В Україні, як і в будь-якій іншій країні світу, сформувалась власна територіально-економічна структура продуктивних сил, що представлена у формі економічних районів. Чітко провести розподіл за окремими критеріями між економічними районами неможливо, оскільки даний поділ є умовним. Однак територія Україна поділена на економічні райони за географічним принципом розміщення - тобто кожен економічний район охоплює декілька областей, що межують одна з одною. Водночас кожен економічний район має свою економічну специфіку, що визначається наявним природно-ресурсним потенціалом та економіко-географічним положенням, а також рядом інших негеографічних факторів (наприклад території пріоритетного розвитку чи вільні економічні зони).

Таким чином, ми бачимо, що хоч поділ на економічні райони України є умовним, але все ж таки кожен економічний район являє собою відкриту економічну систему в межах країни, яка взаємодіє з іншими економічними районами і вносить свій вклад у процес створення ВВП України.

Тому вивчення економічних районів та особливостей їх розвитку є завжди актуальним, оскільки економіко-географічний аналіз регіонального розвитку країни дає підґрунтя для вирішення багатьох соціальних та економічних питань як в межах регіонів, так і в країні в цілому.

Метою курсової роботи є розкриття сучасних особливостей галузевої та територіальної структури продуктивних сил Центрального економічного району України та визначення пріоритетів подальшого його розвитку.

Завданням курсової роботи є: визначення місця і ролі економічного району в господарському комплексі України; аналіз факторів та передумов, які сприяли розвитку та розміщенню промислового комплексу району - історичних, демографічних, природних та екологічних; визначення та аналіз галузевої структури економічного району; аналіз територіального розміщення господарського комплексу економічного району; аналіз економічних зв'язків району з іншими країнами; розгляд основних проблем у розвитку та розміщенні економічного району та шляхів їх вирішення.

Об'єктом дослідження є розміщення продуктивних сил економічного району.

Предметом дослідження є самі продуктивні сили.

1. Загальна характеристика Центральноукраїнського економічного району

Центральноукраїнський економічний район розміщений в центрі України. Площа - 45,5 тис. км², населення - 2647,5 тис. осіб. До його складу входять Черкаська та Кіровоградська області. Район межує з більшістю економічних районів України: з Столичним - на півночі, Північно-Східним - на північному сході, Придніпровським - на південному сході, Причорноморським - на півдні та з Подільським - на заході. Територією району протікає головна водна артерія України - р. Дніпро. Район має вигідне географічне положення відносно транспортних артерій, основних видів енергії, а також прилеглих районів індустріального розвитку. Регіон має густу мережу водних і сухопутних шляхів сполучення, що створює сприятливі умови для різноманітних та раціональних зв'язків із сусідніми регіонами України.

У Кіровоградській області 21 адміністративний район, 12 міст (у тому числі 4 державного і обласного підпорядкування), 26 містечок, 1024 сільських населених пункти; в Черкаській - відповідно 20, 16 (6), 15 і 826.

Частка площі району становить 7,4%, чисельність населення - 5,3% від загальних відповідних показників по Україні. Спеціалізація району в господарському комплексі держави - машинобудування сільськогосподарське, електротехнічне, енергетичне, приладобудування, виробництво обладнання для харчової промисловості, харчова промисловість, виробництво чистих металів і твердих сплавів, видобуток графіту, уранових руд, будівельна індустрія (видобуток гранітів і лабрадоритів), хімічна промисловість (хімічні волокна, азотні добрива, лаки, фарби) і деревообробка (меблева промисловість), бурякоцукровий, олійно-жировий, зерновий, плодоовочеконсервний, м'ясо-молочний комплекси.

Роль і місце продуктивних сил в розвитку економічного району визначається насамперед участю району у внутрішньодержавному поділі праці.

У економічному районі повна вартість основних фондів у 2010 р. складала 32,4 млрд. грн. В цілому сучасний стан структури основних фондів економічного району у 2011 році представлено в таблиці 1:

Таблиця 1. Сучасний стан структури основних фондів економічного району у 2011 р.

Питома вага району за концентрацією основних фондів в Україні становила 3,2%, у тому числі промисловість - 1, сільське господарство, мисливство та лісове господарство (включаючи худобу) - 3,3; рибне господарство - 1,0; будівництво - 1,9; оптова й роздрібна торгівля - 2,7; готелі та ресторани - 1,6; транспорт (у т.ч. зв'язок) - 2,3; фінансова діяльність - 0,8; операції з нерухомістю, здавання під найм і послуги юридичним особам - 2,1; державне управління - 1,3; освіта - 2,2; охорона здоров'я і соціальна допомога - 2,1; колективні, громадські та особисті послуги - 2,5%.

Структура основних фондів по провідних галузях економіки характеризується наступними пропорціями: промисловість - 29,9; сільське господарство, мисливство та лісове господарство (включаючи худобу) - 18,6; рибне господарство - 0,1; будівництво - 1,7; транспорт (включаючи зв'язок) - 15,1; операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам - 13,1; державне управління - 2,7; оптова й роздрібна торгівля - 3,0; освіта - 5,8; охорона здоров'я та соціальна допомога - 2,6; колективні, громадські та особисті послуги - 2,2%.

З 2004 року відбувається значне зниження темпів введення в дію основних фондів у господарський комплекс області, що негативно вплинуло на їх відтворення. Спостерігається негативна тенденція зменшення активної частини основних фондів. В той же час внаслідок фізичного і морального зносу виробничих фондів значно зменшились можливості їх використання. Рівень зносу основних засобів підприємств і організацій в області досить високий - понад 45%. Особливо високий рівень незавершеного будівництва - більше як 20%.

Продуктивні сили економічного району є складовою продуктивних сил України і невід'ємною часткою її загальногосподарського комплексу. Продуктивні сили дозволяють здійснювати безперервний процес розширеного суспільного відтворення та беруть участь у створення ВНП (валовий національний продукт).

Як бачимо, Центральноукраїнський економічний район займає провідне місце у загальному обсязі ВНП країни. Максимального значення його питома вага у структурі ВНП досягла у 2011 р., тобто спостерігається тенденція до її зростання. Це може бути зумовлене зміною у структурі ВНП країни та питомої ваги інших районів, зокрема зменшення питомої ваги у структурі ВНП тих районів, які за радянських часів були осередками розвитку галузей важкої промисловості. Умови економічної кризи значно деформували як структуру ВНП, так і структуру промисловості України.

В цілому роль та місце продуктивних сил Центральноукраїнського економічного району може бути відображена за допомогою схеми взаємозв'язку окремих елементів суспільного відтворення (зображено на додатку 2).

Як бачимо, Центральноукраїнський економічний район є однією зі складових економічної системи України на рівні регіонального розвитку. Поєднання виробничих факторів, що становлять продуктивні сили суспільства, разом з існуючими в Україні виробничими відносинами трансформаційного типу створюють господарську інфраструктуру - спочатку на рівні окремих суб'єктів господарювання, потім - на рівні окремих районів, регіонів, потім - на державному рівні, і на кінець - відбувається інтеграція міні-економічних систем у світовий економічний простір.

Роль і місце продуктивних сил економічного району визначається також його входженням до складової транспортної системи України. Транспортний простір має таку особливість, що визначальним фактором, який впливає на його формування, є географічний фактор розміщення та фактор природних умов. Тому розміщення Центральноукраїнського району в центрі України робить його стратегічно важливим у плані його інтеграції до транспортної системи України.

Отже, Центральноукраїнський економічний район займає провідне місце серед інших економічних районів України. В останній час спостерігається тенденція до зростання рівня його участі у створенні ВНП України, що зумовлено дією ряду макроструктурних чинників, що спричинили до зміни господарської кон'юнктури України на регіональному рівні Роль та місце продуктивних сил економічного району визначається рівнем його включення у економічну систему України та світовий економічний простір.

2. Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил Центрального економічного району

Черкаська область була утворена 07.01.1954 р. (в честь 300 ліття Переяславської ради), а Кіровоградська - 10.01.1939 р.

Історія цього економічного району сягає часів панування Російської корони. З того часу почалася активна розбудова підприємств обробної, харчової, металургійної та інших галузей проми словості.

Однак залишки феодалізму, відсутність чітко скоординованої системи управління господарським розвитком спричинили до того, що все ж таки господарська інфраструктура економічного району залишалася слаборозвинутою аж до приходу радянської влади. В ці часи відбувалася тотальна індустріалізація народного господарства. Однак прискорені темпи зростання промислової складової на тлі політики форсованої індустріалізації спричинили деформацію господарського комплексу території, результатом чого була нерозвиненість в радянські часи на території району сфери послуг та торгівлі.

У наш час економіка району переживає складні часи, що зумовлено особливостями перехідного періоду.

2.2 Природні передумови

Більшість території району лежить у зоні Лісостепу, південніше від Кіровограда - зона північного Степу. Рельєф території рівнинний на Придніпровській низовині і хвилястий - на Придніпровській височині. Висота над рівнем моря від 39 до 269 м. Поверхня розчленована долинами річок, ярами та балками.

Кліматичні умови регіону сприятливі для розвитку сільського господарства. Місто Черкаси і територія навколо нього в радіусі 150 км - район максимуму біологічної ефективності клімату.

Клімат помірно континентальний. Середні температури липня 20-21°С; січня - мінус 5-6°С. Зима м'яка з частими відлигами, літо тепле, сухе. Тривалість безморозного періоду 160 - 170 днів, сума активних температур близько 3000С. Середньорічна кількість опадів становить 430-520 мм, максимальна випадає у теплий період року (близько 70%). Днів з опадами за рік 120 - 140.

Серед несприятливих кліматичних явищ - посухи, суховії, пилові (чорні) бурі, град, зливи. Бувають також пізні весняні й ранні осінні заморозки.

Південно-західна частина Черкаської та північно-західна і північна частини Кіровоградської областей лежать у недостатньо вологій, теплій, а південна і східна частина Кіровоградської області - у посушливій, дуже теплій агрокліматичних зонах.

Район багатий на корисні копалини. Розвідано понад 30 родовищ бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну. Є родовища горючих сланців (Бовтиське). На лівобережжі Дніпра, в долинах річок, в тому числі р. Ірдинь, видобувають торф.

Поклади паливних ресурсів використовуються здебільшого для місцевих потреб. Район має велике значення для розвитку атомної енергетики країни у зв'язку з наявними тут покладами уранових руд (Смолинське рудоуправління).

У східній частині району, на лінії Кривий Ріг - Кременчук, зосереджені поклади залізистих кварцитів; на заході, у Побужжі, - хромітів та нікелевих руд (Капітанівське й Деренюське родовища). В останні роки розвідано Кіровоградський золоторудний район (родовища Клинці, Юріївське та ін.).

Видобувають також будівельну сировину: вогнетривкі глини, каоліни, бентоніти, граніти, габро, лабрадорит та інші (басейн р. Тясмин). Є поклади графіту (Завалівське родовище), вони мають міжрайонне значення. Район перспективний на алмазоносність.

Водними ресурсами район забезпечений недостатньо. По його території протікають річки Дніпро і Південний Буг, багато малих і середніх річок: Цибульник, Сула, Супій, Рось, Вільшанка, Тясмин, Інгулець, Інгул, Синюха, Синиця, Гірський Тікич, Гнилий Тікич, Ятрань тощо. Всього в Кіровоградській області 438 річок, серед них 120 довжиною понад 10 км і 45 довжиною понад 25 км. У Черкаській області 181 річка понад 10 км завдовжки. Тут також є Канівське, Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища. Крім цих у районі створено ще 108 водосховищ (Іскрівське, Новоархангельське, Червонохутірське, Гайворонське та ін.) та 2564 ставки і заплавних озера. Збудовано водовід Дніпро (від м. Світловодська) - Кіровоград. Води водосховищ та ставків використовують для водопостачання, риборозведення, зрошування. На території Українського кристалічного щита є джерела лікувальних радонових та інших мінеральних вод (Умань, Новоукраїнка, Знам'янка).

У районі одні з найкращих в Україні грунтово-кліматичні умови. В лісостеповій частині Кіровоградської області переважають чорноземи типові середньо- й малогумусні, чорноземи опідзолені (95% площі), ясно-сірі та сірі лісові грунти; у степовій - чорноземи звичайні середньо- й малогумусні (95% площі). У долинах річок поширені чорноземно-лучні та лучно-болотні грунти, є ділянки слабко закріплених пісків. Еродованість земель становить у південно-східній частині 53%, у західній - 43%. В Черкаській області переважають типові малогумусні та слабогумусовані (53% площі), лісові й лучні ґрунти.

Природні типові ландшафти (різнотравно-типчаково-ковиловий степ) практично не збереглися, крім невеликих ділянок на схилах річкових долин та балок, на узліссях.

Серед степової рослинності переважають типчак, тимофіївка, зрідка трапляються ковила, тонконіг, стоколос, волошка, молочай, ромашка, сокирки, конюшина та ін. У заплавах річок поширена лучна та болотна рослинність (очерет, рогіз, осока, жовтець та ін.).

Природно-ресурсний потенціал району сприяє розвитку АПК, будівельної індустрії, окремих галузей кольорової металургії, в майбутньому - розвитку хіміко-буровугільного комплексу.

2.3 Демографічні передумови

Населення району становить 2647,5 тис. осіб, а середня густота - 58,2 осіб/км², в тому числі у Черкаській області - 70, у Кіровоградській - 48 осіб (середня густота населення в Україні 83 особи/км²). Густота сільського населення - в середньому 24,7 осіб/км², у тому числі на Черкащині - 31,7, на Кіровоградщині - 18,7. Густіше заселені (83 особи/км²) Звенигородський, Христинівський, Городищенський райони, менше (до 23 особи/км²) - північно-східна частина Черкаської області. В Кіровоградській області найгустіше заселені північна й північно-західна частини (50 - 60 осіб/км²), найменше - південна (20 -30 осіб/км²).

Ступінь заселеності як Черкащини, так і Кіровоградщини нижчий за середній по країні. Існує тенденція до скорочення чисельності населення внаслідок низького природного приросту (у Кіровоградській області народжуваність становить 8,2% ₀, смертність - 16,5% о, природний приріст - мінус 8,3% о; у Черкаській - відповідно 8,3, 16,5, мінус 8,2% _О; показники в Україні в 1998 р. - відповідно 8,3,14,3, мінус 6,0) та значної міграції. Тривалий час простежувалася міграція сільського населення в міста. Так, у Черкаській області міське населення за період з 1980 р. по 1990 р. зросло з 708,3 тис. до 818,1 тис. осіб В останні роки цей процес майже припинився 1998 р. міське населення Черкащини становило 801,1 тис. осіб).

Трудових ресурсів у регіоні в 2011 р. було 1387,5 тис. осіб. Так, порівнянні з 2000 роком чисельність трудових ресурсів зросла в цілому по економічному району на 148,5 тис. чол. або на 12,1%. Однак в розрізі окремих областей спостерігалася неоднакова тенденція у динаміці трудових ресурсів (рис. 3). Так, у Черкаській області чисельність трудових ресурсів мала більш виражену тенденція до зростання. За 2000-2011 рр. чисельність трудових ресурсів збільшилася на 192,4 тис. чол або на 29%.

Однак у Кіровоградській області за аналогічний період чисельність трудових ресурсів, навпаки, зменшилася на 43,8 тис. чол або на 7,3%.

Також змінилася структура зайнятих у виробничій та невиробничій сферах народного господарства.

У 2011 році у матеріальному виробництві економічного району було зайнято 67,9% чисельності працюючих, а у невиробничій сфері - відповідно 32,1%. У порівнянні з 2000 роках галузева структура зайнятості населення змінилася наступним чином - чисельність зайнятих у матеріальному виробництві на 7,5 процентних пункти від загальної питомої ваги у 2007 році, а у невиробничій сфері - збільшилась на 20,8 проц. пункти (рис. 4)

Більш ефективному використанню потенціалу трудових ресурсів в районі сприятиме розвиток таких трудомістких галузей, як машинобудування, легка промисловість, АПК.

2.4 Екологічні передумови

У регіоні склався підвищений рівень забруднення радіонуклідами у районах Канева, Лисянки, Звенигородки. Екологічно небезпечним є також район видобутку уранових руд (Смолине) через відставання вітчизняних технологій видобутку порівняно із світовими. Важливою є проблема забруднення води малих річок, повітря у великих промислових центрах.

Використання води підприємствами в останні роки зменшилося у зв'язку з кризою виробництва (з 833 млн. м³ в 2000 р. до 306 у 2010 р.). Скоротилась і кількість викидів забруднювальних речовин у навколишнє середовище. Об'єм скидання забруднених стічних вод у природні поверхневі води в 2010 р. становив 89 млн. м³,1% від загального об'єму їх по Україні). Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря з усіх джерел скоротилися з 680,9 тис. т 2000. до 192,6 тис. т в 200 р. (3,2% від загального обсягу по Україні).

3. Галузева структура та рівень розвитку господарського комплексу Центрального економічного району

Центральноукраїнський економічний район є одним з найрозвинутіших серед усіх інших економічних районів у промисловому відношенні.

Галузева структура господарського комплексу Центрального економічного району (по валовій доданій вартості) характеризується наступними пропорціями: промисловість - 29,9%; сільське господарство - 18,6; будівництво - 1,7; транспорт і зв'язок - 15,1; галузі сфери обігу - 18,8; соціальна сфера - 10,6% (по Україні відповідно: 32,3; 13,8; 6,9; 15,5; 8,3 і 10,7%).

Аналіз галузевої структури Центрального економічного району свідчить про виражену спеціалізацію його областей на промисловому виробництві, сільському господарстві та галузях сфери обігу. Черкаська область має більш розвинуту промисловість, в той час як у Кіровоградській - сільське господарство.

Аналіз макроекономічних показників господарського розвитку економічного району за 2000-2011 pp. (у порівняльних цінах 2010.) свідчить про зменшення обсягу випуску (товари і послуги) та валової доданої вартості у всіх господарськоформуючих галузях економіки, особливо в основних - промисловості, транспорті і зв'язку та сільському господарстві.

У цей же період в економіці району відбулися структурні зміни в напрямі збільшення загалом питомої ваги галузей, що виробляють товари, при скороченні промисловості і будівництва, а також збільшення частки інших галузей сектора економіки, які надають послуги (переважно ринкової інфраструктури). Тобто відбувається поглиблення процесу деіндустріалізації економіки і посилення дії сектора нематеріального виробництва.

Питома вага галузей, які виробляють товари, у загальному обсязі валової доданої вартості збільшилася з 49,0 до 51,6%, у тому числі в сільському господарстві - з 24,8 до 29,8%, а в промисловості і будівництві зменшилася відповідно - з 17,1 до 16,2% та - з 6,4 до 4,5%. Разом з тим зростала за питомою вагою додана вартість у сфері послуг, особливо в галузях сфери обігу (переважно в торгівлі) - з 6,8 до 8,2%.

У структурі валової доданої вартості понад 50% складає група галузей, які виробляють товари, зокрема: на промисловість припадає лише одна шоста частина, а на сільське господарство - менше однієї третини, і майже 49% складає група галузей, що надають послуги.

Галузеву структуру господарства району можна представити у вигляді таблиці 2:

Таблиця 2. Динаміка галузевої структури господарства економічного району

Як свідчать дані таблиці 2, нині найбільшу питому вагу у структурі промисловості має електроенергетика, машинобудування та металообробка та харчова промисловість. Помітно скоротилась у 2011 р. порівняно з 2000. питома вага паливної промисловості, кольорової металургії, машинобудування, деревообробної промисловості, а зросла - електроенергетики, чорної металургії, харчової та медичної промисловості.

У регіоні 577 промислових підприємств (5,8% від загальної кількості по Україні), в тому числі машинобудівних - 88 (15,3% від загальної кількості в районі), деревообробних-19 (3,3%), будівельної індустрії - 56 (9,7%), легкої промисловості - 39 (6,8%), харчової - 216 (37,4%). Основна промислова продукція - верстати й сільгоспмашини, гідравлічні помпи, хімічне волокно, азотні добрива, напівпровідникові матеріали, машини для легкої й харчової промисловості. Тут видобувають уранову руду, графіт, граніт та ін.

Основні галузі спеціалізації - сільськогосподарське машинобудування, гірничодобувна, паливна, хімічна, будматеріалів, деревообробна, електронна, легка і харчова, чорна та кольорова металургія.

Агропромисловий комплекс регіону - один з найбільш розвинених в Україні. Тут вирощують зернові, круп'яні культури, цукрові буряки, соняшник. Значним є рівень розвитку садівництва, вирощування ефіро-олійних культур. Нині обсяг продукції рослинництва перевищує цей показник по тваринництву, вочевидь, у зв'язку з більшим занепадом останнього.

Відповідно до спеціалізації рослинництва в районі набули розвитку цукрова, борошномельна, олійно-жирова, плодоовочеконсервна та інші види легкої промисловості.

Ступінь розораності земель - один з найвищих в Україні (у Кіровоградській області понад 76% степової і більше 70% лісостепової зон займають орні землі).

Площа осушених земель становить 10,6 тис. га у Черкаській області, в долинах Тясмина, Супою, Золотоноші. Частка зрошуваних земель у Черкаській області - 53,8 тис. га, в Кіровоградській - 38,7 тис. га.

4. Особливість розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства Центральноукраїнського економічного району

Гірничодобувна промисловість є досить розвинутою і має непогані перспективи розвитку. Видобуток бурого вугілля зосереджений у містах Олександрія (Морозівський, Балахівський, Верболозівський, Протопопівський, Бандурівський, Костянтинівський розрізи; Світлопольська, Верболозівська, Новомиргородська та Ведвежорська шахти) і Ватутіне; виробництво горфобуровугільних брикетів - на Семенівсько-Головківській, Байдаківській, Димитрівській, Ватутінській фабриках, Семенівському заводі гірського воску в Димитрові. Торф видобуває і переробляє також Ірдинське об'єднання.

Основою електроенергетики є великі Кременчуцька й Канівська та малі ГЕС - Краснохутірська, Новоархангельська, Тернівська, Гайворонська, Стеблівська, Корсунь-Шевченківська, Тальнівська, Ватутінська; ТЕС - Кіровоградська, Олександрійські (ТЕЦ - 1,2,3), Черкаська, Ватутінська, Уманська. Передбачено введення в дію Чигиринської парогазової електростанції. Ще не закінчено будівництво потужної Канівської гідроакумуляційної станції.

Чорна металургія представлена Криворізьким гірничо-збагачувальним комбінатом (Долинська, Петрівське родовище), ливарним заводом у Кіровограді, цехами машинобудівних заводів у містах Черкаси, Сміла, Корсунь-Шевченківський, Звенигородка, Кам'янка.

Підприємства кольорової металургії розміщені у м. Світловодську (комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів та АТ «Чисті метали») й Побузьку (феронікелевий завод). Світловодські підприємства випускають радіоактивні і важкі метали, вольфрамовий дріт, інструменти для обробки металу, литво з кольорових металів, електронне, енергетичне та ядерне обладнання. У Черкасах діє ТОВ «Аметист», яке випускає ювелірні вироби.

Машинобудівний комплекс - це підприємства сільськогосподарського й транспортного машинобудування. Так, тракторні сівалки випускає завод «Червона зірка», завод гідромашин і АТВТ «Гідросила» - помпи для тракторів, автомобілів, екскаваторів, гідравлічні передачі, тукорозкидачі (обидва в Кіровограді). Помпи виробляє філія київського заводу «Більшовик» у Жашкові. Уманський завод сільгоспмашинобудування виготовляє машини для попередньої обробки зерна кукурудзи, ВО «Уманьферммаш» і Корсунь-Шевченківський «Агромаш» - устаткування для механізації робіт у тваринництві, обладнання для виробництва кормів. Підприємство «Автоштамп» в Олександрії продукує кормозбиральну техніку, а сільськогосподарську техніку - завод технологічного обладнання в с. Млієві Городищенського району. НВО «Грунтосівмаш» (Кіровоград) випускає системи автоматичного управління, посівну й садильну техніку, інше сільськогосподарське обладнання; завод «Агромаш» в Олександрії - деталі до автобусів (у тому числі міжміського сполучення), тролейбусів. У м. Гайвороні розпочато виробництво сучасних зернових комбайнів, які за техніко-економічними показниками не поступаються західним зразкам. Черкаське підприємство «Ротор» продукує роторно-конвеєрні лінії, а також електроізоляційні матеріали, обладнання для обробки пластмасових виробів. Черкаський та Смілянський машинобудівні заводи виробляють устаткування для харчової промисловості (обладнання для очищення цукру, виробництва спирту), Черкаське АТ «Сатурн» - для молочної, Корсунь-Шевченківський механічний завод-для цукрової, Кам'янський машинобудівний - для легкої і хімічної, ВО «Темп» (Черкаси) - для м'ясної промисловості та ін.

В Умані, Монастирищі, Золотоноші (шахтне обладнання), Кіровограді (завод ім. Таратути) є ремонтно-механічні заводи, в Олександрії - авторемонтний завод. Вагоноремонтні заводи є в містах Помічна, Черкаси, Умань; локомотиворемонтні - у Смілі і Гайвороні.

Смілянський («Орізон») і Канівський заводи випускають радіоприлади, завод «Акустика» (Знам'янка) - телекомунікаційне обладнання, звукове стереообладнання; ВО «Олімп» (Кіровоград) - професійну радіоапаратуру, побутові металеві вироби. Діють також заводи радіовиробів у Кіровограді та радіозавод у Світловодську. Завод «Супутник» (Гайворон і Онуфріївка) виробляє обладнання для зв'язку, професійну радіоапаратуру, дріт і кабелі, металеві ножі.

Верстатобудування представлене Корсунь-Шевченківським заводом ім.Б. Хмельницького (шліфувальні та деревообробні верстати).

Завод у Гайвороні «Актан» продукує обладнання електричне, електронне та для атомних реакторів.

У Черкасах діють заводи з виробництва телеграфної апаратури, «Фотоприлад», «Імпульс» (електрогенератори).

На Кіровоградщині працюють заводи друкарських машинок «По-ліграфтехніка» (Кіровоград, Олександрія), НВО «Маштех-комплекс» (Кіровоград) виробляє ударні штампи.

Електромеханічний завод «Магніт» у Каневі збирає комп'ютери, виготовляє запасні частини до них. Завод «Еталон» в Умані випускає електроосвітлювальне обладнання. НВО

Приладобудування та виробництво виробів розміщені в Черкасах (Черкаський приладобудівний завод нині випускає електродвигуни, обладнання для виготовлення консервів), Кіровограді (завод дозуючих автоматів), Умані («Мегометр», «Вега», оптико-механічний завод). В Умані є також підприємство з виробництва театрального обладнання. В Долинській підприємство «Весна» випускає металеві вироби, електротехнічне обладнання, вимірювальні прилади. У Світловодську розміщений завод «Калькулятор», в Кіровограді ТОВ «Приладобудівник», ВО «Харчомаш» виробляють автоматичні спостережні системи, АТ «Радій» - трансформатори, енергетичне обладнання, радіоапаратуру, підсилювачі.

Будівельні матеріали виробляють Кіровоградське, Капустинське, Власівське кар'єроуправління. В Городищі видобувають лабрадорит. Заводи з виробництва щебеню є у Христинівці, Знам'янці, Новоукраїнці, Ватутіному, Тальному, Гайвороні. Керамзитовий гравій виробляють підприємства м. Черкас. Цегельні заводи розміщені поблизу Кіровограда, в Золотоноші, Чигирині, Маньківці, Городищі, Корсунь-Шевченківському, Каневі, Жашкові, Монастирищі та ін. Діють комбінати Ватутінський (вогнетривів) та Дашуківський (бентонітових глин). У с. Старі Бабани, Мало-Бузуківці, м. Ватутіні, Бобринці, Гайвороні видобувають граніт, каолін - у Ватутіні.

Асфальтобетонні підприємства є в Черкасах, Монастирищі, Кіровограді; підприємства будіндустрії - у Кіровограді (завод «Буддеталь», концерн «Будматеріали»), Світловодську («Дніпроенергобудіндустрія»), Олександрії (завод «Будконструкція»), Черкасах («Будіндустрія») та Умані («Будіндустрія»), Залізобетонні конструкції випускають також підприємства Золотоноші, Кам'янки, Корсунь-Шевченківського, Новоукраїнки, Долинської та ін. Завод залізобетонних опор працює у Знам'янці. Вироби з волокнистого цементу виробляє фірма «Карбід» у Кіровограді.

На базі Кіровоградського родовища трепелу в Кіровограді діє єдиний у світі завод, що виробляє кізельгур - цінний продукт для очищення речовин, який використовують у хімічній та харчовій промисловості.

Завод «Тікич» у м. Тальне випускає вироби з майоліки; ПТО «Алекс» - сантехнічне обладнання (Олександрія); МП «Граніт» (містечко Завалля) - керамічні вироби, сувеніри, художню кераміку; керамічний завод у Світловодську - світильники, оптику; ВО «Кіровоградграніткомплекс» - керамічні вироби; завод «Червоний дзеркальник» в Кіровограді - листове скло, посуд, дзеркала.

Графіт видобувають на Завалівському графітовому комбінаті.

Підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості розміщені в Черкасах (ВО «Азот»), Світловодську (завод «Промінь» - пластмасові вироби) та Кіровограді (завод «Прогрес»). Основна продукція хімічної промисловості - мінеральні добрива, штучне волокно, напівфабрикати з пластмаси, хімічні реактиви, фарби, товари широкого вжитку (Черкаський «Азот» та «Хімволокно», завод хімічних реактивів та «Аврора», АТ «Герметик» і завод «Прогрес» у Кіровограді). У Світловодську є завод ізоляційних матеріалів, завод «Промінь» що випускає вироби з пластмаси для сільського господарства. Пластмасові вироби та скляний посуд виробляє завод «Сегмент» у Кіровограді. В с. Межиріччя (Умань) розміщені вітамінні заводи; в м. Монастирище - хіміко-фармацевтичне виробництво.

Деревообробна промисловість представлена Черкаським меблевим об'єднанням, Шполянською меблевою фабрикою, меблевими підприємствами Кіровограда (заводи «Жовтень», ім.Кірова, підприємство «Кіровоградсільпром»), Світловодська, Новомиргорода, Новоукраїнки (фабрика «Зірка»), Золотоноші, Сміли, Чигирина, Олександрії. Лісопильна промисловість розвинена в Олександрії, Світловодську, Помічній, Знам'янці, Ватутіному; целюлозно-паперова представлена виробництвом діаграмного паперу в Олександрії, паперової та картонної тари - в Кіровограді і Знам'янці. У с. Чапаївці Золотоніського району працює завод з просочення деревини.

Найбільші підприємства легкої промисловості - Черкаський шовковий комбінат, Черкаська текстильна і Стеблівська прядильно-ткацька фабрики, швейні фабрики в Черкасах (підприємство «Азас», фірма «Ковіс», яка виготовляє захисний одяг для будівельних робіт, швейна фабрика ім. Л. Українки, МП «Україна»), Шполі, Корсунь-Шевченківському, Смілі, Золотоноші, Умані («Роксолана»), Гайвороні (МП «Гайтекс»), Кіровограді й Олександрії (фабрики спецодягу та швейні), Жашкові, Чигирині, Маньківці; взуттєве виробництво є в Черкасах, Кіровограді (українсько-італійське СП «Кімо», підприємство «Кірімпекс»), Умані, Новомиргороді (обробка шкіри), шкіргалантерея, хутрові вироби в Чигирині; валяльно-повстяна фабрика в Черкасах. Трикотажне виробництво зосереджене в Черкасах (підприємства «Арніка», «Любава»), панчішне й галантерейно-трикотажне-в Кіровограді. Плетені вироби випускають у Корсунь-Шевченківському, металеву фурнітурну продукцію - в Чигирині.

У Кіровограді діє відома шпагатно-мотузкова фабрика. На території регіону сформувалися такі промислові вузли: Кіровоградський (машинобудування, металообробна, харчова і легка промисловість). Олександрійський (паливна, машинобудівна, металообробна, харчова), Черкаський (виробництво хімтоварів, машин, устаткування, приладів, виробів легкої і харчової промисловості). Формуються Звешігородсько-Ватутінський промисловий вузол (виробництво вогнетривів, бентонітових глин для чорної металургії, паливна і харчова промисловість) та Смілянський, Кам'янський і Уманський промислові центри (головні галузі - машинобудування та металообробка).

4.2 Агропромисловий комплекс

У тваринництві переважають скотарство і свинарство. Розвинене також птахівництво, незначною мірою - вівчарство. Птахофабрики розміщені у містечку Добровеличківка, містах Ульянівка, Бобринець, містечку Петрове та ін. Відгодівля худоби зосереджена в с. Перегонівка, містечку Молодіжному, Капітанівці, Устинівці та ін.

Допоміжними галузями у тваринництві є бджільництво, ставкове рибництво (найбільше підприємство у м. Світловодську), шовківництво (Добровеличківське сільськогосподарське підприємство в с. Якимівці, ко-коносушарні в Новоукраїнці, містечку Павлиші), кролівництво, звірівництво (вирощують норок, чорно-бурих лисиць).

Харчова промисловість регіону є однією з провідних. З її підгалузей головною є виробництво цукру. На Черкащині працюють 24 заводи з виготовлення цукру-піску й один рафінадний завод (Верхняцький, Цибулівський, Шполянський, Черкаський, Городищенський, Жашківський, Кам'янський та ін.), на Кіровоградщині - 11 (Долинський, Маловисківський, Новоукраїнський, Ульянівський, Олександрійський, Перегонівський та ін.). Кондитерські фабрики розміщені в Черкасах і Кіровограді.

Великі м'ясокомбінати, птахокомбінати, м'ясопереробні підприємства є в Черкасах, Ватутіному, Тальному, Умані, Золотоноші, Смілі, Катеринополі, Звенигородці, Кіровограді, Олександрії та інших містах.

Молочна й маслоробна промисловість розміщена в Кіровограді, Олександрії, Світловодську, Черкасах, Смілі, Бобринці, Городищі, Каневі та ін. Відомими є Петрівський, Голованівський та інші маслоробні підприємства. Сироробні заводи функціонують у Новоархангельську, Знам'янці, Звенигородці, Новоукраїнці. У Малій Висці, Жашкові, Тальному розміщені заводи з виробництва сухого молока, в тому числі для дитячого харчування. Згущене молоко випускають підприємства в Тальному і Смілі

Олійно-жирова промисловість - також одна з головних галузей харчової промисловості регіону, а Кіровоградський олійно-екстракційний завод - один з найбільших у країні.

Добре розвинена борошномельно-круп'яна промисловість (18 комбінатів тільки в одній Кіровоградській області). Макаронні вироби випускають у Черкасах. Калібрування зерна кукурудзи зосереджене в Золотоноші, Ульянівці.

Серед підприємств плодоовочеконсервної промисловості виділяються Черкаський консервний комбінат, Звенигородський, Ватутінський, Смілянськпй, Знам'янський, Новомиргородський, Побузький, Підвисоцький, Добровеличківський, Цибулівський, Жашківський, Корсунь-Шевченківський та інші заводи.

Відомий регіон своєю спиртовою промисловістю (Кам'янка, с. Косарі, Мала Виска). Лікеро-горілчані заводи є у Смілі, Золотоноші, Умані; пивоварні - в Черкасах, Умані, Городищі, Золотоноші, Каневі, Смілі, Кіровограді, Олександрії. Мінеральну воду розливають у Тальному.

Тютюнові вироби випускають у Черкасах. Тут діє спільне з Німеччиною підприємство «Реемтекст».

Комбікормові підприємства розміщені в Городищі, Корсунь-Шевченківському, Христинівці, Бобринці, Долинській, Малій Висці, Гайвороні, Знам'янці, Новомиргороді та ін.

4.3 Транспорт та зв'язок

Транспортний комплекс порівняно із сусідніми районами (Придніпровським, Столичним) у Центральноукраїнському менш розвинений. Переважають транзитні залізничні й автомобільні перевезення. Оскільки через територію району не проходять значні міжнародні магістралі, якість цих перевезень не відповідає сучасним вимогам. Внутрішній транспорт, як залізничний, так і автомобільний, розвинений недостатньо, особливо в сільській місцевості. Так, у Черкаській області 23% місцевих автомобільних шляхів не мають твердого покриття. Внутрішній пасажирський транспорт через подорожчання палива значно зменшив обсяги перевезень і кількість постійних маршрутів. Недостатньо розвинений і міський транспорт внаслідок переважання в районі малих та середніх міських поселень, які не в змозі фінансувати транспортні підприємства.

Пасажирські і вантажні перевезення здійснюються переважно залізницями. Протяжність магістральних залізниць - 1697 км. густота 37 км на 1000 км. Найбільші залізничні вузли - станція ім. Шевченка, Цвіткове, Золотоноша, Христинівка, Знам'янка, Помічна, Долинська, Гайворон. Через район проходять важливі магістральні шляхи: Москва - Одеса, Київ - Донецьк, Київ - Херсон, Знам'янка - Миколаїв.

Автошляхів у регіоні понад 12 тис. км, з них з твердим покриттям - більш як 10 тис. км. Густота автошляхів 262 км на 1000 км². Територією області проходять автомагістралі Санкт-Петербург - Одеса; Київ - Дніпропетровськ; Київ Донецьк; Київ - Кишинів; Полтава - Балта - Рибниця; Кіровоград - Кривий Ріг; Умань - Первомайськ; Кіровоград - Миколаїв.

У Кіровограді, Черкасах є аеропорти, проте вони мають невелике значення.

Судноплавство на Дніпрі розвинене недостатньо.

Територією регіону проходять траси газопроводів «Союз», Кременчук - Кіровоград, Кременчук - Кривий Ріг, нафтопроводу Кременчук - Кривий Ріг.

4.4 Сфера послуг

Рівень торговельних послуг у районі відстає від середнього по країні. Роздрібний товарообіг на душу населення у 2010 р. становив у Кіровоградській області 237 грн., у Черкаській - 314 грн. (в Україні -384 грн.). У районі 6,9 тис. підприємств роздрібної торгівлі (5,7% від загальної кількості в Україні), 1,9 тис. підприємств масового харчування (5,1%). Платні послуги на душу населення на Кіровоградщині дорівнюють 138 грн., на Черкащині - 162 грн. (в Україні - 196 грн.). Побутові послуги розвинені краще і становлять відповідно 16 грн. і 13 грн. на душу населення (14 грн. в Україні).

У регіоні 38 вищих навчальних закладів І - II рівнів акредитації і 12 III-IV рівнів: три педагогічних (у Кіровограді, Черкасах, Умані), сільськогосподарського машинобудування, вище льотне училище цивільної авіації (Кіровоград), Уманська сільськогосподарська академія та ін., функціонує багато середніх спеціальних навчальних закладів (у тому числі гідромеліоративний технікум в с. Шевченкові), професійно-технічних училищ. Є науково-дослідні інститути і проектно-конструкторські бюро: філія Українського проектного інституту «Укрміськбудпроект», Придніпровське відділення Українського НДІ праці, проектно-конструкторсько-технологічний інститут «Укргрунтмаш», селекційно-дендрологічна станція Українського інституту лісового господарства і лісомеліорації, Черкаська обласна сільськогосподарська дослідна станція. Інститут садівництва Лісостепу ім. Л.П. Симиренка, Верхняцька дослідно-селекційна станція, Канівський фізико-географічний стаціонар та ін.

У Кіровограді є два театри, філармонія, краєзнавчий музей з філією - музеєм-заповідником Карпенка-Карого «Хутір Надія», музей В.О. Сухомлинського. В області 17 музеїв, 730 клубів, 662 бібліотеки. В Черкасах є театри музично-драматичний та ляльок, філармонія. 8 музеїв (в області 24 музеї, 796 клубів, 816 бібліотек). Забезпеченість населення закладами культури вища, ніж у середньому по Україні. Історичні місця Черкащини пов'язані з іменами Т.Г. Шевченка, Б. Хмельницького, С.С. Гулака-Артемовського.

Забезпеченість населення району медичними закладами у 2011 р. була менша, ніж у середньому по країні. На 10000 чоловік населення в Кіровоградській області припадало до 35 лікарів, у Черкаській - 37,6 (в Україні-45,5); середнього медичного персоналу-відповідно 107,1 і 109,7 (111,7), кількість лікарняних ліжок - 96,1 і 89,9 (97,0), місткість амбулаторно-поліклінічних закладів - відповідно 232,3 і 189,8 (193,7) тис. відвідувань за зміну.

Основні рекреаційні ресурси району - оздоровчі (м'який клімат, мальовничі береги річок і водосховищ), екскурсійно-туристські та курортні (води сульфатно-хлоридно-натрієво-кальцієві, гідрокарбонатні натрієво-магнієво-кальцієві для пиття і радонові для ванн у Знам'янському, Кам'янському, Звенигородському районах). Діють кілька санаторіїв, пансіонатів (14 на 2985 місць, 1,9% від загальної кількості їх в Україні), будинків відпочинку (2 на 570 місць, 0,7%). В областях діють туристсько-екскурсійні організації, декілька туристських баз.

На картосхемі 2 подано основні центри розміщення галузей промисловості району, транспортні сполучення та сільськогосподарські райони.

5. Зовнішньоекономічна діяльність та економічні зв'язки району

Регіон має зв'язки з іншими районами держави, країнами СНД, світу.

Нижче подано таблицю 3, в якій відображено структуру експорту та імпорту Центрального економічного району за основними торговельними партнерами (регіональну структуру зовнішньої торгівлі країни).

Таблиця 3. Регіональна структура зовнішньої Центральноукраїнського економічного району у 2011 році, %

В регіональній структурі експорту/імпорту у 2011 році найбільшу частку мала Росія - в середньому 77%. При цьому експорт у цю країну перевищував імпорт на 9,3%. Аналогічна тенденція спостерігалася і в торгівлі з США - експорт перевищив імпорт на 0,9%. У торгівлі ж з іншими країнами, країнами Східної Європи та іншими країнами зовнішньоторговельне сальдо району залишалося від'ємним.

З району вивозяться сільгоспмашини, устаткування для харчової промисловості, верстати, гідравлічні помпи, автомати дозування, друкарські машини «Ятрань», деякі прилади й радіоапаратура, азотні добрива, чистий графіт, чисті метали, феронікель, граніт, меблі, торфовугільні брикети, гірський віск, цукор, олія, м'ясо, масло, молочні і плодоовочеві консерви та ін. Ввозяться в район деревина, міндобрива, метал, машини, нафтопродукти, природний газ, бавовна та ін.

Таблиця 4. Галузева структура зовнішньої торгівлі Центральноукраїнського економічного району у 2011 році, %

Прямі іноземні інвестиції у господарство Черкаської області на 01.04.2011. склали: 54,9 млн.$ і 39,6 $ на душу населення. У Кіровоградській області відповідно: 39,4 млн.$ і 35,3 $ відповідно. Це середні показники по Україні відносно інших областей.

За період 2005-2011 pp. в розвитку інвестиційного комплексу відбулись негативні зрушення в напрямі скорочення вкладень у власне капітальне будівництво за рахунок усіх джерел фінансування, особливо підприємств і державних інвестицій. Негативні тенденції у структурі капітальних вкладень призвели до недоінвестування провідних галузей економіки області.

Загальний обсяг інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) з усіх джерел надходження зменшився на 85,7% і в 2011 р. становив 226 млн. грн. або 1,2% від усіх в Україні. Капітальні вкладення в розрахунку на душу населення в 2011 р. скоротилися порівняно з 2000 р. на 90,9 і з 2005 р. - на 49,8%.

Відтворювальна структура інвестицій по об'єктах виробничого призначення у 2011 р. наступна: технічне переозброєння і реконструкція діючих підприємств - 60,2%; будівництво нових підприємств - 35,5%; підтримка діючих потужностей - 1,3% і будівництво нових об'єктів - 3,0%.

Галузева структура інвестицій в основний капітал характеризується такими пропорціями: промисловість - 54.9%; сільське господарство - 8,0%; будівництво - 0,5%; транспорт та зв'язок - 27,4%; торгівля і громадське харчування - 7,9% і заготівлі - 1%.

В усіх сферах економічної діяльності значно скоротилися обсяги капітального будівництва. Загальний обсяг будівельних і монтажних робіт в 2011 р. порівняно з 2005 р. зменшився у 15,2 рази, і становив 76 млн. грн. або 1,1% до показника в Україні, у 2000 р. - відповідно 1157 млн. грн. і 3,1%.

В розвитку інвестиційного комплексу необхідно удосконалити структуру капітальних вкладень, підвищити питому вагу і обсяги вкладення капіталів у виробничу сферу.

6. Основні проблеми та перспективи розвитку та розміщення продуктивних сил району

В цілому рівень розвитку регіону недостатній, особливо промисловості, електроенергетики. Частково ця проблема буде вирішена введенням в дію Чигиринської ТЕС та Канівської ГАЕС. Є добрі передумови для розвитку середніх і малих міст регіону, розширення в них таких трудомістких галузей, як харчова, легка, машинобудування. Необхідно впроваджувати нові технології, в тому числі і за рахунок іноземного інвестування, як у промисловості, так і в аграрному секторі.

Найперспективнішими в регіоні є галузі машинобудування, харчова й легка, для яких тут сприятливі умови: трудові ресурси, відносно високий науково-виробничий потенціал. У зв'язку зі спеціалізацією району на розвитку сільського господарства та наявністю належних виробничих потужностей доцільна реконструкція сільськогосподарського машинобудування, насамперед Кіровоградського заводу сільськогосподарських машин. Перспективним є розвиток електротехнічної галузі, виробництва обладнання для харчової промисловості, приладобудування, електронної промисловості.

Значних інвестицій для розширення асортименту й поліпшення якості продукції потребують виробництво цукру, макаронних виробів, олійно-жирове, ефіро-олійне, плодоовочеконсервне, м'ясо-молочне та ін.

Позитивні зрушення у легкій промисловості можливі за умови впровадження нових технологій виробництв, особливо у швейній і трикотажній галузях.

У паливно-хімічній промисловості актуальною є проблема переробки бурого вугілля (з нього можна отримати більш ніж 10 видів продукції). Мають бути підвищені обсяги видобутку і рівень комплексної переробки залізної (Долинське) та нікелевої руд. Необхідно вдосконалювати унікальне підприємство з виробництва твердих і чистих сплавів у Світловодську.

При впровадженні нових іноземних технологій може стати більш конкурентоспроможним виробництво продукції з цінної будівельної сировини - граніту, лабрадору. Технічної реконструкції потребують також об'єднання «Азот» і «Хімволокно».

У сільському господарстві, як і по Україні взагалі, необхідно вводити приватну власність на землю, впроваджувати сучасні технології, розширювати фермерські господарства. Для внутрішнього розвитку району важливим є вдосконалення транспортного комплексу, системи зв'язку, соціальної інфраструктури.

З екологічних проблем найважливішими є захист земельних угідь, рекультивація земель у гірничодобувній галузі, раціональне використання води, зменшення забруднення у місцях зосередження особливо шкідливих підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості (Олександрія, Світловодськ, Черкаси, Кіровоград, Побузьке, Смолине).

У районі швидкими темпами розвивається ерозія земель На придолинних і прибалкових ділянках межиріч розвиваються лінійний розмив і площинний змив, інтенсивність яких зростає із заходу на схід, особливо у прилеглій до Дніпра смузі (тут еродованість ґрунтів перевищує 50%) Ерозія часто поєднується з обвалами та зсувами. У береговій зоні водосховищ і ставків розвивається інтенсивна абразія. На вододільних плато та лесових терасах Лівобережжя поширена суфозія. Заплави річок місцями заболочені тут також спостерігається засолення ґрунтів. З метою захисту ґрунтів у 1990 р. на 198,6 тис. га було створено яружно-балкові насадження та лісонасадження уздовж річок, ставків, водоймів.

Висновки

Центральноукраїнський економічний район розміщений в центрі України. До його складу входять Черкаська та Кіровоградська області.

Центральний економічний район є одним з найрозвинутіших в Україні. Він займає чільне місце у обсягах випуску основних видів промислової продукції та у формуванні експортного потенціалу України. В останній час спостерігається тенденція до зростання рівня його участі у створенні ВНП України, що зумовлено дією ряду макроструктурних чинників, що спричинили до зміни господарської кон'юнктури України на регіональному рівні Роль та місце продуктивних сил економічного району визначається рівнем його включення у економічну систему України та світовий економічний простір.

Роль та місце продуктивних сил економічного району визначається рівнем його включення у економічну систему України та світовий економічний простір. Регіон має зв'язки з іншими районами держави, країнами СНД, світу.

Центральний економічний район є однією зі складових економічної системи України на рівні регіонального розвитку. Роль і місце продуктивних сил економічного району визначається також його входженням до складової транспортної системи України. Транспортний простір має таку особливість, що визначальним фактором, який впливає на його формування, є географічний фактор розміщення та фактор природних умов. Тому розміщення Центрального району в центрі України робить його стратегічно важливим у плані його подальшого економічного розвитку.