Сучасний стан розвитку нафтопереробної промисловості та перспективи її реформування

9

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ОБЛІКУ І АУДИТУ

Реферат

на тему: «Сучасний стан розвитку нафтопереробної промисловості та перспективи її реформування»

Херсон

План

Вступ

1. Сучасний стан та перспективи розвитку нафтопереробної промисловості

2. Організаційно-технологічні особливості галузі

3. Калькулювання собівартості нафтопродуктів

Висновок

Список використаної літератури

Додаток 1

Вступ

Нафтопереробна промисловість виробляє різні сорти бензину, гасу й дизельного палива, численні види технічних, медичних і господарських масел і змащень, кокс, спеціальні продукти, миючі засоби, бітум. В останні роки нафтопереробна промисловість одержала новий напрямок у своєму розвитку. Крім вироблення традиційних нафтопродуктів широкий розвиток одержало виробництво хімічної сировини й багатьох хімічних продуктів. У десятки разів зросло виробництво бензолу, ксилолу й інших ароматичних вуглеводнів. Розвивається виробництво синтетичних жирних кислот і спиртів, виробництво сірчаної кислоти на основі використання побічної продукції.

При організації обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості варто враховувати особливості нафтопереробної промисловості.

Виробництво нафтопродуктів здійснюється на каталітичних, термічних й інших технологічних установках, відокремлених одна від одної, але взаємозалежних. Звичайна сировина проходить послідовно через ряд установок.

Сировина використовується комплексно. За один виробничий цикл із одного або декількох видів сировини в більшості випадків одночасно виходить ряд нафтопродуктів, що ускладнює визначення собівартості окремого виду отриманої продукції.

1. Сучасний стан та перспективи розвитку нафтопереробної промисловості

В Україні нафтопереробна промисловість не зазнала істотних змін за минуле десятиліття. Через відсутність державних інвестицій не реалізуються заходи, накреслені Національною енергетичною програмою України до 2010 р. Проаналізуємо процеси, що відбуваються у галузі. Підсумовуючи наслідки кризових явищ, які мали місце у 2005 р. на ринку нафти і нафтопродуктів, можна дійти висновку про погіршення конкурентоспроможності та інших характеристик, пов'язаних із скороченням поставок нафти на нафтопереробні заводи (НПЗ). Це стосується насамперед показників нафтової незалежності і якості перероблюваної нафти. Перший показник, багато в чому пов'язаний з диверсифікацією постачальників, за 2006 р. становив 15%, тобто саме такою була частка української нафти в загальному обсягу її переробки; Херсонський та Одеський НПЗ повністю залежать від імпортованої нафти (див. табл. 1).

Таблиця 1. Поставки нафти на НПЗ України у 2006 р. [1; с. 31] (млн. т)

Найбільшу кількість української нафти (1,759 млн. т) було перероблено на Надвірнянському НПЗ, де показник нафтової незалежності становив 84,98%, тоді як на Кременчуцькому НПЗ (0,583 млн. т) - 11%, на Дрогобицькому НПЗ (0,19 млн. т) - 18,77%. Другий важливий показник, що характеризує енергобезпеку, - показник диверсифікації імпорту нафти. За даними американських експертів, оптимальний його рівень, тобто максимальний обсяг поставки з одного джерела, має не перевищувати 30%. В Україні цей показник значно вищий: у 2006 р. він становив 85,13%, у тому числі для Лисичанського НПЗ-99,28%, Кременчуцького-90%, Херсонського-100%, Одеського -100%, Дрогобицького - 80,8%, Надвірнянського НПЗ -14,5%. Така велика залежність українських нафтопереробних заводів від поставок нафти з одного джерела - Російської Федерації потенціально тягне за собою негативні наслідки. Вирішення проблеми - у створенні нових шляхів для транспортування в Україну азербайджанської та казахстанської нафти, а також іранської.

Збільшення частки російської нафти в поставках негативно впливає на загальну характеристику переробки, бо за якістю (вмістом світлих фракцій) ця сировина значно поступається вітчизняній, казахстанській, азербайджанській тощо. У перспективі очікується погіршення якості російської нафти, що ще більшою мірою знизить ефективність її переробки на українських НПЗ за збереження сучасного технологічного рівня.

У 2006 р. поставки нафти в Україну зменшилися на 6,8 млн. т, або на 28,5%. Показник використання виробничої потужності установок первинної переробки нафти негайно відреагував: 41,5% - у 2005 р., 34,1 % - у 2006 р. Для порівняння: у країнах Заходу даний показник у 2005 р. досяг 90%, в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні -88%, на Близькому Сході - 85%, у Центральній Америці - 86%, Африці - 78% .[1; с. 32]

Зниження завантаження установок первинної переробки негативно позначилося на показниках вторинних процесів. Так, у 2006 р. потужність установок каталітичного крекінгу використовувалась у середньому на 71,96% (у тому числі на Кременчуцькому НПЗ - на 68,6%, на Лисичанському - на 74,2%), установок каталітичного риформінгу - на 39,9%, термічного крекінгу - на 43%, гідроочистки - на 37,4%, коксування - на 22,5%, виробництва бітумів - на 28,9%.

Одна з характерних особливостей нафтопереробної промисловості України - технологічна відсталість. Зокрема, маються на увазі процеси, пов'язані з поглибленням переробки мазуту у світлі нафтопродукти, що насамперед відбивається на конкурентоспроможності підприємств галузі. Частка мазуту в загальному обсягу переробки, незважаючи на значне скорочення потреби в ньому енергетичного сектора, все ще велика. Так, у 2006 р. вона становила від 28% (Кременчуцький НПЗ) до 49,3% (Херсонський НПЗ), тоді як у країнах Заходу - від 3% (США) до 10% (Франція).

Існуюча технологічна структура на фоні підвищення світових цін на нафту перешкоджає підвищенню конкурентоспроможності галузі. Тут потрібні інноваційні підходи до оновлення та модернізації НПЗ України, у тому числі за рахунок оптимізації потужностей первинної та вторинної переробки нафтової сировини (див. табл. 2).

Таблиця 2. Номінальні і реальні виробничі потужності з первинної переробки нафти на НПЗ України у 2006 р. [1; с. 32]

*Зупинений для модернізації

У результаті інвентаризації основних фондів НПЗ станом на 1 січня 2007р. було визначено номінальну та реальну виробничу потужність первинної переробки нафти, а також встановлено причини виникнення розбіжності між ними. Аналіз наведених у таблиці 2 даних показав, що для більш повного й ефективного використання потужностей первинної переробки нафти на українських НПЗ слід передусім активніше запроваджувати нові процеси вторинної переробки, що, крім усього іншого, дасть змогу знизити вміст сірки в дизельному паливі, відмовитися від використання тетраетилсвинцю у виробництві автомобільного бензину, підняти його октанове число, отже, поліпшити експлуатаційні й екологічні властивості. Доцільність цієї пропозиції підтверджується аналізом сучасної технологічної структури НПЗ України (див. додаток 1)[1; с.33].

У 2006 р. в Україні сумарна потужність вторинних процесів на НПЗ (каталітичний крекінг, термічний крекінг та коксування) становила 4910 тис. т, або у відношенні до потужностей первинної переробки - 9,6%. Тому у нас можна приблизно на 9,6% збільшити природний вихід світлих нафтопродуктів за рахунок переробки мазуту. Якість нафтопродуктів, що виробляються, забезпечується також наявністю у технологічній структурі НПЗ облагороджувальних процесів, до яких належать каталітичний риформінг, гідроочистка, алкілування, ізомеризація і виробництво кисневмісних добавок ЕТБЕ (МТБЕ). У 2006 р. загальна потужність останнього становила 13060 тис. т, або 25,6% до первинної переробки.

Для характеристики рівня конкурентоспроможності українських НПЗ особливий інтерес становить аналіз виробництва основних видів нафтопродуктів, одержуваних у результаті використання відмінних від зарубіжних технологічних схем переробки вуглеводневої сировини. Так, у 2006 р. в Україні було вироблено: автомобільних бензинів - 4105,1 тис. т, дизельного палива - 5038,1, мазуту - 5650,7 тис. т. У загальному обсягу одержаних бензинів на частку низькооктанових марки А-76 припадало 663,1 тис. т, або 16,2%, марки А-80 - 1049,1 тис. т, або 25,6%, марки А-92 -1138,1 тис. т, або 27,1%, тоді як частка високооктанових АИ-95 становила 1233,4 тис. т, або 30,0%, і АИ-98 -13,9 тис. т, або 3,4%. Таким чином, випуск низькооктанових марок автомобільних бензинів становив 1712,2 тис. т, або 41,8%, тобто близько половини всієї продукції.

Через низьку якість вітчизняної продукції зростає імпорт автомобільних бензинів, обсяг якого збільшився з 111 тис. т у 2004 р. до 562 тис. т у 2006 р., тобто в 5,1 рази, і дизельного палива - із 70 тис. т до 587 тис. т, або у 8,4 рази. На частку закупівель автомобільних бензинів з октановим числом 95 у 2006р. припадало 207 тис. т, а з октановим числом 92 - 213 тис. т, що в загальному обсягу імпорту дорівнює 75%.[1; с. 35]

Таким чином, за нинішньої технологічної бази НПЗ неможливо повністю забезпечити Україну високоякісними нафтопродуктами в необхідних обсягах. Тому необґрунтованими є численні заяви про те, що буцімто недоцільно будувати новий НПЗ, що цілком досить і наявних потужностей дня задоволення потреб країни в нафтопродуктах.

Щоб вийти на сучасний рівень промислових показників (за існуючої потужності установок первинної переробки нафти 51,1 млн. г/рік), необхідно наростити потужності вторинних процесів каталітичного крекінгу до 10,6 мни. т/рік (приріст 6,92 млн. т/рік), вісбрекінгу - до 4,8 млн. т/рік (4,8 млн. т/рік), гідрокрекінгу - до 0,5 млн. т/рік (0,5 млн. т/рік). гідроочистки - до 17,5 млн. т/рік (9,8 млн. т/рік), каталітичного риформінгу - до 6,4 млн. т/рік (1,2 млн. т/рік), алкілування, ізомеризації та ЕТБЕ - до 2,4 млн. т/рік (2.2 млн. т/рік) Економічно більш обґрунтованою є модернізація НПЗ шляхом зниження потужностей первинної переробки нафти до рівня 24,6 млн. т/рік. За цим варіантом потрібна потужність установок каталітичного крекінгу має становити 5,1 млн. т/рік (приріст 1,4 млн. т/рік), вісбрекінгу - до 2,3 млн. т/рік (2,3 млн. т/рік), гідрокрекінгу - 0,25 млн. т/рік (0,25 млн. т/рік), гідроочистки - 8,4 млн. т/рік (0,7 млн. т/рік), алкілування, ізомеризації, ЕТБЕ - 1,2 млн. т/рік (1 млн. т/рік). Модернізація НПЗ України за першим варіантом (традиційний підхід) вимагатиме додаткового введення потужностей на 25,12 млн. т/рік і капітальних вкладень 4,6 млрд. дол., за другим варіантом (інноваційний підхід), відповідно, - 5,65 млн. т/рік і 0,99 млрд. дол. В обох випадках вирішується одне й те саме завдання - переведення українських НПЗ з простої схеми переробки на класичну, з глибиною переробки до 80% і вище. Проте модернізація галузі за другим варіантом водночас поліпшує якість і підвищує обсяги нафтопродукції за мінімальних затрат, що досягається насамперед завдяки оптимізації та доведенню спряженості виробничих потужностей первинної і вторинної переробки до рівня країн Євросоюзу.

Проведений аналіз конкурентоспроможності нафтопереробної промисловості України на підставі даних за 2006 р. переконує, що є великі резерви підвищення ефективності галузі за рахунок зниження капітальних вкладень, які направляються в основний капітал НПЗ. Для реалізації цього потенціалу треба гармонізувати виробництво з потребами ринку, зменшивши потужності первинної та приростивши потужності вторинної переробки нафти; для цього слід використати амортизаційні відрахування, прибуток підприємств, емісію акцій, іноземний капітал. У рамках розв'язання завдання забезпечення України нафтопродуктами слід також розглядати передбачене проектом згаданої "Енергетичної стратегії..." будівництво нових високотехнологічних НПЗ потужністю 8 млн. т/рік і глибиною переробки 95%.

2. Організаційно-технологічні особливості галузі

нафтопродукт промисловість переробка

Нафтопереробна промисловість провадить різні сорти бензину, гасу й дизельного палива, численні види технічних, медичних і господарських масел і змащень, кокс, спеціальні продукти, миючі засоби, бітум. В останні роки нафтопереробна промисловість одержала новий напрямок у своєму розвитку. Крім вироблення традиційних нафтопродуктів широкий розвиток одержало виробництво хімічної сировини й багатьох хімічних продуктів.

Нафтопереробні підприємства мають організаційну структуру зображену на рисунку 1.

9

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Організаційна структура нафтопереробного підприємства

Нафта являє собою складну суміш парафінових, нафтенових й ароматичних вуглеводнів, різних по молекулярній вазі й температурі кипіння. Крім того, у нафті містяться сірчисті, кисневі й азотисті органічні сполуки. Для виробництва численних продуктів різного призначення й зі специфічними властивостями застосовують методи поділу нафти на фракції й групи вуглеводнів, а також зміни її хімічного складу. Розрізняють первинні і вторинні методи переробки нафти. До первинного відносять процеси поділу нафти на фракції, коли використовуються її потенційні можливості з асортименту, кількості і якості одержуваних продуктів і напівпродуктів. До вторинних методів відносять процеси деструктивної переробки нафти й очищення нафтопродуктів.

Процеси деструктивної переробки нафти призначені для зміни її хімічного складу шляхом термічного й каталітичного впливу. За допомогою цих методів вдається одержить нафтопродукти заданої якості й у більших кількостях, при прямій перегонці нафти.

Технологічний процес переробки нафти наведено на рисунку 2.

9

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Технологічний процес переробки нафти

При організації обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості варто враховувати особливості нафтопереробної промисловості.

Виробництво нафтопродуктів здійснюється на каталітичних, термічних й інших технологічних установках, відокремлених одна від одної, але взаємозалежних. Звичайна сировина проходить послідовно через ряд установок.

Сировина використовується комплексно. За один виробничий цикл із одного або декількох видів сировини в більшості випадків одночасно виходить ряд нафтопродуктів, що ускладнює визначення собівартості окремого виду отриманої продукції.

Напівфабрикати, отримані на одній установці, можуть бути спрямовані на подальшу переробку або реалізовані на сторону. Оскільки кількість завантаженої сировини обмежується обсягом установок, то розмір незавершеного виробництва практично не змінюється.

У даній галузі для одержання готової продукції використовується велика кількість напівфабрикатів власного виробництва, тому вони в калькуляції відображаються окремою статтею. Ці напівфабрикати власного виробництва оцінюються по фактичній собівартості. У самостійну статтю виділяються допоміжні матеріали на технологічні цілі.

У калькуляційних листах у статтях «Сировина й матеріали» й «Напівфабрикати власного виробництва» показується в тому числі вид сировини: нафта, конденсат, газовий бензин, дистилят і т.п. Потім указується кількість безповоротних втрат і відходів, які пов'язані з фізико-хімічними властивостями сировини, що переробляє, (випар легких фракцій, витік, просочування й ін.). У статті «Допоміжні матеріали на технологічні цілі» відображаються реагенти й каталізатори.

Значну питому вагу у витратах на утримання й експлуатацію становлять амортизація технологічного устаткування (більше 60%) і витрати на поточний ремонт, тому вони виділяються із загальних витрат.[4; с. 119]

У статті «Внутрішньозаводське перекачування» відображаються витрати на утримання резервуарів, трубопроводів, зливальних і наливних устроїв по перекачуванню, зберіганню, зливу й наливу нафти й нафтопродуктів у межах заводу.

Крім відмінностей, пов'язаних з галузевими особливостями, номенклатура й склад витрат по статтях мають й інші відхилення від типових.

Так, у статті «Зворотні відходи» відображається вартість не тільки відходів, одержуваних при виробленні продуктів (таких, як кислий гудрон, відходи бітуму, парафіну, коксу), а також відходів коксу при чищенні трубчастих печей. У цій статті враховується вартість вловлюючого продукту, якщо він виходить у господарстві, виділеному в самостійний підрозділ (цех). Продукція вловлюючого господарства оцінюється по середній плановій вартості нафти, що надходить на завод. При цьому зменшується кількість безповоротних відходів. Витрати вловлюючого господарства включаються до складу витрат по внутрішньозаводському перекачуванню з наступним розподілом їх по технологічних процесах.

Якщо відходи отримані від використання допоміжних матеріалів (реагенти, глина), вони оцінюються за плановими цінами або цінам можливої реалізації. На вартість цих відходів зменшуються витрати по статті «Допоміжні матеріали на технологічні цілі».

У даній галузі на відміну від загальноприйнятих положень у статтю «Паливо й енергія на технологічні цілі» включається вартість води, витраченої для конденсації й охолодження дистилятів, промивання їх при очищенні, розчинення їдкого натру, кальцинованої соди, хоча по економічному змісту вода відноситься до допоміжних матеріалів. У складі цієї ж статті відображається витрата пари й електроенергії не тільки для технологічних потреб, але й для рухових цілей.

У статтю «Витрати на утримання й експлуатацію устаткування» включаються й витрати на поточний ремонт приміщень цехових контор, що перебувають у виробничих будинках, хоча по призначенню вони повинні відноситися до цехових витрат. Виробничі витрати по перекачуванню продукції між основними виробничими цехами й товарно-сировинним цехом відносяться на цехові витрати.

У процесі переробки нафти не буває невиправного браку, тому що будь-яка нестандартна продукція може бути виправлена. Тому в статті «Втрати від браку» відображаються витрати тільки на виправлення браку. До складу цих витрат включаються фактичні витрати на переробку, повторне очищення, вторинну перегонку й інші процеси, а також знижки, що представляють переведення бракованої продукції в нижчий сорт.

3. Калькулювання собівартості нафтопродуктів

Оскільки технологічний процес протікає у відокремлених установках, об'єктом обліку витрат є процес переробки на кожній установці. Якщо на установці здійснюється кілька різних послідовних процесів, то витрати на них ураховуються роздільно.

Витрати на виробництво збираються на рахунку «Основне виробництво». По кожному технологічному процесі відкривається аналітичний рахунок, на якому фіксуються виробничі витрати, які прямо відносяться до конкретного процесу. До таких витрат відноситься сировина, матеріали, напівфабрикати власного виробництва й покупні, допоміжні матеріали й паливо на технологічні цілі, основна й додаткова заробітна плата виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування, амортизація виробничого устаткування й витрати на поточний ремонт устаткування.

Витрати сировини, напівфабрикатів і реагентів визначаються на підставі записів в оперативних аркушах про прийом і відкачку по кожному резервуарі. Наприкінці місяця провадиться інвентаризація залишків шляхом виміру в резервуарах. Після закінчення місяця виробничі цехи представляють звіти про рух сировини, матеріалів, напівфабрикатів, реагентів і випуску готової продукції по технологічних процесах. За цим даними складається виробничо-технічний звіт, що є підставою бухгалтерських проводок про витрати матеріальних цінностей.

На нафтопереробних заводах збільшується питома вага каталітичних процесів: каталітичний крекінг, каталітичний риформинг, гідрокрекінг й ін. У зв'язку із цим ростуть й витрати різних каталізаторів (алюмосилікатних, алюмомолібденових, алюмокобальтових, алюмоплатинових, фосфорних, ціолітових й ін.). Вартість каталізаторів у загальній сумі витрат по переробці становить від 15 до 50%. Тому важливе значення має облік і порядок включення цих видів витрат у собівартість. Діючою в галузі інструкцією з обліку, планування й калькулювання встановлено, що каталізатори й розчинники (фенол, ацетон, бензол, пропан і т.п.) враховуються на рахунку «Малоцінні і швидкозношувані предмети», а в собівартість продукції включаються у вигляді зносу. Суму зносу визначають розраховуючи на місяць виходячи з терміну служби або встановлюють планову норму на 1 т сировини, що переробляє.[4; с. 121]

Знос каталізаторів відноситься із кредиту рахунку «Знос малоцінних і швидкозношуваних предметів» у дебет рахунку «Основне виробництво» по статті «Допоміжні матеріали на технологічні цілі». Вартість втрат рухливого каталізатора списується повністю на витрати. Якщо вартість завантаженого каталізатора, що продовжує використовуватися у виробництві, погашена повністю, нарахування суми зносу припиняється. При достроковій заміні каталізаторів донараховується знос до їхньої первісної вартості, зменшеної на суму оприбуткованих відходів.

Відрахування й витрати на науково-дослідні роботи, на стандартизацію, на централізовану технічну пропаганду по заводу в цілому розподіляються між виробничими процесами пропорційно сумі витрат на переробку.

На рахунку «Основне виробництво» відображаються суми основної й додаткової заробітної плати робочих й інженерно-технічних працівників, що обслуговують установки, а також премії за виконання й перевиконання виробничого плану вироблення нафтопродуктів, нараховані у розрахункових відомостях. Сюди ж відносяться відрахування в резерв на оплату відпусток робітникам і виплату за вислугу років. Від суми заробітної плати, а також премій з фонду матеріального заохочення провадяться відрахування на соціальне страхування.

На рахунку «Основне виробництво» враховуються відрахування у фонд освоєння нової техніки й у фонд преміювання за створення й впровадження нової техніки. Вони включаються у витрати на виробництво шляхом розподілу загальної суми пропорційно витратам на переробку. Витрати по переробці як база розподілу складаються із суми витрат палива й енергії на технологічні цілі, основної й додаткової заробітної плати виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування, витрат на утримання й експлуатацію устаткування й внутрішньозаводське перекачування.

Амортизацію й витрати на поточний ремонт виробничого встаткування відносять безпосередньо на основне виробництво.

Об'єктами обліку витрат на утримання й експлуатацію устаткування, крім його амортизації й витрат на поточний ремонт, цехових витрат, витрат допоміжних виробництв, є цехові підрозділи заводу. Тому вони протягом місяця накопичуються на рахунках «Витрати з утримання й експлуатації устаткування», «Загальноцехові витрати» і «Допоміжні виробництва» у розрізі цехів.

Стабільність незавершеного виробництва дозволяє не враховувати його при калькулюванні. Тому всі витрати поточного місяця включаються в собівартість випущеної продукції й напівфабрикатів. Однак в одному технологічному процесі виходить кілька видів продукції. Щоб спростити калькулювання собівартості, прийнято підрозділяти отриману продукцію на основну й попутну.

Об'єктом калькуляції є сукупність основних продуктів кожного технологічного процесу. Одиницею калькуляції є 1 т основної продукції.[4; с.123]

Технологія й організація нафтопереробного виробництва визначає методи обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості виробленої продукції. Оскільки нафтосировина проходить ряд послідовних стадій виробництва, облік і калькулювання організовується по попередільному методу. З кожного процесу переробки одні види отриманої продукції направляються на товарний склад як готові продукти, інші - на склад напівфабрикатів, треті - на подальшу переробку. Ті самі напівфабрикати можуть направлятися на переробку в різні виробничі процеси. Ця обставина вимагає визначення собівартості напівфабрикатів і готової продукції після кожного технологічного процесу. Тому зведений облік виробничих витрат ведеться у напівфабрикатному варіанті.

Після закінчення місяця витрати на обслуговування технологічного устаткування, крім амортизації й витрат на поточний ремонт, накопичені на рахунку «Витрати з утримання й експлуатації устаткування», списуються на рахунок «Основне виробництво» шляхом розподілу їх між об'єктами обліку пропорційно сумі амортизації.

Цехові й загальнозаводські витрати розподіляються пропорційно витратам по переробці.

Для розподілу цехових і загальнозаводських витрат необхідно знати планові витрати по переробці.

По способу розрахунку собівартості нафтопродуктів розрізняють дві групи виробничих процесів. По-перше, процеси переробки одного або декількох видів вихідної сировини з одержанням декількох основних продуктів. По-друге, процеси переробки одного або декількох видів вихідної сировини з одержанням тільки одного основного продукту або (протягом звітного періоду) послідовним виробленням різних видів основного продукту.

При визначенні собівартості продукції першої групи виробничих процесів після виключення вартості попутної продукції всі витрати по процесу діляться на кількість отриманої основної продукції.

У другій групі виробничих процесів витрати в межах можливого локалізуються по видах виробленої продукції: витрати, які можна віднести прямо на вироблення того або іншого виду продукції, групуються по цих видах. Загальні витрати розподіляються по видах продукції пропорційно її кількості й тривалості виробничого циклу.

Для розрахунку собівартості насамперед необхідно встановити кількість зробленої продукції.

У цих цілях з кількості відпущеної сировини й напівфабрикатів виключають безповоротні втрати й побічну продукцію.

У галузевій інструкції із планування, обліку й калькулюванню наведений докладний перелік основних і попутних видів продукції й порядок їхньої оцінки.

У нафтопереробці попутна продукція оприбутковується по одному із трьох методів оцінки: по середній плановій вартості нафти, що надходить на завод або в частках від неї; за собівартістю сировини, переробленої в даному процесі; по середній собівартості основної продукції перегонки нафти.

Висновок

Для виробництва численних нафтопродуктів різного призначення і з специфічними властивостями застосовують методи поділу нафти на фракції й групи вуглеводнів, а також зміни її хімічного складу. Розрізняють первинні і вторинні методи переробки нафти.

При організації обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості варто враховувати особливості нафтопереробної промисловості.

Сировина використовується комплексно. За один виробничий цикл із одного або декількох видів сировини в більшості випадків одночасно виходить ряд нафтопродуктів, що ускладнює визначення собівартості окремого виду отриманої продукції.

Об'єктом калькуляції є сукупність основних продуктів кожного технологічного процесу. Одиницею калькуляції є 1 т основної продукції.

Оскільки нафтосировина проходить ряд послідовних стадій виробництва, облік і калькулювання організовується по попередільному методу.

З кожного процесу переробки одні види отриманої продукції направляються на товарний склад як готові продукти, інші - на склад напівфабрикатів, треті - на подальшу переробку.

По способу розрахунку собівартості нафтопродуктів розрізняють дві групи виробничих процесів.

При визначенні собівартості продукції першої групи виробничих процесів після виключення вартості попутної продукції всі витрати по процесу діляться на кількість отриманої основної продукції.

У другій групі виробничих процесів витрати в межах можливого локалізуються по видах виробленої продукції: витрати, які можна прямо віднести, групуються по цих видах.

Загальні витрати розподіляються по видах продукції пропорційно її кількості й тривалості виробничого циклу.

Для розрахунку собівартості насамперед необхідно встановити кількість зробленої продукції. У цих цілях з кількості відпущеної сировини й напівфабрикатів виключають безповоротні втрати й побічну продукцію.

Список використаної літератури

1. Бурлака В. Механізм підвищення конкурентоспроможності нафтопереробки в Україні. // Економіка України. - 2007, - №8. - с.112

2. Гуревич И.Л. Технология переработки нефти и газа. Издательство «Химия», М.:1972, 360 с.

3. Иванова Л.В., Корнеев М.И. Технология переработки нефти и газа. Издательство «Химия». М.: 1966, 420 с.

4. Калькуляция себестоимости в промышленности/Под ред. А.Ш.Маргулиса. - М.: Финансы, 1980

5. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості, затверджені наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 р. № 47

6. Палий В.Ф. Основы калькулирования. - М.: Финансы и статистика, 1997.

7. Розміщення продуктивних сил України. Підручник. /За ред. проф. Є.П.Качана. - К.: ВД «Юридична книга», - 2001, - 532с.

8. Розміщення продуктивних сил України: національна макроекономіка: Посібник. - К.: Академ - видавництво, - 2002. - 368с.

9. Розміщення продуктивних сил України і регіональна економіка: Підручник /За ред.. В.В.Ковалевського. - 6-те вид., випр. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2004. - 350 с.

10. Чумаченко Н.Г. Методы учета и калькулирования себестоимости промышленной продукции. М.: Финансы, 1965.

Додаток 1

Переробні потужності українських НПЗ у 2006 р.

Размещено на Allbest.ru