Управління фінансовими ресурсами держави в умовах воєнного стану

Специфічним джерелом наповнення бюджету в умовах воєнного стану, обмеженого доступу до ринків боргового капіталу, недостатньої фіскальної спроможності є емісія грошей, яка, між іншим, має обмежений спектр дії.

На нашу думку, в подальшому макроекономічна стабільність залежатиме від сприятливих фінансово-економічних умов і підтримки країн-партне- рів, міжнародних фінансових інституцій. Пріоритетними завданнями в управлінні фінансовими ресурсами є недопущення дефолту, підвищення кредитного рейтингу, що дозволить залучати дешеві позики і тим самим зменшувати вартість обслуговування боргу в майбутньому.

В. Загорський наголошує на неможливості виконання державою власних функцій в умовах обмеженості фінансових ресурсів, тому «фінансування за рахунок позик» є альтернативою для фіску [9, с. 24--26]. До основних причин стрімкого нарощування зовнішнього боргу на прикладі України належать: «необхідність збільшення валютних резервів для забезпечення стабільності національної грошової одиниці; значні бюджетні дефіцити; залежність від імпорту енергоносіїв; потреби технічного переозброєння більшості галузей національної економіки» [10, с. 277]. До цього переліку причин, на наш погляд, доцільно також включити призупинення економічної діяльності внаслідок воєнних дій і суттєве зменшення доходів, що вносить дисбаланс у належне виконання бюджету.

В умовах війни не можна оперувати старими організаційними формами, методологічними підходами, які не відповідають вимогам ринкових відносин, у тому числі щодо забезпечення ефективності управління і використання фінансових ресурсів. Старі підходи були і залишаються чинником небезпеки, деформації виконання завдань усієї системи державного управління. Застарілі методи й підходи до управління фінансовими ресурсами не давали і не дають бажаного результату, тому необхідно застосовувати нові підходи. Саме в умовах війни і з'являється можливість розпочати реформування, застосувати дієвіші методи, принципи, способи методолого-органі- заційного забезпечення діяльності кожної бюджетної, і не тільки, установи чи організації. Це стосується як головного розпорядника бюджетних коштів, так і розпорядника нижчого рівня, одержувачів бюджетних коштів, тобто від міністерства до будь-якої іншої установи чи організації з метою проєктування нової організаційної системи управління на основі системного підходу управління й використання видатків бюджету. Механізм управління будь-якої організації або підприємства повинен бути зорієнтований на досягнення цілей, значних результативних показників.

В основу методології проєктування і створення сучасних структурних підрозділів організації має бути покладено чітке формулювання її цілей. Відповідно до мети розробляється механізм її досягнення. Водночас ми розглядаємо організацію як складну, багатоцільову систему, адже орієнтація лише на одну мету не відображає її різноманітної, багатофункціональної ролі в розвитку економіки. Важливе місце відводиться системі зв'язків елементів із зовнішнім середовищем, останнє впливає на характер побудови і функціонування установи або організації.

Нові методолого-організаційні підходи у формуванні дієвих структур нового типу вимагають уникнення механічного перенесення старих організаційних форм з надмірним нормативним характером, використання гіпер- трофованих типових рішень, які апріорі не можуть бути ефективними в сучасних умовах. Натомість, необхідно формувати організаційні структури, які проявляють системність підходу в такому: гармонічному поєднанні вертикалі й горизонталі системи управління фінансовими ресурсами в межах організації, де існує оптимальне співвідношення централізації і децентралізації в управлінні; узгодженні та організаційному оформленні всіх горизонтальних зв'язків щодо виконання поточних завдань і перспективних планів і програм; встановленні й взаємопов'язуванні в межах завдань системи функцій, відповідальності, прав по всій вертикалі управління від міністра до спеціаліста; урахуванні всіх можливих управлінських завдань, зорієнтованих на успішне досягнення поставленої мети Детальну інформацію застосування нових підходів в управлінні й використанні бюджет-них видатків див. [11]..

Якщо ми прагнемо досягти будь-якої певної мети, то зобов'язані обміркувати, як її досягти, які інструменти використати, які методи, підходи, способи чи механізми задіяти для досягнення поставленої мети, аби отримати бажаний результат. Якщо ми хочемо досягти високих показників, то нам необхідно спланувати і вимірювати не лише сам результат, а, і це дуже важливо, якість дій, які наближатимуть до кінцевої мети. Таким чином, до питання ефективності управління необхідно ставитися з позиції цілісності підходу, враховуючи всі складові, що впливають на процес, і через нього до відповідної пріоритетної (стратегічної) мети. Між іншим, сама ефективність з позиції дій і досягнутого результату може стосуватися різних аспектів, наприклад, якогось продукту на виробництві, набутих навичок (персоналом), збільшення потенціалу організації чи установи, досягнення високих результатів і показників, а також тривалого утримання стабільно сталих показників соціально-економічного розвитку. Якщо пріоритетом ефективності використання бюджетних видатків є зростання потенціалу установи або організації, то необхідно зважити і переконатися, чи буде зазначене досягнуто за рахунок нових знань, навичок, удосконалених або новітніх продуктів чи послуг.

Для досягнення ефективності в першу чергу необхідно встановити зв'язок між метою, до якої прагнемо, і ефективністю, тобто обміркувати, чи всі дії, які виконує головний розпорядник бюджетних коштів або будь-яка організація чи установа, є правильними і якою мірою втручання в процес забезпечення ефективності приводить до сталих результатів з огляду на визначені перспективні плани.

Планування -- важливий інструмент ефективного управління фінансовими ресурсами, оскільки являє собою не лише набір фінансових показників, а й комплекс дій, чітких орієнтирів залежно від ситуації, що складається у внутрішньому і зовнішньому фінансово-економічному середовищі. Основними завданнями планування є дотримання збалансованості й пропорційності фінансових ресурсів як у коротко-, так і в довгостроковій перспективі. Ефективне планування допомагає уряду маневрувати в складних, непередбачуваних умовах функціонування, особливо під час воєнного стану. Основою або базисом планування є прогнозування, яке дає можливість передбачати різні сценарії розвитку як у середньо-, так і в довгостроковому періоді. Звісно, в умовах тривалих бойових дій важко прогнозувати перспективу подальшого розвитку подій, оскільки не відомо, коли закінчиться війна, як відновлюватиметься і функціонуватиме економіка в повоєнний період, яка за обсягом (розміром) потреба у фінансових ресурсах сформується через певний проміжок часу. З огляду на це, у такій ситуації варто розробляти не один, а декілька прогнозних сценаріїв розвитку. Проте за будь-яких обставин уряду або місцевому органу влади, установі, організації важливо мати певний простір, тобто діапазон для маневру і прийняття вчасних, обґрунтованих, ефективних управлінських рішень у сфері мобілізації, раціонального розподілу й ефективного використання фінансових ресурсів для вирішення актуальних завдань, досягнення бажаного результату, зосереджуючи при цьому увагу на оптимальному використанні наявного фінансового ресурсу.

Системний підхід являє собою розвиток методів пізнання, дослідження, опису і пояснення сутності управління фінансовими ресурсами. Його використання в наукових дослідженнях -- одна з характерних рис сучасної економічної науки, яка розглядає будь-який економічний об'єкт як цілісну й неподільну систему. Системні методи наукових досліджень дозволяють озброїти управлінців, які займаються питаннями управління фінансовими ресурсами, необхідним інструментарієм для побудови ефективної системи, адекватної сучасному рівню фінансової доцільності, незалежності й безпеки держави.

Концепцію системного підходу до управління фінансовими ресурсами підпорядковано загальній меті розвитку держави, яка передбачає проведення значного обсягу аналітично-експертної роботи, за результатами якої оцінюють: стан, склад, структуру і напрями використання фінансових ресурсів; потребу в них і джерела їх залучення; фінансову стабільність держави, вплив внутрішніх і зовнішніх ризиків тощо. Вирішення цих питань варто починати з оцінки фінансово-економічного стану за допомогою відповідних макропоказників. На основі отриманих аналітичних висновків розробляються багатоваріантні прогнози (моделі) структури управління фінансовими ресурсами.

Вибір оптимального варіанта формування і використання фінансових ресурсів, ураховуючи існуючі й потенційні фінансові можливості, передбачає використання системно-аналітичного підходу до управління ними. Даний підхід базується на тому, що доцільність управлінського рішення визначається ситуацією, яка створюється під впливом низки факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Практичне розв'язання проблеми являє собою перехід від аналітичних прийомів до пошуку релевантного, оптимального варіанта дій у сфері стратегічного, тактично-операційного планування.

Здійснений нами багаторічний аналіз управління фінансовими ресурсами неодноразово доводив низьку ефективність чинної системи управління, яка проявлялась у неефективному, нецільовому використанні бюджетних коштів, застосуванні різного роду шахрайських, корупційних схем ухиляння від сплати податків тощо. На нашу думку, з початком війни ця загроза не зменшилась, оскільки під час бойових дій, коли фактично призупинено перевірки діяльності деяких економічних агентів, окремих посадовців, ці обставини є «додатковою мотивацією» до самозбагачення. Проте дане питання буде ширше розкрито за умови повного доступу до відповідної інформації, що дасть можливість аналізувати не лише прийняті рішення, а й їх наслідки в управлінні фінансовими ресурсами в умовах воєнного стану.

Побудова якісно нової, ефективної системи управління фінансовими ресурсами має вирішальне значення для функціонування всіх галузей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни, відновлення економіки, об'єктів критичної інфраструктури, соціальної сфери як у воєнний, так і в повоєнний період. Ефективна система управління фінансовими ресурсами має фундаментальне значення для забезпечення стабільності й безпеки фінансово-бюджетної системи, формування засад стійкого економічного зростання. На нашу думку, важлива роль у створенні такої системи відводиться всім фінансовим інституціям держави. У першу чергу в цьому контексті йдеться про Державну казначейську службу, яка повинна вирішувати складні, багатогранні завдання, пов'язані з удосконаленням бюджетного процесу, міжбюджетних відносин, формуванням сучасного бюджетного законодавства, що відповідатиме суспільним потребам і викликам, розробкою належної державної політики управління фінансовими ресурсами, спрямованої на створення такого механізму операційного управління, який забезпечить упередження бюджетних порушень, своєчасність і повноту розрахунків за взятими державою зобов'язаннями і сприятиме вирішенню проблем незбалансованості як щодо надходжень, так і щодо видатків бюджету.

Від ефективного управління фінансовими ресурсами держави залежать повнота і якість виконання бюджету, отже, і макроекономічні процеси в країні. З огляду на це, оцінка ефективності управління фінансовими ресурсами є дуже важливою, оскільки має на меті визначення можливостей подальшого розвитку шляхом виявлення різного роду вад, недоліків в управлінні фінансовими ресурсами і розробку перспективних напрямів, стратегій подолання існуючих проблем, диспропорцій за рахунок підвищення ефективності.

Серед науковців актуальною є дискусія стосовно подальшого розвитку податкової політики. Одні дослідники вважають виправданим посилення податкового тиску, інші, навпаки, -- його зниження, застосування сукупності таргетованих податкових пільг. Останнє, на наш погляд, є більш обґрунтованим. Так, під час війни доцільно знизити податки на соціально важливі товари й послуги, щоб підтримати своїх громадян, а надалі оптимізувати систему оподаткування з урахуванням інтересів бізнесу і держави, щоб зменшити фіскальний тиск на суб'єктів господарювання.

У повоєнний період актуальним завданням буде вдосконалення фінансових відносин з метою повернення довіри населення до фінансових інституцій держави, забезпечення вільного доступу громадян і бізнесу до фінансових ресурсів, зниження операційних ризиків у фінансовій сфері. Такі заходи, на наш погляд, позитивно вплинуть на пожвавлення ділової активності населення, сприятимуть здоровій конкуренції, розгортанню сталої траєкторії економічного розвитку держави, збільшенню розміру фінансових ресурсів як складової фінансового потенціалу.

В умовах воєнного стану суспільство, уряд, усі гілки влади згуртувалися в незламному прагненні захистити незалежність, територіальну цілісність і свободу України, а також у прийнятті вчасних, рішучих, обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на послаблення фіскального тиску, утримання стабільності фінансової системи, ефективний розподіл і перерозподіл ВВП, зміну пріоритетів у використанні фінансових ресурсів держави. Це дало можливість не лише утримати ситуацію під контролем, а й переформатувати економіку з урахуванням потреб воєнного стану, змінити фінансову політику, показники державного і місцевих бюджетів, направити фінансові ресурси на протистояння актуальним викликам і вирішення першочергових завдань. Наступним кроком мають стати зміцнення фінансової стабільності, використання потенціалу фінансових ресурсів у відновленні економіки країни, забезпечення сталої динаміки соціально-економічного розвитку України.

Висновки

Питання управління фінансовими ресурсами держави є надзвичайно актуальним як у мирний час, так і особливо в умовах війни, оскільки забезпеченість бюджетів усіх рівнів достатніми фінансовими ресурсами, створення механізмів і передумов для їх раціонального розподілу й використання -- основні завдання державного управління. Управління фінансовими ресурсами країни в період воєнного стану суттєво відрізняється від умов мирного часу, зокрема, тим, що спрощується процедура і розширюються повноваження уряду й органів місцевого самоврядування в належному регулюванні, управлінні та використанні коштів як державного, так і місцевих бюджетів.

