Размещено на http://www.allbest.ru/

40

КУРСОВА РОБОТА

Розвиток легкої промисловості України

Зміст

Передмова

1. Легка промисловість. Рівень її розвитку

2. Історія розвитку легкої промисловості

3. Принципи та фактори розміщення легкої промисловості

4. Склад та розміщення легкої промисловості

4.1 Текстильна промисловість

4.2 Швейна промисловість

4.3 Хутрова промисловість

4.4 Шкіряно-взуттєва промисловість

4.5 Виробництво галантерейних виробів

4.6 Легка промисловість Луганська і Луганської області

5. Територіальна організація виробництва

6. Проблеми легкої промисловості

7. Перспективи розвитку легкої промисловості

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Забезпечення широкого спектра потреб нашого населення, зростання його добробуту є основною засадою розвитку вітчизняної легкої промисловості.

Зорієнтована безпосередньо на споживача, вона є провідною з виробництва товарів народного споживання, серед яких - тканини всіх видів, швейний і трикотажний одяг, взуття, шкіргалантерея і шкіртовари, фурнітура, фарфоровий посуд та іграшки.

Виробники легкої промисловості розуміють, що їх майбутнє і теперішня успішна діяльність неможливі без створення і випуску продукції безпосередньо на конкретного споживача. Формування іміджу підприємства є нагальною потребою сьогодення. Так, в Україні широко відомі торгові марки таких швейних підприємств як “Трембіта”(м.Чернівці), “Маяк”(м.Львів), “Володарка”(м.Вінниця); трикотажних - “Лутри”(м.Луганськ), “Україна”(м.Житомир); з виготовлення взуття - “Оріль”(м.Дніпропетровськ), “Лугань”(м.Луганськ) та ін.Творчі працівники цих підприємств працюють з метою своєчасного втілення у своїх розробках найновіших тенденцій світової моди.

Для розуміння стану розвитку та проблем легкої промисловості розглянемо ряд питань, які розкривають данну тему.

1. Легка промисловість. Рівень ії розвитку

За даними Держкомстату України, легка промисловість налічує 4376 підприємств, в тому числі малих підприємств-3249. Тільки 1% від загальної кількості становлять підприємства державної власності.

Після різкого спаду промислового виробництва з кінця 1998 р. за три роки обсяги виробництва продукції зросли на 1,6 млрд. грн. при щорічних позитивних темпах (1999р.-123,7%; 2000р.-155.5%).

В 2001р. легка промисловість України продовжувала нарощувати обсяги виробництва, зростання яких відбулося у всіх підгалузях промисловості. Загальне зростання обсягів становило 110,2%, а у діючих цінах- 3 млрд.грн.(у 2,1 разу більше, ніж у 1998 р.).

Зростання виробництва товарів легкої промисловості (у складі товарів народного споживання) спостерігалось майже у всіх областях України і в середньому становило 116,8%, за винятком Івано-Франківської області (97,7%), Харківської - (96,5), Херсонської (81,6%).

За даними Держкомстату України, за 7 місяців 2002 року обсяг продукції у діючих цінах становив 1210,7 млн.грн.(в тому числі по текстильній промисловості - 351,2 млн.грн; виробництву готового одягу і хутра - 498,1 млн.грн., виробництву шкіри, галантерейних виробів із шкіри, дорожніх виробів і взуття - 361,4 млн.грн. Індекси обсягів виробництва за цей період становлять по легкій промисловості 100%, в тому числі за підгалузями - 101,1; 100,5; 97,6%.

Спад виробництва у шкіряно - взуттєвій галузі в січні - липні 2002р. пояснюється тим, що з кінця минулого року значно зросло насичення внутрішнього ринку дешевим взуттям, ввезеним переважно з азіатських країн.

Так, лише у грудні минулого року в Україну надійшло 1,77 млн. Пар взуття з Китаю за ціною за пару 0,37 дол. США. Крім того на ситуацію у цій галузі негативно вплинуло запровадження урядом США санкцій проти ввезення взуття походженням з України. В результаті українські підприємства-експортери значно скоротили виробництво. Так, Полтавське колективне підприємство “Крокуль” в першому півріччі 2002 року виготовило взуття лише 234,1 тис. пар, що в 2,5 разу менше, ніж за відповідний період 2001 року.

Знизились обсяги виробництва панчішно-шкарпеткових виробів, що обумовлено різким збільшенням імпорту цих виробів (в 2001 р. у 2 рази; в 2002р.- у 1,3 разу).

Залишається стабільною цінова ситуація на ринку легкої промисловості. На 0,6 - 0,1% знизилися ціни на вироби з натурального хутра, білизну, верхній трикотаж, взуття, головні убори. Водночас дещо підвищились ціни в текстильній промисловості та пошитті одягу.

На формування цін в легкій промисловості значно впливають ціни світового ринку. Якщо в 2000 році на роботі ринку позитивно позначилось поліпшення цінової кон'юктури на зовнішніх ринках, то в 2001 році та у 2002 році погіршення цінової кон'юктури негативно позначилось на експортних поставках, а також сприяло зменшенню темпів приросту обсягів виробництва.

Починаючи з 1997 року, легка промисловість почала нарощувати експортний потенціал. Така ж тенденція спостерігалась і в 2002 р. У цілому по товарах легкої промисловості зберігається досить значне позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Так, зовнішньоторговельний оборот товарів легкої промисловості у 2001 р. становив 1323,7 млн.дол.США, у тому числі експорт - 775,3, імпорт - 548,4 млн.дол. США.

На сьогодні розвиток торгівлі між Україною та ЄС текстилем та одягом є сприятливим для України. Цьому передувало значна робота щодо розв'язання проблеми збуту товарів легкої промисловості і кількісного обмеження експорту в країни ЄС, які були запроваджені Угодою 1995 р. про торгівлю текстилем.

2. Історія розвитку легкої промисловості

Текстильна промисловість України почала розвиватись ще до Першої світової війни, проте більшість підприємств були невеликими. Деяке пожвавлення ії розвитку почалося у радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові у Києві,Полтаві, Одесі, Житомирі, а згодом великі бавовняні комбінати у Херсоні і Тернополі, камвольно-суконний - у Чернігові, Дарницький (Київ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівненський льонокомбінати, бавовнянопрядильні фабрики у Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності Чернівецького текстильного комбінату, Дунаєвецької(Хмельницька обл.) і Богуславської(Київська обл.) суконних фабрик.

Для хутрового виробництва дореволюційного періоду характерними були вкрай низький ступінь промислового розвитку. Обробка хутра здійснювалась кустарним способом з застосуванням примітивної технології, здебільшого відома промислова артіль з пошиття кожухів. Харків історично є першим центром галузі, де була збудована велика Укрхутрофабрика, яка після війни була розширена і реконструйована, здійснювалась інтенсифікація виробництва і перебудова його на новий асортимент вироблюваної продукції.

У цьому районі розвиток галузі був зумовлений головним чином потребами у хутряних виробах та платоспроможним попитом населення. Розміщення хутрової фабрики в Одеській області зумовлено здебільшого сировиним фактором і до певної міри, рекреаційним значенням району з міграційним рухом населення.

3. Принципи і фактори розміщення легкої промисловості

Легка промисловість тісно пов'язана із сільським господарством на стадіях первинної обробки сировини та з машинобудуванням й хімічною промисловістю, які постачають їй устаткування, барвники тощо.

Однією з особливостей розміщення підприємств легкої промисловості є територіальне їх сполучення з важкою індустрією, наприклад металургією, що дозволяє раціонально використовувати трудові ресурси.

Легка промисловість частіше за все є в тому або іншому територіальному комплексі як додаткова галузь, що обслуговує, але іноді вона відіграє ще й районотвірну роль. Ключові фактори розміщення підприємств легкої промисловості: споживчий, сировинний, забезпеченність трудовими ресурсами.

У зв'язку з специфікою технологічних операцій у складі працівників легкої промисловості переважають жінки. У цілому в галузі частка жіночої праці становить 75% (у швейному та трикотажному виробництві - понад 85%). Ця особливість дає можливість створити нові робочі місця, зокрема для жінок, краще використовувати трудові ресурси районів. Функціонування значної частини підприємств легкої промисловості залежить від поставок сировини із-за меж України. Майже 70% сировини, що переробляє тепер галузь, - привозна, близько 45% ії надходить з республік колишнього СРСР і 25% - по імпорту з інших країн завозяться в Україну бавовна, вовна, тканини, хімічні нитки і волокна, шубно-хутрова сировина, каучук, барвники та інша продукція хімічного синтезу.

На розміщення легкої промисловості, особливо ії головної галузі- текстильної, великий вплив справляє науково-технічний прогрес. Це відбивається перш за все на концентрації текстильного виробництва, на зміні його сировинної бази. Натуральне волокно поступово витісняється хімічними волокнами. Велика кількість тканин виробляється з сумішей натуральних і хімічних волокон.

4. Склад та розміщення легкої промисловості

4.1 Текстильна промисловість

У галузевій структурі легкої промисловісті за кількістю промислово-виробничого персоналу, вартістю товарної продукції та основних фондів провідне місце посідає текстильна промисловість. Її підприємства виробляють продукцію з рослинної (бавовна, льон, коноплі, джут), тваринної (вовна, кокони шовкопряда) і хімічної (синтетичні та штучні волокна) сировини.

У складі текстильної галузі виділяється бавовняна, вовняна, лляна, конопляна, джутова, шовкова і трикотажна промисловість.

Головною галуззю текстильної промисловості в Україні є бавовняна галузь, на яку припадає 62,2% всіх вироблених тканин. Бавовняне виробництво країни знаходиться у великій залежності від постачальників сировини. Тому в нашій країні передбачається відновлення бавовництва в південних районах. Завдяки цьому Україна може забезпечити свою бавовняну промисловість на 70% власною сировиною і на стільки ж відсотків знизити собівартість виробництва тканини. В Херсоні вже введена в дію експериментальна лінія бавовняно-очисного заводу, що споруджується тут відповідно до Державної програми розвитку легкої промисловості. Бавовняні тканини та інші вироби з бавовни виробляються у Херсоні, Тернополі, Донецьку, Полтаві, Києві, Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві, Радомишлі, Миколаєві; більша частина виробляється на трьох комбінатах - Херсонському, Донецькому, Тернопільському. Інші підприємства продукують переважно пряжу та нитки.

Вовняна промисловість - одна з найстаріших підгалузей промисловості, яка виробляє 7,7% усіх тканин України. Тут здійснюється первинна обробка вовни, виготовляються пряжа і тканини та вироби з неї.

Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну. Сучасні фабрики діють у Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях ( Хмельницька область), Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах; у Кривому Розі - вовнопрядильна фабрика, Луганську - тонкосуконна, Чернігові - камвольно-суконний комбінат.

У Києві, Богуславі, Черкасах і деяких містах Чернівецької та Закарпатської областей розвинене виробництво килимів і килимкових виробів з вовни й синтетичних волокон.

Шовкова промисловість пов'язана з виробництвом хімічних волокон, які майже повністю витіснили природний шовк-сирець. Вона виробляє 8,0% усіх тканин України. Зосереджена переважно в Києві, де виробляють крепдешин і крепжоржет з натурального шовку. У Києві і Черкасах випускають тканини із штучного та синтетичного волокон, у Луганську - меланжеві шовкові тканини. Спеціалізовані фабрики Києва і Лисичанська виготовляють шовкові тканини технічного призначення.

Важливого значення для України набула лляна промисловість, яка розвинулася ще за радянський період. Лляна промисловість забезпечує частину споживачів тканинами побутового та технічного призначення, що вирізняються високою міцністю. Це, перш за все, брезент, пожежні рукави, сировина для взуттєвої промисловості. Лляні тканини застосовуються як технічні у поліграфічній промисловості, деяких галузях машинобудування. Окрім того, лляні тканини потрібні для виготовлення одягу, білизни, тощо.

В Україні діє повний цикл виробництва та переробки льону, функціонує понад 30 льонозаводів. Виробництво лляних тканин зосереджено на Житомирському і Рівненському льонокомбінатах, а також на Коростенській та Марчихіно-Будській фабриках в межах Житомирської області.

Вони випускають 11,1% тканин країни, мають достатню сировинну базу в поліських областях, де культивують льон і здійснюють його первинну переробку на льонозаводах.

Одне з найбільш популярних виробництв легкої промисловості - трикотажне. Підприємства цієї промисловості виготовляють верхній і білизняний трикотаж, панчішно-шкарпеткові вироби. Для їх виробництва використовуються пряжа і нитки, які надходять з підприємств бавовняної, вовняної та шовкової промисловості. Трикотажна промисловість тяжіє до районів з великою щільністю населення, бо виробництво зорієнтовано на споживача. За виробництвом трикотажних виробів виділяються Донецька, Київська, Полтавська, Луганська, Запорізька області (понад 50% від загального виробництва в Україні). Головні центри панчішно-шкарпеткових виробів розміщені у Львівській, Житомирській, Чернівецькій, Харківській областях та АР Крим. Разом в Україні діє понад 60 підприємств трикотажної промисловості.

Конопляно-джутова промисловість, крім привізного джуту і власної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Майже всю продукцію цієї підгалузі випускають Одеська джутова фабрика і Харківський канатний завод, повністю задовольняючи потреби в ній. Частина продукції експортується.

4.2 Швейна промисловість

Друге місце в структурі легкої промисловості займає швейна промисловість: понад 1/3 обсягу валової продукції легкої промисловості. У ній зайнято майже половина працівників легкої промисловості. Розміщення підприємств прямо залежить від наявності трудових ресурсів та споживача. Сировиною для швейної промисловості є тканини, неткані матеріали та суміші з них, а також хутра, штучні та натуральні шкіри, клейові, термопластичні та багато інших матеріалів, вироблених переважно в Україні, а також імпортованих.

Найбільший об'єм швейного виробництва припадає на Південно- Західний район - 54,6%,де проживає 43,1% населення України. У цьому районі розміщено найбільший територіальний згусток швейної промисловості - Київський, що включає такі спеціалізовані підприємства, як виробниче об'єднання "Україна" (жіночі пальта), ім.Горького (чоловічі костюми по ліцензії французької фірми "Вестра-Юніон"), ім.Смирнова-Ласточкіна, об'єднання "Каштан" (чоловічі сорочки), "Юність" (дитячий асортимент), об'єднання "Спецодяг". Філіали та пошивочні цехи київських підприємств створені у райцентрах та деяких селах Київської області - Білій Церкві, Макарові та інших. Якісну продукцію, що користується попитом покупців, випускають виробничі об'єднання "Маяк" (Львів), "Трембіта" (Чернівці), ім.Володарського (Вінниця), ''Зоря" (Дрогобич), швейні фабрики у Тернополі, Рівному, Ужгороді, Івано-Франківську, Бердичеві, Кам'янець-Подільському та інших містах.

Швейна промисловість недостатньо розвинута у Донецько-Придніп-. провському та Південному економічних районах, де виробляється відповідно 33,5% та 11,9% швейних виробів при питомій вазі населення -42.1% та 14,8%. Тут працюють великі швейні підприємства - Харківське виробниче об'єднання ім.Тенякова, Дніпропетровська фабрика ім.Володарського, також у Луганську, Запоріжжі, Донецьку, Кіровограді, Кременчуці, Полтаві, Сумах, але їхньої продукції недостатньо для забезпечення попиту населення, особливо у Донбасі. Серед швейних підприємств Південного району найбільше - Одеське виробниче об'єднання ім.Воровського, також у Миколаєві, Сімферополі, Херсоні. Як і в Донецько-Придніпровському районі швейна промисловість недостатньо розвинута у містах та селищах районного рівня.

4.3 Хутрова промисловість

Хутрова промисловість - галузь легкої промиловості, що переробляє різноманітні види хутрової і овчинної сировини і виробляє хутряні вироби. Найбільш поширеними є вироби із кролячих шкурок, каракулю, смушки, мерлушки, білки, лисиці, кроча, ховраха, ондатри. З хутра виробляється теплий одяг - жіночі і дитячі хутряні пальта, одяг з верхом із тканин на хутряній підкладці, головні убори, рукавиці, національний одяг тощо. Хутрова промисловість випускає вироби, які є прикрасою жіночого туалету - палантини, а також побутові хутряні вироби - килими, ковдри, спальні мішки, сувеніри. Цінність хутряних виробів зумовлена їх теплозахисними і естетичними властивостями та міцністю хутра. Визначальною умовою вартості виробів з хутра є не тільки якість шкурок, але й ступінь складності, характер обробки, відповідні вимоги до моди у той чи інший час.

1.Донецький р-н.,

2.Придніпровський р-н.

3.Північно-Східний р-н.

4.Столичний р-н.

5.Подільський р-н.

6.Карпатський р-н.

7.Центрально-Український р-н.

8.Волинський р-н.

9.Причорноморський р-н.

Сировиною є шкури диких хутрових тварин і тих, що спеціально розводяться у звірівницьких господарствах, а також свійських (вівці, кози, кролі, коні) та морських (тюлені, нерпи) та інших тварин. Виробнитцтво хутра складається з первинної обробки, вичинки і, якщо це необхідно фарбуваня сировини.

Обсяги і асортимент продукції хутрової промисловості визначають-ся рівнем розвитку її сировинної бази. Підприємства галузі переробляють понад 50 видів сировини. В Україні у структурі сировинних ресурсів переважає продукція вівчарства, кролівництва і звірівництва.

На підприємствах хутрової промисловості України використовують шкури каракулю, одержаного від забою ягнят каракульських порід; смушки-шкурки ягнят українських і молдавських смушково-молочних овець ; мерлушка (шкурки ягнят чубововняних порід овець). Велике значення має також і така сировина, як хутряна і шубна овчина. Хутряну овчину дають тонко- і напівтонкорунні мериносні породи овець (цигайські), а шубну - грубововняні (романівські) вівці. Із шубної' овчини виробляють вироби з шкірою ззовні (дублянки, кожухи тощо), а з хутряної - жіночі і дитячі шуби, у яких хутро знаходиться ззовні із смушки і теплушки виробляють хутряні коміри, головні убори, жакети, жіночі манто тощо.

Основними об'єктами звірництва в Україні є норка, сріблясто-чорна лисиця, блакитний песець, нутрія. У виробництві хутряних виробів близько 90% припадає на норку.

Серед хижих звірів основу хутрового виробництва в Україні складає лисиця, поширена по всій тереторії. Цінне хутро одержують з куниці, з видри та зайця-русака.. У західних областях і у дніпровських плавнях добувають акліматизовану в Україні ондатру (водяного щура). У ряді районів Полісся і басейну Дніпра зустрічається річковий бобер, полювання на якого зараз заборонено. Хутровою сировиною є шкури хом'яка, ховраха, борсука, ласки, сурка-бай-бака, а з комахоїдних - крота. Як сировина у хутровій промисловості використовується штучне хутро - текстильний виріб, який імітує натуральне хутро і відрізняється високими теплоізоляційними і водовідштовхуючими властивостями. В Україні штучне хутро виробляють на Дарницькому шовкому комбінаті, у Київському виробничому трикотажному об'єднанні, і у Ясенях (Закарпатська область).

Попит на продукцію хутрової промисловості в Україні за рахунок власного виробництва не задовольняється, хоча обсяги випуску цієї продукції зростають .

