-за кордону. Визначальним чинником, від якого залежить жвавість інвестиційного процесу, є низька відсоткова ставка, і якщо розглядати іноземні інвестиції у вигляді грошових потоків, то кредитно- грошова політика різних країн (особливо різниця у відсоткових ставках) впливає на потоки інвестицій і має важливе значення для привабливості національних економік щодо фінансування ззовні.

Опонентами неокейнсіанської методології стала нова економічна течія - монетаристська: М. Фрідмен (M. Friedman), Л. Єгер (L. Jaeger), Р. Кейган (R. Kagan), Р. Селден (R. Selden), Д. Фенд (D. Fend) та ін. Учені-монетаристи розглядали інвестиції крізь призму грошово-кредитної політики, надаючи особливої ваги саме грошам як фактору розвитку вільної економіки та вбачаючи в державних методах регулювання лише негативну тенденцію. Кількість грошей та обсяги інвестицій в умовах вільної конкуренції, на думку монетаристів, забезпечать правильний розвиток економіки, а також уникнення криз через недосконалість фіскальної політики [13, с. 45].

Лише в 1960-х роках з-поміж теорій відкритої економіки, поряд із зовнішньоторговельними вченнями, широку популярність отримали дослідження глобальних світогосподарських зв'язків, пов'язаних з рухом фінансових потоків і прямих інвестицій у світі. Так, відомий німецький науковець П. Буомбергер (Р. Buomberger) для вимірювання фінансової відкритості світових економік запропонував використовувати такий показник, як коефіцієнт руху капіталу (відношення імпорту або експорту капіталу до валового національного продукту). Він вважав, що для характеристики відкритості економіки чинного на той час показника торгової експортної та імпортної квоти було недостатньо. Однак дослідження впливу прямих інвестицій на макро- економічні показники країни-експортера й імпортера (сальдо платіжного балансу, національний дохід та ін.) мали суперечливий характер, бо часто приводили до різних результатів і висновків щодо користі чи негативного впливу.

Статистичним матеріалом для макроекономічного аналізу руху ПІІ в межах концепцій відкритої економіки стали показники платіжного балансу. Притік і відтік ПІІ в балансі відображається в рахунку руху капіталу. Притік ПІІ здійснюється за рахунок фінансових придбань іноземцями вітчизняних активів або скорочення зарубіжних активів в країні. Відтік капіталу являє собою фінансові придбання громадянами країни зарубіжних активів або зменшення іноземних активів в країні в результаті вилучення іноземними підприємцями. Ми проаналізували статистичні дані руху іноземного капіталу в Україні за період з 2010-го до 2019 року (табл. 1) [2]. Наголосимо, що з 2014 року статистика не враховує дані з окупованих Росією територій (Крим, Севастополь, частина Донецької та Луганської областей). Аналіз показників щодо притоку та відтоку ПІІ в Україні свідчить про здебільшого позитивне сальдо (за винятком 2013-2015 та 2017 рр.). Також принагідно зазначимо, що за даними Національного банку України 2020 року поквартальні прямі іноземні інвестиції в економіку та з економіки України (за принципом спрямованості, тобто за грошовими потоками), на жаль, здебільшого мали мінусове сальдо (табл. 2) [4].

Таблиця 1

Прямі іноземні інвестиції в економіку та з економіки України від 2010 до 2019 року (млн дол. США)

Джерело: дані Державної служби статистики України [2].

Таблиця 2

Прямі іноземні інвестиції в економіку

та з економіки України 2020 року (млн дол. США)

Джерело: дані Національного банку України [4].

За джерелами походження потоки інвестицій поділяють на офіційний (державний) і приватний капітали. Відомо, що значна частина прямих інвестицій належить приватному капіталу й передовсім міжнародним ТНК, які із середини 1970-х років забезпечили бурхливе зростання ПІІ. Макроекономічний ефект руху прямих інвестицій і діяльності ТНК, якщо вони досягли достатніх масштабів, позитивно позначається як на економіці країни походження капіталу, так і на країні-реципієнті. Країна походження капіталу здебільшого

відчуває позитивний вплив, зумовлений більш ефективним використанням капіталу в умовах зарубіжної економіки за рахунок економії на масштабах, більш низьких витрат виробництва, сегментації ринків тощо. Це призводить до репатріації прибутку та збільшення статті факторних доходів у рахунку поточних операцій, що сприятливо позначається на фінансовому становищі країни-експортера. Крім того, країна, яка експортує інвестиції, формує позитивний імідж на міжнародній арені. До негативних макроекономічних ефектів від вивозу ПІІ належить втрата робочих місць у країні походження капіталу та зменшення доходів від оподаткування частини прибутку.

