Главная Коллекция "Revolution" География и экономическая география Японія

Японія

Географічне положення та клімат Японії. Острівна країна з гірським ландшафтом, з переважанням низьких гір. Середньовіччя та поява самураїв. Атомне бомбардування американцями міста Хіросіма. Реформи періоду Мейдзі. Імператор та імператорська родина.

Рубрика	География и экономическая география
Вид	реферат
Язык	украинский
Дата добавления	29.05.2013
Размер файла	66,5 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

На тему: «Японія»

Учня 10-Б класу

ЗОШ№6

Панасюка Дениса

2010

Загальні відомості

Японський архіпелаг лежить на схід від Китаю, Кореї та Росії. Він простягається від Охотського моря з півночі до Східно-китайського моря на півдні. Площа архіпелагу складає 377,873 кмІ. Він включає в себе понад 3000 великих і малих островів, серед яких найбільшими є острова Кюсю, Сікоку, Хонсю та Хоккайдо. Більша частина Японських островів укрита горами, серед яких багато вулканів. Найвищий з них -- гора Фудзі. Результати археологічних досліджень доводять, що люди заселили Японський архіпелаг у добу пізнього Палеоліту. Перші писемні згадки про Японію з'являються у китайських історичних хроніках 1 століття по Р. Х. В цілому, історія Японії демонструє динамічні зміни двох парадигм за якими розвивалася країна -- активні відносини із зовнішнім світом та ізоляція від нього. Такі зміни зумовили формування самобутньої японської культури. Згідно конституції, Японія є унітарною конституційною монархією. Головою держави є імператор, але виконавча влада в країні зосереджена у руках прем'єр-міністра. Законодавча влада належить Парламенту, який є одним із найстарших демократичних інститутів Азії. Оскільки Японія була першою країною світу яка пізнала жах ядерної війни, її сьогоднішній уряд сприяє боротьбі за мир і руху роззброєнь. Японія є другою великою економічною державою світу. Вона займає 6-е місце за обсягами імпорту та експорту товарів і є членом «Великої вісімки». Японія посідає 10-е місце у світі за чисельністю населення, яке становить близько 127 мільйонів осіб. Столиця країни, Токіо, нараховує більше 8 мільйонів мешканців (агломерація нараховує більше 30-ти мільйонів мешканців і є найбільшою в світі).

Географія

Японія -- це острівна країна, розташована вздовж тихоокеанського узбережжя Східної Азії. Основні острови -- Хоккайдо, Хонсю, Сікоку і Кюсю. Острови Рюкю (Окінава) розташовані 600-ма км південніше острова Кюсю. В цілому, Японський архіпелаг включає в себе близько 3000 малих островів. Японія посідає 19 місце за густотою населення у світі. 70--80 % поверхні островів займають ліси і гори, непридатні для сільського господарства, промисловості чи проживання через часті тайфуни, зсуви і землетруси. Більшість населення сконцентрована у прибережних зонах та рівнинах. Розташування Японії на стику трьох тектонічних плит Тихого Океану, є причиною землетрусів і підвищеної вулканічної активності на архіпелазі. Найвищою горою-вулканом країни є гора Фудзі. Останні найбільші землетруси сталися 1995 (землетрус в Кобе) і 2004 (землетрус в Ніїґата). Існує багато гейзерів і гарячих природних ванн онсен, які використовуються для відпочинку.

Рельєф

Японія острівна країна з гірським ландшафтом, з переважанням низьких і середньовисотних гір, в основному субмеридіонального простягання. Основні хребти: Хідака і Токаті на острові Хоккайдо; Оу, Кітакамі, Етіго і Хіда на острові Хонсю.Найбільш високі і найбільш розчленовані гори, Японські Альпи, розташовані в центральній частині Хонсю на захід від Токіо. Їх окремі піки перевищують 3 000 м над рівнем моря, а річкові ущелини врізаються на глибину до 2 км. Багато діючих і згаслих вулканів. Серед них найвища точка Японії -- вулкан Фудзі на острові Хонсю, висотою 3 776 м. В Японії часто трапляються землетруси. У ландшафті країни переважають незграбні і загострені форми рельєфу, непридатні для ведення сільськогосподарських робіт. Тільки на півдні Хонсю і на Кюсю рельєф згладжений, ще більш плавні контури мають прибережні райони Хоккайдо. На островах Рюкю переважає низькогір'я. Рівнини займають не більше 15 % території країни. В Японії чимало коротких багатоводних річок і повноводних озер. Найбільше озеро -- озеро Біва.

Клімат

Японські острови, які простягаються з півночі на південь, лежать у шести кліматичних зонах.

· Зона Хоккайдо. Найпівнічніший регіон помірного клімату з холодними зимами і прохолодним літом. Опади не часті, але взимку терени острова густо вкриті снігом.

· Зона Японського моря. Західне узбережжя острова Хонсю є місцем частих і сильних опадів, особливо в зимовий час. Влітку воно є прохолодним, хоча інколи, завдяки вітру Фьон, буває надзвичайно спекотним.

· Зона Центрально гірська. Типовий континентальний клімат з сильним перепадом температур взимку і влітку, вночі і вдень. Опади помірні.

· Зона Внутрішнього Японського моря. Гори Тюґоку і Сікоку перешкоджають проникненню сезонних вітрів, забезпечуючи відносно теплу погоду впродовж цілого року. Клімат середземноморський.

· Зона Тихого океану. Східне узбережжя японського архіпелагу характеризується холодними зимами з невеликою кількістю снігопадів, та спекотним і вологим літом завдяки південно-східним вітрам.

· Зона Південних островів. Острови Рюкю знаходяться у субтропічному кліматичному поясі, де зима і літо теплі. Опади дуже сильні, особливо влітку. Частими є тайфуни.

Сезон дощів починається у травні на Окінаві і закінчується пізно в липні на Хоккайдо, проносячи дощовий фронт вздовж усього архіпелагу на північ. У центральних областях Японії сезон триває впродовж декількох тижнів, починаючи з середини червня. Наприкінці літа і на початку осені тайфуни приносять сильні дощі.

Стародавність

Перші люди заселили територію сучасної Японії у пізньому палеоліті. З 11 тисячоліття до н. е. виникає «культура Дзьомон», носії якої були мисливцями-збирачами і творцями «пламенистої» декоративної кераміки. З настанням доби Яйої (300 р. до н. е. -- 300 р.) на Японських островах поширюється поливне рисівництво і техніка обробки металів, які принесли з собою мігранти з Маньчжурії та Кореї. У китайських хроніках «Пізня хроніка Хань» та «Вей ши» з'являються перші згадки про державні утворення Японського архіпелагу. Серед них країна Яматай, на чолі з королівною-шаманкою Хіміко.

Японські аристократи 11 століття.

Період Ямато, який тривав з 3 по 8 ст. ознаменувався виникненням і розвитком державного утворення на чолі з «кімі» (імператором) у регіоні Ямато (префектура Нара). У першій половині цього періоду на архіпелазі з'являється культура курганів кофун, поширення якої засвідчує межі впливу імператорського двору Ямато на місцеву знать.

У період Асука, у середині 6 століття, з Корейського півострова до Японії проникають континентальні наукові знання і буддизм. Їх поширенню сприяв принц-регент Сьотоку. На основі будистського вчення він склав так звану «Конституцію сімнадцяти статей».

Після перевороту Тайка у 645 р., нове керівництво Японії провело ряд реформ, які перебудували державний лад і адміністрацію на зразок китайської імперії Тан, утворивши тим самим японську «правову державу» ріцурьо-кокка. Столиця країни була перенесена до міста Нара.

У період Нара за японським монархом закріпився титул «тенно» (імператора), а за державою -- назва «країна Вранішнього Сонця» (“ъ–{ -- Японія). У цей час було складено основні історичні хроніки Кодзікі та Ніхон сьокі, у яких «доводилось» божественне походження імператора від богині сонця Аматерасу.

З перенесенням столиці країни до міста Хей'ан (суч. Кіото) починається нова епоха, яка тривала з 794 по 1185 рр. Ця доба позначилася тотальною політичною диктатурою регентів і радників з аристократичного роду Фудзівара. Період Хей'ан був часом започаткування японськомовної літератури, зразком якої є «Оповідання про Ґендзі», що було складене придворною фрейліною Мурасакі Сікібу. Кінець періоду ознаменувався економічним занепадом аристократії та виходом на політичну арену нового стану -- самураїв.

