Принцип всеспільності як основоположний (базисний) принцип відносин банкрутства (неплатоспроможності)

Для громадян, навпаки, принцип пріоритету процедури реструктуризації боргів став ключовим. Така процедура вводилася одразу з відкриттям справи про неплатоспроможність, тільки саме фінансове оздоровлення виникає з моменту затвердження плану реструктуризації боргів (стаття 127 КзПБ). При цьому процедура погашення боргів стала вводитися при неможливості узгодити умови фінансового оздоровлення або невдалих результатах виконання плану реструктуризації (частина 11 статті 126; частина 3 статті 129 КзПБ).

Кодекс України з процедур банкрутства в редакції від 20 березня 2023 року повернув право трансформації процедури ліквідації в санацію. При цьому навіть у випадку відмови судом у такій трансформації збори кредиторів або ліквідатор можуть повторно ініціювати це питання (частина 2 статті 58 КзПБ).

Таким чином, можемо стверджувати про повернення законодавцем принципу пріоритету санації над ліквідацією для юридичних осіб.

Принцип економічності. Процедура банкрутства (неплатоспроможності), яка виникає внаслідок фінансових труднощів у боржника, передбачає наявність принципу економічності. Суть принципу економічності полягає в тому, щоби витрати на її проведення були найнеобхіднішими та мінімальними. Інакше кредиторам буде економічно не вигідно брати участь у процедурі банкрутства (неплатоспроможності), що буде призводити до зловживань із боку боржника та арбітражного керуючого. У зв'язку із цим законодавець встановив наймінімальніші розміри ставок судового збору, які не залежать від розміру грошових вимог. Так, у силу пункту 10 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» [22] за подання заяв із грошовими вимогами до боржника кредитори сплачують всього 2 прожиткові мінімуми для працездатних осіб.

Законодавець також установив чіткі розміри основної та додаткової винагороди арбітражного керуючого і джерела оплати. Як правило, така винагорода погашається за рахунок заявника у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а вже потім боржника (стаття 30 КзПБ).

У виняткових випадках, як свідчить судова практика, джерелом оплати винагороди в процедурі ліквідації (погашення боргів) можуть стати кредитори за умови об'єктивної неможливості погасити її за рахунок боржника, встановлення виконання ліквідатором (керуючим реалізацією) всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника і незловживання своїми правами.

Таким чином, завдяки цьому принципу кредитор вирішує, наскільки йому доцільно брати або не брати участь у справі про банкрутство.

На підставі проведеного дослідження можна дійти таких висновків.

1. Доведено, що вчений Нового часу іспанець Сальгадо де Самоза вперше з-поміж науковців вивів найважливіший та ключовий принцип конкурсного процесу, який отримав назву «communio» (всеспільність).

«Communio» (всеспільність) включає в себе такі елементи:

- спільний боржник (debitore communi);

- спільне майно, яке відступив боржник (bonorum communem);

- спільні кредитори (creditorum communem);

- спільне судове провадження (judisium universale).

2. Аргументовано, що за своєю суттю принцип «communio» (всеспільність) це свого роду правовий зв'язок, який охоплює кредиторів, боржника та його майно (рухоме, нерухоме, права, обов'язки), а також судове провадження.

Цей зв'язок має такі властивості: об'єднання; неподільність та нерозривність; публічність.

3. Обґрунтовано, що в основі принципу всеспільності лежить давньоримський «cessio bonorum», тобто відступлення боржником всього свого майна кредиторам під нагляд та контроль суду. При цьому сама справа про банкрутство, в якій відступлено все майно боржником, має статус judicium universale.

4. Аргументовано, що тенденція використання наукових принципів судовими інстанціями без посилання на авторів цих принципів може призвести до негативних наслідків у виді порушення авторських прав та до академічної недобросовісності.

Для усунення такої проблеми пропонується внести зміни до Господарського процесуального кодексу України, доповнивши статті, які стосуються змісту судових рішень.

5. Виявлено ознаки принципу всеспільності: наявність конкуренції вимог кредиторів (один або більше) у спільного боржника; відступлення боржником усього свого майна кредиторам; відступлене боржником майно набуває статусу спільного, право користування (експлуатації) та розпорядження яким під контролем суду і представницьких органів кредиторів належить арбітражному керуючому; для розподілу (реалізації та оплати) або користування (експлуатації) спільним майном до суду за допомогою відповідного оголошення викликаються кредитори; кредитори, чиї вимоги визнані судом, являють собою спільність, яку об'єднують грошові претензії до спільного боржника; спільна думка кредиторів знаходить своє вираження в їхніх представницьких органах (збори, комітет кредиторів); задоволення вимог кредиторів здійснюється арбітражним керуючим згідно із черговістю та привілеями з подальшим підтвердженням правомірності виплат судом.

6. Доведено, що контроль та керівництво над конкурсним процесом здійснює суд у порядку judicium universale (універсального судочинства). Judicium universale індивідуальне та, відповідно, неподільне. Воно всеспільне і всеохоплююче та містить у собі безліч інших проваджень.

7. Запропоновано ввести поняття judicium universale, або спільного судового провадження. Це комплексний судовий процес, який об'єднує в одну процедуру всю сукупність проваджень стосовно питань, вимог, претензій та спорів, пов'язаних із надзором, контролем, розподілом або експлуатацією спільного майна боржника, що підлягають вирішенню судом.

8. Сформульовано поняття принципу всеспільності як принципу, за яким спільність кредиторів в універсальному судовому провадженні за допомогою арбітражного керуючого та під судовим наглядом має право задовольнити відповідно до черговості та привілеїв свої заявлені та визнані судом вимоги за рахунок спільного майна, відступленого їхнім спільним боржником.

Для підвищення ефективності правозастосовної діяльності запропоновано закріпити принцип всеспільності у виді окремої статті 2-1 КзПБ. законодавство боржник кредитор банкрутство

9. Доведено, що сучасна процедура банкрутства опирається на один із основних принципів та низку другорядних. Другорядні принципи залежно від деяких факторів можуть з'являтися та зникати. Вони доповнюють і посилюють основний принцип, корегуючи його дію залежно від пріоритету або задач законодавця. До додаткових оритет процедури санації (реструктуризації боргів) та екопринципів усеспільності слід віднести доброчесність, пріномічність.

Література

1. Поляков Б., Радзивілюк В. Принципи інституту неплатоспроможності фізичних осіб. Право України. 2022. № 7. С. 11-22.

2. Зайчук О.В. Принципи права в контексті розвитку загальної теорії держави і права. С. 22-28. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/ bitstream/handle/123456789/63854/04-Zaychuk.pdf?sequence=1 (дата звернення: 21.10.2023).

3. Колодій А.М. Принципи права: ґенеза, поняття, класифікація та реалізація. С. 42-46. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/ handle/123456789/63807/08-Kolodiy.pdf?sequence=1 (дата звернення: 20.10.2023).

4. Беляневич О.А. Принцип пропорційності у господарському праві. Економіка та право. 2019. № 1 (52). С. 3-10. URL: http://irbisnbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_ name=PDF/ecpr_2019_1_2.pdf (дата звернення: 21.10.2023).

5. Поляков Р Виникнення конкурсного процесу фізичних осіб та окремих його елементів у Стародавньому Римі. Право України.2022. № 7. С. 139-152.

6. D. Francisci Salgado de Somoza. Labyrinthus creditorum concurrentium ad litem per debitorem communem inter illos causatam, tomus primus, Sumptibus Laurentii Anisson, M. DC. LIV. 628 p. URL: https://books.google.com.ua/books?id=u6OHIr7u5kkC&printsec=frontcover&hl=r u#v=onepage&q&f=false (дата звернення: 19.10.2023).

7. Bunnemanni J. De processu concursus creditorum. Schrey & Hartmanus, 1707. С. 207. URL: https://books.google.com.ua/books?id=dOBPAAAAcAAJ&printsec=frontcover&hl=ru#v=onepage&q&f=false (дата звернення: 21.10.2023).

8. Поляков РБ. Інститут банкрутства (неспроможності) в Україні та Німеччині: порівняльно-правове дослідження : монографія. Київ : Юрид. вид-во «Право України», 2023. 472 с.

9. Поляков Б.М. Правові проблеми регулювання неспроможності (банкрутства) : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. Донецьк, 2003. 30 с.

10. Поляков Б.М. Право неспроможності (банкрутства) в Україні. Київ: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. 440 с.

11. Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні : монографія. Київ : Юридична практика, 2006. 384 с.

12. Радзивілюк В. Метод, принципи та функції права банкрутства (неспроможності). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія : Юридичні науки. 2010. № 82. С. 23-25. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64. exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/VKNU_Yur_2010_82_9.pdf (дата звернення: 21.10.2023).

13. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від 18 січня 2013 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2343-12/ed201301186#Text (дата звернення: 19.10.2023).

14. Кодекс України з процедур банкрутства. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text (дата звернення: 21.10.2023).

15. Погребняк В., Гаврилюк О. Роль судової правотворчості у добудові права: принципи права у справах про банкрутство. Право України. 2022. № 7. С. 23-51.

16. Смолов К.В. Принципи права неспроможності (банкрутства) в юридичній та судовій доктрині: постановка питання. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 6. С. 269-283.

17. Попков Д. Принцип концентрації у справах про банкрутство: законодавче посилення чи status quo? Судово-юридична газета. 2023, 20 липня. URL: https://sud.ua/uk/news/blog/276327-printsip-kontsentratsiyi-u-spravakh-pro-bankrutstvo-zakonodavche-posilennya-chistatus-quo (дата звернення: 20.10.2023).

18. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 р. у справі № 910/6355/20. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107732483 (дата звернення: 19.10.2023).

19. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110743564 (дата звернення: 19.10.2023).

20. Козирєва В.П. Принципи правового регулювання неплатоспроможності та банкрутства. С. 34-39. URL: http://www.law.nau.edu.ua/ images/Nauka/Naukovij_jurnal/2008/statji_n3_8_2008/Kozireva_34.pdf (дата звернення: 21.10.2023).

21. Окрема думка суддів Великої Палати Верховного Суду Катеринчук Л.Й., Власова Ю.Л., Гудими Д.А., Крет Г.Р., Лобойка Л.М., Мартєва С.Ю., Пількова К.М., Ткача І.В., Уркевича В.Ю. стосовно постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110808599 (дата звернення: 21.10.2023).

22. Закон України «Про судовий збір». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text (дата звернення: 20.10.2023).

Размещено на Allbest.ru