Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра зовнішньоекономічної діяльності

Курсова робота

з курсу

Розміщення продуктивних сил

на тему:

Розміщення рослинницького комплексу світу

Київ - 2011

Зміст

Вступ

1. Сутність, структура, значення рослинницького комплексу світу

2. Основні передумови і фактори розміщення рослинного комплексу в світі

2.1 історичні передумови

2.2 природні передумови

2.3 демографічні передумови і фактор робочої сили

2.4 економічні передумови і фактор НТП

2.5 транспортний фактор

2.6 вплив екологічного фактору

3. Сучасні особливості розвитку рослинницького комплексу світу

4. Територіальна організація рослинницького комплексу світу

5. Продукція рослинницького комплексу у світовій торгівлі.

5.1 Країни-експортери та обсяги експорту

5.2 Країни-імпортери та обсяги імпорту

6. Проблеми і перспективи розвитку рослинницького комплексу світу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Взагалі, харчові продукти, їх виробництво, розподіл, обмін і споживання - важлива складова частина функціонування світової господарської системи. Тому рослинницький комплекс має велике значення на рівні світового господарства.

Рослинницький комплекс має складну структуру і знаходиться в наступній структурі агропромислового комплексу:

Агропромисловий комплекс -- сукупність галузей (підприємств), діяльність яких пов'язана з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції. Формування АПК є процесом, пов'язаним з високим рівнем суспільства, з переходом сільського господарства до машинної стадії виробництва і до подальшої його індустріалізації на базі науково-технічного прогресу.

Сільське господарство -- одна із основних галузей матеріального виробництва; це вирощування сільськогосподарських культур і розведення сільськогосподарських тварин для одержання продукції рослинництва і тваринництва. На відміну від інших сфер виробництва сільське господарство ведеться на великій площі і територіально розосереджене. Основні галузі сільського господарства -- рослинництво і тваринництво, у які входять групи дрібніших галузей. В свою чергу рослинництво і тваринництво диференціюються по групах культур, видах тварин і т. п.

Рослинництво -- 1) вирощування сільськогосподарських культур для виробництва рослинницької продукції; одна із основних галузей сільського господарства.; 2) наука про культурні рослини і методи їх вирощування для одержання високих стійких урожаїв, розділ агрономії.

Структура рослинництва має наступний вигляд:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Приведена класифікація умовна, оскільки деякі рослини можна одночасно віднести до різних груп (наприклад, сою -- до зернових, олійних і кормових культур).

Баштанництво (від перс., бахче -- садок) -- вирощування баштанних культур -- групи рослин сімейства гарбузових (гарбуз, кавун, диня). Походять вони із тропічних і субтропічних країн Азії, Африки і Америки. Баштанні культури вирощують як харчові, олійні, лікарські, декоративні і медоносні рослини практично на всіх континентах.

Зернові культури -- найважливіша група продовольчих культур, які дають зерно -- основний продукт харчування людини, корми для сільськогосподарських тварин і сировину для багатьох галузей промисловості. Діляться на хлібні (найбільш поширені -- пшениця, рис, жито, кукурудза, ячмінь, овес, просо, сорго, а також чумиза, могар, пайза, дагуса, гречка і т. д.) і зернобобові (горох, квасоля, соя, вика, чечевиця, боби та їх різновиди). 3ернові культури займають приблизно половину посівних площ світу. Рис -- головна продовольча культура більш ніж половини населення Землі, вирощується переважно при затопленні або як плаваюча культура (можливі 2-3 урожаї за рік).

Картоплярство -- галузь рослинництва, яка займається вирощуванням картоплі як харчового продукту, а також як сировини для крохмале-патокової, спиртової промисловості. Продукти її переробки є напівфабрикатами для фармацевтичної, шкіряної, текстильної та інших галузей промисловості.

Овочівництво -- галузь рослинництва, яка займається вирощуванням овочевих культур, включаючи баштанні. Існує овочівництво відкритого (для одержання овочів і насіння у відповідні сезонні періоди) і закритого (у позасезонний час) ґрунту.

Технічні культури -- рослини, вирощувані з метою одержання сировини для різних галузей промисловості: прядивні, або волокнисті, в т. ч. луб'яні (бавовна, льон, джут, кенаф та ін.), олійні культури (соняшник, льон-кудряш, гірчиця, ріпак); крохмалисті (картопля, батат, ямс та ін.), цукроносні (цукрова тростина, цукрові буряки та ін.), каучуконосні (гевея та ін.), наркотичні (тютюн, індійські коноплі та ін.), дубильні (деякі види дуба, ялина та ін.), фарбувальні (шафран, марена та ін.), лікарські (валеріана, беладона, хінне дерево, женьшень та ін.), пробконосні (бархат амурський, пробковий дуб та ін.), прянисті (гвоздичне дерево, коричне дерево, мускатник, перець чорний, перець червоний, ваніль та ін.) і деякі інші рослини. [6. - с. 163-170]

Рослинництво тісно пов'язане з іншими галузями промисловості. Наприклад, забезпечує тваринництво кормами, таких галузей, як харчова, комбікормова, текстильна, фармацевтична, парфумерна та ін., забезпечує сировиною.

Особливістю галузі рослинництва є те, що значна частина виробленої її продукції не набуває товарної форми і залишається в сільському господарстві для виробничих потреб (насіння, корми, тощо). А також те, так як головним засобом виробництва в рослинництві є земля, то за правильного її використання родючість ґрунту не тільки не знижується, а й неперервно підвищується. Відмінністю від всіх галузей господарства є те, що рослинництво має сезонний характер виробництва, так як деякі посіви здійснюються залежно від пори року. За цих умов особливого значення набуває фактор часу, що вимагає виконання виробничих процесів в оптимальні строки.

Головне завдання, що стоїть перед галузями АПК - це зростання сільськогосподарського виробництва, надійне забезпечення країни екологічно чистими продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною, об'єднання зусиль усіх галузей комплексу для одержання високих кінцевих результатів.

2. Основні передумови і фактори розміщення рослинницького комплексу світу

Галузь рослинництва - складне господарське утворення, яке формується під впливом сукупності чинників. Передумови розміщення - це умови, без яких розміщення й розвиток виробництва неможливі. Фактори розміщення - це конкретні умови, що визначають ступінь ефективного розміщення.

Якщо змінюється склад факторів, повинне змінюватись і місце, придатне до розміщення об'єкта. Кожна територія (регіон) характеризується набором факторів. У дійсності нема такого об'єкта, розміщення якого залежало б лише від одного фактора. Тільки сукупність кількох (іноді навіть десятків) визначає ефективність розміщення. Часто дія одного фактора підсилюється впливом іншого.

Розглянемо детальніше основні передумови і фактори розміщення рослинного комплексу світу.

2.1 Історичні передумови розміщення рослинницького комплексу світу

Історія рослинництва почалася кілька мільйонів років тому. Вперше думка посіяти насіння, імовірно, з'явилася логічним наслідком простого ряду подій. Люди, що регулярно збирали зерна, могли випадково розсипати їх біля своєї чи стоянки свідомо посіяти, створивши в такий спосіб більш надійне джерело їжі. Так з'явилося землеробство.

Під впливом оброблення поступово змінювалися ознаки окультурених рослин, тому що люди відбирали для посіву насіння екземплярів з ознаками, що полегшують збір врожаю, його збереження і використання.

За останні 500 років найважливіші сільськогосподарські культури поширилися по усьому світі і стали вирощуватися всюди, де дають гарний врожай. Головні зернові рослини - пшениця, рис і кукурудза - висіваються скрізь, де тільки дозволяє клімат. Рослини, невідомі в Європі до Колумба, включаючи кукурудзу, томати й овочевий перець, тепер розводяться по усьому світі. Соняшник був вперше окультурений на території, зайнятої тепер США, а на сьогоднішній день половину його світового врожаю дають держави колишнього СРСР. Широко поширилися і деякі тропічні рослини. Наприклад, олійна пальма родом із Західної Африки росте тепер у всіх тропічних областях. Какао, найбільш поширено в Центральній Америці, тепер стало найважливішим продуктом Західної Африки. Маніок, спочатку виростав у південноамериканських тропіках із сезонною посухою, тепер розводитися в Африці й Азії.

Сучасне сільське господарство в областях помірного клімату й у деяких тропічних районах високо механізоване і сильно спеціалізовано по п'яти культурах: пшениці, рису, кукурудзі, картоплі, маніоку.

2.2 Природні передумови розміщення рослинницького комплексу світу

Природні умови й ресурси істотно впливають на особливості й засади територіальної організації рослинницького комплексу.

Природні ресурси - це елементи й сили природи, які можуть використовуватись у виробничій і невиробничій діяльності людини. Вони поділяються на: мінеральні; земельні; водні; біологічні; ресурси Світового океану; рекреаційні; кліматичні й космічні.

Природні умови, що до них зараховують клімат, рельєф, геологічну будову, географічне положення, можуть в одному випадку гальмувати розвиток суспільного виробництва (с/г в Сахарі або на Крайній Півночі) та вважатись несприятливими, а в іншому -- створювати додаткові умови для прогресу: нормальне зволоження, достатня річна сума додатних температур, родючість рівнинного ґрунту. Наявність або брак якихось природних умов або ресурсів до певної міри диктує розміщення продуктивних сил на території. У випадку рослинництва - природні умови мають вирішальне значення. Вони мають великий вплив на технологію проведення всіх сільськогосподарських робіт, на методи боротьби зі шкідниками і з хворобами рослин, на меліоративні заходи.

Рослинництво найбільше залежить від агрокліматичних та земельних (особливості рельєфу, типи ґрунтів та ін.) природних ресурсів. Агрокліматичні ресурси - це вид кліматичних ресурсів, що впливають на вирощування с/г культур та їхню природну продуктивність (світло-, тепло- й вологозабезпеченість певної території). Це передусім тривалість дня, кількість годин сонячного світла, сума активних температур, кількість опадів, тривалість вегетаційного періоду. Особливості рельєфу та кліматичних умов зумовлюють певну структуру і тип ґрунтового покриву. Це впливає на спеціалізацію с/г. Територіальні відмінності ґрунтового покриву зумовлюють особливості розміщення окремих сільськогосподарських культур і формування зональності в розвиткові АПК (наприклад, функціонування буряко-цукрового підкомплексу).

Земельні ресурси найбільших землеробських країн світу, 2010 р.^*:

^*[4. - с. 69]

2.3 Демографічні передумови розміщення рослинницького комплексу світу і фактор робочої сили

У комплексі передумов розміщення продуктивних сил демографічні є найважливішою складовою частиною, бо трудові ресурси - головна продуктивна сила. Аналізуючи вплив демографічних передумов на розміщення продуктивних сил, треба брати до уваги, що населення -- не лише виробник матеріальних благ і послуг, але і їхній споживач. Тому враховувати слід і осіб у працездатному віці, і дітей, і осіб похилого віку. Населення у своїй сукупності формує і споживчий ринок, і ринок праці. Територіальне розміщення населення тісно пов'язане з економічними й природними передумовами розміщення виробництва.

Територіальна організація рослинництва значною мірою залежить від чисельності сільського населення, його концентрації, статево-вікової структури, питомої ваги трудових ресурсів. Більшість сільських поселень виступає ядром формування окремих типів сільськогосподарських підприємств. Серед галузей рослинництва найбільш трудомісткі -- вирощування цукрових буряків та овочівництво. В зонах з більшою густотою населення є більші можливості для розміщення найбільш інтенсивних культур, які потребують значних затрат праці в розрахунку на одиницю земельної ділянки. [12. - с. 110-111, 117]

У сільському господарстві світу зайнято 1,1 млрд.чол. (47% економічно активного населення (ЕАН)):

Роль сільського господарства в деяких країнах світу (2010 р.)^*

^*[11.- С. 168]

Розміщення і спеціалізація рослинницького комплексу по районам пов'язане також з історичними навиками населення, що проживає на даній території. Наприклад, Середня Азія має великий досвід з вирощування бавовнику.

2.4 Економічні передумови розміщення рослинницького комплексу світу і фактор НТП

2.5 Транспортний фактор у розміщенні рослинницького комплексу світу

Цей фактор є одним з найважливіших, бо він посилює дію попередніх факторів: його складова у структурі витрат нерідко дуже висока. Залежно від розмірів транспортних витрат розміщення виробництва тяжіє або до сировини, або до споживача. Частка транспортних витрат на одиницю вантажу залежить від його вартості й способу транспортування. У вартості дорогих вантажів (цукор, машини, бавовник, вовна, шовк-сирець) частка транспортних витрат не перевищує 0,1--1,5%. Деякі види сільгосппродукції перевозяться здебільшого по залізниці. Сільськогосподарська сировина перевозиться на невеликі відстані автомобільним транспортом (наприклад, цукровий буряк -- до цукроварень, овочі -- до консервних заводів). Тому, особливу рол ь у формуванні рослинницького комплексу відіграє автомобільний транспорт.

Наявність автомобільних доріг, які з'єднують сільськогосподарські, переробні й торговельні підприємства, та їхня густота значною мірою визначають ефективність розвитку зв'язків в АПК.

2.6 Вплив екологічного фактору на розміщення рослинницького комплексу світу

До середини XX ст. вплив розташування виробництва на стан навколишнього середовища враховувався мало або й зовсім ігнорувався. У другій половині XX ст. вплив людини на природу посилився. На земній кулі щороку 6 млн. га родючих земель перетворюються на пустелі. Запиленість атмосфери прискорила танення льодовиків у горах, що негативно позначається на рослинницькому комплексі. Площі лісу дедалі більше скорочуються, що призводить до виникнення селевих потоків, ерозії ґрунтів, погіршення клімату, який стає дедалі більш сухим і континентальним, а це спричиняє суховії та негативно відбивається на рослинництві.

Пошкодження ґрунту протягом останнього часу набуло загрозливих розмірів: за останні десятиріччя чорноземи світу втратили свою колишню родючість. Покрив руйнується й при використанні важких сільськогосподарських машин. Родючий шар еродує під впливом вимивання водою. Через це площа ріллі на душу населення постійно зменшується. Через надмірний випас худоби чимала частина пасовищ руйнується й перетворюється на малопридатні для рослинництва землі.

Непродумана хімізація рослинництва надзвичайно небезпечна для навколишнього середовища. Максимальне збереження природних комплексів у зоні техногенного впливу -- одне з головних і найскладніших завдань екологізації виробництва, що безпосередньо пов'язано з РПС.

3. Сучасні особливості розвитку рослинницького комплексу світу

В наш час у сільському господарстві використовується 1,5 тис. видів культурних рослин. Сучасний вигляд цієї галузі людської діяльності - результат досвіду кількох тисячоліть, протягом яких землероби окультурювали корисні рослини, виводили їх нові сорти і гібриди. Розширювалися площі і географія вирощування культурних рослин. Основні райони рослинництва повністю збігаються з основними ареалами орних земель та багаторічних насаджень.

Зернові культури займають більшу частину посівних площ земної кулі. Найбільше поширені з зернових продовольчих культур пшениця та рис, а з кормових - кукурудза, жито і овес.

По оцінці FАО, у 2010 р. світове виробництво зерна склало 1,83 млрд. т. Це найнижчий показник за останні 7 років. Найбільший спад виробництва через посуху відзначений у США, Канаді й Австралії -- основних експортерах зерна. [16.5]

Основні виробники пшениці (Рис.1): [11.- с. 173]

Пшениця - найбільш розповсюджена та найважливіша продовольча культура, районована від південних областей Австралії та Південної Америки до Північного полярного кола, від рівнин та низин - до високогірних районів (3500-4000м). Таке поширення пшениці дозволяє збирати врожай практично цілий рік: у січні - в Австралії, у липні-серпні - у країнах Європи тощо.

Рис - дуже важлива і поширена зернова культура. Основні виробники рису (2000р.): Китай - 200,5 млн. т, Індія - 131,2 млн. т, Індонезія - 49,5 млн. т, В'єтнам - 31,4 млн. т, Бангладеш - 29,9 млн. т, Таїланд - 23,3 млн. т, М'янма - 17,1 млн. т, Бразилія - 11,8 млн. т, Японія - 11,5 млн. т, [11.- с. 174]

Аналітики МСХ США вважають, що рівень світового споживання цього продукту збільшиться на 2% у зв'язку з ростом населення планети, що, відповідно, викликає скорочення обсягу світових запасів рису. В Китаї обсяг запасів знизився на 7,6 млн. т. Виробництво рису в Індії в 2010. виросло до 130,5 млн. т. В Єгипті рівень виробництва рису істотно не змінився. [15.-с. 36-37]. Оцінка світового обсягу виробництва рису в сезоні 2010/20011 р., за даними МСХ США, у лютому складала 397,8 млн. т. Були зменшені оцінки виробництва рису в Португалії до 90 тис. т через скорочення посівних площ і низькою врожайністю, а також в Узбекистану до 83 тис. т через низьку врожайність. Збільшено оцінки виробництва в Австралії до 1,14 млн. т, і в Камбоджі до 2,4 млн. т через більшу врожайність. За даними Держкомстату Росії, виробництво рису в 2010 р. в Росії склало 580 тис. т. [14.-с. 36-37]

Кукурудза у більшості країн є кормовою культурою. Але в окремих країнах вона вживається як продовольче зерно. Основні виробники кукурудзи (2010р.): США - 239,7 млн. т, Китай - 126,2 млн. т, Бразилія - 32,2 млн. т, Канада - 27,8 млн. т, Німеччина - 20,8 млн. т, Мексика - 18,3 млн. т, Франція - 15,6 млн. т, Індія - 10,5 млн. т [11.- с.173]

У сезоні 2010/2011 р. в США зібрано на 14 млн. т кукурудзи більше, а в Китаї на 23 млн. т менше, ніж у попередньому сезоні. Україна в сезоні 2010/2011 р. зібрала в 2,2 рази більше кукурудзи, ніж у попередньому. Ріст населення, а також збільшення поголів'я худоби у світі стали основною причиною нарощування виробництва зерна кукурудзи в останні роки. Річне споживання кукурудзи Китаєм складає близько 120 млн. т, Бразилією близько 35 млн. т, Мексикою - 24 млн. т. США. [2.- с. 28-29]

Овес. Серед зернових культур овес так само, як жито, відрізняється високою здатністю виживати на бідних ґрунтах. При достатній волозі овес можна вирощувати на піщаних, неродючих чи кислотних ґрунтах. Головним чином овес вирощується як кормова культура і частина як круп'яна.

Основні виробники вівса, млн. т. (мал.2): [8.- с.20]

У структурі світового виробництва зернових культур овес в останні роки займає нішу в 1,2-1,3% і знаходиться на 7 місці після кукурудзи, рису, пшениці, ячменя, сорго і проса. За останні 4 десятки років збиральні площі під вівсом скоротилися більше чим на 66% - з 38,26 млн. га в 1961 р. до 12,82 млн. га в 2010 р. Найбільш високий рівень споживання спостерігається в європейських країнах, зокрема, Естонії, Білорусі, Норвегії, Данії, Фінляндії, Росії, а також у Канаді і США.

У сезоні 2009/2010 р. світове виробництво вівса знаходиться на рівні 26 млн. т. Ведучими світовими виробниками є Росія (23%), Канада (13%) і США (8%). У 2010 р. валові збори вівса в Україні збільшилися в порівнянні з 2009 р. на 15,8%.

Сорго вирощується для харчових, кормових і технічних цілей. Воно є одним з найбільш важливих харчових продуктів у самих бідних країнах світу. Ця культура підходить для жаркого і сухого клімату, де проблематичне вирощування іншого харчового зерна. Основне виробництво даної культури зосереджено в країнах, що розвиваються. Виробництво сорго у світі (2005-2010.): США - 15,1 млн. т, Індія - 9 млн. т, Нігерія - 7,5 млн. т, Мексика - 6,2 млн. т, Китай - 3,8 млн. т [7.- с.15]

Світове виробництво сорго з початку 60-х років і до 1985 р. включно постійно росло. Але з другої половини 80-х намітилася тенденція до його зниження, що збереглася і донині. Так, з 1985 р. (коли були зібрані рекордні обсяги сорго - 77,57 млн. т) по 2010 р. виробництво культури скорочувалося з щорічним темпом зниження 1,6% і досягло 58,5 млн. т. (через скорочення площ, зниження врожайності в 90-х рр.).

Світове споживання сорго скоротилося до менше 60 млн. т наприкінці 90-х. Світові запаси в другій половині 90-х р. - близько 8 млн. т, що значно нижче рівня в середині 80-х (20-25 млн. т). [7.- с.14]

Просо і пшоно. Усього існує близько 400 видів проса, що виростають у тропіках і субтропіках. Просо має широкий спектр використання. Це досить розповсюджена у світі культура з обсягом виробництва близько 28 млн. т, що дозволило їй у 2010 р. зайняти 6 позицію в структурі виробництва зернових. Для неї характерна висока концентрація виробництва, адже на 95-96% воно зосереджено усього в 19 країнах (2010р.): Індія - 9000 тис. т, Нігерія - 5960 тис. т, Нігер - 2250 тис. т, Китай - 1940,69 тис. т, Росія - 1100 тис. т, Україна - 425,7 тис. т, США - 288 тис. т та ін. [9.- с. 14]

Більше 90% світового виробництва проса зосереджено в країнах Африки (50% у 2010.) і Азії (43%). Обсяги виробництва проса практично не змінювалися, залишаючись у середньому на рівні 27-28 млн. т. У 70-х роках площі проса скоротилися на 7% у порівнянні з 60-ми, а в 80-х - на 10%, і лише в 90-х темп скорочення площ склав 1%. У той же час до 90-х років відбувався ріст врожайності даної культури: на 7% у 70-х роках і на 14% у 80-х. Виробництво проса в Україні в 2010 р. збільшилося більш ніж у 2 рази і досягло рівня 425,7 тис. т. Виробництво пшона в Україні останні кілька років знаходиться на стабільному рівні - 30 тис. т. [9 - с.14]

Картопля є другим хлібом людства. Світове виробництво становить - 300 млн. т.: Україна - 15 млн. т, Польща -23 млн. т, Білорусь - 8 млн. т, Росія - 38 млн. т, США - 19 млн. т, Німеччина - 11 млн. т, Китай - 34 млн. т, країни Балтії. [1 - с. 117] світовий рослинництво імпорт експорт

До технічних культур відносяться цукроносні (цукровий буряк, цукрова тростина), олійні (соєві боби, соняшник, рапс, маслини, копра), волокнисті культури (бавовник, льон-довгунець, джут, сизаль, абака, кенаф) та каучуконоси. У 2001 р. виробництво олійних у світі склало 257,2 млн. т, у тому числі: із сої - 131,7 млн. т, бавовняних насінь - 33,9 млн. т, арахісу - 26,6 млн. т, соняшника - 23, 6 млн. т, рапсу - 30, 6 млн. т.

Цукровий буряк як цукроносна культура з кожним роком набуває дедалі більшого значення. Вирощують переважно у країнах Європи та Північної Америки. Головні виробники: Франція, США, Німеччина, Китай, Росія, Україна. За прогнозом Міністерства сільського господарства США, у 2003/04 сільськогосподарському році світове виробництво цукру знизиться до 138,6 млн. т. [16.5]

Рапс - однорічна трав'яниста рослина, розповсюджена як олійна культура у Польщі, Угорщині, країнах Північної Європи, США, Канаді, Китаї. Як повідомила Agra Europe, у 2009 р., по оцінці, валовий збір насінь рапсу в ЄС склав 9,9 млн. т у порівнянні з 8,9 млн. т у 2010р. 92,6% усього виробництва насінь рапсу в ЄС приходяться на ФРН (4473 тис. т), Францію (3289 тис. т) і Великобританію (1410 тис. т). Врожай насінь рапсу в 2002 р. склав 3,15 т/га (у 2001 р. -- 2,97 т/га, у 2000 р. -- 2,99 т/га). [16.5]

Соняшник вирощується головним чином у Росії, Україні, країнах Південної Європи, США, Аргентині, Китаї.

Соя - найважливіша культура світового сільського господарства. Серед найважливіших олійних культур вона по обсязі виробництва займає перше місце (97%). Різке збільшення посівів сої і розширення напрямків її використання відбулося протягом останніх 50 років. В даний час до 85% вироблених у світі соєвих бобів переробляється на корми. Попит на сою і продукти її переробки на світовому ринку постійно росте.

Бавовник - найважливіша волокниста культура. Найцінніші сорти бавовнику вирощуються в пустелях при штучному зрошенні (країни Північної Африки). Посіви бавовнику у світі займають близько 35 млн. га. Світове виробництво бавовнику постійно зростає і сягає 18 млн. т. Найбільші виробники бавовнику: Китай (4,5 млн. т), СПІА(3,4 млн. т), Індія й Пакистан (по 1,5 млн. т), Таїланд (1 млн. т), Узбекистан (1,5 млн. т), Туреччина (0,7 млн. т), Бразилія (0,7 млн. т). Багато бавовнику виробляють також Іран, Ірак, Сирія, Афганістан, Єгипет, Судан, Ефіопія, Уганда, Танзанія, Нігерія, Камерун, Заїр, Мозамбік, Мадагаскар, Мексика, Аргентина, Венесуела, Перу, Австралія. Льон-довгунець виробляється тільки у країнах Європи: у Білорусі, Росії, Україні, Польщі, Німеччині, Чехії, Словаччині, Румунії, Франції, Бельгії, Нідерландах. Тютюн вирощують в Китаї, Індії, Бразилії, Туреччині, Індонезії. Джут вирощується у Китаї, Індії, Бангладеш, Таїланді, Бразилії, Ірані. Основними районами вирощування каучуконосів є Малайзія, Індонезія, Таїланд, Шрі-Ланка, Ліберія, В'єтнам. [12.- с. 340]

Особливу групу в рослинництві становлять культури тропічного землеробства: чай (гербата), кава, шоколадне дерево. Найбільші виробники чаю: Індія, Шрі-Ланка, Китай, Японія, Індонезія. Розвиток чаївництва спостерігається також у Кенії, Уганді, Мозамбіку, Танзанії, Аргентині, Грузії, Росії та інших країнах. Виробники кави: Бразилія, Колумбія, Мексика, Сальвадор, Гватемала, Уганда, Кот-д'Івуар, Ефіопія, Камерун, Ангола, Заїр, Індія, Індонезія. Головними виробниками какао-бобів, плодів шоколадного дерева, є Гана, Нігерія, Кот-д'Івуар, Камерун, Бразилія, Еквадор. [12.-с. 341]

Апельсини є найбільш розповсюдженими цитрусовими у виробництві і торгівлі даної групи фруктів. Основні країни-виробники цього фрукту (2010р.): Бразилія - 34,2% обсягу світового виробництва, США - 17,1%, Мексика - 5%, Китай - 4,6%, Індія - 4,5%, Іспанія - 4,1% та інші. Світове виробництво інтенсивно росло в другій половині XX століття. Лише за 90-і роки їхнє виробництво збільшилося на 29,5%. У 2010 р. світовий обсяг апельсинів склав 67362,6 тис т. Основними регіонами їхнього вирощування є: штат Флорида в США і район Сан-Паоло в Бразилії, на якому приходиться близько 40% світового виробництва апельсинів і 85% апельсинового концентрату. Іншими великими виробниками в США виступають штати Каліфорнія, Техас і Аризона. Обсяг виробництва апельсинів у сезоні 2009/2010 р. оцінюється МСХ США на рівні 11,5 млн. т., в Ізраїлі - 300 тис. т., в Мексиці - 3,2 млн. т., в Марокко - знизилося до 1,1 млн. т. При цьому збір апельсинів виявився на 9% менше врожаю сезону 2009/2010 р. Обсяг врожаю в Китаї склав 2,9 млн. т, у Греції - 900 тис. т., в Іспанії - знизився на 15% у порівнянні з попереднім сезоном. Обсяг виробництва апельсинів знизився майже на 11% з 2,8 млн. т до 2,5 млн. т. [10. - с. 21]

4. Територіальна організація рослинницького комплексу світу

Розміщення рослинницького комплексу світу залежить від багатьох факторів: наявність земельних ресурсів, сприятливі кліматичні умови, висококваліфікована робоча сила, НТП та ін. Саме це створює певну територіальну організацію даного комплексу. Тому, для глибшого вивчення розміщення рослинництва необхідно більш детально розглянути її територіальну структуру по частинах світу.

Рослинництво -- це одна із основних галузей сільського господарства; вирощування сільськогосподарських культур для виробництва рослинницької продукції.

Рослинницький комплекс світу відіграє дуже важливу роль в житті людини, адже така галузь АПК як рослинництво, сприяє процесу відтворення життя і діяльності населення - головної продуктивної сили, шляхом здійснення виробництва продуктів харчування, розширення їх асортименту і підвищення якості.

Розміщення рослинницького комплексу залежить від багатьох чинників і факторів: земельні ресурси, кліматичні умови, наявність робочої сили, НТП, екологія, наявність розвинутої транспортної системи, економічний рівень розвитку території.

До складу рослинництва входять: рільництво (зернові, технічні, кормові, овочево-баштанні культури, картопля), плодівництво, виноградарство, квітництво, луківництво.

Зернові культури: основні виробники: пшениці -- Китай, Індія, США, Франція, Росія, Канада, Німеччина; рису - Китай, В'єтнам, Корея, Індія, Індонезія, Бангладеш, Таїланд, Бірма, Філіппіни, Бразилія, Мексика, Мадагаскар, Японія, США, Італія, Іспанія; кукурудзи - США, Китай, Франція, ПАР, Бразилія, Мексика, Аргентина, Україна, Росія, Румунія; вівса - Росія, Канада, США.

Технічні культури: основні виробники: цукрової тростини - США, Індія, Бразилія, Мексика, Китай; цукрового буряку - країни Європи, Північної Америки; бавовнику - Китай, СЩА, Індія, Пакистан, Таїланд, Узбекистан, Туреччина, Бразилія; джуту - Китай, Індія, Бангладеш; каучуконосів - Малайзія, Індонезія, Таїланд.

Олійні культури: основні виробники: арахісу - Індія, Нігерія, країни Західної Африки; рапсу - Польща, Угорщина, США, країни Північної Європи; соняшнику - Росія, Україна, США, Китай, країни Південної Європи.

Культури тропічного землеробства: основні виробники: чаю - Індія, Шрі-Ланка, Китай, Японія, Індонезія; кави - країни Бразилія, Колумбія, Мексика, Ефіопія, Ангола, Індія, Індонезія; какао-бобів - Гана, Нігерія, Бразилія, Еквадор.

Територіально рослинницький комплекс розміщений нерівномірно: Південно-Східна Азія - зернові, технічні, бобові культури; Західна і Східна Європа - зернові культури, цукрові буряки, картопля, льон; Північно-Східна Європа - технічні культури; Центральна та Південно-Західна Африка - коренеплоди, зернові та технічні культури; Східна Африка - зернові культури; Південь і Схід США - зернові ті технічні; Центр США - кукурудзяний пояс; Південь Мексики - зернові; Південна Бразилія - плантації кави; Південна Австралія - пшениця.

Внаслідок нерівномірного розміщення рослинницького комплексу виникає світова торгівля. Експорт пшениці - США, Канада, Франція, Австралія, Аргентина; рису - Таїланд, США, Італія, М'янма; кукурудзи - США, Аргентина, Франція, Таїланд; цукрового буряку - Франція, Україна; арахісу - країни Західної Африки; рапсу - Канада; бавовнику - США, Узбекистан, Китай, Індія; чаю - Індія, Шрі-Ланка; кави - країни Латинської Америки. Імпорт пшениці - Японія, Росія, Єгипет, Бразилія; рису - Індонезія, Іран, країни Європи; кукурудзи - Японія, країни Європи; цукрового буряку - країни Європи, США; арахісу - країни Європи; бавовнику - країни Східної і Південно-Східної Азії та Європи; чаю - країни Європи, США, Канада; кави - США, Японія, Канада, країни Європи, Україна.

Рослинництво має ряд проблем (зменшення родючості ґрунтів, нерівномірне розміщення основних виробництв, продовольча криза), але перспектива розвитку існує завдяки науково-технічному прогресові.

Отже, основні хліби людства - пшениця, рис, кукурудза.

Список використаної літератури

1. Ващенко Н.П., Гогулан І.К., Коваленко Т.В., Нєженцева О.В. Розміщення продуктивних сил: опорний конспект лекцій - К.: КНТЕУ, 2010.- 262 с.