Стосовно макроекономічних ефектів від надходження ПІІ до кра- їни-реципієнта, то економісти дають неоднозначну оцінку: по-перше, як у будь-якому економічному явищі наявні як позитивні, так і негативні наслідки; по-друге, в економічній літературі можна простежити загальну тенденцію зміщення оцінок ефекту від ввезення капіталу - від переважно негативного до переважно позитивного. Особливо це стосується країн-реципієнтів, що розвиваються. До середини XX століття більшість економістів негативно оцінювали наслідки експорту капіталу з розвинених західних країн з метою створення сфер впливу. Причини полягали в розбіжності цілей національної політики й устремлінь ТНК, придушенні конкуренції місцевих виробників, надмірній експлуатації місцевих природних ресурсів тощо. Згодом інтереси ТНК і національних урядів країн, що розвиваються, були гармонізовані на основі вироблення виваженої національної політики щодо іноземних компаній (наприклад закриття або обмеження окремих галузей для іноземного капіталу). Тому в економічній літературі, починаючи з 1970-х років, основний акцент роблять на позитивних змінах в економіках, що розвиваються в результаті співпраці з іноземним капіталом. До позитивних макроекономічних ефектів ПІІ в країні-реципієнті можна віднести передовсім створення додаткових робочих місць, збільшення розмаїття товарів на національному ринку, покращення платіжного балансу країни й ін.

Збалансовану теорію та обґрунтування низки позитивних ефектів від інвестиційної діяльності запропонувала така економічна течія, як інституціалізм: Т. Веблен (T. Veblen), М. Вебер (M. Weber), В. Зом- барт (W. Sombart), Д. Коммонс (D. Commons), У. Мітчел (W. Mitchell) та ін. Учені-інституалісти не лише значно розширили апарат інвестиційної взаємодії як чинника фінансових інструментів, а й обґрунтували зв'язок інвестицій із соціальними, правовими, політичними й технологічними сферами. Дослідження вчених інституціонального напряму стосовно еволюції організаційних форм ПІІ, дали змогу простежити загальну тенденцію перетворення організаційних структур ТНК в напрямі децентралізації управління.

Висновки

У результаті аналізу генези економічних теорій, думок і досліджень з'ясовано, що нині людство, відчуваючи потребу в заощадженнях, значну увагу приділяє інвестуванню. Етапи економіки інвестицій і вибір методів контролю за ними свідчать про актуальність цієї проблеми, тому сучасні науковці продовжують відкривати нові аспекти інвестиційних можливостей та розробляти інноваційні форми, механізми й інструменти інвестиційної політики. Дискусійне поле, що утворилося з розуміння поняття, мети й завдань прямих іноземних інвестицій, зумовлено множинністю підходів, запропонованих представниками різних економічних теорій. Причиною цього є унікальність дефініції «прямі іноземні інвестиції». На основі проведеного дослідження визначено, що прямі іноземні інвестиції - це довгострокові вкладення фінансових ресурсів, технологій і матеріальних засобів іноземними компаніями в економіку країни-реципі- єнта з метою встановлення стійкого інтересу, зосередженого на прибутковості та тривалій взаємовигідній співпраці. У сучасних умовах без системної та продуманої інвестиційної діяльності економіка жодної країни світу не може успішно функціонувати, а економічна, фінансова, економічна й виробнича діяльність галузей народного господарства безпосередньо залежать від успішності реалізації прямих іноземних інвестицій.

Список використаних джерел

Бесараб С. О. Визначення сутності інвестицій. Ефективна економіка : електронний журнал. 2017. №5. URL: http://www.economy.nayka. com.ua/?op =1&z=5609 (дата звернення: 25.03.2021).

Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua (дата звернення: 25.03.2021).

Економічна історія України і світу : підручник. 8-вид., перероб. і доп. / Б. Д. Лановик та ін. ; ред. Б. Д. Лановик. Київ : Вікар, 2006. 495 с.

Економічні та фінансові показники України / Національний банк України. URL: https://bank.gov.Ua/ua/statistic/sdds/sdds-data# Зовнішній (дата звернення: 25.03.2021).

Історія економічних учень: підручник / Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татарен- ко, А. М. Поручник та ін. ; за ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. Київ : КНЕУ, 1999. 564 с.

