Аналіз факторів банкрутства великих підприємств України

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНАЛІЗ ФАКТОРІВ БАНКРУТСТВА ВЕЛИКИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

П.О. Керімов

кандидат економічних наук, науковий співробітник відділу фінансів реального сектору ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Київ, Україна

Анотація

банкрутство капітал підконтрольність кредиторський

Вступ. Результати, отримані автором у попередньому дослідженні фінансового стану великих українських підприємств, вказують на аномально високу частку підприємств-зомбі та підприємств із від'ємним власним капіталом, що зазвичай означає хронічні проблеми з платоспроможністю. Такі підприємства продовжують існування попри інтереси кредиторів, які відповідно до класичних робіт із корпоративних фінансів мають ініціювати процедуру банкрутства задля мінімізації збитків. Проблематика. Дослідження мотивації українських кредиторів ініціювати процедуру банкрутства стосовно великих промислових підприємств в Україні.

Мета - визначення факторів, які зумовлюють банкрутства великих українських підприємств методом економетричного моделювання.

Матеріали і методи. Логіт-регресії на базі панелі даних із вибірки з 286 переважно великих українських підприємств за 2006-2020 рр.

Результати. Перша, розширена (32 змінних), ітерація моделі вказує на те, що ймовірність банкрутства збільшується з нарощуванням частки офшорного і власного капіталу, а також дебіторської заборгованості за отриманими авансами та заборгованості за довгостроковими кредитами банків. Про зменшення ймовірності банкрутства свідчить зростання кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги, всіх видів доходів, інвестицій в основні фонди та амортизації. Скорочена ітерація моделі, з якої виключено всі незначимі змінні, підтверджує попередні висновки і дає змогу зафіксувати менш очевидні фактори: зокрема, ймовірність банкрутства неістотно залежить від показників господарської діяльності підприємства.

Висновки. Імовірність банкрутства великих підприємств в Україні більшою мірою залежить від частки їхнього офшорного капіталу та підконтрольності фінансово-промисловим групам, що разом із високою часткою кредитів пов'язаним особам та згаданою надвисокою часткою підприємств-зомбі та підприємств із від'ємним власним капіталом, вказує на неринковий характер кредитних відносин за участю таких підприємств.

Ключові слова: банкрутство, предиктори банкрутства, власний капітал, підприємства-зомбі, логіт-регресія.

Abstract

Analysis of bankruptcy factors of large enterprises of ukraine. Pavlo Kerimov, Ph. D. (Economics), SO "Institute of Economics and Forecasting of the National Academy of Sciences of Ukraine”, Kyiv, Ukraine

Introduction. The results of the author's previous study of financial position of large firms in Ukraine indicate an anomalously high percentage of zombie firms and firms with negative shareholder equity among them, which generally imply chronic solvency problems.

Such firms, however, continue their existence for prolonged periods of time seemingly against creditors' best interest, which, as presumed by the classic works of corporate finance, should initiate the bankruptcy procedure in order to minimize their losses. Problem Statement. Research into the motivation of Ukrainian creditors for initiating a bankruptcy procedure towards big industrial firms in Ukraine.

Purpose. Determining factors which cause bankruptcies among large firms in Ukraine using econometric modelling.

Materials and Methods. Logit regressions based on panel data of a selection of 286 predominantly large Ukrainian enterprises for 2006-2020.

Results. The first, extended (32 independent variables), iteration of the model indicates that bankruptcy probability rises with the increase in off-shore capital and shareholder equity, as well as with the increase of accounts receivables and long-term bank loans. Bankruptcy probability drops with the increase in accounts payable for goods, works and services, all types of income, investments in fixed assets and depreciation. Abridged iteration of the model, which had all of the non-significant variables excluded, verifies the preliminary conclusions and allows to pinpoint less obvious factors: in particular, the probability of bankruptcy depends insignificantly on the performance of the enterprise. Conclusions. Probability of bankruptcy among big industrial firms in Ukraine is more dependent on the percentage of the off-shore capital they possess and their allegiance towards FIG, which, along with high percentage of related parties' loans and the aforementioned extra-high percentage of zombie firms and firms with negative shareholder equity, indicates the non-market nature of credit relations with participation of such firms. Keywords: bankruptcy, bankruptcy predictors, equity, zombie firms, logit regression.

Вступ

Банкрутства великих підприємств є досить рідкісним явищем у будь-якій країні, адже вони є найочевиднішими кандидатами на державну допомогу через статус великого платника податку чи роботодавця. Прикладами такої поведінки, зокрема, була підтримка американським урядом корпорації “Крайслер” у 1979 р. і “Дженерал моторз” у 2008 р. Великі підприємства також із високою ймовірністю мають доступ до “пільгових” ресурсів, які походять від афілійованих банківських установ і надаються на неринкових засадах. Прикладом такої поведінки є кризи 1990-х років у Японії, коли банки рефінансували борги неплатоспроможних позичальників для підтримання ілюзії відповідності мінімальному рівню капіталу, водночас виконуючи розпорядження уряду щодо кредитування малого та середнього бізнесу задля “полегшення” перебігу кризи. Подібна ситуація властива також Україні, але вона не настільки віддалена в часі й характеризується як більшою часткою підприємств-зомбі, тобто неплатоспроможних боржників, так і безпрецедентними випадками існування підприємств, котрі мали від'ємний власний капітал протягом десяти й більше років.

Подібна ситуація ставить питання, чому такі підприємства продовжують існувати. З точки зору класичних робіт із корпоративних фінансів (зокрема С. Майєрса [1]), кредитори цих підприємств, мотивовані мінімізацією втрат, мали б ініціювати процедуру банкрутства. Банки, що свідомо продовжують фінансувати безнадійних боржників, діють усупереч передбаченням Р. Левіна [2] про позитивний вплив фінансового розвитку на економічний, штучно збільшуючи фінансову глибину за рахунок невиправданих кредитів. Оскільки хронічно збиткове й обтяжене кредитами підприємство може існувати лише з доброї волі кредитора, до чиїх інтересів входить ініціювання процедур банкрутства задля мінімізації можливих втрат, причини наявності значної кількості підприємств-зомбі та підприємств із від'ємним власним капіталом серед великих підприємств в Україні не є очевидними. Відповідно, метою дослідження є визначення факторів, які зумовлюють ініціювання процедури банкрутства серед великих українських підприємств.

Аналіз досліджень і постановка проблеми

Попереднє дослідження великих промислових підприємств в Україні [3] показує надвисоку частку серед них суб'єктів із незадовільним фінансовим станом. Зокрема, із вибірки з 212 таких підприємств за 2006-2019 рр. 42 % могли бути класифіковані як підприємства-зомбі за методологією Світового банку, а 34,9 % мали від'ємний власний капітал. Підприємства-зомбі в цьому контексті розуміються як ті, котрі не спроможні обслуговувати свою заборгованість Мали коефіцієнт покриття заборгованості (EBITDA/Interest Expense) менший від 1. протягом трьох і більше років поспіль. Для порівняння: частка підприємств із від'ємним власним капіталом, зафіксована різними дослідниками для США та ЄС, коливалась від 4 % у другій половині 1980-х років [4] до 6 % на початку 2010-х років [5].

Частка промислових підприємств-зомбі має тенденцію до зростання у кризових умовах, причому по закінченні кризи вона зазвичай не спадає, а тому, наприклад, у 2016 р. у ЄС досягла 12 % [6]. Очевидно, показники по українській промисловості є набагато гіршими, ніж аналогічні показники у стабільних і розвинутих економіках, однак детальніший розгляд цієї проблематики вказує на парадоксальність самого існування ряду підприємств вибірки. Зокрема, 19 % із них протягом 2006-2019 рр. мали від'ємний власний капітал більше ніж три роки поспіль.

Доцільно деталізувати, як саме у підприємств з'являється від'ємний власний капітал. Наразі існують три основні пояснення.

1. Перевищення накопиченого непокритого збитку за минулі періоди наявного власного капіталу внаслідок незадовільної господарської діяльності. Іншими словами, підприємство займається хронічно збитковою діяльністю і не є спроможним це виправити. Таке пояснення найбільшою мірою відповідає класичній теорії фінансів, а отже, прямо констатується або передбачається у більшості класичних (наприклад, [7]) і сучасних консервативних (скажімо, [5]) досліджень.

2. Недосконалості в системі бухгалтерського обліку; зокрема, у відображенні капіталізованих витрат на маркетинг (у т. ч. у вигляді бренду), капіталізованих витрат на НДДКР (патенти, права інтелектуальної власності та ін.), а також формальне знецінення нерухомості, яка перебувала у власності підприємства надто довго за недостатньої частоти її переоцінки (це більш характерно для зарубіжних компаній, наприклад, “Макдональдс” у США). Тобто підприємство займається прибутковою діяльністю, але частина його активів залишається недооціненою з формальних причин. Подібну ситуацію називають "прихованою вартістю” і наводять ряд високодохідних підприємств, що періодично відображають від'ємний власний капітал, зокрема “Домінос піца”, "Макдональдс”, “Хьюлет-Пакард” (HP Inc.), "Моторола” [8].

3. Одинична шокова подія в недавньому минулому підприємства, яка призвела до одномоментного зниження балансової вартості цінних паперів підприємства нижче нуля, у т. ч. внаслідок корпоративної реструктуризації, списання або уцінки певних активів. У таких випадках підприємство здебільшого здатне до відновлення прибуткової діяльності в наступних періодах, а отже, і не показує хронічно від'ємного власного капіталу. Більш детально цю гіпотезу розглянуто у праці [4].

Як правило, великі підприємства України не підпадають під другу і третю категорію. Ті з них, котрі мають від'ємний власний капітал, потрапили в таку ситуацію через хронічно збиткову діяльність і продовжують існувати виключно з доброї волі кредиторів. Прикладом може бути ПрАТ “Лебединський насіннєвий завод” (ЄДРПОУ 00388932), який відображав від'ємний власний капітал із 2011 до 2021 р., причому непокритий збиток, стабільно наявний у підприємства починаючи з 2010 р., не дає змоги зробити висновок про можливі зміни в цьому тренді. За таких умов підприємство не тільки не перебуває у стані припинення, а й не було в ньому раніше. Нормальним поясненням бездіяльності кредиторів у таких випадках є спроможність боржника оплатити поточні витрати на обслуговування боргу, однак згадане підприємство має коефіцієнт покриття заборгованості, менший за одиницю у 2006, 2008-2011 і 2014-2015 рр. Або, іншими словами, воно не в змозі обслуговувати навіть поточні платежі, а не лише основну суму боргу, що зазвичай означає потребу в рефінансуванні. Очевидно, кредитори очікують, що це підприємство рано чи пізно отримає прибуток і зможе розрахуватись за своїми боргами. Такі ситуації в українських умовах також трапляються доволі часто: наприклад, ПрАТ “Чумак” (ЄДРПОУ 24106105) мало від'ємний власний капітал у 2007, 2009, 2011-2012 та 2015-2019 рр. і зазнавало відповідних проблем із платоспроможністю у 2008 і 2011-2016 рр., однак у 2020 р. воно отримало прибуток, достатній для погашення непокритого збитку минулих періодів і наявності додатного власного капіталу.

Небажання кредиторів ініціювати процедуру банкрутства є очевидним із динаміки підприємств-зомбі, підприємств із від'ємним власним капіталом та ініційованих банкрутств за 2006-2018 рр. (рисунок). Попри зростання кількості підприємств-зомбі, число банкрутств залишається незначним - до трьох випадків на рік. У 2019 р. кількість банкрутств, зафіксованих у цій вибірці (яка, на відміну від основної вибірки цього дослідження, містила лише 212 підприємств), зросла до восьми, однак це число все ще залишається помітно меншим, аніж кількість підприємств із проблемами з платоспроможністю.

Для подібної поведінки кредиторів є свої причини. Зокрема, очікувана частка виплат кредитору за результатами суду становила в Україні близько 9 % (для порівняння: у високодохідних країнах ОЕСР - 70,2 %) [3, с. 55], а такі фірми. Можливим поясненням є наявність інсайдерської інформації, яка підтверджує кредитоспроможність таких боржників. Іншим поясненням може бути те, що подібні транзакції відбуваються між пов'язаними особами, тобто підприємствами і банками всередині однієї фінансово-промислової групи (далі - ФПГ). Частка кредитів депозитних корпорацій ¹ пов'язаним нефінансовим корпораціям Депозитні корпорації - фінансові корпорації, основним видом діяльності яких є фінансове посередництво і котрі імітують боргові зобов'язання (комерційні, іпотечні банки, будівельні товариства та ін.). Нефінансові корпорації - корпорації, основним видом діяльності яких є виробництво ринкових товарів чи надання нефінансових послуг. Поділяються на підсектори: державні, приватні, нефінансові корпорації під іноземним контролем., яка публікується Національним банком України з 2019 р., є аргументом на користь другого пояснення (табл. 1).

Таблиця 1 - Частка кредитів пов'язаним особам за розміром боржника, %

Складено за: Кредити, надані малим та середнім підприємствам / Національний банк України. иИЬ: https://bank.gov.ua/files/Loans_MSE.xlsx.

Як бачимо з таблиці, частка кредитів депозитних корпорацій пов'язаним нефінансовим корпораціям у середньому становить від 77 % і вище. Найменша частка кредитів пов'язаним особам припадає на малий бізнес і дорівнює 63-67 %, тоді як на суб'єкти великого підприємництва припадає 77-79 % таких кредитів, а на суб'єкти мікропідприємництва - 95 %. Або, іншими словами, лише близько 20 % великого і середнього бізнесу і близько третини малого бізнесу відображають такі фінансові результати, які б свідчили про їхню кредитоспроможність.

Таким чином, можна стверджувати не тільки те, що більшість кредитів в Україні надаються на неринкових засадах, а й те, що після надання таких кредитів кредитори продовжують керуватись неринковою логікою у питаннях ініціювання банкрутства неплатоспроможних боржників. Це, у свою чергу, ставить питання про те, які саме фактори в такому разі визначають імовірність банкрутства для великих промислових підприємств в Україні.

Рисунок. Динаміка зміни кількості підприємств-зомбі, підприємств із від'ємним власним капіталом і банкрутств серед великих підприємств у 2006-2018 рр.

Побудовано за даними Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (иИЬ: .а^оу.ца), Державної служби статистики України (иИЬ: ukrstat.gov.ua), Національного банку іїни (иИЬ: bank.gov.ua).

Методологія та методи дослідження

Для відповіді на це питання нами було побудовано економетричну модель на базі доповненої й оновленої даними за 2020 р. вибірки великих промислових підприємств. Вибірку підготовано за відкритою статистикою, яка надається державною службою статистики, Національним банком України та агентством із розвитку інфраструктури фондового ринку. Вона містить 34 змінні по 286 підприємствах із 14 галузей сільськогосподарської, видобувної, переробної, енергетичної, будівної та торгівельної промисловості за 2006-2020 рр. Інформація є річною. Вибірка організована в незбалансовану панель даних через прогалини в наявній статистиці (11,22 % максимально можливого обсягу спостережень). Репрезентативність вибірки підтверджується тим, що станом на 2019 р. на підприємства вибірки припадало 25 % активів і 20 % виручки від реалізації відповідних галузей. Детальнішу характеристику вибірки подано в табл. 2.

Імовірність банкрутства оцінюється з використанням бінарної логіт-регресії зі стійкими стандартними похибками (robust standard errors). Логіт-регресія дає змогу встановлювати як залежну змінну - бінарну змінну, тобто ту, яка може набувати лише значень 0 (у нашому випадку "не є банкрутом”) і 1 ("є банкрутом”). Підприємства, котрі стають банкрутами, перестають надавати звітність, а отже, починають генерувати прогалини у статистиці, що зумовлює незбалансованість панелі даних. Більшість залежних змінних є показниками господарської діяльності підприємства, взятими з балансу і звіту про фінансові результати відповідних господарських одиниць. Виняток становлять бінарні змінні належності до ФПГ, наявності політичної афілійованості, належності до транснаціональних корпорацій та змінна, що відображає частку офшорного капіталу підприємства.

Результати дослідження

Перша ітерація моделі має скоригований коефіцієнт детермінації у 25,8 %, тобто динаміка залежних змінних пояснює 25,8 % динаміки залежної змінної. Цей показник є порівняно невисоким, особливо з огляду на велику кількість залежних змінних, - ця ітерація містить усі 32 змінні. Водночас частка правильно спрогнозованих моделлю банкрутств (тобто відповідність округлених розрахункових значень залежної змінної згідно з моделлю історичним даним, яку можна вважати характеристикою якості для логіт-моделі) становить 99,7 %. Лише 15 із 32 використаних змінних є значимими (табл. 3).

Таблиця 2 - Параметри вибірки

Складено за даними Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (URL: smida.gov.ua), Державної служби статистики України (URL: ukrstat.gov.ua), Національного банку України (URL: bank.gov.ua).

Відповідно до моделі ймовірність банкрутства підвищують: зростання частки офшорного капіталу, поточних зобов'язань, власного капіталу, дебіторської заборгованості за отриманими авансами та обсягу довгострокових банківських кредитів. Таким чином, зростання заборгованості перед кредиторами та проблеми з платоспроможністю боржників збільшують імовірність банкрутства. Нарощування обсягів власного капіталу може бути сигналом про кризові очікування підприємства, і тоді банкрутство відбувається в разі справдження таких очікувань; виходячи з порівняно вищої вартості власного капіталу, за звичайних обставин підприємства віддають перевагу боргу. Це також може вказувати на неможливість залучення боргу підприємством унаслідок проблем із кредитоспроможністю. Водночас зростання частки офшорного капіталу не відображає негайних проблем у функціонуванні підприємства, хоча є предиктором у рамках 99 % довірчого інтервалу. Нарощування частки офшорного капіталу, таким чином, постає сигналом про прийняття рішення щодо закриття підприємства і початку виведення активів у офшор.

Таблиця 3 - Значимі змінні першої ітерації моделі

* Змінна значима в рамках 90 % довірчого інтервалу.

** Змінна значима в рамках 95 % довірчого інтервалу.

*** Змінна значима в рамках 99 % довірчого інтервалу.

Розраховано та складено автором.

Зменшують імовірність банкрутства нарощування поточних зобов'язань за довгостроковою заборгованістю, кредиторською заборгованістю за товари, роботи і послуги, фінансових витрат, запасів, інвестицій в основні фонди й амортизації, зростання всіх видів доходів (виручка від реалізації, грошового потоку від операційної діяльності, нерозподілений прибуток), а також належність до ФПГ. Частина цих факторів є очевидною, як-от збільшення доходів, а також витрат, котрі сигналізують про інвестиції та розширення або модернізацію виробництва. Слід, однак, зауважити, що нарощування короткострокової заборгованості зменшує ймовірність банкрутства, тоді як довгострокової - збільшує. Крім того, потужним предиктором відсутності банкрутства є належність до ФПГ. Належність до ТНК потенційно є ще потужнішим предиктором, однак упродовж періоду, що розглядається, жодне з підприємств вибірки, яке мало б зв'язки з транснаціональними корпораціями, не збанкрутувало, а тому цю змінну неможливо включити до моделі.

Перша ітерація моделі, проте, має завелику кількість змінних, частина яких дублює одна одну (наприклад, три змінні, котрі характеризують дохідність підприємства). Це свідчить про завищення коефіцієнта детермінації та розподіл пояснювальної сили на змінні, які б інакше були незначимими. Для виявлення змінних із найвищою пояснювальною силою необхідно побудувати модель, у якій всі змінні є значимими.

Цю мету було досягнуто після ряду ітерацій виключення з регресії змінних; у фінальній ітерації їх залишилось шість (табл. 4). За рахунок скорочення кількості змінних скоригований коефіцієнт детермінації знизився з 25,8 до 12,6, тобто нова модель пояснює вдвічі менше варіацій залежної змінної при скороченні кількості залежних змінних у 5,6 раза. Зростання критеріїв пояснювальної сили моделі (критерії Шварца, Акайке і Ханан-Квіна) також вказує на погіршення моделі. Ймовірною причиною цього є зміщення через пропущені змінні, котрі не стосуються внутрішнього стану підприємств, наприклад, макроекономічних даних. Частка значень залежної змінної, що збігаються з округленими прогнозними значеннями моделі, знизилась із 99,7 до 99,2 %. Такі втрати є меншими, ніж можна очікувати при скороченні кількості змінних із 32 до 6, і можна очікувати, що змінні, які залишились, є найсильнішими предикторами ймовірності банкрутства.

Таблиця 4. Значимі змінні останньої ітерації моделі

* Змінна значима в рамках 90 % довірчого інтервалу. ** Змінна значима в рамках 95 % довірчого інтервалу. *** Змінна значима в рамках 99 % довірчого інтервалу.

Розраховано та складено автором.

Відповідно до отриманої моделі ймовірність банкрутств серед великих промислових підприємств України прямо пропорційно залежить від наявності в них офшорного капіталу та довгострокових банківських кредитів і обернено пропорційно - від належності їх до ФПГ, величини наявних запасів, обсягів капіталу та чистих грошових потоків від операційної діяльності. Інакше кажучи, факт належності до ФПГ знижує ймовірність банкрутства на 23,9 %. Варто зауважити водночас, що жодне з підприємств вибірки, яке б належало до ТНК, не збанкрутувало. Збільшення частки офшорного капіталу на 1 % збільшує ймовірність банкрутства на 1,8 %.

Вплив решти факторів на ймовірність банкрутства видається мінімальним. Так, зростання обсягу запасів на 1 тис. грн зменшує її на 3,5 * 10^-6 %. Або, іншими словами, згідно з моделлю зростання запасів на 1 млрд грн зменшить імовірність банкрутства на 3,5 %. Звичайно, у випадку дійсного нарощування запасів на таку суму почнуть працювати фактори, котрі моделлю не враховуються, тому можна визнати вплив цього фактора значимим лише формально. Інші фактори обліковуються з навіть вищою розрядністю, зокрема зростання обсягу капіталу на 1 тис. грн знижує імовірність банкрутства на 2,8 * 10^-7 %; зростання чистого грошового потоку від операційної діяльності на 1 тис. грн - на 9,3 * 10^-7 %; нарешті, збільшення обсягу довгострокових банківських кредитів на 1 тис. грн призводить до підвищення ймовірності банкрутства на 2,8 * 10^-7 %. Тут уже йдеться про зміну відповідного параметра на 10 млрд грн для досягнення 2,8, 9,3 та 2,8 % зміни ймовірності банкрутства. 

Висновки

Наявна модель залежності банкрутства великих українських промислових підприємств від їх балансових показників підтверджує раніше висунуту гіпотезу [3] про неринковість процедури банкрутства в Україні: факт належності підприємства до ФПГ знижує ймовірність банкрутства на 23,9 %, тоді як кожен додатковий відсоток офшорного капіталу збільшує ймовірність банкрутства на 1,8 %. Таким чином, підприємство, яке має 50 % і більше офшорного капіталу показує, що власник вивів достатньо ресурсів за кордон і є готовим до його ліквідації у будь-який зручний для себе момент. Це, у свою чергу, може бути ще одним індикатором використання підприємством квазіризикової моделі фінансування. Вплив інших факторів, зокрема обсягів запасів, власного капіталу, чистого грошового потоку від операційної діяльності та довгострокових банківських кредитів є значимим, однак майже не відчутним: зміна їх на 1000 грн призводить до зміни ймовірності банкрутства на рівні 2,8-9,3 * 10^-7 %, тобто лише зміни в господарських показниках на рівні десятків мільярдів гривень призводять до помітної зміни в імовірності банкрутства. Або, іншими словами, господарські показники підприємства майже не впливають на ймовірність його банкрутства.

Той факт, що жодне з 286 підприємств вибірки, яке було під контролем ТНК, не зазнало банкрутства, свідчить, що іноземці, котрі є власниками підприємств на території України, готові задовольнитись оптимізацією оподаткування, доступною для них через механізми трансфертного ціноутворення, і не зацікавлені або не спроможні використовувати квазіризикову модель фінансування. Таким чином, лише підприємства, котрі контролюються ТНК або ФПГ, займаються реальною дохідною діяльністю, тимчасом як інші великі промислові підприємства у нашій державі є або зомбі, що через неприбуткову діяльність існують із доброї волі кредиторів, які сподіваються повернути хоча б частину своїх інвестицій, або є "центрами витрат” при офшорних холдингах. Як демонструють попередні дослідження, загальна частка підприємств-зомбі у вибірці становить 36,2 %, підприємств, підконтрольних ТНК, - 11,2, підконтрольних ФПГ - 14,6, водночас частка підприємств із офшорним капіталом - приблизно 43,9 %. Оскільки підприємство може входити одразу до кількох груп, структура є приблизною; з неї, однак, можна зробити висновок про некредитоспроможність абсолютної більшості українських промислових підприємств.

Список використаних джерел

1. Mayers S. ^e Capital Structure Puzzle. "Ше Journal of Finance. 1984. Vol. 39, Iss. 3. P. 575-592. URL: https://doi.Org/10.1111/j.1540-6261.1984.tb03646.x.

2. Levine R. Finance and Growth: Theory and Evidence. Handbook of Economic growth. 2004. Vol. 1, Pt. A. P. 865-934. URL: https://doi.org/10.1016/S1574-0684(05)01012-9.

3. Kerimov P., Zymovets V Quasi-Risk and Fraudulent Financing Models: The Case of Firms with Negative Equity in Ukraine. Economic Studies Journal (Ikonomicheski Izsled- vania). 2021. Iss. 8. P. 48-68.

4. Ang T. C. Are firms with negative book equity in financial distress? Review of Pacific Basin Financial Markets and Policies. 2015. Vol. 18, No. 03. URL: https://doi.org/10.1142/ S0219091515500162.

5. Urionabarrenetxea S., Leire S.-J., Retolaza J.-L. Negative equity companies in Europe: theory and evidence. Business: Theory and Practice. 2016. Vol. 17, No. 4. P. 307-316. URL: https://doi.org/10.3846/btp.17.11125.

6. Banerjee R. N., Hoffman B. The rise of zombie firms: causes and consequences. BIS Quarterly Review. 2018. September 23. P. 67-78. URL: https://www.bis.org/publ/qtrpdf/r_ qt1809g.htm.

7. Fama E., French K. The cross-section of expected stock returns. Journal of Finance. 1992. Vol. 47, Iss. 2. P. 427-465. URL: https://doi.org/10.1111/j.1540-6261.1992.tb04398.x.

8. Fairchild T. Negative Equity, Veiled Value and the Erosion of Price-to-Book. O'Shaughnessy Asset Management, 2018. URL: https://osam.com/Commentary/negative- equity-veiled-value-and-the-erosion-of-price-to-book.

References

1. Mayers, S. (1984). The Capital Structure Puzzle. The Journal of Finance, 39 (3), 575592. DOI: 10.1111/j.1540-6261.1984.tb03646.x.

2. Levine, R. (2004). Finance and Growth: Theory and Evidence. In Handbook of Economic growth, 1 (A), 865-934. DOI: 10.1016/S1574-0684(05)01012-9.

3. Kerimov, P., & Zymovets, V. (2021). Quasi-Risk and Fraudulent Financing Models: The Case of Firms with Negative Equity in Ukraine. Economic Studies Journal (Ikonomicheski Izsledvania), 8, 48-68.

4. Ang, T. C. (2015). Are firms with negative book equity in financial distress? Review of Pacific Basin Financial Markets and Policies, 18 (03). dOi: 10.1142/S0219091515500162.

5. Urionabarrenetxea, S., Leire, S.-J., & Retolaza, J.-L. (2016). Negative equity companies in Europe: theory and evidence. Business: Theory and Practice, 17 (4), 307-316. DOI: 10.3846 /btp. 17.11125.

6. Banerjee, R. N., & Hoffman, B. (2018, September 23). The rise of zombie firms: causes and consequences. In BIS Quarterly Review, pp. 67-78. Retrieved from https://www.bis.org/ publ/qtrpdf/r_qt1809g.htm.

7. Fama, E., & French, K. (1992). The cross-section of expected stock returns. Journal of Finance, 47 (2), 427-465. DOI: 10.1111/j.1540-6261.1992.tb04398.x.

8. Fairchild, T. (2018). Negative Equity, Veiled Value and the Erosion of Price-to-Book. O'Shaughnessy Asset Management. Retrieved from https://osam.com/Commentary/ negative-equity-veiled-value-and-the-erosion-of-price-to-book.

Размещено на Allbest.ru