Теоретичні аспекти управління ліквідністю та платоспроможністю організації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЮ ОРГАНІЗАЦІЇ

Черняєв Олександр Сергійович доцент, кандидат історичних наук

Ігнатенко Натлія Вікторівна професор, кандидат педагогічних наук

Виноградня Віта Михайлівна доцент, кандидат економічних наук

м. Переяслав

Анотація

Статтю присвячено дослідженню розвитку підприємницького середовища, як ключового фактору сталого функціонування підприємницьких структур. Підприємницька діяльність забезпечує поліпшення соціальної ситуації у регіонах, вирішуючи проблеми, пов'язані із зайнятістю населення, рівнем доходів його частини, блокуючи осередки соціальної напруги. Це обумовлює необхідність формування підприємницького середовища регіонів, що забезпечує підвищення ефективності діяльності бізнес-структур, активізацію факторів її розвитку. Незважаючи на зростаючий інтерес вчених і дослідників до дослідження проблем, пов'язаних з формуванням і розвитком регіонального підприємницького середовища, пошуку факторів, що діють на неї, залишаються невирішеними багато питань теоретичної та методичної властивості в даній сфері науки і практичної діяльності. Не повною мірою розкрито економічний зміст підприємницького середовища регіонів у системному плані, який передбачає обґрунтування її елементної бази, функцій, що реалізуються суб'єктами управління економічними підсистемами.

Вищевикладене зумовлює необхідність теоретичних і методичних розробок, спрямованих на виявлення факторів формування підприємницького середовища на різних рівнях господарювання для розвитку соціально-економічної системи України, можливостях, напрямках та інструментарії її вдосконалення.

Таким чином, в основі характеристики фінансового здоров'я суб'єкта господарювання лежать коефіцієнти платоспроможності та ліквідності, від точності яких залежить якість всієї фінансової діагностики. Будь-яка компанія в умовах ринкової економіки повинна працювати на покращення ефективності виробництва, при цьому підвищуючи конкурентоспроможність продукції. Це можливо завдяки впровадженню досягнень нових технологій та ефективного управління. Отже, удосконалення аналізу, оцінки ліквідності та платоспроможності організації виступає одним з основних факторів підвищення економічної ефективності діяльності.

У зв'язку з цим тема статті є особливо актуальною і практично значущою, основною метою є розвиток теоретико-методологічних аспектів управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства та розроблення рекомендацій щодо покращення фінансового стану.

Ключові слова: ліквідності, платоспроможність, активи підприємства фінансові ресурси.

Annotation

Chernyaev Oleksandr Serhiyovych Associate Professor of the Department of Management, Practical Psychology and Inclusive Education, Candidate of Historical Sciences, Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav

Ignatenko Natliya Viktorivna Professor, dean of the Faculty of Pedagogical Education, Management and Art, Candidate of Pedagogical Sciences, Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav

Vynohradnya Vita Mykhailivna Associate professor of the Department of Finance, Accounting and Taxation, candidate of economic sciences, Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav

THEORETICAL ASPECTS OF LIQUIDITY AND LIQUIDITY MANAGEMENT OF THE ORGANIZATION

The article is devoted to the study of the development of the entrepreneurial environment as a key factor in the sustainable functioning of entrepreneurial structures. Entrepreneurial activity ensures the improvement of the social situation in the regions, solving problems related to the employment of the population, the level of income of its part, blocking centers of social tension. This necessitates the formation of the entrepreneurial environment of the regions, which ensures an increase in the efficiency of business structures and the activation of the factors of its development. Despite the growing interest of scientists and researchers in the study of problems related to the formation and development of the regional business environment, the search for factors affecting it, many issues of theoretical and methodological nature in this field of science and practical activity remain unresolved. The economic content of the entrepreneurial environment of the regions is not fully disclosed in the systemic plan, which involves the substantiation of its elemental base, functions implemented by subjects of management of economic subsystems.

The above causes the need for theoretical and methodological developments aimed at identifying the factors of formation of the entrepreneurial environment at various levels of management for the development of the socio-economic system of Ukraine, opportunities, directions and tools for its improvement.

Thus, the characteristics of the financial health of the business entity are based on solvency and liquidity ratios, the quality of all financial diagnostics depends on their accuracy. Any company in a market economy should work to improve production efficiency, while increasing the competitiveness of products. This is possible thanks to the introduction of new technological advances and effective management. Therefore, improving the analysis, assessment of liquidity and solvency of the organization is one of the main factors of increasing the economic efficiency of the activity.

In this regard, the topic of the article is particularly relevant and practically significant, the main goal is the development of theoretical and methodological aspects of the management of liquidity and solvency of the enterprise and the development of recommendations for improving the financial condition.

Keywords: liquidity, solvency, enterprise assets, financial resources.

Постановка проблеми

Сучасна економічна наука начитує безліч наукових досліджень, які присвячені вивченню аналізу та управління платоспроможністю та ліквідністю організації. Незважаючи на підвищений інтерес до теми даного дослідження, на даний момент не існує єдиної думки у визначенні ліквідності та платоспроможності, при цьому не спостерігається і різко протилежних думок.

Об'єкт і предмет дослідження полягає у розвитку теоретичних та методичних положень, що дозволяють виявити фактори, що визначають стан та перспективи розвитку підприємницького середовища.

Мета статті полягає вирішення наступних завдань:

- розкрити економічний зміст підприємницького середовища, складаючи його елементну базу та функції;

- обґрунтувати склад та характер впливу факторів розвитку підприємницького середовища;

- запропонувати підхід до оцінки результативності управління розвитком підприємницького середовища.

Виклад основного матеріалу

підприємницький середовище економічний управління

Розглянемо кілька визначень платоспроможності, а саме:

1. здатність підприємства задовольняти, виставлені постачальниками платіжні вимоги відповідно до укладеними господарськими договорами, і навіть платити зарплатню співробітникам, повертати кредити, виконувати всі зобов'язання підприємства перед державою;

2. платоспроможність є здатністю підприємства розраховуватися за довгостроковими зобов'язаннями, які вона має. Це говорить про те, що компанія вважатиметься платоспроможною, якщо вона має активи більше, ніж її зобов'язання;

3. платоспроможність - це готовність підприємства відшкодувати кредиторську заборгованість у разі настання термінів платежу поточними надходженнями коштів;

4. платоспроможність є здатністю підприємства повному обсязі та вчасно проводити розрахунки перед контрагентами по короткостроковим зобов'язанням;

5. платоспроможність -- це здатність підприємства до своєчасного виконання фінансових зобов'язань, обумовлених законом чи договором, рахунок наявних у його розпорядженні фінансових ресурсів.

Узагальнюючи дані висловлювання, можна дійти невтішного висновку у тому, що платоспроможність організації проявляється у можливості виконання погашення заборгованості без порушення умов договору. Ознаками платоспроможності виступають наявність достатнього обсягу коштів на розрахунковому рахунку та відсутність заборгованості перед кредиторами. Також можна назвати такі типи платоспроможності: поточну і очікувану. Поточна платоспроможність визначається на дату складання балансу, а компанія вважається платоспроможною, якщо він не має простроченої заборгованості постачальникам, за банківськими позиками та іншими розрахунками. Очікувана платоспроможність визначається на певну майбутню дату зіставленням платіжних коштів та першочергових зобов'язань на цю дату.

До вивчення поняття ліквідність можна віднести наступні визначення, а саме:

1. компанія, яка має можливість виконувати короткострокові зобов'язання при цьому, реалізуючи активи, вважатиметься ліквідною;

2. ліквідність виявляється у спроможності компанії виконувати свої фінансові зобов'язання, а за необхідності і швидко реалізувати свої кошти;

3. ліквідність це здатність підприємства забезпечувати виконання наявних боргових зобов'язань;

4. ліквідність -- це властивостей актив суб'єкта господарювання, тобто рухливість, мобільність, яка має одну особливість: перетворюватися на гроші;

5. ліквідність -- це термін економіки, який позначає можливість активів швидко продаватися за ціною, що є максимально близькою до ринкової.

Отже, сутність поняття ліквідність належить лише до активів підприємства, а не до пасивів. Оскільки пасиви неспроможні перетворюватися на готівку.

Розглянемо види ліквідності:

1. «Ліквідність активів підприємства - це аналітична категорія, яка характеризує здатність конкретного активу трансформуватися в кошти. У цьому ступінь ліквідності можна охарактеризувати двома чинниками: втратами власника зниження вартості активу при екстреної продажу і швидкістю трансформації активу.

2. Ліквідність балансу - характеристика теоретичної облікової можливості підприємства перетворити активи на готівку, завдяки цьому погасити свої зобов'язання.

3. «Ліквідність підприємства розуміється, як здатність погашати вимоги контрагентів як за рахунок власних коштів та на основі позикових коштів. Зараз більшість авторів стверджують, що поняття ліквідності можна трактувати як платоспроможність організації, можливість покривати зобов'язання активами, час їх перетворення на грошову форму дорівнює часу погашення цих зобов'язань.

Таким чином, під поняттям ліквідність слід розуміти здатність організації трансформувати активи в кошти у найкоротші терміни.

Виділяють кілька видів ліквідності.

Перша: розрахункова ліквідність (відповідність активу та пасиву за термінами виконання), друга: поточна ліквідність (співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства), і третя: термінова ліквідність (здатність підприємства розплатитися за зобов'язаннями на даний момент). Під ліквідністю підприємства слід розуміти його здатність бути швидко проданим як актив, тобто як майновий комплекс. Однак термін ліквідність активів набуває трохи іншого значення. При порівнянні активів підприємства найбільш ліквідними є оборотні активи, а серед них абсолютно ліквідні -- це кошти, а також депозити, цінні папери та інші еквіваленти коштів. Інші оборотні активи не належать до високоліквідних. Але за професійної роботи та належного контролю дебіторську заборгованість можна повернути, а запаси реалізувати, таким чином активи не можна назвати абсолютно неліквідними. Ще деякі види необоротних активів (наприклад, будівлі, транспорт, обладнання) у разі необхідності можна реалізувати. Це буде зробити набагато простіше, ніж інші необоротні активи, а також буде можливість отримати необхідну готівку, якщо це необхідно підприємству.

За рівнем ліквідності оборотних активів можна визначити фінансові можливості, якими володіє організація, дізнатися, чи здатна вона розплатитися за її зобов'язаннями. Всі ці висновки говорять про те, що ліквідність -- це обов'язкова та необхідна умова для платоспроможності підприємства.

Про те, термін «платоспроможність» дещо ширший, оскільки він включає не тільки і не скільки можливість перетворення активів на кошти, скільки здатність своєчасно та повністю виконувати свої зобов'язання.

Отже, термін платоспроможність ширше, ніж поняття ліквідність, оскільки включає і можливість реалізувати активи, і здатність виконувати поточні кредитні чи товарні зобов'язання. Якщо з фінансової погляду, то платоспроможність виступає зовнішнім виразом стійкості організації. Платоспроможність підприємства залежить від вчасно виплачених платежів, відповідно від рівня ліквідності балансу. У цьому ліквідність балансу виявляється у розрахунках із платежів з допомогою реалізації активів підприємства.

Ліквідність балансу означає наявність оборотних засобів у розмірі, потенційно достатньому погашення короткострокових зобов'язань. Компанії необхідно підтримувати баланс між швидким переходом активів у грошовий еквівалент та строками погашення зобов'язань.

Підсумовуючи, можна сказати, що питанням управління ліквідністю та платоспроможністю на сучасному етапі приділяється велика увага. Комплексність, достовірність та об'єктивність аналітичних висновків вирішальною мірою залежать від якості інформаційного забезпечення.

Ліквідність підприємства, балансу, оборотних активів, якість управління активами, терміновість погашення зобов'язань, якість управління пасивами, інвестиційна привабливість підприємства та платоспроможність взаємопов'язані між собою різних підходів, у своїй залишаються самостійними економічними одиницями. Платоспроможність характеризується стійкістю підприємства під час реагування на вимоги кредиторів, а ліквідність є властивістю будь-якого об'єкта бути реалізованим без економічних втрат за короткий термін.

При виборі варіантів поліпшення показників ліквідності підприємства необхідно насамперед кількісно оцінити їх ефективність - тобто. зіставити витрати, пов'язані з реалізацією, і прогнозний обсяг прибутку. Існує перелік стандартних заходів, покликаних покращити показники ліквідності та платоспроможності. Їх сутність полягає у забезпеченні зростання прибутку, зниження вартості матеріальних активів та обсягу дебіторської заборгованості, вибір оптимальної структури капіталу.

До методів підвищення ліквідності та платоспроможності організації належить:

-створення ефективної системи управління ресурсами для оптимізації виробництва;

-застосування механізму фінансової стабілізації;

-рефінансування дебіторської заборгованості;

-інтенсивне використання оборотних активів;

-погашення дебіторської заборгованості та стримування зростання необоротних активів.

Зупинимося докладніше кожному розглянутому пункті. Оперативний механізм фінансової стабілізації. Являє собою систему заходів, спрямовану, з одного боку, зменшення поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов'язань підприємства, з другого боку, збільшення грошових активів, які забезпечують ці зобов'язання.

Принцип «відсікання зайвого», що лежить в основі цього механізму, визначає необхідність скорочення розмірів як поточних потреб (що викликають відповідні фінансові зобов'язання), так і окремих ліквідних активів (з метою їх термінового переведення в грошову форму).

Зменшення витрат досягається:

-скороченням суми постійних витрат (управління персоналом, орендні платежі);

-скороченням виробничого персоналу;

-продовженням термінів кредиторської заборгованості;

-продовженням термінів банківських кредитів;

-відстроченням виплат дивідендів;

Збільшення доходів досягається:

-ліквідацією портфеля довгострокових вкладень;

-прискоренням оборотів дебіторської заборгованості;

-нормалізацією розмірив запасів господарських резервів. Рефінансування дебіторської заборгованості - це переведення її у інші, ліквідні форми оборотних активів, таких як: гроші, короткострокові фінансові вкладення тощо.

Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості, які зараз застосовуються, є: факторинг, форфейтинг, облік векселів. Факторинг є фінансовою операцією, у ході якої підприємство-продавець передає право отримання грошей за платіжними документами за відвантажену продукцію банку. За здійснення такої операції банк стягує з підприємства-продавця певну комісійну плату, яка встановлюється у відсотках суми платежу. Ставки комісійної плати диференціюються з урахуванням рівня платоспроможності покупця та передбачених термінів. Крім того, банк у строк до 3 днів здійснює кредитування підприємства-покупця у формі попередньої оплати боргових зобов'язань за платіжними документами. У нашій країні факторинг як один з інструментів управління дебіторською заборгованістю та страхування угод поки не набув широкого поширення. Тому основними методами для дебіторів є переговори з боржниками, припинення відвантаження продукції, зміна раніше обумовлених у договорі умов оплати за продукцію, роботи, послуги, застосування штрафних санкцій у вигляді нарахування пені або звернення до суду. Факторингова операція дозволяє підприємству рефінансувати більшу частину дебіторської заборгованості щодо надання покупцю кредиту в короткі терміни, скоротивши тим самим період фінансового та операційного.

Факторингове обслуговування відбувається у наступній послідовності: -договір купівлі-продажу;

-поставка товару;

-договір факторингу;

-факторингові платежі;

-оплата за поставлений товар;

-комісійна нагорода.

При застосуванні факторингових операцій підприємство може отримати такі переваги:

-можливість збільшення кількості потенційних покупців за рахунок надання відстрочення платежу (товарного кредиту);

-отримання додаткового прибутку за рахунок можливості збільшити обсяг продажу, отримавши від фактора необхідні для цього оборотні кошти;

-захист від втраченої вигоди від втрати клієнтів за рахунок неможливості при дефіциті оборотних коштів надавати покупцям конкурентні відстрочки платежу та підтримувати достатній асортимент товарів на складі;

-можливість трансформації дебіторської заборгованості у кошти та досягнення таким чином балансу грошових потоків, збільшення за рахунок цього ліквідності та рентабельності поставок;

-можливість здійснення оптових закупівель великих партій товарів та відповідно підтримання розширеного асортименту, за рахунок наявності оборотних коштів для миттєвого задоволення вимог покупців;

-покращення ділового іміджу та платоспроможності через можливість проведення своєчасних розрахунків зі своїми кредиторами;

-зміцнення ринкової позиції;

-зниження витрат на оплату робочих місць та робочого часу працівників, відповідальних за: контроль дебіторської заборгованості, залучення фінансових ресурсів.

При цьому ресурси, що вивільнилися, можна направити на розвиток своєї дилерської мережі, зниження собівартості продукції за рахунок можливості закуповувати товар у своїх постачальників за нижчими цінами.

Раціональне та ефективне використання оборотних коштів сприяє підвищенню фінансової стійкості підприємства та його платоспроможності. В таких умовах підприємство своєчасно і повністю виконує свої розрахунково-платіжні зобов'язання, що дозволяє успішно здійснювати комерційну діяльність.

Управління оборотними активами підприємства спрямоване на їх формування у необхідному та достатньому обсязі, за найменших витрат, а також підвищення ефективності їх використання. Ефективне використання оборотних активів передбачає вибір політики управління оборотними активами на період розвитку підприємства. Суть політики управління оборотним капіталом полягає у визначенні достатнього рівня та раціональної структури поточних активів та у визначенні величини та структури джерел їх фінансування.

Вибір відповідних джерел фінансування оборотних активів зрештою визначає співвідношення між рівнем ефективності використання капіталу та рівнем ризику фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. З урахуванням цих чинників і будується політика управління фінансуванням оборотних засобів. Якщо на постійному обсязі короткострокових фінансових зобов'язань зростатиме частка оборотних активів, фінансованих з допомогою джерел і довгострокового позикового капіталу, то цьому разі підвищуватиметься фінансова стійкість підприємства. І в той же час знижується ефект фінансового важеля і зростатиме середньозважена вартість капіталу в цілому. Відповідно, якщо за постійної участі власного капіталу та довгострокових позик у формуванні оборотних активів зростатиме сума короткострокових фінансових зобов'язань, то в цьому випадку може бути знижена загальна середньозважена вартість капіталу, досягнуто більш ефективного використання власного капіталу (за рахунок зростання ефекту фінансового важеля). При цьому знижуватиметься фінансова стійкість та платоспроможність підприємства (за рахунок зростання обсягу поточних зобов'язань та збільшення частоти виплат боргу).

Фінансова стабільність сприяє виконанню планів виробництва та забезпечення ресурсами його потреб. Управління фінансово-господарською діяльністю має бути націлене на оптимізацію співвідношення власного та позикового капіталу, забезпечення правильних пропорцій між оборотними та необоротними активами, власним та позиковим капіталом, довгостроковими та короткостроковими джерелами фінансування.

Висновки

Підсумовуючи теоретичній розгляд управління ліквідністю компанії, слід зазначити, що від того, наскільки раціонально фінансові ресурси будуть використовуватись в компанії, залежить її фінансовий стан та конкурентоспроможність. Безперервний моніторинг показників ліквідності компанії - запорука її фінансового благополуччя, загальної ефективності економічної діяльності.

Для забезпечення фінансової стабільності, стійкості можуть бути застосовані такі методи, як зростання оборотності капіталу, зниження (в розумних обґрунтованих межах) запасів та витрат до нормативних значень, збільшення обсягу власного оборотного капіталу за рахунок різних джерел.

Серед можливих причин втрати платоспроможності компанії відзначимо:

1. Низький професіоналізм керівників та фінансових менеджерів компанії, і як наслідок - неправильна система цілей (або зовсім її відсутність), слабкі управлінські сигнали, неефективне делегування та розподіл обов'язків тощо.

2. Дефіцит кадрів управлінців і маркетологів, що тягне у себе перебої у діяльності підрозділів і навіть прямий збиток фінансових результатів роботи підприємства.

3. Моральний знос сформованих систем контролю, мотивації, прогнозування і планування, що призводить до затримки реакції, несприятливі зміни у внутрішньому і зовнішньому середовищі підприємства.

4. Дефіцит оборотних коштів - насамперед готівки, з допомогою якої відбувається розрахунок із кредиторами і партнерами, що зумовлює збільшення кредиторської заборгованості.

5. Порушення термінів виконання платіжних зобов'язань.

6. Висока конкуренція при слабких ринкових позиціях компанії, що призводить до скорочення виручки та прибутку.

Література

1. Беляк Т. О. Активізація впливу корпоративної культури на розвиток соціальнотрудових відносин: дис. канд. екон. наук. Кіровоград, 2016.

2. Захарчин Г. М., Любомудрова Н. П., Винничук Р. О., Смолінська Н. В. Корпоративна культура: навч. посіб. Львів: Національний університет «Львівська політехніка». 2011.

3. Овчаренко М. І. Організаційно-економічні засади управління розвитком корпоративної культури промислових підприємств: дис.... канд. екон. наук. Суми, 2011.

4. Петрова І. Л. Вплив корпоративної культури на модернізацію соціально-трудових відносин. Вчені записки, Вип. 40. К., 2015.

5. Юрченко В. В., Мельник Ю. В., Богданова Н. В. Корпоративна культура організації. Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів Міністерства доходів і зборів України. Київ, 2014.

6. Волянська-Савчук Л. В. Формування та розвиток корпоративної культури на підприємствах машинобудування: дис.... канд. екон. наук. Хмельницький, 2017.

7. Зелінська Г. О., Андрусів У. Я., Розвиток персоналу організацій через призму формування корпоративної культури. Науковий вісник Івано Франківського національного технічного університету нафти і газу. Серія: Економіка та управління в нафтовій і газовій промисловості. 2020.

8. Варцаба В. І., Петренко В. П. Гармонізоване управління і менеджмент - актуальний напрям розвитку теорії та практики управління Стратегія економічного розвитку України. Зб. наук. праць КНЕУ ім. В. Гетьмана. 2014. №34.

9. Дюк О. М. Місце корпоративної культури у процесі вибору найефективніших технологій управління на вітчизняних підприємствах. 191 Наукові записки. Львів: Укр. акад. друкарства. 2018.

References

1. Belyak T. O. (2016) Activation of the influence of corporate culture on the development of social and labor relations: [dissertation. Ph.D. economy of science] Kirovohrad, [in Ukrainian].

2. Zakharchyn G. M., Lyubomudrova N. P., Vynnychuk R. O., Smolinska N. V. (2011) Corporate culture: [education. manual] Lviv: Lviv Polytechnic National University. [in Ukrainian].

3. Ovcharenko M. I. (2011) Organizational and economic principles of managing the development of corporate culture of industrial enterprises: [thesis.... candidate economy of science] Sumy, [in Ukrainian].

4. Petrova I. L. (2015) The influence of corporate culture on the modernization of social and labor relations. [Scientific Notes], Vol. 40. K., [in Ukrainian].

5. Yurchenko V.V., Melnyk Yu.V., Bohdanova N.V. (2014) Corporate culture of the organization. [Center for retraining and advanced training of managerial personnel of the Ministry of Revenue and Duties of Ukraine]. Kyiv, [in Ukrainian].

6. Volyanska-Savchuk L.V. (2017) Formation and development of corporate culture at machine-building enterprises: [dissertation.... candidate economy of science] Khmelnytskyi, [in Ukrainian].

7. Zelinska G. O., Andrusiv U. Ya., (2020) Development of personnel of organizations through the prism of formation of corporate culture. [Scientific Bulletin of the Ivano Frankivsk National Technical University of Oil and Gas. Series: Economics and management in the oil and gas industry] Ivano Frankivsk [in Ukrainian].

8. Vartsaba V. I., Petrenko V. P. (2014) Harmonized management and management - a current trend in the development of management theory and practice Strategy of economic development of Ukraine. [Coll. of science works of KNEU named after V. Hetman.. No. 34] [in Ukrainian].

9. Duke O. M. (2018) The place of corporate culture in the process of choosing the most effective management technologies at domestic enterprises. [Scientific notes. ] Lviv: Ukr. Acad. printing [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru