Теоретичні аспекти формування фінансового механізму сталого розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні аспекти формування фінансового механізму сталого розвитку

Орищин Тетяна Михайлівна кандидат економічних наук, доцент, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, м. Івано-Франківськ

Анотація

В умовах воєнного стану зростають вимоги до фінансової політики, яка є важливою складовою економічної політики. Інструментом її реалізації є фінансовий механізм сталого розвитку, особливістю якого є чутливість складових елементів до поточних змін в економіці і соціальній сфері. Держава використовує його для регулювання соціально-економічних процесів та формування таких взаємозв'язків між галузями економіки, територіями та соціальними групами, які б забезпечували максимальні результати від реалізації заходів фінансової політики.

Дослідження категорії фінансовий механізм сталого розвитку пов'язане з еволюцією категорії сталий розвиток, яку розглядають як процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності природного середовища, забезпечення рівноваги між потенціалом природи і життєвими потребами людей усіх поколінь.

Для досягнення цілей сталого розвитку формується фінансова політика, заходи якої спрямовані на забезпечення високої якості довкілля і розвиток економіки з врахуванням екологічної безпеки. Свою фінансову політику держава реалізує на основі фінансового механізму, склад і структура якого визначаються рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичними та національними особливостями.

Держава забезпечує відповідність фінансового механізму цілям та принципам сталого розвитку і вимогам фінансової політики. При цьому досягається поєднання фінансового механізму та його окремих елементів з особистими та суспільними інтересами длязадоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови забезпечення високої якості навколишнього природного середовища та раціонального споживання матеріальних ресурсів.

Сьогодні важливо раціонально поєднувати елементи фінансового механізму для досягнення максимального ефекту від власних грошових коштів та тих ресурсів, які ми отримуємо від наших партнерів.

Ключові слова: фінансова політика, фінансовий механізм, сталий розвиток, фінансова система, складові елементи.

Oryshchyn Tetyana Mykhaylivna, candidate of economic sciences, associate professor, Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, Ivano-Frankivsk фінансовий сталий розвиток

THEORETIKAL ASPECTS FORMING THE FINANCIAL MECHANISM OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT

Abstract. Under martial law conditions, the demands on financial policy, which is a crucial component of economic policy, increase. The tool for its implementation is the financial mechanism of sustainable development, characterized by the sensitivity of its constituent elements to current changes in the economy and social sphere. The state uses it to regulate socio-economic processes and to form such interconnections between economic sectors, territories, and social groups that would ensure maximum results from the implementation of financial policy measures.

The research of the category "financial mechanism of sustainable development" is connected with the evolution of the category "sustainable development," which is considered as a process of harmonizing productive forces, ensuring the necessary needs of all members of society while preserving and gradually reproducing the integrity of the natural environment, and ensuring a balance between the potential of nature and the vital needs of people of all generations.

To achieve the goals of sustainable development, a financial policy is formed, the measures of which are aimed at ensuring a high quality of the environment and the development of the economy with regard to ecological safety. The state implements its financial policy based on a financial mechanism, the composition and structure of which are determined by the level of economic development, property relations, historical and national characteristics.

The state ensures that the financial mechanism corresponds to the goals and principles of sustainable development and the requirements of financial policy. In doing so, it achieves the combination of the financial mechanism and its individual elements with personal and public interests to meet the necessary needs of all members of society while ensuring a high quality of the natural environment and the rational consumption of material resources.

Today, it is important to rationally combine the elements of the financial mechanism to achieve maximum effect from both our own funds and the resources we receive from our partners.

Keywords: financial policy, financial mechanism, sustainable development, financial system, constituent elements

Постановка проблеми. В останні десятиріччя людство впевнено рухалося до формування глобальної економіки сталого розвитку, хоча темпи цього руху та масштаби охоплення не були надто оптимістичними.І, навіть, локальні військові конфлікти у різних регіонах світу не викликали тривогу. Широкомасштабне вторгнення рф в Україну у 2022 році та кровопролитна війна, яка триває понад два роки змінили ставлення цивілізованого світу до своїх перспектив на майбутнє. У цьому контексті також мають відбуватися зміни у ставленні до шляхів досягнення сталого розвитку як в масштабах всієї цивілізації, так і в масштабах національних економік. Практичне вирішення завдань сталого розвитку можливе лише за умов формування ефективної економічної політики.

В умовах воєнного стану вимоги до обґрунтування заходів економічної політики зростають в рази. І, як наслідок, підвищуються вимоги до фінансової політики, яка є важливою складовою економічної політики, а інструментом її реалізації є фінансовий механізм з усіма його складовими. Він активно використовується державою для регулювання соціально-економічних процесів, вибудовування таких взаємозв'язків між галузями національної економіки, окремими територіями та соціальними групами населення, які б дозволили досягнути максимальних результатів від реалізації заходів фінансової політики. Формування фінансового механізму сталого розвитку в Україні здійснюється у відповідності до засад фінансової стратегії. Окремі його елементи змінюються при вирішенні різнобічних тактичних завдань. Особливість фінансового механізму сталого розвитку в тому, що всі його складові елементи чуттєво реагують на поточні зміни в економіці і соціальній сфері. За його допомогою здійснюється розподіл і перерозподіл створеного у державі валового внутрішнього продукту. Забезпечуючи його оптимізацію, держава регулює, соціально-економічні процеси, враховуючи їх особливості, об'єктивні та суб'єктивні чинники, які на них впливають.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На загал фінансовий механізм сталого розвитку становить систему встановлених державою форм та методів організації фінансових відносин. Окремі аспекти сутності фінансового механізму сталого розвитку, його складових та значення узабезпеченні соціально- економічного розвитку країни досліджуються вітчизняними вченими, серед яких В. Базилевич, Л. Баластрик, О. Василик, В. Дем'янишин, О. Кириленко, О. Ковалюк, М. Крупка, С. Мочерний, В. Федосов, С. Юрій та інші науковці.

В.Д. Базилевич та Л.О. Баластрик пропонують таке визначення: "Фінансовий механізм - це сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави у процесі створення й використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення"" розглянуто в [1, с.18 ]".

О.М. Ковалюк вказує, що "... фінансовий механізм - це система фінансових форм, методів, важелів та інструментів, які використовуються у фінансовій діяльності держави і підприємств за відповідного нормативного, правового та інформаційного їхнього забезпечення, в контексті відповідної фінансової політики на мікроекономічному та макроекономічному рівнях"" розглянуто в [2, с.52 ]".

Використовуючи узагальнений підхід до терміну "механізм", зазначимо, що він означає сукупність складових (деталей) цілого (системи), які, взаємодіючи, служать для передачі і перетворення руху на кожному етапі і забезпечують рух системи у визначеному напрямку.

Однак, теоретичні засади деяких аспектів фінансового механізму сталого розвитку в економічній літературі досліджені недостатньо у контексті майбутніх змін, пов'язаних з початком перемовин щодо членства України у Європейському Союзі та тих змін, які очікують економіку нашої країни у повоєнний період. Відсутність відповідного теоретичного підґрунтя знижує ефективність застосування у вітчизняній практиці вирішення економічних і соціальних проблем всіх можливостей цього механізму та його складових. Окремі форми, методи, важелі, інструменти фінансового механізму досліджуються без узгодженості з поточною ситуацією в Україні та світі, що негативно відображається назабезпеченні реалізації завдань сталого розвитку на основі використання цих складових.

Мета статті. Дослідити складові елементи фінансового механізму в їх взаємозв'язку із викликами сьогодення та встановити можливості їх ефективного застосування для успішної реалізації завдань сталого розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Фінансовий механізм сталого розвитку за своєю структурою є достатньо складною системою. Різноманітність фінансових відносин, яка об'єктивно пов'язана із сутністю складових фінансової системи, спричиняє наявність великої кількості різних елементів у складі фінансового механізму. Саме розмаїття фінансових взаємозв'язків передбачає використання значної кількості видів, форм, методів, важелів та інструментів організації цих взаємозв'язків, як складових елементів фінансового механізму. Звертаючись у теоретичних викладках до поєднання категорій фінансовий механізм та сталий розвиток, необхідно, не тільки розглядати сутність першої з цих категорій, але й звернутись до витоків другої категорії.

Дослідження категорії фінансовий механізм сталого розвитку пов'язане з еволюцією та сутністю категорії сталий розвиток. У 1992 році на Конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку у ''Програмі дій.

Порядок денний на ХХІ століття "було задекларовано ідеї та принципи сталого розвитку, які базуються на фундаментальному положенні: людина - невідємна складова природи, а її діяльність повинна здійснюватись у тісній гармонії з вимогами законів природи і підпорядковуватись цим вимогам. Принципами сталого розвитку були визнані: - економічний розвиток; -соціальний розвиток; - збереження природного середовища.

Концепція сталого розвитку, як нова парадигма господарювання, узагальнила об'єктивно зумовлену еволюцію традиційних теоретичних уявлень щодо факторів економічного зростання та науково обґрунтовала принципи зміни неперспективних економічних моделей розвитку. Сталий розвиток розглядають як процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності природного середовища, забезпечення рівноваги між потенціалом природи і життєвими потребами людей усіх поколінь. Його цілями визначені:

- раціональне невиснажливе використання всіх видів ресурсів та збереження ресурсів для майбутніх поколінь за рахунок скорочення до оптимальних обсягів промислового та інших галузей виробництва;

- забезпечення високої якості навколишнього середовища, створення умов для життя у чистому середовищі;

- охорона та відновлення біологічного та ландшафтного різноманіття;

- забезпечення демографічної стабільності, збільшення тривалості життя;

- економічне зростання, функціонування ефективної економіки та раціональне споживання матеріальних ресурсів.

Отже, сталий розвиток є складною комплексною проблемою, особливістю якої є чітко визначений соціально-економічний зміст, спрямований на забезпечення високої якості навколишнього середовища і розвитку економіки з врахуванням екологічної безпеки, що вимагає зміни поведінки товаровиробників, яка полягає у відмові від застосування методів і способів виробництва, які надмірно поглинають сировинні ресурси і забруднюють навколишнє середовище.

Охорона навколишнього середовища, раціональне невиснажливе використання і відтворення природних ресурсів та виробнича діяльність, яка спрямована на одержання прибутків протилежні за своєю природою, оскільки поліпшення екологічної ситуації призводить до зменшення доходів і зростання цін на товари і послуги. Тому для досягнення цілей сталого розвитку суб'єкти господарювання повинні усвідомити, що без досягнення екологічної безпеки не може бути тривалого економічного зростання. У стратегіях сталого розвитку повинна бути чітко визначена соціальна спрямованість економічного розвитку з безумовною охороною ресурсної бази й навколишнього середовища " розглянуто в [3, с.245-247 ]".

Необхідно зазначити, що, на жаль, поки що в Україні критерієм розвитку вважається будь-який приріст виробництва, домінує модель "ростоманії" над моделлю природозберігаючого розвитку" відомо з [4]". Разом з тим, впровадження маловідходних, екологобезпечних і ресурсозберігаючих технологій, запровадження екологічного менеджменту, реалізація низки заходів з декарбонізації економіки має стимулюватися державою. Тобто необхідна система законодавчих, економічних, фінансових та ринкових інструментів регулювання і управління, яка спрямована на захист та збереження природного середовища" відомо з [3,4,5]". При цьому необхідно удосконалити законодавчу базу згідно з міжнародними стандартами та вимогами щодо охорони навколишнього середовища і застосувати економічні інструменти для раціонального використання і відтворення природних ресурсів" відомо з [3]". Саме ці завдання можуть визначатись у заходах фінансової політики і реалізовуватись за допомогою ефективного фінансового механізму.

Найважливішими умовами результативності фінансової політики є врахування дії об'єктивних економічних законів розвитку суспільства, специфіки сучасних умов, змін у зовнішній та внутрішній політиках, використання досвіду попередніх етапів суспільного будівництва та комплексність розроблення заходів щодо вдосконалення фінансових відносин. За дотримання зазначених вище умов фінансова політика сприятиме вдосконаленню продуктивних сил, забезпеченню сталого соціально-економічного розвитку країни, вирішенню національних і міжнародних проблем.

Головне завдання фінансової політики держави - забезпечення реалізації тієї чи іншої державної програми небхідними фінансовими ресурсами. Відповідно державна фінансова політика сприяє вирішенню таких стратегічних завдань:

- формування максимально можливого обсягу фінансових ресурсів, що надходять у розпорядження держави;

- забезпечення раціонального розподілу фінансових ресурсів між галузями і сферами економіки та регіонами;

- концентрація фінансових ресурсів на найважливіших напрямах економічного і соціального розвитку;

- створення ефективної системи управління фінансами держави та інших суб'єктів економічних відносин" відомо з [6]".

Головною метою фінансової політики є оптимальний розподіл внутрішнього валового продукту між галузями національної економіки, адміністративно-територіальними одиницями та соціальними групами населення. Відповідно до головної мети фінансової політики і для її реалізації необхідно керуватись загальними принципами фінансової політики, притаманними державам з ринковою економікою та розвинутими демократичними засадами:

- постійне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення;

- пошук і постійне вдосконалення форм і методів мобілізації та використання фінансових ресурсів для забезпечення соціальних гарантій та інших загальних потреб громадян;

- забезпечення права людини на життя в умовах здорового докілля шляхом впливу на основі фінансового механізму на раціональне використання природних ресурсів, заборону шкідливих технологій^ відомо з [7]".

Отже, досягнення цілей сталого розвитку передбачає формування фінансової політики, заходи якої будуть спрямовані на забезпечення високої якості навколишнього середовища і розвитку економіки з врахуванням екологічної безпеки. Свою фінансову політику держава реалізує за допомогою фінансового механізму, склад і структура якого визначаються рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичними та національними особливостями.

Структуру фінансового механізму формують різноманітні форми фінансового, організаційного та інформаційного забезпечення, методи та інструменти фінансового регулювання, фінансові стимули та санкції, які об'єднані у відповідні підсистеми. Формуючи фінансовий механізм сталого розвитку, держава повинна намагатися забезпечити його найбільш повну відповідність до цілей та принципів сталого розвитку і вимог фінансової політики того чи іншого періоду, що є запорукою повноти реалізації її мети й завдань.

При цьому має досягатися найбільш повне поєднання фінансового механізму сталого розвитку та його окремих елементів з особистими та суспільними інтересами для задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови забезпечення високої якості навколишнього природного середовища та раціонального споживання матеріальних ресурсів. Фінансовий механізм сталого розвитку діє ефективно за умови злагодженого функціонування усіх його складових елементів. Розумно поєднуючи їх, держава спрямовує економічний, екологічний і соціальний розвиток на суверенній території відповідно до потреб економіки, екології та громадян. Ця мета досягається шляхом створення і використання відповідних фондів грошових коштів. В умовах воєнного стану, коли Україна з допомогою країн- партнерів веде війну з рф, їх формування та використання підпорядковане інт тим правилам. Тому дуже важливо сьогодні правильно поєднувати елементи фінансового механізму для досягнення максимального ефекту від власних грошових коштів, які ми використовуємо на фінансування збройної відсічі ворогу, та тих ресурсів, які ми отримуємо від наших партнерів у вигляді матеріальної та фінансової допомоги, кредитів від міжнародних організацій, окремих країн та грантової допомоги.

Фінансовий механізм дуже тісно пов'язаний з функціонуванням фінансової системи. Зрозуміло, що рівень практичної реалізації фінансових відносин у кожній ланці фінансової системи і якість виконання державою своїх функцій в цілому залежать від якісного фінансового планування, фінансового регулювання, фінансового нормування, фінансового резервування, фінансового контролю, ефективної системи оподаткування та неподаткових методів мобілізації доходів, міжбюджетних відносин, фінансової звітності, високого рівня законодавчого і нормативного забезпечення. Підсумовуючи цю тезу, зазначимо, що досягнення у соціально-економічному розвитку пов'язані з організацією та функціонуванням фінансового механізму.

У процесі регулювання соціально-економічних відносин кожна держава використовує відповідний господарський механізм, який реалізується за допомогою економічної політики. Господарський механізм України характеризується особливостями організації, які обумовлені специфікою соціально- економічного розвитку, станом економіки, ефективністю зовнішньоекономічних відносин, стабільністю грошової одиниці і т. д. " відомо з [8]".

