Республіка Індонезія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Привільненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.

Реферат

На тему: «Республіка Індонезія»

Виконала

учениця 10 класу

Привільненської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Збуринь Галина

Керівник: вчитель географії

Лавриненко Віта Олександрівна

2013 р.

Вступ

Республіка Індонезія в даний час, завдяки раціональної економічній політиці і успішним реформам, перетворилася в аграрно-індустріальну державу. За багатьма показниками цю країну вже зараз відносять до групи нових індустріальних держав, серед яких вона грає все більш важливу роль.

Індонезія, що володіє величезною територією, успішно долає труднощі, неминуче виникають перед країною, що розвивається з великою кількістю відсталих провінційних районів, піднімаючи зруйновану за роки правління Сукарно економіку. В Індонезії в даний час здійснюється

"Економічне диво", що не уступає по стрімкому зростанню виробництва аналогічного процесу в Бразилії. Тому республіка Індонезія є, помою думку, однією з найбільш цікавих для вивчення і опису країн в азіатському регіоні.

Індонезія - величезна країна. Її 13 тисяч островів простяглися з одного кінця до кінця на 5 тисяч кілометрів. Територія країни складає 1.9млн. км. кв. При населенні в 187 млн. чоловік і сотнях різних етнічних груп це - четверта за чисельністю населення країна в світі.

Адміністративно територія країна ділиться на 27 провінцій (включаючи Східний Тимор - колишню португальську колонію, анексовані у 1976 р.).

Офіційною мовою є індонезійська. Примітно, однак, що більшість населення (близько 80%) дотримується ісламу сунітського толку,в меншості - послідовники протестантизму і католицизму (приблизно 10%),буддизму, індуїзму, конфуціанства і анімізму.

За Конституцією 1945 Індонезія є унітарною республікою президентського типу. Цікаво, що президентська і парламентська форми правління вдало поєднуються в державний устрій Індонезії. Сильну виконавчу владу очолює президент (з 1968 р. - Сухарто, знову переобраний у березні 1993р.), що є також головнокомандувачем збройними силами. Вищий орган законодавчої влади - Народний консультативний конгрес (1000 депутатів, з них половина - члени парламенту, інших - представників від партій, адміністративних одиниць,армії, професійних груп - призначає президент), який збирається не рідше 1 разу на 5 років. Поточні ж законодавчі функції здійснює однопалатний парламент - Рада народних представників (500 депутатів).

Індонезія відіграє зростаючу роль у міжнародних справах, будучи головою Руху неприєднання на період 1992-1995 рр.., активним членом ООН і Організації Ісламська конференція (ОІК). У Південно-Східної Азії вона спирається на партнерів по АСЕАН, енергійно сприяє завершенню процесу камбоджійського врегулювання. Послідовно відстоюючи економічні та екологічні інтереси країн третього світу, вона в той же час підтримує вельми розвинені і взаємовигідні зв'язки з США, Японією,державами Європи.

Офіційна назва - Республіка Індонезія.

Площа - 1.9 млн км2 (15-те місце у світі). Населення - понад 230 млн осіб (4-те місце). Державна мова - індонезійська. Грошова одиниця - індонезійська рупія.

1. Географічне положення

Індонезія найбільша острівна держава світу. вона займає повністю такі великі острови, як Суматра, Ява, Сулавесі, більшу частину острова Нова Гвінея. Крім того, Індонезія належать тисячі дрібніших островів, розміщених між Індійським і Тихим океанами. На суходолі Індонезія безпосередньо межує з Малайзією та Папуа-Новою Гвінеєю. Георафічне положення в цілому сприятливе для розвитку економіки. Індонезія знаходиться на морських шляхах між Індійським і Тихим океанами, де розміщені нині найпотужніші держави світу США, Китай, Японія та Індія.

Більше половини країни вкрито горами. Найвища точка Індонезії г. Джая (5029 м) знаходиться на острові Нова Гвінея. Великих річок немає. Вони короткі, але повноводні. майже 2/3 території вкрито вологими екваторіальними лісами. В них багато цінних видів дерев.

Індонезія має значні запаси різноманітних копалин. Є енергоносії - нафта та природний газ, кам'яне та буре вугілля. За Конституцією 1945 Індонезія є унитарною республікою президентського типу. Цікаво, що президентська і парламентська формиправління вдало поєднуються в державний устрій Індонезії. Сильну виконавчу владу очолює президент (з 1968 р. - Сухарто, зновупереобраний у березні 1993р.), що є також головнокомандувачем збройними силами. Вищий орган законодавчої влади - Народнийконсультативний конгрес (1000 депутатів, з них половина - члени парламенту, інших - представників від партій, адміністративних одиниць, армії, професійних груп - призначає президент), який збирається нерідше 1 разу на 5 років. Поточні ж законодавчі функції здійснює однопалатний парламент - Рада народних представників (500 депутатів).

Населення

Індонезійський національний девіз «Єдність та різноманіття» робить натяк на надзвичайну різноманітність населення: тут є більше ніж 300 етнічних груп та 250 окремих мов. Більшість населення говорить мовами, що мають Малайсько-Полінезійську основу та сповідують іслам. Найбільша підгрупа -- яванці, мова яких також найпоширеніша. Індонезія розташована на точці зустрічі двох світових груп населення, азіатці на заході та маланезійці на сході. Абсолютна більшість населення Індонезії тісно зв'язана з народами Східної Азії, хоча з плином часу до місцевого населення домішувалися араби, індійці та європейці. Проте, на східних островах більшість людей маланезійського походження.

2. Столиця - Джакарта

Джакарта знаходиться на Південно-Західному узбережжі о. Ява, в заливі Джакарти Яванського моря. В південній частині територія Джакарти - рівна поверхність, приблизно на 8 метрів вище рівня моря. Через Джакарту протікає приблизно 13 річок.

3. Герб Індонезії

Герб Індонезії є зображення птаха Гаруди золотого кольору зі щитом на грудях. П'ять емблем щита представляють Панча Сила, п'ять принципів національної філософії Індонезії, тому герб також називають «Гаруда Панча Сила». У пазурах Гаруди - сувій з національним девізом. Герб був розроблений Султаном Хамідом ІІ Понтіанаке і прийнятий як національний герб 1 лютого 1950 року.

4. Прапор Республіки Індонезії

Полотнище, що складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг: зверху червона і знизу біла, і співвідношенням сторін 2:3. Кольори прапора узяті від кольорів королівства Маджапахіт, що досягло свого розквіту в ХІV столітті. На початку ХХ століття їх вперше використовували студенти і націоналісти, коли Індонезія була нідерландської колонією. Після Другої світової війни країна проголосила незалежність 17 серпня 1945 р. і визнала червоно-білий прапор державним. Існував конфлікт з Монако через схожість прапорів.

5. Національні свята і церемонії

Тут відбуваються понад 200 днів на рік. Місцеві жителі поважають традиції свого народу. Балтійці проводять фестиваль поцілунків, святкують день тиши, день народження Будди і багато інших свят, з якими не знайомі європейці. Число офіційних вихідних перевищує усі уявлені і не уявлені норми. Тому туристи справедливо називають відпочинок на острові Балі святом. В усіх розуміннях цього слова.

6. Культура та соціальний розвиток

Індонезійська культурно-історична спадщина надзвичайно багата і розмаїта. Наприклад, на відомому острові Балі понад 20 тис. храмів. У найбільших містах унікальні музеї, наприклад, у столиці Джакарті Музеї індонезійської та яванської культури. Багато чудових картинних галерей і виставок. На острові Ява всесвітньо відомі храмові комплекси: індуїстський - Прам-банан і буддійський - Боробудур.

індонезія географічний прапор церемонія

7. Відомі письменники, композитори, вчені Республіки Індонезії

Відомі письменники: Сутан Такдир Алішахбана, Утуі Татанг Сонтані, Прамудья Ананта Тур, Путу Виджая, Омар Каям.

Індонезійські кінематографісти. Перші фільми в Індонезії були создані ще на початку 20-х років. В середньому Індонезія випускає у рік 70 - 80 художнів фільмів. Чимало фільмів, створених індонезійськими кіномотографістами, у тому числі випускниками ВГІК Шуман Джая і Амі Прійоно, відзначено нагородами відомих кінофестивалях.

8. Економічний потенціал Республіки Індонезія

Індонезія відноситься к категорії найбільш успішних в єкономічному плані розвитку стран, які розвиваються.

Індонезія успішно переймає дослід інших країн, розвиваючи технологічно тяжкі підприємства, 90% продукції поступає на зовнішній ринок. Основні імпортери Індонезії - США, Сінгапур і інші країни Індокитай.

Індонезія -- четверта у світі країна за кількістю населення. Розподіл та густота населення тут дуже різні: на островах Ява, Балі та Мадура проживає близько дві третини з усього населення. Близько 1960 р. в Індонезії відбулося різке підвищення рівня народжуваності і населення з тих часів зросло вдвічі.

Смертність також зменшилася, в основному завдяки покращенню охорони здоров'я, якості їжі та питної води. Вікова структура населення Індонезії подібна до структури населення інших країн, які розвиваються. Близько одній третині населення тут виповнилося менше 15 років. Середня довжина життя -- 65 років для чоловіків та 69 для жінок.

9. Зв'язки між Україною та Республікою Індонезія

Республіка Індонезія визнала Україну 28 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між обома країнами встановлено 11 червня 1992 р. шляхом підписання спільного комюніке про встановлення дипломатичних відносин. Посольство Індонезії працює в Києві з квітня 1994 року.

10. Гонг Миру

Гонг Миру - міжнародний пацифістський проект, ініційований в 2003 році урядом Індонезії та підтриманий Міжнародною співдружністю. Гонг Миру символізує мир, неприйняття ксенофобії і тоталітаризму. Сам звук Гонгу імітує стародавню індонезійську традицію ознаменування закінчення військових дій, інтерпретує відлуння вибуху, яке закінчує ритм і відголоси війни, і водночас подає знак кращого початку, глибокої надії та благородних ідеалів. За переказами, коли звучить Гонг Миру - духи миру прокидаються. За правилами, подарунок країни Індонезії встановлюють лише в одному місті в окремо взятій державі, з якою у Індонезії є дружні стосунки. В Україні честь встановлення Гонгу Мира надана місту Кременчуку - першому місту, яке не має статусу столиці.

21 вересня 2010 року напередодні Дня міста в Кременчуці у парку було встановлене Гонг Миру - індоєвропейський символ миру. Відкрився музей 28 вересня 2008 року до дня міста Кременчука. Ініціатор створення музею, голова Автозаводської райдержадміністрації Кременчука Володимир Коваленко.

Гонг миру являє собою 150-кілограмову металеву тарілку із сплаву металів на основі міді роботи скульптора Гестіні, де зображені символи: дві квітки - світова рівновага, краса та радість, на зовнішньому колі Гонгу зображені прапори усіх держав світу - це символ єдності та побратимства народів світу, на внутрішньому крузі зображено 10 символів основних релігій світу: Ісламу, Іудаїзму, Християнства Буддизму, Конфуціанства, релігій Хінду, Тао, Сіх, Шінто та різновиду вчення Хінду, що походить з острова Балі. посередені знаходиться глобус - символ людства.

Висновки

Політична система суспільства або політична організація суспільства - організована на єдиній нормативно-ціннісній основі сукупність взаємодій (відносин) політичних суб'єктів, пов'язаних зі здійсненням влади і управлінням суспільством.

Індонезія - унітарна держава із президентською формою правління.

Глава держави, уряду й верховний головнокомандуючий збройними силами Індонезії - президент, якому надає допомогу в здійсненні його обов'язків віце-президент. Президент і віце-президент обираються загальним прямим і таємним голосуванням строком на п'ять років, після закінчення якого вони можуть бути вибрані вдруге, але не більш, ніж ще на один строк.

Кандидати в президенти й віце-президенти висуваються загальним списком від політичних партій або їхніх коаліцій, які завоювали не менш 5% голосів на парламентських виборах, або 3% з 550 місць (тобто 17 місць) у Раді народних представників. Якщо жоден зі списків не одержує необхідної більшості голосів, проводиться другий тур, для перемоги в якому досить відносної більшості голосів.

Під керівництвом президента здійснює свою діяльність уряд республіки - кабінет міністрів. Уряд наділений правом видавати за згодою Ради народних представників закони, а також розробляти відповідні постанови для їх виконання.

Парламент складається із двох палат - Ради народних представників і Рада регіональних представників. Він наділений правом приймати й змінювати конституцію, призначати на посаду президента й віце-президента, а також ініціювати процедуру відсторонення президента від влади.

Поточну законодавчу діяльність здійснює Рада народних представників.

Новий орган у структурі законодавчої влади - Рада регіональних представників. Кожна провінція представлена в Раді регіональних представників чотирма депутатами, вибраними на мажоритарній основі, при чому ці обранці мають бути безпартійними.

Судова система складається з Верховного суду, Конституційного суду, вищих і районних судів, а також судів спеціальної юрисдикції.

Вищий судовий орган - Верховний суд. Голова й всі члени суду призначаються президентом за списком кандидатів, схвалених законодавчим органом. Верховний суд має право наглядати за діяльністю інших судових органів і є судом останньої інстанції, наділеним правом розглядати касаційні скарги на вироки й рішення, винесені нижчестоящими судами.

Індонезія залишиться повноправним членом Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК). З такою заявою, опублікованим у четвер по каналах генерального секретаріату ОПЕК у Відні, виступив Пурномо Юсгианторо, міністр енергетики і мінеральних ресурсів Індонезії, що у минулому році був президентом і генеральним секретарем ОПЕК.

Сьогоднішня ситуація в Індонезії визначається насамперед стабільністю як в економічній, так і політичного життя країни при стійких темпах зростання. При першому ж президента, Сукарно, Індонезія була типовим чиновницько-бюрократичною державою. Економіка країни, і без того підірвана війною і революцією, була закинута і повністю збанкрутувала.

Новий правитель Індонезії генерал Сухарто запросив до керування країною прихильників ринкової економіки, індонезійських економістів - випускників каліфорнійського університету в Берклі, які зайняли ключові посади вуряді. Вони швидко і успішно лібералізували економіку, ввели ринкові механізми, почали створювати змішану економіку, відроджувати кооперацію.

Література

1. Пестушко В.Ю., Уварова Г.Ш. Географія: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: Рівень стандарту, академічний рівень. - К.: Генеза, 2010.-304с.:іл.

2. Масляк П.О., Дахно І.І. Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч.закл./ За ред. П.О.Масляка. - К.: Вежа, 2003. - 280с.:іл.

3. Топузов О.М., Тименко Л.В. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закладів. - К.: Зодіак-ЕКО, 2005. - 208 с.: іл.

4.Новейшая история - часть 2 (1939 -1959) учебное пособие Москва.

5. Антипов В.И. Индонезия. - М., 1999.

6. Бандиленко Г.Г. История Индонезии. - М., 2002.

7. Государственное право зарубежных стран: (Арановский К. В.) Учебник для вузов. - М.: Издательская группа "ФОРУМ" - "ИНФРА-М", 1998. - 462 с.

8. Демин Л.М., Другов А.Ю., Чуфрин Г.И. Индонезия: закономерности, тенденции, перспективы развития. - М., 1999

9. Другов А.Ю. Доктрина национальной целостности Индонезии - испытание прогрессом. - Восток: Афро-азиатские острова. 2007, № 1

10. Конституционное право зарубежных стран. Под ред. Баглая М.В., Лейбо Ю.И., Энтина Л.М. - М.: Норма, 2004. -- 832 с.

11. Конституционное право зарубежных стран. Под ред. Малько А.В. Учебно-методический комплекс. - М.: Норма, 2004. -- 320 с.

12. Конституционное право зарубежных стран. Под ред. Чиркина С.В. - М., ОЛМА, 2005.

13. Конституционное право зарубежных стран: Хрестоматия. Сост. Ганин О.В, Захаров В.В. - Таганрог: ТГТУ, 2006.

14.Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник/ М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка та ін.; За заг. ред. В. О. Ріяки. -- 2-е вид., допов. і псрероб, -- К.: Юрінком Інтер, 2005.

15. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / В.О. Ріяка (керівник авт. кол.), B.C. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За заг. ред. В.О. Ріяки. -- К.: Юрінком Інтер, 2007. - 512 с.

16. Тюрин В.А. История Индонезии. М., 2004

17. Тюрин В.А. История Юго-Восточной Азии. М., 2002

18. Хачим Ф.И. Курс лекций: Конституционное право стран Востока. - М, РУДН, 2007.

19. Цыганов В.А. История Индонезии. - М., 2003

20. Черепнева Е.А. Индонезия: проблема национального единства и территориальной целостности. - Восток: Афро-азиатские острова. 2005, № 5.

21. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. - К., 2007. - 264 с

Размещено на Allbest.ru