Розвиток і розміщення харчової промисловості світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра менедженту зовнішньоекономічної діяльності

Курсова робота

з курсу „Розміщення продуктивних сил”

на тему: „Розвиток і розміщення харчової промисловості світу”

Київ 2010

Зміст

Вступ

Сутність, структура і значення харчової промисловості світу

Фактори розміщення харчової промисловості світу

Сучасні особливості розвитку харчової промисловості світу

Продукція харчової промисловості у міжнародній торгівлі

Тенденції світового виробництва продукції харчової промисловості

Проблеми і перспективи розвитку харчової промисловості світу

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

харчова промисловість виробництво міжнародний

Харчова промисловість світу має переваги над іншими галузями промисловості:

вона працює безпосередньо на споживача,

сприяє швидкому обігу капталу,

формує експортні статті держави,

дає значні валютні надходження.

Комплексне дослідження розвитку світу є важливим етапом визначення його соціально-економічного стану. Це дає можливість визначити основні напрями регіональної політики, територіальні плани і комплексні програми для вирішення тих чи інших проблем і поліпшення ситуації в світі..

Мета роботи - освітити розвиток і розміщення продуктивних сил харчової промисловості світу, визначити фактори її розташування, сутність, структуру, проблеми та перспективи розвитку харчової промисловості. Важливе місце займає дослідження та аналіз територіальної структури промисловості, яка виступає основою її територіальної організації. Адже, під територіальною структурою розуміється склад і співвідношення різних форм територіального зосередження виробництва, що формуються під впливом галузевого і територіального поділу праці.

Отже, об'єктом даної роботи є розвиток і розміщення продуктивних сил харчової промисловості світу. А предметом роботи виступає структура та територіальна організація продуктивних сил харчової промисловості світу.

Продуктивні сили - надзвичайно складне і важливе явище. Пізнання законів розміщення продуктивних сил і комплексоутворення дозволяє розкрити додаткові джерела підвищення продуктивності праці, що має неабияке значення для прогнозування розвитку економіки світу.

Тому для аналізу продуктивних сил харчової промисловості в роботі були використані такі методи наукового дослідження:

· Картографічний - для ілюстрації основних центрів розміщення та розвитку продуктивних сил харчової промисловості.

· Статистичний - для аналізу статистичних показників розвитку промисловості в світі.

· Порівняльний - для отримання показників розвитку промисловості в порівнянні з основними даними розвитку інших країн.

· Метод динамічних рядів.

· Схематичний - для того, щоб показати структуру харчової промисловості

· Графічний:

a. Лінійні;

b. Кругові;

c. Стовпчикові;

Економічна роль харчової промисловості у господарському комплексі держави визначається перш за все тим, що вона забезпечує продовольчі потреби населення міських і сільських поселень.

У харчовій промисловості розвинена спеціалізація за стадіями технологічного циклу, коли перші стадії наближені до сировини, а подальші -- до споживача.

Сутність, структура і значення харчової промисловості світу

В економічно розвинутих країнах 85% продукції сільського господарства переробляє промисловість, переважно харчова. Їй властива вельми складна структура.

До складу харчової промисловості входить понад 40 галузей і виробництв (м'ясна, молочна, рибна, цукрова, борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, кондитерська, консервна та інші), які виробляють харчові продукти та напівфабрикати. Для харчової промисловості світу характерним є те, що її структурні зміни останнім часом виявляються в інтенсивному розвитку нових галузей (виробництво готових до споживання і заморожених продуктів, птахопереробна промисловість та інші).

За кількістю зайнятих та за обсягом валової продукції харчова промисловість належить до найважливіших галузей господарства у більшості країн світу. Її розміщення тісно пов'язане з сільським господарством та, меншою мірою, з промислом риби. Основними факторами її розміщення вважаються сировинний та споживчий. На сировину орієнтуються цукрова, плодоовочеконсервна, рибна, маслобійна, а на споживача -- хлібопекарна, кондитерська, молочна та броварна підгалузі.[14]

У структурі промисловості економічно розвинутих країн харчова промисловість становить близько 9%.

Найбільші ареали сучасної харчової промисловості -- Європа та Північна Америка -- мають складну галузеву структуру, їхні підприємства базуються як на місцевій, так і на імпортній сировині. Так, м'ясна промисловість Франції та Данії, маслоробна Нідерландів, виноробна Франції та Іспанії працюють на власній сировині. Значну частину продукції, котру виробляють ці країни, експортують. З імпортної сировини у країнах Європи виробляють цукор, шоколад та інші продукти харчування. У СІЛА, Канаді, які володіють величезними ресурсами, харчова промисловість розвивається на власній сировині; тільки незначна кількість підприємств використовує імпортну сировину. Тому тут яскраво виражена орієнтація харчової промисловості на спеціалізовані сільськогосподарські райони. Особливе місце у світовій харчовій промисловості займають Австралія та Нова Зеландія. Ці країни мають великі спеціалізовані сільськогосподарські райони, завдяки яким вони постачають на світовий ринок первинну сільськогосподарську продукцію. Значна її частина переробляється та вивозиться за кордон.

У більшості країн, що розвиваються, промислову переробку проходить незначна частина сільськогосподарської продукції. Високий рівень розвитку харчової промисловості є в небагатьох країнах, що розвиваються: Аргентині, Бразилії, Уругваї, Індії та ін. В інших країнах є тільки первинні стадії переробки, часто -- не промислової, а ручної, завершальні стадії розташовуються у Північній Америці, Західній Європі, Японії.

Прикладом може слугувати овочеконсервна галузь: виробництво пульпи з томатів безпосередньо у сільськогосподарському районі та виготовлення з неї пасти, соків у центрі споживання. У виноробстві: первинне та повторне; у тютюновій промисловості -- ферментаційне та тютюнове виробництва тощо

Серед всіх галузей матеріального виробництва, які належать до групи "Б" - харчова промисловість виділяється найвищою питомою вагою. Значна кількість країн світу, особливо економічно розвинутих, характеризуються розвитком багатьох галузей харчової промисловості. До них можна віднести США, Францію, Німеччину, Данію, Росію, Нідерланди, Італію та інші. Разом з тим спостерігається спеціалізація окремих країн на переважному виробництві окремих видів продукції харчової промисловості.

Так, до основних виробників цукру у світі відносять Україну, Бразилію, Кубу, США, Китай, Францію та деякі інші країни.

Найбільш розвинуту маслоробну промисловість мають Індія, Нідерланди, ФРН, Франція, Фінляндія, Великобританія, Бельгія, Росія, Україна.

Виробництво рослинної олії зосереджено в США, Україні, Аргентині, Бразилії, Японії, ФРН, Італії, а таких видів олії, як оливкова - в Іспанії, Греції, Тунісі; пальмова - в Малайзії; кокосова -в Філіппінах; тунгова - в Парагваї.

Виробництво сиру розміщене в США, Франції, ФРН, Росії, Італії, Нідерландах.

Значними виробниками маргарину є США, ФРН, Нідерланди, Великобританія; рибних консервів - Японія, США, Данія, Португалія, Норвегія, Канада, Перу; рослинних консервів - Болгарія, Іспанія.

На виробництві вина спеціалізуються Франція, Болгарія, Молдова, Греція, Іспанія, Португалія, Алжир, Аргентина, Вірменія, Грузія та інші. .[6]

Фактори розміщення харчової промисловості світу

Розміщення галузей харчової промисловості орієнтується як на сировину (цукрова, олійножирова, консервна та Інші), так і на споживача (молочна, хлібопекарна, кондитерська). Розвиток холодильного і рефрижераторного транспорту значно розширює можливості розміщення харчової промисловості.

При групуванні галузей виробництв харчової промисловості по особливостям розміщення виділяють 3 групи:

1. Галузі, що переробляють нетранспортабельну сировину, яка має обмежений строк зберігання і характеризується високими нормами затрат на виробництво одиниці продукції. Вони орієнтуються на райони зосередження виробництва сировини (цукрова, спиртова, крохмале-патокова, плодоовочеконсервна, маслоробна, олійножирова).

2. Галузі, що переробляють транспортабельну сировину і випускають малотранспортабельну продукцію або продукцію з обмеженими строками її зберігання. Вони знаходяться переважно в районах споживання готової продукції (хлібопекарська, переважна частина підприємств кондитерської промисловості, пивоварна, макаронна, молочна (крім молочноконсервної), безалкогольних напоїв).

3. Галузі, що можуть розміщуватись як в районах виробництва сировини, так і в районах споживання готової продукції (м'ясна, м'ясоконсервна, ковбасна, борошномельно-круп'яна). При переробці сировини і виробництві готової продукції у галузях цієї групи стадії технологічного процесу часто бувають відокремленими. У сировинних районах здійснюється первинна обробка сировини, а в районах споживання - завершальний процес переробки. Так розділяється ферментація тютюну і виробництво

сигарет, виробництво винних матеріалів, коньяків, десертних і шампанських вин.[7]

Основними чинниками розміщення галузей є чисельність і густота населення, сировинна база, форми організації виробництва, транспорт, об'єктивними - природні умови та науково-технічний прогрес. За дією основних чинників галузі харчової промисловості поділяють на такі, що орієнтуються :

· на джерела сировини - цукрова, консервна, крохмале-патокова, олійна;

· місця споживання готової продукції - молочна, кондитерська;

· одночасно і на сировину, і на споживача - м'ясна, борошномельно-круп'яна.

Найбільш специфічні особливості розміщення харчової промисловості такі:

· для ряду її підгалузей (цукрова, консервна, виноробна, олійно-жирова) їй характерне сезонне виробництво, яке призводить до нерівномірного використання виробничих потужностей:

· необхідність розміщення виробництва значного виду продуктів харчуванні і організацій їх споживання, і на невеликій відстані від сировинної бази ;

· значна залежність якості ряду продуктів від тривалості переробки сировини;

· строки зберігання більшості продуктів, як правило, обмежені;

· велика залежність від тари та упаковки продуктів;

· часта змінність асортименту з багатьох продуктів;

Розташування кожного об'єкта народного господарства у просторі зумовлене впливом низки причин і закономірностей. Економіко-географічним положенням (ЕГП) об'єкта називаєтеся сукупність його відношень до інших економіко-географічних об'єктів, що лежать поза ним. Таким чином, об'єкт (не обов'язково підприємство, це може бути й місто, район тощо) характеризується не лише розташуванням на певній території, але й системою зв'язків (реальних або потенційних) з іншими об'єктами.

Залежно від економічної природи об'єкта найважливішими вважаються його відношення до джерел природних і трудових ресурсів, ринків збуту продукції, а також можливість виробничої кооперації з іншими об'єктами, транспортна забезпеченість, екологічна ситуація. Економіко-географічне положення -- категорія історична. Це означає, що якщо з часом зміниться економічний простір довкола об'єкта, то це відіб'ється на економічному потенціалі самого об'єкта.[5]

Наприклад, переміщення європейських торговельних шляхів у XV--XVI ст. з Середземного моря до Атлантичного океану призвело до занепаду квітучих доти Венеції, Генуї та Флоренції. Натомість почалося економічне піднесення спочатку Іспанії й Португалії, а потім -- Нідерландів, Франції, Англії” північно-німецьких міст. Відомо, що стародавній Київ став економічним і політичним центром України-- Русі. Це сталося, по-перше, тому що він розташовується на перехресті водних шляхів, що утворюються Дніпровською річковою системою. По-друге, він лежав майже у центрі серед політичне пов'язаних між собою князівств.

Ще кілька прикладів з ближчих до нас часів. Освоєння території США почалося з регіону Нова Англія, який розташований на крайньому північному сході на найменшій відстані від Європи. Протягом деякого часу це був найбільш процвітаючий регіон США, бо саме через нього проходили перші поселенці й товари. Але з освоєнням глибинних територій США Нова Англія опинилась на окраїні й почала пасти задніх у розвитку. Натомість різко активізувалося Середньо атлантичне узбережжя (з містами Філадельфія, Нью-Йорк), яке, хоч і розташовувалось трохи далі від Європи, мало зручніше положення стосовно районів, котрі знову колонізувалися. Сінгапур до початку XIX ст. був невеличким поселенням в економічно малорозвинутому регіоні й не мав хоч якогось економічного значення. Але після перетворення його на порт він став використовувати вигоди свого географічного положення на перехресті найважливіших транс океанічних шляхів. Спочатку він спеціалізувався на послугах (бункерування суден, страхування, посередницька торгівля), а потім перетворився на великий промисловий центр, що ефективно використовує міжнародний поділ праці.[2]

Сучасні особливості розвитку харчової промисловості світу

ь Європа

Харчова промисловість високорозвинута, країни регіону є одними з найбільших виробників харчових продуктів. Тут одержали розвиток:

-- м'ясопереробка -- ФРН, Франція, Велика Британія;

-- молочна промисловість -- ФРН, Швейцарія (концерн “Нестле”), Австрія, Нідерланди;

-- сироваріння -- Франція (понад 300 сортів сирів), Швейцарія, Нідерланди;

-- олійна промисловість (соняшникова олія) -- Франція;

-- виноробство -- Франція (відома марочними винами: шампанське, бордоське, бургундське, кагор, коньяк, яких загалом виготовляють 5,5 млн т щорічно; посідає 1-ше місце разом з Італією за обсягом їх виробництва), ФРН (мозельські вина);

-- пивоваріння -- ФРН (114 млн. гл. ), Австрія, Нідерланди, Ірландія, Велика Британія,

Промислова продукція країн Західної Європи вирізняється високою конкурентоспроможністю, що зумовлено застосуванням при її виготовленні як новітніх, так і традиційних технологій.

Харчова промисловість особливо розвинута у Данії, яка виділяється глибокою переробкою сировини в молочній і м'ясопереробній промисловості (дає 1/3 світового експорту свинини, бекону і шинки та 1/10 масла і сиру). Молочний напрям має харчова промисловість Фінляндії. У Норвегії та Ісландії однією з головних галузей є рибопереробка (морожене філе, рибне борошно, жир та консерви). Данія традиційно є головним постачальником на світовий ринок райдужної форелі.

Останніми роками Північна Європа з регіону, традиційно орієнтованого на сировинні галузі промисловості, поступово і переходить до випуску продукції наукомісткої та глибокої промислової переробки .

Харчова промисловість працює переважно на власній сировині. Міжнародну спеціалізацію мають консервна, виноробна, борошномельна, макаронна, тютюнова галузі тощо. Португалія разом із Марокко з Північної Африки є провідними у світі виробниками консервованих сардин в оливковій олії. Споконвіків славиться виноробство країн регіону: Італія поділяє 1-ше місце із Францією, а Іспанія посідає 3-те місце у світі. Найвідомішими португальськими винами є портвейн (від назви міста Порту) і мадера (від назви о. Мадейра з його відомими сортами винограду). Світову славу мають також іспанські марочні вина малага та херес.

Особливістю розміщення продуктивних сил у промисловості є зосередження обробних галузей у найбільших портових містах. Ця тенденція активно заявила про себе в 60--70-ті роки XX ст. у зв'язку зі зростанням імпорту багатьох видів сировини і матеріалів, а також переорієнтацією значної частини промисловості на експорт. Найбільшою є концентрація в приморських столицях (Афіни, Лісабон) або у других-третіх за значущістю містах (Барселона, Валенсія -- в Іспанії, Порту -- в Португалії). Лише в Італії значні промислові центри розташовані далеко від узбережжя -- в північній частині країни.

Останнім часом у регіоні почав інтенсивно розвиватися третинний сектор економіки, де виділяється італійська корпорація “Фін Інвест ”, оборот якої за рік становить 7 млрд. дол., а кількість зайнятих -- 26 тис. осіб. Головні напрями діяльності: телебачення, видавнича справа, рекламний бізнес, виробництво і поширення теле- і кінофільмів, страхова справа тощо.

Країни-карлики регіону мають специфічні галузі господарства, пов'язані з випуском раритетних грошових знаків (Ватикан, Сан-Марино), дорогих колекційних поштових марок (Сан-Марино), з обробкою місцевих видів каміння, дорогих сортів деревини, вичинкою шкіри (Андорра, Мальта). Ватикан високі прибутки одержує від випуску та експорту церковних атрибутів та сувенірів.

Південно-європейські країни значну увагу приділяють розвитку трудомістких галузей промисловості (випуск побутової техніки, легка, меблева, харчова тощо), залучаючи у виробництво значну армію працездатного населення. Це деякою мірою стримує економічну еміграцію з країн регіону.

Харчова промисловість є важливою галуззю у всіх країнах регіону. На півночі переважає переробка продукції тваринництва, на півдні -- рослинництва. Провідними галузями є:

у Польщі -- рибна, цукрова, виробництво свіжоморожених овочів, фруктів, напівфабрикатів, м'ясопереробна ;

у Чехії -- пивоваріння, цукрова, кондитерська;

у Словаччині -- цукрова, виноробна;

в Угорщині -- олійна, плодоовочеконсервна, М'ясопереробна, виноробна (токайські вина у місцевості Токай), виробництво свіжомороженої птиці;

у Латвії й Естонії -- молочна, м'ясопереробна, рибна;

у Литві -- молочна, м'ясопереробна;

в Україні -- борошномельно-круп'яна, олійно-жирова, цукрова, плодоовочеконсервна, м'ясопереробна, виноробна;

у Білорусі -- молочна, м'ясопереробна.

Всесвітньо відомі олівцева фабрика (“Кох-і-Нор” у Ческе-Будейовіце виробляє 1 млн. олівців щодоби), вироби з бурштину (Юрмала в Латвії та Калінінград у Росії), іграшкова промисловість (м. Жодіно в Білорусі, де випускають м'які іграшки). В Богемії (Чехія) ще в середні віки зародилося склодувне мистецтво.

Будучи однією з найдавніших і традиційних галузей, переробляє значну кількість сільськогосподарської продукції, виробленої в регіоні. Досить розвинутими є плодоовочеконсервна промисловість (у всіх країнах), виноробство(Болгарія , Молдова),тютюнова(Болгарія , Молдова, Македонія ) ,кондитерська(Югославія, Молдова, Хорватія),олійна промисловість на базі ефіроолійних культур(Болгарія).

ь Азія

Харчова промисловість - традиційна галузь для всіх країн регіону. Важливе значення має виробництво овочевих і фруктових консервів. Розвинуті такі виробництва: у Грузії -- мінеральних вод, вина, тютюнових виробів, чаю; в Туреччині -- цукру, кондитерських виробів, _; фасування сухофруктів; у Сирії -- томатного соку, переробка винограду; в Лівані -- кондитерське; в Саудівській Аравії -- томатної пасти і кондитерських виробів; в Ємені -- переробка тютюну і виробництво цигарок, прохолодних напоїв, кави; в Омані -- переробка фініків для .одержання патоки, вина; в ОАЕ -- виробництво кока-коли; у Бахрейні -- безалкогольних напоїв; на Кіпрі -- оливкової олії тощо.

Вино-коньячне виробництво розвинуте у Вірменії, Азербайджані, Ізраїлі та Грузії. На світовому ринку цінуються і кіпрські вина.

Національні кустарні промисли і ремесла. Серед них виділяються килимарство (Іран, Афганістан, Ірак, Азербайджан, Туреччина), виробництво парчі (Сирія), видобування перлів (Катар, Бахрейн), обробка імпортних алмазів (Ізраїль) і дорогоцінного каміння (Вірменія), виробництво кинджалів (Сирія) і обробка коралів (Ємен, Бахрейн).

Промисловість високорозвинутих країн регіону базується на видобувних галузях, а в економічно відсталих країнах домінують галузі промисловості на основі напівкустарних та дрібних підприємств

Представлена розвинутим рибопромисловим комплексом, борошномельною, м'ясною, маслосироробною галузями. Море промисловий цикл Росії охоплює промисел риби, крабів, молюсків, водоростей, штучне розведення деяких морських організмів, промислову переробку морепродуктів (виробництво рибних і крабових консервів, жиру і тріскової печінки, мороженої та солоної риби, переробку відходів рибної промисловості, молюсків, водоростей). У Середній Азії розвинуті плодоовочева та олійножирова галузі.

ь Північна Америка

Основу харчової промисловості утворюють м'ясна, молочна, виробництво алкогольних й безалкогольних напоїв, консервна і борошномельна галузі. Розвинутим є виробництво заморожених харчових продуктів і різноманітних напівфабрикатів. Світових масштабів набуло виробництво цигарок і сигар у США. Підприємства галузі здебільшого сконцентровані в містах.

Загалом економічне значення промисловості як головної галузі матеріального виробництва зберігається.

Країни регіону утримують провідні позиції серед інших розвинутих країн світу за масштабами виробництва, продуктивністю праці й обсягами промислового експорту.

ь Латинська Америка

Харчова промисловість займає помітні позиці у структурі продуктивних сил регіону як за вартість продукції, так і за кількістю зайнятих. До найдавніших її складових належать борошномельна! м'ясна галузі. Великі обсяги продукції галузі признач ні на експорт (м'ясо -- Аргентина, Уругвай, Бразилія цукор -- Бразилія, Перу, Мексика, Карибські тощо). Відомими товарами на регіональному і світової ринках є багато видів напоїв (ром, вина, пиво), тютюнові вироби (кубинські сигари). Стабільними є позиції; молочної та рибоконсервної галузей.

Країни регіону мають унікальне за своєю продукції кустарне виробництво, особливо у текстильній, шкір но-взуттєвій і харчосмаковій галузях. У районах, заселених індіанцями, зберігаються традиційні ремесла, роби яких користуються великим попитом у туристів.

Загалом Латинська Америка має потужний виїзничий потенціал. Найбільших успіхів досягли Мексика, Бразилія та Аргентина. Разом з розвитком традиційних галузей важкої індустрії в них прискорене формування наукомістких виробництв (електроні! робототехніки, біотехнології, атомної й авіаційної промисловості тощо), які визначають структуру сучасних господарства в регіоні

ь Африка

Підприємства (виноробні, плодоовочеконсервні, борошномельно - круп'яні, цукрові, молочні, тютюнові, з виробництва оливкової олії) розміщені майже в усіх містах півночі регіону. Марокко є найкрупнішим у світі виробником сардинових консервів, які переважно експортує.

Харчову промисловість представляють борошномельні та хлібопекарські заводи, підприємства з переробки кави, какао-бобів, заводи з виробництва овочевих і рибних консервів, фруктових соків, спиртових й безалкогольних виробів, а також пивоварні. Рисоочисні підприємства розташовані у Буркіно-Фасо, Нігерії, Малі. В Гамбії, Нігерії налагоджено очищення арахісу та виробництво арахісової олії й арахісового борошна. Тютюнова промисловість створена в Гвінеї, Ліберії та Нігерії.

Харчова промисловість - це найдавніша й найрозвинутіша галузь промисловості в регіоні, на яку припадає до 30% продукції. Майже повністю базується на переробці місцевої сільськогосподарської сировини (м'ясопереробні, борошномельні, хлібопекарські, цукрорафінадні, соляні, кондитерські, чайні підприємства, а також виробництво напоїв та тютюнової продукції).

Поширені кустарно-ремісничі промисли (ткацтво, вичинка шкір, різьблення по кістці, фарбування тканин, ковальське й гончарне ремесла ).

За рівнем промислового розвитку Східну Африку поділяють на дві частини:

1) північні країни (Сомалі, Ефіопія, Джибуті, Еритрея), де обробна промисловість тільки зароджується, переважають майстерні сільськогосподарського інвентарю та дрібні підприємства з переробки продуктів сільського господарства;

2) південні країни (Замбія, Кенія, Танзанія та ін.), в яких переважає гірничодобувна промисловість, стадію становлення пройшли металургія й хімічна промисловість, відносно великі підприємства легкої та харчової промисловості.

Харчова промисловість представлена борошномельною, хлібопекарською галузями, виробництвом безалкогольних напоїв, масла, тютюнової продукції. Маврикий відомий виробництвом цукру і рому (6 млн т цукру на рік). У Мозамбіку функціонує один з найбільших в Африці заводів з консервування фруктів і виробництва соків, на Мадагаскарі -- підприємства з виробництва арахісової, пальмової та соєвої олії, ванілі (1-ше місце у світі), у Намібії -- унікальні підприємства з переробки омарів, риби, тюленів і молюсків. ПАР експортує значні обсяги консервованих овочів та фруктів, джемів і вин (майже 70 млн. л), рибних консервів. Переробку чайного листа та агави налагоджено на Маврикії, виробництво солоду -- у Свазіленді.

На Маврикії здійснюють обробку штучних рубінів для годинникових заводів Швейцарії. Всесвітньо відомими є підприємства з первинної обробки алмазів у ПАР, Намібії й Ботсвані.

У кустарних майстернях багатьох країн виробляють товари з вовни, мохеру, кераміки, коштовних металів.

Промисловий потенціал країн регіону за останні роки значно збільшився, особливо в ПАР. Продукція багатьох промислових підприємств набуває експортної орієнтації, переважно в розвинуті країни Європи .[3]

Продукція харчової промисловості у міжнародній торгівлі

Для світового виробництва продовольчих товарів характерним є значне його зростання, про що свідчить загальне зростання сільськогосподарської продукції. Так, в економічно розвинутих країнах сільськогосподарське виробництво зросло за 2009-2010 р. на 10%, а в розрахунку на душу населення - на 2,2%.

В країнах, що розвиваються, завдяки загальному зростанню виробництва, було забезпечено значний приріст сільськогосподарської продукції, особливо це стосується Індії та Китаю. Але цей позитивний процес охопив не всі регіони світу, що розвиваються.

Продовольчі товари є важливою складовою частиною зовнішньої торгівлі світу. Головними постачальниками продовольчих товарів на світових ринках виступають економічно розвинуті країни, які, виробляючи 30% сільськогосподарської продукції, забезпечують 70% світового експорту сільгосптоварів.

Основним продовольчим продуктом у зовнішній торгівлі виступає зерно. На світовий ринок щорічно поступає близько 200 млн. т зерна.

Експорт зерна (пшениці, кукурудзи) сконцентровано в США, Франції, Канаді, Аргентині. Найбільша частка його (до 48%) належить США. Країни ЄС експортують близько 14% зерна. Головними експортерами рису є США і Таїланд. Світовий імпорт зерна складає 11% загального обсягу його виробництва (близько 100 млн. т пшениці і 60-70 млн. т кукурудзи). Майже половину світового імпорту зерна (переважно продовольчого) припадає на країни, що розвиваються. Великим його імпортером стала Японія (до 30 млн. т ). Понад 30 млн. т зерна імпортував колишній СРСР. Російська Федерація значно знизила імпорт зерна, довівши його до 11 млн. т

У світовій торгівлі продукцією тваринництва лідерство ведуть економічно розвинуті країни, про що свідчать дані табл.1. Значно зросла в експорті м'яса частка країн ЄС і становить близько 40%.(табл.1)

На світовий ринок щорічно попадає близько 30 млн. т цукру, головним чином - це цукор-сирець з цукрової тростини. Вантажопотоки його поступають із Бразилії, Куби, Австралії і направляються в Європу, США, Китай, Японію. В цих країнах він рафінується і в основному споживається. Його постачальниками є країни Європи, в тому числі і Україна.

Значне місце у світовій торгівлі посідають тонізуючі культури - чай, кава, какао. Головним експортером чаю стала Індія, кави - Бразилія. До головних споживачів імпортного чаю, кави, какао відносять США, країни Європи, Японію, країни СНД.

Висока продуктивність аграрного сектора економіки сприяла тому, що США, ЄС, Австралія, Канада, Нова Зеландія та інші країни стали величезними експортерами продукції агропромислового комплексу. Отже, аграрний сектор названих вище та інших країн годує населення не тільки своїх країн, але й тих, які не мають достатньої кількості своєї продукції (Японія, країни Африки та Азії). У Великобританії, Німеччині, США і деяких інших країнах в аграрному секторі працює тільки 3-4% працездатного населення.

Це означає, що один працюючий у певній галузі виробляє у рік стільки продукції, скільки достатньо, щоб нагодувати від 20 до 30 осіб своєї країни і декілька осіб інших країн.

Продукція аграрного сектора відіграє важливу роль в економіці багатьох країн світу, навіть індустріальне розвинутих. Наприклад, у 2009 р. вартість продукції аграрного сектора Німеччини становила 80 млрд. нім. марок, а її частка у ВВП перевищувала 7%. У деяких країнах світу, особливо в слабкорозвинутих, цей показник є значно вищим. У Туреччині він становить 10-12%, Чилі - 20-25%, Сирії - 25-30%, Кот-д'Івуарі - понад 50%.

На продукцію аграрного сектора припадає значна частка експортного потенціалу країн світу. Щорічно обсяги експорту такої продукції США становлять у сумі від 60 до 65 млрд. дол., у тому числі зерна і кормів -- 20-22 млрд., м'яса великої рогатої худоби і свиней - 4,5-5, м'яса птиці - 2,5-3, фруктів і горіхів - 4,3-4,5, насіння олійних культур - 10-12 млрд. дол.

Основна кількість продукції аграрного сектора споживається країнами-продуцентами у свіжому або переробленому станах. Частина її використовується для створення міжсезонних запасів або постачається на світовий ринок.[15]

Тенденції світового виробництва продукції харчової промисловості

Продукція харчової промисловості, як і продукція аграрного сектора, відіграє важливу роль в економіці багатьох країн світу, в тому числі індустріальне розвинутих. У США на продукцію цієї галузі припадає понад 10% внутрішнього валового продукту. В Угорщині харчова галузь промисловості за доходами посідає друге місце після машинобудування. На неї припадає майже 20% всього експорту країни.

Харчова промисловість світу має переваги над іншими глузями промисловості: вона працює безпосередньо на споживача, сприяє швидкому обігу капталу, формує експортні статті держави, дає значні валютні надходження.

Виробництво продукції харчової галузі промисловості в індустріальне розвинутих країнах світу є високомеханізованим та автоматизованим. Така тенденція спостерігається також у країнах, які стають на шлях виробництва продовольчих товарів за прогресивними технологіями, в тому числі в Україні.

Передові країни світу проводять велику роботу з максимального наближення показників якості харчової продукції до регіонального і світового рівнів

Продуценти передових країн світу беруть участь у розробці нормативних документів. Це дає їм можливість одержувати найповнішу інформацію про вимоги до якості і пакування продукції, які встановлюються Міжнародними стандартами. Отже, продуценти продовольчих товарів - учасники розробки нормативної документації - мають певну перевагу над своїми конкурентами.

У структурі харчової галузі промисловості провідних країн світу розрізняють підприємства двох типів. До першого типу належать підприємства первинної обробки, доробки і простої переробки продукції аграрного сектора. Переважно це невеликі за обсягом виробництва підприємства (кооперативи), які розміщені у сільській місцевості, і тісно пов'язані з фермерськими господарствами. Другий тип підприємств займається глибокою переробкою сільськогосподарської сировини. Це великі підприємства з високою механізацією та автоматизацією технологічних процесів, які випускають широкий асортимент різноманітної продукції (кондитерської, молочної, м'ясної тощо).

До другого типу належать також невеликі і середні підприємства, що виробляють вузький асортимент продукції, але у значних обсягах.

У США, Німеччині, Великобританії, Франції та інших країнах є великі компанії, які контролюють в країні основні обсяги виробництва харчової продукції. У США підприємства 10-ти таких компаній виробляють 2/3 харчової продукції. В одній такій компанії працює від 10 до 100 тис. робітників і службовців, у тому числі багато з вченими званнями і ступенями.

В ЄС із 30 найбільш відомих компаній дві займаються виробництвом продовольчих товарів. За рейтингом, одна з них (швейцарська фірма "Nestle") посідає 3-тє місце. Інша (голландська компанія "Unilever") є на 9-му місці. Продукція цих компаній має великий попит, оскільки випускається у широкому асортименті та високої якості. Німецький концерн "Stollwerch", який спеціалізується з виробництва шоколаду, посідає 7-е місце у світі за обсягами виробництва цієї продукції.

Деякі з великих компаній із виробництва продовольчих товарів є транснаціональними. Вони мають свої підприємства в інших країнах даного регіону, або й в інших регіонах. Це дає можливість їм успішно долати торгівельні бар'єри, зменшувати транспортні видатки і краще вивчати попит на продукцію споживачів певного регіону.

Транснаціональні компанії є великими світовими екcпортерами харчових товарів. Наприклад, швейцарський концерн "Nestle" щорічно постачає на ринок Росії харчової продукції щ суму, яка перевищує 1 млрд. нім. марок.

Із розвитком світового ринку продовольчих товарів, розширенням експорту та посиленням конкуренції, країни Заходу стали приділяти більше уваги проблемам маркетингу продукції. У багатьох із них створено спеціальні організації, які допомагають засвоюванню міжнародного ринку. Такі організації проводять широкомасштабну рекламну діяльність, забезпечують участь зацікавлених фірм у виставках і ярмарках, вивчають можливість розширення експорту продукції своїх постачальників.

На заохочення експорту продукції харчової галузі промисловості найбільше коштів у ЄС виділяють Німеччина і Франція.

У передових країнах світу з року в рік розширюється та оновлюється асортимент продовольчих товарів. Особливо велика робота в цьому напрямку ведеться в країнах Європейського Союзу (табл. 2)

яловичина

35,2%

свинина 17,0%

За прогнозом ФАО ООН, у майбутньому очікується сповільнення темпів зростання світового виробництва м'яса. Таке явище можна пояснити відносно невисоким зростанням споживання м'яса з розрахунку на людину в розвинутих країнах; зниженням темпів зростання споживання м'яса людиною в КНР і Бразилії; низьким рівнем споживання м'яса населенням Індії; зменшенням споживання м'яса в деяких країнах Далекого і Близького Сходу внаслідок економічної кризи; збереженням дуже низького рівня доходів населення у багатьох країнах, що розвиваються.

Важливим показником у продукуванні м'яса країнами світу є його виробництво з розрахунку на людину. Щодо цього передовими у світі є Данія (понад 300 кг у рік), Голландія (175-180 кг), Бельгія (140-145 кг), Франція (100-105 кг). В Іспанії і Німеччині виробляється 85-90 кг м'яса на людину в рік, у Фінляндії - 70, Швеції і Великобританії - 60-65. В Україні на одну людину виробляється в рік 30-32 кг м'яса.

Споживання м'яса з розрахунку на людину в рік в окремих країнах світу є в межах від 5 до 100 кг і більше. Багато цієї продукції споживається у Німеччині (90-95 кг), Канаді (70-75 кг). Експерти ФАО прогнозують, що в розвинутих країнах споживання населенням м'яса у найближчі роки буде зростати. Це стосується навіть тих країн, де людиною уже споживається багато цієї продукції (90-100 кг і більше в рік). У цілому, в розвинутих країнах, за підрахунком експертів ФАО ООН, середнє споживання м'яса з розрахунку на людину до 2030 р. зросте на 10 кг, тобто становитиме 97 кг.

М”ясо є одним з найважливіших продуктів світової торгівлі (табл. 3)

У 2009 р. світове виробництво свинини становило 82,1 млн. т . Воно було на 16,6 млн. т більшим, ніж у 2008 р. У 2009-2010 рр. обсяги виробництва свинини в світі значно зросли. В 2009 р. вони становили 87,7 млн. т , а в 2010. - 89,6 млн. т. За прогнозом голландських експертів, виробництво свинини в світі в 2015 р. становитиме 98-99 млн. т країнах світу виробляється така кількість свинини в рік, тис т. (табл. 4)

Найбільшим світовим виробником свинини є КНР. Темпи виробництва цього м'яса в КНР надзвичайно високі: в 2008 р. було продуковано 26,4 млн. т, в 2009 р. -36,5 млн. т, 2010 р. - 40 млн. .т. Друге місце у світі за виробництвом свинини посідає Європейський Союз, який в 2010 р. виробив 16,3 млн. т цього м'яса (майже 20% світової кількості). В ЄС спостерігається перевиробництво свинини, що пояснюється зменшенням експорту в Росію і країни Південне-Східної Азії. Найбільшим виробником цієї продукції в ЄС е Німеччина, яка 2010 р. виробила її понад 3 млн. т. Друге і третє місця в Європейському Союзі за обсягом виробництва свинини посідали Іспанія і Франція (по 2,2 млн. т). Інші країни ЄС виробили у згаданому році таку кількість свинини, млн. т : Голландія - 1,6; Данія - 1,5; Великобританія і Бельгія/ Люксембурґ - по 1. За виробництвом свинини, США в 1997 р. були на третьому місці в світі (8,4 млн. т ; 10% від світової кількості).

Свинина є важливим продуктом світової торгівлі. За останні роки до експортно-імпортних операцій було залучено від 2 до 2,5 млн. т цієї продукції.(табл.5)

Проблеми і перспективи розвитку харчової промисловості світу

Серед глобальних проблем, які безпосередньо впливають на долю людства, виділяють продовольчу. Вона визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє і майбутні покоління планети. До певної міри це наслідок того, що харчування є фізіологічною потребою людини.

Згідно з даними ФАО (продовольчої і сільськогосподарської організації ООН), нині на планеті голодують понад 500 млн. осіб, а ще 1 млрд. осіб постійно недоїдають. Продовольча криза особливо актуальна для багатьох країн Африки, Азії, Латинської Америки і загрожує поширитися на інші території. У сучасному світі продовольча проблема тісно пов'язана з іншими глобальними проблемами: демографічною, енергетичною, екологічною.

Виділяють чотири групи чинників, які впливають на глобальну продовольчу проблему:

природні умови і розміщення населення. Сюди відносять загальну площу та структуру сільськогосподарських угідь, визначають сільськогосподарський потенціал, клімат, співвідношення між кількістю населення і масою продовольства тощо;

світовий транспорт і зв'язок, що забезпечують широкий вихід продуктів харчування на зовнішній ринок (залізничний транспорт, міжнародний автомобільний транспорт, розвиток судноплавства, наявність сучасних засобів зв'язку);

політична ситуація у світі (розстановка політичних сил, наявність міждержавних співтовариств, об'єднань і навіть використання поставок продовольства у політичних цілях);

світова економіка і торгівля у їх єдності (продовольство як складова частина торговельних потоків, роль балансових розрахунків, кліринг (система безготівкових розрахунків).

Відомо, що швидкий ріст населення загострив проблему забезпеченості людства продуктами харчування.

Згідно з деякими прогнозами до 2030 р. чисельність населення зросте до 8,9 млрд. осіб, тобто збільшиться у порівнянні з 1990 р. майже в 1,7 разу. Якщо за попередні 40 років приріст населення в абсолютних цифрах становив 2,75 млрд. , то в наступні 40 років він буде вже на рівні 3,58 млрд. осіб. Це означає, що у перспективі за кожне десятиріччя населення Землі буде щорічно зростати майже на 90 млн. осіб, що еквівалентно кількості жителів Англії, Бельгії, Данії, Швеції і Норвегії разом узятих. Але найбільш тривожним симптомом є те, що за темпами приросту виділятимуться регіони з напруженою продовольчою ситуацією -- понад 60% його приросту припаде на Азію і Африку, у тому числі населення Індії зросте на 590 млн. осіб, Китаю -- на 490 млн., Пакистану -- на 197 млн., Нігерії -- на 191 млн., Ірану -- на 126 млн., Ефіопії -- на 106 млн. осіб.

Зонами критичної продовольчої ситуації у світі є територія у межах Сахелю (Мавританія, Сенегал, Гамбія, Малі, Нігерія, Чад), де слабо розвинена промисловість, і у Північно-Східній та в південній Африці (за винятком ПАР). Найбільш критичне становище склалося у 20 країнах "зони голоду", що розташована в сухих саванах і напівпустелях. Тут темпи приросту населення у два рази перевищують виробництво продовольства. Подібні тенденції спостерігаються і у вологих тропіках. У раціоні африканців переважає низькокалорійна рослинна їжа, з невисоким вмістом білків, жирів і вітамінів. Для низки африканських держав -- Ефіопії, Чаду, Центральне-Африканської Республіки, Нігерії та ін. -- середньодобова забезпеченість їжею оцінюється у 80~85% від рекомендованих ФАО норм, що становить не менше 2400 ккал на добу.

Отже, причиною голоду є не відсутність запасів зерна, а неспроможність країн, що розвиваються, через власні низькі доходи закуповувати на світовому ринку продукти харчування. У структурі сімейного бюджету частка продовольчих затрат у них перевищує 60%, тоді як у Німеччині -- 17%, у США -- 19%, у країнах Дніпровсько-Чорноморського субреґіону і в Російській Федерації через невисокі доходи населення цей показник наближається до 70%, при цьому обмежується споживанням хліба, круп, картоплі.

Областями хронічного дефіциту продовольства е також центральноамериканський субрегіон -- Сальвадор, Гондурас, Гватемала -- де середньодобове споживання становить не більше 2000 ккал. Найбільш загострена продовольча проблема на Гаїті (1905 ккал /добу ). У південноамериканських країнах найнижчий рівень харчування в канадських країнах -- Перу, Болівії. Так, у Болівії недоїдає 45% населення, а середня тривалість життя становить всього 49 років.

Значно поліпшилося продовольче становище в країнах мусонної Азії, хоча до кінця продовольча проблема тут не вирішена. Найтиповішою формою її прояву в цьому регіоні є неякісне харчування і хронічне недоїдання бідних верств населення. Масовий голод тут виникає тепер рідко, переважно під час неврожайних років, причому лише в окремих країнах -- Бутані, Малі, Мальдівській республіці. Складним буває становище в окремих районах густонаселених країн мусонної Азії -- в Індії, Пакистані, Бангладеш. Найбільш сприятливою є продовольча ситуація в країнах, де загальний економічний розвиток є вищим (Малайзія, Сінгапур, Республіка Корея).

Значно погіршилась продовольча ситуація через скорочення сільськогосподарського виробництва в східноєвропейських країнах та на території колишнього СРСР.

Як вже відзначалося, напружена ситуація із забезпеченням населення продовольством у ряді регіонів світу складається з багатьох причин:

а) високі темпи приросту населення в цих регіонах;

б) нерівномірність в соціально-економічному розвитку країн;

в) низька продуктивність сільськогосподарського виробництва;

г) періодичні стихійні лиха та інші.

Однією із важливих причин є і те, що розміщення виробництва продовольства не співпадає з географією попиту на нього. Тому при розв'язанні задач щодо збільшення виробництва продовольчих товарів і забезпечення ними населення важлива роль відводиться зовнішній торгівлі, яка може поповнювати нестачу продовольства в окремих регіонах світу.

Через надмірне забруднення природного середовища актуальною нині є проблема виробництва екологічно чистої харчової продукції, загалом екологізації агропромислового виробництва, тобто постійного поліпшення природних умов для його розвитку з метою нарощування виробництва екологічно чистої, вітамінізованої, внсокопожпвної продукції землеробства й тваринництва. Для цього повинні запрацювати всі можливі економічні механізми стимулювання її виробництва, насамперед ціновий. На екологічно чисті продукти ціни, безперечно, мають бути значно вищими, ніж на звичайні. Інвестиції треба спрямовувати на впровадження технологій з виробництва екологічно чистої продукції.[4]

Також великі проблеми має сировинна база харчової промисловості - сільськогосподарське виробництво. В кожного сільгоспвиробника велика заборгованість у держбюджет, через що їх рахунки у банках закриваються, вони не мають змоги розплатитися з постачальниками - запчастин, нової техніки, паливно-мастильних матеріалів - також попадають у залежність, від бізнесменів, і вимушені віддавати продукцію по мінімальній ціні, ледве покриваючи власні витрати. І навіть ціні за якими закупається продукти сільгоспвиробництва державою - також далекі від світових.

Взагалом ці проблеми набувають нового змісту. Справа в тому, що в умовах централізованої системи планування всі ці проблеми вирішувалися в межах директивних рішень. З переходом до ринку вони у своїй більшості повинні вирішуватися керівниками підприємств, багато з них часто ні психологічно, ні професійно не готові. Тому разом з тим, це не означає, що держава в умовах ринкових відносин не бере участі

Висновки

Щоби продукція харчової галузі промисловості була конкурентноспроможною на світовому ринку, вона повинна відповідав ти таким вимогам:

бути недорогою;

мати оптимальний вміст корисних поживних речовин;

в ній не повинно бути шкідливих для організму людини хімічних речовин;

мати високий рівень готовності;

бути зручною для споживання;

добре зберігатися;

мати надійну, екологічно чисту і художньо оформлену упаковку.

Темпи виробництва продукції аграрного сектора в світі випереджають темпи зростання чисельності населення. Це означає, що населення Земної кулі харчується зараз краще, ніж колись. Якщо не буде природних катаклізмів, війн та інших бід, то у найближчі десятиліття харчування людей нашої планети поліпшиться

Проте, незважаючи на складну фінансову ситуацію, на багатьох підприємствах ведуть реконструкцію й технічне переоснащення виробництва, впроваджують нові види високоякісної продукції в сучасній упаковці. Технічне переоснащення заводів дало змогу збільшити випуск продукції на 15 %.

У харчовій промисловості завершується процес реформування форм власності. Станом на 1 січня 2011 року в системі Мінагропрому повністю приватизована олійножирова, миловарна, тютюнова, кондитерська, пивобезалкогольна, молочноконсервна, парфумерно-косметична, макаронна галузі, зернопереробні підприємства (без хлібоприймальної діяльності), підприємства корпорації - "Дитяче харчування". Змінили також форму власності 98 % підприємств молочної галузі, 93 - цукрової та 86 % бурякорадгоспів, 88 м'ясної галузі 78% підприємств Держкомрибгоспу.

Щодо пояснення продовольчої проблеми у країнах, що розвиваються, "демографічним вибухом" теж не має під собою твердого ґрунту, бо, наприклад, китайці проблему забезпечення населення продуктами харчування частково вирішили шляхом реформування сільського господарства.

Але й у скрутній обстановці харчова промисловість функціонує - шукаючи шляхи подолання проблем - інвесторів, із-за кордону і у власній державі, запроваджуючі нові технології і устаткування тощо.

В умовах дальшого розвитку науково - технічного прогресу спостерігається тенденція до зниження частки промисловості у країнах з розвиненою економікою і, навпаки, до зростання її в країнах, що розвиваються. Однак харчова промисловість залишається головною галуззю АПК .

Найбільші ареали сучасної харчової промисловості -- Європа та Північна Америка -- мають складну галузеву структуру, їхні підприємства базуються як на місцевій, так і на імпортній сировині

Щодо міжнародної торгівлі, то щорічно обсяги експорту продукції США становлять у сумі від 60 до 65 млрд. дол., у тому числі зерна і кормів -- 20-22 млрд., м'яса великої рогатої худоби і свиней - 4,5-5, м'яса птиці - 2,5-3, фруктів і горіхів - 4,3-4,5, насіння олійних культур - 10-12 млрд. дол.

Слід зазначити, що найкращими галузями харчової промисловості виступають: молочна, м'ясна. рибна.

Список використаної літератури:

1. Задорожнй І.М, Гаврилишин В.В. Продовольчі товари і продовольча сировина. Світове виробництво, споживання, експорт, імпорт.-Л.: Львівська комерційна академія, 2008.

2. Блій Г. де, Муллер Пітер. Географія: світи, регіони, концепти - Пер. з англ., - К.: Либідь, 2007.

3. Безуглий В.В, Козинець С.В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Посібник. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2006.

4. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник - за ред. Кузика С.П. - Л.: світ, 2007.

5. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник - за ред. Ковалевського В.В.- К.: Знання, 2006.

6. Юрківський В.М. Регіонально - економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни. - К.: Либідь, 2007.

7. Розмищение производительных сил: Учеб. Пособие для студентов вузов / Капра З.С, Поважный А.С. - Д.: Альфа Пресс,2006.

8. Промышленные товары у странах ЕС // БИКИ. - 2010.- №35-№36.

9. Молочные продукты на мировом рынке //БИКИ. - 2010. - №25.

10. На мировом рынке рыбной муки //БИКИ. - 2010. - №17.

11. Европейский рынок на рыбу и морепродукты //БИКИ. - 2010. - №19.

12. Современное состояние рынка табачных изделей //БИКИ. - 2011. -№127 - №128.

13. Кожанов Ю. Випробування ринком // Харчова та переробна промисловість. - 2009. - №10.

14. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика).4-е вид., зап. - К.: Європ. ун-т, 2008.

15. Ростов Є.Ф Економіка країн світу : Довідник. - К.: НВП “Картографія”, 2009.

Додатки

Джерело [13]Таблиця 1

Головні країни-експортери продуктів тваринництва та живої худоби

Назва продукції	Головні країни-експортери
1.Яловичина і телятина	Австралія, Німеччина, Франція, Н.Зеландія, Ірландія, Нідерланди, США, Угорщина
Свинина	Нідерланди, Бельгія, Данія, Канада, Угорщина
Баранина	Н.Зеландія, Австралія, В.Британія
М'ясо птиці	Франція, США, Нідерланди, Бразилія
2. ВРХ	Бразилія, Аргентина, Мексика, Ефіопія
Свині	Китай, Нідерланди, Канада
Вівці і кози	Австралія, Туреччина, Сомалі, Ефіопія

Джерело [ 8]Таблиця 2

Кількість нових видів продовольчих товарів у країнах ЄС в 2010 р.

	Кількість нових видів, одиниць
Група товарів	Великобританія	Німеччина	Франція	Іспанія	Італія
Молочні товари	249	477	79	161	141
М'ясні товари	306	75	241	81	34
Кондитерські вироби	263	186	90	161	11
Хлібобулочні вироби	273	125	93	92	31
Алкогольні напої	405	78	81	82	14
Макаронні вироби	38	46	38	8	13
Рибні страви	60	71	130	42	9
Жири	27	24	ЗО	34	9
Десерти і морозиво	371	155	155	53	36
Готові страви	711	375	341	88	20

 Джерело [1]Таблиця 3

Світова торгівля м'ясом

...