Економіко-географічна характеристика Подільського економічного району

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Економіко-географічна характеристика Подільського економічного району

Вступ

Подільський економічний район розташований в західно-центральній частині України та охоплює Тернопільську, Хмельницьку та Вінницьку області.

Подільський економічний район має зручне економіко-географічне положення, вигідне транспортно-географічне розташування. За розмірами території район посідає 4 місце серед економічних районів України, що впливає на можливості його комплексного економічного і соціального розвитку. Протяжність території з півночі на південь - 240 км, із заходу на схід - 370 км. На території району мешкає 4560,2 млн. осіб. Район має один з найнижчих в Україні показників урбанізованості - 46%. В середньому рівень зайнятості перевищує 70%. Українці складають понад 92% населення. Економічний район розташований у центральній частині Правобережної України, на Подільській і Придніпровській височинах й зоні з родючими грунтами і достатнім зволоженням, що сприяє розвитку агропромислових комплексів. Транспортна система має добрі можливості для економічних і культурних зв'язків з Карпатським, Волинським, Столичним, Причорноморським економічними районами. Близькість району до державного кордону України з Білоруссю, Молдовою, Румунією, Польщею, Угорщиною дає змогу розвивати на його території галузі з виробництва, продукція яких може транспортуватися у ці країни.

Район поділений на 64 адміністративно-територіальні райони, які мають свої особливості для комплексного економічного і соціального розвитку. Тут є 46 міст, 73 селища міського типу та 1709 сільських Рад.

Одним із головних завдань ринкової трансформації економіки України є ефективне використання природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу регіонів. Зважаючи на це, аналіз та оцінка господарства Подільського регіону надзвичайно важлива. Дана тема складається з вивчення багатьох питань: природні ресурси та їх раціональне використання, населення, його розселення та вплив на формування територіальних систем, формування та розвиток економічного району в цілому в умовах ринкових відносин. Основна мета цієї роботи - вивчення цих проблем, а також оволодіння досягненнями географії Подільського економічного району України.

Об'єкт дослідження - природно-ресурсний потенціал, як невід'ємна складова продуктивних сил.

Предмет дослідження - територіальна організація продуктивних сил природно-ресурсного комплексу Подільського регіону.

1. Роль району в територіальному поділі праці

Всі країни світу характеризуються суттєвими територіальними відмінностями, зокрема, великою своєрідністю спеціалізації та структури виробництва, які обумовлені природними, економічними, соціальними, історичними умовами. На цій об'єктивній основі розвивається внутрішньо державний територіальний поділ праці та формуються своєрідні природно-господарські утворення, які характеризуються певною спеціалізацією - так звані економічні райони. Їх виділення, вивчення, прогнозування розвитку і лежить в основі економічного районування країни.

До основних необхідно віднести: характер виробничих відносин, способів виробництва;

- Геополітичне положення;

- Територіальний поділ праці і спеціалізацію господарської діяльності;

- Природні умови і ресурси;

- Населення з його трудовими навичками, комунікаційними, етнічними, національними особливостями, відмінностями у способі життя;

- Характер виробничо-технологічної взаємопов'язаності, інтегрованості виробництва;

- Систему розселення і територіальної організації виробничої і соціальної інфраструктури та ін.

Територіальний поділ праці проявляється у господарській спеціалізації окремих частин території країни на різних видах виробничої діяльності відповідно до їх природних умов і наявних трудових та інших ресурсів. Його розвиток відкриває шлях до максимального, найбільш ефективного використання сприятливих для виробництва умов кожної території, вигідного географічного положення, значних запасів мінеральних ресурсів, комбінування виробництв, що їх використовують, а також використання навичок та виробничого досвіду населення, які здобуті ним протягом певного історичного періоду.

Місце Подільського економічного району в економіці України визначається насамперед виробництвом товарів народного споживання, продукції сільського господарства (13,1%), харчової (12,1%), будівельних матеріалів (8,0%), легкої (8,0%), деревообробної, целюлозно-паперової (5,6%) та деяких інших галузей промисловості

2. Економічні та природні передумови розвитку району

В економіко-географічному положенні району традиційно виділяються як позитивні, так і негативні риси. Серед позитивних моментів в першу чергу слід виділити галузеве транспортно-географічне положення. Район лежить на перехресті міжнародних залізничних, автомобільних, трубопровідних і електричних артерій. Важливе значення для міжнародних і міжрайонних зв'язків має Дністер. Розташування в сприятливих ґрунтово-кліматичних умовах дозволяє розвивати потужне сільське господарство з спеціалізацією рослинництво і м'ясо-молочне скотарство.

Серед негативних сторін економіко-географічного положення виділяється далеке розташування від важливих сировинних районів і розвинутих індустріальних районів країни. Також район не має прямого виходу до моря. В незначній мірі використовується прикордонне положення з Молдовою.

Природні сільськогосподарські ресурси є основою формування продуктивних комплексів, їх структури, типу розселення і рівня

освоєння території.

Район має винятково сприятливі природні умови і ресурси для розвитку багатогалузевого сільського господарства. Значна кількість опадів, особливо впродовж вегетації, наявність родючих ґрунтів, переважно опідзолених і потужних чорноземів, створюють сприятливі умови для інтенсивного розвитку сільського господарства, перетворення його на високопродуктивну галузь господарської спеціалізації.

2.1 Економіко-географічна оцінка природних умов та природних ресурсів району

Економічний район знаходиться на північному заході Східноєвропейської рівнини і в зонах лісостепу та частково мішаних лісів Полісся. Частина території економічного району розташована у межах Українського кристалічного щита, на його південно-західній окраїні, а в західній частині - у межах Волино-Подільської плити.

На Поділлі густа річкова сітка. Тут близько 400 річок довжиною більше 10 км, багато озер та невеликих водосховищ. Основні ріки належать до басейнів Дніпра, Дністра, Прип'яті та Південного Бугу. Це один із небагатьох районів України з таким розмаїттям басейнової орієнтації річок. Така своєрідна гідрографія визначається тим, що Поділля розташоване на одному з основних водороздільних плато Правобережної України.

Територія Подільського економічного району характеризується помірно-континентальним кліматом з великим впливом циклонів в усі пори року і з найбільшою кількістю опадів у травні - липні. Середньорічні температури коливаються в межах 7,0 - 8,9°С у північній і південно-східній частинах.

Район відноситься до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони.

Взагалі клімат Подільського економічного району сприятливий для сільськогосподарського виробництва. Тривале, тепле, достатньо вологе літо, рання весна, суха осінь, зима з помірними морозами й сніговим покривом позитивно впливають на ріст зернових, технічних і овочевих культур, винограду. Особливо сприятливими є кліматичні умови для вирощування цукрових буряків.

Запаси лісових ресурсів тут невеликі і мають переважно природоохоронне та рекреаційне значення. Під лісом зайнято приблизно 8% площі району. Основні породи - граб, дуб, ясен, липа та ін.

Подільський економічний район багатий на різноманітні нерудні другорядні корисні копалини, залежно від геологічної будови її території. Нещодавно у північній частині Хмельницької області відкрито значні родовища мідних, а в південній частині Вінниччини - залізних руд (800 млн т), проте найбільшою є група нерудних корисних копалин (розвідано та обстежено понад 1400 родовищ). Серед них найширше представлені кристалічні породи гранітогнейсової групи.

Природні умови подільських областей - один з основних факторів розвитку та спеціалізації господарства, формування їх транспортно-економічних зв'язків. Тому раціональне використання природних ресурсів Подільсько-економічного району, всебічне ресурсозбереження є важливим чинником розвитку та розміщення його продуктивних сил.

2.2 Населення та трудові ресурси

географічний ресурс господарський район

Заселення краю, формування його демографічного потенціалу проходило під великим впливом не лише природних умов, але й історичних особливостей розвитку.

Середня густота населення 74,9 чол./ км². Найгустіше заселене Придністров'я (117 чол./ км²), рідше - північна частина. Подільський район є одним з найменш населених районів України.

Сучасна чисельність населення досі нижча від довоєнного рівня, що є наслідком значних втрат у роки Другої світової війни, а також після воєнних міграційних процесів. За останні десять років вона зменшилась на 13%, що визначається демографічними процесами, які характеризуються поступовим зниження темпів природного приросту населення. Тепер Поділля належить до районів з від'ємними показниками природного приросту населення. Причини цього: висока зайнятість жінок у суспільному виробництві, зростання кількості розлучень, невисокі доходи. Трудові ресурси економічного району становлять половину загальної чисельності населення, але ця частка знижується. Рівень зайнятості трудових ресурсів становить 87%.

Кількість працівників народного господарства району з 1985 року зменшилася на 383,4 тис. чол., що є наслідками кризових явищ в економіці району і країни. Найбільше зайнятих працює у промисловості й державних установах та організаціях. Понад 10% працездатного населення працює в сільському господарстві, і майже 1/3 трудових ресурсів Поділля - в невиробничій сфері. Аналіз зайнятості трудових ресурсів свідчить про те, що в економічному районі, насамперед у містах, є певні надлишки працездатного населення, що приводить до безробіття. Основна частина населення (53,3%) проживає в сільській місцевості. Разом з тим, Поділля є одним з найменш урбанізованих районів країни. Міські поселення економічного району залежно від чисельності населення та географічного положення виконують різні функції: промислові, транспортні, соціальні, будівельні, але найважливішими з них є промислові, де зайнято 25 - 46% трудових ресурсів.

Така структура зайнятості зумовлює і деякі особливості інтегрального потенціалу району. Крім значної природно-ресурсної складової, у ній важливе місце займає виробничий, перш за все сільськогосподарський потенціал. Відносно невелика кількість наукових, навчальних та культурних центрів республіканського значення відобразилась на недостатньому розвитку його науково-технічного та інтелектуального потенціалу.

3. Історія розвитку господарського комплексу району

Територія і населення подільського соціально-економічного району має складну історію, що в цілому привело до її об'єднання в єдине територіально-господарське утворення.

В давнину ця територія відносилась до східнослов'янських. В IX-XI ст. територія входила до складу Київської Русі, а до 1349 р. - Галицько-Волинського князівства.

Після татарсько-монгольської навали і відсутності прямих нащадків в княжому роді Романовичів, територія опиняється в складі Великого князівства Литовського, а після 1596 р. - в складі Королівства Польського (Речі Посполитої).

Негативно відбились на розвитку території району поділи Польщі (1772, 1793, 1795 рр.), коли більша частина Тернопільської області відійшла до складу Австро-Угорщини, а територія сучасної Хмельницької, Вінницької та північ Тернопільської області - до Росії. Значним поштовхом в розвитку економіки краю було будівництво залізниць Львів - Тернопіль - Чернівці (1866), Львів - Тернопіль - Підволочиськ (1872).

У 1918-1919 рр. Поділля входило до складу Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), а Тернопіль навіть недовгий період був столицею. Вінниччина і Хмельниччина з березня 1917 р. входила до складу Української Народної Республіки (УНР). 22 січня 1919 р. відбулось об'єднання двох українських держав в єдину, але таке об'єднання було зупинене об'єднаними силами імперіалістичних загарбників.

У 1939 р. було приєднано територію Західної України до УРСР, що безпосередньо зачепило і територію району. Загалом за роки більшовицького правління відбулись суттєві соціально-економічні зміни. Позитивним тут було те, що територія району почала функціонувати в межах одного державного утворення, але було проведено однобічну індустріалізацію, колективізацію в сільському господарстві.

Перше десятиліття економічних перетворень у нашій країні виявилося досить складним. Незважаючи на великий природно-ресурсний потенціал, наявність значних виробничих потужностей, висококваліфікованих кадрів у всіх галузях народного господарства, Україна істотно відстає за найважливішим економічним показникам від багатьох розвинених країн. Причини такого стану мають соціально-економічний характер

На території району сформувався односторонньо орієнтований на метрополію аграрно-сировинний територіально-виробничий комплекс. Сільське господарство і похідні від нього галузі харчової та легкої промисловості стали профілюючими для району.

Основною галуззю виробництва краю було і залишається сільське господарство. Надзвичайно сприятливі природні умови, багатовікові навички населення визначили активний розвиток цієї галузі на межі XXI століття. Частка сільськогосподарської продукції району в країні більше, ніж у 1,3 рази перевищує його частку в земельних угіддях України. Середньодушове виробництво цієї продукції також у півтора рази вище, ніж у середньому по країні. У складі сільського господарства практично рівнозначно розвиваються рослинництво і тваринництво. Основне місце у структурі сільськогосподарських культур району займають: зернові (озима пшениця, ячмінь, кукурудза), цукровий буряк, соняшник, овочеві, фрукти, виноград, тютюн. У тваринництві провідну роль відіграють м'ясо-молочне скотарство, вівчарство, свинарство. Розвинуті птахівництво, кролівництво, бджільництво і рибальство.

4. Сучасний рівень розвитку та структури господарського району

Подільський економічний район належить до економічних районів України з найвищим рівнем розораності території. Нерівність території і висока частка просапних культур у посівних площах зумовлюють активні процеси деградації ґрунтів і розвиток ерозійних процесів. До того ж майже половина всіх сільськогосподарських угідь району мають підвищену кислотність.

Поділля - єдиний район у країні з аграрно-індустріальною спрямованістю господарства. Район характеризується нижчими за середньо регіональними показниками економічного розвитку та інтенсивності реформаційних процесів. Так, частка ВВП тут становить лише 7,6%, експортної складової, це є лише 5% загальноукраїнського показника. Уповільнено тут проходять процеси приватизації (8% від загальноукраїнської кількості приватизованих об'єктів), дуже незначні обсяги інвестування, необхідного для вирішення досить складних соціально-економічних проблем (2,5% усіх надходжень в Україну). Співвідношення продукції промисловості та сільського господарства становить майже 1:1.

5. Географія промисловості району

Соціально-економічний комплекс Подільсько-економічного району формувався під впливом різноманітних факторів, серед яких основним є природно-ресурсне середовище, розселення населення, виробництво й невиробнича сфера. Провідну роль у виробничій сфері займає промисловість. У сукупній вартості товарної продукції промисловості і сільського господарства на цю галузь припадає майже 52%.

5.1 Машинобудування

Машинобудування в основному створено в післявоєнні роки і має ряд підприємств, які обслуговують здебільшого потреби сільського господарства і харчової промисловості, є також підприємства приладо- і верстатобудування. Це підприємства для виробництва електротехнічної, інструментальної продукції. Вінницький завод тракторних агрегатів виробляє вузли та запасні частини до тракторів та комбайнів, Калинівський - устаткування для цукрових заводів, Тернопільський - бурякоцукрові комбайни. Трансформаторні підстанції, тракторні деталі, ковальсько-пресове устаткування - у Хмельницькому, сільськогосподарські машини, деревообробний інструмент - в Кам'янці - Подільському, електроапаратуру - у Тернополі, тракторні деталі - у Шепетівці.

5.2 Хімічна

Хімічна промисловість є однією з важливих складових частин промислового комплексу і представлена великою кількістю невеликих підприємств. Найбільшими є Вінницький хімічний комбінат, що випускає гранульований і марганізований суперфосфат, мийні речовини, пестициди.

5.3 Електроенергетика

Паливно-енергетичний комплекс. Район практично позбавлений власних паливних ресурсів, а енергетична база розвивається в основному за рахунок Ладижинської ТЕС та Хмельницької АЕС. У складі Хмельницької АЕС працює два енергоблоки номінальною потужністю 1000 МВт кожен. На станції Ладимжинська ТЕС встановлено 6 енергоблоків потужністю 300 МВт кожен, які працюють на енергетичному вугіллі, природному газі і мазуті.

5.4 Інші галузі господарства району

Провідною галуззю промисловості виступає харчова промисловість, що базується на переробці власної сировини. У структурі галузевої структури промисловості району на неї припадає 54% (в Тернопільській області - 63,2%). Розвинені цукрова, молокопереробна, м'ясна, консервна, кондитерська, спирто-горілчана та ін. галузі.

Цукрова промисловість району виробляє 26% цукру в Україні. Тут діє понад 60 цукрових заводів, 38 з яких розташовуються в Вінницькій області. Найбільші центри з виробництва цукру - Тернопіль, Хоростків, Чортків, Бучач, Збараж, Козова, Кременець, Ланівці, Красилів, Городок. Вінниця, Шепетівка, Деражня, Городок, Славута, Теофіполь.

Борошномельна та хлібопекарська промисловість є практично у всіх міських поселеннях району. Великі підприємства діють в Вінниці, Вапнярці, Гайсині, Волочиську, Кам'янці-Подільському, Хмельницькому, Тернополі, Чорткові.

Регіон є важливим виробником м'яса та ковбас. Хоча й спостерігається загальне зменшення виробництва м'ясопродуктів, у зв'язку з обмеженням сировинної бази та зменшенням купівельної спроможності населення.

Молочна промисловість представлена у всіх адміністративних районах. Основна її продукція - вершкове масло, сир, молокопродукти. В подільських областях діє 10 підприємств з виробництва сухого знежиреного молока.

Плодоовочеконсервна промисловість розвивається на власній сировині. Потужні консервні заводи є у Вінниці, Могилеві-Подільському, Барі, Гайсині, Сатанові, Кам'янці-Подільському.

Олійна промисловість представлена Вінницьким олійно-жировим комбінатом.

Легка промисловість за обсягами товарної продукції займає чинне місце в структурі промисловості Подільського соціально-економічного району. На місцевій та довізній сировині розвинуті такі підгалузі: текстильна, швейна, трикотажна, взуттєва, шкіргалантерейна галузі.

6. Сільське господарство району

Фундаментом розвитку господарства району є потужний агропромисловий комплекс, що базується на інтенсивному багатогалузевому сільському господарстві.

Рослинництво - базова галузь сільськогосподарського виробництва України. Основним і важливим засобом і територіальної базою функціонування виробничих процесів у сільському господарстві є земля. Подільський економічний район має значний фонд земель, який знаходиться в розпорядженні сільськогосподарських підприємств і господарств.

У землеробстві сільське господарство району спеціалізується на виробництві зерна, буряка, основні площі зайняті озимою пшеницею, кукурудзою, зернобобовими, цукрових буряків. Розвиваються картоплярство, овочівництво, садівництво, вирощують соняшник, тютюн, кормові культури. Серед кормових культур найбільш часто вирощують люцерну, однорічні та багаторічні трави. Розвинене також садівництво (яблука, груші, сливи), ягідництво; в Придністров'я - виноградарства. Поділля характеризується високим рівнем сільськогосподарського освоєння земель.

Тваринництво - друга галузь сільського господарства, значення якої неможливо переоцінити. Рівень розвитку тваринництва визначає ступінь насичення ринку висококалорійними продуктами харчування - м'ясом, молочними та іншими продуктами. З розвитком тваринництва пов'язано виробництво вовняних тканин, шкіряно-взуттєвих виробів та інших.

У тваринництві переважає молочно-м'ясне скотарство, а також свинарство, птахівництво, вівчарство, рибництво і бджільництво.

Скотарство - перша за значенням галузь тваринництва. Розведення великої рогатої худоби становить великий економічний інтерес перш за все тому, що з нього отримують самі цінні висококалорійні продукти харчування.

Важливою галуззю виступає свинарство, відмінне підвищеною трудомісткістю, але нетривалістю відгодівлі тварин до встановлених кондицій, їх плодючістю і енергією зростання. У свинарстві переважно використовуються польові корми, відходи харчових підприємств, комбінатів громадського харчування.

Також важливою структурною галуззю тваринництва стало птахівництво - джерело цінних продуктів харчування, що характеризуються швидкою окупністю витрат на виробництво м'яса та яєць.

Тваринництво має хорошу кормову базу, яку забезпечують відходи харчової промисловості (цукрової, спиртової) і кормові культури.

Тваринництво розвивається не ізольовано від землеробства, а разом з ним. Між ними існують тісні двосторонні зв'язки. Землеробство, зокрема, бере участь у створенні кормового балансу тваринництва, а тваринництво в свою чергу є джерелом цінних екологічно нешкідливих органічних добрив.

7. Транспорт та економічні зв'язки

Транспорт і зв'язок дають близько 8% валового обсягу вироблених послуг галузі.

У транспортній мережі провідну роль відіграють залізничний і автомобільний транспорт. Експлуатаційна протяжність залізниць загального використання становить 2,6 км., автодоріг з твердим покриттям - 20,5 тис. км. Найбільшими залізничними вузлами є Жмеринка, Козятин, Шепетівка, Вапнярка. Найважливіші залізничні магістралі: Тернопіль - Чернівці, Шепетівка - Кам'янець-Подільський, Козятин - Здолбунів, Київ - Вінниця - Могилі-Подільський. Велика роль автомагістралей Кременець - Тернопіль - Заліщики, Вінниця - Могилів-Подільський, Київ Вінниця - Хмельницький - Тернопіль.

Судноплавство виконується Дністром і Південним Бугом. В обласних центрах функціонують аеропорти. Через територію проходять газопроводи «Союз», «Уренгой-Помари-Ужгород».

З Подільського економічного району вивозять цукор, овочі, фрукти, інструменти, підшипники, мінеральні добрива, продукцію лісохімічних підприємств, тканини, будівельні матеріали, бурякозбиральні комбайни, технологічне обладнання. Ввозять вугілля, метали, лісоматеріали, вантажні та легкові автомобілі, автобуси, синтетичне і штучне волокно, машини й устаткування, прилади, сільськогосподарські машини.

У сфері обслуговування зайнято 7,7% працівників галузі та зосереджено 7,2% основних невиробничих фондів України. Діють 33 санаторію і 9 будинків відпочинку. Відомий курорт - Хмільник.

8. Територіальна структура господарства району

Удосконалення сітки економічного районування - безперервний процес, в основі якого лежить розвиток продуктивних сил під впливом науково-технічного прогресу, концепції сталого розвитку. На вдосконалення системи економічного районування впливає і трансформація правового, інвестиційного, економічного простору, а також науковий пошук і створення нових знань у галузі складних природно-суспільних відносин і їх територіальної організації

Подільський економічний район складається з трьох економічних підрайонів, межі яких збігаються з межами адміністративних областей: Вінницької, Хмельницької і Тернопільської.

Хмельницька область багата мінеральними ресурсами. Сьогодні заздалегідь і детально розвідано 260 родовищ корисних копалин, з яких експлуатується близько 100, більшість з них місцевого значення (цегляні глини, піски, вапняки для виробництва винищити, вапняки і граніти для виробництва щебеню і буту).

Корисні копалини державного значення представлені вапняками і глинами для виробництва цементу, каолінами для фарфоро-фаянсової галузі і виробництва вогнеупорів, гіпсом і кременем. Розвіданий і новий вигляд корисних копалини: графіт, сапоніт, глауконіт, фосфорити, облицювальні граніти.

Вінниця (390 тис. осіб) має розвинену харчову, легку та хімічну промисловість. Головні підприємства: заводи тракторних агрегатів, інструментальний, приладобудівний, підшипниковий, суперфосфатний, електротехнічний та каменедробильний, масложировий комбінат, взуттєва, меблева і трикотажна фабрики, деревообробний комбінат.

У Хмельницькому (261 тис. осіб) є верстатобудівний, металообробний, механічний заводи, здійснюється виробництво аграрно-промислової техніки, електронних виробів, взуття, меблів, трикотажних виробів.

Тернопіль (235 тис. осіб) має розвинену промисловість (заводи електроапаратури «Ватра», комбайновий, текстильний комбінат «Текстерно», ремонтно-монтажний комбінат, фарфоровий завод). Працюють підприємства харчової, швейної промисловості, будівельних матеріалів. Вінниця, Хмельницький, Тернопіль є значними навчальними, культурними і науковими центрами.

У Подільському економічному районі сформувалося 7 промислових вузлів: Жмеринка, Козятин і Могилів-Подільський - у Вінницькій; Кам'янець-Подільський і Шепетівка - у Хмельницькій; Кременецький і Чортківський - у Тернопільській областях. Жмеринка - важливий залізничний вузол з розвиненою металообробною, харчовою та легкою промисловістю; Козятин - транспортний вузол, тут розвинені харчова, будівельна та легка промисловість; Могилів-Подільський - машинобудування, приладобудування, устаткування для газової промисловості, фабрика швейна та нетканих матеріалів.

У Хмельницькій області промислові вузли розміщені в південній і північній її частинах: Шепетівка - металообробна, деревообробна промисловість, виробництво будівельних матеріалів, харчова та легка промисловість; Кам'янець-Подільський - машино- й приладобудування, верстатобудування, харчова і швейна промисловість.

У Тернопільській області два промислових вузли мають міжрайонне значення: Чортківський - харчова промисловість, ремонт машин, деревообробка; Кременець - харчова промисловість, деревообробна, порошкова металургія, виготовлення текстильних виробів.

Промисловими центрами Вінницької області є: Погребище, Калинівка, Бар, Гайсин, Тульчин, Ладижин, Бершадь, Немирів; Хмельницької - Нетішин, Славута, Полонне, Ізяслав, Старокостянтинів, Волочиськ, Городок, Дунаївці; Тернопільської - Збараж, Почаїв, Бережани, Козова, Теребовля, Бучач, Борщів, Заліщики

Промисловими пунктами є більшість районних адміністративних центрів, а також містечок економічного району. У деяких з них розміщені філії промислових підприємств більших міст економічного району. Але у них розвинена переважно промисловість харчова і будівельних матеріалів.

9. Проблеми розвитку в умовах переходу до ринковим відносинам

Оскільки Подільський економічний район розташований далеко від джерел сировини, покладів корисних копалин та інших економічних районів з інтенсивно розвиненою промисловістю, в ньому встановився низький рівень промислового розвитку. З галузей промисловості найбільш розвинені тільки машинобудування, легка промисловість, металообробка та основні сфери виробництв для підтримки перших потреб населення (виробітку продукції для населення).

В силу того, що рівень оплати праці в сільському господарстві нижче, ніж у промисловості, відбувається відтік населення із сільської місцевості в міську.

В силу відсутності інтенсивного розвитку галузей промисловості та природного відтоку населення з села в місто, виникає проблема працевлаштування населення, звідси і підвищений ріст рівня безробіття (особливо в містах і селищах міського типу, де відсутні промислові підприємства).

Відтік із сільської місцевості висококваліфікованих фахівців у промисловість тягне за собою невмілу організацію праці в сільському господарстві. Недолуга організація в керівництві сільськогосподарських підприємств, поверхневе знання основ меліорації, хімії веде до значною ерозії та забруднення ґрунтів в межах Подільської та Придніпровської височин.

Потребує вдосконалення слаборозвинена, незбалансована з основними сферами інфраструктура АПК. Потрібно створювати нові підприємства для раціональної переробки м'ясної і молочної продукції, сховища для картоплі й плодоовочевої продукції у ряді великих сіл і містечок.

Переробні галузі мають бути зорієнтовані на застосування найновіших високих технологій з повним циклом переробки сільськогосподарської сировини.

Слід виготовляти в економічному районі машини для максимального використання на різних виробничих операціях, які не залежали б від сезонного характеру виробництва, малопотужні технічні засоби для фермерських господарств; створити служби технологічного обслуговування, лізингові компанії приватних господарств. Обов'язково має бути збалансованим економічний, соціальний та екологічний розвиток території економічного району.

Залишаються актуальними конверсія оборонних підприємств, розвиток галузей, які працюватимуть на місцевій сировині. Оптимальний напрямок - це розвиток електронної техніки, точного машинобудування, фармацевтичної промисловості. Проте при цьому потрібні надійні постачальники сировини, матеріалів, комплектних деталей і ринків збуту.

У районі є всі умови для успішного функціонування малих підприємств із заготівлі та переробки вторсировини, з використання місцевих сировинних ресурсів.

Механізми залучення та використання незайнятого населення можна оптимізувати, застосовуючи економічні й організаційні стимули участі його в сезонних роботах, впроваджуючи госпдоговірні принципи взаємостосунків між керівниками сільськогосподарських підприємств та сезонними працівниками.

Доцільно створити в економічному районі інформаційний банк кількісної та якісної характеристик трудових ресурсів. Ця інформація має бути всеохоплюючою і доступною.

За певних умов район може експортувати робочу силу, однак при цьому треба створити умови для збереження трудового потенціалу з урахуванням того, що експорт робочої сили в сучасних умовах ефективніший за експорт товарів, оскільки певною мірою розв'язує проблему зайнятості.

Висновки

Район розташований па Придніпровській та Подільській височинах. Кліматичні умови цієї території сприятливі для ведення господарства. Середні температури найхолоднішою місяця близько -5°С, найтепліша - +20°С. Опадів буває 500 - 600 мм. У районі густа річкова сітка і багаті земельні ресурси (чорноземи і сірі лісові ґрунти).

Оскільки в геологічному відношенні територія досліджена недостатньо, корисні копалини економічного району в основному обмежуються сировиною для промисловості будівельних матеріалів, особливо в районі Українського кристалічного щита. Тут є значні поклади будівельного і оздоблювального каменю. Вздовж річок Случі та Південного Бугу трапляються родовища гранітів і гнейсів. У Шепетівському районі - поклади цінного червоного граніту. На півдні Хмельницької області в Кам'янець-Подільську районі на поверхню виходить мармур.

Хмельницька область багата на вапняки, центральна і північна частина Тернопільської області багаті на крейду. Покади пісковиків виявлено у Вінницькій та Тернопільській областях.

Великі запаси гіпсу розвідані вздовж Дністра в Хмельницькій та Тернопільській областях. В усіх трьох областях району є мергель - сировина для виробництва цементу, каоліну. Родовища трепелу і опоки залягають у Хмельницькій та Вінницькій областях. Багато родовищ цегельно-черепних і гончарних глин та пісків.

У районі, особливо у Хмельницькій та Вінницькій областях, виявлено різноманітні за складом мінеральні лікувальні води.

До енергетичних ресурсів належать запаси бурого вугілля в усіх областях. У Придністров'ї трапляються родовища горючих сланців.

Сільськогосподарські угіддя становлять 71% земельної площі, що значно вище за середні показники по Україні (63,1%) і свідчить про високий рівень освоєння Подільського економічного району. Проте, за останнє десятиріччя частка сільськогосподарських угідь поступово зменшувалася внаслідок зростання площ під лісами.

У структурі сільськогосподарських угідь району орних земель 84,4% - це найвищий показник серед економічних районів України. Пасовищ і сіножатей найбільше у північній частині економічного району.

В умовах високої розораності, значного розчленування поверхні території зростає площа еродованих земель. У деяких місцях району, особливо на заході, показник еродованості сягає 60%, що зменшує валовий збір сільськогосподарських культур на 15 - 50%.

Ліси району займають 800,5 тис. га, або 11,5% його території. На півночі ростуть соснові ліси з домішкою берези та осики, клена, липи, ясеня, бука. Показник лісистості зростає, але ще не досяг оптимального рівня для цього регіону (17,8%). Ліси району мають велике грунтово-захисне, водоохоронне, рекреаційне значення. В загальних запасах деревини твердолистяні породи займають майже 80%, хвойні - 17%, м'яколистяні - 3%. Щорічний обсяг вирубки лісу незначний - вона переважно пов'язана з доглядом за лісом, під час якого заготовляють деревину на паливо.

Природно-ресурсний потенціал подільських областей - один з основних чинників розвитку та спеціалізації господарства, формування його транспортно-економічних зв'язків. Тому раціональне використання природних ресурсів району, всебічне ресурсозбереження є важливими чинниками розвитку та розміщення його продуктивних сил.

Список використаних джерел

1. Дейнека О.Г. Розміщення продуктивних сил України: [Навчальний посібник]. - Харків: Олант, 2001. - 120 с.

2. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. / С.І. Дорогунцов, Ю.І. Пітюренко, Я.Б. Олійник та ін. - К.:КНЕУ, 2000. - 364С.

3. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. Проф. Є.П. Качана. - К.: ВД «Юридична книга», 2001. - 552 с.:іл.

4. Чернюк Л. Розміщення продуктивних сил України: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Людмила Чернюк, Дмитро Клиновий. - К.: ЦУЛ, 2002. - 440 с.

5. Клиновий Д. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України: Навчальний посібник/ Дмитро Клиновий, Тарас Пепа,; Ред. Л.Г. Чернюк; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 726 с.

6. Розміщення продуктивних сил України: Підручник для студ. вищ. навч. закладів/ Михайло Пушкар, Михайло Ковтонюк, Микола Петрига та ін.; Ред. Євген Качан. - К.: Юридична книга, 2002. - 550 с.

7. Курочкін Г.Ф. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник/ Г.Ф. Курочкін,; НАУ. - К.: Національна академія управління, 2004. - 272 с.

8. Арапова В. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник / Вінницький фінансово-економічний ун_т. - Вінниця: ПП «Вид-во «Тезис», 2005. - 160 с.

9. Зінь Е.А. Регіональна економіка: Підручник. - К.: «ВД «Професіонал», 2007. - 528 с.

10. Охріменко А.Г. Особливості територіальної організації рекреаційно-туристичного комплексу Подільського регіону // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України». - К.: Київ. ун._т ім. Т. Шевченка. - 1999. - С. 35-36.

11. Жук М. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Підручник/ Микола Жук, Володимир Круль,; Чернівецький націон. ун_т ім. Юрія Федьковича. - К.: Кондор, 2004. - 293 с.

12. Заблоцький Б. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Посібник/ Богдан Федорович Заблоцький,; Б.Ф. Заболоцький. - К.: Академвидав, 2002. - 367 с.

13. Соціально-економічна географія України: Навч. Посібник / За ред. Проф. Шаблія О.І. Вид. Друге, перероб. І доп. - Львів: Світ, 2000. - 680 с., іл.

14. Статистичний щорічник України за 2006 рік / За ред. О.Г. Осауленка. - К.: Техніка. 2007, - 648 с.

15. Україна у цифрах: Короткий статистичний довідник за 2005 рік / за ред. О.Г. Осауленка. - К., 2006, 262 с.

Размещено на Allbest.ru

...