Середньовіччя

Поява самураїв поклала початок боротьбі за перерозподіл влади, яка здавна належала аристократам. Першими самураїськими диктаторами стали представники роду Тайра, який у 1185 був повалений силами родини Мінамото. Останні, на чолі з Мінамото но Йорітомо заснували перший самурайський уряд -- сьоґунат у місті Камакура . Цей уряд спромігся відбити у 1274 і 1281 роках монгольські навали, але занепав через невдалу внутрішню політику.

Самурайський бій

Другим самурайським урядом був сьоґунат Муроматі, заснований у 1338 році Асікаґою Такаудзі. Його нащадкам не вдалося створити ефективний централізований апарат, що стало причиною поступового розпаду Японії на регіональні протодержавні утворення провінційних володарів. Війна Онін (1467--1477) пришвидшила децентралізацію країни. Доба самурайських міжусобиць отримала назву період «воюючих країн».

Покласти край безвладдю в Японії спромоглися троє полководців -- Ода Нобунаґа, Тойотомі Хідейосі та Токуґава Ієясу. Перший, за допомогою європейської зборої, ліквідував у 1573 році сьоґунат Муроматі. Другий, об'єднав країну, але не зміг передати владу у ній своїм нащадкам. Третій спромігся знищити усіх відкритих опонентів і заснував у 1603 році третій і останній сьоґунат в місті Едо, сучасному Токіо.

Із заснуванням нового сьоґунату розпочався період Едо. Центральна влада країни, вбачаючи небезпеку у християнстві порвала усі зв'язки із Західним світом і проводила політику сакоку (закриття країни) стосовно Європи. Виключенням була Голландія, яка отримала дозвіл на торгівлю у порту Дедзіма у місті Нагасакі.

Ця доба ознаменувалася відсутністю внутрішніх воєн, стрімким розвитком економіки та «японізацією» іноземних запозичень. Були вперше записані самурайські кодекси честі бусідо та закладені основи японської національної філософії та науки кокугаку. Поширення писемності, спільні культурні риси, відносна централізація влади та тривалий мир у країні сформували основи сучасної політичної японської нації.

Новий і новітній час

У 1854 році, під тиском американської ескадри американського комодора Меттью Перрі, японський уряд був змушений відкрити країну силам Заходу. В ході реставрації Мейдзі 1868 року було ліквідовано сьоґунат і встановлено уряд на чолі з Імператором. Громадянська війна Босін (1868--1869) ліквідувала самурайську опозицію прибічників, забезпечила єдиновладдя Імператорського уряду і сприяла вестернізації країни. Японія була перетворена на парламентську монархію британського типу.

Атомне бомбардування американцями міста Хіросіма, 6 серпня 1945 р.

Реформи періоду Мейдзі допомогли країні стати в ряд із найсильнішими країнами Європи та США, та вступити у гонку озброєнь та здобуття колоній. Перемоги у першій японсько-китайській війні (1894--1895) та японсько-російській війні (1904--1905) забезпечили домінування Японії у Східно-азійському регіоні. На 1910 році японці контролювали Корею, Тайвань та південь Сахаліну. Наступного року були скасовані нерівноправні договори із країнами Заходу.

Початок 20 ст. ознаменувався встановленням «демократії Тайсьо». Японія вступила у першу світову війну на боці країн Антанти, що дало змогу посилити позиції країни в тихо-азійському регіоні. У 1920 році Японія приєдналася до Ліги Націй, але полишила її за 13 років через окупацію Маньчжурії. У 1936 році японці підписали Антикомінтернівський пакт з Німеччиною, а у 1940 році приєднались до країн Осі.

У 1937 році Японія розпочала другу японсько-китайську війну. Превентивний напад на США у 1941 році втягнув країну до другої світової війни, яка закінчилась поразкою для Японії. В серпні 1945 року американці провели ядерне бомбардування міст Хіросіми і Наґасакі, а 2 вересня країна капітулювала.

Кінець війни ознаменувався окупацією Японії силами союзників -- США та СРСР. У 1947 році, під тиском окупаційної американської влади була прийнята Конституція Японії, яка проголошувала принципи демократії, пацифізму та міжнародного співробітництва. У 1951 році уряд Японії підписав із США договір про мир та безпеку, вступивши до холодної війни на боці західних сил. Окупація основних островів архіпелагу американцями тривала до 1952. У 1972 році США передали Японії її колишні володіння на о. Окінава. З іншого боку, СРСР відмовився передавати окуповані його військами острови Курільської гряди та південну частину о. Сахалін.

За допомоги США, Японія змогла відбудувати свою економіку, яка з середини 1960-х років займає друге місце у світі за темпами зростання. У 1990-х роках країна увійшла до економічної кризи, з якої почала поступово виходити з середини 2000-х років

Державний устрій

японія ландшафт самурай імператор

Японія є конституційною монархією, в основу якої закладена британська парламентаристська модель та ряд положень цивільного законодавства Німеччини та Франції. У 1869 р. японський уряд прийняв Цивільний кодекс на базі французького громадянського кодексу. Він діє до сьогодні із незначними доповненнями.

Влада в країні поділена на законодавчу (парламент), виконавчу (уряд) і судову (Верховний суд).

Імператор та імператорська родина

Імператор Японії згідно Конституції є «символом держави та єдності народу», а також головою країни та імператорської сім'ї. Він не має реальної влади, а є номінативним лідером Японії. Повнота усієї влади в країні належить японській нації, яка виражає свою волю через представників у Парламенті. Акіхіто є дійсним імператором Японії і єдиним правлячим імператором у світі.

Вперше використання титулу Імператора датується 7 століттям. Незважаючи на пізню появу, усі монархи країни більш раннього періоду, починаючи від імператора Дзімму, які мали титул окімі, також традиційно називаються імператорами Японії.

Шіснадцятипелюсткова хризантема -- стародавній мон Імператорського Дому Японії.

Конституція Великої Японської Імперії, що була затверджена 1889 року визначала статус Імператора Японії у відповідності до середньовічних уявлень японців про цей інститут влади. Правам і обов'язкам монаргої особи присвячувався 1-й розділ Основного закону, статті 1 -- 17.

Імператор проголошувався верховним правителем Японської імперії (Стаття 1), божественною і недоторканою особою (Стаття 3), головою держави, наглядачем за діями усіх органів влади і гарантом Конституції (Стаття 4). Йому належало право утверджувати і проголошувати закони прийняті Парламентом (Стаття 6) і оголошувати його збір і розпуск (Стаття 7). Імператорські рескрипти могли набувати силу закону в обхід Парламенту, якщо існувала загроза для держави чи громадського порядку (Стаття 8.1), а сам Імператор, який відповідав за виконання законів, міг міняти їх на власний розсуд задля примноження добробуту громадян (Стаття 9). Він визначався як голова виконавчої влади (Стаття 10) і головнокомандувач Збройними силами Японії (Стаття 11, 12), який мав право оголошувати війну, укладати мирні та інші договори (Стаття 13). Імператору також належали права присвоєння титулів і нагород (Стаття 15), та право помилування злочинців (Стаття 16).

Конституція Японії 1947 року, що діє по сьогодні, хоча й визнала Імператора «символом держави Японія і єдності японської нації», але прив'язала його статус до волевиявлення японської нації, сильно урізавши в правах (Статті 1, 4)[8]

За цією Конституцією Імператор не має права втручатися у державне управління, виконує лише цермоніальні функції (Стаття 4), а в усіх своїх діях потребує поради і затвердження Кабінету Міністрів Японії, який несе відповідальність за дії монарха (Стаття 3). До безпосередніх повноважень Імператора, які він здійснює від імені та для блага японської нації, відносяться:

1. призначення Прем'єр-міністра Японії за номінацією Парламенту (Стаття 6);

2. призначення Голови Верховного Суду Японії за номінацією Кабінету Міністрів Японії (Стаття 6);

3. проголошення поправок до Конституції, законів, урядових указів та договорів за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);

4. скликання Парламенту за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);

5. розпуск Палати Представників за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);

6. проголошення проведення загальних виборів депутатів Парламенту за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);

7. підтвердження призначень і звільнень державних міністрів та інших передбачених законом посадовців, а також повноправних мандатів, вірчих грамот послів і посланців за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);

8. підтвердження амністій, помилувань, пом'якшень покарань, звільнень від виконання вироку та відновлення прав за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);

9. вручення нагород за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);

10. підтвердження ратифікаційних грамот та інших визначених законом дипломатичних документів за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);

11. прийняття іноземних послів і посланців за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7);

12. проведення церемоній за поради і затвердження Кабінету Міністрів (Стаття 7).

Посада Імператора і його трон визнаються спадковими і успадковуються відповідно до Закону про Імператорський Дім, прийнятого Парламентом 1947 року. Цим Законом визначається також встановлення регенства з волі монарха чи за відсутності спадкоємця. Регент так само як Імператор виконує лише ті фунцкії, що передбачені Конституцією для монарха, і не має прав втручатися у державне управління (Статті 4, 5).

Імператор і його сім'я обмежені у своїх майнових Правах. Конституція передбачає передачу майна Імператорського Дому, прийняття ним майна або дарування його комусь, лише згідно дозволу Парламенту Японії (Стаття 8).

На офіційному рівні в Японії і закордоном Імператор виступає як «глава держави» Японія, хоча це звання не закріплено за ним діючою Конституцією і, взагалі, відсутнє у її тексті.

Парламент

Конституція Японії твердить, що найвищим органом державної влади в країні є двопалатний Парламент -- Національні збори. Вони складаються з нижчої Палати Представників, яка формується 480 депутатами, що обираються як правило через кожні чотири роки, та верхньої Палати Радників, яка формується 242 депутатами, обраними на 6 річний термін. Віковий ценз для виборів -- 20 років. Ліберально-демократична партія Японії(ЛДП) є центристською урядовою партією, що монопольно керує країною від 1955 року. В опозиції знаходиться ліво-центристська Демократична партія Японії.

Прем'єр-міністр

Прем'єр-міністр Японії є головою уряду країни і її фактичним лідером. Він обирається депутатами у Парламенті і затверджується імператором. Прем'єр-міністр призначає усі посади в уряді, більшість з яких займають депутати парламенту. Дійсним прем'єр-міністром Японії від 16 вересня 2009 року є Хатояма Юкіо.

Право

Традиційне японське законодавство зазнало сильного історичного впливу від китайського права. З початком періоду Мейдзі японські закони були переписані на західний манер. Законодавча влада належить парламенту, який приймає закони, що реалізуються урядом та виконавчою адміністрацією на місцях. За виконанням законів слідкує Верховний Суд Японії. Також існує 9 Вищих судів, 47 Префектуральних і 438 Загальних судів. Окрім цього до кожного Префектурального суду прикріплений Сімейний суд. Основа японського законодавства є Конституція і «Шість кодексів» (яп. Z–@ -- роппо).

Адміністративний устрій

Японія складається з 47 префектур. Префектура є найбільшою адміністративною одиницею країни. Органи влади у префектурі представлені виборними радою префектури та префектом (губернатором). За поділом влади ці органи належать до виконавчої гілки, однак за характером діяльності рада може бути віднесене до законодавчого органу. Судова влада прдставлена префектуральним судом .

Таблиця показує загальноприйнятий поділ префектур з півночі на південь.

01. Хоккайдо

02. Аоморі

03. Івате

04. Міяґі

05. Акіта

06. Ямаґата

07. Фукусіма

08. Ібаракі

09. Тотіґі

10. Ґумма

11. Сайтама

12. Тіба

13. Токіо

14. Канаґава

15. Ніїґата

16. Тояма

17. Ісікава

18. Фукуї

19. Яманасі

20. Наґано

21. Ґіфу

22. Сідзуока

23. Аїті

24. Міє

25. Сіґа

26. Кіото

27. Осака

28. Хьоґо

29. Нара

30. Вакаяма

31. Тотторі

32. Сімане

33. Окаяма

34. Хіросіма

35. Ямаґуті

36. Токусіма

37. Каґава

38. Ехіме

39. Коті

40. Фукуока

41. Саґа

42. Наґасакі

43. Кумамото

44. Оїта

45. Міядзакі

46. Каґосіма

47. Окінава

Префектури часто групують у регіони для зручності. Ці регіони, склалися історично, вони не мають адміністративного апарату і не є адміністративними одиницями.

Наступними після префектури адміністративними одиницями є місто, містечко та село. Особливим у адміністративній системі займає мегаполіс Токіо, який поділений на 23 міста. До цих міст застосовується окрема назва -- спеціальний район. Решта міст країни поділяються на райони. В усіх містах Японії чиновників обирають.

Наразі, у країні відбувається інтенсивний процес адміністративної реорганізації, який спричинив хвилю поглиннання багатьох містечок і сіл містами. Цей процес має на меті скоротити адміністративні одиниці нижнього рівня і зменшити адміністративні витрати. Японський уряд планує провести у майбутньому адміністративну реформу, за якою префектури будуть об'єднані у крупніші адмінодиниці.

Економіка

Економіка Японії є однією з найпотужніших у світі. Вона займає друге місце після США за показниками ВВП ($4.5 трильйонів в 2005) і третє місце після США і КНР за показниками купівлеспроможності. Японська економіка є найбільшою в Азії. Вона сильно залежить від поставок сировинних матеріалів з інших країн через нестачу природних ресурсів.

Токійська біржа -- друга найбільша у світі біржа, з ринковою капіталізацією у 4 трильйонів доларів США.

Співпраця уряду і промисловців, розвинена культура бізнесової етики, розробки високих технологій та відносно малі витрати на оборонні потреби забезпечили стрибкоподібне зростання японської економіки після другої світової війни. З 1960-х по 1980-ті роки воно було вражаючим: 10 % у 1960-х, 5 % у 1970-х, 4 % у 1980-х роках. Ріст призупинився у 1990-х роках через надмірне інвестування наприкінці 1980-х та внутрішньополітичний курс, спрямований на виправлення спекулятивних ексцесів на біржі і ринку. Спроби уряду покращити ситуацію лише забуксували японське господарство у 2000 і 2001 роках.

Однак у 2005 з'явилися ознаки одужання японської економіки після періоду застою. ВВП зріс на 2.8 %, перегнавши показники ЄС і США. Основним фактором одужання став ріст внутрішнього попиту. Банк Японії -- центральний банк країни, токійський офіс.

Сьогодні економіка Японії продовжує утримувати позиції світового лідера.

Фундаментальними принципами післявоєнної японської економіки були:

1. Тісна співпраця підприємств, поставників, дистриб'юторів, банків і великих фінансових груп кейрецу (Міцубісі, Сумітомо, Фуйо, Міцуї та інші);

2. Кооперація роботодавців і профспілок;

3. Всестороння підтримка починань підприємців державними службовцями («господарчий патріотизм»);

4. Система життєвого найму у великих підприємствах.

Останнім часом багато японських фірм, особливо представники малого і середнього бізнесу, переглядають вищезгадані принципи задля збільшення продуктивності праці і прибутків.

Торгівля

Експорт -- невід'ємна частина японської економіки. Головними експортними партнерами є США (22.7 %), КНР (13.1 %), Південна Корея (7.8 %) і Гонконг (6.3 %). Японці в основному вивозять транспортне обладнання, двигуни, електротовари, електронні прилади і хімікати.

Оскільки Японія сильно залежить від міжнародної торгівлі, вона імпортує широке коло товарів. Головними партнерами з імпорту є КНР (20.7 %), США (14 %), Південна Корея (4.9 %), Австралія (4.3 %), Індонезія (4.1 %), Саудівська Аравія (4.1 %), ОАЕ (4 %) (за даними 2004 року). Японія ввозить переважно запчастини, паливо, харчові продукти, хімікати, текстиль і сировину для власної промисловості.

Населення

На середину 18 століття населення Японії становило близько 30 мільйонів осіб. Воно почало зростати після індустріалізації на межі 19 -- 20 століття. Так, 1891 року в країні мешкало 40 мільйонів, а 1912 року - 50 мільйонів осіб. Після Другої світової війни, річні темпи зростання населення складали 1,26%. Завдяки цьому 1967 року кількість жителів Японського архіпелагу перетнула позначку в 100 мільйонів осіб. З другої половини 1970-х років знизилися темпи народжуваності. За даними перепису 2000 року в Японії проживало 12 692 584 особи, а середній відсоток зростання населення протягом 1995 -- 2000 становив 1,1%.

Японія нараховує 127,767,000 жителів. Це монокультурна і гомогенна спільнота як називає себе японці (“ъ–{ђl -- ніпподзін). Вони складають 99 % населення. Решта -- представники корейської діаспори та іноземні робітники (переважно з країн Азії). Крім цього в Японії проживають тубільні мешканці островів -- айни і рюкюсці. Існує також невелика соціальна група так-званих буракумінів (общинників), які історично виокремилися з японського соціуму у окрему «презирливу касту» завдяки виробничим особливостям (кожум'яцтво, утилізація померлих тварин, тощо).

