Комплексність та системність процедур податкового контролю

Размещено на http://allbest.ru

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Комплексність та системність процедур податкового контролю

Данієлян С.А. кандидат юридичних наук,

докторант кафедри фінансового права

За своєю правовою природою податковий контроль є комплексним та системним явищем. У силу специфіки самої сфери оподаткування, де основним є публічний інтерес, який полягає у забезпеченні акумуляції якомога більших податкових надходжень, процедури податкового контролю відіграють неабияку роль у забезпеченні послідовного розвитку податкових відносин. податковий бюджет інвентаризація контроль

У сфері, де в суперечність входять публічний та приватний інтерес неабияке значення починає відігравати контроль за послідовністю виконання платником податків належних йому податкових зобов'язань. Платник податків закономірно прагне мінімізувати міру своїх «економічних втрат» від сплати загальнообов'язкових платежів податкового характеру. Це, у свою чергу, обумовлює ситуацію, за якої від ефективності реалізації процедур податкового контролю залежить формування публічних фондів коштів.

Податковий контроль виконує як функції превентивного характеру, так і функцію поточного виявлення девіантної поведінки платника податків та її корегування. Превентивна функція податкового контролю має перманентний характер реалізації, адже кожен платник податків чітко усвідомлює, що у випадку порушення податкового законодавства, не виконання покладеного на нього податкового обов'язку, факт такого порушення може бути виявлений контролюючим органом, а сам платник податків притягнутий до юридичної відповідальності. Превентивна функція податкового контролю має неабияке значення, так як вона дозволяє забезпечувати дисциплінованість поведінки платників податків. Що ж стосується функції поточного контролю, то вона спрямована на виявлення вже скоєних платником податкових правопорушень. У своєму кінцевому рахунку реалізація поточного податкового контролю дозволяє сформувати основу (базис) для подальшого притягнення платника податків до юридичної відповідальності.

Незважаючи на той аспект, що в податковому законодавстві сформульоване легальне визначення поняття «податкового контролю», в науці податкового права склалася ціла низка підходів до окреслення доктринальних дефініції відповідного поняття.

У першу чергу потрібно відмітити, що в основі даного терміну знаходиться слово «контроль», що етимологічно походить від французького слова «controle». Так, слово «контроль» означає спостережний процес, який має своїм призначенням перевірку певного явища, або ж систему органів, які провадять такі контрольні функції [1, с. 445].

Рева Д. М. розглядає податковий контроль як утворення цілісного характеру, що має внутрішню (змістовну) та зовнішню (юридичну) форму, що структурно інтегрує в собі наступні елементи:

а) суб'єкта, який у рамках податкових відносин керується своїми інтересами;

б) об'єкта, який виступає причиною існування контрольних процесів у сфері оподаткування;

в) безпосередня взаємодія суб'єкта та об'єкта процедур податкового контролю [2].

Фактично, вищезазначене визначення сформульоване на основі системного аналізу наукових положень автора. При цьому, науковець оперує категоріями узагальненого характеру, адже формулює положення виходячи із підвищеної теоретизації процесів податкового контролю. Крім цього Рева Д. М. формулює власну авторську систему методів податкового контролю. В чому полягає її авторський характер? Вона (система методів податкового контролю) не зовсім узгоджується із нормативними формулюваннями податкового законодавства, які предметно стосуються податкового контролю. Так, науковець структурує методи податкового контролю на наступні три тематичні блоки:

1) методи податкового контролю, які мають своїм завданням попередити порушення податкового законодавства (облік рахунків у фінансових установах; облік правозобов'яза- них учасників податкових відносин; податкове консультування; акумуляція податкової інформації);

2) методи податкового контролю, які призначені для встановлення порушень податкового законодавства (перевірки платників податків; зустрічні звірки; акумуляція податкової інформації);

3) методи податкового контролю, які мають своїм призначенням забезпечити усунення порушень податкового законодавства (визначення грошових зобов'язань; стягнення податкового боргу; інвентаризація; направлення вимог про усунення платником порушень вимог податкового законодавства) [3].

До вищезазначеної системи методів податкового контролю є низка зауважень. По-перше, окреслені методи податкового контролю не зовсім чітко корелюються із нор- мативно-закріпленими способами контролю, які отримали свою безпосередню формалізацію у ст. 62 Податкового кодексу України («Способи здійснення податкового контролю»). У даному випадку ми відмічаємо, що слова «способи» та «методи» є семантично тотожними.

Так, в ст. 62 чітко визначаються 4 способи здійснення податкового контролю. Серед вище зазначених способів немає такого, наприклад, як податкове консультування чи стягнення податкового боргу. Відповідні процедури отримують свою реалізацію в зовсім інших сферах податкового адміністрування. Процедури податкового консультування носять інформаційно-гарантійне призначення, тоді як стягнення податкового боргу - це процедури забезпечувального характеру, які мають пост-контрольний характер. По-друге, в рамках відповідної системи відбувається дублювання одних і тих самих методів (мова йде про акумуляцію податкової інформації). В той же самий час, спроби структурування та систематизації методів податкового контролю заслуговують на увагу, адже це свідчить про спробу розібратися у змістовній природі процедур податкового контролю.

Касьяненко Л. М. визначає податковий контроль як процедури, що пов'язані з перевіркою контролюючими органами належності обчислення платниками податків належних їм податкових зобов'язань, повноти та своєчасності сплати податків та інших загальнообов'язкових платежів податкового характеру, встановлення та аналізі порушень допущених платниками податків [4, с. 77]. Не зважаючи на певну міру узагальненість зроблених науковцем формулювань вони відображають найбільш основні, іманентні риси податкового контролю. При цьому послідовно здійснено конкретизацію суб'єкта який бере безпосередню участь у реалізації податкового контролю.

Васюк Ю. М. визначає податковий контроль як систему заходів та дій, які мають своїм призначенням забезпечити контроль за належною реалізацією податкового законодавства, шляхом використання методів, форм та інструментів податкового контролю, з боку уповноважених на це владних суб'єктів та незалежних органів, задля: забезпечення грошовими коштами відповідних публічних фондів; превенції в аспекті виявлення відхилень від належного застосування податково-правових приписів; притягнення винних суб'єктів до юридичної відповідальності; унеможливлення повторення податкових правопорушень у майбутньому [5, с. 24-25].

У першу чергу, наведене визначення привертає увагу своєю комплексністю. При цьому його не можна назвати в повній мірі послідовним. Такого роду підхід обумовлюється тим, що ціла низка його змістовних елементів об'єктивно не відноситься до процедур податкового контролю. Так, наприклад, питання притягнення до юридичної відповідальності порушників податкового законодавства це вже процедурна площина, яка немає жодного відношення до податкового контролю.

Процедури притягнення платників податків до юридичної відповідальності мають самостійне значення. Їх не можна ототожнювати із податковим контролем. Більше того, на умовній процедурній прямій податково-процедурного регулювання між ними «розташовані» процедури вирішення податкових спорів (як адміністративні, так і судові процедури) та процедури забезпечувального характеру.

Безумовно, опосередковано процедури податкового контролю і справді мають вплив на притягнення платника податків до юридичної відповідальності, адже саме за результатами реалізації податкового контролю формується базис на основі якого в подальшому платник податків і притягається до юридичної відповідальності.

При цьому автор не зазначив нічого про процедури, які і справді мають пряме відношення до податкового контролю (процедури обліку платників податків, процедури інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів тощо).

Своє визначення запропонував також Буглаєв О. Ю., який відмічає, що податковий контроль - це самостійний елемент управління податковою системою, який створює умови для забезпечення дотримання приписів податкового законодавства [6, с. 132].

Відповідне визначення має доволі теоретизований та узагальнений характер. При цьому податковий контроль, навряд чи, змістовно можна звести до елемента управління податковою системою. Податковий контроль це в першу чергу система специфічних, нормативно-ви- значених податкових процедур.

Таким чином, ми можемо резюмувати, що всі доктринальні визначення поняття «податковий контроль» мають переважно узагальнений характер, а їх чи не головною іманентною рисою є підвищена міра теоретизації дефініційних положень. При цьому, жодне з визначень не дублює легальну дефініцію досліджуваної правової категорії. З одного боку такий підхід науковців це «плюс», адже вони не займаються простим дублюванням нормативних визначень, а з іншого боку відповідним дефініціям не завадила б більша міра спорідненості з нормативно-закріпленими формулюваннями.

У контексті відповідної проблематики, ми займаємо позицію згідно з якою немає якої-небудь логіки у перефразуванні нормативних положень, які й формулюють визначення поняття «податковий контроль». У той же самий час, доцільно окреслити коло специфічних ознак, за посередництвом яких можна характеризувати досліджувану категорію. До таких ознак ми відносимо:

1) нормативно-теоретизований характер податкового контролю;

2) системність та комплексність податкового контролю;

3) наскрізний характер податкового контролю.

У подальшому пропонуємо більш детально розглянути кожну із відповідних ознак.

І. Нормативно-теоретизований характер податкового контролю. Нормативна основа регламентації процедур податкового контролю отримує свою фіксацію в Главі 5 Податкового кодексу України («Податковий контроль»). Фактично, якщо проаналізувати зміст Глави 5, то можна виокремити наступні змістовні блоки: