Інноваційний розвиток України: фінансові аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційний розвиток України: фінансові аспекти

Лиса О.В.

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Вступ

В України на законодавчому рівні визначені пріоритети національних інтересів, серед яких важливе значення має «збереження та зміцнення науково-технологічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку» [1, ст. 6]. Одночасно з цим законом «Про основи національної безпеки України» серед загроз національній безпеці країни в економічній сфері визначено «істотне скорочення ВВП, зниження інвестиційно-інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку», а в науково-технологічній сфері - «наростаюче науково-технологічне відставання України від розвинутих країн; неефективність державної інноваційної політики, механізмів стимулювання інноваційної діяльності ...» [1, ст. 7]. Така ситуація потребує постійного моніторингу, визначення факторів, що стримують ці процеси, визначення та характеристики рівня економічної безпеки, удосконалення процесів державної підтримки в цілому та підвищення ефективності державного фінансування зокрема.

Основним тенденціям та проблемам інноваційного розвитку країн присвятили свої наукові роботи такі вчені й дослідники, як Р.С. Білик, З.С. Варналій, В.М. Геєць, Г. Зубко, О.П. Карп'юк, В.І. Кириленко, Л.В. Лебедева, В.М. Лисюк, Р. Скляров, Л.І. Федулова та інші. Більшість науковців, досліджуючи темпи створення інноваційної моделі економіки України, наполягають на необхідності виявлення недоліків інноваційної політики та причин, що стримують реалізацію інновацій, серед яких основною зазначається нестача фінансування та недостатня його ефективність. Проблему недофінансування відзначають усі науковці, проводячи порівняння із країнами ЄС, проте деякі проблеми залишаються недостатньо дослідженими, зокрема: оцінка рівня фінансування наукової діяльності з урахуванням індикаторів економічної безпеки, визначення оптимального рівня фінансування в межах діючих (запланованих) нормативів, принципи розподілу фінансових ресурсів, зв'язок фінансування із результатами діяльності, особливо в аспекті оцінки їх інноваційного спрямування тощо.

Виклад основного матеріалу

Сучасні інноваційні процеси пов'язані з розвитком науково-технічного прогресу та новаціями й інноваціями як його ядра. Як зазначає науковець В.І. Кириленко, «інновація - це такий техніко- технологічний економічний процес, який через практичну реалізацію ідей та винаходів веде до створення кращих за своїми властивостями виробів, технологій, а у разі якщо вона орієнтується на економічну вигоду, на прибуток, її поява на ринку може дати додатковий дохід» [2, с. 130]. Таким чином, інновація охоплює весь процес - від досліджень і розробок (створення новацій) до маркетингу й реалізації інноваційної продукції. Вважається, що інновації мають циклічний характер. Життєвий цикл інновацій включає такі стадії: науково-дослідні роботи (НДР) - дослідно-конструкторські розробки - капіталовкладення - організація виробництва - організація збуту.

Створення новацій та їх подальше перетворення в інновації передбачає організацію інноваційної діяльності. Найпростіша модель інноваційного процесу будується на поєднанні його структурних частин - етапів. Ці етапи є послідовними і формують інноваційний ланцюг: фундаментальні дослідження (створення новацій) - прикладні дослідження - дослідне виробництво та розробки (дифузія новацій в інновації) - підготовка та організація виробництва - виробництво - збут (отримання економічного ефекту - частіше у вигляді надприбутку).

Водночас, слід відзначити, що з кінця ХХ-го століття у світовій науковій спільноті почалися дискусії, які актуальні й донині, щодо позитивної ролі наукових досліджень, НТП, а також суспільної ефективності інноваційного розвитку. Це пов'язано з виникнення досить складних проблем техногенного характеру, забрудненням довкілля (яке вже отримало ознаки незворотності), вичерпністю природних ресурсів. І хоча все це виступає лише побічним ефектом науково-технічного прогресу, гострота цих проблем з кожним роком посилюється. Наукова спільнота відповідає на такі виклики розробкою інноваційних продуктів, які дозволяють очищувати повітря й водні ресурси (наскільки це зараз виявляється можливим) або менше їх забруднювати. Однак, стан розповсюдження таких технологій у світі є недостатнім.

Місце країни в міжнародному економічному середовищі багато в чому визначається рівнем застосовуваних нею технологій. Як зазначає наукова спільнота, наразі провідні країни світу (або як їх ще називають «технологічне ядро» і «країни першого технологічного кола» [3, с. 220]) готові до переходу від п'ятого до шостого технологічного укладу, що передбачає переважне застосування штучного інтелекту, нетрадиційних джерел енергії, новітніх технологій. Технологічний уклад характеризується переважанням тих чи інших технологій у діяльності суб'єктів. Таким чином, можливість переходу до іншого, більш високотехнологічного, укладу обумовлюється накопиченням значної кількості новацій, які дозволять здійснити стрибкоподібний розвиток виробничих сил.

На жаль, в Україні за останнє десятиліття намітилися тенденції до деіндустріалізації та сировинної орієнтації економіки. Така ситуація є загрозливою для економіки й створює підґрунтя для досить швидкого перетворення України з її значним потенціалом, який поступово втрачається, і багатими надрами в найбіднішу країну Європи без промислового виробництва. Статус країни з сировинною економікою загрожує переходом України в стан периферійних країн без майбутнього, де бідність населення - скоріше норма, ніж виключення. Це вписується в світ- системну теорію (або світ-системний підхід), яку сформулювали відомі закордонні вчені й дослідники (зокрема, Е. Валлерстайн, А.Г. Франк, Б.Ю. Кагарлицький та ін.). Так, найбільш відомий підхід до формулювання світ- системної теорії розроблений Еммануїлом Валлерстайном. Згідно з цим підходом сучасний світ являє собою єдину світ- систему - капіталістичну світову економіку, де наявні:

- ядро (з монополією на промисловий розвиток), яке складають найбільш розвинені країни Західної Європи, США та Японія;

- полупериферії (з наявними промисловими об'єктами, але без можливості продукування новацій) - у другій половині ХХ- го століття до них відносили також соціалістичні країни, а наразі - постсоціалістичні країни Східної Європи;

- периферії (так звані «країни третього світу з сировинними економіками).

При цьому ядру необхідні периферії, де можна було б черпати ресурси, а периферії не мають можливості дорости до рівня розвитку країн, що складають ядро. Для полупериферій і периферій характерні такі риси: сировинний і залежний від країн ядра економічний характер; відсутність диверсифікації економіки, деіндустріалізація,

наявність чітко вираженої сировинної спеціалізації в системі світового поділу праці; наявність глибоко олігархічної й корумпованої системи правління; поступове погіршення якості людського капіталу (трудова міграція найбільш кваліфікованих кадрів, зниження загального рівня освіти тощо) та зниження його кількості (депопуляція); зниження рівня доходів і добробуту переважної частини населення, що не дозволяє створювати додатковий платоспроможний попит, достатній для зростання внутрішнього споживчого ринку; періодична політична нестабільність і соціальна напруга в суспільстві.

Водночас, згідно наукової гіпотези Пребіша-Зінгера, яка була емпірично підтверджена, ціни так званих «первинних» (сировинних) товарів з часом знижуються відносно цін промислових товарів, а це, в свою чергу, призводить до погіршення торгівельної позиції країн, експортоорієнтованих на сировинні товарні позиції. Таким чином, співвідношення цін експортованої країною сировини та імпортованих промислових товарів змінюється на користь останніх і призводить до стабільного погіршення торгівельної позиції (або умов торгівлі) таких країн і стану їх економік. Зважаючи на це, можемо бачити, що конкурентні переваги мають ті країни, які виробляють і продають товари з високим ступенем переробки (включаючи інноваційні товари), а країни, які продають сировину або навіть товари з низьким ступенем перероблення, програють у цій конкуренції і стають економічно залежними.

Україна, на жаль, потрапила в досить скрутне становище щодо можливості підтримання свого виробничого потенціалу. Якщо раніше наша країна могла позиціонувати себе на світовому ринку як виробника товарів з певним ступенем перероблення, що за світ-системною теорією Е. Валлерстайна дозволяло їй відноситись до полупериферії, то наразі Україна має такі темпи деіндустріалізації та сировинну еспортоорієнтованість економіки, що дуже скоро вона зможе претендувати лише на роль периферії з можливістю постачати на світовий ринок окремі види сировини (кукурудзу, пшеницю, олію, залізну руду та інші корисні копалини) навіть без їх попередньої первинної обробки. Зважаючи на таку ситуацію, Уряду України доцільно об'єктивно оцінити виробничий потенціал економіки країни та провести оцінку ефективності реалізації тих заходів, які були розроблені й запроваджені для стимулювання інноваційного розвитку та покращення економічної безпеки країни (включаючи її інвестиційно - інноваційний складник). Це дозволить виявити прогалини в політиці стимулювання інноваційного розвитку країни та механізмі її реалізації.

Така ситуація склалася в Україні завдяки багатьом факторам об'єктивного й суб'єктивного характеру:

- економіка України дуже активно включилась у глобальний процес обміну, не забезпечивши при цьому прийнятний рівень економічної безпеки (відкритість нашої економіки досягла критичних меж, відсутній протекціонізм стосовно власних товаровиробників, захист власного внутрішнього ринку);

- відсутність «довгострокових грошей» у банківській системі не дозволяє кредитувати наукомісткі виробництва, тому банківське кредитування зосереджене більшою мірою на поточній діяльності суб'єктів із швидкими оборотами капіталу (зокрема, в торгівельній сфері);

- моральне й фізичне старіння виробничих потужностей призвело до формування технологічної залежності від імпорту техніки й технологій;

- іноземні інвестиції, зважаючи на їх обсяг і ціну, не здатні суттєво змінити ситуацію у сфері інвестування високих технологій в силу ризикованості таких інвестицій у нашій країні, а також обмеженості інноваційних пропозицій (дуже часто наукові розробки та їх автори стають надбаннями інших країн);

- обсяги фінансування науки, техніки, технологій в Україні вже довгий час не відповідають загальноприйнятим нормам;

- загострення проблем у державних фінансах і фінансах підприємств (зокрема, політична й макроекономічна нестабільність) негативно впливає на дохідність виробництва;

- борговий характер економіки, залежність України від зовнішніх і внутрішніх запозичень, реструктуризації боргів, відволікання коштів на обслуговування боргових зобов'язань суттєво звужує ресурсну базу інноваційного розвитку;

- невизначеність перспективних пріоритетів розвитку, які могли б бути реально досягнуті, не дозволяє чітко визначити напрями технологічних змін;

- відсутність реальних перспектив заміни експортоорієнтованої (до того ж сировинної) моделі на імпортозамінну;

- невдалі спроби легалізації капіталу, нагромадженого тіньовою економікою, не дозволяють сформувати внутрішні джерела стартового капіталу для інноваційного розвитку.

Загалом, стимулювання інноваційного розвитку країни можливе, перш за все, за допомогою:

1) створення інноваційних центрів (інноваційних парків), де могли б створюватися інноваційні продукти та застосовуватися інноваційні технології;

2) фінансування за рахунок бюджетних коштів наукової та науково-технічної діяльності, що сприятиме залученню до розвитку такої діяльності також приватних інвестицій;

3) застосування податкових важелів (зокрема, податкових пільг) до суб'єктів, що виробляють інноваційну продукцію або розробляють і використовують інноваційні технології.

Інноваційний розвиток економіки будь-якої країни передбачає, в першу чергу, створення спеціальних інноваційних центрів, де продукувалися б найкращі можливості для прибуткового застосування новацій. Різновидами таких центрів можуть виступати так звані інноваційні парки в усій їх різноманітності за формами організації, засновниками, сферами діяльності тощо. Інноваційні парки функціонують у різних країнах і фактично зосереджують значний потенціал економічного розвитку в межах відносно невеликих територій.

В Україні під загальною назвою «інноваційні парки» фактично поєднані технологічні, індустріальні та наукові парки, які мають свої особливості створення й функціонування. При цьому такі особливості регламентуються відповідними законодавчими актами. Так, наприклад, поняття технологічного парку і перелік таких парків законодавчо вводиться законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», прийнятим ще в 1999 р. [4]. Згідно з цим законом, «технологічний парк (технопарк) - юридична особа або група юридичних осіб (далі - учасники технологічного парку), що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції» [4]. Фактично статус технологічних парків в Україні отримали науково-дослідні інститути та наукові центри, що були створені й функціонували за часів СРСР. Територіально вони знаходилися у великих промислових містах (7 - у м. Київ, 3 - у м. Донецьк, 1 - у м. Харків, 1 - у

м. Дніпропетровськ, 1 - у м. Одеса, 1 - у м. Херсон, 1 - у м. Суми, 1 - у Львівській області), які являли собою наукові центри колишньої УРСР, де провадилася наукова діяльність і продукувалися новації.

З поняттям «індустріальні парки» в Україні визначилися дещо пізніше - в 2012 році - в законі України «Про індустріальні парки» і трактували його вже як «визначену ініціатором створення індустріального парку відповідно до містобудівної документації облаштовану відповідною інфраструктурою територію, в межах якої учасники індустріального парку можуть здійснювати господарську діяльність у сфері переробної промисловості, а також науково-дослідну діяльність, діяльність у сфері інформації і телекомунікацій на умовах, визначених цим Законом та договором про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку» [5]. Станом на 31.08.2021 р. в Україні зареєстровано 52 індустріальних (промислових) парки (табл. 1). Однак, окрім внесених до Реєстру індустріальних парків України, існують також незареєстровані індустріальні парки, для яких тільки розробляється проектна документація.

Таблиця 1

Характеристика індустріальних парків, зареєстрованих в Україні станом на 31.08.2021 р. (за даними Реєстру індустріальних парків України [6])

з/п	Назва індустріального парку	Дата внесення в Реєстр	Термін, на який створено, років	Місцезнаходження	Площа індустріального парку, га
	2	3	4	5	6
1.	Індустріальний (промисловий) парк «Долина»	03.02.2014	30	м. Долина, Івано- Франківська обл.	27,1400
2.	Індустріальний (промисловий) парк «Славута»	07.02.2014	50	м. Славута, Хмельницька обл.	50,0000
3.	Львівський індустріальний парк «Рясне-2»	07.02.2014	50	м. Львів у межах промвузла «Рясне-2»	23,4900
4.	Індустріальний парк «Коростень»	01.04.2014	30	м. Коростень, Житомирська обл.	42,2000
5.	Індустріальний парк «Свема»	06.06.2014	30	м. Шостка, Сумська обл.	92,0000
6.	Індустріальний парк «Соломоново»	06.06.2014	30	с. Соломоново Ужгородського району Закарпатської обл.	62,2000
7.	«Перший український індустріальний парк»	08.07.2014	40	Київська обл., Броварський район, смт. Велика Димерка	105,0000
8.	Індустріальний парк «BIONIC Hill»	01.09.2014	39	м. Київ	56,7378
9.	Індустріальний парк «iP ARK»	01.09.2014	49	с. Візирка Комінтернівсь кого району Одеської обл.	15,9996
10.	Індустріальний парк «Кривбас»	01.09.2014	30	м. Кривий Ріг, Дніпропет ровська обл.	26,0300
11.	Індустріальний парк «Тростянець»	14.10.2014	30	м. Тростянець	39,9556
12.	Індустріальний парк «Мироцьке»	30.05.2016	30	с. Мироцьке Києво- Святошин ського району Київської обл.	33,6700
13.	Вінницький індустріальний парк	15.07.2016	30	м. Вінниця, Немирівське шосе, 213	35,7000
14.	Індустріальний парк «Житомир- Схід»	27.10.2016	40	м. Житомир	24,7324
15.	Індустріальний парк «Новодністровс ьк»	13.01.2017	30	м. Новодністр овськ, Чернівецька обл.	15,3600
16.	Індустріальний парк «Фастіндастрі»	13.01.2017	30	м. Фастів, Київська обл.	15,0000
17.	Індустріальний парк «Павлоград»	14.02.2017	30	Павлоградський район, Дніпропетр. обл.	250,0000
18.	Яворівський індустріальний парк	26.04.2017	30	Яворівський район, Львівська обл.	40,0000
19.	Індустріальний парк «Золотоноша»	18.05.2017	30	м. Золотоноша, Черкаська обл.	39,9285
20.	Кам'янка- Бузький індустріальний парк	31.05.2017	30	м. Кам'янка- Бузька, Львівська обл.	24,4671
21.	Індустріальний парк «Вінницький кластер холодильного машинзбудвання»	31.05.2017	30	м. Вінниця	19,2676
22.	Індустріальний парк «Новороздільсь кий індустріальний парк»	15.06.2017	50	м. Новий Розділ, Львівська обл.	46,4000
23.	Індустріальний парк «Нововолинськ»	30.06.2017	30	м. Нововолинськ Волинська обл.	20,0000
24.	Індустріальний парк «Лиманський»	30.06.2017	40	м. Лиман, Донецька обл.	27,5220
25.	Індустріальний парк «СІГМА Парк Яричів»	04.09.2017	50	с. Старий Яричів, Кам'янка- Бузький р-н, Львівська обл.	15,7084
26.	Ланнівський індустріальний парк	12.09.2021	49	с. Ланна, Карлівський р-н, Полтавська обл.	30,7135
27.	Індустріальний парк «Київщина»	25.10.2017	30	с. Нові Петрівці, Вишгородський р-н, Київська обл.	118,3594
28.	Індустріальний парк «Техносіті»	22.02.2018	49	мКостянтинівка, Донецька обл.	34,0152
				Шкарівська сільська рада, Білоцер ківський р-н, Київська обл.
29.	Індустріальний парк «Біла Церква»	13.04.2018	50		24,1419
30.	Індустріальний парк «Олександрія»	13.04.2021	49	м. Олександрія, Кіровоградська обл.	24,4803
31.	Індустріальний парк «Захід Ресурс»	19.09.2018	30	м. Городок, Львівська обл.	20,7662
32.	Індустріальний парк «Тернопіль»	19.09.2018	30	м. Тернопіль, Тернопільська обл.	15,0000
33.	Індустріальний парк «Біла Церква 2»	04.10.2018	50	Шкарівська сільська рада, Білоцерківський р-н, Київська обл.	34,7138
34.	Індустріальний парк «Енергія»	07.11.2018	30	м. Миколаїв, Миколаївська обл.	36,0000
35.	Індустріальний парк «INNOVATION FORPOST»	07.11.2018	45	м. Дніпро, Дніпро петровська обл.	49,5114
36.	Індустріальний парк «Суми»	04.12.2018	30	м. Суми, Сумська обл.	17,5284
37.	Індустріальний парк «АзовАкваІнвсст»	07.02.2019	30	м. Маріуполь, Донецька обл.	15,6500
38.	Індустріальний парк «Хмельницький »	07.02.2019	50	мХмельницький, Хмельницька обл.	90,9325
39.	Індустріальний парк «Подільськ»	22.03.2019	30	м. Подільськ, Одеська обл.	31,0704
40.	Індустріальний парк «Бізнес Прайм»	19.08.2019	30	Тростянецька сільська рада, Миколаївський р-н, Львівська обл.	17,5000
41.	Індустріальний парк «ВІНТЕР СПОРТ»	02.10.2019	50	м. Вінниця, Вінницька обл.	25,0000
42.	Індустріальний парк «Chortkiv- West»	03.10.2019	30	м. Чортків, Чортківський р-н, Тернопільська обл.	87,6840
43.	Індустріальний парк «Місто Скла»	30.01.2020	30	м. Березань, Київська обл.	20,2633
44.	Індустріальний парк «Східний регіон»	12.11.2020	30	м. Попасна, Луганська обл.	15,3991
45.	Індустріальний парк «ПАТОН»	24.12.2020	30	Глевахівська селищна рада, Фастівський р-н, Київська обл.	17,0597
46.	Індустріальний парк «Rivne industrial park»	01.02.2021	40	Малолюбашан ська сільська рада, Костопільський р-н, Рівненська обл.	125,1300
47.	Індустріальний парк «E40 Industrial Park»	25.02.2021	30	Територія Колонщинської сільської ради, Бучанський р-н, Київська обл.	48,5352
48.	Індустріальний парк «Солтанівка»	26.04.2021	50	Територія Калинівської сільської ради, Фастівський р-н, Київська обл.	27,7544
49.	Індустріальний парк «Спарроу Парк Львів»	14.05.2021	30	м. Львів, Львівська обл.	18,8242
50.	Індустріальний парк «КРОНОСПАН РІВНЕ»	14.07.2021	50	с. Городок, Рівненський р-н, Рівненської обл.	85,0089
51.	Індустріальний парк «Мостиський Сухий Порт»	02.08.2021	30	Територія Мостиської міської ради, Мостиськийр-н, Львівська обл.	34,5116
52.	Індустріальний парк «Kalush Industrial HUB»	28.08.2021	30	м. Калуш, Івано- Франківська обл.	18,7306
	Разом				2232,793

Як бачимо, індустріальні парки реєструвалися в Україні, починаючи з 2014 року, і продовжують наразі створюватися. Це означає, що вищезазначений Закон працює і має потенційну актуальність. Переважна частина індустріальних парків (61,5%) створена на період у 30 років - мінімально можливий термін; крім того, значна частка парків передбачає в своєму функціоналі створення інфраструктурної складової (спеціально обладнані майданчики, інженерно-транспортна інфраструктура, складські та адміністративні приміщення тощо) для подальшої розбудови сучасного виробничо-промислового комплексу.

Ініціаторами створення індустріальних парків в Україні більшою мірою виступають органи місцевої влади (переважно районні та міські ради), тому з 52 індустріальних парків 29 розміщені на комунальних земельних ділянках. Друге місце посідають ініціатори - юридичні особи. Також до складу ініціаторів можуть входити державні органи влади та фізичні особи - власники чи орендарі земельних ділянок, але їх серед ініціаторів функціонуючих в Україні індустріальних парків наразі небагато (практично одиниці). Загалом 18 з 52 індустріальних парків розміщені на приватних земельних ділянках і тільки 2 - на ділянках, приналежних державі.

Щодо регіонального розподілу розташування індустріальних парків слід відзначити, що більшість із них зареєстровано в Київській (10) та Львівській (9) областях; по 3 парки зареєстровано в Дніпропетровській, Вінницькій, Донецькій та Сумській областях. Таке їх розташування цілком відповідає рівню економічної активності на цих територіях.

Окрім ініціаторів створення, у складі суб'єктів індустріальних парків можуть бути їх учасники та керуючі компанії. Учасниками парків можуть бути економічні суб'єкти, які зареєстровані на території тої адміністративно - територіальної одиниці, де знаходиться індустріальний парк, і набули прав на земельні ділянки та/або інші об'єкти нерухомого майна на території індустріального парку. Зважаючи на дані Реєстру, наразі в більшої частини зареєстрованих індустріальних парків такі учасники поки що відсутні. Учасники мають укладати договори про здійснення господарської діяльності на території індустріального парку (відповідно до його концепції) з керуючою компанією. В якості керуючої компанії має виступати певним чином обрана (на конкурентній основі) юридична особа з числа резидентів України. Стосовно керуючих компаній слід зазначити, що в більшості зареєстрованих в Україні індустріальних парків вони вже є; більше того, в деяких парках вони навіть встигли з часом змінитися.

Цікавим є механізм розподілу земельних ділянок в межах індустріального парку між керуючою компанією та учасниками парку. Керуюча компанія отримує від ініціатора індустріального парку земельні ділянки, необхідні їй для виконання своїх договірних зобов'язань (облаштування і забезпечення функціонування парку), на умовах оренди (суборенди). Інші земельні ділянки можуть отримати для ведення господарської діяльності учасники (також на умовах оренди чи суборенди). Таким чином, і керуюча компанія, і учасники індустріального парку отримують саме ті земельні ділянки, які дозволять їм якомога краще досягати цілей своєї діяльності.

Функції реалізації державної політики щодо створення й функціонування індустріальних парків в Україні, надання інформаційної й консультаційної підтримки ініціаторам створення і керуючим компаніям індустріальних парків, а також ведення їх Реєстру покладені на Міністерство економіки України (згідно із Законом України «Про індустріальні парки» [5] та Положенням про Міністерство економіки України [7]).

Слід зазначити, що «Державною стратегією регіонального розвитку на 2021-2027 роки» [8] в межах визначення оперативних цілей та основних завдань, що забезпечують досягнення стратегічних цілей (додаток 2 до Стратегії), передбачається активний розвиток індустріальних парків за їх спеціалізацією для отримання стабільного ефекту промислового зростання. В межах реалізації проектів регіонального розвитку індустріальні парки можуть отримувати державну підтримку за рахунок коштів Державного фонду регіонального розвитку (з обов'язковою умовою співфінансування (на рівні 10%) проектів, що реалізуються, за рахунок коштів місцевих бюджетів) та державного бюджету (у формі цільових субвенцій); крім того, вони можуть очікувати на кошти відповідних місцевих бюджетів і податкові пільги (щодо мита і місцевих податків).

Таблиця 2

Стан розбудови мережі індустріальних парків в України (станом на 07.10.2021 р., за інформацією Міністерства економіки України [9])

з/п	Назва індустріального парку	Наявність керуючої компанії	Обсяги фінансування (план/факт), млн. грн.	Обсяги залучення інвестицій (план/факт), млн. грн.	Кількість робочих місць (план/факт)
	2	3	4	5	6
1.	Індустріальний (промисловий) парк «Долина»	+	25,0 /0,1166	-* / -*	2030/ -
2.	Індустріальний (промисловий) парк «Славута»	+	13,0 /17,3337	-* / -*	1000/ -
3.	Львівський індустріальний парк «Рясне-2»	+	$100 млн. /60,0	-* / -*	6^12тис./-
4.	Індустріальний парк «Коростень»	+	9,1/-*	-*/52,673	1000/ -
5.	Індустріальний парк «Свема»	+	34,60 / 3,34	-*/144,0	-*/2035
6.	Індустріальний парк «Соломоново»	+	-* / 9,3	-* / -*	-* / -*
7.	«Перший український індустріальний парк»	+	-* / -*	1680,0/-	2100/50
8.	Індустріальний парк «BIONIC Hill»	- проект переалізуєптся.	-* / -*	-* / -*	-* / -*
9.	Індустріальний парк «iPARK»	+	€36 млн. / -*	-* / -*	1195/ -
10.	Індустріальний парк «Кривбас»	-	25,9 / -	-* / -*	2245 / -
11.	Індустріальний парк «Тростянець»	+	85,6 /3,3867	-* / -*	3200/ -
12.	Індустріальний парк «Мироцьке»	+	42,633 /25,0	-* / -*	2000 / -
13.	Вінницький індустріальний парк	+	302,5 / 85,0	100 / -	3840/ -
14.	Індустріальний парк «Житомир- Схід»	+	44,9 / 0,5	-* / -*	1250/ -
15.	Індустріальний парк «Новодністровс ьк»	+	32,5 / 14,0	-* / -*	850 / -
16.	Індустріальний парк «Фастіндастрі»	+	16,9 / -*	-* / -*	450 / -
17.	Індустріальний парк «Павлоград»	+	15,9 / -	-* / -*	5000/ -
18.	Яворівський індустріальний парк	-*	197,0 / -*	-* / -*	2200/ -
19.	Індустріальний парк «Золотоноша»	+	55,9 / 0,751	-* / -*	1110/ -
20.	Кам'янка- Бузький індустріальний парк	-*	5,0 / 0,3207	-* / -*	400 / -
21.	Індустріальний парк «Вінницький кластер холодильного машинобудування»	+	26,6 / -*	-*/192,8	2020/507
22.	Новороздільський індустріальний парк	-*	471,20 /11,35	-* / -*	1150/ -
23.	Індустріальний парк «Нововолинськ»	-	86,4 / -	63,8 / -	1020/ -
24.	Індустріальний парк «Лиманський»	+	13,20 / 0,48	-* / -*	1200/ -
25.	Індустріальний парк «СІГМА Парк Яричів»	-*	31,658 /32,5	-* / -*	2000-2500/-
26.	Ланнівський індустріальний парк	+	220,0 / 92,0	-* / -*	600 / -
27.	Індустріальний парк «Київщина»	+	100,0 / -*	-* / -*	3000/ -
28.	Індустріальний парк «Техносіті»	+	20,5 / -	-* / -*	1330/ -
29.	Індустріальний парк «Біла Церква»	+	117,4 / 83,3	2740,0/-	3000 / -
30.	Індустріальний парк «Олександрія»	-	54,68 / -	-* / -*	1330/ -
31.	Індустріальний парк «Захід Ресурс»	-*	28,0 / -	-* / -*	1625/ -
32.	Індустріальний парк «Тернопіль»	+	46,2 / 1,1	-* / -*	1100/ -
33.	Індустріальний парк «Біла Церква 2»	+	173,3 / -	4365,5/-	1100/ -
34.	Індустріальний парк «Енергія»	-	109,2 /0,1234	866,98/-	1800 / -
35.	Індустріальний парк «INNOVATION FORPOST»	+	2981,60 /13,45	-* / -*	600 / -
36.	Індустріальний парк «Суми»	-	38,50 / 0,26	410,7/-	1050/ -
37.	Індустріальний парк «АзовАкваІнвес т»	+	42,91 /21,83	-* / -*	665 / -
38.	Індустріальний парк «Хмельницький »	-	228,7395 /1,7	-* / -*	3000 / -
39.	Індустріальний парк «Подільськ»	-	69,535 / -	-* / -*	1000/ -
40.	Індустріальний парк «Бізнес Прайм»	+	34,83 / -	-* / -*	1750/ -
41.	Індустріальний парк «ВІНТЕР СПОРТ»	+	120 / 2,26	80 / -	1450/ -
42.	Індустріальний парк «Chortkiv- West»	-	71,8 / 0,868	-* / -*	7300/ -
43.	Індустріальний парк «Місто Скла»	+	43,24 / -	$200млн./-	500 / -
44.	Індустріальний парк «Східний регіон»	-	69,17 / -	67,1 / -	850 / -
45.	Індустріальний парк «ПАТОН»	-	69,5 / -	-* / -*	-* / -*
46.	Індустріальний парк «Rivne industrial park»	-	243,75 / -	-* / -*	1750/ -
47.	Індустріальний парк «E40 Industrial Park»	-	-* / 4,643	-* / -*	2000/ -
48.	Індустріальний парк «Солтанівка»	+	-* / -*	-* / -*	950 / -
49.	Індустріальний парк «Спарроу Парк Львів»	-	316,0 / -	1582,0/-	1000/ -
50.	Індустріальний парк «КРОНОСПАН РІВНЕ»	-	5950,0 / -	€200млн./-	1100/ -
51.	Індустріальний парк «Мостиський Сухий Порт»	-	32,11 / -	-* / -*	1150/ -
52.	Індустріальний парк «Kalush Industrial HUB»	-*	532,4 / -	532,0/-	1200/ -

* - інформація відсутня

Як можемо бачити, більша кількість проектів індустріальних парків фактично знаходиться на первинних етапах реалізації: частина з них здійснює процедуру обрання керуючої компанії, частина - формує дозвільні супроводжувальні документи, а частина - тільки почала підготовчі роботи з облаштування індустріальних парків (інвентаризація земель, топогеодезійна зйомка території, розробка детального плану території індустріального парку тощо). Незначна частка проектів індустріальних парків наразі фактично не реалізується (наприклад, проект індустріального парку «BIONIC Hill»). І тільки декілька з вищенаведених проектів індустріальних парків (не більше десяти) реально реалізуються і за ними спостерігається рух коштів (у тому числі учасників цих парків). Це означає, що в процесі реалізації проектів індустріальних парків їх ініціатори стикаються з низкою об'єктивних і суб'єктивних проблем, пов'язаних із проведенням конкурсів з обрання керуючих компаній (траплялись випадки, коли ці конкурси не могли проходити, оскільки на них не подавалися заявки від юридичних осіб - потенційних кандидатів), складнощами залучення коштів на умовах співфінансування, пошуку учасників-інвесторів та ведення з ними перемовин, узгодження технічних умов та проектної документації з підведення мереж газо-, електро- й водопостачання, отримання дозвільних документів тощо. Усе це створює суттєві загрози для розвитку мережі індустріальних парків в Україні та реалізації їх функціоналу. Однак, навіть частково реалізовані індустріальні парки мають змогу користуватися податковими пільгами (зокрема, що місцевих податків та мита).

У 2009 році з прийняттям Верховною Радою України закону «Про наукові парки» розпочався процес створення в Україні наукових парків. Згідно даного закону науковий парк визначається як «юридична особа, що створюється з ініціативи вищого навчального закладу та/або наукової установи шляхом об'єднання внесків засновників для організації, координації, контролю процесу розроблення і виконання проектів наукового парку» [10]. В тому ж законі зазначається, що «проект наукового парку - пакет документів, що визначає процедуру і комплекс необхідних заходів щодо розроблення, створення та реалізації інноваційного продукту чи інноваційної продукції і містить дані про матеріально-технічні, фінансові, кадрові ресурси, необхідні для виконання науковим парком та його партнерами проекту наукового парку [10]. При цьому партнерами наукового парку визнаються суб'єкти господарювання, що уклали з науковим парком договір про партнерство. Таким чином, наукові парки мають створюватися для комерціалізації результатів наукової діяльності, яка виконується співробітниками вищих навчальних закладів і наукових установ.

Для прискорення й удосконалення цього процесу 07.09.2021 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо активізації діяльності наукових парків». Наразі цей закон подано на підпис Президенту України і офіційно ще не оприлюднено. В його проекті науковий парк визначається як «юридична особа, що створюється у формі господарського товариства, яке повинно мати у складі учасників не менше одного закладу вищої освіти та/або наукової установи» [11]. Більше того, вихід із складу засновників такого закладу вищої освіти / наукової установи спричинить ліквідацію наукового парку.

На сайті Міністерства освіти і науки України зазначено, що «науковий парк створюється з метою розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності у закладі вищої освіти та/або науковій установі, ефективного та раціонального використання наявного наукового потенціалу, матеріально-технічної бази для комерціалізації результатів наукових досліджень і їх впровадження на вітчизняному та закордонному ринках» [12]. Таким чином, наукові парки створюються з метою продукування новацій та їх подальшої комерціалізації.

Як можемо бачити з даних, наведених у таблиці 3, кількість створених в Україні наукових парків поступово зростала і на початок 2020 року становила 15 діючих наукових парків. Щодо джерел фінансування цих проектів, реалізовуваних в межах цих наукових парків, можна зазначити суттєве переважання кількості проектів, які фінансуються за рахунок коштів, залучених з «інших джерел», при цьому бюджетне фінансування в 2019 році отримали лише 7 проектів.

Таблиця 3

Розподіл джерел фінансування проектів, що реалізовувалися науковими парками України в 2017-2019 рр. *

з/п	Назва наукового парку	Кількість проектів за роками та джерелами фінансування:
		Усього проектів / наукових парків	у т. ч. за джерелами фінансування:
			бюджетні кошти	власні кошти	кошти, залучені з інших джерел
		2017	2018	2019	2018	2019	2018	2019	2018	2019
	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
1.	ТОВ «Науковий парк КНЕУ»	6	-	3	-	-	-	-	-	3
2.	ТОВ «Науковий парк «ДонНУ - Поділля»	-	6	6	-	2	-	1(50%)	6	3 (100%) + 1 (50%)
3.	Корпорація «Науковий парк «Київська політехніка»	11	11	8	-	-	-	-	11	8
4.	ТОВ «Науковий парк «Наука та безпека»	-	-	2	-	2	-	-	-	-
5.	Науковий парк «Синергія»	-	-	11	-	1	-	2 (100%) + 1 (40%) + 1 (30%)	-	6 (100%) + 1 (60%) + 1 (70%)
6.	ТОВ «Науковий парк Одеського політехнічного університету»	4	6	10	-	-	-	-	6	10
7.	ТОВ «Науковий парк національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»	-	8	7	-	-	-	-	8	7
8.	ТОВ «Науковий парк «Центр трансферу технологій цивільного захисту»	22	29	16		2			29	14
9.	Корпорація «Науковий парк Київський університет імені Тараса Шевченка»	-	4	4	1	-	-	-	3	4
10.	ТОВ «Науковий парк Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського «Університетська й Арсенал»	-	-	1	-	-	-	1 (10%)	-	1 (90%)
11.	ТОВ «Науковий парк Херсонської державної морської академії	-	-	1	-	-	-	-	-	1
	«Інновації морської індустрії»
12.	Науковий парк «ФЕД»	1	-	1	-	-	-	1	-	-
13.	Науковий парк «Інноваційно - інвестиційний кластер Тернопілля»	7	4	4	-	-	1	1 (10%) + 1 (50%) + 2 (100%)	3	1 (90%) + 1 (50%)
14.	Науковий парк «Ужгородський національний університет»		2	1	1		1(%)	1 (40%) + 1 (60%)	1 (%)	1 (60%) + 1 (40%)
15.	ТОВ Науковий парк «Агрозоовет»	4	9	6	-	-	-	2 (100%) +4 (50%)	9	4 (50%)
16.	Науковий парк Миколаївського національного аграрного університету «Агроперспектива»	1	5	-	-	-	-	-	5	-
17.	ТОВ «Науковий парк Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління «Чорнобиль»	1	4	-	-	-	4	-	-	-
18.	ТОВ «Науковий парк «Хімічні технології»	1	4	-	-	-	-	-	4	-
19.	Науковий парк «Радіоелектронік а та інформатика»	3	-	-	-	-	-	-	-	-
	Всього проектів	61	92	78	2	7	5+1 %)	7 (100 %)+1 (60%) + 6 (50%) + 2 (40%) + 1 (30%) + 2 (10%)	84 + 1 (%)	56 (100%) + 1 (40%) + 6 (50%) + 2 (60%) + 1 (70%) + 2 (90%)
	Всього наукових парків	11	12	15

* - складено за даними МОН України [12; 13]

За 2017-2019 роки зросла кількість проектів, які реалізуються на умовах співфінансування (власні кошти плюс кошти, отримані з інших джерел). Це свідчить про розширення співпраці наукових установ з бізнесовими структурами, що можна вважати позитивним явищем, оскільки має місце прикладний характер наукових розробок.

Стосовно фінансування наукової та науково-технічної діяльності в Україні можна зазначити, що воно не може вважатися прийнятним навіть для найменш розвинених країн. Так, виходячи з даних, наведених Державною службою статистики України [14], та результатів проведених розрахунків (табл. 4), частка витрат на фінансування наукової та науково-технічної діяльності в 2000 році складала 1,16% від обсягу ВВП України, а в 2015 році - лише 0,61%, тобто ця частка є дуже низькою і за цей період ще й зменшилася майже вдвічі.

Таблиця 4

Стан фінансування наукової та науково-технічної діяльності (наукових досліджень та розробок) в Україні з 2000 по 2020 рр. *

Роки	ВВП, млн. грн.	Фінансування витрат на наукову та науково-технічну діяльність, млн. грн.	Частка витрат на наукову та науково-технічну діяльність у ВВП, %	Витрати на виконання наукових досліджень і розробок**, млн. грн.	Частка витрат на виконання наукових досліджень ...

Подобные документы

• Функціонування капіталу в різних сферах економіки

  Розгляд сутності функціонування капіталу в різних сферах економіки, його вплив на трудові відносини, а також з’ясування особливості функціонування позичкового і акціонерного капіталу. Трактування матеріально-речового змісту капіталу. Види капіталу.
  
  курсовая работа [55,6 K], добавлен 28.01.2009
  

• Інноваційна діяльність підприємств

  Сутність та об'єкт інноваційної діяльності. Види планування та особливості їх застосування до інноваційних проектів. Розробка інноваційного плану розвитку проекту конкретного підприємства. Аналіз ефективності проекту, політичні та фінансові ризики.
  
  дипломная работа [162,3 K], добавлен 15.01.2011
  

• Особливості інноваційної стратегії телекомунікаційної компанії на прикладі міжнародної корпорації "Вимпелком"

  Інноваційна стратегія підприємства та її види. Основні форми фінансування науково-технічних та інноваційних програм і проектів. Методологія оцінки ефективності інноваційних проектів. Фактори та критерії конкурентоспроможності оператора телекомунікацій.
  
  дипломная работа [966,0 K], добавлен 24.01.2014
  

• Оцінка економічної ефективності інноваційних проектів

  Критерії економічної ефективності інноваційних проектів: чиста дійсна вартість, період окупності, внутрішня норма віддачі, індекс прибутковості, середній дохід на чистий капітал. Компенсація витрат за рахунок інвестиції. Порівняння інвестиційних проектів.
  
  реферат [65,7 K], добавлен 03.08.2009
  

• Управління структурою та вартістю капіталу

  Систематизація видів капіталу підприємства за основними кваліфікаційними ознаками. Характеристика основних принципів і джерел формування капіталу підприємства і його вартості. Визначення основних факторів планування структури капіталу підприємства.
  
  курс лекций [145,1 K], добавлен 03.12.2010
  

• Напрями впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої держави: переваги та недоліки

  Місце іноземних інвестицій в економічному розвитку. Дослідження впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої країни. Негативні ефекти залучення іноземних інвестицій. Створення сприятливих умови для вкладання іноземного капіталу.
  
  реферат [21,6 K], добавлен 08.10.2010
  

• Формування та оптимізація капіталу підприємства ВАТ Городоцька молочна компанія "Біла роса"

  Особливості процесів формування та використання капіталу підприємства. Характерні риси процесу формування капіталу підприємства за рахунок власних та позикових коштів. Основні методологічні та методичні підходи до оцінки вартості капіталу підприємства.
  
  курсовая работа [81,0 K], добавлен 19.02.2011
  

• Аналіз інвестиційно–інноваційної діяльності підприємства

  Сутність, класифікація, структура, стратегія і методи оцінки ефективності інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства. Оцінка ефективності інвестиційно-інноваційних проектів підприємства. Шляхи покращення управління фінансовою діяльністю.
  
  дипломная работа [642,4 K], добавлен 19.08.2014
  

• Аналіз інвестиційно–інноваційної діяльності підприемства (на прикладі ПрАТ "ПОН")

  Сутність, класифікація, стратегія і структура інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства. Оцінка ефективності інвестиційно-інноваційних проектів підприємства ПРАТ "ПОН". Способи зниження ризику або пов'язаних із ним несприятливих наслідків.
  
  дипломная работа [1,2 M], добавлен 11.07.2014
  

• Фінансова діяльність банків в умовах тінізації економіки

  Заохочення банків з іноземним капіталом шляхом лібералізації умов бізнесу в Україні. Порівняння економічних показників України з іншими країнами. Лібералізація експортно-імпортних операцій. Розвиток фінансової системи. Кредитування економіки держави.
  
  статья [387,8 K], добавлен 13.11.2017
  

• Формування і використання статутного фонду підприємств

  Ринкова экономіка - розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, заснованих на різних видах приватної власності, поява нових власників, окремих громадян і трудових колективів. Отримання основних та оборотних фондів підприємства капіталу.
  
  курсовая работа [78,6 K], добавлен 19.12.2008
  

• Вплив фінансової глобалізації на Фондовий ринок України

  Динаміка розвитку фондового ринку України, вплив міжнародних потоків капіталу на обсяг операцій із цінними паперами. Аналіз залежності стану національного фондового ринку від обсягу і структури приватних запозичень фінансових установ на світових торгах.
  
  контрольная работа [616,9 K], добавлен 03.03.2011
  

• Формування власного капіталу підприємств

  Загальне поняття власного капіталу підприємства, основні принципи його формування, ключові переваги та недоліки. Статутний капітал як складова власного капіталу організації. Особливості формування власного капіталу підприємства у міжнародній економіці.
  
  реферат [65,6 K], добавлен 05.07.2014
  

• Формування оптимальної структури капіталу підприємства на прикладі ЧП "Галицький двір"

  Розробка можливих варіантів по формуванню оптимальної структури капіталу підприємства на прикладі ЧП "Галицький двір". Аналіз притягненого і власного капіталу підприємства. Вплив на підприємство притягнених засобів і вибір оптимальної структури капіталу.
  
  курсовая работа [245,9 K], добавлен 09.03.2011
  

• Розвиток фінансових ресурсів підприємства

  Фінансові ресурси підприємства. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємства. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства. Джерела ресурсного забезпечення підприємства. Регулювання інвестиційної діяльності. Оцінка ефективності проектів
  
  реферат [29,0 K], добавлен 31.05.2004
  

• Дослідження капіталу торгівельного підприємства

  Капітал торговельного підприємства, принципи його формування. Фактори, що впливають на структуру капіталу. Аналіз динаміки і структури капіталу ТзОВ ТВФ "Стиль". Аналіз чинників, що впливають на структуру і вартість капіталу. Прогнозування вартості.
  
  дипломная работа [578,8 K], добавлен 09.06.2013
  

• Аналіз структури капіталу ВАТ "Укрнафта"

  Сутність та особливості формування капіталу підприємства, методичні основи оцінки ефективності даного процесу. Загальна характеристика діяльності ВАТ "Укрнафта", дослідження структури капіталу на ньому. Оптимізація структури капіталу на підприємстві.
  
  курсовая работа [122,0 K], добавлен 20.05.2011
  

• Капітал підприємства та його економічна сутність на прикладі ПАТ "Новоград-волинського хлібозаводу"

  Теоретичні основи формування та розвитку капіталу підприємства в економічній системі держави. Основні джерела і порядок фінансування капітальних вкладень. Показники фінансово-економічної діяльності підприємства. Формування напрямів розвитку капіталу.
  
  курсовая работа [2,3 M], добавлен 05.11.2011
  

• Аналіз фінансового стану підприємства ПрАТ "Меркатор"

  Аналіз руху грошових коштів на прикладі ПрАТ "Меркатор". Аналіз фінансової стійкості, формування та використання капіталу підприємства, структури капіталу. Середньозважена вартість капіталу. Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу підприємства.
  
  курсовая работа [452,8 K], добавлен 16.03.2014
  

• Фінансування наукової та інноваційної діяльності в Україні

  Розвиток наукової діяльності України. Основні напрямки програми економічних реформ на 2010-2014 роки. Причини переорієнтації вітчизняної науки. Фінансові заходи з розвитку інноваційної діяльності в Україні. Особливості процесу економічної глобалізації.
  
  курсовая работа [716,3 K], добавлен 27.03.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам