Розвиток і розміщення комплексу з виробництва предметів споживання України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток і розміщення комплексу з виробництва предметів споживання України

1. Соціально-економічна сутність, структура і значення комплексу з виробництва предметів споживання України у її господарстві

Предмети споживання - це товари в яких має потребу людина і які цю потребу задовольняють, по іншому предмети споживання називають непродовольчими товарами або товари народного споживання.

Товари народного споживання випускає не тільки легка промисловість, яка налічує понад 20 підгалузей, а й важка, де зосереджено виробництво радіоприймачів і радіоелектронної апаратури, телевізорів, годинників, меблів, побутової техніки та запасних частин до неї, мікроелектроніки, мікропроцесорних засобів, касетних відеомагнітофонів, холодильників і морозильників, швейних, в'язальних і пральних машин, пилососів, автоматичних посудомийних машин, фото- і кіноматеріалів, фармацевтичних препаратів, лакофарбових матеріалів

Найбільше непродовольчих товарів виробляє легка промисловість, яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям тощо, а інші галузі промисловості - кордом, технічними тканинами тощо.

У 2010 році нараховувалося більше 860 підприємств галузі, що перебували на самостійному балансі. Виробництва галузі у 2010 році виробили товарів широкого вжитку на суму 1593,0 млн. грн. (у діючих цінах), що майже на 370 млн. грн. більше, ніж у 2009 році.

Провідна галузь легкої промисловості - текстильна. В Україні основними її виробництвами є бавовняна, вовняна, шовкова, лляна, конопле-джутова, трикотажна, текстильно-галантерейна, первинної обробки льону тощо. Всього в Україні працює 247 підприємств текстильної промисловості, в тому числі 76 трикотажних, 41 бавовняно-прядильна фабрика, 15 конопле- і льонозаводів.

На бавовняну промисловість у текстильній промисловості припадає 62,2% всіх вироблених тканин. Для неї характерне віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. У її структурі є прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове й фарбувально-обробне виробництва. Бавовна є основною сировиною для виробництва деяких видів тканин з домішкою синтетичних і штучних волокон.

Вовняна промисловість - одна з найстаріших підгалузей текстильної промисловості - виробляє 8,0% усіх тканин України. Тут здійснюється первинна обробка вовни, виготовляються пряжа і тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну.

Лляна промисловість розвинулася в Україні за радянський період. Вона випускає 7,3% тканин країни. Лляні тканини застосовуються як технічні у поліграфічній промисловості, деяких галузях машинобудування. Окрім того, їх використовують при виготовленні одягу, білизни тощо. Україна є експортером льоноволокна.

Конопледжутова промисловість, крім привізного джуту і власної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Частина продукції експортується.

В Україні діє понад 60 підприємств трикотажної промисловості. У структурі трикотажних виробів переважає виробництво панчішно-шкарпеткових виробів та білизняного трикотажу. В Україні вироблено в 2010 р. 27,0 млн. шт. трикотажних виробів. За 2000-2010 pp. трикотажне виробництво зменшилося в 12 разів, хоч для нього є достатня сировинна база.

Швейна промисловість розміщена здебільшого у великих населених пунктах. Ця промисловість донедавна на 90% задовольняла попит населення України на готовий одяг, білизну та іншу продукцію. У швейній промисловості налічується біля 600 підприємств. Розміщення підприємств галузі формується під впливом наявних трудових ресурсів і споживачів.

Попит на швейну продукцію значно зменшився, що пов'язано з низькою купівельною спроможністю населення, зростанням цін на продукцію, конкуренцією іноземних товарів.

Шкіряно-взуттєва промисловість після текстильної є найважливішою підгалуззю легкої промисловості. Основна сировина для неї - шкури домашніх, диких і морських тварин. Проте широке використання нових синтетичних матеріалів (штучної шкіри, гуми), парусини, вовни (для валяного взуття), тканин істотно збагатило й доповнило сировинну базу взуттєвого виробництва. Крім того, із шкіри виготовляють одяг, шорно-сідельні та галантерейні вироби, деталі для текстильних та інших машин. Розміщене шкіряне виробництво поблизу центрів м'ясної промисловості.

Розвитку взуттєвого виробництва сприяють високий рівень механізації виробничих процесів. Підприємства галузі виробляють жорсткі й м'які шкіряні товари, взуття з натуральної і штучної шкіри.

Шкіряна промисловість - стара галузь виробництва в Україні. У 2009 р. було вироблено 96 млн. пар взуття, або 0,2 пари на душу населення. За період 2000-2009 pp. виробництво взуття зменшилося в 19 разів. У загальному обсязі пропозицій частка імпортного взуття становить 80%.

Головними напрямками розвитку шкіряно-взуттєвої промисловості є вдосконалення діючих підприємств, створення нових, впровадження високоефективних технологій шкіряно-взуттєвого і дубильно-екстрактового виробництва; освоєння матеріалів з поліпшеними технологічними та експлуатаційними властивостями; механізація та автоматизація виробничих процесів.

Хутрова підгалузь обробляє хутра лисиць, куниці, видри, норки, шкурки кролів, ховрахів, хом'яків та водяних щурів, овечі шкурки й штучне хутро та виготовляє з них хутрові та шубні вироби. У минулому вона мала переважно кустарний і сезонний характер. У підгалузі освоєно технологію облагородження овечих шкурок, що сприяє поліпшенню їх якості, зовнішнього вигляду та асортименту виробів з них. Суттєве значення має використання трикотажного штучного хутра, яке імітує натуральне хутро норки, куниці, єнота, ондатри, ягнят каракульської породи, овець тощо.

Нині підприємства підгалузі випускають вироби масового вжитку, вдосконалюючи технології обробки хутрової сировини із застосуванням нових стійких барвників, впроваджуючи автоматизовані системи управління виробництвом.

Галантерейні підприємства, крім легкої промисловості, належать до різних галузей промисловості. їх продукція дуже розмаїта - господарські сумки, портфелі, валізи, хустки, стрічки, шарфи, краватки, металеві вироби тощо. Останніми роками мережа малих підприємств, що виробляють галантерейні вироби, значно розширилась.

Поліграфічна промисловість виготовляє різні види друкованої продукції - книги, журнали, газети, зошити, географічні карти, етикетки, квитки, бланки тощо. До неї належать універсальні й спеціалізовані поліграфічні об'єднання та комбінати, газетно-журнальні, газетно-бланкові, книжково-журнальні друкарні, допоміжні підприємства, заводи для виготовлення друкарських фарб тощо, а також підприємства для виготовлення паперових виробів.

Фарфоро-фаянсова промисловість є важливою підгалуззю виробництва товарів народного споживання, що виготовляє фарфорові, фаянсові та інші вироби з тонкої кераміки, а також господарського і художнього фарфору, фаянсу, напівфарфору й майоліки.

У меблевій промисловості Україні діє 230 підприємств, що перебувають на самостійному балансі, тут зайнято майже 100 тис. осіб. Підприємства за 2010 рік випустили різноманітних меблів (столів, шаф, диванів, гарнітурів, наборів меблів тощо) у кількості 1978,1 тис. шт.

Виробництвом побутових приладів і машин в Україні зайнято 23 підприємства, що перебувають на самостійному балансі. Номенклатура продукції цих виробництв перевищує 20 тис. найменувань. Нині у серійному виробництві випускаються різні товари: телевізори, радіоприймальні пристрої, магнітофони, велосипеди, холодильники, пральні машини, фотоапарати, меблі, електропобутові прилади тощо.

Абсолютні показники найважливіших видів товарів у натуральному вираженні наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Динаміка виробництва найважливіших видів товарів культурно-побутового призначення в Україні (тис. шт.)

Продукція	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Радіоприймальні пристрої	777,4	125,1	27,3	36,5	25,7	29,4
Телевізори	3773,8	315,1	81,1	62,4	50,0	415
Магнітофони	1794,7	106,1	10,2	8,3	5,1	4,8
Холодильники	902,7	562,5	409	451	508,5	788
Пральні машини	787,7	212,5	127	125	149,4	251
Електропилососи	1072,8	285,4	128	125,4	111,2	109
Велосипеди (без дитячих)	800,0	36,2	30,8	5,4	79,6	280

Виробництво предметів споживання має велике народногосподарське значення, відіграє особливу роль у соціально-економічному житті будь-якої території і України в цілому. У першу чергу роль цього виробництва оцінюється самим призначенням його продукції.

Ця галузь належить до працемістких, а тому її розвиток сприяє працевлаштуванню великої кількості трудових ресурсів і особливо жіночих, що значно переважають. Дуже важливо територіально поєднувати легку і важку промисловість для раціонального використання трудових ресурсів.

Важливу роль виробництво товарів споживання може відігравати у формуванні бюджету країни, враховуючи швидкий обіг продукції цих виробництв, нетривале її використання, особливо продукції легкої промисловості.

2. Передумови розвитку і розміщення комплексу на території України

З розвитком людства в людини з'являлися і зростали потреби в різних предметах. З метою задоволення цих потреб виник комплекс, який виготовляє різноманітні предмети споживання, які населення купує і використовує в своєму повсякденному житті і приносить прибутки країні.

Також до найважливіших передумов розвитку виробництва предметів споживання належать: наявність власних сировинних ресурсів, необхідної матеріально-технічної бази виробництва, кваліфікованих трудових ресурсів, платоспроможного споживача, яким є населення країни.

У складі колишнього СРСР Україна мала майже всі названі передумови для розвитку виробництва предметів споживання, окрім власної сировинної бази для окремих галузей текстильного виробництва. Відсутня сировина для бавовняної та шовкової промисловостей завозилася із союзних республік. Наявні передумови сприяли значному розвитку виробництва товарів споживання. Наприкінці вісімдесятих і на початку дев'яностих років це виробництво в Україні досягло найвищих показників.

Текстильна промисловість України почала розвиватися ще до першої світової війни, проте більшість підприємств тоді були невеликими. Деяке пожвавлення її розвитку почалося в радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові в Києві, Полтаві, Одесі, Житомирі, великі бавовняні комбінати в Херсоні, Донецьку й Тернополі, камвольно-суконний - у Чернігові, Дарницький (Київ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівненський льонокомбінати, бавовняно-прядильні фабрики в Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності Чернівецького текстильного комбінату, Дунаєвецької (Хмельницька область) і Богуславської (Київська область) суконних фабрик.

За рівнем виробництва тканин у Європі Україна посідала провідне місце.

Слід відзначити, що при цьому більшість товарів споживання виготовлялися в обсягах, які ще не забезпечували зростаючого попиту населення, не відповідали повністю раціональним нормам споживання, не всі товари споживання відзначалися високою якістю.

У зв'язку з тим, що до основних виробництв предметів споживання належить два підрозділи матеріального виробництва - легка промисловість і окремі галузі важкої промисловості, а вони мають свою досить відмінну одна від одної особливість розміщення, тому ці особливості слід розглядати окремо.

Розміщення підприємств легкої промисловості здійснюється, як відомо, відповідно до закономірностей і принципів розміщення суспільного виробництва, а також з урахуванням конкретних факторів, що безпосередньо впливають на розміщення і вибір типу певних підприємств.

Вплив тих чи інших факторів обумовлюється специфікою технології виробництва, матеріально-технічною базою галузі, специфікою і призначенням її продукції, а також економічною своєрідністю галузі.

Детальний облік факторів розміщення є найважливішою частиною економічного обґрунтування розміщення підприємств.

До основних факторів розміщення даного комплексу належать:

- сировинні ресурси;

- споживач;

- транспорт;

- природні умови;

- трудові ресурси;

- науково-технічний прогрес;

- форми суспільної організації виробництва (спеціалізація, концентрація, кооперування, комбінування);

- розміщення підприємств, яке вже склалося раніше.

Не зважаючи на дію багатьох факторів, характер розміщення підприємств легкої промисловості обумовлюється впливом перш за все двох із них - споживчого і сировинного. Дія кожного з них може бути різною залежно від стадії виробництва і техніко-економічної специфіки тієї чи іншої галузі. При цьому слід зауважити, що незалежно від того, яка буде орієнтація на розміщення (сировинна чи споживча), залишається дуже важливим значення трудових ресурсів. При розміщенні підприємств, що здійснюють первинну обробку волокнистих культур (льону, коноплі, бавовняних) враховується перш за все сировинний фактор - це зумовлено значними відходами виробництва.

Розміщення підприємств, де здійснюється первинна обробка сировини тваринного походження, обумовлене розміщенням м'ясної промисловості, а також залежить від наявності водних і паливних ресурсів, що використовуються в технологічному процесі. Підприємства, що виробляють штучну шкіру орієнтуються на споживача, тобто розміщуються в районах розвинутої взуттєвої промисловості.

Для визначення оптимального варіанта розміщення підприємств легкої промисловості необхідно ретельно враховувати дію кожного з факторів, порівнювати різні варіанти розміщення.

Кращою умовою для раціонального розміщення підприємств галузі є та, коли територіально співпадають провідні фактори.

Всі галузі легкої промисловості, за виключенням первинної обробки сировини, за їх тяжінням до джерел сировини і до споживача поділяють на три групи:

1. Галузі, які одночасно орієнтуються і на джерела сировини і на споживача - бавовняна, вовняна, шовкова, трикотажна.

2. Галузі, що орієнтується на споживача - швейна, взуттєва.

3. Галузі, що орієнтуються тільки на джерела сировини - льняна. Дія транспортного фактора при розміщенні підприємств легкої промисловості враховується при визначенні сумарного обсягу і собівартості перевезень сировини, матеріалів, палива та готової продукції усіма видами транспорту.

Природні ресурси і природні умови, як фактор розміщення, впливають безпосередньо на розміри капітальних витрат при будівництві підприємств, їх вплив відчувається через галузі сільського господарства; які виготовляють сировину для легкої промисловості, через галузі промисловості, які видобувають паливо і виробляють електроенергію.

Значний вплив трудових ресурсів на розміщення промисловості обумовлений працемісткістю виробництва. На всіх великих підприємствах галузі значна чисельність працюючих. В їх складі переважають жінки (80%). Ця обставина значно впливає на вибір місця будівництва підприємств.

При виготовленні товарів враховуються природно-кліматичні умови і всі демографічні особливості території - національні звичаї, традиції, структурні показники населення - вікові, статеві, професійні тощо. А все це сприяє більш повному і якісному задоволенню населення товарами народного споживання та швидкій реалізації цих товарів.

3. Сучасний стан розвитку виробництва комплексу з предметів споживання України

Виробництво предметів народного споживання ще не задовольняє господарських потреб населення України. Тому слід збільшити випуск товарів і обсяг послуг за рахунок поліпшення використання виробничих потужностей, зниження матеріаломісткості продукції, економного витрачання всіх видів ресурсів, будівництва нових підприємств і їх філіалів у містах і селищах, які мають відповідні трудові ресурси.

Таблиця 2. Виробництво товарів народного споживання у 2007-2010 pp.

Продукція	2007	2008	2009	2010
Тканини всіх видів, мли м2	1212	169	67	77
у тому числі: бавовняні	564	78	37	36
вовняні	72	15	7	5
льняні	98,2	20	3	0,5
шовкові	283	14	7	10
Панчішно-шкарпеткові
вироби, млн пар	443,1	118,6	40,0	43,9
Трикотажні вироби, млн шт.	350,9	27,0	16,5	30,3
Взуття, млн пар	196,4	20,6	13,5	15,9
Радіоприймальні пристрої,
тис. шт.	778	125,1	36,5	29,4
Телевізори, тис. шт.	3773	815	62,4	415
у тому числі кольорового
зображення	2662	88,4	37,2	413
Магнітофони, тис. шт.	1795	106	8,3	4,8
Холодильники, тис. шт.	903	562	451	778
Пральні машини, тис. шт.	788	213	125	251
Електропилососи, тис. шт.	1073	1005	960	890
Фотоапарати, тис. шт.	330	20,4	16,8	13,2

З таблиці 2 видно, що з 2007-2010 pp. виробництво основних видів товарів народного споживання значно знизилося, що пов'язано з гострою нестачею матеріалів, порушенням господарських зв'язків між підприємствами-партнерами та відсутністю валютних коштів для закупівлі сировини за кордоном.

Показники розвитку виробництва предметів споживання в Україні за період 2007-2009 pp. свідчать, що наша країна володіла значними потенційними можливостями щодо виробництва цих товарів. Згодом це виробництво значно скоротилося, про що свідчать показники виробництва за 2009-2011 pp. Воно стало в десятки разів меншим майже по всіх групах товарів. Причина цього - загальна економічна криза в Україні. Розірвалися зв'язки з постачання сировини із колишніх союзних республік (бавовна, шовк, вовна). Власна сировинна база скоротилася. Валовий збір льону-довгунця (волокна) знизився. Виробництво хімічного волокна скоротилося з 165 тис. т у 2007 р. до 41 тис. т у 2011 р. Аналогічне становище з металосировиною, тканинами, шкірою, пиломатеріалами та ін. Значно зруйновано матеріально-технічну базу виробництва товарів споживання у легкій промисловості, в машинобудуванні та інших галузях припинили існувати великі спеціалізовані підприємства (радіо та інші заводи) внаслідок безгосподарності, невдалої приватизації, згортання військово-промислового комплексу тощо. За нових умов господарювання мало уваги приділяється відновленню цих виробництв. Наприклад, у 2008 р. із всіх капіталовкладень у промисловість направлено тільки 41%, у тому числі в машинобудування і металообробку 2%, легку промисловість 0,5%. Взято курс на заповнення внутрішнього ринку імпортними товарами.

Все менш і менш впливовою на розвиток виробництва предметів споживання стає одна із основних передумов цього розвитку - споживач. Він у нас біднішає, переходить до категорії неплатоспроможного. На реальну купівельну спроможність населення значний вплив справляють несвоєчасні виплати заробітної плати та соціальні виплат. В Україні збільшується рівень безробіття.

Характеризуючи в цілому сьогоднішній стан виробництва товарів споживання необхідно зазначити, що для нього характерні, як і для більшості інших виробництв, значний спад і депресія. Змінились (зменшились) не тільки обсяги виробництва товарів цієї групи, а певною мірою змінилась структура цього виробництва. Припинили існування одні підприємства, з'явились нові, переважно невеликі приватні, спільні тощо. На багатьох підприємствах легкої і особливо машинобудівної промисловості, змінилась спеціалізація виробництва.

Все це не могло не спричинити і деякі зміни у колишній географії виробництва товарів споживання.

На початку 2009 р. товари споживання в Україні вироблялися ще на значній кількості підприємств, але тільки у 730 з них був високий рівень галузевої концентрації.

Переважна більшість їх функціонує у швейній промисловості (210), меблевій (153), шкіряно-взуттєвій (107), текстильній (59), трикотажній (33), приладобудівній (19), фарфоро-фаянсовій, галантерейній промисловості та деяких інших.

За кількістю підприємств у галузевому розрізі лідерами є швейне виробництво (28,8% від усіх підприємств, що виробляють предмети споживання), меблеві (21%), шкіряно-взуттєві (14,7%), текстильні (8,1%), трикотажні (7,4%), галантерейні (3,7%), фарфоро-фаянсові (2, 6%). Ці галузі найбільш розповсюджені по території країни, особливо перші три, і виділяються наявністю в їх складі багатьох малих і середніх підприємств, які з'явилися внаслідок проведеної приватизації, а відповідно існування різних форм власності.

На сучасне розміщення і розвиток виробництва товарів народного споживання впливають такі умови й чинники, як відсутність або нестача власної сировини (бавовняна, вовняна, взуттєва галузі), зниження купівельної спроможності населення, демпінгові ціни на деякі зарубіжні товари на наших ринках, експорт певних непродовольчих товарів (фарфор, велосипеди та ін.). Інколи іноземні інвестори вкладають кошти у швейну промисловість і на давальницькій основі використовують дешеву кваліфіковану робочу силу.

Галузь має значні потенційні можливості, проте використовуються вони недостатньо через значні недопоставки сировини за міждержавними угодами, практичне припинення імпортних поставок, які щороку становили 500 млн. Нині щорічна закупівля бавовни становить 50-60 тис. т замість необхідних 250 тис. т. Менше за потрібну кількість поставляється хімічних ниток і волокна, шубно-хутрової сировини, каучуків, синтетичних латексів, барвників та ін. Підприємства частково працюють на давальницькій сировині, щоб не простоювати, а це призводить до збіднення українського ринку товарів. До того ж держави-постачальники основних видів сировини в Україну постійно підвищують ціни на них, внаслідок чого з початку 1998 р. до 2011 р. вартість продукції легкої промисловості зросла від 36 до 90 разів.

4. Територіальна структура комплексу: основні центри, промислові вузли, основні райони

Найбільшою територіальною концентрацією виробництва предметів споживання за кількістю підприємств виділялись в 2010 р. Столичний (18,8% від усіх підприємств, що виробляють предмети споживання в Україні), Карпатський (17,6%), Північно-Східний (13,4%) економічні райони. Якщо визначити місце економічних районів за таким показником, як вартість продукції (вартість виготовлених у 2010 р. предметів), то тут показники дещо інші (табл. 3).

Таблиця 3. Питома вага економічних районів у загальнореспубліканському виробництві предметів споживання (2010 p., %)

Економічні райони	Виробництво предметів споживання	3 них у легкій промисловості	Місце ек. районів	Питома вага населення
Донецький	12,9	14,3	V	16,8
Придніпровський	15,2	8,9	П	11,6
Північно-Східний	13,9	12,9	III	11,3
Столичний	23,8	22,9	І	14,8
Подільський	7,9	10,6	VI	8,8
Карпатський	13,8	16,5	IV	12,6
Центральний	4,2	5,9	VIII	5,3
Волинський	2,5	2,9	IX	4,4
Причорноморський	5,8	4,9	VII	14,4
Всього:	100,0	100,0		100,0

За цим показником, як і за кількістю підприємств лідирує Столичний економічний район, за ним йдуть Придніпровський, Північно-Східний та інші. Такі зміни в місцях районів за другим показником можуть пояснюватися рівнем концентрації виробництва, вартістю товарів (вони можуть бути більш складними, дорогими) тощо.

Бавовняна промисловість України працює на довізній сировині (ба-вовна-сирець), яку імпортує із Середньоазіатського та Закавказького регіонів. На неї припадало у 2010 р. 56,1% всіх тканин, що вироблялися. Крупні підприємства галузі: Херсонський і Тернопільський бавовняні комбінати, бавовняно-прядильний комбінат у Донецьку, Нововолинська бавовняна фабрика, Полтавська прядильна фабрика, Київська ватно-ткацька фабрика і ткацькі фабрики у Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві та Радомишлі.

Виробництво шовкових тканин зосереджене в основному в центрі та на сході країни. Шовкова промисловість виробляла у 2009 р. 8,8% усіх тканин України. Найбільшим центром шовкової промисловості є Київ, де діють Київський шовковий комбінат (виробляє натуральні тканини) та Дарницький шовковий комбінат (тканини із хімволокна). Осередками виробництва шовкових тканин є Черкаси (випуск тканин зі штучних і синтетичних волокон), Луганськ (меланжеві шовкові тканини) та Лисичанськ (виготовлення шовкових тканин технічного призначення).

Підприємства лляної промисловості розміщені в основному в північно-західному регіоні країні і давали у 2010 р. 7,4% тканин країни. Тут діють потужні спеціалізовані підприємства: Житомирський і Рівненський льонокомбінати, Коростенська і Марчихіно-Будська (Житомирська область) фабрики. Крім того, значна кількість льонозаводів діє у Чернігівській, Житомирській, Рівненській, Волинській та Львівській областях.

В Україні працюють 25 підприємств і виробничих об'єднань, які виробляють тканину із вовни (8,0% усіх тканин України). Промиту вовну підприємствам галузі постачають Чернігівська і Харківська фабрики. Найбільшими підприємствами є Чернігівський камвольно-суконний комбінат, Луганська тонкосуконна, Криворізька вовнопрядильна фабрики. Сучасні фабрики діють у Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька область), Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах, Стрию (Львівська область). Виробництво килимів із вовни зосереджене в Богуславі, Києві, Черкасах та містах Чернівецької, Івано-Франківської, Закарпатської областей. У 2009 році вироблено більше 5100 тис. м2 килимів і килимових виробів.

Трикотажне виробництво України зосереджено переважно в Північно-Східному (Харків, Кременчук, Суми), Столичному (Київ, Житомир, Прилуки, Бровари, Біла Церква), Донецькому (Донецьк, Луганськ, Горлівка, Рубіжне), Карпатському (Львів, Чернівці, Мукачеве) економічних районах. Найменш розвинуте це виробництво у Волинському та в Центральному економічних районах (0,5 і 1,30% республіканського виробництва відповідно в кожному).

Найбільшими підприємствами трикотажної промисловості в Україні є Київська фабрика «Киянка», Київське виробниче трикотажне об'єднання, Донецька, Луганська, Одеська, Миколаївська трикотажні фабрики, Харківська, Житомирська, Чернівецька, Львівська, Червоноградська панчішно-шкарпеткові фабрики.

У структурі легкої промисловості швейна промисловість посідає друге місце за вартістю виробленої продукції. Розміщення підприємств галузі формується під впливом наявних трудових ресурсів і споживачів. Вони розташовані майже в усіх великих містах України. Найбільші виробничі об'єднання галузі знаходяться в Києві, Одесі, Харкові, Львові, Дрогобичі. Підприємствами країни у 2010 році було вироблено швейних виробів різноманітного асортименту (для дорослих, дітей, спортивного призначення) 35,8 млн. штук.

Швейна промисловість територіально найбільш розповсюджена. Переважна кількість швейних підприємств, виробничих об'єднань і фірм розміщена в шести економічних районах України - Столичному (40), Причорноморському (31), Карпатському (30), Подільському (26), Північно-Східному (25), Донецькому (22).

Майже всю продукцію конопле-джутової підгалузі випускають Одеська джутова фабрика і Харківський канатний завод, повністю задовольняючи потреби в ній України.

Виробництво взуття розміщене в кожному економічному районі. Найбільшими центрами цієї галузі є кожен обласний центр, в якому розміщується одне, або декілька великих взуттєвих підприємств. Найбільша кількість взуттєвих підприємств різних потужностей знаходиться на території Столичного, Причорноморського, Північно-Східного, Карпатського і Придніпровського економічних районів. Важливими галузями легкої промисловості є шкіряна та взуттєва.

В Україні діє біля 100 підприємств, які виробляють взуття із натуральної та штучної шкіри. У 2010 році ними було виготовлено більше 13,4 млн. пар взуття. Найпотужніші взуттєві фабрики розміщені у Києві, Луганську, Львові, Дніпропетровську, Харкові, Одесі, Запоріжжі, Мукачеві, Василькові.

Шкіряна промисловість, розвиток і розміщення якої тісно пов'язані із взуттєвою, розміщується у Харкові, Львові, Бердичеві, Миколаєві, Василькові. Підприємства шкіряної промисловості займаються обробкою шкір тварин, а також виробляють штучну жорстку і м'яку шкіру, штучне хутро. Виробництво штучної шкіри та хутра налагоджене на підприємствах Києва, Тернополя, Запоріжжя, діє також завод шкірозамінників в Одесі. Крупним виробником штучних шкір є Луцький завод синтетичних шкір.

Переважна більшість підприємств шкіряної промисловості зосереджена у південно-західному регіоні країни. Найбільшими виробничими об'єднаннями галузі в Україні є: Бердичівське, Івано-Франківське та Київське. в Україні збудовані і працюють хутрові підприємства в Харкові, Балті (Одеська область), Краснограді (Харківська область), Тисмениці (Івано-Франківська область), Львові, Одесі, Жмеринці.

В Україні збудовані і працюють хутрові підприємства в Харкові, Балті (Одеська область), Краснограді (Харківська область), Тисмениці (Івано-Франківська область), Львові, Одесі, Жмеринці. Штучне хутро виготовляють Дарницький шовковий комбінат, Київське виробниче трикотажне об'єднання, фабрики в Жовтих Водах (Дніпропетровська область) і Ясіні (Закарпатська область).

Виробництво галантерейних виробів зосереджене в Києві, Харкові, Львові, майже в усіх обласних центрах та інших містах України.

Найбільші поліграфічні підприємства в Києві, Харкові, Вінниці, Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Львові, Одесі, Рівному, Тернополі, Сімферополі, Чернівцях та ін.

У поліграфічній промисловості дедалі ширше впроваджуються офсетний друк, фотополімерні друкарські форми, електронна техніка, системи переробки текстової інформації, відеотермінали, фотонабірні автомати. Нині з різних причин підгалузь перебуває в кризовому стані, що позначається на тиражах газет, журналів, книжок.

Три із дев'яти економічних районів України - Карпатський, Столичний, Волинський виділяються найбільшим розвитком меблевого виробництва. На їх території розміщується 58,1% меблевих підприємств республіки. Таке розміщення пояснюється перш за все дією сировинного та споживчого факторів, а також трудових ресурсів. Найбільшими підприємствами меблевої промисловості в Україні є: Свалявський, Хустський (Закарпатська область), Болехівський і Брошнівський (Івано-Франківська область) лісокомбінати, Тересв'янський (Закарпатська область), Чернівецький, Броварський (Київська область) деревообробні комбінати, Дніпропетровський «Дніпромебель», Львівський «Карпати», Івано-Франківська, Чернівецька, Запорізька меблеві фабрики, Мукачівський, Берегівський (Закарпатська область), Прикарпатський і Снятинський (Івано-Франківська область), Вінницький, Дніпропетровський, Кіровоградський, Дрогобицький, Сумський меблеві комбінати.

Розміщення фарфоро-фаянсового виробництва склалося під впливом сировинних ресурсів - наявність каолінових родовищ - Просянівського (Дніпропетровська область), Глуховецького (Вінницька область), Володимирського і Богородницького (Донецька область). Це виробництво розвивається в Столичному економічному районі (Баранівка, Коростень, Довбиш, Городниці - Житомирська область), Північно-Східному (Буди - Харківська область, Полтава) та в деяких інших. Скляна і порцеляно-фаянсова промисловість постачає побутовий сектор України різноманітною продукцією. Безпосередньо виробництвом предметів споживання займається майже 50 підприємств цієї галузі, число зайнятих у її сфері складає біля 40 тис. осіб. Тільки виробництва, які виготовляють посуд (майже 50% від загальної чисельності), в 2010 році випустили 126,3 млн. шт. порцеляно-фаянсової та майолікової продукції.

На території країни діє 23 заводи порцеляно-фаянсової промисловості, в тому числі - 17 порцелянових, 2 фаянсових і 4 майолікові. Підприємства галузі розміщені у 12 областях, найбільше їх знаходиться у Житомирській області (9 заводів). Потужними виробництвами порцеляно-фаянсової промисловості є: Баранівський, Коростенський (Житомирська область), Дружківський (Донецька область) порцелянові заводи, Полонське ВО «Фарфор» (Хмельницька область), Будянський порцеляновий завод (Харківська область), Славутський завод «Будфарфор» (Хмельницька область).

У країні налічується 10 підприємств із виробництва сортового скла і 13 - із виготовлення пляшок і тарного скла. Найбільшими промисловими осередками є склоробні заводи в Костянтинівні (Луганська область), Лисичанську, Львові, Запоріжжі. На склозаводах Луганської і Донецької областей виробляють 90% віконного скла в Україні.

5. Продукція комплексу у внутрішній і зовнішній торгівлі

Україна є членом ООН і входить до світового співтовариства. Це означає, що вона визнає і виконує статут ООН, міжнародне право, яке регулює міждержавні відносини, в тому числі і економічні. Міжнародні економічні відносини мають для економічного розвитку України істотне значення. Але раціональне використання переваг міжнародних економічних відносин передбачає, щоб економіка України була інтегрована у світове господарство. Однак Україна перебуває на перехідній стадії розвитку економіки. Як суверенна держава вона ще не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з країнами світового співтовариства. Це стримує процес економіки у світове господарства.

У роки високого рівня розвитку виробництва предметів споживання Україна одержувала від реалізації значні надходження в бюджет як із зовнішнього так і внутрішнього ринків.

Протягом останніх років геополітична структура зовнішньої торгівлі України предметами споживання істотно змінювалася. Якщо в 2009 році країни СНД становили 45,5% загального зовнішньо-торгівельного обігу, то в 2010 році їхня частка зменшилася до 43,5%, в тому числі питома вага експорту зменшилася з 39,8% до 35,2%, імпорту зросла з 51,3% до 55,3%. Відповідно зросла частка інших країн світу у торгівельному обігу з 54,5% до 56,5%, експорт збільшився до 62,8% і імпорт зменшився до 44,7%.

За перший квартал 2010 року вже спостерігалася тенденція збільшення обсягів зовнішньої торгівлі України предметами споживання, оскільки експорт становив 3,9 млрд. доларів (на 18% більше, ніж за відповідний період 2009 року), а імпорт - 4 млрд. доларів США (на 23% більше, ніж за перший квартал 2010 року). Проте сальдо зовнішньої торгівлі - від'ємне (-121,2 млн. доларів США). Обсяги зовнішньої торгівлі збільшувалися переважно за рахунок збільшення експорту та імпорту товарів споживання, тим часом як експорт послуг скоротився. Експорт предметів споживання здійснювався переважно в такі країни, як Росія (20,4% загального обсягу експорту), Туреччина (6,7%), США (6,2%), Китай (5,3%), Німеччина (4,9%), Італія (4,3%). В цілому можна сказати, що Україна поступово починає зміцнювати свої торгівельні зв'язки з країнами СНД, обсяг торгівлі з якими скорочувався протягом останніх років. Так, експорт товарів споживання до СНД зріс на 25%, в тому числі до Росії - в 1,4 рази. Збільшилися поставки до країн, які традиційно є активними споживачами українських товарів: Болгарії, Італії, Німеччини, Польщі, Туреччини, США. Скоротилися поставки до таких країн Європи, як Великобританія, Ірландія, Норвегія тощо.

Що стосується імпорту в Україну, то в його структурі також відбулися зміни: значно зросли обсяги імпорту продукції текстильних матеріалів, одягу, машин, приладів та транспортних засобів. Таким чином, можна спостерігати посилення попиту на імпортні товари та сировину, яких бракує підприємствам для використання у розширенні власного виробництва

За даними Державного комітету статистики України, додатнє сальдо зовнішньої торгівлі товарами споживання за січень 2010 року становило 78,3 млн. доларів США, тим часом як у січні 2009 від'ємне сальдо становило 335,4 млн. доларів США. Обсяг зовнішньої торгівлі товарами на січень 2010 року зріс на 7,1% в порівнянні з рівнем на січень 2009 року і склав 2,236 млрд. доларів США. Експорт становив 1,157 млрд. доларів США, що є більшим на 10,9% за рівень січня 2009 року, імпорт - 1,079 млрд. доларів.

Велике значення має виробництво предметів споживання для розвитку торгівлі, як внутрішньої, так і зовнішньої. Більшість предметів споживання, в першу чергу культурно-побутових і господарських, є складними технічними виробами, які виробляються на машинобудівних заводах. Разом з іншими видами машин, обладнання, транспортних засобів, вони являють собою не тільки найбільш завершений вид продукції серед готових виробів, але і характеризують науково-технічний потенціал і рівень розвитку країни-виробника, оскільки саме, в ці товари закладено найбільш кваліфіковану працю, яка на світовому та і на внутрішньому ринку оцінюється найвище.

6. Проблеми і перспективи розвитку комплексної території

В Україні відчувається дефіцит багатьох товарів народного споживання. Відсутність реальної конкуренції спричиняє завищення цін на товари, спонукає продавати низькоякісну продукцію. Нині зростання дефіциту товарів поєднується з гострим дефіцитом державного бюджету. Потреба в радикальному реформуванні економіки є очевидною. Слід рішуче згортати економічно неефективні для суспільства види діяльності. Доцільно переорієнтовувати підприємства на випуск продукції, потрібної споживачеві, збільшувати капітальні вкладення у виробництво нових, технічно складних товарів тривалого користування, формувати розвинену мережу обслуговування, нарощувати виробництво садових будиночків, розширювати продаж будівельних матеріалів, засобів механізації, що реально впливатиме на рівень життя населення України.

Внаслідок катастрофічного згортання виробництва, країна почала втрачати основну продуктивну силу - висококваліфіковані трудові ресурси.

Пріоритетні завдання комплексу - формування і розміщення державних замовлень та державних контрактів, координування діяльності підприємств, пов'язане з виконанням цього завдання, розробка цільових програм перспективного розвитку нових видів сировини, збалансованого розвитку підгалузей.

Передбачається розширення сировинної бази, ліквідація диспропорцій в окремих підгалузях; розвиток машинобудування для легкої промисловості, механізму відновлення кооперативних зв'язків з країнами СНД.

Легка промисловість має тісні зв'язки з хімічними галузями. Вже нині Україна може використовувати власні потужності для виробництва синтетичної шкіри і клею, підошов, хімічних ниток і волокон, капролактаму, необхідного для виробництва хімічних ниток і пряжі. Заслуговує на увагу вітчизняне виробництво поліуретанових композицій для взуттєвої галузі, які досі імпортували. Україна може і повинна стати як великим виробником високоякісних предметів споживання, так і значним споживачем цієї продукції. Перші кроки до цього уже зроблено. На перспективу до 2015 року Міністерство економіки України передбачає такі темпи приросту обсягів виробництва продукції по галузях:

- промисловість всього 29%;

- машинобудівна і металообробна 28%;

- легка 83%;

Порівняно з іншими галузями легка промисловість, як основний виробник товарів споживання, належить до пріоритетних галузей з обнадійливим майбутнім. Це цілком справедливо і розумно. Такі темпи приросту, якщо вони будуть витримані, забезпечать значне відродження і подальший розвиток виробництва у підгалузях легкої промисловості. На жаль не досить високі темпи зростання передбачено для виробництва товарів у машинобудівному комплексі. Має місце певне перепрофілювання окремих підприємств військово-промислового комплексу на випуск обладнання для легкої промисловості, а також на виготовлення непродовольчих ТНС.

Розвиткові виробництва предметів споживання у легкій промисловості буде сприяти краще забезпечення підприємств галузі сировиною за угодами щодо поставок бавовни з Узбекистану, щодо заборони вивозу шкіряної сировини з України, збільшення виробництва льону, модернізації технології обробки шкіри та інших.

У розроблених проектах розвитку легкої промисловості передбачено ліквідацію диспропорції в окремих їх підгалузях, розвиток машинобудування для легкої промисловості, а також механізм відновлення кооперативних зв'язків з країнами СНД. Має місце певне перепрофілювання окремих підприємств військово-промислового комплексу на випуск обладнання для легкої промисловості, а також на виготовлення предметів споживання.

Науковими установами республіки планується створення технології щодо виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробки на штучні волокна і нитки. Значні можливості має хімічна промисловість України для виробництва різних видів сировини, матеріалів, барвників тощо, необхідних при виготовленні конкурентоспроможних товарів. Ці можливості необхідно більш активно використовувати.

Всі заходи щодо розвитку виробництва предметів споживання дуже важливі, проте їх реалізація значною мірою залежить від розв'язання такої стратегічно важливої проблеми, як підвищення реальних доходів населення, що може відродити внутрішній ринок і надати значної підтримки вітчизняному товаровиробнику.

Розвиток виробництва предметів споживання, підвищення його економічної ефективності залежить від його розміщення, від вдосконалення територіальної організації. Тому у перспективі мають відбуватися певні зміни і в розміщенні цього виробництва за рахунок нового будівництва, реконструкції та перепрофілізації існуючих підприємств тощо. Це відбуватиметься з урахуванням наявності нової мережі економічних районів (9 економічних районів), їх виробничої спеціалізації. Більш раціональна територіальна організація виробництва на території нових економічних районів сприятиме формуванню нової більш ефективної мережі економічних зв'язків на засадах доцільності і, насамперед у межах України, з урахуванням раціонального радіусу перевезень. Усе це сприятиме розв'язанню проблеми збалансованості, попиту і пропозиції споживчих товарів.

Висновок

Комплекс з виробництва предметів споживання безсумнівно відіграє важливу роль у структурі народного господарства. Від стану цього комплексу прямо залежить рівень життя людей та процвітання держави.

Основним критерієм віднесення продукції до предметів споживання є реалізація ї торгівлі або безпосередньо населенню.

У нових історичних умовах існування України як самостійної держави з ринковими відношеннями з різними формами власності виробництва потрібне нове становлення до розвитку і розміщення всього матеріального виробництва, в тому числі і до розвитку і розміщення виробництва предметів споживання.

Левова частка виробництва комплексу з предметів споживання належить легкій промисловості. Вона вробляє більшу половину всієї продукції даного комплексу. Друге місце належить машинобудівній галузі.

Україна виробляє бавовняні, вовняні, лляні, трикотажні, конопледжутові, швейні, шкіряно-взуттєві, хутряні, поліграфічні, фарфорово-фаянсові, меблеві вироби, а також побутові прилади і машини. Наявність природних ресурсів для виробництва предметів споживання забезпечує ефективне виробництво різноманітних видів продукції на різних територіях країни. Існують такі економічні райони як Донецький, Придніпровський, Північно-Східний, Столичний, Подільський, Карпатський, Центральний, Волинський, Причорноморський, в яких виробляються предмети споживання України.

Внутрішній ринок країни не повністю насичений предметами споживання. Внутрішній ринок нерозривно пов'язаний з вузьким асортиментом, низькою конкурентоспроможністю товарів, недоліками пакування, реклами. Від нього залежать проблеми виходу країни на світовий продовольчий ринок. Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України, нарощування експортного потенціалу в комплексі з виробництва предметів споживання, виробництво конкурентоспроможної продукції - важливі чинники підвищення ефективності національної економіки, активізація її участі в процесах міжнародного поділу та інтеграції праці. Головні завдання суспільної географії при виборі зовнішньоекономічних векторів: обґрунтування товарної структури експорту предметів споживання з урахуванням розвитку, структури та територіальної організації даного комплексу України; відбір регіонів в яких найбільш ефективно можуть бути реалізовані національні економічні інтереси на основі аналізу потреб та тенденцій розвитку світового господарства та відповідних продуктових й територіальних ринків продовольства.

Україна має всі можливості для збільшення виробництва предметів споживання. При відновленні і подальшому розвитку виробництва передбачається переорієнтація підприємств на випуск нових, технічно складних товарів, особливо з групи тривалого користування. Всі заходи щодо розвитку виробництва предметів споживання дуже важливі, проте їх реалізація значною мірою залежить від розв'язання такої стратегічно важливої проблеми, як підвищення реальних доходів населення, що може відродити внутрішній ринок і надати значної підтримки вітчизняному товаровиробнику.

Список літератури

1. Статистичний щорічник України за 2010 рік // Держкомстат України // За ред. О.Г. Осауленка. - К.: Техніка, 126. - 187 с.

2. Гогулан І.К. Розміщення виробництва непродовольчих товарів народного споживання. Конспект лекцій. - К.: КДТЕУ, 2008 - 2 - 15 с.

3. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: - К.: Кондор, 2008. - 296 с.

4. Ковалевський В.В., Михайлюк О.Л., Семенов В.Ф. Розміщення продуктивних сил. - К.: Товариство «Знання», КОО, 2004. - 546 с.

5. Крачило М.П. Світова економіка та міжнародні економічні відносини. - К.: Геррилорен, 2007. - 192 с.

6. Масляк П.О., Шишенко П.Г. Географія України. - К.: Зодіак-ЕКО, 2007. - 432 с.

7. Паламарчук М.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. - К.: Знання, 2008. - 416 с.

8. Покотилюк Л.П. Підвищення якості вдосконалення асортименту товарів народного споживання - К: КТЕІ, 2006. - 127 -256 с.

9. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посіб. / С.І. Дорогунцов, Ю.І. Пітюренко, Я.Б. Олійник та ін. - К.: КНЕУ, 2010. - 364 с.

10. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб. - 2-е вид., випр. і доп. - К.: Вікар, 2005. - 374 с.

11. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка. - К.: Кондор, 2008. 344 с.

споживання виробництво господарство розміщення

Размещено на Allbest.ru

...