Оцінка теоретичних поглядів на поняття господарського механізму дозволяє зробити висновок, що це поняття є узагальнюючим. Підсумовуючи різні погляди на сутність господарського механізму, представлені в сучасній економічній літературі, зазначимо, що найбільш вдалим та достатньо повним можна вважати визначення дане авторами економічної енциклопедії: "Господарський механізм - система основних форм, методів і важелів використання економічних законів, вирішення суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини й узгодження її інтересів з інтересом колективу, класу, суспільства"" відомо з [9]". Він формується на основ і взаємодії окремих ланок та елементів економічної системи, включно з фінансовими відносинами. Враховуючи, що фінанси суспільства і фінансові відносини є складовою економічних відносин, фінансовий механізм суспільства є складовим елементом господарського механізму.

Фінансовий механізм в економічній літературі також розглядається з різних сторін, зокрема, як: сукупність фінансових методів, форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток " відомо з [10]"; комплекс спеціально розроблених і законодавчо закріплених в державі форм і методів створення й використання фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку та соціальних потреб громадян^ відомо з [7]"; сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави в процесі створення і використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення "відомо з [1]". Проаналізувавши та підсумувавши кожне з названих визначень, зазначимо, що фінансовий механізм сталого розвитку - це сукупність фінансових форм, методів, важелів, інструментів, стимулів і санкцій для створення та використання фондів грошових коштів держави та суб'єктів господарювання різних форм власності та організаційних форм, функціонування фінансової системи та реалізації засад фінансової політики держави, спрямованих на зростання темпів економічного розвитку, добробуту громадян та забезпечення екологічної безпеки.

Оскільки структура фінансової системи України містить різні за своєю сутністю сфери фінансових відносин (фінанси держави, фінанси суб'єктів господарювання, фінанси домогосподарств, фінансовий ринок, міжнародні фінанси), вплив складових фінансового механізму на кожну з них, не зважаючи на спільні риси, буде суттєво відрізнятися. Зрозуміло, що і кроки по реалізації принципів сталого розвитку з використанням складових фінансового механізму у кожній з цих сфер будуть відмінні.

На особливу увагу заслуговує сфера фінансів суб'єктів господарювання, яка є засадничою у фінансовій системі держави, бо в ній формуються умови для створення внутрішнього валового продукту держави. Ця сфера охоплює вплив через складові фінансового механізму на фінанси підприємств різних форм власності, інвестиції, кредити, функціонування страхового та фінансового ринків тощо. Елементи фінансового механізму визначають спроможності мобілізації доходів, формування витрат, формування, розподілу і використання прибутку, формування і використання виробничих фондів. Також чільне місце у фінансовій системі у сфері держави займають фінанси домогосподарств, функціонування яких залежить від ситуації у реальному секторі економіки та у сфері фінансів держави. Ці сфери є ключовими з точки зору формування фінансового механізму сталого розвитку, адже в них створюються умови для досягнення цілей сталого розвитку.

Центральне місце у фінансовій системі держави відводиться фінансам держави, які відповідно до ланок, які відносяться до цієї сфери, передбачають фінансові відносини у бюджетній галузі, у галузі пенсійного страхування та державного соціального страхування, у галузі державного та муніципального кредитів. Формування доходів державного та місцевих бюджетів та управління видатками з цих бюджетів мають непересічне значення, тому для організації цього процесу і зважаючи на його складність і важливість, сформовано бюджетний механізм. Це сукупність фінансових форм, методів, важелів, інструментів, стимулів і санкцій, які забезпечують розподільчі та перерозподільчі процеси, формування і використання централізованого фонду грошових коштів держави, функціонування бюджетної системи в цілому та реалізацію засад бюджетної політики держави. На кожному етапі розвитку суспільства він удосконалюється, зберігаючи свою спрямованість у відповідності до фінансової стратегії^ відомо з [8]".

Фінансування бюджетних відносин має певні особливості у застосуванні відповідних методів, важелів, інструментів, показників і передбачає: - механізм мобілізації доходів; - механізм використання бюджетних коштів; - механізм управління бюджетним дефіцитом та державним боргом; - механізм регулювання міжбюджетних відносин.

Механізм мобілізації доходів формує дохідну частину бюджету для виконання державою своїх функцій. Мобілізація доходів забезпечується: податковим (забезпечує мобілізацію податкових надходжень); неподатковим (забезпечує мобілізацію неподаткових надходжень та доходів від операцій з капіталом) механізмами; механізмом мобілізації міжбюджетних та офіційних трансфертів.

Механізм використання бюджетних коштів передбачає спрямуванням з видаткової частини бюджетних коштів на цілі, передбачені у бюджеті. За економічним змістом механізм використання бюджетних коштів- це сукупність методів, форм, важелів, інструментів, стимулів і санкцій, які забезпечують використання бюджету держави. Методами, на основі яких функціонує цей механізм, є нормативно-правове забезпечення, оперативне управління бюджетними коштами та бюджетний контроль. Формами надання коштів з бюджету є бюджетне фінансування (включаючи кошторисне фінансування, бюджетне інвестування та надання державних трансфертів), бюджетне кредитування, та бюджетне резервування. Бюджетними інструментами є видатки, витрати, бюджетні інвестиції; дотації, субсидії, субвенції, бюджетні кредити, бюджетні резерви. До бюджетних важелів належать бюджетні норми і нормативи, бюджетні ліміти тощо.. Бюджетним важелям належить центральне місце у фінансовому механізмі сталого розвитку, оскільки їхнє уміле використання дозволяє маневрувати методами, формами і важелями для вирішення завдань, які стоять перед суспільством на різних етапах його розвитку. Як особливі форми організації фінансових відносин, що посилюють матеріальну відповідальність, застосовуються санкції - штрафи, пеня, неустойка, зменшення фінансування, призупинення фінансування, вилучення коштів до бюджетів тощо.

Механізм управління бюджетним дефіцитом та державним боргом передбачає обґрунтування обсягів бюджетного дефіциту та джерел його погашення, механізм залучення джерел фінансування дефіциту, погашення державного кредиту, сплати відсотків, зміни умов тощо. Механізм регулювання міжбюджетних відносин містить механізм надання міжбюджетних трансфертів та механізм перерозподілу міжбюджетних трансфертів. Зрозуміло, що сфера фінансів держави є ключовою у формуванні фінансових можливостей для реалізації цілей сталого розвитку.

Достатньо важливими складовими фінансового механізму сталого розвитку є методи, форми, інструменти, важелі, стимули, санкції. Серед методів фінансового механізму виокремлюють фінансове планування, фінансове прогнозування, оперативне управління фінансовими ресурсами, фінансовий контроль, фінансове забезпечення, фінансове регулювання, фінансування, систему оподаткування, страхування та фінансову звітність. Вони є підґрунтям для організації фінансових відносин урізноманітних ланках фінансової системи. Форми реалізації фінансового механізму сталого розвитку, на відміну від методів, пов'язані з рухом грошових фондів, зокрема, з мобілізацією доходів, використанням фінансових ресурсів та фінансуванням. Кожна з форм передбачає використання своїх елементів, які забезпечують їхню реалізацію у повному обсязі. Для мобілізації доходів застосовуються різні підходи щодо наповнення грошових фондів всіх учасників фінансових відносин, зокрема таких форм, як фінансування та фінансове резервування.

Застосування різноманітних методів та форм фінансового механізму сталого розвитку неможливе без відповідних інструментів, перелік яких достатньо вагомий: доходи, податки, неподаткові надходження, міжбюджетні трансферти, офіційні трансферти, видатки, витрати, бюджетні асигнування, інвестиції, фінансові резерви, дотації, субвенції, субсидії, державні позики тощо. Кожен із фінансових інструментів відповідає сукупності важелів, які на загал є сукупністю важелів фінансового механізму сталого розвитку: різні види норм витрат та видатків, зносу та амортизації, відрахувань до Пенсійного фонду України, інших державних фондів соціального страхування; фінансові нормативи; ліміти; ставки податків, обов'язкових зборів і платежів, неподаткових платежів; ставки заробітної плати; розміри стипендій, соціальних виплат; проценти за кредит, проценти та інші види плати за користування державними позиками тощо.

Інструменти та важелі фінансового механізму сталого розвитку держава активно використовує для впливу на економічні інтереси різноманітних учасників відтворювального процесу, досягаючи їхнього оптимального поєднання. Тому їх вважають наймобільнішою частиною фінансового механізму. Мобільність інструментів та важелів дозволяє суб'єктам фінансових відносин корегувати кількісні параметри грошових фондів залежно від умов та результатів господарювання, реалізувати завдання, які постають перед суспільством на різних етапах його розвитку. Це особливо актуально в умовах підготовки України до початку перемовин щодо членства у Європейському Союзі, в умовах, коли Сили Оборони України та громадянське суспільство виборюють право на життя у мирній незалежній країні.

У фінансовому механізмі сталого розвитку держави специфічну роль відіграють фінансові стимули: податкові пільги юридичним і фізичним особам, бюджетні кредити, податкові канікули, списання заборгованості за податками, фінансова підтримка та допомога, перенесення термінів сплати податків та обов'язкових платежів, фінансування окремих видів видатків тощо. Їх доцільно розглядати як стимули, спрямовані на формування і використання грошових фондів країни та як стимули розвитку економіки.

Особливістю першої групи є формування заохочувальних заходів, спрямованих на зміцнення фінансової дисципліни. Друга група стимулів перетворює конкретні види доходів і видатків у стимули розвитку виробництва та підвищення його ефективності. Це можливо за умови, коли методи мобілізації, напрями і порядок використання фінансових ресурсів пов'язані із загальнодержавними інтересами та економічними інтересами суб'єктів господарювання. Доходи не можуть бути стимулами, оскільки їхнє призначення - забезпечити відповідний обсяг грошових фондів. Їх можна перетворити у стимули тільки за допомогою порядку визначення окремих податків і зборів. На відміну від доходів видатки у переважній більшості потенційно можна віднести до фінансових стимулів. Безпосереднє перетворення видатків у стимули можливе за допомогою форм і порядку виділення грошових коштів окремим суб'єктам бюджетних відносин та вибору прогресивних напрямів фінансування.

Проведене теоретичне дослідження дозволило на основі встановленого взаємозв'язку між фінансовими категоріями: фінансова система, фінансова політика та фінансовий механізм з врахуванням сутності категорії фінансовий механізм сталого розвитку на основі визначення цілей та принципів сталого розвитку розкрити сутність складових фінансового механізму в їхній взаємозалежності та обґрунтувати необхідність постійного оцінювання ефективності застосування складових фінансового механізму для досягнення завдань сталого розвитку в умовах воєнного стану та проведення реформ щодо вступу України до Європейського Союзу.

Висновок

Внутрішні та зовнішні умови, в яких функціонують фінанси суспільства на різних етапах його розвитку, істотно впливають на форми організації фінансових відносин та обсяг внутрішнього валового продукту, який розподіляється за допомогою фінансів. Все це відображається на кількісному та якісному впливі фінансів на соціально-економічні процеси в умовах сталого розвитку суспільства. На сучасному етапі, в умовах, коли екстенсивні фактори не у змозі забезпечити позитивну динаміку розвитку ринкової економіки України, що відповідає цілям сталого розвитку, особлива роль відіграють фінансові стимули. Будь-яка система стимулювання також передбачає і застосування економічних санкцій. Фінансові санкції відіграють важливу роль у функціонуванні фінансових відносин та забезпеченні належного рівня організації фінансів в усіх ланках та стимулюють до раціонального використання всіх видів ресурсів. Тому важливими елементами структури фінансового механізму сталого розвитку є фінансове стимулювання та санкціонування, які для посилення їх дії необхідно поєднувати.

Найважливішим завданням сьогодення для вітчизняної економіки є її структурна перебудова з урахуванням потреб воюючої країни, забезпечення інтенсифікації виробництва, розвиток наукомістких виробництв і запровадження сучасних технологій, особливо, в оборонних галузях, ліквідація непродуктивних витрат і втрат, активне поєднання ринкових та державних інструментів впливу на соціально-економічний розвиток, застосування якісних чинників для зростання та підвищення ефективності національної економіки.

Отже, фінансовий механізм сталого розвитку України, як сукупність фінансових форм, методів, важелів, інструментів, стимулів і санкцій забезпечує функціонування системи розподільчих і перерозподільчих процесів, формування і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів держави, суб'єктів господарювання та домогосподарств, фінансової системи та реалізацію засад фінансової політики держави, спрямованої на зростання темпів розвитку економіки, добробуту громадян та забезпечення екологічної безпеки для досягнення завдань сталого розвитку. Дієвість фінансового механізму сталого розвитку залежить від поєднання його елементів, запропонованих заходів і конкретних дій, які здійснює держава, мобілізуючи та використовуючи фінансові ресурси.

Література

1. Державні фінанси: навчальний посібник / Базилевич В.Д., Баластрик Л.О.; за заг. ред. Базилевич В.Д. - К. : Атіка, 2002. - С. 18.

2. Ковалюк О.М. Методологічні основи фінансового механізму / О.М. Ковалюк // Фінанси України.- 2003 - №4. - С.51-59

3. Приходько М.М., Приходько М.М.(молодший) Управлінняприродними ресурсами і природоохоронноюдіяльністю. Івано-Франківськ: Фоліант, 2004.-847 с.

4. 4 .Веклич О.О. Економічниймеханізмекологічногорегулювання в Україні.- Киів: Українськийінститутдослідженьнавколишньогосередовища і ресурсів, 2003. - 88 с.

5. Дорогунцов С.І.,Муховиков А.М., Хвесик М.А. Оптимізаціяприродокористування в 5 -ти томах. Навч. посіб. Т.1. Природніресурси: еколого-економічнаоцінка. - Київ: Кондор, 2004. - 291 с.

6. Фінанси: Підручник / за ред. С.І.Юрія, В.М. Федосова. - Київ: Знання,2008. - 611 с.

7. Василик О.Д. Теорія фінансів: підручник / О.Д. Василик. - К.:НІОС, 2003. - С.102.

8. Дем'янишинВ.Г. Теоретична концептуалізація фінансового механізму сталого розвитку України. Формування фінансового механізму сталого розвитку України: моногр./ за ред.. О.П. Кириленко, О.І.Тулай - Тернопіль: ТНЕУ, 2017. - 414 с.

9. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1 / Ред. кол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000. - С. 269.

10. Романенко О.Р. Фінанси: підручник / О.Р. Романенко. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - С. 42.

11. References:

12. Bazilevich, V. D., Balastrik, L. O. (2002). Derzhavnifinansi [State finances]. K. : Alika [in Ukrainian].

13. Kovaljuk, O.M. (2003) Me^^olog^m osnovi finansovogo meharnzmu [Methodological foundations of the financial mechanism]. Finansi Ukratni - Finances of Ukraine, 4, 51-59 [in Ukrainian].

14. Prihod'ko, M.M., Prihod'ko, M.M.(molodshij) (2004). Upravlinnjaprirodnmi resursami і prirodoohoronnojudijal'nistju [Management of natural resources and environmental protection activities]. Іvano-Frankivs'k: Fohant [in Ukrainian].

15. 4 .Veklich, O.O. (2003). Ekonomichnijmehanizmekologichnogoreguljuvannja v Ukrami [Economic mechanism of ecological regulation in Ukraine]. Kiiv: Ukrains'kij institut doslidzhen' navkolishn'ogo seredovishha і resursiv [in Ukrainian].

16. Doroguncov, S.I.,Muhovikov, A.M., Hvesik, M.A. (2004). Optimizacija prirodokoristuvannja [Optimization of nature use]. (vol. 1-5). Kiiv: Kondor [in Ukrainian].

17. Jurija, S.I., Fedosova, V.M. (2008). Finansi [Finances]. Kiiv: Znannja [in Ukrainian].

18. Vasilik, O. D. (2003). Teorija finansiv [Theory of finance]. K.:NIOS [in Ukrainian].

19. Dem'janishin, V.G. (2017). Teoretichna konceptualizacija finansovogo mehanizmu stalogo rozvitku Ukrami. Formuvannja finansovogo mehanizmu stalogo rozvitku Ukrami [Theoretical conceptualization of the financial mechanism of sustainable development of Ukraine. Formation of the financial mechanism of sustainable development of Ukraine], Ternopil':TNEU [in Ukrainian].

20. Mochernij, S. V. (2000). Ekonomichna enciklopedija [Economic encyclopedia]. (vol. 1-3). K.: Vidavnichij centr "Akademija" [in Ukrainian].

21. Romanenko, O. R. (2006). Finansi [Finances]. K.: Centr navchal'noi literaturi [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru