Характеристика Великої Британії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика Великої Британії

Загальна інформація

Велика Британія (від англ. Great Britain, повна назва Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, англ. United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland, скорочено Сполучене Королівство, відома також як Великобританія, Британія або Англія) - суверенна держава, розташована біля північно-західного узбережжя континентальної Європи. Територія Сполученого Королівства включає острів Великобританію, частину острова Ірландія та численні невеликі острови. Північна Ірландія - єдина частина Сполученого Королівства, що має суходільний кордон з іншою суверенною країною - Республікою Ірландією. Всі інші кордони є водними: Сполучене Королівство оточено Атлантичним Океаном, Північним морем, протокою Ла-Манш та Ірландським морем.

Сполучене Королівство унітарна держава, конституційна монархія з парламентською системою управління. Столиця Королівства - місто Лондон. Королівство об'єднує чотири країни: Англію, Північну Ірландію, Шотландію та Уельс. Три з цих країн мають національні уряди з різним ступенем повноважень, розташовані у Белфасті, Единбурзі та Кардіффі, відповідно. Зі Сполученим Королівством асоційовані Коронні володіння, хоча вони й не є його частиною конституційно. Сполучене Королівство має 14 Заморських територій.

Сполучене королівство розвинена країна, шоста у світі за номінальним ВВП і сьома за ВВП з врахуванням купівельної спроможності. У 19 ст. і в першій половині 20 ст. вона була найбільш економічно потужною країною у світі, і досі зберігає значний економічний, культурний, військовий, науковий та політичний вплив. Велика Британія - ядерна держава, третя у світі за військовими витратами. Сполучене Королівство є постійним членом Ради безпеки ООН з моменту її заснування. Воно також є членом Співдружності націй, Ради Європи, Європейського Союзу, Великої сімки, Великої вісімки, Великої двадцятки, НАТО, Організації економічного співробітництва та розвитку, Світової організації торгівлі.

Сполучене Королівство було сформоване серією т. зв. «Об'єднувальних Актів», які об'єднали раніше самоврядні нації Англії, Шотландії та Уельсу з провінцією Північної Ірландії, що є частиною острова Ірландія (решта Ірландії вийшла зі Сполученого Королівства 1922 року). Складається з 4-х історико - географічних областей: Англії, Шотландії, Уельсу й Північної Ірландії (Ольстер). Найбільші міста Бірмінгем, Ліверпуль, Манчестер в Англії; Белфаст та Лондондеррі в Північній Ірландії; Единбург і Глазго в Шотландії; Свонсі і Кардіфф в Уельсі.

Столиця - Лондон.

площа 244100 км?;

рельєф: острів відокремився від Європейського континенту близько 6 тис. років до н. е.;

ландшафт перемінний, на півночі гористий, з Грампіанськими горами в Шотландії, Пеннинами на півночі Англії, Кембрійськими горами в Уельсі;

річки: Темза, Северін і Спей;

глава держави Єлизавета ІІ (з 1952);

глава уряду Девід Камерон (з 2010);

політична система - ліберальна демократія;

Грошова одиниця - фунт стерлінгів.

експорт: злакові, цукровий буряк, рапс, картопля, м'ясо й м'ясні продукти, птахи, молочні продукти, електронне й телекомунікаційне устаткування, наукові прилади, нафта й газ, нафтохімікати, фармацевтичні препарати, добрива, кіно й телевізійні програми, літаки;

населення 57,121 млн. (1990), 59,055 млн. чоловік (2001): (81,5% англійці, 9,6% шотландці, 1,9% валлійці, 2,4% ірландці, 1,8% Ольстері);

мови: англійська, валлійська, гельська;

Історія

Акт про Союз між Англією й Шотландією ухвалений у 1707, Акт про Ірландію 1801 об'єднав Британію й Ірландію. До середини XX століття Британія була центром найбільшої у світі Британської імперії.

