Розвиток і розміщення комплексу з виробництва будівельних матеріалів України

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра зовнішньоекономічної діяльності

Курсова робота

з курсу:

„Розміщення продуктивних сил”

на тему:

„Розвиток і розміщення комплексу з виробництва будівельних матеріалів України”

Київ 2011



Зміст

Вступ

1. Соціально-економічна суть, структура і значення комплексу з виробництва будівельних матеріалів в господарстві України

2. Передумови розвитку і розміщення комплексу з виробництва будівельних матеріалів України

2.1 природно-сировинні;

2.2 техніко-економічні;

2.3 споживчі;

2.4 історичні.

3 Сучасний стан розвитку комплексу з виробництва будівельних матеріалів України

4 Територіальна структура комплексу з виробництва будівельних матеріалів України: основні центри, промислові вузли, райони

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Поглиблене вивчення комплексу з виробництва будівельних матеріалів має надзвичайно велике значення на сучасному етапі розвитку економіки України. Виробництво будівельних матеріалів є одним з найважливіших компонентів будівельної галузі, практично головним. Від будівельної галузі залежить ефективність функціонування всієї системи господарювання в країні. Адже з розвитком будівельної галузі будуть розвиватися: машинобудівна галузь, металургія і металообробка, транспорт, енергетика, тощо. Будівництво сприяє розвитку підприємств малого бізнесу, особливо того, який спеціалізується на оздоблювальних і ремонтних роботах. Ріст будівельної галузі неминуче викликає економічний ріст у країні і виникнення необхідних умов для розв'язання багатьох соціальних проблем. А розвиток будівельної галузі напряму залежить від розвитку виробництва будівельних матеріалів, і чим досконалішими, якіснішими і доступнішими будуть будівельні матеріали як для промисловості, так більш широкого загалу - тим більшими будуть темпи розвитку народного господарства.

Тема цієї роботи не нова, вона існує з початку спорідненого розвитку галузей промисловості України, але це не впливає на її важливість, оскільки з кожним роком виникають нові проблеми та напрямки досліджень,а способи розвязання проблем і впровадження результатів досліджень на практиці призводять до позитивних зрушень в економіці.

Головна мета цієї роботи полягає в тому, щоб на основі дослідження загальних та специфічних особливостей розвитку і розміщення, територіальної структури, минулого та сучасного, проблем та перспектив комплексу з виробництва будівельних матеріалів України обгрунтувати пропозиції щодо його вдосконалення та реорганізації для підвищення глобальної та регіональної конкурентноспроможності, бо будівельно-промисловий комплекс України має всі підстави виходити на загальноєвропейський рівень і гідно конкурувати. Також нещодавно Україна отримала статус країни з риковою економікою та готується до вступу до СОТ, що є важливим фактором розвитку комплексу будматеріалів та майбутнім розширенням ринків збуту продукції.



1. Соціально-економічна суть, структура і значення комплексу з виробництва будівельних матеріалів в господарстві України

Будівельний комплекс складається з таких основних блоків: виробництво будівельних матеріалів, власне будівництво, будівельне машинобудування, проектно-конструкторські й дослідні роботи в галузі будівництва.

Промисловість будівельних матеріалів - комплекс галузей у складі важкої промисловості, які виготовляють матеріали деталі та конструкції для всіх видів будівництва. Нині виробництво будівельних матеріалів більше ніж наполовину зосереджено в рамках будівельної індустрії, тобто в системі підрядних будівельних організацій. Таким чином, будівельна індустрія і промисловість будівельних матеріалів дуже тісно взаємодіють між собою, формуючи специфічні індустріально-будівельні територіальні сполучення. Сучасне життя суспільства без ефективного функціонування будівельного комплексу просто неможливе. Рівень його розвитку впливає на формування пропорцій і темпів розвитку галузей народного господарства, розміщення продуктивних сил і розвиток регіонів.

Комплекс будматеріалів характеризується дуже розгалуженою галузевою структурою, тобто має велику кількість базових галузей, які в свою чергу також поділяються на декілька підгалузей. Наприклад виробництво цегли складається з виробництва силікатної та глиняної цегли Для опису структури комплексу була складена галузева схема на основі даних з джерела 16. Дана галузева схема відображає його сучасну структура. Варто також зауважити, що кожна з галузей містить по кілька підгалузей, але вони не висвітлені в схемі, оскільки більш глибокий розгляд галузей буде проведено в наступних пунктах роботи.



Рис 1.1. Галузева структура комплексу з виробництва будівельних матеріалів України.

За економічним призначенням продукція комплексу будматеріалів належить до виробництва засобів виробництва (група А) і є основною частиною матеріально-технічної бази будівництва, забезпечує зростання обсягів капітального будівництва та його технічний прогрес на основі впровадження ефективних матеріалів і конструкцій. Ця промисловість має велике значення для індустріалізації будівництва, зниження його вартості, економії металу і деревини, підвищення ефективності капітальних вкладень у народне господарство.

Комплекс будматеріалів тісно пов'язаний з іншими галузями промисловості. Досить тісними є зв'язки з паливно-енергетичним комплексом, який забезпечує енергетичними ресурсами підприємства будівельної промисловості. Загальна вартість палива і енергії у собівартості продукції на ряді підприємств досягає значних показників.

Комплекс будматеріалів споживає продукцію хімічної промисловості(лаки, фарби, пластмаси, полістиролові й кумаринові плити, різні хімічні добавки, смоли, клейкі речовини). Шлаки металургійних заводів та електростанцій використовуються для виробництва цементу, шлакоблоків, ситалу, шлаковати, легких наповнювачів для бетонних і залізобетонних виробів. З розплавленого базальту виробляється мінеральна вата.

Будівельні матеріали та конструкції є важливою складовою вантажообігу транспорту.

Розповсюдженість сировинних ресурсів, дешевизна і вантажомісткість сировини і готової продукції, масовість і повсюдність їх використання обумовлюють одночасне тяжіння виробництва і до сировини, і до споживача.

Частка будівельного комплексу в народному господарстві досить значна. В Україні питома вага в ВВП тільки будівництва становить 8%. Комплекс охоплює майже 10% усіх зайнятих в народному господарстві, з них 6% -- в будівництві.

Будівництво -- дуже чутливий показник стану економіки країни. Так, фаза підйому в економіці найперше відчувається саме у будівництві, бо швидко збільшуються капіталовкладення в основні фонди. Зростання рівня життя населення відбивається на розширенні житлового й соціально-культурного будівництва. У фазах спаду й кризи темпи падіння обсягів будівництва чи не найбільші серед інших галузей народного господарства. Водночас будівництво може стати важливим регулятором розвитку економіки. Ось, наприклад, в часи "великої депресії" 30-х років президент Рузвельт ініціював на державний кошт нечуване доти за обсягом будівництво шляхів, мостів, соціально-побутових споруд. Це потребувало значної кількості будівельних матеріалів, металевих конструкцій, скла, деревини тощо. З'явився стимул для пожвавлення виробництва. Окрім того, тисячі безробітних отримали роботу; купівельна спроможність населення почала зростати, а це, в свою чергу, стимулювало виробництво товарів легкої й харчової промисловості, розвиток сільського господарства й сфери послуг. Згодом для цих галузей настала нагальна потреба в новому обладнанні -- запрацювало машинобудування. Економіка зміцніла, кризу було подолано.

Велике будівництво може стати важливим містоутворюючим фактором. Наприклад, коли в 50-х роках споруджувався Каховський гідровузол, то практично на порожньому місці було збудовано підприємства будівельних матеріалів, житло для будівників, створена виробнича й соціальна інфраструктура (шляхи, електромережі, зв'язок, школи, магазини, лікарні тощо), з'явилися кадри фахівців суміжних галузей. Коли будівництво ГЕС закінчилося, вся ця забудова стала основою для розвитку інших видів виробництва -- електротехнічного машинобудування, харчової промисловості. На карті країни з'явилось нове місто -- Нова Каховка.

Залежно від призначення будівництво розподіляється на промислове (спорудження заводів, фабрик), гідротехнічне (гідроелектростанції, водосховища, канали), енергетичне (електростанції, електромережі), транспортне (автомобільні, залізничні шляхи, аеропорти, трубопроводи), сільське (спорудження тваринних ферм, елеваторів), житлове.

Україну, по суті, можна розглядати як велетенський будівельний майданчик, придатний до вивчення історії індустріального будівництва. У нас збудовані чи не найбільші в Європі металургійні заводи (наприклад, у Кривому Розі), шахти, електростанції, заводи важкого машинобудування. Країна оперезана густою мережею залізниць, автомобільних шляхів, трубопроводів, ліній електропередач. Збудовано зрошувальні системи. Прискорення урбанізації в другій половині XX ст. спонукало до широкого житлового будівництва у містах. Наші великі й середні міста докорінно змінили свої обличчя, хоч і стали схожими один на одне. Нові умови господарювання, застосування нових технологій в промисловості, розвиток архітектури, безумовно, визначать новий тип забудівлі на початку XXI ст. Очевидно, що час заводів-велетнів вже позаду. Зростання добробуту населення стимулює попит на індивідуальне житло, будинки-котеджі; отже, подальша забудівля міст хмарочосами маловірогідна. Вже зараз у найбільш розвинених країнах ми бачимо розосередження забудівлі великих міст.



2. Передумови розвитку і розміщення комплексу з виробництва будівельних матеріалів України

Необхідність постійного здійснення капітального будівництва визначає велике значення промисловості будівельних матеріалів. Найбільш важливими її підгалузями є: виробництво стінових матеріалів, цементна промисловість, видобуток і первісна обробка мінерально-будівельних матеріалів, склоробна промисловість, виробництво облицювальних, оздоблювальних матеріалів, виробництво санітарно-технічних виробів. Для більшості підгалузей загальною сировинною базою є нерудні корисні копалини, багато яких з зустрічаються повсюдно. За останній час у виробництві будівельних матеріалів все ширше стали використовуватися вторинні ресурси, відходи інших галузей промисловості -- доменні шлаки, зола електростанцій та ін. Швидке зростання капітального будівництва викликало необхідність індустріалізації будівельного виробництва з виготовленням на спеціалізованих заводах чрних залізобетонних конструкцій і деталей.

2.1 Природно-сировинні передумови розвитку і розміщення

Значення сировинного фактора для різних галузей, стадій технологічного процесу і типів підприємств є неоднаковим. Тому логічним буде той факт, що існують галузі переважно сировинної орієнтації. При створенні підприємств цих галузей головну роль відіграє саме наявність сировини.

Сировинно-орієнтованими є галузі з первинної обробки природних будівельних матеріалів(граніту, мармуру, бутового каменю та ін.), а також виробництво цегли, азбестоцементних і шиферних виробів, вогнетривких матеріалів, скла, керамічних труб, гіпсу, вапна та ін.

Промисловість нерудних матеріалів розміщена безпосередньо біля родовищ сировини. У будівництві використовують природний стіновий камінь (туф, вапняки, пиляльний) і будівельний камінь (міцні осадові, магматичні та метаморфічні породи). Інші породи є сировиною для виробництва цементу, цегли, черепиці, скла, легких наповнювачів бетонів, в'яжучих та інших будівельних матеріалів.

Родовища піску й бутового каменю трапляються майже в усіх областях України, особливо багаті на них Житомирська, Вінницька, Запорізька, Кіровоградська та Закарпатська області. Підприємства, що спеціалізуються на видобуванні й переробці бутового каменю, сипких будівельних матеріалів, розміщені в районах видобування. Щоб наблизити перевезення дешевих будівельних матеріалів, розробляють місцеві родовища.

Потреби будівництва України повністю забезпечуються власними мінеральними ресурсами. В Україні є значні ресурси в'яжучої мінеральної та цегельно-черепичної мінеральної сировини.

Цементна промисловість -- матеріаломістка галузь, тому цементні заводи розміщують також у районах видобування сировини. При виробництві 1 т клінкеру (напівфабрикату цементу) витрачається 1,5 т карбонатних порід (мергелю, доломіту, вапняків, крейди) і майже 0,5 т глини.

Виробництво збірного залізобетону та залізобетонних конструкцій-- залізобетонні конструкції для промислового, цивільного, гідротехнічного, шляхового та інших видів будівництва (виробництво стінових матеріалів, блоків для фундаментів будинків, міжповерхових перекриттів, архітектурних деталей, несучих арок, цехів, залізобетонних паль, мостових балок тощо).

Основними факторами розміщення підприємств галузі є територіальне зосередження виробництва, наявність будівельної мінеральної сировини, трудових ресурсів, транспортних комунікацій. Виробничі галузі тяжіють до великих промислових центрів і вузлів, населених пунктів із значним обсягом житлового і цивільного будівництва.

Природні умови, що до них зараховують забезпеченість ресурсами, рельєф, геологічну будову, географічне положення, можуть в одному випадку гальмувати розвиток суспільного виробництва та вважатись несприятливими, а в іншому -- створювати додаткові умови для прогресу.

Природний фактор сильно на спеціалізацію промисловості, так необхідність в термоізолюючому матеріалі вплинула на розвиток галузі з видобування природного ізолятора - черепашника, який має попит не тільки на півдні - в місцях видобутку, а й на півночі. Великого значення набули пористі бетони та наповнювачі для них: керамзит, термозит перліт, оскільки вони дозволяють добитися чудових результатів з теплозбереження.

2.2 Техніко-економічні передумови розвитку і розміщення

Техніко-економічні фактори значною мірою впливають на розвиток підприємств з виробництва будматеріалів.

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 2. Обяги інвестицій у будвництво, %. [10, c.44]



Так, за часів Радянського Союзу галузь розвивалася швидкими темпами, але з його розпадом ситуація змінилася - інвестиції з кожним роком все менше і менше залучалися в галузь. До 2005 рівень інвестицій впав до 21% в порівнянні з 1999. У наступні роки ситуація покращилася - обсяги інвестицій збільшуються хоча й повільно, проте стабільно.

Зараз більш рентабельними є підприємства із сучасними технологіями.

Одночасно з цим варто зазначити, що вплив техніко-економічних факторів є досить вагомим. Так розвиток більшості підприємств будматеріалів часто гальмується недосконалістю технічних засобів, які не можуть забезпечити необхідну якість та низьку собівартість продукції. Високими є також затрати енергії на виробництві. Для вирішення проблем даного плану потрібно збільшувати обсяги інвестицій в сучасні та маловідходні технології, які дозволять досягти високого розвитку будівельної галузі, що забезпечить ріст економіки.

2.3 Споживчі передумови розвитку і розміщення

Значення споживчого фактору для різних підприємств є неоднаковим, тому існують два типи галузей: з орієнтацією на споживача і орієнтацією на сировину.

На споживача орієнтуються галузі з виробництва бетону, залізобетонних виробів та конструкцій, м'якої покрівлі, санітарно-технічних виробів, цегли та ін.

Підприємства галузей цих галузей зосереджені в безпосередній близькості до клієнтів, тобто біля великих міст та промислових центрів.

Багато проблем створює також складна демографічна ситуація пов'язана з рівнем народжуваності та смертності. До січня 2010 населення України скоротилося до 47,5 млн. чоловік. Швидке зменшення населення з 52 млн. до 47,5 млн. чоловік за останні роки, що призвело до “старіння” населення. І хоча вплив даної проблеми поки не є вагомим, все ж таки певні негативні тенденції вже мають місце.

2.4 Історичні передумови розвитку і розміщення

Будівництво є однією з найстаріших галузей народного господарства. Протягом багатьох років воно мало здебільшого житловий напрямок, хоча в стародавні епохи створювалися, наприклад, захисні споруди, культові та іригаційні будівлі. Будівельні матеріали були досить простими: у першу чергу це було те, що давала сама природа -- камінь (переважно вапняк або піщаник), глина, вапно, деревина; по-друге, це були штучні вироби невеликої складності -- цегла, черепиця.

Ситуація докорінно змінилася після промислової революції, а особливо з кінця XIX ст., коли індустріалізація дійшла до всіх галузей народного господарства. Промислове будівництво стало провідним напрямком. Багатомільйонні урбанізовані райони стали потребувати нового типу забудови.

Новий тип забудови потребував і нових будматеріалів. Були створені - залізобетон, стальні та алюмінієві конструкції, армоване скло.

Для України історичний розвиток можна розділити на кілька етапів:

1. Часи Київської Русі, супроводжуються значним розвитком продуктивних сил;

2. Україна у складі інших держав як сировинний придаток (розвиток сільського господарства, гірничо-видобувної промисловості);

3.Україна у складі Радянського Союзу, швидкі темпи розвитку промисловості, будівництва тощо;

4.Сучасна Україна, перехід до ринкової економіки, економічна криза та шляхи її подолання.

У підсумку варто зазначити, що виокремлення окремих передумов є досить умовним, оскільки вони впливали на кожну без виключення галузь і загальна картина розвитку залежить від впливу всіх факторів, а не лише окремо взятого. Хоча має місце також і пріоритетність різних факторів у розвитку різних галузей.



3. Сучасний стан розвитку комплексу з виробництва будівельних матеріалів України

Комплекс з виробництва будівельних матеріалів України є найголовнішою складовою будівельного комплексу. Розповсюдженість запасів сировини по всій території України забезпечили розвиток великої кількості галузей даної промисловості. Саме тому складна галузева структура є однією з особливостей розвитку даного комплексу.

Основна галузь будівельного комплексу - цементна промисловість. Вона розвивається в районах з тісним розміщенням сировини та палива або вздовж основних напрямків його транспортування. В ряді районів заводи працюють на відходах чорної та кольорової металургії. Цементна промисловість також характеризується високою виробничою концентрацією - сучасні підприємства мають потужність понад 1 млн.т. на рік. Цемент використовується як основний в'яжучий матеріал у виробництві бетону, залізобетону та шлакоблоків.

Діаграма 3.1.

Обсяги виробництва цементу в Україні (млн.т.) 2003-2010.

Размещено на http://www.allbest.ru

*Статистичний щорічник 2011.



Діаграма 3.1 показує, що зараз намітилася тенденція щодо зростання виробництва цементу, проте сучасні обсяги виробництва є в 2,5 рази меншими, ніж у 2000 році.

Цегельна галузь - одна з найстаріших у промисловості будматеріалів. Вона складається з двох підгалузей: виробництва глиняної та виробництва силікатної цегли.

Діаграма 3.2 Виробництво цегли в Україні(млн. шт. умовної цегли) 1985-2003.

Размещено на http://www.allbest.ru

До 2000 року обсяги виробництва спадали, але зараз намітилася позитивна тенденція щодо стабільного збільшення обсягів виробництва.

Також варто сказати, що в цегельній промисловості важка ручна праця замінена на механічну, а виробництво стало щорічним. Важливо зауважити, що цегла є основним стіновим матеріалом у приватному будівництві, а зростання обсягів виробництва говорять про зростання обсягів приватного будівництва.

Ще одна важлива галузь - промисловість нерудних матеріалів. Вона існує в Україні дуже давно. Дана галузь використовує: туф, вапняки, граніт, пісок, лабрадорит, габро, мармур. Родовища сировини існують по всій Україні, проте найбільшими запасами вирізняються Житомирська, Вінницька, Запорізька, Кіровоградська та Закарпатська області. Але все ж найбільш розвинена дана галузь в Житомирській області, а саме в Малинському, Черняхівському, Овруцькому, Радомишльському, Коростишівському районах де видобувається велика кількість буту, граніту, габро, лабрадориту які є важливими матеріалами при будівництві станцій метро а особливо фундаментів всіх будинків та споруд, пам'ятників та сувенірів. виробництво будівельний матеріал розміщення

В інших галузях, а саме в фарфоро-фаянсовій, будівельної кераміки, залізобетону та конструкцій з нього, вапна й гіпсу, крейди, скла та м'якої крівлі відбувається відновлення виробництва.

Загальна картина розвитку комплексу є вкрай складною, оскільки у виробництві всіх будівельних матеріалів спостерігається тенденція щодо спаду виробництва у період між 2000-2007 роками. А починаючи з 2009 спостерігається невеликий, але стабільний приріст виробництва.

Важливим аспектом сучасного розвитку комплексу є залучення інвестицій. Починаючи з 2009 обсяги приватних інвестицій невпинно збільшуються, а обсяги державних інвестицій зменшуються. Це пов'язане з реструктуризацією економіки, збільшенням частки приватних і зменшенням кількості державних підприємств за рахунок відкриття нових приватних та приватизації державних. Дані тенденції мають позитивні наслідки - підвищення якості продукції, зменшення витрат у виробництві продукції та ін. Але разом з цим роль держави не повинна зменшуватись, оскільки необхідно проводити чітку регуляторну та законодавчу політику, щодо даної галузі.



4. Територіальна структура комплексу з виробництва будівельних матеріалів України: основні центри, промислові вузли, райони

Найбільші центри промисловості будівельних матеріалів -- Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь.

Так, у Києві є майже 40 заводів будівельних матеріалів.

Насамперед варто зазначити, що промисловість будівельних матеріалів відзначається складністю галузевої структури. Це пояснюється великою кількістю як сировинних запасів так і споживчих потреб, що дозволяє створювати розгалужену систему виробництва будматеріалів.

Будівельні та монтажні роботи по регіонах Табл.. 4.1.

	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Україна	34236	37319	10797	7450	6709	6891	6342	6920	8075
Автономна Республіка Крим	1577	1626	318	224	176	178	325	260	360
області
Вінницька	924	1232	301	190	161	139	126	138	168
Волинська	582	709	145	104	107	110	114	94	147
Дніпропетровська	3278	3305	1254	723	658	637	516	611	620
Донецька	3436	3492	1288	859	683	774	613	672	700
Житомирська	892	1381	359	211	151	120	92	84	80
Закарпатська	582	560	115	103	84	97	129	126	137
Запорізька	1758	1791	502	427	327	337	291	234	275
Івано-Франківська	527	593	230	121	122	131	118	196	215
Київська	1758	1791	620	500	365	417	320	341	467
Кіровоградська	993	1157	189	143	118	98	89	76	92
Луганська	2088	2090	582	364	376	344	266	214	212
Львівська	1404	1381	436	315	310	268	247	265	301
Миколаївська	1095	1269	279	175	160	161	128	124	156
Одеська	1640	1680	472	299	356	362	411	573	705
Полтавська	1335	1493	445	352	335	346	324	283	251
Рівненська	890	971	214	170	152	150	139	126	151
Сумська	1012	1045	224	184	157	133	104	142	164
Тернопільська	602	858	181	109	158	177	109	85	84
Харківська	1691	1788	487	369	357	292	240	285	359
Херсонська	1064	1082	190	117	105	108	78	88	102
Хмельницька	997	1045	325	209	225	245	190	153	178
Черкаська	890	1269	274	173	123	113	116	96	98
Чернівецька	503	560	136	82	82	63	51	50	74
Чернігівська	743	1157	276	186	133	110	101	86	113
м Київ	1806	1829	875	697	689	944	1068	1475	1819
м Севастополь	169	165	80	44	39	37	37	43	47

Статистичний щорічник України 2011 рік с.225

Найважливішими підгалузями комплексу є виробництво стінових, рулонних покрівельних і гідроізоляційних матеріалів, азбестоцементних труб і шиферу, видобування й переробка нерудних будівельних матеріалів, цементна промисловість, виробництво будівельної кераміки. На них припадає понад 80 % усієї продукції і майже 90 % зайнятого в будівельній промисловості промислово-виробничого персоналу.

Найголовнішим будівельним матеріалом є камінь, що використовується під час будівництва всіх споруд. Туф та вапняки використовуються як стіновий матеріал, а міцні осадові, магматичні та метаморфічні породи як будівельний камінь. Інші породи є сировиною в виробництві інших будматеріалів. Україна має великі запаси граніту, лабрадориту, габра та мармуру, які широко використовуються у всіх галузях будівництва.

Цемент використовується як основний в'яжучий матеріал у виробництві бетону, залізобетону і шлакоблоків. У Донбасі залягають високоякісні карбонатні породи, тому тут споруджено найбільші цементні підприємства України -- Амвросіївський цементний комбінат (до нього належать п'ять заводів і чотири кар'єри), Краматорський, Єнакіївський. Донецька область за виробництвом цементу посідає перше місце в Україні, Дніпропетровська -- друге, Харківська (Балаклія) -- третє. Найбільші цементні заводи розташовані в Кривому Розі, Дніпродзержинську й Дніпропетровську. Цементні заводи цих областей випускають портланд-цемент і шлакопортланд-цемент, використовуючи для виробництва останнього шлаки металургійних заводів.

Цементні заводи в західних областях виробляють третину цементу України. Найбільші заводи зосереджено у Львівській (Миколаїв), Рівненській (Здолбунів), Івано-Франківській (Ямниця) та Хмельницькій (Кам'янець-Подільський) областях.

Порівняно менше виробляють цементу на півдні країни, хоча тут є високоякісна сировина. На території південних областей України працюють Бахчисарайський (Автономна Республіка Крим), Ольшанський (Миколаївська обл.), Одеський та інші заводи.

На території України утворилися чотири великі зони виробництва цементу: південно-східна (Донецька обл.), північно-східна (Харківська обл.), центральна (Дніпропетровська обл.) та західна (Рівненська, Івано-Франківська, Львівська та Хмельницька області). Для цементної промисловості України характерна значна концентрація виробництва. В середньому на одне підприємство (їх в Україні 15) припадає 1,3 млн. т цементу на рік.

Значна частина цементу витрачається на виробництво покрівельного шиферу. Шиферні заводи споруджують у місцях споживання готової продукції. Вони працюють на довізній сировині. Азбест надходить з Уралу, а цемент -- з найближчих цементних заводів. Найбільше шиферу в Україні виробляють Балаклійський і Здолбунівський цементно-шиферні комбінати. Виробництво його швидко зросло і в 2009 р. становило 1492 млн. умовних плит (див. табл. 3.1). Особлива увага приділяється виробництву азбестоцементних листів, плоских шиферних конструкцій і рельєфних листів.

Цемент завозять у Сумську, Чернігівську, Київську, Херсонську й Черкаську області, хоча на їх територіях є багато цементної сировини. Є умови для виробництва високомарочного портланд-цементу в Житомирській (Овруч), Херсонській (Туркули), Чернівецькій (Заставна), Сумській (Середина-Буда), Харківській (Куп'янськ) областях, нефелінового цементу -- в Донецькій, алунітового -- в Закарпатській, глиноземно-феритового -- у Львівській областях, магнезіального -- в Автономній Республіці Крим.

Розвинутим є також і виробництво збірного залізобетону та збірних конструкцій - в країні діють 25 виробничих об'єднань з виготовлення комплектів збірних залізобетонних конструкцій і деталей, основними з яких є Харківське, Львівське, Криворізьке, Луганське, Сумське.

Підприємства для виготовлення збірного залізобетону для гідротехнічного будівництва зосереджені в Каховці (Херсонська обл.), Новомосковську (Дніпропетровська обл.), Арцизі (Одеська обл.). Збірні залізобетонні конструкції для мостів та шляхового будівництва виготовляють у Києві, Вінниці, Житомирі, Львові. Залізобетонні опори та інші конструкції для спорудження ліній електропередач і зв'язку виготовляють у Світловодську (Кіровоградська обл.), Тернополі, Білій Церкві (Київська обл.), Мерефі (Харківська обл.). Домобудівні комбінати розміщені в усіх областях країни, випускають щороку майже 5,5 млн. м³ збірних залізобетонних деталей, з яких споруджують понад 7 млн. м² загальної площі великопанельних житлових будинків на рік (найпотужніші комбінати у Києві, Донецьку, Луганську, Запоріжжі, Одесі). Основні підприємства великопанельного та об'ємно-блокового домобудування розміщені в Київській, Харківській, Полтавській, Херсонській, Дніпропетровській, Запорізькій областях. Підприємства для виробництва сталевих конструкцій діють у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Житомирській, Львівській областях. Виробництво алюмінієвих будівельних конструкцій зосереджено в основному на Броварському заводі (Київська обл.).

Великі центри виробництва будівельної цегли -- Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Бахмут, Слов'янськ, Чернігів, Львів, Івано-Франківськ. Багато цегельних заводів споруджено в сільській місцевості.

Сучасне будівництво потребує різних за якістю і властивостями бетонів. Особливу цінність мають легкі пористі бетони, з яких виготовляють стінові панелі житлових будинків. Для виробництва їх використовують легкі наповнювачі. У природі таких наповнювачів немає, тому їх створюють штучно. Це -- керамзит, термозит, сипкий перліт тощо. Керамзит -- штучний пористий матеріал, який виробляють з легкоплавких глинистих порід. Сировина для його виробництва є в багатьох місцях України -- біля Харкова, Полтави, Сум, Одеси, Кривого Рога, Житомира, Могилева-Подільського та ін. Термозит -- шлакова пемза, яку виготовляють з доменних шлаків, тому виробництво цього наповнювача розміщене в центрах чорної металургії. Пористий перліт виробляють з природної сировини -- перліту, який залягає в Закарпатті. 31м³ перліту одержують 6--12 м³ пористого перліту, тому підприємства з виробництва його розміщують у районах споживання.

У південних районах України виробляють черепашник, який має добрі тепло- та звукоізоляційні властивості, легко обробляється, дешевий. Його широко використовують у будівництві, проте в силу своїх фізичних властивостей як правило він застосовується саме як ізолятор одночасно з бетонними, чи цегельними стінами.

Виробництво керамічних глазурованих плиток зосереджено в Слов'янську (Донецька обл.), Харкові та Львові, а метлахських -- у Харкові та Артемівську (Донецька обл.). Воно може бути створене у Вінницькій та Житомирській областях з каоліну; у Закарпатській, Хмельницькій і Кіровоградській -- з тугоплавких і вогнетривких глин; у південних областях -- на базі вогнетривких і тугоплавких глин Причорномор'я та Приазов'я, що дасть змогу повністю задовольнити потреби будівництва.

Виробництво будівельного фаянсу й фарфору. Будівельний фарфор і фаянс виробляють у Славуті (Хмельницька обл.) на комбінаті "Будфаянс", електроізоляційні вироби для електричної промисловості -- в Первомайську (Житомирська обл.). Виробництво будівельного фаянсу зосереджено в Донецькій області. У Запоріжжі виробляють високовольтні ізолятори для ЛЕП, електростанцій і підстанцій. У Слов'янську (Донецька обл.) виготовляють електроізоляційні вироби для електро- та радіотехнічної промисловості.

Україна не задовольняє потреб господарства у будівельному фарфорі й фаянсі, тому їх частково доставляють з Білорусі, Росії та Чехії. Достатня кількість різноманітної сировини дає можливість розширити це виробництво.

Виробництво будівельного вапна й гіпсу. Останніми роками середньорічне виробництво будівельного вапна становить майже 736,0 тис. т, будівельного гіпсу (у 2000 р. -- 130,0 тис. т). Крім того, в Україні виробляється 7,4 млн. т технологічного вапна (використовується в цукровій та металургійній промисловості). Сировиною для виробництва вапна є крейда, вапняки, мармур та інші карбонатні породи. Заводи цієї галузі розміщені в районах видобування сировини, а готову продукцію вивозять іноді на значні відстані.

Основними виробниками будівельного вапна в Україні є Донецька, Запорізька, Сумська, Харківська, Вінницька, Львівська, Хмельницька, Херсонська і Чернівецька області. Найбільше виробляють вапна в Хмельницькій області і понад 100 тис. т його вивозять до Черкаської й Київської областей. З Вінницької області вапно вивозять до Кіровоградської, Дніпропетровської і Черкаської областей, а з Львівської -- до Рівненської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької й Київської.

На півдні найбільше вапна виробляє Херсонська область, а звідти його вивозять до Одеської, Миколаївської та інших областей.

Виробництво крейди. У будівництві крейду використовують для малярних робіт, виготовлення віконної замазки, шпаклівки, а також як наповнювач у паперовій та азбесто-гумовій промисловості, для виробництва соди, фарб, цементу, будівельного вапна тощо.

Великі запаси крейди є в Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Рівненській, Волинській і Чернівецькій областях. Видобуток будівельної крейди в Україні перевищує 2 млн т, а як сировини для цементної промисловості -- 7,5 млн т.

Виробництво м'якої покрівлі -- руберойду, толю, пергаміну -- налагоджено у багатьох областях України. Виробництво м'якої покрівлі зосереджено у великих містах. Найбільшим її виробником в Україні є Київ (18,8 % виробництва країни).

Виробництво віконного скла - в Україні є шість заводів листового і технічного скла. Найбільші з них -- Лисичанський "Пролетар Костянтинівський склоробний та завод "Автоскло" і Запорізький склоробний. Скло виробляється на склозаводах Луганської й Донецької областей, на Львівському склоробному заводі й частково на Київському заводі художнього скла.

Фарфорова промисловість має в Україні центри Коростень, Баранівка, Городниця, Кам'яний Брід, Довбичі (Житомирська обл.), Дружківка (Донецька обл.), Полтава, Кіровоград, Суми, Борислав (Львівська обл.), Синельникове (Дніпропетровська обл.) і Тернопіль.

Промисловість будівельних матеріалів досить рівномірно розміщена по території України. В цьому плані вирізняється Донбас і Придніпров'я (на Донецьку, Луганську, Дніпропетровську й Запорізьку області припадає понад 30 % усього виробництва продукції галузі). Високим розвитком промисловості будівельних матеріалів характеризуються також Харківська (7 %), Одеська і Львівська (по 5 %), Хмельницька (4,5 %) області та Автономна Республіка Крим (4,5 %).

Такі риси територіальної структури є позитивними, проте великі обсяги сировини не використовуються повною мірою. Так можна збільшити обсяги виробництва фарфоро-фаянсової та керамічної продукції. Це дозволить зменшити залежність від імпорту даних товарів. Створення нових підприємств в областях з наявністю сировини і невеликим розвитком будівельної промисловості допоможе зменшити обсяги транспортування з інших регіонів, тобто зменшити собівартість продукції.



Висновки

Основи ефективної діяльності господарства певної території або підприємства закладаються ще на етапі проектування просторової локалізації їх. Оптимальне розміщення підприємства щодо сировинних і трудових ресурсів, районів збуту продукції означає максимальне зниження витрат на виробництво продукції, що, зрештою зумовлює економію затрат суспільної праці, низьку собівартість продукції у виробника. Отже, раціональне розміщення продуктивних сил є одним з найвагоміших чинників зростання економічної могутності України.

Розміщення продуктивних сил -- це динамічний процес обґрунтування, прийняття та впровадження у життя рішень про просторовий розподіл окремих елементів їх.

Розміщення продуктивних сил ґрунтується на загальних економічних законах.

Будівельно-промисловий комплекс України має значний потенціал до розвитку та його вдосконалення щодо сучасних потреб та тенденцій розвинутої економіки. Він є одним з провідних елементів продуктивних сил тому що є підґрунтям для зростання та прогресивного розвитку інших та економіки в цілому.

Питання розвитку даної галузі можна розглядати як на макро так і на мікрорівні. Макрорівневий елемент повністю залежить від державного регулювання, що повинно ґрунтуватись на непрямих методах впливу на галузь та економіку в цілому.

Як мікрорівневий елемент можна розглядати діяльність підприємств щодо їх стратегічного розвитку та використання новітніх технологій, прогресивних та сучасних методів проведення діяльності. Як прости приклад можна привести те, що Україна в післявоєнні роки була значним виробником (в 1990 р. -- 23 млн. т) і експортером цементу. Але технологія його виробництва вже застаріла. В усьому світі цемент продукують так званим "сухим" способом, при якому витрачається лише 120 кг у. п. на тонну; у нас же переважає "мокрий спосіб" -- 85% всього виробництва. Застосування нової технології, а також використання дешевих сортів вугілля замість газу дозволять істотно знизити собівартість цієї важливої продукції.

Також важливим елементом розвитку галузі можна визначити інвестування зі сторони закордонних підприємств. Вже на сучасному етапі значна кількість підприємств даної галузі працює на основі іноземного капіталу, використовуючи досягнення закордонних технологій.

Загалом статистичні показники свідчать про поступовий розвиток галузі, а виходячи з того, що він є загальним показником економічної системи, можна визначити про стабілізацію та незначний, але все ж розвиток економіки нашої країни.



Список використаних джерел

Бейдик О.О., Падун М.М. Географія. - К.: Либідь, 2005.

Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України. - К., Академвидав. - 2007.

Заставний Ф.Д. Географія України: У 2-х книгах. - Львів: Світ, 2009.

Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (треорія, методи, практика) видання 4-е, доповнене. - К., 2008.

Лаптев А.А. Охрана та оптимізація навколишнього середовища. - К., 2006.

Михасюк І.Р., Янків М.Д., Залога З.М., Сажинець С.Й. Регіональна економіка. / За ред. професора І.Р. Михасюка / - Львів: “Українські технології”, 2008.

Опорний конспект лекцій з курсу «Розміщення продуктивних сил» для студентів 1 курсу економічних фахів денної та заочної форм навчання / Ващенко Н.П. - К., 2010.

Основи соціоекології: Навчальний посібник / Г.О. Бачинський, Н.В. Бернада, В.Д. Бондаренко та ін.; За ред. Г.О. Бачинського. - К., Вища школа. 2009.

Продуктивні сили економічних районів України / Данилишин Б.М., Чернюк Л.І., Горська О.В., Фащевський М.І., Антоньєва Л.С., Щедрова І.М., Нікітюк М.П., Клиповський Ю.В. - К.: ЗАТ “Ніглава”, 2010.

Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенов та ін.; За ред. К.: Товариство “Знання”, КОО, 2010.

Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. Львів: Світ, 2009.

Руденко Л.Г., Лисовский С.А. Природно-ресурсный потенциал как фактор экономического роста в Украине // Український географічний журнал - 2011, №3.

Соціально-економічна географія України: Навч. Посібник / За ред. проф. Шаблія О.І. - Л.: Світ, 2010.

Статистичний щорічник Ураїни.- К., 2011.

Экономическая география Украины .Учебник для школ.8 класс.К.,2009.

Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. Є.П. Качана. - К., Юридична книга, 2010. - 552 с.

Розміщення продуктивних сил: Навч.-метод, посібник для самостійного вивчення дисципліни / С. І. Дорогунцов, Я. Б. Олійник та ін. - К.: КНЕУ, 2008. - 76 с.

Размещено на Allbest.ru

...