Каменецкий В. А. Капитал (от простого к сложному). Москва : Экономика, 2006. 583 с.

Кейнс Д. М. Общая теория занятости процента и денег. URL: https:// www. gumer. inf o/bibliotek_Buks/Econom/keins / index. php (дата звернення: 25.03.2021).

Маршалл А. Принципы экономической науки. Москва: Прогресс, 1993. 594 с. URL: http://www.library.fa.ru/files/Marshall.pdf.

Міжнародний маркетинг: в питаннях та відповідях : навч. посіб. / за ред. М. Барановської, Ю. Козака, С. Смичека. Київ : Центр учбової літератури, 2013. 302 с.

Невидимая рука рынка / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена. Москва : Изд. дом ГУ ВШЭ, 2008. 388 с.

Сітнер Т. Г. Генезис та еволюція теорій міжнародного інвестування. 36. наук. праць Черкаського держ. технолог. ун-ту. Економічні науки. 2011. Вип. 29 (1). С. 92-96.

Сміт А. Багатство народів. Дослідження про природу та причини добробуту націй. Київ : Наш формат, 2018. 722 с.

Шевченко О. О. Історія економіки та економічної думки: сучасні економічні теорії : навч. посіб. Київ : Центр учбової літератури, 2012. 280 с.

Юхименко П. І., Леоненко П. М. Історія економічних учень : навч. посіб. Київ: Знання-Прес, 2005. 583 c.

References

Besarab S. O. (2017) Vyznachennia sutnosti investytsii. Efektyvna ekonomika : elektronnyi zhurnal, №5. Available at: http://www.economy.nayka. com.ua/?op =1&z=5609 (accessed 25 may 2021) (in Ukrainian).

Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy. (2021). Available at: http://www. ukrstat.gov.ua (accessed 25 may 2021) (in Ukrainian).

Lanovyk B. D. y dr. (2006) Ekonomichna istoriia Ukrainy i svitu : pidruch. 8-vyd., pererob. i dop. / red. B. D. Lanovyk. Kyiv : Vikar, 495 p.

Natsionalnyi bank Ukrainy. (2021) Ekonomichni ta finansovi pokaznyky Ukrainy. URL: https://bank.gov.ua/ua/statistic/sdds/sdds-data# Zovnishnii (accessed 25 may 2021) (in Ukrainian).

Korniichuk L. Ia., Tatarenko N. O., Poruchnyk A. M. ta in. (1999) Istoriia ekonomichnykh uchen / za red. L. la. Korniichuk, N. O. Tatarenko. Kyiv : KNEU, 564 p. (in Ukrainian).

Kamenetskyi V. A. (2006) Kapytal (ot prostoho k slozhnomu). Moskva : Ekonomyka, 583 p. (in Russian).

Keins D. M. (2015) Obshchaia teoryia zaniatosty protsenta y deneh. Available at: https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Econom/keins/index.php (accessed 25 may 2021) (in Russian).

Marshall A. (1993) Pryntsypy ekonomycheskoi nauky. Moskva : Prohress, 594 p. Available at: http://www.library.fa.ru/files/Marshall.pdf (accessed 25 may 2021) (in Russian).

Baranovska M., Kozak Yu., Smycheka S. (red.). (2013) Mizhnarodnyi marketynh: v pytanniakh ta vidpovidiakh. Kyiv : Tsentr uchbovoi literatury, 2013, 302 p. (in Ukrainian).

Ytuall Dzh., Mylheita M., Niumena P. (red.). (2008) Nevydymaia ruka rynka. Moskva : Yzd. dom HU VShE, 388 p. (in Russian).

Sitner T. H. (2011) Henezys ta evoliutsiia teorii mizhnarodnoho investuvannia. Zb. nauk. prats Cherkaskoho derzh. tekhnoloh. un-tu. Ekonomichni nauky, vyp. 29 (1), p. 92-96 (in Ukrainian).

Smit A. (2018) Bahatstvo narodiv. Doslidzhennia pro pryrodu ta prychyny dobrobutu natsii. Kyiv : Nash format, 722 p. (in Ukrainian).

Shevchenko O. O. (2012) Istoriia ekonomiky ta ekonomichnoi dumky: suchasni ekonomichni teorii : navch. posib. Kyiv : Tsentr uchbovoi literatury. 280 p. (in Ukrainian).

Iukhymenko P. I., Leonenko P. M. (2005) Istoriia ekonomichnykh uchen : navch. posib. Kyiv : Znannia-Pres. 583 p.

Размещено на Allbest.ru