Закони про Реформу 1832-67 надали право голосу робітничому класу, в 1911 влада Палати лордів була обмежена, Велика Британія брала участь у Першій світовій війні 1914-18. Закон про Внутрішнє управління інкорпорував північно-східну Ірландію (Ольстер) у Об'єднане Королівство Великої Британії й Північної Ірландії. У 1921 Ірландія, крім Ольстера, стала домініоном. Перший лейбористський уряд очолив Рамсей Макдональд, в 1924. Загальний страйк відбувся в 1926; безробіття досягалося 3 млн. в 1931. Друга світова війна 1939-45. Коаліційний уряд з Вінстоном Черчиллем на чолі 1940-45. Держава стала процвітати при лейбористському уряді, який очолював Клементом Аттлі 1945. В 1956 р. Суецька криза. Пряме правління Північною Ірландією з Вестмінстера введене в 1972. Об'єднане Королівство приєдналося до ЄС в 1973. Лейбористи замінили консерваторів після страйку шахтарів 1974; консерватори повернулися до влади властей на чолі з Маргарет Тетчер в 1979. Соціал-демократична партія створена в 1981. Безробіття перевищило 3 млн. Війна на Фолклендських островах в 1982. Страйк шахтарів, найтриваліший в історії Англії в 1984-85. Безладдя в 1990 при введенні подушного податку. Англійські війська брали участь у війні в Перській затоці в 1990-91. В 1991 Джон Мейджор замінив Марґарет Тетчер на посаді прем'єр-міністра. Економічний спад триває. Уряд ратифікував Маастрихтський договір в 1993. У грудні 1993 були висунуті мирні пропозиції рішення проблеми Північної Ірландії разом з ірландським урядом (Декларація Даунінг Стріт).

Природа

Рельєф центральної, і південно-східної частин Великої Британії горбисто-рівнинний; у Шотландії, Уельсі і Ольстері переважають невисокі гори і височини, сильно згладжені льодовиками та річковою ерозією. Півострів Уельс зайнятий Кебрійськими горами, на південь від

Шотландії розташовані Пеннінські та Камберлендські гори. Найвищі гори Великої Британії знаходяться на Північно-Шотландському нагір'ї. Гора Бен-Невіс, розташована недалеко від верхів'я затоки Лох-Лінне, підіймається до висоти 1343 м над рівнем моря, а в районі перетину цього нагір'я і Грампіанських гір декілька вершин перевищують 1200 м. Головні ріки: Темза, Северн, Трент, Мерсі.

За особливостями рельєфу територія Великої Британії поділяється на дві основні області. Висока Британія (включаючи Північну Ірландію), розташована на півночі і заході країни, підстилається стійкими древніми корінними породами і являє собою в основному сильно розчленовані височини і менш поширені низовини. На півдні і сході розташована Низька Британія, характерна горбистим рельєфом, невеликими височинами і декількома гірськими районами; в її основі залягають більш молоді осадові породи. Границя між Високою і Низькою Британією проходить приблизно в південно-західному напрямі від Ньюкасла в гирлі р. Тайн до Ексетера в гирлі р. Екс на півдні Девона.

Клімат Сполученого Королівства м'який, що пояснюється головним чином впливом Північноатлантичної течії (продовження Гольфстріму), що приносить теплі води до західного побережжя Європи.

Політика

Сполучене королівство - конституційна монархія, яку очолює король або королева. Під конституцією розуміється сукупність різних документів, що регулюють питання конституційного характеру. Сюди належать статути або акти парламенту (наприклад, Велика хартія вольностей 1215 року і Білль про права 1689 року), судові прецеденти, неписані звичаї і угоди.

У Великобританії конституція не кодифікована, тобто у вигляді окремої книжечки з назвою «Конституція» не існує. Проте елементи британської конституції цілком оформлені у вигляді письмових документів. Таким документом можна вважати, наприклад, Велику хартію вольностей, де сказано: «Жодна вільна людина не може бути схоплена, поміщена у в'язницю, позбавлена власності, оголошена поза законом, заслана або будь-яким іншим чином принижена…окрім як на підставі законного рішення суду або за законом країни». Письмовими документами є також конституційні закони, що приймаються парламентом. Ці закони парламент має право як прийняти, так і відмінити в ході довершеної звичайної процедури, так що жодного потрясіння зміни конституції в даному випадку не викликають. Особливості британської некодифікованої конституції пояснюються тим, що вона формувалася століттями. Зокрема, Вінстон Черчилль писав про час з кінця XVII до початку XVIII століття: «Тоді було зібрано весь великий англійський спадок з періоду Великої хартії вільностей і навіть з самих первісних часів і в абсолютно сучасному для нас вигляді сформульовано ставлення держави до релігії і підпорядкування корони парламенту». Втім, в британській некодифікованій конституції є і окремі елементи, які ніде не записані, а диктуються тільки традицією. Наприклад, проводити загальні вибори по четвергах.

Економіка

Велика Британія - одна з найбільш економічно високорозвинених індустріальних країн світу.

Провідна економіка у сфері фінансових послуг, фармакологічної і військової промисловості. Стабільні ТНК. Високоточні технології і хайтек (телекомунікації і біотехнології). Видобуток нафти і газу з Північного моря. Інновації в розробках програмного забезпечення. Гнучкі умови праці. Успішно уловлює тенденції в зниженні курсів валют. Низьке безробіття (у 2004 р. 4%).

Основні галузі промисловості: машинобудівна, електрообладнання та автоматика, корабле- та авіабудівна, електроніка, металургія, хімічна, вугільна, нафтова, паперова, харчова, текстильна, легка промисловість. Розвинуті всі види сучасного транспорту. Головні порти: Лондон, Ліверпуль, Манчестер, Мілфорд-Гейвен, Галл, Саутгемптон, Іммінгем.

Виробництво електроенергії: бл. 305 млрд. кВт·год (1992), головним чином на ТЕС. Структура енергозабезпечення країни на початку XXI ст.: природний газ - 37%; нафта - 35%, вугілля - 16%, атомна енергія - 11%, інше - 1%.

Країна вийшла з Другої Світової Війни військовим переможцем, але з ослабленим промисловим сектором. Післявоєнне відновлення було відносно повільне і зайняло приблизно 40 років. Британська економіка значно поліпшила свою конкурентоспроможність після 1973 р. через членство в Європейському Економічному Співтоваристві (зараз Європейський Союз [ЄС]). Темпи економічного зростання в 1990-х можна було порівняти з іншими індустріальними країнами.

Протягом 1980-х консервативний уряд Маргарет Тетчер переслідував приватизацію (денаціоналізацію) державних корпорацій, які були націоналізовані попередніми урядами. Приватизація, що супроводжується поширенням неспокою серед робітників, призвела до втрати десятків тисяч робочих місць в кам'яновугільних шахтах і секторах важкої промисловості. Протягом 1980-х і 90-х, невідповідність прибутку також зросла. Безробіття і темпи інфляції були поступово зменшені, але все ж залишалися високими до кінця 1990-х. Роль країни як головного світового фінансового центру залишалась джерелом економічної сили. Окрім того, експлуатація офшорного природного газу починаючи з 1967 р. та нафти з 1975 в Північному морі скоротила залежність країни від вугілля та імпортної нафти і забезпечили подальше економічне зростання.

ВВП за 2006 становив 2.151 т долл.; за 2007 - 2.215 т долл.; за 2008 - 2.231 т дол. ВВП Великобританії в першому кварталі 2009 року скоротився на 1,9 відсотка в порівнянні з попереднім кварталом, що стало рекордним падінням за останні 30 років. У четвертому кварталі 2008 року падіння ВВП країни склало 1,6 відсотка.

Економічно активне населення становить 31.2 млн. чол. У сільському господарстві зайняте 1,4% населення, в промисловості - 18,2% населення, у сфері послуг - 80,4% населення. Рівень безробітних - 5,5%. Грошова одиниця - фунт стерлінгів = 100 пенсів.

Річний дохід бюджету становить 1.107 трлн. дол.; річна витрата бюджету становить 1.242 трлн. дол. Інвестиції в економіку становлять 16,7% від ВВП. Рівень інфляції за 2008 склав 3,8%.

Експорт за 2008 склав 468.7 мільйонів дол. Експорт: машини і устаткування, нафта і нафтопродукти, автомобілі, озброєння, хімічні продукти, медичні препарати, продовольство. Експортні партнери: США ? 14.2%, Німеччина - 11,1%, Франція - 8,1%, Ірландія - 8%, Нідерланди - 6,8%, Бельгія ?5.3%, Іспанія ?4.5%, Італія ?4.1%. Імпорт за 2008 склав 645.7 млн. дол. Імпорт: готові промтовари, машини і устаткування, сировина, метали, продукти харчування. Партнери по імпорту: Німеччина ?14%, США ? 8.6%, Китай ? 7.3%, Нідерланди ? 7.3%, Франція ? 6.9%, Бельгія ? 4.7%, Норвегія ? 4.7%, Італія ? 4.2%.

Сільське господарство

Сполучене Королівство відрізняється, навіть серед країн західної Європи, малою долею населення (близько 2%), зайнятого в сільському господарстві. Британське сільське господарство інтенсивне та комерційне, з високим рівнем механізації. Його підтримка спочатку національною політикою, а згодом і Єдиною сільськогосподарською політикою (ЄСП) ЄС, призвела до того, що продуктивність виробництва деякої сільськогосподарської продукції перевищила попит. Зайнятість в сільському господарстві поступово знизилася, а, із запровадження політики скорочення надлишків, ця тенденція, ймовірно, продовжуватиметься. Британський уряд вживає заходи, щоб створити можливості альтернативного працевлаштування в сільських областях, особливо в тих, що віддалені від міст. Площі сільськогосподарських угідь (близько три чверті загальної площі країни) також зменшилися, і частина орної землі пішла під пасовища.

Офіційна сільськогосподарська політика узгоджується з ЄСП і покликана поліпшити продуктивність, гарантувати стійкість ринку та забезпечити виробникам сприятливий рівень життя, а також, щоб гарантувати постачання товарів споживачам за прийнятну ціну. Щоб досягти цих цілей, ЄСП надає систему мінімальних цін для місцевих товарів і оподаткувань на імпорт, щоб підтримати внутрішні ціни. Експорту сприяють субсидії, які оплачують різницю між світовою ринковою ціною і ціною Європейського Союзу. Для деяких товарів, в особливості для яловичини і баранини, є додаткові платежі, які виплачуються безпосередньо виробникам. Сучасніші політики включають квоти на молоко, сухопутні державні резерви і опору на ціновий механізм як регулятор.

Найголовніші сільськогосподарські культури - пшениця, ячмінь, овес, цукрові буряки, картопля і рапс. Тоді як істотний відсоток пшениці, ячменю і рапсу ідуть на корм тваринам, багато із залишку обробляється для людського споживання. Сполучене Королівство досягло високого рівня самостійності у виробництві основної сільськогосподарської продукції за винятком цукру і сиру.

Лісництво

Майже одна-десята частина сухопутної території Сполученого Королівства віддана лісоводству. Комісія Лісоводства підтримується урядом і керує майже половиною всіх лісів, а решта - в основному в приватних руках. Місцеве виробництво лісоматеріалу забезпечує менш ніж одну-п'яту частину попиту Сполученого Королівства. Більшість нових насаджень - хвойні ліси в нагірних областях, але комісія заохочує посадку широколистих дерев.

Рибальство

Хоча Сполучене Королівство - одна із провідних держав Європи за виловом риби, риболовна промисловість була в тривалому занепаді. Рибальські межі були розширені до 200 морських миль (370 км) від берега в середині 1970-х. Рибна промисловість Британії зараз забезпечує тільки половину повного попиту країни. Найголовніша для вилову риба - тріска, пікша, макрель, мерлан і камбала, також молюски, зокрема норвезькі омари, краби та устриці.

Ресурси та енергія

Сполучене Королівство має відносно обмежені запаси економічно цінних мінеральних ресурсів. Тут видобувають деякі важливі метали, в особливості олово, яке забезпечує місцевий попит наполовину, і цинк. Є достатні постачання неметалічних мінералів, зокрема піску, гравію, вапняку, доломіту, крейди, сланцю, бариту, тальку, глини і глинистого сланцю. Британія має більше важливих енергетичних ресурсів, ніж більшість інших країн Європейського Союзу, в особливості нафту, природний газ, і вугілля. Вугілля, колись важливий ресурс для британської економіки, зараз стало зменшуватися у важливості. Порівняно з піковим 1913 роком, коли понад один мільйон працівників видобув понад 300 мільйонів тонн вугілля, поточний видобуток впав на більше, ніж на чотири-п'ятих, з навіть більшим скороченням робочої сили. Електростанції - головні споживачі вугілля, але із зростанням використання інших видів палива видобуток вугілля зменшився.

Корисні копалини

Нафта і газ. Станом на 1998 р В.Б. займає 2-е (після Норвегії) місце серед країн Європи за запасами нафти і 4-е (після Нідерландів, Норвегії і України) - природного газу. Пром. родов. нафти і газу залягають під дном Північного м. на шельфі в межах Центральноєвропейського нафтогазоносного бас. Осн. нафт. і газові родов. Північного м. залягають у відкладах палеогену (Фортіс, Монтроз, глиб. 1500 м), верх. крейди (Магнус, Пайпер, Клеймор, 2400 м), юри (Тістл, Данлін, Брент, Хаттон, Найніан, Корморант-Саут, Берил, 2700 м), тріасу (Хьюетт, 3300-3600 м), пермі (Аргайл, Вайкінг, Індефатігейбл, Лімен, 4000 м). Найбільші морські родов. нафти - Фортіс, Брент, Найніан, Бре, Тістл, Пайпер, Корморант-Саут; газу - Лімен, Індефатігейбл, Хьюетт, Вайкінг. Загальні запаси нафти оцінюються понад 2 млрд. т., газу - бл. 760 млрд. м?.

Доведені запаси природного газу британського сектора Північного моря оцінюються в 699 трлн. м³; основні газові родовища (трлн. м? газу): Леман (161), Британія (84.9), Індіфетігейбл (48) і Кліппер (22.6). Запаси газоконденсатних родовищ Елджін і Франклін - 45 млн. т конденсату і 48.4 трлн. м? газу.

Вугілля. За запасами кам. вугілля В.Б. займає 2-е місце в Зах. Європі. Вугільні басейни В.Б. пов'язані з кам.-вугільними відкладами каледонід і утворюють чотири групи: Південну (43 млрд т), Центральну (90 млрд. т), Північну (16 млрд. т) і Шотландську (13,5 млрд. т). Вугілля від довгополуменевого до антрацитів; сер. потужність пластів 1-2 м.

Залізо. Родов. залізних руд у В.Б. дуже виснажені. Поклади осадового типу приурочені до юрських відкладів чохла каледонід. Найбільші родовища розташовані в районі Сканторпа, в Камберленді та Нортхемптонширі - родов. Міллом, Егремонт, Бекермет, Корбі, Нортгемптон.

Олово. За підтвердженими запасами олов'яних руд В.Б. займає 5-е місце в Зах. Європі (Після Португалії, Франції, Іспанії та Німеччини, 1999). Родов. розташовані на п-ові Корнуолл і приурочені до гранітних інтрузій пізньокам'яновугільної доби. Руди г.ч. комплексні, містять також мідь, цинк і вольфрам. Найбільші родовища: Саут-Крофті, Маунт-Уеллінгтон, Джівор.

Поліметали. Запаси свинцевих і цинкових руд у В.Б. обмежені. Малі родов. бідних поліметалічних гідротермальних руд (Камберленд, Дербішир, Корнуолл та ін.) практично вироблені.

Мідь. Родов. руд міді (Корнуолл, Девон) вичерпані, розробляються відвали. У Півн. Уельсі є значні поклади бідних (0,3% Cu) мідно-порфірових руд.

Флюорит. За запасами флюориту В.Б. займає 5-е місце в Зах. Європі (після Франції, Італії, Іспанії, Німеччини, 1999). Родов. представлені жилами і метасоматичними покладами у вапняках карбону.

Калійна і кам'яна сіль. Поклади калійних солей зосереджені у відкладах цехштейна, кам'яної солі - у відкладах тріасу.

Барит залягає в районі Девону.

Целестин локалізований в районі Брістоля.

Каолін. В.Б. багата на каолін. Найбільші каолінові родов. - Сент-Остелл і Лі-Мур розташовані в обл. розвитку герцинських гранітів.

Виробна та будівельна сировина. Гончарні глини (гол. родов. Бові) приурочені до третинних відкладів, вогнетривкі глини - до карбону, цегельні глини і глинисті сланці - до верх. юри, відбілювальні глини - до ниж. крейди. Родов. піску і ґравію пов'язані з четвертинними та нижньокрейдовими відкладами. Пісковики приурочені до докембрію, ниж. палеозою і карбону. Бл. 70% запасів вапняків і доломіту пов'язані з кам.-вугільними відкладами. Родів. гіпсу і ангідриту розташовані у відкладах пермі і тріасу, а також верх юри.

Населення

Етнічні групи

Протягом сторіч люди мігрували до Британських островів із багатьох частин світу, деякі, щоб уникнути політичного або релігійного переслідування, інші, щоб знайти краще життя або уникнути бідності. Переселенці з Європейського материка приєднувалися до місцевого населення Британії в часи Римської Імперії й протягом вторгнень англів, саксів, ютів, данців і норманів. Сюди прибувало багато ірландців. Багато євреїв прибули до Британії в кінці 19-го сторіччя і в 1930-х. Після 1945 року у Великій Британії поселилось багато інших біженців із різних європейських країн. Великі громади переселилися з Вест-Індії і південної Азії в 1950-60-х роках. Є також значні громади американців, австралійців і китайців, а також інших європейців, таких як, наприклад, греки, українці, поляки, серби, естонці, латиші, вірмени, італійці іспанці, росіяни. На початку 1970-х у країну починають прибувати значні маси іммігрантів із Латинської Америки, Південно-Східної Азії і Шрі-Ланки. Люди з Індії, Пакистану і Бангладешу - це більш ніж половина від загальної етнічної чисельності некорінного населення, а люди Вест-Індійського походження - наступна найбільша група. Населення іноземного походження майже повністю сконцентроване в центрі країни, в особливості, у Лондоні.

Мови

Всі основні мови, якими розмовляють у Сполученому Королівстві належать до сім'ї індоєвропейських мов.

Із сучасних мов найранішими є дві форми кельтської мови: гельська мова (з якої походить ірландська, шотландська (гельська) та менська) і бритська мова (з якої походить відроджувана корнська та сучасна валлійська мови). Серед сучасних кельтських мов валлійська мова є найпоширенішою: приблизно одна п'ята частина від загальної чисельності населення Уельсу вважає її рідною, і вона є обов'язковим предметом у школах Уельсу. Більшість носіїв шотландської мови серед мешканців Зовнішніх Гебридських островів і Ская. Менше ніж 2 відсотки шотландців можуть говорити шотландською мовою, і вона ніколи не була загальнонаціональною мовою Шотландії. Навіть в північно-західних областях, де вона є мовою релігії, бізнесу і соціальної діяльності, шотландська мова відстає. Так само, менська мова більше не має носіїв, хоча в 1870, близько половини людей говорили нею. Останні носії корнської мови померли в 18-му сторіччі, але зараз ця мова відроджується зусиллями ентузіастів.

Істотно вплинули на англійську мову північна германська прамова і західна германська. Сучасна англійська мова походить переважно від германських діалектів, якими розмовляли англи, сакси і юти (які прибули до Британії в 5-му сторіччі нашої ери). Також на англійську сильно вплинула мова вікінгів, які почали здійснювати набіги на Британські острови близько 790 року і згодом колонізувли північні і східні частини Англії.

Під правлінням норманських та анжуйських королів Англія була частиною континентальної імперії, і тривалий зв'язок з Францією, який зберігали нові правителі і землевласники, дуже вплинув на англійську мову. Ця гібридна мова, що комбінувала англосаксонські і нормандські діалекти розвинулася і стала де-факто державною мовою, іноді вона навіть витісняла латинську мову в публічних документах. Так було до середини 14-го сторіччя, коли почала формуватися пізня середня англійська мова, яка згодом стала де-факто державною.

Діалекти англійської мови, якими розмовляє переважна більшість населення Шотландії, часто виділяють у окрему шотландську мову, яка фактично може розглядатися як національна мова Шотландії.

Релігія

У Сполученому Королівстві з'явилися різні християнські напрямки через розкол церкви протягом століть. Найбільша з них з'явилася в Англії в 16-му сторіччі, коли Генріх VIII відхилив верховенство папи римського. Цей розрив із Римом полегшив ухвалення деяких протестантських доктрин та утворення англіканської церкви, яка стала державною церквою Англії, хоча римський католицизм зберіг прихильників. У Шотландії Реформація дала початок шотландській церкві, якою управляли органи місцевого самоуправління, які складались з міністрів і старійшин, а не єпископів, як було прийнято в Англії. Римський католицизм в Ірландії був майже не потривожений цими подіями, але на території, що пізніше стали називати Північною Ірландією, англіканські і шотландські (пресвітеріанські) церкви мали багато прихильників. У 17-му столітті подальші схизми розділили англіканську церкву, в особливості, пуританський рух, який дав початок так званим нонконформістським сектам, як, наприклад баптистській і конгреґаціоналістській. Релігійні відродження середини 18-го сторіччя дали Уельсу форму протестантства близько зв'язану з уельською мовою; Пресвітеріанська Церква Уельсу (або Кальвінійський Методизм) залишається найзначнішою релігійною організацією в князівстві. У Нортумберленді, Даремі і Йоркширі в північно-східній Англії і Корнуолі на південно-західному півострові все ще нараховується багато методистів. Секти зі Сполучених Штатів також отримали прихильників і було відмічене збільшення в практиці юдаїстів у Британії.

У 1290 більшість євреїв були вигнані із Британії, це було відображенням середньовічного антисемітизму. Перша єврейська громада повернулася в Британію в 17-му сторіччі і в 19-му ст. євреї вже поселилися в багатьох великих провінційних містах. Більш ніж половина всіх британських євреїв живе в Лондоні. Британія зараз займає друге місце в Європі за кількістю єврейських громад.

Культура

Культура Сполученого Королівства багата і різноманітна. Вона в значній мірі впливає на культуру в світовому масштабі. Великобританія має сильні культурні зв'язки зі своїми колишніми колоніями, особливо з тими державами, де англійська мова є державною. Значний внесок в британську культуру за останні півстоліття внесли іммігранти з Південної Азії і з країн Вест-Індії. У процесі формування Сполученого Королівства до його складу увійшли колишні незалежні держави, які відрізняються культурами і які слід розглядати окремо.

рельєф клімат промисловість копалина

Размещено на Allbest.ru