Практика та проблематика регулювання ринку факторингових послуг в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Практика та проблематика регулювання ринку факторингових послуг в Україні

Римар Ольга Григорівна кандидат економічних наук, доцент, Нововолинський навчально-науковий інститут економіки та менеджменту Західноукраїнський національний університет

Стаття присвячена практиці та проблематиці функціонування та регулювання ринку факторингових послуг. В сучасних умовах господарювання факторинг може стати ефективним інструментом не лише оптимізації діяльності підприємницьких структур, але і стимулювати прискорене економічне зростання країни. Однак, попри увесь його потенціал, ефективність і значні темпи зростання, у законодавчій площині він залишається недосконало урегульованим. Окрім того, факторинг в Україні не розвинений у своїй класичній формі, а радше ця операція полягає у відступленні протермінованої заборгованості фінансового характеру. З огляду на поточний стан ринку перспективи розвитку вітчизняного сегменту таких послуг масштабні. Тому створення оптимальної моделі функціонування ринку факторингових послуг через співпрацю усіх його учасників та регулятора (НБУ) дозволить ринку розвиватися, нарощувати свій потенціал, стимулювати і розширювати бізнес, залучати нових сильних гравців.

Ключові слова: ринок факторингових послуг, фінансування, НБУ, ліцензування, реформування, державне регулювання, ризик-орієнтований менеджмент.

Practice and problems of regulating the factoring services market in Ukraine

Rymar Olha, Novovolynsk Educational and Scientific Institute of Economics and Management Western Ukrainian National University

The article is devoted to the practice and problems of functioning and regulation of the factoring services market. In modern economic conditions, factoring can become an effective tool not only for optimizing the activity of business structures, but also for stimulating accelerated economic growth of the country. However, despite all its potential, efficiency and significant growth rates, it remains imperfectly regulated in the legislative sphere. In addition, factoring in Ukraine is not developed in its classical form, but rather this operation consists in the assignment of overdue financial debt. Given the current state of the market, the prospects for the development of the domestic segment of such services are large-scale. Therefore, the creation of an optimal model of the functioning of the factoring services market through the cooperation of all its participants and the regulator (NBU) will allow the market to develop, increase its potential, stimulate and expand business, and attract new strong players.

The general concept of the development of the factoring market should be based on a new regulatory system, which will provide for: easy access to the market with minimal introductory conditions; presentation of a business plan as the main document of a financial company, which stimulates the optimization of activities, customer attraction and profit; expanding access to funding sources, which significantly scales the business of factoring companies; transparency and impeccable reputation of factoring companies, these are the ones that will be admitted to the market; protection of the rights of individuals; solvency, as the main requirement for the capital of factoring companies; quality reporting according to updated standards; regulatory requirements and intensity of business supervision; early detection and regulation of potential risks and professional judgment and assessment of comprehensive information related to the financial activities of the financial company; legal certainty, namely the establishment of clear and understandable legislative requirements, optimization of the system of regulatory and legal acts.

Keywords: market of factoring services, financing, NBU, licensing, reformation, state regulation, risk-oriented management.

факторинговий послуга банк ринок

Постановка проблеми

Факторинг є вагомим і значимим сегментом фінансового ринку України, адже відкриває розширений доступ до фінансових ресурсів підприємствам та компаніям, а відтак, що є доречним для кожного суб'єкта господарювання у такий непростий економічний час для нашої країни. Використання факторингу дає можливість прискорити економічне зростання країни шляхом швидкого фінансування і безперервного здійснення господарської діяльності. Водночас факторинг сприяє використанню гнучких умов оплати (товарний кредит), підвищенню обсягів продажу, оптимізації ліквідності балансу, прискоренню оборотності активів тощо. Однак сфера регулювання ринку факторингових послуг є недосконалою у контексті саме державного регулювання: недосконале законодавче регулювання цього сегменту фінансового ринку, правова невизначеність з багатьох фінансових питань діяльності факторингових компаній, відсутність правової захищеності боржників, відсутність політики ризик-менеджменту у таких компаніях, непрозорість факторингового ринку загалом. Усе вищезазначене актуалізує більш детально розглянути ринок факторингових послуг у контексті оптимізації його регулювання та подальшого розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У різні роки незалежної України питання факторингу, з різних ракурсів, розглядали багато провідних науковців-економістів, зокрема І. Грабор, Н.П. Дребон Н.П., Танчак Я.А., Левченко В.П., Миколишин В.П. та інші.

Вирішення невирішених раніше частин загальної проблеми. Хоча вітчизняний ринок факторингу демонструє динамічне зростання, однак для забезпечення ефективного функціонування економіки через використання цього своєрідного інструменту кредитування, сектор факторингу потребує реформування та удосконалення через оновлення системи його регулювання.

Метою даної статті є дослідження сучасної практики функціонування вітчизняного ринку факторингових послуг, виокремлення ключових проблемних питань у цій сфері, підкреслення ролі НБУ, як основного регулятора факторингової діяльності, прогнозування позитивних тенденцій його подальшого розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження

До повномасштабного вторгнення Росією на територію України вітчизняний ринок факторингу демонстрував значне зростання у розмірі, близько, 30% щорічно у своїй некласичній формі, яка є домінуючою у країні - регулювання непрацюючих чи проблемних кредитів. Станом на кінець 2021 року ліцензіями на надання факторингових послуг володіли 641 компанія. Ними було укладено 31 тисяча договорів на загальну суму 56,5 млрд. гривень [3]. Саме у цей рік сегмент факторингу був одним з найбільших небанківських фінансових ринків за обсягами наданих послуг, що було обумовлено активним його використанням фінансовими установами. Далі за період 2022 року попит на ці операції скоротився, бізнес призупинився, адже країну поглинула війна.

На сьогодні у цьому сегменті фінансового ринку накопичилося чимало невирішених питань, які варто розглянути і проаналізувати детальніше, зокрема це його правова невизначеність, обмежений доступ до фінансування факторингових компаній, недостатня обізнаність бізнесу щодо переваг факторингу як інструменту фінансування, низька платіжна дисципліна боржників та незахищеність прав факторингової компанії, проблеми з оподаткуванням їх діяльності. Водночас, відсутність прозорих та зрозумілих правил ринкової поведінки в частині стягнення проблемної заборгованості призводить до порушення прав боржників та третіх осіб.

Згідно судового трактування метою укладення факторингового договору є відступлення права вимоги і безпосередньо передавання такого права, а не одержання прибутку. При цесії (переуступка прав власності) право вимоги може бути передане за плату або безоплатно. "За плату" тлумачиться як "за номінальною вартістю". У такому випадку, оскільки є плата (номінальна вартість), відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні. "Без плати" тлумачиться як безкоштовно - цесіонарій взагалі нічого не платить цеденту, але отримує право вимоги [1]. У такій площині відносини регулюються положеннями про відступлення права вимоги.

Щодо факторингу, то метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. На думку судів, за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися лише за плату і цією платою не може вважатися сама номінальна вартість боргу.

Як наслідок, більшість відступлень прав вимоги відбувається саме через факторингову компанію, оскільки більшість договорів факторингу в Україні укладається щодо проблемних кредитів діючих та ліквідованих банків, без існування ліквідної застави; такі відступлення безрегресні по відношенню до клієнта; вони укладаються з дисконтом (різниця між номінальною вартістю боргу та фактичною вартістю придбання прав вимоги), який, як правило, є значним і може складати до 90%. Далі процедура базується або на стягненні заборгованості самою факторинговою компанією, або із залученням колектора.

Через правову невизначеність, спричинену недосконалістю законодавства та судової практики, компанії, що здійснюють звичайне відступлення боргу, змушені робити відступлення "за номіналом" для мінімізації юридичних ризиків, що у свою чергу штучно нарощує обсяги факторингу та спотворює ціноутворення, адже через факторингові компанії здійснюються відступлення, які б за інших обставин здійснювалися б через цесію.

Також вагомою на ринку факторингових послуг є проблема щодо залучення фінансування. Чинне законодавство суттєво обмежує джерела фінансування для факторингових компаній. Так, допускається залучення коштів від учасників (акціонерів), інших фінансових установ, безпроцентна поворотна фінансова допомога юридичних осіб, кошти на умовах субординованого боргу та кошти, отримані внаслідок емісії облігацій підприємств [1]. Обмеження доступу до фінансування є одним і з чинників, що стримують розвиток класичного торгового факторингу, адже обмежують факторингові компанії в коштах, які потім могли б бути використані для фінансування діяльності постачальників.

Недоброчесна, а часом протизаконна поведінка факторингових компаній чи колекторів, під час стягнення проблемної заборгованості, часто порушує права боржників за відсутності належного регулювання, спрямованого на попередження вчинення стягувачами дій, що порушують права останніх.

Також в Україні присутня бюрократична складова на ринку, ускладнена адміністративними перепонами та недоліками законодавства, що значно затягує вхід компанії на ринок фінансових послуг. Для того, щоб небанківським установам надавати фінансові послуги необхідно пройти подвійну процедуру: внести відомості про компанію до Державного реєстру фінансових установ та отримати ліцензію від НБУ на надання фінансової послуги. Зазначена процедура допуску на ринок є досить складною і обтяжливою.

Тому сьогодення вимагає абсолютно нової моделі регулювання ринку факторингових операцій, що збалансує інтереси усіх учасників факторингового ринку. На нашу думку, вона повинна ґрунтуватися на таких основах:

- спрощений доступ на ринок, не обтяжений численними вимогами інновацій;

- підготовка бізнес-плану на старті діяльності, що гарантує розробку стратегії подальшої діяльності компанії;

- розширення послуги через розширення доступу до джерел фінансування, надання можливості пропонувати інші види діяльності з метою розвитку бізнесу;

- регламентація та встановлення вимог до формування прозорості факторингової діяльності, акцент на бездоганній діловій репутації фінансових компаній;

- захищеність прав фізичних осіб - контроль зі сторони НБУ за добросовісністю факторингових компаній під час стягнення проблемної заборгованості;

- формування чітких вимог до формування капіталу факторингових компаній, що унеможливить допуск на ринок слабких гравців;

- формування якісної звітності компаніями за новими стандартами, з метою ґрунтовної оцінки і аналізу фінансових показників.

Окрім того, НБУ повинен здійснювати ризик-орієнтований нагляд за таким типом компаній, що повинен базуватися на таких принципах (табл. 1).

Загалом, базові принципи щодо регулювання ринку фінансових послуг представлені в Законі України «"Про фінансові послуги та діяльність з надання фінансових послуг". Даний закон розкриває також загальні засади державного регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг. Однак, окремі питання залишаються відкритими і потребують подальшого доопрацювання.

Тому вважаємо, що проєктна модель майбутнього регулювання ринку факторингу повинна ґрунтуватися на базовій концепції ліцензування із низкою нововведень: видача ліцензії на здійснення такого виду послуг із одночасним внесенням відомостей про компанію до Реєстру фінансових установ, що дозволить дві процедури об'єднати в одну. Ліцензія фактично буде виконувати роль механізму, який дасть змогу компанії обрати й зафіксувати усі необхідні послуги, що вона може реалізовувати залежно від обраної бізнес-моделі. При цьому варто зазначити, що це буде багатоцільова ліцензія, що створить можливість надавати не лише факторингові послуги, але переказ коштів, торгівля валютними цінностями, передача майна в оренду, консультативні послуги, тощо. Правда, нагляд за такими компаніями має бути дещо посилений зі сторони НБУ [2].

Таблиця 1. Основні принципи, що покладені в основу ризик-орієнтованого нагляду НБУ[4]