кандидат педагогічних наук, доцент, Бердянський державний педагогічний університет

The article examines the state of secondary education financing in the OECD countries and Ukraine and the impact of financing on achieving the goal of sustainable development in modern conditions. The importance of transforming educational systems, in particular, ensuring greater fairness and transparency in education spending, has been proven. Conducting research and evaluating various aspects of education funding is important for determining effectiveness and establishing future funding directions. Determining indicators for evaluating the effectiveness of funding allows to predict the possible impact of education on the national economic and social prospects of the country. It is noted that an important task of financing education is to overcome the great inefficiency of costs and inequalities. Available evidence shows that insufficient funding and inequitable distribution of resources remain serious problems in financing education. Strengthening the link between education costs and outcomes is vital to the effective use of resources. The main trends of spending on education in the OECD countries and the distribution of funding sources were studied. Total expenditure per student in OECD countries and expenditure on education as a share of GDP were studied. A comparison of the distribution of the sources of the total amount of state spending on education by the levels of the budget system, before and after inter-budgetary transfers, and a comparison of these data with Ukraine was made. The main available and promising sources of funding for secondary education in Ukraine and their features are identified. The feasibility of implementing "bottom-up" accountability through the active involvement of citizens, which can play a significant role and complement vertical and horizontal accountability to the public, has been proven. фінансування освіта сталий

Determination of limitations to the development of educational policy and the main prospective directions of secondary education financing: reconstruction of educational institutions that have suffered destruction, psychological support, development of electronic document circulation and formation of detailed and complete databases on institutions of general secondary education. The implementation of economic mechanisms and the expansion of funding sources will contribute to the improvement of the quality of education, the provision of necessary resources and the creation of an effective system. It is noted that fair financing of education is an integral component for strengthening educational systems and ensuring equal opportunities for all students. Governments and stakeholders can take the following measures to respond to the challenge of ensuring equity in education funding: development of equity-oriented public funding, "creating funding mechanisms to redistribute educational resources in favor of socially vulnerable population groups"; fair and decentralized distribution of educational resources; increasing the use of international and grant aid; investments in innovative methods of providing education.

Keywords: secondary education, financing of education, share of state expenditures on education, sources of financing of secondary education.

Постановка проблеми. В 2022 році Міжнародний Саміт "Трансформація освіти" висловив заклик до урядів та міжнародного співтовариства зробити кроки до перетворення освітніх систем, зокрема, забезпечити більшу справедливість та прозорість у витратах на освіту, з метою досягнення четвертої цілі сталого розвитку - якісної освіти для всіх. Справедливе фінансування освіти може сприяти подоланню глобальної кризи у сфері навчання, а для України воно є фундаментом швидкого післявоєнного відродження та економічного зростання на основі інновацій. Щоб досягти національних і міжнародних освітніх цілей, багатьом країнам доведеться більше інвестувати у свої освітні системи. За останнє десятиліття державні витрати на освіту постійно збільшувалися, однак пандемія COVID-19 негативно вплинула на державні фінанси, що погіршило перспективи збереження цього зростання. У третини країн з високим і середнім рівнем доходів були скорочені освітні бюджети. Однак проблема фінансування освіти полягає не лише в мобілізації ресурсів, але й в покращенні ефективності цього фінансування [2].

Важливим завданням є подолання великої неефективності витрат і нерівностей, що характерні для багатьох освітніх систем. Це є життєво важливим для ефективного використання ресурсів і зміцнення зв'язку між витратами та результатами освіти [5]. Україна також стикнулась зі скороченням бюджетних видатків на освіту через війну, існує загроза, що майбутні скорочення можуть бути ще більшими, оскільки російська агресія продовжує завдавати економічні збитки, а фіскальна ситуація погіршується. Але разом з тим, розвиток освіти є основою суспільного прогресу, а розгляд питань фінансування середньої освіти, зокрема шкіл, де учні проводять більше 10 років найбільш сприятливого для навчання та формування особистості періоду, стає надзвичайно актуальним [6].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливостям фінансування середньої освіти, в т.ч. процесам досягнення цілей сталого розвитку в управлінні освітою присвячені наукові дослідження таких вітчизняних учених, як Вітренко Ю., Дем'янишиної О., Засторжнікової І., Ареп'євої О., Савченко І., Соколовської А. та інших. Міжнародні організації, такі як: Світовий банк, ОЕСР та ЮНІСЕФ досліджують стан фінансування освіти в країнах та вплив освіти на досягнення цілей сталого розвитку.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Дослідження витрат на освіту сприяє виявленню напрямків спрямування фінансових ресурси в галузі освіти та оцінки їх ефективності. Кожного року уряди, приватні компанії та батьки учнів приймають рішення про інвестування фінансових ресурсів в освіту. Ці інвестиції ґрунтуються на основній ідеї, що витрати на освіту підвищують продуктивність праці та сприяють майбутньому економічному та соціальному розвитку шляхом покращення кваліфікації робочої сили. Тому проведення досліджень та оцінка різних аспектів фінансування освіти є важливими для визначення ефективності та встановлення майбутніх напрямків фінансування для досягнення цілей сталого розвитку.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Основною ціллю статті є дослідження та порівняння тенденцій фінансування середньої світи в країнах ОЕСР та України та розробка рекомендацій щодо досягнення цілей сталого розвитку за рахунок ефективного фінансування середньої освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження. Заходи урядів для поліпшення соціальних та економічних перспектив все більше ґрунтуються на міжнародних порівняннях освітніх можливостей та досягнень. Це дозволяє створювати політику, спрямовану на стимулюванні підвищення ефективності освіти та мобілізації ресурсів для задоволення зростаючих потреб. Уряду та ключовим зацікавленим сторонам необхідно трансформувати освіту за допомогою справедливого та ефективного фінансування. Наявні дані показують, що недостатнє фінансування і несправедливий розподіл ресурсів залишаються серйозними проблемами у фінансуванні освіти. Зараз акцент перенісся з кризового управління на поступове відновлення. Практично всі країни ОЕСР впровадили стандартизоване оцінювання освіти, що дозволяє кількісно і якісно оцінити витрати на освіту на різних рівнях. В Україні, для забезпечення безперервності навчання та безпечної роботи шкіл, потрібні додаткові фінансові ресурси, окрім тих, що були заплановані в бюджеті [1].

Між 2009 і 2019 роками глобальні витрати на освіту щорічно зростали в реальному вираженні, але ці темпи зростання є повільнішими ніж темпи світового економічного зростання. На країни з високим рівнем доходу припадає приблизно дві третини світових витрат на освіту. Розподіл джерел фінансування освіти залишався відносно постійним протягом тривалого часу: уряди вносили близько 82 відсотків, домогосподарства - 17 відсотків, а інша допомога на розвиток освіти складала менше 1 відсотка. У різних країнах витрати на початкову та вищу освіту, виражені як відношення до ВВП, варіюються. Вони становлять приблизно 6% або більше в країнах, таких як Австралія, Чилі, Ізраїль, Норвегія, Велика Британія та Сполучені Штати, тоді як в Ірландії, Литві та Люксембурзі цей показник становить близько 3,5% або менше (рис. 1).

У середньому в країнах ОЕСР виділяється приблизно 105 500 доларів США на кожного учня віком від 6 до 15 років. Проте Австрія, Люксембург і Норвегія витрачають понад 150 000 доларів США на кожного учня, тоді як у Колумбії та Туреччині ця сума становить менше 50 000 доларів США. За період з 2012 по 2019 роки витрати на освіту в країнах ОЕСР зростали в середньому на 1,6% щорічно. Витрати на початкову освіту складають 30% загального фінансування освіти, тоді як середня освіта отримує 39%. Загальні витрати на освіту від початкової школи до вищої освіти в країнах ОЕСР становлять в середньому 26% річного ВВП на душу населення. У зв'язку зі зменшенням державного бюджету багато освітніх систем все більше залежать від приватного сектору для залучення додаткових інвестицій, особливо це спостерігається в вищій освіті [2].

В Україні, як в інших країнах спостерігається збільшення розподілу державних коштів на програми професійного навчання, що відображає національні політичні рішення, спрямовані на покращення і пришвидшення переходу від школи до роботи.

Рис. 1. Загальні витрати на заклади освіти як частка ВВП, % (2019)

Джерело: [2]

Найбільше коштів на фінансування освіти (до трансфертів) виділяється з державного бюджету (59% в середньому по ОЕСР), особливо в таких країнах як Греція (100%), Нідерланди (95%), Ізраїль і Італія (88%) (табл. 1).

В Україні починаючи з 2014 року, держава поступово передала відповідальність за організацію загальної середньої освіти на місцевий рівень, а з 2021 року дана відповідальність покладена на громади. Станом на 2023 рік в Україні функціонують 1950 місцевих бюджетів, з них бюджетів територіальних громад - 1469 [12]. Держава передає місцевим органам влади не лише обов'язок забезпечення якісної середньої освіти, але й фінансові ресурси для цього. Ці ресурси надходять безпосередньо до бюджетів територіальних громад з державного бюджету у формі освітньої субвенції [3]. Oкрім субвенції, громади традиційно можуть отримати фінансування шкіл з Державного фонду регіонального розвитку або через соціально-економічну субвенцію. З іншого боку, у сфері середньої освіти, фінансування закладів здійснюється за рахунок місцевих бюджетів, тоді як держава забезпечує фінансування лише заробітної плати педагогічних працівників (через освітню субвенцію), забезпечення навчального процесу (видрукування підручників та навчальних посібників) та підвищення кваліфікації педагогічних працівників [4; 7].

Впродовж 2021-2023 років найбільшу питому вагу в загальній сумі видатків місцевих бюджетів займали видатки на освіту - до 47%, з них найбільшу питому вагу займали видатки на загальну середню освіту, їх питома вага у 2023 році складала 61,25% від зведених видатків місцевих бюджетів на освіту (табл. 2).

Таблиця 1

Розподіл джерел загального обсягу державних коштів, спрямованих на освіту, за рівнями влади (2019), %