Розвиток та розміщення теплоенергетики світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Курсова робота

з курсу "Розміщення продуктивних сил"

на тему: "Розвиток та розміщення теплоенергетики світу"

Київ 2011

План

теплоенергетика світовий виробництво торгівля

Вступ

1. Структура і значення теплоенергетики у світовому господарстві

2. Передумови розвитку і розміщення теплоенергетики:

1) історичні;

2) природньо-сировинні;

3) техніко-економічні;

4) споживчі.

3. Сучасний стан виробництв теплоенергетики світу

4. Територіальна структура теплоенергетики: основні центри, промислові вузли, райони

5. Продукція теплоенергетики у міжнародній торгівлі

6. Проблеми і перспективи розвитку теплоенергетики

Висновки

Використана література

Вступ

Теплоененргетика є складовою частиною електроенергетики. А електроенергетика, в свою чергу, - одна з найважливіших базових галузей, оскільки забезпечує розвиток і функціонування сфери виробництва, послуг і побуту людей. ЇЇ розвиток є неодмінною умовою розвитку всіх інших галузей промисловості і всієї економіки будь-якої країни. Ця галузь разом із паливною промисловістю утворює найважливіший міжгалузевий промисловий комплекс - паливно-енергетичний, забезпечуючи видобуток твердого, рідкого і газового палива, виробництво, передачу електроенергії та тепла.

Соціально-економічне зростання нерозривно пов'язане зі станом усіх галузей паливно-енергетичного комплексу, вдосконаленням енергетичного балансу, запровадженням нових високоефективних технологій. Сучасні інтенсивні технології потребують розширення енерго- та електроозброєності. Ефективність та інтенсивність виробництва товарів і послуг значною мірою залежать від енергозабезпеченості.

Об'єктом даної курсової роботи є сучасна теплоенергетика світу. Теплоенергетика є одною із складових електроенергетики, яку, особливо в промислово-розвинених країнах, відрізняють великі масштаби розвитку і визначна роль в економіці - вона в значній мірі сприяє формуванню найважливіших економічних пропорцій, на її розвиток (включаючи енергетичне господарство споживачів енергії) направляється значна частина капіталовкладень і матеріальних ресурсів.

Відомо, що ефективність та інтенсивність суспільного виробництва значною мірою залежить від його енергозабезпеченості, бо енергетика створює особливі матеріальні ресурси - енергетичні, які обумовлюють функціонування практично всього виробничого апарату сучасної економіки. Тому в нових економічних умовах енергію слід розглядати і як матеріальний ресурс, і як матеріальний фактор суспільного виробництва. Звідси випливає мета даної курсової роботи - виявлення і дослідження основних тенденцій розвитку теплоенергетики (як складової електроенергетики в цілому) і її взаємозв'язків з економікою.

Пізнання об'єктивних тенденцій, що характеризують суть розвитку електроенергетики, не тільки збагачують енергетичну науку, але і створює основу для формування концепції довгострокового розвитку електроенергетики. При цьому з'являється можливість: а) в найбільш логічно обгрунтованому і змістовному вигляді простежити кількісно і якісно напрямок розвитку електроенергетики в минулому і майбутньому; б) використати об'єктивні тенденції, що були виявлені для достатньо довготривалого періоду в минулому (20-30 років),для прогнозування найважливіших пропорцій електроенергетики на перспективу.

На сучасному етапі роль енергетики неухильно зростає. Його розвиток значною мірою обумовлює темпи, масштаби і економічні показники зростання продуктивних сил та їх розміщення. Тому завданням даної курсової роботи є викладення суті і значення теплоенергетики як фактора, що створює необхідні умови для подальшого покращення умов праці і підвищення рівня життя людей.



1. Структура і значення теплоенергетики у світовому господарстві

Енергетика - основа розвитку господарства. Вона забезпечує технологічні процеси в промисловості, дає тепло і світло. Це система галузей, що охоплює паливну промисловість та електроенергетику з їх підприємствами, комунікаціями, системами управління, науково-дослідною базою. Підприємства енергетики ведуть розвідку, освоєння, переробку та транспортування енергоносіїв, виробництво та передачу електроенергії і тепла. Більшість виробничих об'єктів системи знаходяться під контролем одних і тихнув самих угруповань капіталу. У світовому господарстві - це великі транснаціональні корпорації.

Сучасну енергетику вирізняють крупні масштаби розвитку і визначена роль в економіці - вона в значній мірі сприяє формуванню найважливіших економічних пропорцій, для її розвитку надається значна частина капіталовкладень і матеріальних ресурсів.

Енергетику можна розглядати як велику людино-машину, яка є цілеспрямованою і відкритою системою. Однією з ознак енергетики як системи, що визначає її „індивідуальність”, - складна ієрархічність її структури, матеріальність її зв'язків в системі. Особливості ієрархічної структури енергетики пов'язані не тільки із вирішенням традиційної задачі забезпечення кращого управління системою, але і обумовлених дією таких об'єктивних тенденцій, як зростання взаємозамінювасті в енергетиці, концентрація виробництва і транспорту та централізація розподілення енергоресурсів і трансформованих видів енергії.

Сучасні наукові уявлення про об'єкти, що складно розвиваються роблять правомірним і доцільним розгляд енергетики як цілісної ієрархічно збудованої системи. Загальні і специфічні якості, що має система, дозволяють віднести її до певного класу систем та виділити енергетику як самостійний об'єкт системних дослідів.



Універсальність продукції систем енергетики з точки зору можливостей її використання обумовлює багатогранність і багато чисельність зовнішніх зв'язків цих систем з народним господарством; характерним для цих зв'язків є інтенсивність впливу систем енергетики на пропорції розвитку економіки, розміщення продуктивних сил, темпи росту науково-технічного прогресу.

Генеральні напрямки розвитку систем енергетики, що є елементом продуктивних сил суспільства, визначаються дією низки об'єктивних тенденцій, що відображають основні причинні зв'язки між енергетикою і народним господарством, а також зв'язки, що діють в середині енергетики як цілісної системи. Також на розвиток енергетики впливає ціла низка випадкових факторів, що є неминучим для великих відкритих систем. Це може призвести до відхилення їх розвитку від напрямку, що визначається об'єктивними тенденціями. Ці тенденції розглядають як специфічний прояв об'єктивних законів розвитку продуктивних сил і діляться на 2 групи, що характеризують:

1) пропорції споживання енергії в народному господарстві

2) науково-технічний прогрес в енергетиці.

Все, що було вище перераховано обумовлює особливості процесу пізнання систем енергетики і методів прогнозування їх розвитку.

2. Передумови розвитку і розміщення теплоенергетики

Співвідношення використовуваних енергоресурсів в історії людства змінювалося з розвитком цивілізації залежно від виснаження вичерпних енергоресурсів, можливості використання й екологічних наслідків. За останні 200 років можна виділити три етапи:

· вугільний етап, що охоплює все XIX ст. й першу пол. XX ст.., у цей час переважає споживання вугільного палива;

· нафтогазовий етап із другої половини XX століття до 80-х років, на зміну вугіллю приходить газ і нафта як більш ефективні енергоносії ніж тверді;

· починаючи з 80-х років починається поступовий перехід від використання мінеральних вичерпних ресурсів до невичерпних.

Розвиток енергетики в окремих країнах світу відрізняється в цілому значною нерівномірністю, що є результатом дії закону нерівномірного і політичного розвитку капіталістичних країн; також впливають особливості розміщення в світі запасів найбільш цінних енергоресурсів. Проявляється така нерівномірність через різницю загального енергопотенціалу окремих країн і регіонів (табл. 1-1), а також в динаміці витрат енергоресурсів і в виробництві енергії на 1 жителя.

Як видно на рис. 1-1, для промислово розвинених країн характерним є споживання комерційних енергоресурсів у розмірі 4-12т у. п. на людину, в той час, як для розвинених країн цей показник становить лише 0,4-0,7.

Необхідно відмітити, що державно-монополістичне регулювання розвитку енергетики розвитку енергетики таких значних енергоспоживаючих регіонах, як США і Західна Європа, аж до 70-х рр. було напрямлене не стільки на розвиток власної ресурсної бази, скільки на переважне використання дешевих енергоресурсів країн, що розвиваються.

Однією із найважливіших тенденцій розвитку енергетики є тенденція росту частки енергоресурсів, що витрачаються на виробництво трансформованих видів енергії. У загальному випадку вона виявляється в постійному підвищенні електроємності кінцевого споживання енергії, а також у збільшенні в енергобалансі частки пари і гарячої води, переважно централізованого теплопостачання і теплофікації.

Суть тенденції полягає у зростанні технічної можливості і разом з тим різної економічності використання:

· для одних і тих самих технологічних процесів різних трансформованих видів енергії і безпосередніх витрат різних видів палива;

· для отримання одних і тих самих видів енергії різноманітних типів енергоустановок;

· для забезпечення потреби в паливі різних видів енергоресурсів;

Важливе значення даної тенденції полягає в тому, що вона посилює внутрішні зв'язки між окремими елементами енергетики і тим самим створює основу для формування і розвитку великих систем енергетики.

В цілому для промислово розвинених країн характерною є і така тенденція науково-технічного процесу, як ріст системності в енергетиці, що виявляється в неухильному підвищенні рівня концентрації виробництва трансформованих видів енергії. Разом із підсиленням взаємозамінюваності в енергетичному господарстві ця тенденція призводить до швидкого розвитку функціональних систем енергетики в окремих країнах і їх переростанню в ряд випадків в єдині енергосистеми країни і навіть групи країн.

3. Сучасний стан виробництв теплоенергетики світу

Основою енергетики сьогодення є паливні запаси вугілля, нафти і газу, які задовольняють приблизно 90% енергетичних потреб людства:

Нафта - 40%

Природний газ - 23%

Вугілля - 31%

Найбільш універсальна форма енергії - електричний струм. Наша цивілізація динамічна. Будь-який розвиток вимагає, перш за все, енергетичних витрат і при існуючих формах національних економік багатьох держав можна очікувати виникнення серйозних енергетичних проблем.

З усієї виробленої у світі електроенергії 63% виробляються на ТЕС, близько 20% на ГЕС і 17% на АЕС.

Енергозабезпечення світу станом на початок 90-х років за розмірами споживання становило 11 млрд тонн умовного палива (т.у.п.) у вугільному еквіваленті.

Найбільші енергоспоживачі: США - 25 % енергоспоживання світу, Росія - близко 10 %, Китай - 9 %, Японія - 5,5 %, ФРН - 7,3 %. Енергоспоживання України (близько 3 %) співмірне з показниками Великобританії, Франції, Канади та Індії.

За останні роки в структурі світового й регіонального виробництва електроенергії відбулися певні зміни (див. табл. 1). Аналізуючи статистичні дані, наведені в таблиці, можна зробити ряд висновків, що характеризують розвиток світової енергетики, головні серед яких наступні: в абсолютному значенні приріст світового виробництва електроенергії на ТЕС в 3 рази більше, ніж на АЕС і ГЕС



Таблиця 1

Країна	Виробництво електроенергії, ТВт * ч
	загальне	тепловими електростанціями	атомними електростанціями	Гідро-електростанціями	сонячними, геотермальними, вітровими й іншими електростанціями
Усього у світі	13720	8592,0	2415,6	2516,7	195,6
У тому числі:США	3677,8	2518,7	720,8	353,1	85,2
Китай	1080,0	877,7	14,3	188,0	--
Японія	1012,1	601,2	304,6	81,0	25,3
Росія	847,2	577,4	109,0	160,8	--
Канада	570,7	118,1	93,0	356,1	3,5
Германія	555,3	361,5	161,6	22,2	10,0
Франція	513,1	43,1	401,2	65,7	3,1
Індію	435,1	367,5	8,4	59,0	0,2
Великобританія	347,9	243,5	95,0	3,5	5,9

Чверть усього приросту світового виробництва електроенергії на ТЕС припадає на частку Китаю; частка країн-членів ОЕСР у світовому виробництві електроенергії в 2009 р. склала 64 % і практично залишилася незмінною в порівнянні з 2000 р.

Не всі країни мають власні енергоресурси. Цілком ними забезпечені тільки США, Росія, Китай, Великобританія, Канада, Австралія. Досить велика група країн покриває потреби власним паливом частково, наприклад, ФРН, Україна, Польща, Індія, Аргентина, Мексика, ПАР та ін. Але чимало з-поміж промислово розвинутих країн і таких, що практично не мають своїх енергоресурсів. Це Японія, Італія, Швеція, Республіка Корея, не кажучи вже про малі промислово розвинуті країни світу.

Атлас „Економічна і соціальна географія світу” 10-11 клас

У сучасному світі неухильно розширюється споживання природних ресурсів:

Нафта, млн т.	3450
Природний газ млрд м3	2220
Вугілля,млн т.	4625

У 2010 році світове виробництво електроенергії перевищило 12 млрд квт рік, 2/3 її виробляється на теплових (ТЕС), 1/6 - гідравлічних, 1/6 - на атомних електростанціях. Теплові станції використовують як паливо переважно вугілля та мазут, оскільки нафта та газ більш цінні енергоносії.



Атлас „Економічна і соціальна географія світу” 10-11 клас



Як ми бачимо із картосхем, на економічно розвинені країни і країни, що розвиваються, припадає близько 540 млрд. т у.п.; 2/3 з них становить вугілля і менше 1/3 - нафтогазове паливо.

Переважна запасів твердого палива та урану розташована на території промислово розвинених країн, а ресурси нафти і ресурси тепло енергії - передусім у країнах, розвиваються. Природний газ поділяється рівномірно.

Що ж стосується України, то протягом декількох останніх десятиліть теплоенергетиці в нашій країні не приділялося належної уваги. Ефективність використання палива практично у всіх теплоенергетичних установках значно нижче, ніж на Заході. Так, ККД енергоблоків, що роблять електроенергію, на 7-10% нижче, ніж у США чи Німеччині.

По даним експертів зараз на 40% електростанції (ТЕС, ГЕС) України використовуються морально-застаріле обладнання, що в 2010 році призведе до різкого зниження виробництва електроенергії

Витрати на експлуатацію ТЕС і ГЕС в десятки раз більший, ніж на АЕС, тому собівартість інфраструктури для проживання оперативного та ремонтного персоналу обладнання для технічного обслуговування і інше в декілька разів більший.

Собівартість електроенергії

Вид	Ціна, грн. за кВт. рік.
Атомні	0,034
Теплові	0,1
Гідравлічні	<0,01

Втрати енергії палива в газових турбінах, двигунах внутрішнього згоряння на 5-13% вище, ніж у закордонних. Теплові втрати в наших промислових печей у 1,5-2 рази більше, ніж у західних. Але не тільки відсутність належної уваги привело українську теплоенергетику в настільки жалюгідний стан. Багато років ціни на паливо були штучно занижені. У колишньому Радянському Союзі практично були відсутні які-небудь економічні стимули для економії палива. Можна навіть сказати, що економічного фактора в розвитку теплоенергетики реально не існувало.

Тепер у нашій країні інше положення. Ціни на паливо в порівнянні з тими, що були в СРСР, стали в кілька разів вищі. Свого палива не вистачає, і велику частину його приходиться закупляти за валюту за кордоном. Паливна складова собівартості практично всіх товарів, вироблених в Україні, виросла майже в 3-4 рази, на 30-70% упав їхній експортний потенціал. Здавалося б, така ситуація повинна викликати могутній імпульс для швидкого впровадження нових енергозберігаючих технологій у народне господарство.

„Географія України в опорних схемах” Кобернік С.Г

Паливно-енергетичний баланс (ПЕБ) складається з прибуткової і витратної частин. У прибутковій частині балансу зафіксовані

такі показники, як видобуток природного палива -- вугілля, газу, нафти, торфу, дров (природні ресурси) і виробництво природних

енергетичних ресурсів, які включають виробництво електро- і тепло енергії на ТЕС, а також відбір газу з підземних сховищ, імпорт енергоресурсів та залишок ресурсів на початку року.

Витратна частина включає споживання енергетичних ресурсів і складається з таких статей витрат:

· перетворення в інші види енергії -- електро- і теплоенергію, стиснене

· повітря і доменне дуття;

· виробничо-технологічні потреби, включаючи втрати при збереженні

· транспортуванні і формуванні держрезерву;

· закачування природного газу в підземні сховища газу;

· експорт;

залишок у постачальників та споживачів на кінець року.

В структурі виробництва (видобутку) палива в Україні переважає вугілля. Питома вага вугілля становить майже 60%, тоді як на нафту припадає близько 7%, на природний газ -- 25%. Разом з тим в споживанні паливно-енергетичних ресурсів домінуюча роль належить природному газу. Питома вага природного газу в загальному споживанні котельно-пічного палива становить близько 54%, тоді як вугілля -- лише 24%, паливного мазуту -- 6%.

Таким чином, якщо в структурі виробництва власних, енергетичних ресурсів переважає вугілля, то в структурі споживання провідна роль належить природному газу.

Атлас „Економічна і соціальна географія світу” 10-11 клас

Однак сьогодні, як і до стрибка цін на паливо, ефективність виробництва електроенергії і теплоти поки залишається на колишньому рівні: ККД теплових електростанцій низькі 35-39% (у вугільних і того менше), 60-80% енергії палива промислові печі даремно викидають в атмосферу, енергія більшості органічних відходів промисловості і сільського господарства практично не використовується і т.д.

У результаті в Україні склалася парадоксальна ситуація. З одного боку, значний ріст цін на паливо, низька ефективність його використання створили могутній економічний стимул для впровадження нових енергозберігаючих технологій у практику. З іншої в ряді інститутів нагромадилося багато нових розробок, упровадження яких могло б істотно скоротити витрата палива в Україні. Але, як і колись, більшість з них залишаються незатребуваними. Неозброєним поглядом видно: дія економічного стимулу штучно блокується. Цьому, головним чином, сприяє те, що в умовах вкрай обмежених фінансових ресурсів у правовому полі України панує суб'єктивний фактор.

Сьогодні вільний ринок нових розробок у країні відсутній. Його, по суті, замінили своєрідним механізмом силового проштовхування яких-небудь розробок переважно за допомогою адміністративно-командної системи. Інакше не можна пояснити той факт, що ще і сьогодні основні фінансові потоки обходять стороною головні джерела втрат палива в Україні. З його загального споживаної кількості 70% йде на таке виробництво теплоти в промислових і комунальних котельнях, при якому виробляти додаткову електроенергію немає ніякої можливості.

В результаті значного вичерпання запасів нафти і газу на основних родовищах України, введення в експлуатацію переважно дрібних родовищ, а також внаслідок інших негативних факторів виникає серйозна проблема щодо збільшення обсягів видобутку, цих найбільш прогресивних паливних ресурсів і, як наслідок, -- необхідність Їх ввезення в Україну у постійно зростаючих масштабах. Це ускладнює економічну ситуацію і вимагає вирішення ряду нелегких питань (політичних, економічних, технічних), оскільки без надходження певних обсягів нафти і газу не можна сформувати прийнятний паливно-енергетичний баланс.

Для підвищення надійності паливо- і енергозабезпеченості народного господарства України (зважаючи на значні поставки нафти і газу в Україну) доцільно і необхідно розширити кількість джерел постачання нафти і газу з тим, щоб залежність від постачання по кожному паливному ресурсу з одного джерела не перевищувала 30% (з урахуванням загальних обсягів постачання).

Подальше штучне ігнорування економічних стимулів розвитку теплоенергетики може серйозно підірвати енергетичну безпеку України. Потрібна інша державна енергетична політика, що дозволила б закріпити нові правила гри на ринку науково-технічних розробок. Головним пріоритетом у новій державній енергетичній політиці на даному етапі повинні стати проблеми теплоенергетики. Саме тут (і про це не слід забувати) лежать основні фінансові ресурси, що можуть бути вивільнені за рахунок підвищення ефективності використання палива. Назвемо деякі з них.

1. Сьогодні теплоенергетичні установки України споживають у рік вугілля, мазуту і природного газу таку кількість, що еквівалентно 162 млн. т у.п. Це наносить Україні колосальний фінансовий збиток, оскільки паливо нам доводиться закупляти за міжнародними цінами. Корисної ж енергії ми одержуємо в 1,2-2 рази менше, ніж на Заході. Якби удалося хоча б на 1% підвищити ефективність використання палива українськими теплоенергетичними установками, то втрати можна було б скоротити на 100 млн. доларів США.

2. Якщо порівнювати питоме споживання енергії на одиницю виробничої продукції, то виявляється, що в Україні воно в 3 4 рази вище, ніж на подібних підприємствах у Західній Європі. Така велика різниця в енерговитратах свідчить не тільки про низьку ефективність української теплоенергетики, але ще і про наявність тут великих резервів для економії палива.

3. Сьогодні наші ТЭЦ по ефективності використання палива набагато уступають західним. Ці електростанції наносять великий економічний і екологічний збиток: їм приходиться працювати на низькосортних вугіллях, зольність яких перевищує 35%, витрачати на підсвічування багато мазуту і природного газу. Якби дану проблему можна було вирішити за рахунок використання дешевої і швидкореалізованої технології спалювання низькосортних вугіль, то для України відкрилися б великі додаткові фінансові ресурси.

4. Практично не використовуються органічні відходи промислового і сільськогосподарського виробництв (солома, тирса, тріска, побутове сміття, соняшникова лузга і т.д.). Застосування їх у теплоенергетичних установках дало б можливість істотно скоротити споживання таких дорогих видів палива, як вугілля, мазут і природний газ. Щорічно в Україні утвориться близько 40 млн. т таких відходів. Якщо їх задіяти, то можна скоротити покупку природного газу на 15 30 млрд. куб. м у рік. Практично не використовуються паливні ресурси типу торфу. А їхні запаси сьогодні оцінюються в 2,2 млрд. т у. п. Мало енергії добувається з місцевих бурих вугіль.

5. В даний час в Україні мається велике число пробурених свердловин. Видобуток теплоти з них допоміг би зберегти 12,6 млн. т у. п. Тим часом, і такий великий резерв економії палива практично не задіяний.

6. Сьогодні ефективність більшої частини вітчизняних сушарок знаходиться на рівні 25 35%. Якщо ж мати на увазі, що нині 8% всієї енергії, що добувається у світі, йде на сушіння, то легко представити, які великі резерви економії палива має ця галузь.



4. Територіальна структура теплоенергетики: основні центри, промислові вузли, райони

Якщо ми розглянемо таблицю структури ПЕК світу, то побачимо, як виглядає територіальна структура теплоенергетики на світовому рівні: найбільша кількість ТЕС знаходиться на території країн Європи (Нідерланди - 97%, Польща - 87%, Італія - 80%, Україна - 60%), друге місце займає Азія (Китай, Росія), далі - США та ін.

„Географія України в опорних схемах” Кобернік С.Г

На економічно розвинуті країни й країни, що розвиваються, припадає приблизно 540 млрд. т у.п., 2/3 з них становить вугілля й менше 1 /З -- нафтогазове паливо. Переважна частина запасів твердого органічного палива та урану розташована на території промислове розвинутих країн, а ресурси нафти й гідроенергії -- передусім у країнах, що розвиваються. Природний газ поділяється рівномірно (рис. 6.1).

Розподіл достовірних запасів органічного палива по регіонах (%)

Загальний обсяг виробництва електроенергії світу в 2008 році досяг 13700 ТВт·ч, із них 62% були вироблені на ТЕС. Порівняно з 1991 р. світове виробництво електроенергії збільшилось на 1566 ТВт·ч, або на 12,9%.

Регіон	Виробництво електроенергія, ТВт * ч	Приріст, %
	2008.	2009 р.
Африка	389,2	332,2	17,2
Латинська Америка	656,1	510,5	28,5
Азія	999,2	726,6	37,5
Китай	1080,0	677,6	59,4
Країни Європи, що не входять у склад ОЕСР	210,3	207,6	1,3
Країни СНД і Балтики	1261,2	1681,1	-25,0
Близький Захід	346,1	237,1	46,0
Країни Північної Америки -- члени ОЕСР	4411,0	3908,1	10,8
Країни Європи -- члени ОЕСР	2915,5	2676,0	8,9
Тихоокеанскі країни -- члени ОЕСР	1451,5	1197,0	21,3
Всього у світі	13 720,1	12 153,8	12,9

*Організації економічного співробітництва й розвитку

Отже, основні постачальники енергоносіїв знаходяться в Азії (країни Перське: затоки, а також Китай); в Англо-Америці (США і Канада); в Північній Євразі; (Росія, а також за окремими видами палива Азербайджан, Туркменістан, Узбеки стан, Казахстан). В Європі краще забезпечені енергоносіями Великобританія, ФРН, Польща, Норвегія. Основними ж споживачами є США, Канада в Північній Америці, провідні країни Західної та Центральної Європи, Японія, Китай, а серед краї; СНД - Росія та Україна.

Найбільші запаси органічного палива зосереджені у Північній Америці та Азії. У розміщенні всіх основних галузей енергетики світу.-- нафтової, вугільної, газової промисловості, електроенергетики -- спостерігаються великі відмінності зумовлені як природними., так і соціально-економічними факторами.

За видобутком вугілля, природного газу, уранових руд перед ведуть економічно розвинуті країни, а за видобутком нафти -- країни, що розвиваються. Проте переважна частина усіх цих енергоресурсів кінець кінцем споживається в економічно розвинутих країнах.

На розміщення підприємств теплоенергетичної галузі України в впливали економічні та природні фактори. Це пояснюється тим, що теплоенергетика має значний ступінь залежності від природних ресурсів.
Проаналізуємо трохи детальніше фактори, що вплинули на структуру теплоенергетичного комплексу України.

Паливний фактор. До паливомістких відносять виробництва, що поглинають багато тепла. Такі підприємства розташовуються поблизу паливних баз. Особливе місце серед паливомістких галузей належить теплоелектростанціям. Для ДРЕС потужністю 3 млн. кВт (таку потужність має низка теплоелектростанцій у Донбасі і Придніпров'ї) треба приблизно 6,5 млн. т. у. п. на рік. Зрозуміло, що ДРЕС, які обслуговують широке коло споживачів електроенергії, повинні розташовуватися поблизу джерел палива. Оскільки передавати електроенергію на великі відстані не вигідно через чималі втрати в мережі, ДРЕС притягують до себе енергомісткі виробництва. Це можна сказати про великі електростанції Донецько-Придніпровського району (Придніпровська, Слов'янська, Вуглегірська тощо).
Фактор робочої сили Фактор робочої сили останнім часом все менше впливає на формування галузевої структури господарства. Скоріше навпаки, структура господарства визначає географію розміщення трудових ресурсів. Це значною мірою стосується енергетичної галузі. Багато електростанцій породили такзвані міста супутники, в яких живуть в основному енергетики. Наприклад Бурштинська і Добротворська ТЕС.

Споживчий фактор Як вже говорилося, географія розміщення споживачів електроенергії суттєво впливає на структуру теплоенергетики. Якщо електричний струм ще можна передавати на великі відстані, то то тепло від теплоцентралей не можна транспортувати далі ніж 30 км. (інакше воно розгубиться в мережі). Тому ТЕЦ споруджуються лише у великих містах.

5. Продукція теплоенергетики у міжнародній торгівлі

Протягом XX ст. істотно змінилася структура паливно-енергетичного балансу світового господарства. Якщо в першій половині XX ст. в енергобалансі світового господарства переважало вугілля і мали важливе значення дрова, то в останні десятиліття провідну роль відіграють нафта і газ. Кілька десятиліть на їх частку припадало 3/5 обсягу енергоспоживання. Вважають, що на початку XXI ст. їх частка знизиться, водночас збереже значення споживання вугілля і дещо збільшиться роль, ядерної енергетики і нетрадиційних (альтернативних) джерел енергії.

Географія виробництва і обміну енергоносіями у світовому господарстві.

Нафта - основа світового паливно-енергетичного балансу, найефективніше й найзручніше паливо.

Велика група держав входить до Організації країн-виробників та. експортерів нафти -- ОПЕК, заснованої 1960 року. Сьогодні ОПЕК об'єднує 11 країн: Алжир, Венесуелу, Індонезію, Іран, Ірак, Катар, Кувейт, Лівію, Нігерію, ОАЕ, Саудівську Аравію. На них припадає майже 80% запасів, 38% видобутку й 35% світового експорту нафти; 42% запасів та 14% продажу природного газу. ОПЕК контролює величезні ресурси нафти, встановлює квоти її видобутку, впливаючи таким чином і на рівень цін. ОПЕК залишається й, мабуть, залишиться досить стійкою міжнародною організацією, спроможною впливати на світову економіку.

Розрахунки численних експертів, які спираються на визначені тенденції у сфері виробництва, споживання, експорту та імпорту нафти, дають підстави виснувати, що залежність від імпорту нафти основних її споживачів зростатиме. Основна частка можливого зростання попиту задовольнятиметься за рахунок збільшення видобутку в державах ОПЕК, передусім Близького Сходу.

У межах цього регіону перед веде Саудівська Аравія, в якій зосереджено 25% світових покладів нафти. Тут виділяються такі над велетенські родовища, як Гавар, Абкайк та Сафанія, на котрі припадає третина видобутку нафти. Загалом у Саудівській Аравії виявлено 20 нафтових родовищ. Понад десять із них виявлено у шельфовій зоні Перської затоки. Країна посідає перше місце у світі за експортом сирої нафти.

Значні запаси нафти є в Кувейті (13 млрд т -- одне з перших місць у світі). Нафта Кувейту -- найдешевша у світі завдяки високій продуктивності свердловин та близькості основного родовища Великий Бурган (9,3 млрд т) до порту вивезення нафти.

Канада видобуває близько 3% світового видобутку нафти. В Австралії видобувають менше 1% нафти (близько 25 млн. тонн), але частина цієї нафти йде на експорт.

Південна Америка поступається своїми позиціями значного постачальника нафти. На континент припадає близько 12% світового видобутку і 5,5% - частка * у світовій торгівлі; Провідне місце належить Венесуелі (4,3% світового видобутку).. Венесуела - член ОПЕК. На долю країн Африки припадає майже 10% світового видобутку нафти. Провідні нафтовидобувні країни - Нігерія, Алжир, Лівія (члени ОПЕК) і Єгипет.

Територіальний розрив, що залишився між основними районами видобутку і споживання нафти призводить до колосальних масштабів далеких перевезень нафти. Вона залишається вантажем номер одного морського транспорту.

Головні зі світових вантажопотоків нафти починаються від найбільших нафтових портів Перської затоки (Мина-ель-Ахмаді, Харх та ін.) і йдуть до Західної Європи і Японії. Найбільші танкери прямують далеким шляхом навкруг Африки, менші - через Суецький канал. Менші вантажопотоки йдуть з країн Латинської Америки (Венесуела, Мексика) до США і Західної Європи.

Різко змінилася географія імпорту нафти: зросла частка Канади, Мексики, Венесуели як постачальників нафти в США. Зменшилася частка нафти країн Близького Сходу до США.

В Україні щорічно видобувають приблизно 4 млн. т нафти, що забезпечує лише 17% споживчих потреб у нафтопродуктах. Решту нафти Україна імпортує з Росії.

Слід відмітити, що підвищення цін на нафту забезпечило збільшення прибутків не тільки країн-експортерів нафти, але і урядів країн-імпортерів, а також нафтових монополій. Це пов'язано з тим, що основний прибуток від використання нафти виникають у сфері реалізації її переробки. Важливий і той факт, що в ціні нафтопродуктів на долю витрат виробництва припадає менш ніж 10%, решта - прибутки і надприбутки.

Природний газ. Природний газ відіграє провідну роль в енергетиці в цілому і в теплоенергетиці зокрема.

У Західній Європі за розмірами видобутку і експорту газу виділяються Нідерланди з найбільшим родовищем природного газу Гронінген. У Північному морі виявлено понад 400 нафтових, газоконденсатних та газових родовищ з загальними запасами нафти у З млрд. т і газу у 4,5 трлн м³. У британському секторі -- 130 родовищ нафти з запасами 1,2 млрд. т і 60 газових з запасами 1,2 трлн м³. У норвезькому секторі 26 нафтових родовищ з запасами 1,6-- 1,7 млрд. т і 30 газових з запасами 2,9 трлн м³. У датському секторі розвідано 100 млн. т нафти, у голландському -- 25 мли т. Найбільше родовище Північного моря -- Екофіск -- 400 млн. т нафти і 300 млрд. м³ газу. Газ добувається також у ФРН, Італії, Франції. Проте лише Нідерланди задовольняють свої потреби за рахунок власних ресурсів.

В Японії природного газу видобувається небагато (23 млрд. м³рік), зріджений продукт імпортується з Індонезії, Брунею та інших країн.

Швидко зростає видобуток та використання природного газу в деяких країнах, що розвиваються. Значні запаси його мають Іран, Саудівська Аравія, Алжирі Катар, Кувейт, Лівія, Ірак, ОАЕ. З держав Сходу можна виокремити Індонезію, Малайзію, Австралію, що входять до вісімки найбільших світових експортерів зрідженого природного газу.

До найбільших постачальників газу належать також Росія, Туркменія, Узбекистан. У Росії головною базою є Західний Сибір, Тут розташовуються такі унікальні родовища, як Уренгойське, Ямбурзьке, Заполярне, Медвеже, Тазовське, Ямальське, Ювілейне. Чималі запаси природного газу відкриті у республіці Комі, у Волго-Уральській провінції.

Промислові запаси в Україні дорівнюють 1,1 трлн м³, відкриті -- 500 млрд м³. У Причорномор'ї та Приазов'ї родовища нафти і природного газу експлуатуються на шельфі Чорного моря: Голіцинське, Шмідта, Штормове, Тарханкутське, Дельфін; родовища природного газу є на шельфі Азовського моря; Керченське, Казантипське, Стрілкове.

Природного газу у 2010 році видобули 18,3 млрд м³, хоча в перспективі його видобуток може зрости до 50 млрд. м³. Зараз тільки родовища Харківської області дають 50% природного газу України (поклади Юльєвське, Яблоневське, Селещенськс). Видобуток газу на знаному Шебелинському родовищі постійно знижується через зростання глибини буріння (5--6км).

Україні щорічно потрібно близько 75--80 млрд м³ газу. Його будуть надалі закуповувати в Росії, Туркменії та Узбекистані.

Головними резервами нарощування газовидобутку в Україні є відкриття нових родовищ та запровадження нових технологій.

Вугілля. Роль вугілля можна оцінити за його місцем у структурі паливно-енергетичного балансу. Ще 1948 р. частка вугілля у загальному споживанні основних джерел енергії в економічно розвинутих країнах становила 3/5. Проте у 50 і-і 60-ті роки структура споживання енергоресурсів зазнала істотних змін.

Відкриття та освоєння великих покладів нафти на Близькому Сході викликало приплив дешевого палива на ринки таких країн, як США, Японія, держави Західної Європи, і призвело до скорочення вуглевидобутку в цих країнах. Його питома вага у загальному споживанні енергії знизилась у Західній Європі до 21 --23% у 70-ті роки. Вугільна промисловість у США та Західній Європі почала згортатися. Селери використання вугілля обмежувались теплоелектростанціями та коксохімічною промисловістю.

Група основних країн -- експортерів нафти 1973 р. різко підвищила ціни на нафту. Тоді частка нафти у загальному споживанні основних джерел енергії почала скорочуватись, але ще 1981 р. вона становила понад половину. Проте частка вугілля помітно виросла. Сьогодні вугілля -- єдиний енергетичний ресурс, якого за теперішніх технологій видобутку в США, Канаді, Австралії, Росії та деяких інших країнах вистачить на віддалену перспективу.

Теперішні основні експортери вугілля -- Австралія, США, ПАР -- і надалі вестимуть перед у цій галузі. На їхню частку припадає 67% .обсягу морської торгівлі енергетичним вугіллям. Активізують зусилля щодо збуту вугілля й нові продавці -- Індонезія, Колумбія, Китай та, меншою мірою, Венесуела. Вуглевидобуток у цих країнах провадиться відкритим способом за наявності надлишкової дешевої робочої сили. Через це витрати на вуглевидобуток нижчі, ніж у країнах, що є традиційними експортерами. Прогнозують, що додатковий попит на вугілля у майбутньому задовольнятиметься саме новими його продавцями. Спостерігається також істотне зростання пропозиції вугілля з боку України, Польщі, Росії.

Серед основних імпортерів енергетичного вугілля можна виокремити дві групи: країни Західної та Східної Європи, а також Тихоокеанського регіону. Європейські країни розширюють попит на вугілля через скорочення власного видобутку внаслідок високої собівартості та не конкурентоспроможності місцевого вугілля порівняно з імпортним (австралійським, американським, південноафриканським), собівартість видобутку якого удвоє нижча.

Другий ринок збуту енергетичного вугілля -- держави Тихоокеанського регіону: Японія, Тайвань, Республіка Корея. Майже половина попиту припадає на Японію, чому великою мірою сприяє введення до ладу нових ТЕС, що працюють на вугіллі, загальною потужністю 7,5 млн. кВт на рік, а також скорочення власного видобутку до 10 млн. т через високу собівартість.

За прогнозами фахівців, обсяг світової морської торгівлі енергетичним вугіллям до кінця поточного сторіччя істотно зросте, а коксівним -- здебільшого залишиться без змін.

Запасів вугілля в Україні приблизно 117 млрд. т, з яких 87% у Донецькому басейні, 2% --у Львівсько-Волинському басейні, 3,5% --у Дніпровському басейні. Значні запаси вугілля є в Харківській і Полтавській областях -- майже 9 млрд. т, в Закарпатській області -- 0,2 млрд. т. Їх в Україні достатньо для задоволення власних потреб і для експорту та застарілі технології видобутку, аварійність на шахтах зумовлюють низьку їх ефективність, а то й збитковість.

6. Екологічні проблеми теплоенергетики

Спалювання палива - не тільки основне джерело енергії, але й найважливіший постачальник у середовище забруднюючих речовин. ТЕС найбільшою мірою «відповідальні» за парниковий ефект і за кислотні дощі.

Під час згоряння палива в теплових двигунах виділяються шкідливі речовини: закис вуглецю, сполуки азоту, сполуки свинцю, а також виділяється в атмосферу значна кількість теплоти. Крім того, застосування парових турбін на

Щорічно у світі спалюється 5 млрд. тонн вугілля і 3,2 млрд. тонн нафти, це супроводжується викидом в атмосферу 2-10'°Дж теплоти. Весь цикл робіт, пов'язаних з видобутком, перевезенням і спалюванням органічного палива (головним чином вугілля), а також утворенням відходів, супроводжується виділенням великої кількості хімічних забруднювачів.

Видобуток вугілля пов'язаний із чималим засоленням водних резервуарів куди скидаються води із шахт. ТЕС потребує відведення великих площ під ставки, в яких охолоджується відпрацьована пара. Теплоелектростанція - істотне джерело підігрітих вод, які використовуються тут як охолоджувальний агент. Ці води нерідко попадають у річки й інші водойми, обумовлюючи їхнє теплове забруднення й супутні йому ланцюгові природні реакції.

Крім цього, у воді, що відкачується, містяться ізотопи радію і радон. ТЕС викидає за один рік в атмосферу від 10 до 120 тис. тон оксидів сірки, 2--20 тис. тонн оксидів азоту, 700--1500т попелу (без очищення -- в 2-3 рази більше) і виділяє 3--7 млн. т. оксиду вуглецю. Крім того, утворюється понад 300 тис. т. золи, яка містить близько 400т токсичних металів (кадмію, свинцю, ртуті).

Можна відзначити, що ТЕС, яка працює на вугіллі, викидає в атмосферу більше радіоактивних речовин, ніж АЕС такої самої потужності. Це пов'язано з викидом різних радіоактивних елементів, що містяться у вугіллі у вигляді вкраплень (радій, торій, полоній та ін.).

У наш час в атмосферу щорічно викидається 20--30 млрд. тонн оксиду вуглецю. Прогнози свідчать, що при збереженні таких темпів у майбутньому до середини століття середня температура на Землі може підвищитися на декілька градусів, що призведе до непередбачених глобальних кліматичних змін. Порівнюючи екологічну дію різних енергоджерел, необхідно врахувати їх вплив на здоров'я людини. Високий ризик для працівників у випадку використання вугілля пов'язаний із його видобутком у шахтах і транспортуванням і з екологічним впливом продуктів його спалювання. Останні дві причини стосуються нафти й газу та впливають на все населення. Встановлено, що глобальний вплив викидів від спалювання вугілля й нафти на здоров'я людей діє приблизно так само, як аварія типу Чорнобильської, що повторюється раз на рік.

АЛЬТЕРНАТИВНІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ

ВІТРОВІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ (ВЕС)

За оцінками різних авторів, загальний вітроенергетичний потенціал Землі становить 1200 ТВт, однак можливості використання цього виду енергії в різних районах Землі неоднакові. При використанні вітру виникає серйозна проблема: надлишок енергії у вітряну погоду і нестача її в період безвітря. Використання енергії вітру ускладнюється тим, що вітер має малу густину енергії, а також змінюється його сила і напрям. Вітроустановки здебільшого використовують у тих місцях, де добрий вітровий режим.

ЕНЕРГІЯ ПРИПЛИВІВ І ВІДПЛИВІВ

Енергія припливів величезна, її сумарна потужність на Землі становить близько 1 млрд. кВт, що більше за сумарну потужність усіх річок світу. Будівництво й експлуатація електростанцій на морі - складне завдання. Морська вода спричиняє корозію більшості металів, деталі установок обростають водоростями.

ЕНЕРГІЯ СОНЦЯ

Серед переваг сонячної енергії -- її вічність і виняткова екологічна чистота. Сонячна енергія надходить на всю поверхню Землі, лише полярні райони планети страждають від її нестачі. Тобто, практично на всій земній кулі лише хмари та ніч заважають користуватися нею постійно. Така загальнодоступність робить цей вид енергії неможливим для монополізації, на відміну від нафти і газу. Звичайно, вартість 1 кВт * год. сонячної енергії значно вища, ніж отримана традиційним методом. Лише п'ята частина сонячного світла перетворюється в електричний струм, але ця частка дедалі зростає завдяки зусиллям учених та інженерів світу.

Великомасштабне використання сонячної енергії спричиняє гігантське збільшення потреб у матеріалах, а отже, в трудових ресурсах для видобутку сировини, її збагачення, отримання матеріалів, виготовлення геліостатів, колекторів, іншої апаратури, їх перевезення. Ефективність сонячних електростанцій у районах, віддалених від екватора, досить мала через нестійкі атмосферні умови, відносно слабку Інтенсивність сонячної радіації, а також її коливання, зумовлені чергуванням дня і ночі.



ГЕОТЕРМАЛЬНА ЕНЕРГІЯ

Геотермальна енергетика використовує високі температури глибоких надр земної кори для вироблення теплової енергії. У деяких місцях Землі, особливо на краю тектонічних плит, теплота виходить на поверхню у вигляді гарячих джерел -- гейзерів і вулканів. В інших областях підводні джерела протікають крізь гарячі підземні пласти, і цю теплоту можна забрати через системи теплообміну. Ісландія є прикладом країн, де широко використовується геотермальна енергія.

БІОГАЗ. БІОТЕХНОЛОГІЯ

Зараз розроблено технології, які дають змогу добувати горючі гази з біологічної сировини в результаті хімічної реакції розпаду високомолекулярних сполук на низькомолекулярні за рахунок діяльності особливих бактерій (які беруть участь у реакції без доступу кисню з повітря).

Біомаса-- це відходи сільськогосподарського виробництва. Основною сировиною для виробництва біогазу є гній, який доставляють на біогазові станції. Головним продуктом біогазової станції є суміш горючих газів (90 % у суміші складає метан). Цю суміш постачають на установки для вироблення теплоти, на електростанції.

Відновлювані джерела (крім енергії води, що падає) мають спільний недолік: їхня енергія дуже слабо сконцентрована, що створює чималі труднощі для практичного використання. Вартість відновлюваних джерел набагато вища, ніж традиційних. Як сонячна, так і вітрова та інші види енергії, можуть успішного використовуватись для вироблення електроенергії в діапазоні потужностей від кількох до десятків кіловат. Але ці види енергії цілком неперспективні для створення потужних промислових енергоджерел.

Екологічні проблеми Української теплоенергетики

Основна частина електроенергії України (близько 70%) виробляється на теплових електростанціях за рахунок спалювання викопного органічного палива. Менш 25% зробленої енергії забезпечується процесами горіння рідкого і газоподібного палива. Інша частина продукції теплоенергетики України визначається процесами горіння твердого палива -- вугілля, причому спостерігається тенденція до скорочення споживання мазуту і природного газу і зростанню частки твердого палива, споживаного теплоелектростанціями.

Однак при цьому має місце погіршення якості енергетичних вугіль. За останні 15-20 років зольність твердого палива зросла від 26 до 35-38%, вологість -- від 8 до 10%, а теплотворна здатність знизилася до 17-19 МДж/кг. При загальному падінні вироблення електроенергії в Україні частка її виробництва на вугільних електростанціях зростає. Відходи виробництва електроенергії на теплоелектростанціях ускладнюють і без того непросту екологічну ситуацію в країні. Відомо, що загальна маса відходів теплоелектростанції перевищує масу використаного палива за рахунок кисню й азоту повітря, що беруть участь у реакціях горіння. Відходи, що утворилися, надходять в усі геосфери: атмосферу, гідросферу, розміщаються на поверхні літосфери.

Вплив теплоелектростанцій на водяні об'єкти визначається їхнім тепловим забрудненням і скиданням стічних вод. З охолодними водами теплоелектростанції губиться для споживачів і розсіюється в навколишнім середовищі понад 50% енергії органічного палива

Таким чином, збільшення частки вугільних теплоелектростанцій у системі енергозабезпечення України з одночасним погіршенням якості використовуваного викопного органічного палива збільшує кількість відходів, що надходять в усі геосфери, і дестабілізує стан навколишнього середовища.

Також, в Україні вирішується питання про зменшення енерговитрат. Так, інститут технічної теплофізики НАН України останні роки займався головним чином розробкою найбільш дешевих і швидковпроваджуванних технологій. Величина енерговитрат багато в чому визначається тим, яким чином здійснюється підведення енергії в ту чи іншу технологію. При звичайному підведенні, як правило, велика частина енергії даремно розсіюється в навколишнє середовище. Для зменшення цих втрат був запропонований новий метод. Суть його полягає в трансформації енергії, що вводиться в гетерогенне дисперсне середовище, не у всьому обсязі апарата, а на границі поділу фаз і в імпульсному режимі. Сьогодні цей широко використовуваний метод одержав назву ДІВЕ. Його застосування на 1- 2 порядки зменшує енерговитрати.

В даний час на основі ДІВЕ створено 26 технологій у 10 різних галузях, що дозволяють заощаджувати 92,5 тис. т у. п. на рік. Сучасні теплові електростанції, газові турбіни, двигуни внутрішнього згоряння й інші теплоенергетичні установки споживають величезну кількість палива тільки для того, щоб покрити великі втрати, що виникають у процесі горіння.

У тепловій машині на одне перетворення енергії більше, ніж при використанні паливного елемента. А оскільки майже у всіх теплоенергетичних установок процес перетворення енергії палива в теплоту супроводжується втратами, обчислювальними багатьма мільярдами тонн умовного палива. На їхнє покриття саме і витрачається додаткова кількість палива. Сьогодні Інститут технічної теплофізики НАН України єдина у світі організація, що володіє новим термохімічним методом підвищення ККД теплоенергетичних установок за рахунок зменшення втрат при горінні.

Інститут технічної теплофізики НАН України запропонував свій шлях рішення даної проблеми. Суть його в наступному. Використовуючи існуючу теплову інфраструктуру на наших чи підприємствах об'єктах комунального господарства, створити таку комбіновану систему, що по ефективності не уступала б західним, а по вартості була б значно нижче. Зробити це можна, пристроюючи газові чи турбіни газомотори до існуючого промисловим і комунальним чи казанам промисловим печам. Подібне дозволить зменшити фінансові витрати на 30- 40%. Зараз в інституту мається багато розробок по прив'язці різних енергоустановок до різних типів казанового устаткування.

У результаті помилкової енергетичної політики, що проводилася в Радянському Союзі, розвиток паливної енергетики зупинився, по суті справи, у 60-х роках. А оскільки в Україні в минулому були зосереджені великі теплоенергетичні об'єкти в різних галузях народного господарства, то при розпаді Союзу нам дісталася в спадщину відстала теплоенергетика.

У результаті ми не маємо сучасних котлів, здатних спалювати низькосортне вугілля, дрова, торф і т.д. Немає в нас високоефективних парових, газових турбін, газифікаторів для одержання газу з вугіль, дров, торфу і т.д. Розрив у розвитку теплоенергетики України і Заходу сьогодні складає 30-40 років, перебороти які в доступний для огляду час навряд чи вдасться. Незважаючи на велике відставання в розвитку української теплоенергетики від західної його все-таки можливо значно скоротити в найближчі 2-3 роки.

Для цього необхідно створити нову стратегію розвитку теплоенергетики України (робити інвестиції в енергозбереження в два три рази ефективніше, ніж у видобуток). На підставі згаданої стратегії підготувати конкретну програму виходу теплоенергетики з кризи, що враховує регіональні особливості всіх областей і районів країни.

Висновки

Енергетика - це основа промисловості всього світового господарства.

Енергетика є основою розвитку виробничих сил у будь-якій державі. Вона забезпечує безперебійну роботу промисловості, сільського господарства, транспорту. Стабільний розвиток економіки неможливо без постійно, що розвивається енергетики.

Енергетична промисловість є частиною паливно-енергетичної промисловості й нерозривно пов'язана з іншою складовою цього гігантського господарського комплексу - паливною промисловістю.

Протягом XX ст. істотно змінилася структура паливно-енергетичного балансу світового господарства.

Якщо в першій половині XX ст. в енергобалансі світового господарства пер-важало вугілля і мали важливе значення дрова, то в останні десятиліть; провідну роль відіграють нафта і газ. Кілька десятиліть на їх частку припадали 3/5 обсягу енергоспоживання.

Приблизно 1/4 всіх споживаних енергоресурсів припадає на частку електроенергетики. Так, як основою енергетики сьогодення є паливні запаси вугілля, нафти і газу, які задовольняють приблизно 90% енергетичних потреб людства:

Нафта - 40%

Природний газ - 23%

...