Японія має найвищий показник у світі за тривалістю життя: 85.2 роки для жінок і 78.3 роки для чоловіків (2002). Однак японське суспільство належить також до тих, які прискорено старіють. Середній вік населення країни -- 65 років. Очікується, що за наявних темпів приросту населення, кількість японців у 2050 році зменшиться до 100 мільйонів чоловік, а у 2100 році -- до 64 мільйонів. Такі прогнози є загрозою для японської економіки. Закордонні спеціалісти пропонують вирішити проблеми старіння та низької народжуваності прийняттям іммігрантів. Проте останні здобули собі погану славу у японському соціумі завдяки незнанню японських звичаїв і частим злочинами (більше половини злочинів у країні скоюють вихідці з КНР).

Релігія

· Синто

· Буддизм в Японії

Свята

Дата Українська назва Японська назва

1 січня Перший день Нового року Њі“ъ ґандзіцу

Другий понеділок січня День повноліття ђ¬ђl‚М“ъ сейдзін но хі

11 лютого День заснування держави ЊљЌ‘‹L”O‚М“ъкенкокукінен-но хі

Третя декада березня День весіннього рівнодення Џt•Є‚М“ъ сюмбун но хі

29 квітня День Сьова

(День народження Хірохіто) Џєa‚М“ъ сьова но хі

3 травня День Конституції Њ›–@‹L”O“ъ кемпо кіненбі

4 травня День зелені ‚Э‚З‚и‚М“ъ мідорі но хі

5 травня День дітей ‚±‚З‚а‚М“ъ кодомо но хі

Третій понеділок липн День моря ЉC‚М“ъ умі но хі

Третій понеділок вересня День шанування старших V‚М“ъ кейро но хі

Третя декада вересня День осіннього рівнодення ЏH•Є‚М“ъ сюбун но хі

Другий понеділок жовтня День фізкультури ‘М€з‚М“ъ тайїку но хі

3 листопада День культури •¶‰»‚М“ъ бунка но хі

23 листопада День подяки за працю ‹ОJЉґЋУ‚М“ъ кінро канся но хі

23 грудня День народження “VЌc’aђ¶“ъ тенно тандзьобі

діючого імператора

Размещено на Allbest.ru

...

реферат "Японія" скачать

Подобные документы

Японія - країна вранішнього сонця
Японія - високорозвинена постіндустріальна держава сьогодення, її територія та географічне положення. Різноманітність рельєфу, природні та кліматичні умови. Характеристика водної мережі, флори і фауни країни. Токіо - великий індустріальний центр.

реферат [32,0 K], добавлен 13.01.2011
Японія
Політична карта Східної Азії і географічне положення Японії: склад території і її розташування на стику трьох тектонічних плит Тихого Океану, населення, клімат, рослинний світ. Економіка країни: співпраця уряду і промисловців, розвиток культури бізнесу.

презентация [6,0 M], добавлен 14.04.2012
Географічне положення
Поняття географічного положення. Відмінність у термінах "географічне положення" і "місцеположення". Інструкційна картка вивчення суспільно-географічного положення об’єкту (на прикладі країни). Методологічне значення економіко-географічного положення.

реферат [30,8 K], добавлен 25.10.2010
Японія
Опис географічного розташування Японії, її корінне населення, грошова одиниця. Зовнішня політика цієї країни, участь у Першій світовій та Другій світовій війнах. Чинники і передумови розвитку промисловості, успіхи економіки та господарство Японії.

презентация [2,7 M], добавлен 25.04.2011
Характеристика Японії
Японія як острівна держава, що розташована в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Історія країни. Зовнішньоторгова стратегія Японії. Столична префектура Токіо. Інтенсивне використання висококваліфікованої робочої сили. Особливості системи власності.

реферат [26,1 K], добавлен 22.09.2011
Китай
Економічно географічне положення Китаю. Площа, населення, релігія, державний лад, склад території, великі міста, грошова одиниця. Клімат, водні, лісові, земельні ресурси та корисні копалини. Промисловість, сільське господарство та зовнішня торгівля.

презентация [5,0 M], добавлен 05.05.2015
Географічне положення Сполучених Штатів Америки
Особливості території та географічного положення США, клімат, річкова система. Структура населення, найбільш великі міста країни. Історія заселення. Промислові центри та сільськогосподарські райони, роль транспорту в функціонуванні господарства.

реферат [49,6 K], добавлен 13.01.2011
Бразілія як країна світу
Бразильська імперія. Географічне положення. Рельєф. Клімат. Грунти й рослинність. Адміністратвний поділ. Політична система. Демографія. Етнічний та расовий склад. Культура. Релігія. Спорт. Цікаві місця Бразилії.

учебное пособие [959,6 K], добавлен 12.04.2007
Китай - країна з найбільшою чисельністю населення
Географічне положення Китаю – країни азіатського материка. Дві головні річки Китаю — Хуанхе та Янцзи. Китай як багатонаціональна країна, де проживають представники 50 народностей. Основні напрямки китайського сільського господарства та економіки.

реферат [36,9 K], добавлен 13.01.2011
Люксембург та Швеція - високорозвинені країни Європи
Територія та географічне положення Королівства Люксембург. Клімат королівства, його історичний розвиток. Унітарна держава Королівство Швеція, його територія та географічне положення. Напрямки сільського господарства. Роль внутрішнього водного транспорту.

реферат [30,5 K], добавлен 13.01.2011
Японія: економічний огляд
Галузевий огляд національної економіки. Чорна, кольорова металургія, машинобудування, хімічна промисловість. Сільське господарство. Роль транспорту у господарському житті Японії. Зовнішні зв’язки держави. Територіальна структура господарства Японії.

реферат [33,5 K], добавлен 25.11.2010
Бразилія
Географічне положення, площа, рельєф, клімат, внутрішні води, природні умови та ресурси, столиця, населення, адміністративний поділ, форма правління, глава держави, великі міста, релігія та етнічний склад Бразилії. Господарство та промисловість.

презентация [5,6 M], добавлен 04.03.2014
Чорногорія: географічний огляд
Географічне положення Чорногорії, її площа, чисельність та склад населення, столиця та найбільші міста, державні символи, грошова одиниця, політико-адміністративний устрій. Рельєф та клімат, природні ресурси, туристична інфраструктура Чорногорії.

презентация [4,4 M], добавлен 06.02.2012
Країнознавча характеристика Португалії
Географічне розташування Португалії. Клімат, сировинні ресурси, міста, структура транспортних сполучень. Етапи розвитку нації, державності. Державний устрій, територіальний поділ, політична система. Соціально-економічний розвиток, демографічний потенціал.

реферат [40,1 K], добавлен 24.04.2012
Характеристика Кримських гір
Географічне положення, геологія і рельєф, клімат, водні ресурси, ґрунти, флора и фауна Кримських гір. Особливості ландшафтних структур та природні умови передгірного лісостепу, головного гірсько-лучно-лісового пасма, південнобережного субсередземномор’я.

курсовая работа [3,9 M], добавлен 21.05.2014
Сучасна Японія
Японія в післявоєнний період. "Японське економічне диво". Зовнішня політика Японії. Східний сад Хигасигеєн і парк Китаномару в Токіо. Перелік розваг, які пропонує відвідувачам Токіо Діснейленд. Особливість парку "Перевернений світ". Культурне життя Осака.

реферат [33,3 K], добавлен 29.09.2009
Саудівська Аравія
Королівство Саудівська Аравія, його характеристика, економічні показники, географічне положення, населення, природа та клімат, сільське господарство, релігія. Виробництво опрісненої води, електроенергії, корисні копалини Саудівської Аравії: нафта, газ.

контрольная работа [18,7 K], добавлен 06.05.2009
Клімат Північної Америки
Різноманітні кліматичні пояси різних частин Північної Америки, географічне положення, процеси атмосферної циркуляції, специфічні орографічні умови. Атмосферні процеси, що знаходяться над материком. Розташування природних зон, межи температурних коливань.

реферат [20,1 K], добавлен 16.11.2010
Географічний опис району Карелія
Географічне положення та рельєф Карелії, особливості клімату, середньомісячна температура. Основні річки та озера республіки. Тваринний та рослинний світ країни. Найглибше карельське озеро - Ладозьке. Лижний спорт та спортивний туризм в Карелії.

контрольная работа [306,3 K], добавлен 23.02.2014
Природний рекреаційний потенціал Росії
Географічне положення Росії. Особливості клімату й рельєфу країни. Росія як багатонаціональна держава, на території якої проживають представники більше ніж 120 націй і народностей. Сільське господарство країни, добування нафти, газу, кам’яного вугілля.

реферат [43,5 K], добавлен 13.01.2011

Другие документы, подобные "Японія"

весь список подобных работ

скачать работу можно здесь

сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.