Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Курсова робота

з курсу «Розміщення продуктивних сил»

на тему: «Розвиток і розміщення швейної промисловості України»

Київ 2011



Зміст

Вступ

1. Значення швейної промисловості у господарському комплексі України, її структура

2. Передумови розвитку та розміщення швейної промисловості України: історичні, природно-екологічні, соціально-економічні

3. Сучасний стан та особливості розміщення швейної промисловості України

3.1 Особливості і фактори розміщення галузі

3.2 Сучасна територіальна організація

4. Внутрішня та зовнішня торгівля України швейною продукцією

5. Перспективи розвитку і розміщення швейної промисловості в умовах ринкової економіки

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

На сучасному етапі у зв'язку з переходом до ринкової економіки роль галузевих економічних розробок прогнозового характеру зберігається, оскільки регулювання розвитку й розміщення підприємств має велике значення і в умовах ринкової економіки. Так, у США майже 50%, а в Італії майже 70% економіки регулюється державою.

Однак методи регулювання в розвинених країнах світу мають інший характер: не адміністративно-бюрократичні заходи, а економічні у вигляді, наприклад, особливої податкової політики (стимуляційного або гальмівного характеру). Велике значення мають правові важелі управління розвитком економіки. Такі розробки пошукового характеру - це особливі державні програми розвитку певної галузі виробництва. Отже, галузеві схеми розміщення господарства України повинні бути аналогічними закордонним, науково обґрунтованими, мати більш рекомендаційний, а не директивний характер.

Чільне місце посідають також техніко-економічні обґрунтування (ТЕО) розвитку й розміщення окремих об'єктів господарства (як нових, так і старих, які необхідно реконструювати). ТЕО після уточнення і затвердження є основою для підготовки проектної документації.

Отже, прогнозові або техніко-економічні документи обґрунтування розвитку й розміщення галузей та окремих їх підприємств матимуть в майбутньому велике значення для раціонального та ефективного розвитку й розміщення господарства. Проте на такі галузі, як сільське господарство, частково легка й харчова галузі промисловості, сфера побутових послуг та інших подібних виробництв, де найефективніший розвиток малих форм організації, приватних засобів господарювання, такі розробки значно менше впливатимуть.

Методи економічного обґрунтування галузевого розміщення виробництва в загальному вигляді включають такі найважливіші етапи:

Отже, прогнозові або техніко-економічні документи обґрунтування розвитку й розміщення галузі та окремих її підприємств матимуть в майбутньому велике значення для раціонального використання та ефективного розвитку та розміщення господарства.



1. Значення швейної промисловості у господарському комплексі України, її структура

Серед галузей виробництва непродовольчих товарів однією з найважливіших є легка промисловість (додаток 3), яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям, тощо, а промисловість - кордом, технічними тканинами та ін.

Виробничий потенціал легкої і текстильної промисловості України давав можливість виготовляти 11,3 м² тканин, 5,6 пари панчішно-шкарпеткових і 2,9 шт. трикотажних виробів, 2,0 пари взуття на кожну людину.

У галузі легкої промисловості налічується 483 виробничих підприємства, з них 188 у 2002 р. були ще державними, 179 - орендними, 116 - колективними.

Розвиток швейної промисловості неможливий без тісних зв'язків з іншими галузями економіки, серед яких чільне місце посідає текстильна промисловість (сировина), машинобудування, устаткування, транспорту та торгівлі.

Особливо важливе співробітництво з торгівлею, тому, що швейна промисловість повинна забезпечити населення одним з трьох основних елементів матеріальних благ (їжа, одяг житло). Постачаючи у торгівельну мережу готові швейні вироби, галузь утворює необхідний товарний фонд їхніх видів, від кількості та якості яких залежить забезпечення попиту ринку. Так у 1940 р. у товарообігу непродовольчих товарів України одяг та білизна складали 185 млн. крб. а у І990 р. сума від реалізації цих товарів досягла 5526 млн. крб., тобто збільшилась майже у 30 разів. Товарна структура роздрібного товарообігу державної та кооперативної торгівлі України непродовольчими товарами завжди характеризувалася високою часткою швейних виробів, у 1940 р. вона складала 14,1%. а в 1990р. - 15%.

Зростання товарообігу швейних виробів у значній мірі визначається об'ємом їхнього виробництва, а також залежить від якості, асортименту та відповідності до моди. Сучасний одяг класифікують за такими ознаками:

щодо матеріалу - з тканини, трикотажу, нетканих, дубльованих та плівкових матеріалів, натурального та штучного хутра, натуральної та штучної шкіри;

за статевовіковими ознаками - жіночий, чоловічий, дитячий;

за сезоном: літній, зимовий, демісезонний;

за призначенням: побутовий, формений, спортивний, спеціальний.

Сучасна сировинна база швейної промисловості включає тканини, штучні шкіри, плівкові матеріали, хутро, підкладочні тканини та матеріали, фурнітуру тощо. Серед усіх видів сировини найбільшу питому вагу як за об'ємом так за вартістю мають тканини. Тому основними постачальниками сировини для швейного виробництва є підприємства текстильної галузі, які направляють у швейну промисловість 75% випуску тканин. Текстильна промисловість України забезпечує менше Ѕ необхідного об'єму тканин, тому швейна промисловість у значній мірі використовує тканини, що виробляють підприємства Росії, Білорусі. Так, у 2010 р. при власному виробництві 590 млн.м. бавовняних тканин в Україну було їх завезено (включаючи імпорт) 930 млн. м (а вивезено 86 млн.м). Швейна промисловість розширює свою сировинну базу за рахунок хімічних матеріалів, особливо хімічних волокон - лавсану, капрону, нейлону. Це дає змогу поліпшити споживчі та естетичні характеристики виробів. Наприклад, на зміну важким пальтам "на ваті" прийшов легкий, теплий одяг з синтетичних тканин, дубльованих з некополіуретаном чи штучним хутром.

Швейна промисловість як галузь фабрично-заводського виробництва почала розвиватися в Україні на початку XX ст. - у Києві, Харкові, Одесі. На території західних областей діяли дрібні швейні підприємства, основані на ручній праці. У 30-ті роки стали до ладу декілька великих швейних підприємств, серед яких - фабрика ім. Горького у Києві, підприємства у Дніпропетровську, Кам'янець-Подільському, в інших містах України. Випуск валової продукції легкої промисловості республіки у 1940 р. перевищив рівень 1913 р. у 3, 7 разів. Новобудови післявоєнного періоду - швейні фабрики у Переяславі-Хмельницькому, Артемівську, Миколаєві, Дрогобичах, Кіровограді, Луганську. Були реконструйовані підприємства Києва, Харкова, Донецька. Динаміку розвитку швейної промисловості України та зміни у груповому асортименті її виробів (додаток 1,2).

У даний час швейна промисловість України вироблює майже 15% швейних виробів колишнього СРСР, що менше ніж відповідна частка у населенні (18, 2%).

Питома вага промислових виробничих основних фондів швейної галузі у загальній вартості промислово-виробничих фондів в Україні складає 0,7%, що нижче, ніж цей показник у СНД (0,9%) та набагато нижче ніж, наприклад, у Латвії (2, 5%)чи Білорусі (16%). Ці дані говорять про те, що розвитку швейної промисловості України не приділялося достатньої уваги.

Успішний розвиток швейного виробництва неможливий без його раціонального розміщення та спеціалізації підприємств. Оптимальне розміщення має за мету забезпечити:

випуск високоякісної продукції;

ефективне постачання підприємств торгівлі.

Виконати ці вимоги можливо лише шляхом поглиблення територіального поділу праці. Для легкої, у тому числі швейної промисловості, це означає:

1. Поглиблення стадійної спеціалізації підприємств, можливість якої зумовлена розділенням технологічних процесів у швейній промисловості на конструювання, розкрій та пошиття одягу. При такому поділі доцільно створювати невеликі фабрики, що спеціалізовані на виконанні окремих технологічних операцій, а з них - формувати об'єднання, концерни. Ефект від підвищення продуктивності праці та якості продукції у даному випадку буде значно вищий, ніж витрати на перевезення напівфабрикатів, Також це дає можливість наближення виробництва до ринку (і його кращого вивчення) і одночасно не створює надвеликої концентрації жіночих. трудових ресурсів у невеликих містах, що мало місце при розміщенні в них великих підприємств.

2. Підвищення концентрації художньо-творчої праці вищої кваліфікації, від якої залежить естетично-модний рівень виробів, якість сучасного виробу можливо представити як суму трьох складових: якість сировини, якість моделі, якість виконання. В умовах зростаючого попиту населення на сучасні модні вироби така складова, як якість моделі є головним чинником ринкового успіху виробу. В кожній галузі легкої промисловості існує певна стадія виробництва, де формується естетична якість продукції. У швейній промисловості - це конструювання та розкрій. При цьому важливо, де розмістити цей підрозділ. Бракування економії суспільних витрат вимагає його розміщення у найбільшому з населених пунктів, що входять у розгляд, тобто там, де є необхідна соціально-художня інфраструктура (будинки моделей одягу, художні музеї, виставки тощо).

З поглиблення територіальної спеціалізації виробництва, що веде до зосередження випуску однорідної продукції у межах економічного району чи області. При цьому досягаються такі вигоди: чим більше об'єм випуску продукції, тим, нижча її собівартість і вища продуктивність праці.

Вищевказані напрямки є актуальними для поліпшення розміщення швейної промисловості України, яке у даний час не є раціональним.

Перед легкою промисловістю поставлено важливі завдання - формувати і розміщувати державні замовлення і державні контракти і координувати діяльність підприємств, пов'язану з виконанням цього завдання, а також виробляти цільові програми перспективного розвитку нових видів сировини, збалансованого розвитку підгалузей.

У розроблених проектах програм розвитку легкої промисловості України передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих підгалузях; розвивати машинобудування для легкої промисловості, а також механізм відновлення кооперативних зв'язків з країнами СНД. Відновлюються посіви бавовнику на півдні України, де він вирощувався ще в 30-50-х роках. Заслуговує на увагу також пропозиція українського науково-дослідного інституту текстильної промисловості та кількох інститутів України щодо вироблення технології виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробки на штучні волокна і нитки. Є програми розгортання виробництва барвників і дубильних речовин.

У зв'язку із значними можливостями забезпечення промисловості України власним льоноволокном доцільно прискорити будівництво Самбірського льонокомбінату для випуску лляних тканин. Випущено першу продукцію для легкої промисловості на основі конверсії окремих підприємств воєнно-промислового комплексу. На різних стадіях підготовки та освоєння перебувають майже 20 видів устаткування для галузі.

Хімічна промисловість України має можливість вже нині використовувати власні потужності для виробництва синтетичної шкіри, клею, підошов, хімічних ниток і волокон, капролактаму, необхідного для виробництва хімічних ниток і пряжі. Слід організувати виробництво поліуретанових композицій для взуттєвої галузі, які досі імпортували.

Розміщення легкої промисловості вигідно поєднується з розміщенням важкої промисловості, оскільки у виробництві предметів споживання зайняті здебільшого жінки, а у важкій промисловості - чоловіки. При розміщенні галузей враховуються забезпечення трудовими ресурсами, народногосподарські функції і територіальні особливості окремих економічних регіонів України. При будівництві нових підприємств, крім капітальних витрат, слід обов'язково враховувати витрати на соціальну інфраструктуру.

Легка промисловість тісно пов'язана із сільським господарством на стадіях первинної обробки сировини та з машинобудуванням й хімічною промисловістю, які постачають їй устаткування, барвники тощо. У розміщенні хімічної промисловості відбулися зміни, зумовлені фактичною ліквідацією розриву між сировинними районами і районами виробництва. Вовняне, бавовняне, шовкове, трикотажне виробництво орієнтується на сировину і споживача; взуттєве і швейне - на споживача; лляне - на сировину. У легкій промисловості найбільшою підгалуззю є текстильна, до якої належать первинна обробка текстильної сировини, потім бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, нетканих матеріалів, конопле-джутова, сітко-в'язальна, текстильно-галантерейна, трикотажна, валяно-повстяна підгалузі.



2. Передумови розвитку та розміщення швейної промисловості України: історичні, природно-екологічні, соціально-економічні

Текстильна промисловість України почала розвиватися ще до Першої світової війни, проте більшість підприємств були невеликими. Деяке пожвавлення її розвитку почалося у радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові у Києві, Полтаві, Одесі, Житомирі, а згодом великі бавовняні комбінати у Херсоні і Тернополі, камвольно-суконний - у Чернігові, Дарницький (Київ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівненський льонокомбінати, бавовняно-прядильні фабрики у Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності Чернівецького текстильного комбінату, Дунаєвецької (Хмельницька обл.) і Богуславської (Київська обл.) суконних фабрик.

Бавовняна промисловість для виробництва тканин є першою серед галузей текстильної промисловості. На неї припадає 50,1% всіх тканин, що виробляються. Для неї характерне віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. Бавовняна промисловість у своїй структурі має прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувально-обробне виробництво. Бавовна є основною сировиною для деяких видів тканин з домішкою синтетичних і штучних волокон.

Основні бавовняні підприємства розміщені у Херсоні і Тернополі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовняно-прядильний комбінат), Нововолинську (бавовняна фабрика), Полтаві (прядильна фабрика), Києві (ватно-ткацька), Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві та Радомишлі (ткацькі фабрики), Нікополі (ниткова фабрика).

Вовняна промисловість - одна з найстаріших підгалузей текстильної промисловості. Вона виробляє 7, 0% усіх тканин України, первинно обробляє вовну, виготовляє пряжу, тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну. Сучасні фабрики діють у Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах; у Луганську - тонкосуконна фабрика, Чернігові - камвольно-суконний комбінат і Кривому Розі - вовнопрядильна фабрика.

У Києві, Богуславі, Черкасах і ряді міст Чернівецької і Закарпатської областей зосереджено виробництво килимів і килимових виробів з вовни й синтетичних волокон.

Шовкова промисловість пов'язана з виробництвом хімічних волокон, які майже повністю витіснили природний шовк-сирець. Вона виробляє 20,5% усіх тканин України. Шовкова промисловість зосереджена у Києві, де виробляють крепдешин і креп-жоржет з натурального шовку; у Києві і Черкасах випускають тканини із штучного і синтетичного волокон, у Луганську - меланжеві шовкові тканини. Спеціалізовані фабрики Києва і Лисичанська виготовляють шовкові тканини технічного призначення.

Лляна промисловість розвинулася в Україні за радянський період. Вона випускає 7, 3% тканин країни на Рівненському і Житомирському льонокомбінатах, Коростенській і Марчихіно-Будській (Житомирська обл.) фабриках. Підприємства повністю забезпечені власним льоноволокном. Частину льоноволокна вивозять за межі країни.

Конопляно-джутова промисловість, крім привізного джуту і власної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Майже всю продукцію цієї підгалузі випускають Одеська джутова фабрика і Харківський канатний завод, повністю задовольняючи потреби України. Частину продукції експортують.

Трикотажною промисловістю України вироблено в 2010 р. 27,0 млн. шт. трикотажних виробів. За 1985-2010 рр. виробництво зменшилося в 12 разів. Вона має значну власну сировинну базу. Найбільші трикотажні підприємства розташовані у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Житомирі, Миколаєві, Сімферополі, Чернівцях, Донецьку, Івано-Франківську, Дніпропетровську, Луганську, Хмельницькому, Прилуках (Чернігівська обл.). У Харкові, Житомирі, Чернівцях, Львові й Червонограді (Львівська обл.) працюють панчішні фабрики. Швейна промисловість розміщена у районах споживання, здебільшого у великих населених пунктах, оскільки перевезти тканини і нитки для неї економічніше, ніж готові вироби. У швейній промисловості створено виробничі об'єднання і фірми, серед них такі відомі, як київське виробниче об'єднання швейної промисловості "Україна", львівська фірма "Маяк", Харківська швейна фабрика ім. Ю. Д. Синякова та ін. Швейна промисловість донедавна на 90% задовольняла попит населення України на готовий одяг, білизну та іншу продукцію.

Шкіряно-взуттєва промисловість після текстильної є найважливішою підгалуззю легкої промисловості. Основна сировина для неї - природна шкіра свійських, диких і морських тварин. Проте широке використання нових синтетичних матеріалів (штучної шкіри, гуми), парусини, вовни для валяного взуття), тканини суттєво збагатило й доповнило сировинну базу взуттєвого виробництва. Крім того, із шкіри виготовляють одяг, та галантерейні вироби, деталі для текстильних та інших машин. На розміщення шкіряного виробництва впливають і центри м'ясної промисловості, а також традиційні способи й види вичинки шкір.

У взуттєвому виробництві велику роль відіграють процеси механізації та машинобудування для шкіряно-взуттєвого виробництва.

Підприємства шкіряно-взуттєвої промисловості виробляють жорсткі і м'які шкіряні товари, взуття з натуральної і штучної шкіри.

Шкіряна промисловість - стара галузь виробництва в Україні. Шкіряні підприємства розміщені у Харкові, Києві, Львові, Василькові (Київська обл.), Бердичеві, Миколаєві. Штучну шкіру виготовляють у Києві, Тернополі, Запоріжжі, Луцьку, шкірозамінники - в Одесі.

Сучасна взуттєва промисловість України перетворена на велику механізовану галузь. Старі взуттєві фабрики у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Миколаєві, Бахмуті, Херсоні реконструйовано; у Луганську, Києві, Львові, Одесі, Василькові, Запоріжжі й Мукачеві збудовано нові великі підприємства. Всього в країні діє 16 шкіряних і 33 взуттєвих виробничих об'єднання і підприємства. Найбільші шкіряні виробничі об'єднання - у Бердичеві ("Світанок"), Івано-Франківську, Києві; взуттєві виробничі об'єднання - у Луганську, Львові ("Прогрес"), Харкові, Кривому Розі, Хмельницьку.

Для шкіряно-взуттєвої промисловості важливо удосконалювати діючу і створювати нову, високоефективну технологію шкіряно-взуттєвого і дубильно-екстрактового виробництва; освоювати матеріали з поліпшеними технологічними та експлуатаційними властивостями; механізувати та автоматизувати виробничі процеси.

Виробництво галантерейних виробів зосереджено у Києві, Харкові, Львові, майже в усіх обласних центрах та інших містах України. Галантерейні підприємства, крім легкої промисловості, належать до різних галузей промисловості, їх продукція дуже розмаїта - господарські сумки, портфелі, валізи, косинки, стрічки, шарфи, краватки, металеві вироби, тощо. Останніми роками мережа малих підприємств, що виробляють галантерейні вироби, значно розширилась.



3. Сучасний стан та особливості розміщення швейної промисловості України

3.1 Особливості і фактори розміщення галузі

Фактор економіко-географічного положення серед інших займає дещо виняткове місце, оскільки розташування кожного об'єкта народного господарства у просторі обумовлене багатьма причинами. Економіко-географічним положенням об'єкта називається сукупність просторових його відношень до інших, які впливають або можуть впливати на його розвиток. Аналіз економіко-географічного положення означає вивчення просторових відношень досліджуваних об'єктів порівняно з іншими. До найважливіших належить відношення до джерел природних і трудових ресурсів, ринків збуту продукції, головних економічних центрів та вузлів.

Великий дослідницький і загальносуспільний інтерес останнє десятиріччя викликає питання геоекономічного положення України, її різних територій та геоекономічні аспекти регіонального розвитку й формування регіональної й міжнародної політики України. У сучасному суспільстві геополітичне положення країни й регіону є одним з визначних чинників розвитку продуктивних сил. Зокрема, сприятливі можливості з точки зору міжнародного співробітництва відкриває прикордонне положення територій. Особливості розташування регіону в середині країни також можуть бути каталізатором регіонального розвитку чи навпаки, стримувати соціально-економічне зростання територій. Велике значення має положення регіону відносно крупних транспортних коридорів та основних магістралей, досить помітну роль при цьому відіграє й наявність сприятливих передумов для розвитку мереж різних видів зв'язку.

В нашій країні наявні всі передумови для розміщення й розвитку легкої промисловості, яка охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі, підприємства котрих, враховуючи хорошу транспортабельність готової продукції, у розміщенні орієнтується переважно на наявність трудових ресурсів та сировини, а окремих галузей - і на споживача.

Швейна промисловість зорієнтована переважно на споживача продукції, тому підприємства цієї галузі розміщені в великих містах. Найбільш потужні підприємства зосереджені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Луганську. Традиційно швейна промисловість концентрується також у Подільському економічному районі та в Поліссі, як галузі спеціалізації районного виробництва.

В таких містах і областях як Ужгороді, Кременчуку, Ромнах, Львові, Сімферополі за рахунок Українського виробництва в Україні задовольняється тільки 80% потреб населення у виробах легкої промисловості. Решту Україна одержувала з інших країн СНД і імпортувала майже 15-17% від різного споживання.

У державній і кооперативній торгівлі України продаж товарів у 2010 р. зріс проти 2000 на 30% і складав 3 млрд. 394 мли крб., або 4, 3% від всього обсягу товарообігу і 74% в групі непродовольчих товарів. Крім того, значна кількість товарів реалізується на "чорному ринку", де ціни на нього у кілька разів вищі. Дещо вищою є питома вага трикотажних виробів і взуття в торгівлі непродовольчими товарами в Південно-Західному районі (7,7%) і нижчою від середньореспубліканського в Донецько-Придніпровському (7, 1%) і, особливо в Південному - 6,6%

У віддаленій перспективі реконструкцію підприємств здійснюватимуть з метою перетворення їх в монтажні виробництва. З метою вдосконалення розміщення галузі слід передбачити будівництво нових підприємств легкої промисловості там, де коефіцієнт концентрації виробництва становить менше 0,5 - Донецькій, Харківській, Волинській, Рівненській областях, в Криму.



3.2 Сучасна територіальна організація

швейний промисловість територіальний торгівля

Найбільший об'єм швейного виробництва припадає на Північно-Західний район - 54, 6%, де проживає 43, 1% населення України. У цьому районі розміщено найбільший територіальний згусток швейної промисловості - Київський, що включає такі спеціалізовані підприємства, як виробниче об'єднання "Україна" (жіночі пальта), ім. Горького (чоловічі костюми) по ліцензії французької фірми ("Вестра-Юніон"), ім. Смирнова-Ласточкіна, об'єднання "Каштан" (чоловічі сорочки), "Юність" (дитячий асортимент), об'єднання "Спецодяг". Філіали та пошивочні цехи київських підприємств створені у райцентрах та деяких селах Київської області - Білій Церкві, Макарові, інших. Якісну продукцію, що користується попитом покупців, випускають виробничі об'єднання "Маяк" (Львів), "Трембіта" (Чернівці), ім. Володарського (Вінниця), ''Зоря" (Дрогобич), швейні фабрики у Тернополі, Рівному, Ужгороді, Івано-Франківську, Бердичеві, Кам'янець-Подільському, інших містах.

Швейна промисловість недостатньо розвинута у Донецько-Придніпровському та Південному економічних районах де виробляється відповідно 33, 5% та 11, 9% швейних виробів при питомій вазі населення -42.1% та 14, 8%. Тут теж працюють великі швейні підприємства - Харківське виробниче об'єднання м. Тенякова, Дніпропетровська фабрика ім. Володарського, також у Луганську, Запоріжжі, Донецьку, Кіровограді, Кременчуці, Полтаві, Сумах, але їхньої продукції недостатньо для забезпечення попиту населення, особливо у Донбасі. Серед швейних підприємств Південного району найбільше - Одеське виробниче об'єднання ім. Воровського, також - у. Миколаєві, Сімферополі, Херсоні. Як і в Донецько-Придніпровському районі швейна промисловість, недостатньо розвинута у містах та селищах районного рівня, тут також треба розширити питому вагу виробів з літньо-курортного асортименту. Ринок швейних виробів України залишається ненасиченим, а з окремих видів гостродефіцитним, незважаючи на підвищення цін. Так, ціни чорного ринку на одяг перевищують державні у середньому на 70%, а з окремих видів у 2 - 3 рази. Тому перед швейною промисловістю України ставиться завдання не зменшувати, незважаючи на порушення міждержавних господарських зв'язків, обсяги випуску продукції.

Виробники усіх видів трикотажної продукції в Україні.

Вінницька область

Назва підприємства: ВАТ Хмільницька бавовняна прядильно-ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Ковдри бавовняні.

Назва підприємства: КП Могилів-Подільська фабрика нетканих матеріалів

Асортимент продукції підприємства: Неткані матеріали. Ватин.

Волинська область

Назва підприємства: ВАТ Нововолинська бавовнопрядильна фабрика "Нотекс"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Дніпропетровська область

Назва підприємства: ОП Нікопольський прядильно-нитковий комбінат"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа. Нитки швейні.

Назва підприємства: ЗАТ "Криворізька вовнопрядильна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна камвольна.

Донецька область

Назва підприємства: ОП Макіївська бавовнопрядильна фабрика "Мактекс"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Назва підприємства: ОП "Донецька фабрика нетканих матеріалів"

Асортимент продукції підприємства: Неткані матеріали типу тканин вовняні., Ватин.

Назва підприємства: АТЗТ Донецьке камвольно-прядильне підприємство "Золоте руно

Житомирська область

Назва підприємства: АТ "Льонок" м. Коростень

Асортимент продукції підприємства: Кручені вироби шпагати, (вірьовки)

Назва підприємства: КП Коростенська фірма "Вікторія"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Назва підприємства: ЗАТ "Житомирська фабрика нетканих матеріалів "Тетерів"

Закарпатська область

Назва підприємства: Іршавська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні., Тік матрацний.

Запорізька область

Назва підприємства: ВАТ "Шовкова нитка" м. Запоріжжя

Асортимент продукції підприємства: Нитки шовку-сирцю

Назва підприємства: ВАТ Коломийська ткацька фабрика "Колотекс"

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні.

Назва підприємства: ВАТ Долинська бавовняно-прядильна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Київська область

Назва підприємства: Київське колективне підприємство "Троянда"

Асортимент продукції підприємства: Тканини камвольні хусткові.

Назва підприємства: ОП "Бавовнянка" м. Київ

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Назва підприємства: ЗАТ "Київський шовковий комбінат"

Асортимент продукції підприємства: Тканини шовкові платтяно-костюмні.

Назва підприємства: АТЗТ "Київтехнофільтр"

Асортимент продукції підприємства: Технічні тканини

Назва підприємства: ЗАТ "Дарна" м. Київ

Асортимент продукції підприємства: Тканини шовкові: платтяно-костюмні, підкладкові, меблево-ворсові, плащові, спец. призначення,

Назва підприємства: КП Клавдіївське виробниче бавовняне об"єднання

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні.

Назва підприємства: КП "Березанська суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканини ковдряні, взуттєві.

Назва підприємства: ВАТ "Богуславська суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна, Тканини ковдряні, хусткові, взуттєві. Пледи.

Кіровоградська область

Назва підприємства: Кіровоградська фабрика кручених виробів

Асортимент продукції підприємства: Кручені вироби шпагати, вірьовки)

Назва підприємства: ЗАТ "Лутекс" м. Луганськ

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини тонкосуконні пальтові., драпи, костюмні.

Назва підприємства: АТЗТ Фірма "Текстильеластотехніка" м. Лисичанськ

Асортимент продукції підприємства: Технічні тканини

Луцька область

Назва підприємства: ВАТ "Луцький шовковий комбінат "Волтекс"

Асортимент продукції підприємства: Тканини шовкові: платтяно-костюмні, декоративні, технічні.

Львівська область

Назва підприємства: АТЗТ "Левтекс" м. Львів

Асортимент продукції підприємства: Тканини меблево-декоративні.

Назва підприємства: ОП Львівська бавовняно-прядильна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Назва підприємства: Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю"Довіра"

Асортимент продукції підприємства: Взуття валяне

Назва підприємства: Золочівське виробничо-торгівельне акціонерне підприємство

Асортимент продукції підприємства: Взуття валяне.

Назва підприємства: ВАТ "Стрийська суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини ковдряні та взуттєві.

Назва підприємства: ВАТ Бориславська фабрика нетканих матеріалів

Асортимент продукції підприємства: Неткані матеріали.

Одеська область

Назва підприємства: ВАТ "Тексод" м. Одеса

Асортимент продукції підприємства: Тканини меблево-декоративні.

Назва підприємства: ЗАТ "Одеське виробничо-торговельне об"єднання "Блакить"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканини тонкосуконні пальтові, драпи, сукна костюмні.,

Назва підприємства: АТЗТ Одеська фабрика технічних тканин

Асортимент продукції підприємства: Пряжа конопледжутова.

Назва підприємства: АТВТ "Татарбунарська суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини взуттєві.

Полтавська область

Назва підприємства: АТЗТ "Демітекс" м. Полтава.

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Назва підприємства: Лубенська колективна фірма "Валтекс"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканини ковдряні. Взуття валяне. Повсть технічна і будівельна.

Республіка Крим

Назва підприємства: Сімферопольська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Рушники махрові.

Назва підприємства: Бахчисарайська вовнопрядильна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна апаратна

Назва підприємства: Керченська бавовнопрядильна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Рівненська область

Назва підприємства: ВАТ Дубровицька бавовнопрядильна фабрика "Дубротекс"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа бавовняна.

Назва підприємства: ВАТ "Рівенльон" м. Рівне

Асортимент продукції підприємства: Тканини лляні побутові, технічні, тарні).

Назва підприємства: ВАТ Рівненська фабрика нетканих матеріалів

Асортимент продукції підприємства: Неткані матеріали типу тканин.

Сумська область

Назва підприємства: КП "Сумська камвольно-прядильна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна камвольна.

Назва підприємства: Сумське орендне виробничо-торговельне вовняне підприємство

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини тонкосуконні, драпи.

Назва підприємства: КП Марчихіно-Будська фабрика по переробці сільськогосподарської сировини

Асортимент продукції підприємства: Кручені вироби шпагат).

Назва підприємства: ОП "Глухівська суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Тканини взуттєві

Тернопільська область

Назва підприємства: ОП Тернопільське бавовняне об"єднання "Текстерно"

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні.

Назва підприємства: ВАТ Кременецька фабрика "Ватин"

Асортимент продукції підприємства: Ватин. Вата.

Харківська

Килимовий комбінат "ЕПОС" м. Харків

Асортимент продукції підприємства: Килими і килимові вироби

Назва підприємства: Дочірнє підприємство концерну "ЕПОС" - фірма "Отекс" м. Харків

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканини вовняні. Пледи.

Назва підприємства: Дочірнє підприємство концерну "ЕПОС" - фірма "Червона нитка" м. Харків

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна. Тканини тонкосуконні пальтові, драпи. Сукна костюмні, меблеві, ковдряні, пледи.,

Назва підприємства: АТ Харківський канатний завод

Асортимент продукції підприємства: Кручені вироби канати, шпагати, вірьовки).

Назва підприємства: КП "Текстиль" м. Харків

Асортимент продукції підприємства: Тканини меблево-декоративні.

Назва підприємства: АТ Люботинська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Тканини меблево-декоративні. Простирадла.

Назва підприємства: АТ "Мокош" м. Вовчанськ

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні. Тік матрацний.

Назва підприємства: КП Красноградська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні., Доріжка синтетична.

Херсонська область

Назва підприємства: Херсонський бавовняний комбінат

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні.

Назва підприємства: Генічеська бавовняно-прядильна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Ковдри бавовняні.

Хмельницька область

Назва підприємства: АЗТЗ "Славутська суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини ковдряні.

Назва підприємства: ВАТ "Дунаєвецька суконна фабрика"

Асортимент продукції підприємства: Пряжа вовняна., Тканини ковдряні, взуттєві, пальтові, костюмні. Пледи.,

Назва підприємства: КП Кам"янець-Подільська бавовняна ткацька фабрика

Асортимент продукції підприємства: Тканини бавовняні.

Черкаська область

Назва підприємства: ЗАТ "Черкаський шовковий комбінат"

Асортимент продукції підприємства: Тканини шовкові: платтяно-костюмні, плащові, підкладкові, декоративні, галантерейні, технічні.,

Назва підприємства: АТ "Черкаська гігровата"

Асортимент продукції підприємства: Вата медицинська.

Назва підприємства: ВАТ Стеблівська бавовняно-прядильна ткацька фабрика.

Асортимент продукції підприємства: Ковдри бавовняні.

Назва підприємства: Черкаська державна валяльно-повстяна фабрика

Асортимент продукції підприємства: Взуття валяне., Повсть будівельна.

Чернівецька область

Назва підприємства: АТЗТ "Восход" м. Чернівці

Асортимент продукції підприємства: Ковдри і ковдрові вироби. Тканини бавовняні. Простирадла.



4. Внутрішня та зовнішня торгівля України швейною продукцією

У міжнародній торгівлі товари легкої промисловості і шкіряно-взуттєві товари посідають важливе місце. Торгівля товарами легкої промисловості розвивається швидкими темпами у порівнянні з іншими видами готових виробів. Наприклад, у середині 80-х років світовий експорт виробів швейної, промисловості перевищив 10 млрд., доларів, що більше, ніж експорт меблів, мотоциклів, медичного обладнання, консервованих фруктів, тютюнових виробів. Показовим є і те, що світовий експорт товарів легкої промисловості, наприклад, перевищує експорт матеріалів, натуральної шкіри і шкірсировини відповідно в 2, 5 і 3 рази. при цьому прослідковується тенденція до зниження в торгівлі товарами частки розвинутих країн і зростання країн, що розвиваються, особливо Латинської Америки, Південної Азії і Тихоокеанського басейну.

Проте значні потенційні можливості галузі використовуються недостатньо внаслідок значних недопоставок сировини за міждержавними угодами з країнами СНД, практично припинені імпортні поставки, які щороку становили 500 млн. дол. США. Отримано лише 41, 9 тис. т бавовни замість 77 тис. т. Поставляється в галузь менше, ніж потрібно, хімічних ниток і волокна, шубно-хутрової сировини, каучуків, синтетичних латексів, барвників та ін. Підприємства частково працюють на давальницькій сировині, щоб не простоювати, що призводить до збіднення українського ринку товарів. До того ж держави монополісти-постачальники основних видів сировини в Україну постійно підвищують ціни на них, внаслідок чого з початку 2005 р. до початку 2010 р. вартість продукції легкої промисловості зросла від 26 до 77 разів.

В економічних зв'язках України із зарубіжними країнами використовується науково-технічне співробітництво. До нього належить торгівля патентами, ліцензіями, технічним досвідом ("ноу-хау") тощо. Науково-технічне співробітництво сприяє прискоренню темпів економічного розвитку, втіленню найновіших технічних досягнень, раціональному використанню природних ресурсів, автоматизації і механізації технологічних процесів, скороченню строків будівництва сучасних підприємств, підвищенню ефективності капіталовкладень, розширенню сфери міжнародних відносин. Воно здійснюється в кількох формах: матеріальній, тобто обміном продукцією, насамперед наукоємною, створеною за найновішими технологіями; нематеріальній - у вигляді креслень, формул, обміну інформацією, літературою та ін.; послуг фахівців і технічного персоналу в галузі менеджменту, маркетингу, контролю за якістю.

Таблиця 1. Виробництво трикотажу за регіонами

Регіони	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.
Автономна Республіка Крим	1	38	14	Ї
Вінницька	16	32	14	11
Дніпропетровська	38	25	45	22
Донецька	921	1317	993	629
Закарпатська	235	306	100	309
Запорізька	2239	1427	1583	3542
Івано-Франківська	55	204	133	38
Київська	6	17	0,3	0,4
Луганська	1113	1155	995	927
Львівська	428	153	336	91
Миколаївська	2631	2995	3648	5687
Одеська	21	45	37	27
Полтавська	9	0,1	31	34
Рівненська	323	487	523	501
Сумська	3	5	25	5
Тернопільська	7	9	10	0,5
Харківська	-	-	-	Ї
Хмельницька	136	50	84	126
Черкаська	19	15	20	10
Чернівецька	583	898	887	282
Чернігівська	80	26	6	4
м. Київ	12	13	12	6
м. Севастополь	855	1145	937	732



Здійснюється науково-технічне кооперування між фірмами у формі консалтингу технічного консультування і експертизи проектів, лізингу оренди промислового і науково-дослідного устаткування.

Для оцінки впливу стану збалансованості внутрішніх факторів на економічну ефективність роботи підприємств торгівлі доцільно використовувати показники ресурсоємності товарообороту, розраховані за товарним забезпеченням, ресурсами праці, матеріально-технічною базою в процесі порівняльної оцінки напруженості виконання плану товарообороту. Порівняння часткових та інтегральних коефіцієнтів ресурсоємності і товарообороту в однотипних магазинах дозволяє зробити висновок не тільки про відмінності в рівнях ресурсоємності товарообороту,а й про їх вплив на ефективність роботи.

Комплексний підхід до узагальнення впливу внутрішніх факторів вимагає розгляду ще одного аспекту їх збалансованості, а саме:оцінки відмінності стану внутрішніх факторів формування товарообороту стратегії торгового менеджменту.



5. Перспективи розвитку і розміщення швейної промисловості в умовах ринкової економіки

Основними напрямами технічного прогресу у промисловості в перспективі є широке застосування ЕОМ у процесах розкрою матеріалів для автоматизації операцій складання деталей виробів, синхронізованих з системами подачі, укладки і складання різних деталей виробів, мікропроцесорної технології в швейних операціях. Одержать поширення системи автоматичного моделювання, конструювання і градуювання виробів різних видів легкої промисловості, застосування модульної технології виробництва готових виробів.

У зовнішньоекономічних зв'язках України використовується і така форма економічного співробітництва, як кредити. В сучасних умовах нестабільності економічного розвитку Україна зацікавлена в надходженні іноземних інвестицій в українську економіку. В перспективі Україна може надавати цільові кредити у національній валюті зарубіжним державам, підприємствам та іншим споживачам під закупівлю вітчизняної машинотехнічної продукції. Таке кредитування іноземних споживачів сприятиме зовнішньому конвертуванню української грошової одиниці.

Створення спільних підприємств - одна з форм економічного співробітництва України із зарубіжними країнами. Ці підприємства діють самостійно, наділені широкими правами для здійснення експортних та імпортних операцій. Спільні підприємства погоджують ціни на спільно вироблену продукцію і укладають відповідні контракти. Їх прибуток розподіляється між учасниками пропорційно вкладу в статутний фонд.

У 2010 р. на території України діяло понад 2, 5 тис. спільних підприємств. За участю фірм США створено 120 спільних підприємств, Німеччини - 40, Австрії - 22 та ряду інших країн. Найбільше їх у місті Києві 204) та Одеській області 143).



Висновки

В даній курсові роботі було розглянуто і представлено багато підприємств швейної промисловості і всіх видів промисловості, що тісно пов'язані швейною промисловістю України.

В курсовій роботі було розглянуто сучасний стан галузі, перспективи його розвитку та розміщення підприємств швейної промисловості на території України.

Було розглянуто принципи та методи економічного районування території України, необхідності такого районування та його вплив на економіку України, зокрема на такий вид легкої промисловості як швейна.

Отже, прогнозований техніко-економічний розвиток галузі розміщення та окремих їх підприємств має велике значення для раціонального та ефективного розвитку розміщення господарства.

Серед галузей виробництва непродовольчих товарів однією з найважливіших є легка промисловість, яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям тощо, а промисловість - кордом, технічними тканинами.

Сучасний стан промисловості налічує:

У галузі легкої промисловості 483 виробничих підприємств, з них 188 у 1994 році були ще державними, 179 - орендними, 116 - колективними.

Отже, швейна промисловість повинна забезпечити населення одним із трьох основних елементів матеріальних благ (їжа, одяг, житло).

Такі напрямки як: поглиблення стадійної спеціалізації підприємств, можливість якої зумовлена розділенням технологічних процесів у швейній промисловості на конструювання, розкрій та пошиття одягу ; підвищення концентрації художньо-творчої праці вищої кваліфікації, від якої залежить естетично-модний рівень виробів, якість сучасного виробу можливо представити як суму трьох складових: якість сировини, якість моделі, якість виконання ; поглиблення територіальної спеціалізації виробництва, що веде до зосередження випуску однорідної продукції у межах економічного району чи області, при цьому досягаються такі вигоди :чим більше об'єм випуску продукції, тим, нижча її собівартість і вища продуктивність праці - є актуальними для поліпшення розміщення швейної промисловості України.

Щодо сучасної територіальної організації, то найбільший об'єм швейного виробництва припадає на Північно-Західний район - 54,6%, де проживає 43,1% населення України. У цьому районі розміщено найбільший територіальний згусток швейної промисловості - Київський, що включає такі спеціалізовані підприємства, як виробниче об"єднання "Україна", ім. Горького - по ліцензії французької фірми "Вестра-Юніон", ім. Смирнова-Ласточкіна, об"єднання "Каштан", "Юність", об"єднання "Спецодяг".

Проте ринок швейних виробів України залишається ненасиченим, а з окремих видів гостродефіцитним, незважаючи на підвищення цін.

Отже, в Україні, в кожній області розміщені виробники, найбільше підприємств : в Київській, в Тернопільській області.

Основними напрямами технічного прогресу у промисловості в перспективі є широке застосування ЕОМ у процесах розкрою матеріалів для автоматизації операції складання деталей виробів, синхронізованих з системами подачі, укладки і складання різних деталей виробів, мікропроцесорної технології в швейних операціях. Одержать поширення системи автоматичного моделювання, конструювання і градуювання виробів різних видів легкої промисловості, застосування модульної технології виробництва готових виробів.

В економічних зв'язках України із зарубіжними країнами використовується науково-технічне співробітництво. До нього належить торгівля патентами, ліцензіями, технічним досвідом ("ноу-хау").



Список використаної літератури

Статистичний довідник України 2010. С.- 63.

Україна в цифрах 2010.С.-214.

Воронова В.І. Размещение производства непродовольственных товаров народного потребления. - К.: ВШ 2000.

Гогулан І.К. Розміщення виробництва непродовольчих товарів народного споживання в Україні : Конспект лекцій. - К.: КДТЕУ, 2005.

Заблоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил - К.: Київ 2008.

Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (Теорія, методи, практика) Вид.4-е, доп. - К.:Європ. ут-т, 2008.

Качан Е.П. Розміщення продуктивних сил України - К.: КДТЕУ, 2010.

Мішогло Г.О. Економічна географія з основами виробництва. Навчальний посібник -К.:2009.

Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. -К.: Знання,2010.

Розміщення продуктивних сил України. Конспект лекцій.-К.: КДТЕУ 2011.

Симонов В.К. Регіони України,проблеми розвитку. - К., 2009.

Соколенко С.И. Современные мировые рынки и Украина.- К.: Демос 2006.

Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика : Навч. посібник.

Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил України. Навчальний посібник. - Київ.: ЦУЛ, 2008.

Грабов І.А. Виробництво швейних виробів \\ Легка промисловість. -2011. - №1.-С.38.

Жуков Ю.В. Итоги легкой промышленности в 1998 году \\ Швейна промисловість. - 2011. - №2.

Павленко В.І. Інвестиції у швейне виробництво \\ Легка промисловість. -2011. - №2.

Територіальна організація виробництва товарів народного споживання \\ За ред. А.А. Мазаракі. - К., 2006.

Размещено на Allbest.ru

...