Кредитування як напрям розвитку муніципальної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кредитування як напрям розвитку муніципальної освіти

Кульчицька Надія Євстахівна кандидат економічних наук, доцент кафедри фундаментальних та спеціальних дисциплін, Чортківський навчально-науковий інститут підприємництва і бізнесу Західноукраїнського національного університету, м. Чортків

Анотація

У сучасних економічних умовах розподіл державного фінансування освіти не в повному обсязі відповідає потребам суспільства, крім того, в умовах динамічних змін у фінансовій системі держави розбіжність між ринком та закладами освіти щодалі поглиблюється, враховуючи різні пріоритетні напрями в освіті для держави та здобувачів освіти. Тому на часі постає питання кредитування як напряму розвитку муніципальної освіти.

В статті проаналізовано економічну сутність кредитування для здобуття освіти та його основні функції у сучасних умовах.

З'ясовано, що введення різноманітних джерел фінансування, таких як залучення коштів, освітнє кредитування та інші, розглядається як спосіб зменшення ресурсної залежності закладів муніципальної освіти від держави.

Окреслено основні моделі освітнього кредитування. Розглянуто особливості державного фінансування та кредитування муніципальної освіти в зарубіжних країнах: у Великобританії для підтримки деяких спеціальностей, переважно інженерних, держава надає вступникам одноразову допомогу; у Швеції, Фінляндії та Норвегії муніципальна освіта супроводжується різними можливостями для отримання додаткових стипендій за різними державними програмами, які забезпечують рівний доступ до кредитів для покриття витрат; у Норвегії компенсація сукупних витрат на муніципальну освіту проводиться за рахунок Державного фонду освітніх кредитів; у Сполучених Штатах існують три основні види освітніх кредитів: федеральний студентський, батьківський і приватний.

В статті доведено, що кредитування може бути важливим напрямом розвитку муніципальної освіти, оскільки дозволить місцевим органам отримувати фінансові ресурси для вдосконалення освітньої інфраструктури, модернізації закладів освіти, закупівлі сучасного обладнання та матеріалів, підвищення кваліфікації педагогічного персоналу та впровадження інновацій¬них о світніх пр ограм.

Окреслено основні способи кредитування муніципальної освіти: бюджетне фінансування, державні та муніципальні гранти, залучення кредитів, публічно-приватні партнерства, збір пожертв.

Ключові слова: освіта, муніципальна освіта, кредитування, освітній кредит, бюджетне фінансування.

Kulchytska Nadiia Yevstakhivna candidate of economic sciences, associate professor of the department of fundamental and special disciplines, Chortkiv educational and scientific institute of entrepreneurship and business of West Ukrainian National University, Chortkiv

LENDING AS A DIRECTION FOR THE DEVELOPMENT OF MUNICIPAL EDUCATION

Abstract. In modern economic conditions, the distribution of state funding for education does not fully meet the needs of society, in addition, in the conditions of dynamic changes in the financial system of the state, the discrepancy between the market and educational institutions is increasingly deepening, taking into account the different priority areas in education for the state and those seeking education. Therefore, the issue of lending as a direction of development of municipal education is timely. кредитування муніципальна освіта фінансування

The article analyzes the economic essence of lending for education and its main functions in modern conditions.

It was found that the introduction of various sources of financing, such as fundraising, educational lending, and others, is considered as a way to reduce the resource dependence of municipal education institutions on the state.

The main models of educational lending are outlined. Peculiarities of state financing and crediting of municipal education in foreign countries are considered: in Great Britain, to support some specialties, mainly engineering, the state provides one-time assistance to entrants; in Sweden, Finland and Norway, municipal education is accompanied by various opportunities to receive additional scholarships under various government programs that ensure equal access to loans to cover costs; in Norway, compensation for the total costs of municipal education is carried out at the expense of the State Fund for Educational Loans; there are three main types of student loans in the United States: federal student loans, parent loans, and private loans.

The article proves that lending can be an important direction in the development of municipal education, as it will allow local authorities to obtain financial resources for improving educational infrastructure, modernizing educational institutions, purchasing modern equipment and materials, improving the qualifications of teaching staff, and implementing innovative educational programs.

The main methods of crediting municipal education are outlined: budget financing, state and municipal grants, attracting loans, public-private partnerships, collection of donations.

Keywords: education, municipal education, lending, educational loan, budget financing.

Постановка проблеми

Сучасний етап розвитку освіти в Україні характеризується недостатнім фінансуванням зі сторони держави, низьким рівнем конкурентоспроможності українських закладів освіти у порівнянні з закордонними та втратою науково-професійної еліти, яка віддає перевагу кращим умовам життя й наукової діяльності за кордоном, де їхня праця належним чином оцінюється та має позитивний вплив на світову спільноту. Ці процеси посилюються з кожним роком і підтверджуються численними прикладами. Незважаючи на усі зусилля уряду, якісна освіта в Україні залишається недоступною для багатьох осіб.

Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є необхідність змін у системі фінансування муніципальної освіти, зокрема перегляд та вдосконалення існуючої системи кредитування навчання. Для знаходження найефективніших рішень слід аналізувати світовий досвід, звертаючи особливу увагу на роль і місце комерційних банків у фінансуванні муніципальної освіти. Оскільки Україна має обмежений досвід використання освітніх кредитів, а для банківського сектору це не надто приваблива сфера, ця проблема залишається актуальною [2, c. 312].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми розвитку механізмів кредитування здобуття вищої освіти розглядали у своїх працях такі науковці:0.Барановський [1], А. Сухоруков [7], Ю. Харазішвілі [8], О. Єрфорт [3],1.Король [10] та інші дослідники. Оцінюючи внесок вітчизняних авторів у вирішення питань державного кредитування муніципальної освіти, важливо звернути увагу на необхідність поглиблення теоретичних досліджень і практичних аспектів фінансового забезпечення закладів муніципальної освіти, з урахуванням різних джерел формування фінансових ресурсів.

Метою статті є аналіз стану і перспектив розвитку механізму кредитування муніципальної освіти.

Виклад основного матеріалу

Освіта є основою людського розвитку і прогресу суспільства. Вона сприяє індивідуальному розвитку особистості, формує інтелектуальний, духовний та виробничий потенціал держави, є стратегічним ресурсом соціально-економічного і культурного розвитку, джерелом підвищення добробуту людей, національних інтересів та зміцнення авторитету держави на міжнародній арені.

Розвиток освітньої галузі є загальнонаціональним пріоритетом, оскільки від освіти залежить майбутнє країни. Тому на сьогоднішній день важливим є обсяг видатків на освіту та науку, їхнє призначення та спосіб розподілу.

Децентралізація управління видатками бюджету на муніципальну освіту є необхідною через низьку ефективність витрачання коштів, надмірну централізацію та бюрократизацію управління, відсутність чіткого розподілу повноважень і відповідальності між органами управління різних рівнів, формальне і несистематичне залучення громадськості до управління тощо.

Децентралізація освіти передбачає передачу управління муніципальною освітою та фінансування освіти демократично обраним органам місцевого самоврядування та школам. Проблеми фінансування освіти включають неефективне використання бюджетних коштів, фінансування закладів освіти замість самої освіти, а також неефективну структуру видатків бюджету. Чітке визначення видаткових повноважень місцевих органів влади та усунення дублювання повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування є важливими елементами бюджетної децентра¬лізації муніципальної освіти.

Система муніципальної освіти в Україні стикається з нестачею фінансових ресурсів для ефективної діяльності закладів освіти, зокрема, для забезпечення якісної підготовки фахівців для національної економіки. Недостатність бюджетних коштів підштовхує до пошуку нових механізмів фінансування. Проблема фінансування муніципальної освіти є актуальною не лише в Україні, але й у всіх країнах світу. Кредит вважається одним з ефективних механізмів фінансування муніципальної освіти. Однак науковці та практики неоднозначно ставляться до питання визначення обсягів надання кредитів на муніципальну освіту. Введення різноманітних джерел фінансування, таких як залучення коштів, освітнє кредитування та інші, розглядається як спосіб зменшення ресурсної залежності закладів муніципальної освіти від держави [5, с. 205].

Сьогоднішнє основне завдання полягає в забезпеченні можливості отримання якісної муніципальної освіти для всіх громадян протягом їхнього життя, а також у посиленні національного характеру освіти.

Україна чітко визначила свою спрямованість на включення до європейського освітнього простору, що вимагає поступової модернізації освітньої системи відповідно до європейських стандартів. Фінансування муніципальної освіти стає об'єктом дискусій у багатьох країнах, і вчені пропонують різні методи підвищення ефективності системи фінансування муніципальної освіти для забезпечення стабільного розвитку. Аналіз зарубіжного досвіду в області кредитування муніципальної освіти передбачає визначення його понять, принципів та різноманітних форм.

Освітній кредит - це форма споживчого кредиту, яка надається для отримання якісної муніципальної освіти у різних сферах. Хоча він базується на традиційних принципах кредитування, деякі науковці відмічають його специфічні аспекти. Наприклад, виділяють такі як забезпечення доступності муніципальної освіти, створення сприятливих економічних умов для отримання освітнього кредиту, адресність та диференційованість бюджетного кредитування, особисту відповідальність осіб, що отримали кредит. Існує різноманітність видів і технологій надання освітніх кредитів, які можна умовно класифікувати згідно з економічною ознакою сегментації ринку освітніх послуг на ті, що надаються за участю держави, приватними банками на комерційній основі та власне сферою муніципальної освіти. Також існує можливість отримання кредитів, пов'язаних з фондами молодіжної підтримки [6, с. 210].

Освітні кредити, які надаються за активної участі держави, спрямовані на виконання державного замовлення і використовуються як інструмент соціальної політики з метою підвищення доступності муніципальної освіти. У сфері муніципальної освіти кредити спрямовані на підвищення якості навчання та генеруються закладами освіти, тоді як банківські кредити на здобуття освіти орієнтовані на отримання прибутку. У ринковій схемі кредитування може брати участь і держава як гарант повернення наданих кредитів.

Таким чином, кредити за характером можна розділити на комерційні та соціальні, які не є взаємовиключними, а скоріше доповнюють ринкову та соціальну моделі муніципальної освіти. Важливо відзначити, що соціальні аспекти також притаманні банківському кредитуванню муніципальної освіти.

Згідно з світовою практикою, в системі освітнього кредитування переважають кредити, надані за державними схемами, і цей підхід приймають понад 60 країн світу. Комерційні банки надають кредити для навчання за власною ініціативою.

Кредити мають чотири основні моделі:

-заставні позички з фіксованими платежами;

-заставні позички з прогресивними платежами;

-оподаткування через податкову та страхову системи;

-відстрочена плата за навчання [2, с. 216].

Усі ці моделі реалізуються з допомогою державних агентств. У комерційних схемах контрагентами є приватні навчальні заклади та приватні агентства, чия діяльність спрямована на отримання прибутку. Управління агентствами, які надають позички, може проводитися урядовими або приватними довірчими фондами.

Розглянемо особливості державного фінансування та кредитування муніципальної освіти в деяких країнах. Система закладів муніципальної освіти, зокрема вищої освіти, у Великобританії фінансується за рахунок промисловості та прямих урядових коштів. Головну роль у фінансуванні відведено Раді фінансування освіти, яка робить відповідні рекомендації Державному секретареві з освіти та розподіляє державні кошти на фінансування університетів і коледжів. Фактично, вжито курс на колегіальний прин цип асигнування ко шті в освітнім закл ад ам. О світа у о світніх закладах цієї країни є платною. Університети та коледжі, що функціонують економічно самостійно, вибирають спеціальності для навчання в залежності від попиту та інтересів аплікантів.

Проте для підтримки деяких спеціальностей, переважно інженерних, держава надає вступникам одноразову допомогу. Місцеві відділи освіти при міських управліннях надають своїм студентам безпроцентні освітні позички за умови їх повернення після закінчення навчання та працевлаштування або під час навчання. Цю систему позичок впроваджено Міністерством освіти Великобританії у вересні 1990 року; вона враховує матеріальні можливості студентів та їхніх батьків. Розмір позички залежить від того, чи проживають студенти з батьками, чи навчаються та проживають у Лондоні. Після закінчення навчання розмір цієї позички зменшується. Різні наукові, благодійні, місцеві та міжнародні організації, а також окремі університети, надають допомогу або стипендії особливо талановитим студентам за високі успіхи в навчанні. У Англії відсутні нормативні документи щодо отримання освітньої позички або допомоги [11, с. 7].

У Швеції, Фінляндії та Норвегії муніципальна освіта супроводжується різними можливостями для отримання додаткових стипендій за різними державними програмами, які забезпечують рівний доступ до кредитів для покриття витрат, пов'язаних із навчанням.

У Норвегії компенсація сукупних витрат на муніципальну освіту проводиться за рахунок Державного фонду освітніх кредитів. Кредити виділяються на 20 років і можуть частково погашатися закладом освіти. Подібна модель інвестування у людські ресурси існує як в європейських країнах, так і в державах атлантичного ареалу. Ця модель реалізується за допомогою фінансової та інституціональної автономії закладів освіти.

У Сполучених Штатах існують три основні види освітніх кредитів: федеральний студентський, батьківський і приватний. Батьківські кредити надаються батькам майбутніх здобувачів освіти, якщо ті перебувають на їх утриманні. Розміри цього виду позики обмежуються вартістю навчання. Приватні кредити використовуються для компенсації різниці між реальною вартістю навчання та урядовою позикою. Найпоширеніший вид кредитування - це урядові програми. Міністерство освіти США пропонує ряд програм фінансової допомоги, розмір якої залежить від загальної вартості навчання та доходу сім'ї, від якого залежить внесок.

У США, де ліберальна модель кредитування освіти найбільш поширена, державне втручання в економіку муніципальної освіти та механізм надання кредитів ґрунтуються на національних програмах, що об'єднують численні напрями фінансової допомоги [9, с. 24].

Розглядаючи досвід різних країн, важливо відзначити, що практика країн з ринковою економікою у розширенні фінансування сфери муніципа¬льної освіти є необхідною для України.

Ефективна система муніципальної освіти розглядається як розвиток людських ресурсів, а проблеми суспільства пов'язуються з недосконалістю та низькою якістю освіти. Тому державі відводиться активна роль у розвитку освіти. По-перше, вона має вимагати від громадян здобуття знань і навичок, необхідних для незалежності в суспільстві, а також допомагати їм у самореалізації. Згідно з цим, державне управління в галузі муніципальної освіти має дві функції: забезпечення обов'язкової освіти за рахунок держави як мінімуму, і регулювання освіти як послуги за допомогою ринкового механізму. Однак існує інша позиція, яка вважає, що освіту потрібно перевести в сферу приватного права, на відкритий ринок послуг, роблячи здобувача освіти реальним замовником, аргументуючи це дисбалансом між переходом до ринку в економічній сфері і адміністративно-командним принципом масової освіти, де знання примусово «розподіляються» за програмами і стандартами.

Кредитування може бути важливим напрямом розвитку муніципальної освіти. Цей підхід дозволяє місцевим органам отримувати фінансові ресурси для вдосконалення освітньої інфраструктури, модернізації закладів освіти, закупівлі сучасного обладнання та матеріалів, підвищення кваліфікації педагогічного персоналу та впровадження інноваційних освітніх програм.

Переваги кредитування включають можливість швидкої реалізації проєктів без значного очікування на державне фінансування, а також гнучкі умови отримання коштів, які можуть бути адаптовані під конкретні потреби місцевих громад.

Проте важливо забезпечити ефективне управління та контроль за використанням кредитних коштів, щоб уникнути неправильного їх витрачання та забезпечити максимальний соціальний і освітній ефект для місцевого населення. Також необхідно розробляти стратегічні плани використання кредитів, які б враховували потреби місцевих громад у довгостроковій перспективі та сприяли сталому розвитку освітньої системи на місцевому рівні.

Ключові аспекти кредитування муніципальної освіти можуть бути узагальнені таким чином:

1.Фінансовий доступ: одним із головних аспектів кредитування муніципальної освіти є забезпечення фінансової доступності освітніх послуг для місцевого населення, зокрема для сімей з низьким рівнем доходу та інших уразливих груп.

2.Розвиток інфраструктури: кредити можуть бути використані для покращення інфраструктури закладів освіти у місцевих громадах, включаючи будівлі, обладнання, технології та інші ресурси, необхідні для забезпечення якісної освіти.

3.Підвищення якості навчання: кредитні кошти можуть бути спрямовані на програми, що сприяють підвищенню якості освіти, включаючи професійний розвиток педагогів, розробку нових навчальних програм та методик.

5.Підтримка інновацій: кредитування може стимулювати інноваційні проєкти у сфері освіти, такі як впровадження нових методик навчання, розвиток інтерактивних навчальних програм та використання передових технологій.

6.Стабільні фінансові потоки: кредити можуть забезпечити місцевим громадам стабільні фінансові потоки для реалізації довгострокових проєктів розвитку освіти.

7.Партнерство з приватним сектором: використання кредитів може стимулювати співпрацю з приватним сектором у сфері освіти через укладання партнерських угод або спонсорських програм.

8.Ефективне фінансове управління: важливим аспектом є ефективне управління фінансами, включаючи контроль за витратами та моніторинг використання кредитних коштів для досягнення стратегічних цілей розвитку освіти в місцевих громадах [4, с. 412].

Кредитування муніципальної освіти може відбуватися за допомогою різних механізмів і програм, які зазвичай встановлюються на рівні місцевої адміністрації або муніципальних установ освіти.

Основні способи кредитування муніципальної освіти:

1.Бюджетне фінансування: місцеві органи можуть виділяти кошти зі свого бюджету для фінансування освітніх програм, будівництва та ремонту шкіл, закупівлі необхідного обладнання та матеріалів для навчання. Цей метод забезпечує стабільні фінансові ресурси і дозволяє місцевим громадам здійснювати планові інвестиції у розвиток освіти.

2.Державні та муніципальні гранти:місцеві громади можуть

отримувати гранти від держави або неприбуткових організацій для фінансування конкретних освітніх проектів або програм. Цей метод дозволяє залучити додаткові кошти без необхідності повернення кредитів і може бути спрямований на спеціалізовані ініціативи або проекти з підвищення якості освіти.

3.Залучення кредитів: громади можуть брати кредити в банках або інших фінансових установах для фінансування освітніх ініціатив, будівництва шкіл або модернізації освітньої інфраструктури. Цей підхід може забезпечити швидке фінансування проектів, але потребує повернення кредитів з відсотками.

4.Публічно-приватні партнерства: громади можуть укладати угоди з приватними компаніями чи фондами для спільного фінансування та реалізації освітніх проектів або будівництва шкіл. Цей підхід дозволяє комбінувати ресурси та експертизу різних секторів для досягнення спільних цілей у сфері освіти.

5.Збір пожертв: можна проводити кампанії зі збору пожертв від громадян або компаній для забезпечення додаткових коштів на розвиток освіти. Цей метод дозволяє залучити широке загалу громадян та стимулює взаємодію з місцевими громадами для спільного підтримання освітніх ініціатив [6, с. 217].

Важливо, щоб кредитування муніципальної освіти здійснювалося з урахуванням потреб місцевої громади та забезпечувало доступність якісної освіти для всіх жителів. Крім того, механізми кредитування повинні бути прозорими, ефективними та економічно обґрунтованими.

При дослідженні практики розвинених країн у застосуванні кредитних механізмів та забезпеченні державної підтримки в сфері вищої освіти, можна зробити висновок, що такий підхід має потенціал позитивно вплинути на розвиток інноваційної економіки. Ця підтримка, як в Україні, так і за її межами, може сприяти розвитку суспільства на базі знань та стимулювати інноваційні проєкти. У контексті фінансового забезпечення системи муніципальної освіти, обговорення на цю тему не обмежується лише Україною, а також є предметом дискусії у розвинених країнах.

Висновки

Розглядаючи досвід розвинених країн, можна зазначити, що вони використовують різні типи кредитів: державні та комерційні. Державне кредитування часто використовується як інструмент державної політики з метою підтримки галузей та обдарованої молоді. Однак, незалежно від форми, головним пріоритетом держави є підвищення рівня освіти, що сприятиме наукоємності та інноваційному розвитку економіки.

У зв'язку з постійним недофінансуванням системи освіти в Україні, широке впровадження кредитних механізмів фінансування може значно покращити фінансове становище закладів муніципальної освіти, зменшити тиск на державний бюджет і призвести до соціальних переваг, зробивши освіту більш доступною для широкого загалу населення.

Література:

1.Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення). К.: КНТЕУ. 2004. 760 с.

2.Грішнова О. Зарубіжний досвід фінансування освіти та перспективи його застосування в Україні. Наукові праці НДФІ. К.: НДФІ, 2000. Вип. 10-11. С. 214-222.

3.Єрфорт О.Ю. Розвиток механізмів кредитування здобуття вищої освіти в Україні. Фінанси України. 2018. № 3. С. 67

4.Крупка М. І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України: монографія. Л.: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2001. 608 с.

5.Мельник Я. В. Шляхи удосконалення системи фінансування закладів освіти: регіональний аспект. Ефективність державного управління. 2012. Вип. 33. С. 202-208.

6.Робак О. М. Практика одержання освіти в кредит: зарубіжний та український досвід. Актуальні проблеми економіки. 2004. № 7. C. 208- 222.

7.Сухоруков А.І. Фінансова безпека держави: навч. посіб. К.: ЦУЛ, 2007. 188 с.

8.Харазішвілі Ю.М. Визначення стратегічних орієнтирів рівня економічної безпеки України: аналітична записка URL: http://www.niss.gov.ua/-articles/1501

10.Johnstone D. B. Financing higher education: Worldwide perspectives and policy options. THF Working Paper. 2015. No. 6/2015. 24 p

11.Korol I. Financial risk management as a strategic direction for improving the level of economic security of Ukraine. Baltic Journal of Economic Studies. 2018. Vol. 4 (2018). No. 1. pp. 235-241. URL: https://doi.org/10.30525/2256-0742/2018-4-1-235-241

12.Londar S., Bakhrushyn V., Londar L., Gapon V., Pron N. Ways to improve the budget support of school education development in Ukraine. Освітня аналітика України. 2022. № 5 (21). С. 5-24. URL: https://doi.org/10.32987/2617-8532-2022-5-5-24.

References:

1.Baranovs'kij, O.I. (2004). Ftnansova bezpeka v икгаїпі (metodologіja ocmk ta mehamzmi zabezpechennja) [Financial security in Ukraine (assessment methodology and security mechanisms)]. K.: KNTEU [in Ukrainian].

2.Grishnova, O. (2000). Zarubizhnij dosvid finansuvannja osviti ta perspektivi jogo zastosuvannja v Ukraini [Foreign experience of financing education and prospects for its application in Ukraine]. Naukovіргасі NDFI - Scientific works of NDFI, 10-11, 214-222 [in Ukrainian].

3.ЄГЬЗГІ, O.Ju. (2018). Rozvitok mehanizmiv kredituvannja zdobuttja vishhoi osviti v Ukraini [Development of crediting mechanisms for obtaining higher education in Ukraine]. Fmansi Ukraini - Finances of Ukraine, 3, 67 [in Ukrainian].

4.Krupka, M. І. (2001). Fmansovo-kreditnij mehamzm tnnovactjnogo rozvitku ekonomk Ukraini [Financial and credit mechanism of innovative development of the economy of Ukraine], L.: Vidavnichij centr L'vivs'kogo nacional'nogo universitetu imeni Ivana Franka [in Ukrainian].

5.Mel'nik, Ja. V. (2012). Shljahi udoskonalennja sistemi finansuvannja zakladiv osviti: regional'nij aspekt [Ways to improve the system of financing educational institutions: regional aspect]. Efektivmst' derzhavnogo upravltnnja - Efficiency of public administration, 33, 202-208 [in Ukrainian].

6.Robak, O. M. (2004). Praktika oderzhannja osviti v kredit: zarubizhnij ta ukrains'kij dosvid [The practice of receiving education on credit: foreign and Ukrainian experience]. Aktual'm problemi ekonomk - Actual problems of the economy, 7, 208- 222 [in Ukrainian].

7.Suhorukov, A.I. (2007). Fmansova bezpeka derzhavi [Financial security of the state]. K.: CUL [in Ukrainian].

8.Harazishvili, Ju.M. Viznachennja strategichnih orkntiriv rivnja ekonomichnoi bezpeki Ukraini [Determination of strategic benchmarks of the level of economic security of Ukraine]. www.niss.gov.ua Retrieved from http://www.niss.gov.ua/-articles/1501 [in Ukrainian].

9.Johnstone, D. B. (2015). Financing higher education: Worldwide perspectives and policy options. THF Working Paper, 6/2015 [in English].

10.Korol, I. (2018). Financial risk management as a strategic direction for improving the level of economic security of Ukraine. Baltic Journal of Economic Studies, 4 (2018), 1, 235-241. https://doi.org/10.30525/2256-0742/2018-4-1-235-241 [in English].

11.Londar, S., Bakhrushyn, V., Londar, L., Gapon, V., Pron, N. (2022). Ways to improve the budget support of school education development in Ukraine. Osvltnja anaUtika Ukraini , 5 (21), 5-24. https://doi.org/10.32987/2617-8532-2022-5-5-24. [in English].

Размещено на Allbest.ru