Споживання хутряних виробів, комірів і головних уборів в умовах України спостерігається скрізь, тому підприємства галузі слід розміщувати рівномірно, наближаючи їх до районів концентрації населення. Це зумовлює врахування попиту населення щодо відповідного асортименту продукції, сприяє кращому збереженню якості виробів, а також економії на транспортних витратах. При цьому наявніть сировини, особливо при розміщенні овчинно-шубних заводів, і можливість вигідної його доставки також є важливою умовою при розміщенні підприємств хутрової промисловості.

Розміщення підприємств галузі, яке складалось історично, наявність водних і паливно-енергетичних ресурсів, що використовуються з технологічною метою,також впливають на географію хутрової промис-ловості.

Найбільші хутряні об'єднання розташовані у Харкові, Краснограді(Харківська область), Тисмениці(Івано-Франківська обл.), Балті(Одеська обл.), Жмеринці.

Хутрова промисловість України надалі розвиватиметься головним чином за рахунок використання діючих основних виробничих фондів, а приріст виробничих потужностей здійснюватиметься у результаті освоєння нової техніки та її вдосконалення.

4.4 Шкіряно-взуттєва промисловість

Шкіряно-взуттєва промисловість після текстильної є найважливішою підгалуззю легкої промисловості. Основна сировина для неї -- природна шкіра свійських, диких і морських тварин. Проте широке використання нових синтетичних матеріалів (штучної шкіри, гуми), парусини, вовни (для валяного взуття), тканини суттєво збагатило й доповнило сировинну базу взуттєвого виробництва. Крім того, із шкіри виготовляють одяг, шорносідельні та галантерейні вироби, деталі для текстильних та інших машин. На розміщення шкіряного виробництва впливають і центри м'ясної промисловості, а також традиційні способи й види вичинки шкір.

У взуттєвому виробництві велику роль відіграють процеси механізації та машинобудування для шкіряно-взуттєвого виробництва.

Підприємства шкіряно-взуттєвої промисловості виробляють жорсткі і м'які шкіряні товари, взуття з натуральної і штучної шкіри.

Шкіряна промисловість -- стара галузь виробництва в Україні. Шкіряні підприємства розміщені у Харкові, Києві, Львові, Василькові (Київська обл.), Бердичеві, Миколаєві. Штучну шкіру виготовляють у Києві, Тернополі, Запоріжжі, Луцьку, шкірзамінники -- в Одесі.

Сучасна взуттєва промисловість України перетворена на велику механізовану галузь. Старі взуттєві фабрики у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Миколаєві, Бахмуті, Херсоні реконструйовано;

у Луганську, Києві, Львові, Одесі, Василькові, Запоріжжі й Мука-чеві збудовано нові великі підприємства. Всього в країні діє 16 шкіряних і 33 взуттєвих виробничих об'єднання і підприємства. Найбільші шкіряні виробничі об'єднання -- у Бердичеві ("Світанок"), Івано-Франківську, Києві; взуттєві виробничі об'єднання -- у Луганську, Львові ("Прогрес"), Харкові, Кривому Розі, Хмельницьку.

Для шкіряно-взуттєвої промисловості важливо удосконалювати діючу і створювати нову, високоефективну технологію шкіряно-взуттєвого

І дубильно-екстрактного виробництва; освоювати матеріали з поліпшеними технологічними та експлуатаційними властивостями; механізувати та автоматизувати виробничі процеси.

В Україні нараховується 60 фабрик з чисельністю працівників більше 600 чоловік, близько 200 підприємств з чисельністю до 300 працівників, велика кількість дрібних фірм.

У 1990 році в Українї споживання взуття складало 3, 8 пари на людину в рік (200 млн. пар на країну). 186 млн. пар вироблялося вітчизняними фабриками, близько 10 млн. пар - підприємствами побутового обслуговування, все інше імпортувалося.

Зараз в Україні середнє річне споживання взуття на людину складає 1,25-1,45 пари. Аналогічні дані для США - 5,9 пари, Франції - 5,6 пари, Австрії - 4,4 пари, Італії - 3,3, Польщі - 3,2, Чехії та Іспанії - по 2,8 пари.

Гіперінфляція на початку 1990-х років залишила українські підприємства без оборотних коштів. Крім того, моделі, що пропонувалися на вітчизняних фабриках, значно відставали від вимог споживачів. Ось чому імпортна продукція швидко завоювала внутрішній ринок, причому взуття завозилося переважно неофіційно.

Для того, щоб вижити, деякі місцеві виробники взуття “пішли у підпілля”. Котрафактне взуття змогло конкурувати з контрабандним, за рахунок чого вітчизняні виробники все-таки змогли збільшити обсяги виробництва.

Якщо у 1993-1994 роках, за оцінками операторів, на контрафактну продукцію припадала незначна доля продажів, то протягом останніх 1-2 років нелегально виготовлене взуття відібрало половину ринку у нелегально ввезеного.

Іншим способом виживання для українських виробників стала робота із закордоном за давальницькими схемами. Так працювали переважено великі виробники з непоганим машинним парком і кваліфікованим персоналом. Завдяки такій схемі роботи фабрики отримали нові технології, навчилися шити взуття, що відповідає західним вимогам. Тепер в Україні лише декілька взуттєвих підприємств ризикнули легально виробляти товар лише для внутрішнього ринку (серед них і найбільший виробник ТзОВ “Мальви”, м. Львів).

За оцінкою спеціалістів в Україні реалізується не менше 60 млн. пар взуття на рік (враховуючи кліматичні умови), але і не більше 70 млн. пар (враховуючи рівень доходів жителів). У 1999 році в Україну офіційно було ввезено близько 3,4 млн. пар взуття з верхом зі шкіри, текстилю та штучної шкіри та 11,2 млн. пар взуття з резини та полімерних матеріалів на загальну суму $34,5 млн. Легально було виготовлено (за даними Госкомстату) 10,2 млн. пар, з них експортовано 7,5 млн. пар на суму $58,4 млн. (із врахуванням вивезених частин взуття).

Загалом на внутрішньому ринку було реалізовано 17,4 млн. пар офіційно ввезеної та виготовленої продукції, що складає лише 25-30% реального споживання. Це означає, що було реалізовано ще близько 43-53 млн. пар нелегально ввезеної або виготовленої продукції, що складає 70-75 % загального продажу.

У 2000 та 2001 роках доля легальної продукції дещо збільшилася. Дані, що показують динаміку виробництва взуття наведені у таблиці.

Динаміка виробництва взуття за 1996-2001 роки

	січ	лют	бер	квіт	трав	чер	лип	сер	вер	жов	лист	груд
1996	675	1027	1190	1228	1345	1315	972	863	1261	1018	847	699
1997	574	861	1022	1023	1017	868	709	627	741	724	665	754
1998	676	900	1030	1005	857	689	581	632	638	684	694	853
1999	878	865	1094	1153	989	837	954	733	754	904	1025	1105
2000	981	1115	1174	1085	1077	1001	856	884	863	971	1151	1173
2001	1268	1298	1496	1211	1260	1111	813	844

легка промисловість текстильна швейна



4.5 Виробництво галантерейних виробів

До складу легкої промисловості входить також галантерейне виробництво, яке в Україні добре розвинене. Підприємства ії входять як до текстильної, так і до шкіряно- взуттєвої галузі та розміщені як у великих містах так і у невеликих селищах.

Галантерейні фабрики розміщені у Києві, Харкові, Одесі, Запоріжжі, Вінниці, Сімферополі, Бориславі, Прилуках, Ірпіні, Коломиї, Чигирині. У Києві, Львові та інших містах працюють підприємства, що виробляють фурнітуру, яка використовується в окремих галузях легкої промисловості. Їх продукція дуже різноманітна -- господарські сумки, портфелі, валізи, косинки, стрічки, шарфи, краватки, металеві вироби, гаманці, зубні щітки, мильниці, гребінці, шпильки тощо. Останніми роками мережа малих підприємств, що виробляють галантерейні вироби, значно розширилась.

4.6 Легка промисловість Луганська і Луганської області

В Луганській області працюють 27 підприємств легкої промисловості.

У 2002 році ними вироблено продукції на 85,1 млн.грн., що складає 0,5% від загальнообласного обсягу виробництва.

На долю підприємств малого бізнесу приходиться 12,4% від обсягу продукції легкої промисловості, підприємств підсобної промисловості- 4,4%.

У структурі промислового виробництва легкої промисловості майже дві третини займає виробництво одягу з текстилю; 5-16%- виробництво виробів з текстилю, трикотажних та в'язаних тканин, взуття, до 2%- виробів з трикотажних та в'язаних тканин і зовсім незначну частину до 1%- ткацьке виробництво.

За 2002 рік порівняно з 2001 роком обсяги виробництва підприємств легкої промисловості скоротилися на 10%. Завершили 2002 рік з нарощенням обсягів виробництва підприємства, які займаються виробництвом інших видів одягу та аксесуарів(приріст склав 113,3%), панчішних виробів(48,1%), робочого одягу(28,9%), виробів з текстилю(28,5%), шовкових тканин (23,3%). Проте майже на чверть зменшились обсяги у виробництві трикотажних та в'язаних тканин, на 8,8-10%- одягу з текстилю і верхнього одягу, на 3,4%- спіднього одягу.

У натуральному виразі збільшився випуск шовкових тканин(майже на третину), трикотажних і панчішно-шкарпеткових виробів(відповідно, на 18,2% і 7,3%), взуття(на 2%). Скорочено випуск швейних виробів, за винятком пальт, півпальт та брюк.(Додаток №1).

Виробництво окремих видів продукції легкої промисловості по Луганській області Додаток№1

	2002 рік	9 місяців 2003р
	Вироблено	до 2001 р.	Вироблено	До9 місяців2002 р.
		%	“+” “-“		%	“+” “-“
Тканини шовкові тис.кв.м.	198,9	130,9	46,9	398,4	117,3	215,1
Трикотажні вироби тис.шт.	493,2	118,2	76,0	506,8	152,2	173,8
Панчішношкарпеткові вироби тис.пар.	618,3	107,3	42,2	556,1	124,5	109,6
Пальта тис.шт.	180,3	108,7	14,4	165,8	101,8	2,9
Костюми тис.шт.	5,1	49,0	-5,3	1,6	47,1	-1,8
Піджаки тис.шт.	523,6	98,4	-8,7	403,7	109,6	35,5
Сукні тис.шт.	108,9	85,0	-19,2	39,4	62,1	-24,0
Брюки тис.шт.	512,1	102,5	12,6	266,2	72,9	-98,9
Спідниці тис.шт.	256,1	85,2	-44,4	206,7	115,3	27,5
Блузки тис.шт.	330,0	61,8	-203,9	223,2	104,6	9,8
Куртки тис.шт.	244,9	61,1	-155,6	137	70,7	-57,1
Сорочки тис.шт.	241,9	73,0	-89,4	49,5	23,1	-165,0
Взуття тис.пар.	537,0	102,0	10,6	307,7	76,8	-93,1

Незначну частину продукції легкої промисловості виробляють підприємства підсобної промисловості - 0,2% трикотажних і 0,7% швейних виробів.

Крім цього на долю підприємств малого бізнесу приходиться майже дві третини виробництва робочих рукавиць, більш половини постільної білизни, понад 30% хутра і хутряних виробів, 12-15%- швейних і трикотажних виробів, 0,7%- взуття.

З товарів дитячого асортименту більше торішнього вироблено пальт, півпальт(у 2,5 раза), сорочок( на 96,8%), суконь(на 50,8%),трикотажних виробів(на 46,3%), брюк(на 17,7%). На рівні 2001 року залишився випуск курток. В той же час скоротився випуск панчішно- шкарпеткових виробів, блузок, спідниць, костюмів, пальт зі штучного хутра (Додаток №2)

Виробництво окремих видів продукції дитячого асортименту

Додаток №2

	2002рік	9 місяців 2003р
	Вироблено	до2001 р	Вироблено	До 9 місяців2002 р
		%	“+” “-“		%	“+” “-“
Трикотажні вироби тис.шт.	33,9	143,6	10,3	8,7	51,5	-8,2
Панчишно-шкарпеткові вироби тис.пар	138	91,2	-13,3	130,1	146,2	41,1
У тому числі	117	81,8	-26,1	66,4	89,7	-7,6
Взуття тис.пар	10,5	98,1	-0,2	5,8	71,6	-2,3
Сукні тис.шт.	82,8	150,8	27,9	37,5	78,5	-10,3
Брюки тис.шт.	151,7	117,7	22,8	41,3	45,5	-49,5
Куртки тис.шт.	33,7	100,3	0,1	25,7	131,8	6,2
Пальта зі штучного хутра тис.шт.	2,1	17	-10	5,5		3,4
Сорочки	60,8	196,8	29,9	46,2	137,5	12,6
Блузки дитячі тис. шт.	17,6	66,9	8,7	5,7	158,3	2,1
Спідниці тис.шт.	6,4	56,1	-5	5,5	134,1	1,4
Костюми тис.шт.	0,1	4,5	-2,1	0,1		0,1
Пальта півпальто тис.шт.	1	62,5	0,6	2,1	4,2	1,6



У 2003 році продовжувалася негативна тенденція скорочення виробництва на підприємствах легкої промисловості і за 9 місяців випуск продукції знижено на 8,7%. Питома вага легкої промисловості у загальному обсязі продукції майже не змінилася(0,4%).

У вересні 2003 року 25,9% підприємств галузі підвищили обсяги промислового виробництва проти попереднього місяця, 70,4%- зменшили і 3,7%- зовсім не працювали.

Продовжує знижатися випуск більшості основних видів швейної промисловості і взуття. Водночас проти відповідного періоду минулого року збільшено випуск шовкових тканин(в 2,2раза), трикотажних виробів (наполовину), панчішно-шкарпеткових виробів( на чверть).

З товарів дитячого асортименту значно збільшено випуск пальт, півпальт(у 4,2 раза), пальт зі штучного хутра(у 2,7 раза), блузок і панчішно-шкарпеткових виробів(наполовину), курток, сорочок, спідниць(на третину).

Протягом останніх років підприємства галузі використовували практику виробництва продукції з давальницької сировини, якої за 9 місяців п.р. було перероблено на 151,8 млн.грн.(10,4% від загальнообласного показника). Причому з вартості давальницької сировини, використаної на вироблену продукцію, 65,1% складає вартість іноземних замовників.

У натуральному виразі з сировини замовника у січні-вересні 2003 року вироблено майже весь обсяг тканин шовкових, пальт, півпальт, курток; 81-98%- костюмів, трикотажних виробів, взуття, сорочок верхніх, суконь, брюк.

Для підприємств легкої промисловості, як і для більшості підприємств області, залишається невирішеною проблема збуту готової продукції.

Станом на 1 жовтня 2003 р. на складах піприємств-виробників залишились незапитаними від 0,9% до 10,2% піджаків, брюк, взуття, пальт, півпальт, курток, білизняного і верхнього трикотажу, 19,6% сорочок.

Залишок суконь(включаючи халати і сарафани) перевищив їх випуск у січні-вересні поточного року на 18%.

За січень-вересень 2003 року підприємствами легкої промисловості відвантажено продукції (надано послуг) на 48,1 млн.грн., з неї на 0,3 млн.грн.(0,6%)- на бартерних умовах, 47,0 млн.грн.(97,7%) склали грошові надходження. Порівняно з 2002 роком питома вага бартеру зменшилась на 2,9%, а частка грошових надходжень за відвантажену продукцію збільшилась на 4,3%. Таким чином, підсумки роботи легкої промисловості залежать від підприємств, які займають у структурі виробництва найбільшу питому вагу.

Але підприємства, які займаються виробництвом одягу з текстилю та взуття як і у попередньому році не змогли наростити обсяги виробництва.

Підприємства легкої промисловості працюють за контрактами з іноземними фірмами на давальницьких засадах і їх робота залежить від поставок сировини іноземними замовниками.

Підйом в роботі підприємств легкої промисловості, збільшення виробництва недорогих та якісних товарів потребує активізації інвестиційної діяльності, впровадження науково-технічних заходів, розширення асортимента конкурентоспроможної продукції. Не меншої уваги потребує кадровий потенціал - галузь за останні роки втратила немало кваліфікованих кадрів.

5. Територіальна організація виробництва

Значна кількість підприємств легкої промисловості засереджено у великих містах, обласних центрах, що сприяє удосконаленню структури, комплексному розвитку господарства цих міст, промислових вузлів і районів. Досить рівномірно розміщені в межах України швейні, трикотажні та взуттєві фабрики. Вони діють у кожній області та Автономній Республіці Крим. У місті Києві, в Чернігівській, Львівській, Чернівецькій і Київській областях легка промисловість є галуззю спеціалізації.

Територіальна організація легкої промисловості зумовлена перш за все впливом споживчого та сировинних факторів. Кожен із цих факторів діє по-різному - залежно від стадії виробництва та техніко-економічних особливостей тієї або іншої галузі. Окрім галузевого та споживчих факторів, велике значення має забезпеченість тієї або їншої терирорії робочою силою.

Підприємства первинної переробки сировини мають велику кількість відходів (30-40% ваги вихідної сировини) і тому тяжіють до сировинних баз. Волокнисті культури обробляють у місцях їхнього виробництва, а тваринницька сировина піддається первинній переробці далеко від сировинних баз. Так, миття вовни можна здійснювати на шляху транспортування сировини за наявності водо- та паливопостачання. Розміщення виробництва шкіри може бути сполучене як з тваринницькою базою, так і з центром споживання м'яса.

Промисловість органічного синтезу як сировинна база для легкої промисловості різко змінила умови розміщення ії підприємств у окремих районах.

На відміну від первинної обробки сировини, виробництва готової продукції характеризується більш складним розміщенням. При виборі варіанту розміщення враховують сировинний, споживчий та трудові фактори. Головним виступає фактор трудових ресурсів, бо легка промисловість - найбільш працемістка галузь і разом з тим населення є споживачем готової продукції. Таким чином, райони, забезпечені трудовими ресурсами, масово споживають продукцію легкої промисловості та тим самим створюють сприятливі умови для розміщення ії підприємств.

Вінницька область

Назва підприємства: ВАТ Хмельницька бавовняна прядильно-ткацька фабрика.Асортимент продукції підприємства: ковдри бавовняні. Назва підприємства: КП Могилів-Подільська фабрика нетканих матеріалів

Асортимент продукції підприємства: неткані матеріали. Ватин.

Волинська область

Назва підприємства: ВАТ Нововолинська бавовно-прядильна фабрика "Нотекс"

Асортимент продукції підприємства: пряжа бавовняна.

Дніпропетровська область

Назва підприємства: ОП” Нікопольський прядильно-нитковий комбінат"

Асортимент продукції підприємства: пряжа, нитки швейні. Назва підприємства: ЗАТ "Криворізька вовнопрядильна фабрика"

Асортимент продукції підприємства:пряжа вовняна камвольна.

Донецька область

Назва підприємства: ОП Макіївська бавовно-прядильна фабрика "Мактекс"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна. Назва підприємства: ОП "Донецька фабрика нетканих матеріалів"

Асортимент продукції підприємства: Неткані матеріали типу тканин вовняні., Ватин. Назва підприємства: АТЗТ Донецьке камвольно-прядильне підприємство "Золоте руно”

Житомирська область

Назва підприємства: АТ "Льонок" м.Коростень

Асортимент продукції підприємства: кручені вироби (шпагати, вірьовки) Назва підприємства: КП Коростенська фірма "Вікторія"

Асортимент продукції підприємства: пряжа бавовняна. Назва підприємства: ЗАТ "Житомирська фабрика нетканих матеріалів "Тетерів”

Закарпатська область

Назва підприємства: Іршавська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: тканини бавовняні тік матрацний.

Запорізька область

Назва підприємства: ВАТ "Шовкова нитка" м.Запоріжжя

Асортимент продукції підприємства: нитки шовку-сирцю

Назва підприємства: ВАТ Коломийська ткацька фабрика "Колотекс"

Асортимент продукції підприємства:тканини бавовняні. Назва підприємства: ВАТ Долинська бавовняно-прядильна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Київська область

Назва підприємства: Київське колективне підприємство "Троянда"

Асортимент продукції підприємства: тканини камвольні хусткові. Назва підприємства: ОП "Бавовнянка" м.Київ

Асортимент продукції підприємства: пряжа бавовняна. Назва підприємства: ЗАТ "Київський шовковий комбінат"

Асортимент продукції підприємства: тканини шовкові платтяно-костюмні. Назва підприємства: АТЗТ "Київтехнофільтр"

Асортимент продукції підприємства: технічні тканини Назва підприємства: ЗАТ "Дарна" м.Київ

Асортимент продукції підприємства: тканини шовкові, платтяно-костюмні, підкладкові, меблево-ворсові, плащові, спец. призначення., Назва підприємства: КП Клавдіївське виробниче бавовняне об"єднання .

Асортимент продукції підприємства: тканини бавовняні. Назва підприємства: КП "Березанська сукронна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: пряжа вовняна,тканини ковдряні, взуттєві. Пледи. Назва підприємства: ВАТ "Богуславська суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: пряжа вовняна, тканини ковдряні, хусткові, взуттєві, пледи.

Кіровоградська область

Назва підприємства: Кіровоградська фабрика кручених виробів

Асортимент продукції підприємства: кручені вироби (шпагати, вірьовки) Назва підприємства: ЗАТ "Лутекс" м..Луганськ

Асортимент продукції підприємства: пряжа вовняна, тканини тонкосуконні пальтові., драпи, костюмні. Назва підприємства: АТЗТ Фірма "Текстильеластотехніка" м.Лисичанськ

Асортимент продукції підприємства: технічні тканини

Луцька область

Назва підприємства: ВАТ "Луцький шовковий комбінат "Волтекс"

Асортимент продукції підприємства: тканини шовкові: платтяно-костюмні, декоративні, технічні.

Львівська область

Назва підприємства: АТЗТ "Левтекс" м.Львів

Асортимент продукції підприємства: Тканини меблево-декоративні. Назва підприємства: ОП Львівська бавовняно-прядильна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна. Назва підприємства: Виробничо-комерційне товариство"Довіра" з обмеженою відповідальністю м.Хирів

Асортимент продукції підприємства: Взуття валяне

Назва підприємства: Золочівське виробничо-торгівельне акціонерне підприємство

Асортимент продукції підприємства: Взуття валяне. Назва підприємства: ВАТ "Стрийська суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини ковдряні та взуттєві. Назва підприємства: ВАТ Бориславська фабрика нетканих матеріалів

Асортимент продукції підприємства: Неткані матеріали.

Одеська область

Назва підприємства: ВАТ "Тексод" м.Одеса

Асортимент продукції підприємства: Тканини меблево-декоративні. Назва підприємства: ЗАТ "Одеське виробничо-торговельне об"єднання "Блакить"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканини тонкосуконні пальтові, драпи, сукна костюмні.,

Назва підприємства: АТЗТ Одеська фабрика технічних тканин

Асортимент продукції підприємства: Пряжа конопледжутова. Назва підприємства: АТВТ "Татарбунарська суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини взуттєві.

Полтавська область

Назва підприємства: АТЗТ "Демітекс" м.Полтава.

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна. Назва підприємства: Лубенська колективна фірма "Валтекс"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканини ковдряні. Взуття валяне. Повсть технічна і будівельна.,

Республіка Крим

Назва підприємства: Сімферопольська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Рушники махрові. Назва підприємства: Бахчисарайська вовнопрядильна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна апаратна Назва підприємства: Керченська бавовнопрядильна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Рівненська область

Назва підприємства: ВАТ Дубровицька бавовно-прядильна фабрика "Дубротекс"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна. Назва підприємства: ВАТ "Рівенльон" м.Рівне

Асортимент продукції підприємства: Тканини лляні ( побутові, технічні, тарні). Назва підприємства: ВАТ Рівненська фабрика нетканих матеріалів

Асортимент продукції підприємства: неткані матеріали типу тканин.

Сумська область

Назва підприємства: КП "Сумська камвольно-прядильна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: пряжа вовняна камвольна. Назва підприємства: Сумське орендне виробничо-торговельне вовняне підприємство

Асортимент продукції підприємства: пряжа вовняна., тканини тонкосуконні,драпи. Назва підприємства: КП Марчихіно-Будська фабрика по переробці сільськогосподарської сировини

Асортимент продукції підприємства: кручені вироби (шпагат). Назва підприємства: ОП "Глухівська суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: тканини взуттєві .

Тернопільська область

Назва підприємства: ОП Тернопільське бавовняне об"єднання "Текстерно"

Асортимент продукції підприємства: тканини бавовняні. Назва підприємства: ВАТ Кременецька фабрика "Ватин"

Асортимент продукції підприємства: ватин,вата Килимовий конбінат "ЕПОС" м.Харків

Асортимент продукції підприємства: килими і килимові вироби Назва підприємства: Дочірне підприємство концерну "ЕПОС" - фірма "Отекс"м.Харків:тканини вовняні, пледи. Назва підприємства: Дочірне підприємство концерну "ЕПОС" - фірма "Червона нитка" м.Харків

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканинитонкосуконні пальтові, драпи. Сукна костюмні, меблеві, ковдряні, пледи., Назва підприємства: АТ Харківський канатний завод

Асортимент продукції підприємства: Кручені вироби (канати, шпагати, вірьовки). Назва підприємства: КП "Текстиль" м.Харків

Асортимент продукції підприємства: Тканини меблево-декоративні. Назва підприємства: АТ Люботинська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Тканини меблево-декоративні. Простирадла. Назва підприємства: АТ "Мокош" м.Вовчанськ

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні. Тік матрацний. Назва підприємства: КП Красноградська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні., Доріжка синтетична.

Херсонська область

Назва підприємства: Херсонський бавовняний конбінат

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні. Назва підприємства: Генічеська бавовняно-прядильна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Ковдри бавовняні.

Хмельницька область

Назва підприємства: АЗТЗ "Славутська суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини ковдряні. Назва підприємства: ВАТ "Дунаєвецька суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини ковдряні, взуттєві, пальтові, костюмні. Пледи.,

Назва підприємства: КП Кам"янець-Подільська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні.

Черкаська область

Назва підприємства: ЗАТ "Черкаський шовковий комбінат"

Асортимент продукції підприємства: Тканини шовкові: платтяно-костюмні, плащові, підкладкові, декоративні, галантерейні, технічні., Назва підприємства: АТ "Черкаська гігровата"

Асортимент продукції підприємства: Вата медицинська. Назва підприємства: ВАТ Стеблівська бавовняно-прядильна ткацька фабрика.

Асортимент продукції підприємства: Ковдри бавовняні. Назва підприємства: Черкаська державна валяльно-повстяна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Взуття валяне. , Повсть будівельна.

Чернівецька область

Назва підприємства: АТЗТ "Восход" м.Чернівці

Асортимент продукції підприємства: Ковдри і ковдрові вироби. Тканини бавовняні. Простирадла.

Підприємства текстильної промисловості розташовані в Києві, Полтаві, Одесі, Житомирі.

Основні бавовняні підприємства розміщені у Херсоні і Тернополі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовнянопрядильний комбінат), в Києві (ватноткацька), Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві та Радомишлі (ткацькі фабрики), Нікополі (ниткова фабрика).

Сучасні фабрики вовняної промисловості діють у Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах; у Луганську - тонкосуконна фабрика, Чернігові - камвольно-суконний комбінат і Кривому Розі - вовнопрядильна фабрика.

Шовкова промисловість зосереджена у Києві, де виробляють крепдешин і крепжоржет з натурального шовку; у Києві і Черкасах випускають тканини із штучного і синтетичного волокон, у Луганську - меланжеві шовкові тканини.

Льняна промисловість розташована на Рівненському і Житомирському льонокомбінатах, Коростенській і Марчихіно-Будській (Житомирська обл.) фабриках.

Найбільші трикотажні підприємства розташовані у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Житомирі, Миколаєві, Сімферополі, Чернівцях, Донецьку, Івано-Франківську, Дніпропетровську, Луганську, Хмельницьку, Прилуках (Чернігівська обл.).

Шкіряні підприємства розміщені у Харкові, Києві, Львові, Василькові (Київська обл.), Бердичеві, Миколаєві.

Старі взуттєві фабрики у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Миколаєві,Бахмуті, Херсоні реконструйовано; у Луганську, Києві, Львові, Одесі, Василькові, Запоріжжі й Мукачеві збодовано нові великі підприємства.

В Україні збудовані і працюють хутрові підприємства у Харкові, Балті (Одеська обл.), Краснограді (Харківська обл.), Тисмениці (Івано-Франківська обл.), Львові, Одесі, Жмеринці.

Виробництво галантерейних виробів зосереджено у Києві, Харкові, Львові, майже в усіх обласних центрах та інших містах України.

6. Проблеми легкої промисловості

Багато проблем, з якими зараз стикається українська легка промисловість породжені структурами, які Україна отримала в спадок від СРСР, серед них:

Неможливість здійснення міжгалузевого обміну

Підприємства текстильної промисловості спеціалізувалися на виконанні обмеженої кількості технологічних та виробничих операцій і залежали від великої кількості суміжних виробництв-постачальників необхідних комплектуючих. Так, рівень міжгалузевого обміну дорівнював 70-80% продукту який було вироблено.

Після 1991 року більшість підприємств були відірвані від їх звичних торгівельних партнерів. (До цього часу Росія та Білорусь постачали на українські підприємства сировину: тканини, шерстяні тканини, в'язані та нев”язані тканини).

Сировинна проблема тісно пов'язана з втрачанням взаємозв'язків між галузями та країнами:

Хоча Південна Україна і була головним виробником котону для всього СРСР, але після 1956 року, коли поля котону були “перепрофільовані” в кукурудзяні - місцеве виробництво котону було знищено. А це означає, що зараз Україна не може похвалитися розвиненою субіндустрією, яка б постачала сировину для українських виробників одягу.

Головним постачальником бавовни для України був Узбекистан, з якого Україна імпортувала приблизно 180,0 тон на рік. Бавовна ж, як і хімічні нитки - сировинні компоненти необхідні для виробництва одягу - майже не виробляється Україною. Тому зараз текстильні підприємства зіткнулися з проблемою відносно великих виробничих витрат.

Проблема виробництва продукції з використанням давальницької сировини.

Більш як 90% текстильної продукції України виробляється з давальницької сировини. На українських фабриках, відсутні оборотні засоби, щоб почати виробництво конкурентної продукції, погано налагоджена система збуту. Компанія “давалець” завантажує виробничі потужності фабрик, які в своїй більшості - стоять на місці, а платить вона українському виробнику - частиною продукції, яку було вироблено, таким чином українське підприємство має кошти, для того, щоб платити заробітну платню своїм працівникам, а іноземна компанія отримує прибутки, реалізовуючи цю продукцію на ринках Західної Європи.

(В 2000 році з давальницької сировини було виготовлено більш як 90% швейних та 70% трикотажних виробів). Так, більшість фірм - такі фірми як “Дана”, “Желань” ( власник єдиної на Україні розгалуженої сітки дистриб”юторних магазинів “Михаил Воронін”) - починали працювати з давальницькою сировиною в 1991 році (тоді її частка складала 90-95% об'єму випуску продукції.) Тепер - планується зменшити цю цифру до 40%.

В 2000 р., більш як 90% верхнього одягу було вироблено з давальницької сировини.

Проблема дистриб'юції товару

Централізовану систему оптової та роздрібної дистриб'юції товарів було зруйновано. Фабрики були змушені винаходити власні методи для продажу своєї продукції.

Як результат розпаду старої системи дистриб'юції товарів за останні 5 років кількість магазинів, які займалися продажем одягу скоротилася на 23%. Натомість з'явилася безліч базарів.

Біля 80% від загальнонаціонального продажу одягу здійснюється на базарах, а також через власні магазини підприємств-виробників.

Проблема захисту українського виробника

В Україну продовжує надходити контрабандою текстильна продукція - за оцінками операторів, на українських базарах продається не менш як 70% одягу без відома фіскальних органів. Так, роздрібний продаж офіційно імпортованого товару приносить не більш як 10 млн. грн., за даними ж Держкомстату - імпорт зимового одягу складає 41 млн. грн. ( за 2000 рік).

...