Зазвичай податкові надходження становлять найбільшу частку бюджетних доходів і є базисом для виконання державними інституціями функціональних повноважень. Проте в нинішній ситуації бачимо, що 'їх роль зменшилася, натомість суттєво зросло значення грантів від урядів іноземних держав і міжнародних фінансових організацій. Так, за досліджуваний період найбільші надходження до державного бюджету України надійшли у вигляді міжнародних грантів (дарунків), що дало можливість уникнути фінансових загроз, покрити дефіцит бюджету, істотно посилило спроможність уряду тримати ситуацію під контролем для забезпечення стабільного й безперебійного функціонування фінансової системи, фінансування важливих воєнних, економічних, соціальних, гуманітарних завдань, критичних видатків. Ужиті заходи з часткової фіскальної консолідації відкрили можливості для збільшення розміру (обсягу) надходжень до державного бюджету. Власні фінансові ресурси держави разом з фінансовою підтримкою міжнародних партнерів сформували базис для належного, безперебійного виконання основних бюджетних показників, пов'язаних з реалізацією владних повноважень. Переважну частину фінансових потреб щодо захисту країни, соціального забезпечення покриває державний бюджет, а на місцеві бюджети покладено значний обсяг фінансування освіти і всього житлово-комунального господарства країни.

Список використаної літератури

Теорія фінансів. Підручник. За ред. В.М. Федосова, С.І. Юрія. Київ, Центр учбової літератури, 2010. 576 с.

Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. Моногр. Київ, Ніос, 2010. 175 с.

Коваль Ю. Фінансові ресурси держави як основа формування доходів державного бюджету. Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. 2012. Вип. 17. С. 57--63. URL: http://library.wunu.edu.ua/images/stories/naukovi%20zhurnaly/ukrainska%20 nauka/2012/ukrnauka_17_2012.pdf

Василик О.Д. Теорія фінансів. Підручник. Київ, НІОС, 2003. 416 с.

Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансово-економічний словник. Львів, Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2005. 714 с.

Кучер Г.В. Державні фінансові ресурси. Моногр. Київ, Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2018. 608 с.

Нєізвєстна О.В., Григорук А.А., Литвин Л.М. Сучасні інструменти підтримки фінансової стійкості України в умовах воєнного стану. Економіка та суспільство. 2022. Вип. 39. URL: http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/26285/1/ertyui.pdf

Радіонов Ю.Д. Державні фінанси в забезпеченні стабільності фінансової системи країни. Економіка України. 2022. № 9. С. 77--98. https://doi.org/10.15407/economy- ukr.2022.09.077

Загорський В. Боргова політика: концепції та реалії. Економіст. 2006. С. 24--26.

Мазаракі А.А., Мельник Т.М., Юхименко В.В. та ін. Економічний суверенітет України. Моногр. За заг. ред. А.А. Мазаракі, Т.М. Мельник. Київ, Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2015. 700 с.

Радіонов Ю.Д. Методолого-організаційні підходи до забезпечення ефективності управління та використання бюджетних видатків. Фінанси України. 2022. № 5. С. 7--28. https://doi.org/10.33763/finukr2022.05.007

References

Theory of Finance. V.M. Fedosov, S.I. Yuriy (Eds.). Kyiv, 2010 [in Ukrainian].

Pavlyuk K.V. Financial resources of the state. Kyiv, 2010 [in Ukrainian].

Koval Yu. Financial resources of the state as a basis for the formation of state budget revenues. Ukrainian science: past, present, future, 2012, Vol. 17, pp. 57-63. URL: http:// library.wunu.edu.ua/images/stories/naukovi%20zhurnaly/ukrainska%20nauka/2012/ ukrnauka_17_2012.pdf [in Ukrainian].

Vasylyk O.D. Theory of Finance. Kyiv, 2003 [in Ukrainian].

Zahorodniy A.H., Voznyuk H.L. Financial and economic dictionary. Lviv, 2005 [in Ukrainian].

Kucher H.V. State financial resources. Kyiv, 2018 [in Ukrainian].

Nieizviestna O., Hryhoruk A., Lytvyn L. Modern instruments for supporting the financial stability of Ukraine in conditions of wartime. Economy and Society, 2022, Vol. 39. URL: http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/26285/1/ertyui.pdf [in Ukrainian].

Radionov Yu. Public finance in ensuring stability of the country's financial system. Economy of Ukraine, 2022, No. 9, pp. 77-98. https://doi.org/10.15407/economyukr.2022.09.077 [in Ukrainian].

Zahorskyi V. Debt policy: concepts and realities. Economist, 2006, pp. 24-26 [in Ukrainian].

Mazaraki A.A., Melnyk T.M., Yukhymenko V.V. et al. Economic sovereignty of Ukraine. Kyiv, 2015 [in Ukrainian].

Radionov Yu.D. Methodological and organizational approaches to ensure the efficiency of management and use of budget expenditures. Finance of Ukraine, 2022, No. 5, pp. 7-28. https://doi.org/10.33763/finukr2022.05.007 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru