Аналіз фінансово-економічного механізму закладів загальної середньої освіти в умовах децентралізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти»

Аналіз фінансово-економічного механізму закладів загальної середньої освіти в умовах децентралізації

Халецький Андрій Вікторович кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри управління та адміністрування

Анотація

У статті розглядаються особливості фінансування закладів загальної середньої освіти в Україні. Здійснено аналіз нормативно-правової бази, що є підґрунтям для фінансування закладів загальної середньої освіти в умовах адміністративно-територіальної реформи.

Проаналізовано існуючі у світовій практиці моделі фінансування загальної середньої освіти в різних країнах, зокрема, Модель, орієнтована на вільний ринок Модель, орієнтована на суспільний ринок Антиринкова модель фінансування освітніх закладів. Визначено сильні та слабкі сторони існуючих моделей.

Доведено, що вдосконалення системи фінансування закладів загальної середньої освіти має ґрунтуватися не лише на збільшені видатків, а й на підвищенні ефективності їх використання з метою забезпечення належної якості освітніх послуг та можливостей рівного доступу до їх отримання впродовж усього життя. Освітня система України має орієнтуватися на потреби ринку праці та особистість здобувача освіти.

З'ясовано, що сьогодні пріоритетним джерелом фінансування сфери освіти в Україні є фінансування з державного та місцевих бюджетів, що регламентується відповідною нормативною базою та здійснюється на основі єдиного кошторису доходів та видатків. Відповідно до статті 78 Закону України «Про освіту», держава забезпечує асигнування на освіту в розмірі не менше ніж сім відсотків валового внутрішнього продукту.

Автор статті зазначає, що упродовж останнього десятиріччя складові фінансового механізму української освіти було істотно вдосконалено. Потреба в покращенні фінансування освітньої галузі зумовлена євро інтеграційними процесами: фінансове забезпечення суб'єктів ринку надання освітніх послуг повинне відповідати сучасним європейським і світовим тенденціям.

Загалом фінансування здобуття повної загальної середньої освіти здійснюється з багатьох джерел: за рахунок коштів державного (головне джерело), місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Ключовими принципами забезпечення загальної середньої освіти фінансовими ресурсами є принцип бюджетного співфінансування і принцип субсидіарності.

Ключові слова: система загальної середньої освіти, заклади загальної середньої освіти, фінансування, державний бюджет, місцевий бюджет, механізми державного управління, регіональний рівень, громада, адміністративно-територіальна реформа в Україні.

Abstract

Khaletskyi Andrii Viktorovych Candidate of Sciences in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Management and Administration, KZVO "Vinnytsia Academy of Continuing Education"

ANALYSIS OF THE FINANCIAL AND ECONOMIC MECHANISM OF GENERAL SECONDARY EDUCATION INSTITUTIONS UNDER DECENTRALIZATION

The article examines the peculiarities of financing of general secondary education institutions in Ukraine. An analysis of the regulatory and legal framework, which is the basis for financing institutions of general secondary education in the conditions of administrative and territorial reform, was carried out.

The existing models of financing general secondary education in different countries in the world practice are analyzed, in particular, the model oriented to the free market, the model oriented to the public market, the anti-market model of financing educational institutions. Strengths and weaknesses of existing models are identified.

It has been proven that the improvement of the financing system of general secondary education institutions should be based not only on increased expenses, but also on increasing the efficiency of their use in order to ensure the proper quality of educational services and equal access to them throughout life. The educational system of Ukraine should be oriented to the needs of the labor market and the personality of the student of education.

It was found out that today the priority source of funding for education in Ukraine is funding from the state and local budgets, which is regulated by the relevant regulatory framework and is carried out on the basis of a single estimate of income and expenses. According to Article 78 of the Law of Ukraine "On Education", the state provides an allocation for education in the amount of not less than seven percent of the gross domestic product.

The author of the article notes that over the past decade, the components of the financial mechanism of Ukrainian education have been significantly improved.

The need to improve the financing of the educational sector is due to the European integration processes: the financial support of the subjects of the market for the provision of educational services must correspond to modern European and global trends.

In general, the financing of obtaining a complete general secondary education is carried out from many sources: at the expense of state funds (the main source), local budgets and other sources not prohibited by law. The key principles of providing general secondary education with financial resources are the principle of budgetary co-financing and the principle of subsidiarity.

Keywords: system of general secondary education, institutions of general secondary education, financing, state budget, local budget, state management mechanisms, regional level, community, administrative and territorial reform in Ukraine.

Постановка проблеми

Одним з основних пріоритетних напрямів сучасної внутрішньої політики України є реформування системи освіти з метою вдосконалення та забезпечення якісної повної загальної середньої освіти.

Реформа освіти в Україні, яка розпочалася у 2015 р., спрямована на вирішення проблеми неефективності бюджетного забезпечення освітнього процесу, побудованого на принципах фінансування мережі закладів освіти, низького рівня оплати праці педагогічного персоналу, відсутності стимулювання для підвищення кваліфікації педагогів. Ключовими детермінантами децентралізації освіти є зміна змісту освіти, поліпшення механізмів її фінансування, оптимізація та розвиток освітньої мережі.

Система загальної середньої освіти, яка є фундаментом становлення та розвитку суспільства висококваліфікованих спеціалістів в Україні, фінансується сьогодні за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством. Здійснення реформи децентралізації освітньої галузі спрямоване на радикальні зміни в системі фінансування. Фінансовий аспект є одним із головних чинників, що зумовлюють успішність реформування освіти. Трансформаційні процеси у сфері загальної середньої освіти загострили проблему фінансування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема фінансування закладів загальної середньої освіти в Україні постійно перебуває у фокусі уваги вітчизняних науковців та управлінців, державних та громадських установ. Окреслена тематика набула відображення у працях таких вітчизняних науковців, як Т. Боголіб, А. Бордо, Н. Верхоглядова, В. Андрущенко, І. Каленюк, А. Литвинчук, Д. Дзвінчук, В. Затуренська, В. Кремень, І. Самохін, І. Калько та ін.

Праці науковців сформували важливе теоретичне та практичне підґрунтя для дослідження аспектів фінансування закладів загальної середньої освіти. Проте принципи ефективного розподілу фінансових ресурсів і надалі потребують детального дослідження.

Мета статті - проаналізувати специфіку фінансування сучасних закладів загальної середньої освіти в Україні в контексті адміністративно- територіальної реформи та умов децентралізації.

Виклад основного матеріалу

Сьогодні пріоритетним джерелом фінансування сфери освіти в Україні є фінансування з державного та місцевих бюджетів, що регламентується відповідною нормативною базою та здійснюється на основі єдиного кошторису доходів та видатків. Відповідно до статті 78 Закону України «Про освіту», держава забезпечує асигнування на освіту в розмірі не менше ніж сім відсотків валового внутрішнього продукту.

За частиною другою статті 59 Закону України «Про повну загальну середню освіту» заклади загальної середньої освіти як джерела додаткового фінансування можуть залучати:

доходи від надання платних освітніх та інших послуг;

благодійну допомогу відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації;

гранти;

інші джерела фінансування не заборонені законодавством.

Водночас слід зважати на вимоги частини другої статті 79 Закону

України «Про освіту», яка забороняє фінансування суб'єктів освітньої діяльності за рахунок коштів:

фізичних осіб, які є громадянами (підданим) держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом;

юридичних осіб з іноземними інвестиціями держави-агресора чи держави-окупанта або зареєстрованої на території держави-агресора чи держави-окупанта, або кінцевий бенефіціарний власник (контролер), які є резидентами держави-агресора або держави-окупанта.

На нашу думку, недостатня ефективність державних видатків на освіту зумовлена низкою чинників, основним з яких є недосконалість організаційно- управлінської структури.

Фінансових ресурсів, які виділяються державою для надання освітніх послуг, не вистачає на покриття навіть базових статей витрат: заробітну плату та нарахувань на неї. Негативна тенденція свідчить про незадовільний фінансовий стан освіти та її невідповідність світовим та європейським ринкам праці. Упровадження освітньої реформи та забезпечення надання якісної освіти потребує належного рівня державного фінансування. Децентралізація освіти в Україні має забезпечити її модернізацію на основі перспективного досвіду США та європейських країн щодо реформування освіти. фінансування адміністративний територіальний бюджет

Удосконалення системи фінансування закладів загальної середньої освіти має ґрунтуватися не лише на збільшені видатків, а й на підвищенні ефективності їх використання з метою забезпечення належної якості освітніх послуг та можливостей рівного доступу до їх отримання впродовж усього життя. Освітня система України має орієнтуватися на потреби ринку праці та особистість здобувача освіти.

Моделі фінансування освіти в різних країнах відрізняються. Існує три основні моделі фінансування загальної середньої освіти у світовій практиці, а саме [1]:

Модель, орієнтована на вільний ринок: характеризується скороченням державних видатків на освіту та розвитком конкуренції, приватизацією та розвитком приватних навчальних закладів, упровадженням системи освітніх ваучерів, грантів, можливістю оплати навчання «в кредит». Оплата праці вчителів проводиться за результатами навчальних досягнень учнів, а також застосовуються винагороди працівникам конкурентоспроможних, фінансово самостійних освітніх установ із підвищеною юридичною незалежністю від держави з метою стимулювання підвищення якості надання освітніх послуг.

Модель, орієнтована на суспільний ринок: відрізняється політикою, яка гарантує рівні можливості для всіх здобувачів освіти за умови стабільності джерел фінансування освіти. Характеризується скороченням державного фінансування та збільшенням видатків індивідуумів на отримання якісної освіти, частковою приватизацією освітніх установ.

Антиринкова модель фінансування освітніх закладів характеризується домінуючою роллю держави у вирішенні питань фінансування освіти за рахунок коштів державного бюджету, збільшенням або зменшенням викладацького складу навчального закладу. Заробітна плата вчителів залежить від державного фінансування, робочий час теж регулюється державними органами влади. Така модель орієнтована на альтернативне, інтегроване суспільство [2, с. 6].

Кожна вищезгадана модель фінансування освіти має свої переваги та недоліки.

Ще донедавна фінансування системи загальної середньої освіти (та й освіти в цілому) здійснювалося в нашій країні відповідно до антиринкової моделі фінансування. Проте сьогодні спостерігаємо поступовий перехід до моделі, орієнтованої на вільний ринок. В умовах освітнього та територіально- адміністративного реформування все більше уповноважень щодо фінансування загальної середньої освіти отримують місцеві органи самоврядування, відповідні уповноважені органи об'єднаних територіальних громад. Такий шлях переходу супроводжується низкою труднощів та проблем, пов'язаних із недостатністю тих коштів, які спроможні сьогодні виділяти місцеві органи влади (відповідні регіональні структури) на забезпечення потреб освітніх закладів.

Фінансування вітчизняної загальної середньої освіти здійснюється на правових засадах, закладених у Конституції України, законах України «Про освіту» (рамковий), «Про загальну повну середню освіту» відповідно до норм Бюджетного кодексу й показників, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Основні засади реформи шкільної освіти знайшли своє відображення в Концепції «Нова українська школа» (НУШ), схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 988-р [3], та плані заходів з її реалізації [4].

У цих документах окреслено ключові напрями реформування: створення нового сучасного освітнього середовища; розроблення й упровадження нових державних стандартів початкової, базової середньої та профільної середньої освіти; упровадження в освітній процес компетентнісного, особистісно орієнтованого навчання, педагогіки партнерства; здійснення підготовки вчителя; створення передумов для інноваційної діяльності, реалізації права закладу освіти, педагогічних працівників на автономію в освітній діяльності.

Реалізація Концепції здійснюється за рахунок коштів державного й місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством, обсяг яких визначається щороку з урахуванням можливостей державного та місцевого бюджетів, розміру міжнародної технічної допомоги.

Системні зміни щодо державного фінансування загальної середньої освіти в рамках Концепції передбачають розв'язання низки завдань, ключовими з котрих є: створення системи прозорого розподілу публічних коштів у НУШ шляхом оприлюднення даних про всі кошти; покриття видатків на забезпечення педагогічної складової навчального процесу за рахунок освітньої субвенції; удосконалення формули розрахунку освітньої субвенції з метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти в різних регіонах і населених пунктах; створення необхідних умов для навчання й виховання дітей молодшого шкільного віку безпосередньо за місцем їх проживання, зокрема в сільській місцевості; створення умов для розширення державно- громадського партнерства на засадах співфінансування та спільного управління школами; запровадження принципу «гроші ходять за дитиною», зокрема для підтримки дітей з особливими освітніми потребами; забезпечення рівного доступу до бюджетного фінансування шкіл незалежно від форми власності.

Прийняття нових законів України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту» істотно посилило інституційну складову вітчизняної освіти, а їхні норми наблизили національне законодавство до європейських стандартів, створили передумови для розширення організаційної й фінансової автономії закладів освіти, визначили концептуальні принципи подальшого реформування системи освіти, спрямованого на забезпечення рівних умов доступу до якісної освіти та права кожного громадянина на її здобуття шляхом імплементації положень цих законів через підзаконні акти.

Зокрема, із прийняттям Закону України «Про повну загальну середню освіту» законодавчі зміни торкнулись як засад функціонування системи загальної середньої освіти загалом, так і їх фінансового забезпечення.

В Україні повна загальна середня освіта, згідно зі ст. 4 Закону України «Про повну загальну середню освіту», здобувається на таких рівнях: початкова освіта (перший рівень) - упродовж 4 років; базова середня освіта (другий рівень) - упродовж 5 років; профільна середня освіта (третій рівень) - упродовж 3 років. Тривалість здобуття шкільної освіти на кожному її рівні може бути змінена (подовжена або скорочена) залежно від форми здобуття освіти, результатів навчання та/або індивідуальної освітньої траєкторії учня, а тривалість для осіб з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Сьогодні особливої фінансової підтримки потребують такі напрямки:

навчання здобувачів освіти з особливими потребами;

оновлення матеріальних баз закладів освіти;

упровадження інформаційних технологій;

заклади загальної середньої освіти, які знаходяться у сільській місцевості;

забезпечення сучасних підходів до підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

У сучасних умовах децентралізації та адміністративної реформи передача місцевим органам влади повноважень щодо фінансування закладів загальної середньої освіти дасть можливість підвищити доступність до якісної освіти, особливо у віддалених районах, та оптимізувати процедуру розподілу бюджетних коштів.

Проте водночас виникає ризик неефективної роботи органів місцевого самоврядування внаслідок їхньої некомпетентності, відсутності досвіду та дефіциту коштів на місцях, особливо у новостворених громадах.

Усуненню вищеперерахованих проблем, на нашу думку, сприятимуть наступні заходи:

виділення на фінансування освіти відповідно до вимог чинного законодавства не менше 7% від ВВП;

удосконалення системи розподілу освітньої субвенції для навчальних закладів загальної середньої освіти, ураховуючи особливості територіального розміщення, економічного розвитку регіонів та потреби у поліпшенні матеріально-технічної бази;

систематичне проведення контролю над органами місцевого самоврядування щодо розподілу коштів із метою недопущення зловживань службовими обов'язками.

Для фінансування здобуття повної загальної середньої освіти за рахунок коштів державного бюджету в комунальних закладах освіти створено фінансовий інструмент - освітню субвенцію, яка надається у вигляді трансферту з державного бюджету місцевим бюджетам і спрямовується на оплату праці педагогічних працівників, а також на необхідні нарахування. За кошти державного та місцевих бюджетів здійснюється також фінансування освіти осіб з особливими освітніми потребами шляхом передачі визначеного для таких осіб обсягу коштів закладу освіти, який обрала особа з особливими освітніми потребами та її батьки.

Створено інструментарій і для інших трансфертів із державного бюджету місцевим бюджетам на загальну середню освіту, які можуть спрямовуватися на підвищення кваліфікації педагогічних працівників (у визначеному законодавством обсязі), забезпечення учнів та педагогічних працівників підручниками (посібниками), навчальним обладнанням, засобами навчання й на інші цілі, передбачені законодавством. Для оцінювання обсягу коштів, що додатково надаються з державного бюджету на підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників державних закладів освіти, розроблено нормативний підхід: їх обсяг не може бути меншим за 2 % фонду заробітної плати цих працівників.

За рахунок коштів державного бюджету фінансується також забезпечення (виготовлення, поширення, зберігання та доставка до засновників закладів освіти чи відповідного органу управління у сфері освіти) підручниками (посібниками), у т. ч. електронними, з навчальних предметів (інтегрованих курсів) відповідно до освітніх галузей, визначених державними стандартами.

Відповідно до п. 10 ст. 78 Закону «Про освіту», державне фінансування здобуття особою загальної середньої освіти у приватному або корпоративному закладі освіти, що має ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом передачі такому закладу освіти цільового обсягу коштів у розмірі фінансового нормативу (з урахуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів) бюджетної забезпеченості одного учня, який здобуває повну загальну середню освіту, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Фінансова автономія закладів загальної середньої освіти (згідно зі ст. 59 Закону «Про повну загальну середню освіту») в частині використання бюджетних коштів передбачає самостійне здійснення витрат у межах затверджених кошторисами обсягів, зокрема на: формування структури закладу загальної середньої освіти та його штатного розпису; оплату праці працівників, встановлення доплат, надбавок, винагороди, виплату матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення, преміювання, інших видів стимулювання та відзначення працівників; оплату поточних ремонтних робіт приміщень і споруд закладів загальної середньої освіти; оплату підвищення кваліфікації педагогічних та інших працівників; укладення відповідно до законодавства цивільно-правових угод (господарських договорів) для забезпечення діяльності закладу освіти.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про повну загальну середню освіту», заклад загальної середньої освіти (незалежно від форми власності) має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки у фінансових установах і банках державного сектору та може мати бланки, печатки і штампи зі своїм найменуванням та символікою. У разі утворення піклувальної ради закладу (згідно зі ст. 41 зазначеного Закону) на неї покладаються завдання із залучення фінансових ресурсів для забезпечення діяльності закладу з основних напрямів розвитку і здійснення контролю за їх використанням, а також із залучення додаткових джерел фінансування, що не заборонені законом.

Державні, комунальні заклади освіти (у тому числі заклади загальної середньої освіти) мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Засновники відповідних закладів освіти мають право затверджувати переліки платних освітніх та інших послуг, що не увійшли до цього переліку.

Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти встановлює перелік платних освітніх та інших послуг, що надаються закладом освіти, із зазначенням часу, місця, способу та порядку надання кожної з послуг, їх вартості та особи, відповідальної за їх надання.

Для досягнення світових стандартів в галузі освіти необхідна побудова економічних механізмів, які забезпечать ефективну систему фінансування. Попри реформування загальної середньої освіти України та намічені позитивні зміни і нові можливості, зумовлені адміністративно-фінансовою децентралізацією, існує ще низка чинників, які негативно впливають на фінансове забезпечення освітньої галузі. До них відносимо: дефіцит професіоналів із досвідом роботи, які змогли б реалізовувати нові повноваження та управляти розподілом фінансових ресурсів на місцях; нерегулярне надходження бюджетних коштів і непрозорість їх розподілу на обласному і місцевому рівнях; корупцію в органах управління освітою; низьку фінансову спроможність громад; недосконалість законодавства; конфлікти щодо закриття шкіл.

Мета започаткованої реформи шкільної освіти знайшла своє відображення в Концепції «Нова українська школа» та плані заходів з її реалізації. У цих документах окреслено ключові напрями реформування: створення нового, сучасного освітнього середовища; розроблення й упровадження нових державних стандартів початкової, базової середньої та профільної середньої освіти; упровадження в освітній процес компетентнісного особистісно орієнтованого навчання, педагогіки партнерства; здійснення підготовки вчителя;

створення передумов для інноваційної діяльності, реалізації права закладу освіти, педагогічних працівників на автономію в освітній діяльності.

Реалізація Концепції здійснюється за рахунок коштів державного й місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством, обсяг яких визначається щороку з урахуванням можливостей державного й місцевого бюджетів, розміру міжнародної технічної допомоги. Реалізація реформи НУШ вимагає системних змін у підходах до формування складових фінансового механізму на основі державного фінансування загальної середньої освіти як головного джерела. У рамках Концепції передбачено розв'язання низки завдань, ключовими з яких є: створення системи прозорого розподілу публічних коштів у НУШ шляхом оприлюднення даних про всі кошти; покриття видатків на забезпечення педагогічної складової навчального процесу за рахунок освітньої субвенції; удосконалення формули розрахунку освітньої субвенції з метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти в різних регіонах і населених пунктах; створення необхідних умов для навчання й виховання дітей молодшого шкільного віку безпосередньо за місцем їх проживання, зокрема в сільській місцевості; створення умов для розширення державно-громадського партнерства на засадах співфінансування та спільного управління школами; запровадження принципу «гроші ходять за дитиною», у тому числі для підтримки дітей з особливими освітніми потребами; забезпечення рівного доступу до бюджетного фінансування шкіл незалежно від форми власності.

Загалом фінансування здобуття повної загальної середньої освіти здійснюється з багатьох джерел: за рахунок коштів державного (головне джерело), місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Ключовими принципами забезпечення загальної середньої освіти фінансовими ресурсами є принцип бюджетного співфінансування і принцип субсидіарності.

З 2015 р. у практику бюджетного фінансування освіти впроваджено використання такого нового бюджетного інструменту, як міжбюджетний трансферт із державного бюджету місцевим бюджетам у вигляді субвенцій на освітні потреби. У рамках використання зазначеного бюджетного інструменту сформовано декілька потоків бюджетних коштів (цільових субвенцій) для підтримки повної загальної середньої освіти: освітня субвенція (на зарплату педагогічного персоналу закладів загальної середньої освіти, 2015 р.); субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на модернізацію та оновлення матеріально-технічної бази закладів освіти (2017 р.); субвенція на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами (2017 р.); субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення якісної, сучасної та доступної повної загальної середньої освіти «Нова українська школа» (2018 р.); субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на створення та ремонт існуючих спортивних комплексів при закладах повної загальної середньої освіти усіх ступенів (2019 р.); субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію заходів, спрямованих на підвищення якості освіти (2019 р.); субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію програми «Спроможна школа для кращих результатів» (2020 р.); субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на заходи, спрямовані на боротьбу з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками під час навчального процесу у закладах загальної середньої освіти (2021 р.).

Найбільшою за обсягом стала освітня субвенція на оплату праці педагогічного персоналу сфери повної загальної середньої освіти, Порядок та умови надання якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 6 із внесенням змін упродовж наступних років. Кошти освітньої субвенції розподіляються між відповідними бюджетами на основі формули, яка розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування й реалізує державну політику у сфері освіти, та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Висновки

Таким чином, упродовж останнього десятиріччя складові фінансового механізму української освіти було істотно вдосконалено. Потреба в покращенні фінансування освітньої галузі зумовлена євро інтеграційними процесами: фінансове забезпечення суб'єктів ринку надання освітніх послуг повинне відповідати сучасним європейським і світовим тенденціям.

На сьогодні складові фінансового механізму освіти й далі вдосконалюються, основним напрямом є підвищення ефективності бюджетного фінансування, коли питома величина бюджетних коштів на одного здобувача освіти зменшується за незмінно високої якості отримуваних освітніх послуг.

У перспективі доцільно проводити дослідження складових елементів системи фінансування закладів загальної середньої освіти, будувати механізми поліпшення фінансово-господарської діяльності закладів освіти з метою досягнення світового рівня надання якісних освітніх послуг та забезпечення рівних умов доступу до загальної середньої освіти всіх дітей.

Література

1. Освіта в Україні: базові індикатори. Інформаційно-статистичний бюлетень результатів діяльності галузі освіти.

2. Затоцька Т. Зарубіжний досвід фінансування розвитку освіти: перспективи застосування в Україні. Вісник Київського університету ім. Тараса Шевченка. Економіка. 2012. № 139. С. 5-14.

3. Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 988-р (зі змінами).

4. Про затвердження плану заходів на 2017-2029 роки із запровадження Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» : розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 № 903-р (зі змінами).

References

1. Osvita v Ukrayini: bazovi indykatory. Informatsiyno-statystychnyy byuleten' rezul'tativ diyal'nosti haluzi osvity [Education in Ukraine: basic indicators. Informational and statistical bulletin of the results of activities in the field of education]. (n.d.). [Electronic recourses].

2. Zatots'ka T. (2012). Zarubizhnyy dosvid finansuvannya rozvytku osvity: perspektyvy zastosuvannya v Ukrayini [Foreign experience in financing the development of education: prospects for application in Ukraine]. Visnyk Kyyivs'koho universytetu im. Tarasa Shevchenka. Ekonomika - Bulletin of Kyiv University named after Taras Shevchenko. Economy. # 139. S. 5-14. [in Ukrainian].

3. Pro skhvalennya Kontseptsiyi realizatsiyi derzhavnoyi polityky u sferi reformuvannya zahal'noyi seredn'oyi osvity «Nova ukrayins'ka shkola» na period do 2029 roku : rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 14.12.2016 # 988-r (zi zminamy) [On the approval of the Concept of State Policy Implementation in the Reform of General Secondary Education "New Ukrainian School" for the period until 2029: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 14.12.2016 No. 988-r (as amended)]. [Electronic recourses].

4. Pro zatverdzhennya planu zakhodiv na 2017-2029 roky iz zaprovadzhennya Kontseptsiyi realizatsiyi derzhavnoyi polityky u sferi reformuvannya zahal'noyi seredn'oyi osvity «Nova ukrayins'ka shkola» : rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 13.12.2017 # 903-r (zi zminamy) [On the approval of the action plan for 2017-2029 for the implementation of the Concept of State Policy Implementation in the Reform of General Secondary Education "New Ukrainian School": Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 13.12.2017 No. 903-r (as amended)]. [Electronic recourses]. [Electronic recourses].

Размещено на Allbest.ru