Удосконалення управління соціальним захистом населення в регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ШКЛЯРСЬКИЙ ЮРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК [361.072+338.075+331.024.23](477.73)

УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ ЗАХИСТОМ НАСЕЛЕННЯ В РЕГІОНІ

Спеціальність 08.09.01 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Київ -1999 рік



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної Академії Наук України.

Науковий керівник - Доктор економічних наук, професор, дійсний член (академік) УААН, Заслужений діяч науки і техніки України, БОРЩЕВСЬКИЙ Петро Прокопович - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, заступник голови Ради.

Офіційні опоненти:

Доктор економічних наук, старший науковий співробітник ЛІБАНОВА Елла Марленівна - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувачка відділом дослідження проблем демографії, людського розвитку та розселення, кандидат економічних наук, доцент.

ЯЦЕНКО Володимир Васильович - Київський національний економічний університет, доцент кафедри трудових ресурсів.

Провідна установа: Інститут економіки НАН України, відділ соціальної сфери, доходів і рівня життя, м. Київ.

Захист відбудеться “22” березня 1999 р. о 1430 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 252032, М.Київ, бульвар Т.Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 252032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “17 ” лютого 1999р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор географічних наук П.С. Коваленко.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Посилення соціальної орієнтації розвитку економіки зумовлює необхідність визначення та обґрунтування наукових засад створення ефективної системи управління соціальним захистом населення як на національному, так і на регіональному рівні з урахуванням специфічних рівневих особливостей управління процесом гарантованого забезпечення населення соціальним захистом. У сучасній економічній науці управління соціальним захистом населення залишається недостатньо вивченим і узагальненим, що стримує вирішення практичних питань удосконалення і створення ефективної системи управління соціальним захистом населення на всіх рівнях його забезпечення.

Оцінюючи тему дисертаційної роботи, необхідно відзначити особливу її актуальність, наукову і практичну значимість. Вона спрямована на вирішення завдань щодо поліпшення соціального захисту населення, передбачених в Основних напрямах соціальної політики на 1998-2000 роки, які затверджені Указом Президента України 18 жовтня 1998 року.

Актуальність теми дисертаційної роботи визначається також тим, що вона відповідає визначеним основним напрямам наукових досліджень у державних і регіональних програмах, а також у планах науково-дослідних робіт, що здійснюються в межах Міністерства праці і соціальної політики України, Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України, Інститутом економіки НАН України, спеціалізованими кафедрами вищих навчальних закладів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Управління соціальними процесами на регіональному рівні являється складовою частиною комплексних державних та регіональних програм і планів розвитку соціальної сфери України та її регіонів.

За результатами дослідження надані пропозиції, що найшли відображення в “Основних напрямках соціальної політики на 1997-2000 рр.” і створена регіональна модель управління соціальним захистом населення в Миколаївській області, де проводиться експеримент по відпрацюванню механізму регіонального управління соціальним захистом населення за участю Міністерства праці та соціальної політики України.

Робота виконана у відповідності з тематикою наукових досліджень Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження являється розробка концепції управління соціальним захистом населення в умовах перехідної економіки, вивчення механізмів реалізації конкретних соціальних програм і управління ними, розробка соціальних технологій з метою оптимізації управління соціальною сферою в регіоні і забезпечення високого рівня ефективності соціальних проектів.

Здійснення зазначеної мети вимагала необхідність вирішення слідуючих головних завдань: визначення місця та ролі соціального захисту населення в економічній системі перехідного періоду та обґрунтування механізму управління соціальним розвитком населення на рівні регіону; розробки методологічних засад формування критеріїв оцінки рівня соціального захисту населення та систематизації існуючих показників; розробки принципової схеми регіонального управління соціальним захистом населення, основні принципи якої можна рекомендувати для впровадження в усіх регіонах України; визначення схеми взаємодії держави та регіону в полі соціального захисту в умовах переходу до ринкової економіки; обґрунтування конкретних рекомендацій по вдосконаленню організації і управління соціальним захистом населення на рівні регіону при переході до нової структури.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі сформульовано та обґрунтовано сукупність наукових результатів, висновків і пропозицій, які характеризуються новизною і вирішують конкретне наукове завдання - формування ефективної моделі управління соціальним захистом населення в регіоні, що має суттєве значення для соціальної економіки і політики як галузі економічної науки.

Найбільш суттєвими науковими результатами є наступні:

1) розкрито сутність, зміст і функції соціального захисту населення в умовах ринкової економіки, зазначено принципи і умови його функціонування з урахуванням вимог законів ринку, зокрема, попиту та пропозиції на соціальний захист населення;

2) уведено і розкрито суть і зміст таких нових понять соціальної економіки та політики, як “поле соціального захисту”, “соціальний продукт”, “попит на соціальні продукти”, “пропозиція соціальних продуктів” тощо;

3) виявлено та узагальнено закономірності соціального захисту населення в регіоні на сучасному етапі, розкрито їх відмінності порівняно із загальнонаціональними тенденціями та закономірностями і зроблена оцінка впливу економічного розвитку суспільства на них;

4) запропонована модель організації соціального захисту населення, у тому числі у сільській місцевості, у перехідний період, яка передбачає задоволення потреб людей похилого віку та малозабезпечених верств населення в соціальному захисті;

5) запропонована оптимальна модель управління соціальним захистом населення в регіоні, яка побудована на принципах децентралізації його управління, адресності соціального забезпечення та підготовки професійних кадрів;

6) розроблені рекомендації і пропозиції щодо удосконалення діяльності органів управління соціальним захистом населення в сільських регіонах в зв'язку з створенням сільських центрів соціального захисту населення у межах територій сільських і селищних рад;

Новизна сформульованих у дисертації наукових результатів, висновків і пропозицій визначається тим, що вони запропоновані автором уперше і свідчать про його особистий внесок у розвиток соціальної економіки та політики як галузі економічної науки.

Наукове значення основних положень, висновків і рекомендацій дисертаційного дослідження полягає в тому, що вони збагачують соціальну економіку і політику як галузь економічної науки новими теоретико-методологічними підходами щодо розкриття суті та змісту соціального захисту населення та організації управління ним у ринкових умовах, розширюють і поглиблюють їх категорійний апарат, а також розкривають суть і зміст запропонованих нових понять соціального захисту населення як узагальнюючої економічної категорії.

У дисертації вперше запропонована регіональна модель управління соціальним захистом населення, яка базується на принципах:

децентралізації та адресності соціального захисту; створенні та функціонуванні принципово нової управлінської структури - районного управління соціального захисту населення; розробці і використанні регіональної нормативно-правової бази, а також підготовки кадрів. Запропонована модель передбачає створення і функціонування на території сільських рад центрів соціального захисту населення з чітко визначеними функціями.

Практичне значення одержаних результатів полягає в: обґрунтуванні принципів і методів регіонального управління соціальним захистом населення; розробці рекомендацій по вдосконаленню нормативно-правової бази регіонального управління щодо виміру критеріїв оцінки рівня соціального захисту населення; визначенні основних засад підготовки соціальних працівників, які будуть у змозі сприяти створенню в Україні системи соціального захисту населення, що відповідає вимогам не тільки перехідного періоду, але й ринкової економіки - як системи господарювання; можливості використання в практичній роботі розробленої моделі управління соціальним захистом населення, яка передбачає декілька етапів її впровадження в залежності від економічної ситуації в державі; розробленій і запропонованій методиці формування критерію малозабезпеченості та інших показників рівня соціального забезпечення населення, яка може використовуватися відповідними статистичними органами для удосконалення діючої системи соціальної статистики.

Наукові результати дослідження знайшли впровадження у практиці управління соціальним захистом населення в регіонах України, вони були використані при підготовці постанови колегії Міністерства соціального захисту населення України від 22 червня 1994 року “Про досвід роботи Миколаївського обласного управління соціального захисту щодо вдосконалення організації роботи місцевих органів влади по соціальному обслуговуванню пенсіонерів та інвалідів”; розпорядження Президента України від 12 грудня 1994 року №187 “Питання вдосконалення управління у сфері соціального захисту населення”; постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1996 року №136 “Про вдосконалення управління у сфері соціального захисту населення”; розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 червня 1997 року №291-р “Про проведення експерименту щодо вироблення оптимальної системи соціального захисту сільського населення”; Методичних рекомендацій щодо організації роботи сільських центрів соціального захисту населення, схвалених 28 січня 1998 року Міністерством праці та соціальної політики України та переданих для використання в практичній роботі Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, управлінням соціального захисту населення обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Особистий внесок здобувача. В дисертації висвітлені ідеї та розробки, що належать особисто її автору. Опубліковані наукові праці містять положення, висновки і пропозиції, які сформульовані особисто здобувачем наукового ступеня. Вони написані одноосібне їх автором і відображають його конкретний особистий внесок у розвиток соціальної економіки і політики як підгалузі економічної науки.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження апробовані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України, Міністерством праці та соціальної політики України, на міжнародних, державних і регіональних науково-практичних конференціях і семінарах.

Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на міжнародній конференції “Перші підсумки навчання соціальній роботі в Україні” (м.Київ, 1998 рік), на семінарах “Шляхи удосконалення соціального захисту України” (м.Київ, 1997 рік), “Питання удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів з соціальної роботи” (м.Київ, 1998 рік), “Підготовка кадрів соціального захисту” (Швеція, 1998 рік), засіданнях колегії Міністерства соціального захисту населення України (м.Київ, 1994, 1997 рр.).

Публікації. Результати дослідження опубліковані в 5 наукових працях загальним обсягом 3,8 д.а., написані автором одноосібне.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота викладена на 192 сторінках, з яких 155 сторінок основного тексту; 34 таблиці і 7 ілюстрацій на 25 сторінках; 122 найменування літератури на 9 сторінках і додатки на 3 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

соціальний захист населення управління

У Вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначена мета і основні завдання, охарактеризовані наукова новизна, практичне значення одержаних результатів та особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Управління соціальним захистом населення в економічній структурі суспільства” встановлено, що проблеми соціального захисту населення являються актуальними для всіх країн світу, але в умовах перехідної економіки та системної кризи, що характерно для України, вони стають ще більш значимими. В зв'язку з цим виникає потреба розробки такого механізму управління цими процесами, який дав би змогу проводити ефективну соціальну політику як на рівні держави, так і на рівні окремих її регіонів.

Автор розглядає соціальний захист як елемент ринкової економіки. На полі соціального захисту населення діють закони попиту та пропозиції, а також інші закони ринкової системи, а соціальні продукти підлягають дії цих законів. Застосувавши методологію вивчення політичного ринку до ринку соціальних продуктів, автор приходить до висновку, що на полі соціального захисту населення рушійну роль грає пропозиція, а не попит, як на ринку звичайних продуктів.

В структурі поля соціального захисту населення автор виділяє слідуючі основні елементи: пенсійне страхування, страхування у зв'язку з хворобою, страхування у зв'язку з травмою на роботі, страхування у зв'язку з професійними захворюваннями, страхування у зв'язку з втратою годувальника, страхування безробіття, захист материнства, гарантія мінімального доходу, соціальна допомога. Звичайно, всі ці елементи охоплені соціальною політикою держави та державним фінансуванням в різній мірі. В роботі пропонується будувати соціальну політику держави на трьох рівнях з урахуванням економічного стану країни, джерел фінансування та можливості регіонів.

Перший рівень (ступінь) - соціальна допомога, - що гарантує громадянам прожитковий мінімум та можливість психофізичного виживання. Другий рівень - соціальне забезпечення, - який гарантує нормальний рівень існування людини (відшкодування втрати регулярного прибутку, компенсація додаткових витрат в зв'язку з інфляцією, упередження причин, що призводять до втрати регулярного прибутку, тощо). Третій рівень - соціальні послуги, - що забезпечує трудову активність, учать у громадському житті (програми професійної перекваліфікації, створення додаткових робочих місць, тощо).

Такий підхід, на думку автора, передбачає зміну соціальних функцій держави. З одного боку, вона повинна створювати умови для того, щоб населення було спроможне власними силами вирішувати більшість соціальних проблем, з другого - надавати певну допомогу громадянам та їх родинам, якщо вони не можуть власними силами з різних причин підтримувати необхідний мінімальний життєвий рівень.

Це вимагає нових підходів до соціального захисту населення і викликає необхідність створення теоретичних основ економіки соціального захисту населення. Слід мати на увазі, що економіка соціального захисту ще недостатньо ефективна навіть у високорозвинутих країнах. Що стосується України, то в ній економіка соціального захисту населення знаходиться на початковій стадії розвитку. Хоча зараз економічною наукою досить глибоко розроблені суміжні з соціальним захистом населення теорії (теорія інфляції, теорія політичного ринку), економіка соціального захисту населення потребує всебічного вивчення та аналізу. Для цього, на думку автора, можливо застосувати методологію та інструментарій зазначених теорій. При цьому не слід забувати, що на полі соціального захисту дуже велику роль відіграє ідеологія і особистість. Крім того, соціальні продукти вимагають певної свободи дії. Ці особливості враховані автором при вивченні та узагальненні проблем розвитку поля соціального захисту з позицій перехідної економіки.

В результаті дослідження економічної суті соціального захисту населення та його місця в економічній структурі суспільства автор прийшов до висновків, що на ринку соціальних продуктів встановлення рівноваги досягається двома шляхами: а) за рахунок встановлення фіксованих цін з боку держави; б) за рахунок різного роду субвенцій (дотацій) як з боку держави, так і з інших джерел. В перехідній економіці програми соціальної підтримки повинні бути обмеженими, адресними та ефективними і виконувати функції накопичення, перерозподілу та страхування.

Для вдосконалення (побудови) системи управління соціальним захистом населення слід запровадити моніторинг соціальних індикаторів, які впливають на стан забезпечення економічної безпеки. Це дає можливість адекватно реагувати на небезпечні соціальні явища.

Ефективне управління соціальним захистом передбачає визначення критерію малозабезпеченості, методологія визначення якого базується на декількох порогах малозабезпеченості і чіткому визначенні бюджету сім'ї. Крім того, слід враховувати чинники, які впливають на рівень бідності населення.

У другому розділі “Оцінка соціального захисту населення” аналізується реальний стан соціального захисту населення в Україні та Миколаївській області. При цьому застосовується система критеріїв (абсолютних, відносних, суб'єктивних, структурних та ресурсних) і показників бідності (рівень бідності, показник глибини бідності, показник бідності по опитуванню), що дає можливість науково-обгрунтовано оцінити стан бідності в Україні та в регіоні Миколаївської області.

Виходячи з того, що система соціального захисту виконує дві основні функції:

1) зменшення негативних наслідків бідності шляхом надання короткотермінової адресної допомоги бідним верствам населення;

2) запобігання бідності шляхом створення умов для участі громадян в соціальному страхуванні в працездатний період, в дисертаційному дослідженні зроблено висновок про те, що вони знаходяться у певному протиріччі, а в перехідній економіці воно проявляється досить відчутно. Системна криза в Україні і перехідній стан економіки зумовили ту обставину, що соціальний захист населення в Україні реалізує в основному першу функцію, а для реалізації другої умов ще недостатньо.

Сучасну систему соціального захисту населення в Україні складають слідуючі елементи: пенсійне забезпечення, допомога сім'ям з дітьми, житлові субсидії, допомога по безробіттю та ін. В систему пенсійного забезпечення включаються пенсії за віком та по інвалідності. За останні 25 років в Україні збільшилась кількість пенсіонерів з 8,9 млн. чол. до 14,5 млн. чол., тобто на 62,9%. В той же час чисельність зайнятого населення в реальному секторі економіки, тобто платників страхових внесків, за цей період скоротилася майже на 1 млн. чол. В результаті показник демографічного навантаження майже подвоївся - з 0,40 в 1970 р. до 0,78 на кінець 1998р. Структура пенсійного забезпечення України має слідуючий вид: на початку 1998р. пенсії за віком одержували 74,12% пенсіонерів, пенсію по інвалідності - 11,34%, 6,12% - в разі втрати годувальника, 0,7% - пенсію за вислугу років та 3% - соціальну пенсію.

Зростання чисельності пенсіонерів в Україні за останні 5 років було викликано прийняттям законодавчих актів, що встановили пільговий вік виходу на пенсію. Після прийняття нового законодавства в 1991р. зменшено віковий ценз для виходу на пенсію за віком на пільгових умовах майже для 20 категорій працівників (в деяких галузях нові положення поширені майже на всіх працівників). За 1970-1998рр. частка пенсіонерів, що одержують пенсію за віком на пільгових умовах, зросла з 6,9% до 28,3%.

Крім того, розміри пенсій періодично змінювались: в 1994р. вони змінювались 3 рази, в 1993р.- 4, в 1995р. - 4, в 1996р. - 2, в 1998р. - 1 раз. Незважаючи на постійне збільшення номінальних розмірів пенсій, їх купівельна спроможність постійно падає. З 1990р. реальні пенсії зменшились в 4 рази. В 1998р. середня пенсія не перевищувала 75,87% вартості мінімального продуктового кошика.

Різні види допоміг, перш за все сюди входить допомога сім'ям з дітьми, одержують 3,9 млн. чол., в т.ч. 3,5 мли. чол. отримують цільову грошову допомогу до 37 грн., 0,4 млн. чол. - державну грошову допомогу до 48 грн.

З аналізу стану поля соціального захисту населення України випливають слідуючі висновки. В умовах кризового стану економіки необхідно активно проводити політику попереджувальних заходів по соціальній підтримці найбільш соціальне незахищених верств населення, перш за все непрацездатних громадян та їх сімей. Для працездатних необхідно створити такі умови, щоб вони самі, своєю працею забезпечили достатній рівень і умови життя для себе і своїй сім'ї (нові робочі місця, певний рівень оплати праці), не допускати розширення масштабів нової бідності - бідності серед працездатних.

Невідкладними мірами по реформуванню системи соціального захисту являються впровадження механізмів адресної допомоги найбільш незахищеним верствам населення з одночасною поступовою ліквідацією практики надання її через дотації та пільги всім категоріям населення незалежно від рівня їх доходів. Основними шляхами реалізації цих мір, на думку автора, слід вважати:

1) запровадження і фінансове забезпечення на державному рівні мінімальних соціальних гарантій (пенсій, стипендій, допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам, безробітним);

2) встановлення науково обґрунтованих пропорцій між середніми та мінімальними рівнями заробітної плати і пенсій, допомогою по безробіттю та допомогою малозабезпеченим громадянам пенсійного віку і сім'ям з дітьми, різними оцінками рівнів бідності;

3) запровадження, виходячи з динаміки споживчих цін, попереджувальних заходів соціального захисту населення, адресної допомоги і субсидій;

4) захист купівельної спроможності малозабезпечених непрацездатних громадян і сімей через періодичний перегляд середньодушового сукупного доходу, який дає право на допомогу.

Ці пропозиції являються тактичними завданнями. Стратегічними завданнями реформування системи соціального захисту автор вважає значне зростання ролі страхових підходів в її механізмах та створення законодавчих, інституціональних і фінансових основ для нової системи соціального страхування, яка передбачає: обов'язкове страхування, зв'язане зі стажем роботи громадянина І його участю в створенні фондів соціального страхування; державне страхування окремих категорій громадян і відповідне забезпечення гарантій, які бере на себе держава (військовослужбовці та ін.); добровільне страхування. Така система соціального страхування повинна забезпечити більш ефективний соціальний захист населення, об'єктивну диференціацію пенсій та інших соціальних гарантій у відповідності з внеском кожного громадянина, його страхового статусу та ін.

У третьому розділі “Удосконалення управління соціальним захистом населення в регіоні” розроблена і запропонована модель управління соціальним захистом на рівні регіону. Її формування розпочалося в Миколаївській області в 1991 році і пройшло три етапи.

На першому етапі реформування були здійснені заходи по вдосконаленню діяльності окремих, не пов'язаних організаційно між собою установ: відділів соціального захисту та територіальних центрів з відділеннями соціальної допомоги. На цьому етапі питання пенсійного забезпечення займало центральне місце в блоці проблем соціального захисту населення. Якісно новий рівень роботи був пов'язаний з проведенням пенсійної реформи (січень 1992р.) і комп'ютеризацією нарахування пенсій.

Одночасно у всіх районах створювалися територіальні центри, які стали основною організацією, що координує в містах і районах соціальну допомогу населенню та надає її людям у різних формах. При територіальних центрах, крім відділень соціальної допомоги на дому, були відкриті відділення цілодобового перебування, реабілітації та стаціонарні відділення комунально-побутового обслуговування, соціальної реабілітації дітей-інвалідів а також магазин “Турбота”, пункти харчування малозабезпечених громадян. Була проведена атестація територіальних центрів, яка зафіксувала, що діяльність даних структур в основному відповідає “Положенню про територіальний центр соціальної допомоги”. Щороку організується повне обстеження життя пенсіонерів. За підсумками обстежень визначаються потреби непрацездатних громадян, на підставі чого надається адресна допомога.

На кінець 1993р. було визнано, що створена в області система соціального захисту стала вичерпувати внутрішні резерви подальшого розвитку. Паралельне існування на паритетних началах двох структур соціального захисту в умовах економічної кризи не давало можливості діяти злагоджено, концентрувати зусилля на основних напрямках. Більше того, наприклад, комп'ютеризація пенсійної справи, створення бази даних дозволяли вирішувати питання по систематизації та виявленню потреб, наданню соціальної допомоги та обслуговування, але вона не мала запиту з боку територіальних центрів. Названі підрозділи не обмінювалися інформацією, не взаємодіяли, хоч кожен сам по собі працював досить інтенсивно. Аналіз ситуації свідчив про те, що в нинішніх умовах оптимальна модель управління соціальним захистом населення на рівні міста та районів повинна будуватися на основі об'єднання відділів соціального захисту населення та територіальних центрів. З дозволу Міністерства соціального захисту населення України в Миколаївській області з грудня 1993р. на базі 8 районів області проводився експеримент по створенню принципово нової управлінської структури - районного управління соціального захисту населення, яке об'єднало існуючі раніше відділи соціального захисту та територіальний центр, що стало початком другого етапу реформування системи управління соціальним захистом населення в області. Дисертант був одним із авторів створення нової моделі управління і проводив її в життя.

До складу районного управління соціального захисту населення увійшли слідуючі управлінські структури: відділ з пенсійних питань; відділ соціальної допомоги; об'єднана бухгалтерія; об'єднана господарська група. Реорганізація проводилася в межах лімітів граничної чисельності І фонду оплати праці, встановлених відділам і управлінням, районним державним адміністраціям та коштів місцевих бюджетів на утримання територіальних центрів. В подальшому в складі управлінь були створені відділи субсидій та соціальних гарантій і компенсацій.

Реорганізація системи соціального захисту населення Миколаївської області викликала необхідність створення власної нормативно-правової бази. В цій моделі були апробовані важливі нормативні акти, які можуть бути рекомендовані для створення правової бази соціального захисту населення країни і окремих регіонів.

В моделі управління соціальним захистом населення реалізовані наукові принципи управління і найновіші теоретичні розробки в галузі соціального розвитку, про які йшла мова раніше. Виходячи з головного принципу соціального захисту - адресність, в області в 1995 році в рамках нової моделі управління на базі двох сільських Рад був проведений експеримент по створенню сільських центрів соціального захисту населення, які являлись місцевими органами управління соціального захисту населення. Результати експерименту були позитивні і в області були створені такі центри на територіях всіх сільських та селищних рад. Це був третій етап створення нової моделі управління соціальним захистом населення в регіоні.

Виступаючи в ролі низової (місцевої) структури управлінь соціального захисту населення, центри отримали свої функції: працівники центру самостійно призначають пенсії, нараховують субсидії, призначають допомоги сім'ям з дітьми, ведуть постійне обстеження громадян похилого віку, малозабезпечених сімей. Разом із виконкомом сільської ради визначають осіб, які потребують адресної допомоги та організовують її надання.

Це дало можливість районним управлінням соціального захисту населення стати організаційною та методично-контролюючою структурою і передати значну кількість виконавчих повноважень та управлінських функцій на місця.

Така модель являється найбільш ефективною для перехідної економіки і відповідає вимогам законів ринку. За 1991-1998 рр. в області створені і працюють 17 стаціонарних відділень на 265 чол., 13 реабілітаційних відділень на 210 чол., відкриті продовольчі фонди при кожному управлінні, 27 пунктів збору та розподілу речей, 19 пунктів видачі продуктів, 23 господарсько-побутових групи, 14 груп соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

Ця модель управління дає можливість відпрацьовувати оптимальні форми діяльності (розвиток альтернативного обслуговування на конкурсній основі), скоротити фінансові витрати на управління за рахунок створення об'єднаної бухгалтерії, господарсько-обслуговуючої служби, максимально завантажити і використовувати приміщення та обладнання, найбільш доцільно розставляти та використовувати кадри. Виходячи з потреб нової моделі управління в області розпочата підготовка соціальних працівників, які будуть у змозі забезпечити належний рівень соціального захисту населення.

Створена модель управління здатна до розвитку та вдосконалення, являється гнучкою, відповідає не тільки на потреби сьогоднішнього дня, але й розрахована на виконання довгострокових планів. Про це свідчить і співробітництво з західними партнерами з метою удосконалення організації соціального захисту в Миколаївській області - Агентством Міжнародного Розвитку США (фірмою ПАДКО) та Шведським агентством міжнародного співробітництва та розвитку SIDА.



ВИСНОВКИ

Дослідження проблем удосконалення управління соціальним захистом населення регіону дало змогу зробити слідуючі висновки та пропозиції.

1. В умовах перехідної економіки на полі соціального захисту діють економічні закони ринку. Дія законів попиту та пропозиції дає можливість оптимізувати попит на продукти (товари) соціального захисту. На полі соціального захисту рушійною силою виступає пропозиція соціальних продуктів, а попит займає підлегле місце. Це пов'язано з дуже сильною позицією держави в цій сфері. В той же час пропозиція продуктів соціального захисту надходить і від влади на більш низьких рівнях. Крім того, фінансування соціальних заходів в умовах системної кризи, що характерно для економіки України, здійснюється в однаковій пропорції центральною та місцевою владою. Це викликає необхідність децентралізувати владу на полі соціального захисту як по вертикалі, так і по горизонталі і надати регіонам певну автономію у вирішенні соціальних проблем.

2. Складність управління соціальним захистом пов'язана перш за все з наявністю на полі соціального захисту сильних протиріч. Протиріччя складаються не тільки між організаційними структурами, що діють на цьому полі, а перш за все в самій сутності цього явища. Справа в тому, що продукти соціального захисту по своїй природі потребують певної свободи дій і навіть фантазії, а надаються вони з боку централізованої влади, що не завжди сприяє повному виявленню суті цих продуктів.

3. Ринок соціальних продуктів досягає рівноваги за двох умов: а) за рахунок встановлення фіксованих цін з боку держави та б) за рахунок різного роду дотацій (субвенцій) з різних джерел. Вони дають можливість не тільки раціонувати попит на продукти соціального захисту, а й піднімають точку рівноваги на більш високий рівень.

4. Управління на полі соціального захисту слід будувати, виходячи з науково обґрунтованої його структури, яка включає слідуючі рівні:

соціальна допомога, яка гарантує можливість виживання в умовах соціально-економічної кризи; соціальне забезпечення, що гарантує певний рівень задоволення основних потреб людини; соціальні послуги, які забезпечують відповідний рівень трудової активності та участі в громадському житті населення країни.

За допомогою цієї гнучкої структури можна ефективно керувати соціальним розвитком, перш за все регулюючи витрати на соціальний захист: в період кризи державні витрати можуть скоротитися до мінімуму, який дорівнює соціальній допомозі, а в період підйому можна збільшити витрати для фінансування соціального забезпечення, а також соціальних послуг.

В умовах дефіциту фінансових ресурсів програми соціального захисту повинні бути обмеженими, адресними та ефективними. Їх функції зводяться до накопичення, перерозподілу та страхування.

5. Система управління соціального захисту населення України повинна реформуватися в двох напрямках: а) шляхом спрощення процедури виплат населенню; б) шляхом посилення їх адресності.

В умовах кризового стану економіки необхідно активно проводити політику попереджувальних заходів по соціальній підтримці найбільш соціальне незахищених верств населення, в першу чергу малозабезпечених непрацездатних громадян та їх сімей. В той же час для працездатних громадян необхідно створити такі умови оплати праці, щоб вони самі своєю працею забезпечили достатній рівень життя для себе і своїй сім'ї, не допускаючи тим самим розширення масштабів бідності і появи нової бідності - бідності серед працездатних.

На основі дослідження, проведеного в дисертаційній роботі, автор прийшов до слідуючих практичних рекомендацій, які дадуть змогу кардинально змінити поле соціального захисту, пристосувати його до умов перехідної економіки, зробити його здатним до адаптації у відповідності зі змінами, які відбуваються в економічній системі:

- впровадження механізмів адресної допомоги найбільш незахищеним верствам населення з одночасною поступовою ліквідацією практики надання її через дотації та пільги всім категоріям населення незалежно від рівня їх доходів;

- запровадження і фінансове забезпечення на державному рівні мінімальних соціальних гарантій (пенсій, стипендій, допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам, безробітним);

- встановлення науково обґрунтованих пропорцій між середніми та мінімальними рівнями заробітної плати і пенсії, допомогою по безробіттю та допомогою малозабезпеченим громадянам пенсійного віку і сім'ям з дітьми, різними оцінками рівнів бідності;

запровадження, виходячи з динаміки споживчих цін, попереджувальних заходів соціального захисту населення і адресної допомоги та субсидій;

- захист купівельної спроможності малозабезпечених непрацездатних громадян І сімей через періодичний перегляд середньодушового сукупного доходу, який дає право на допомогу;

- стратегічним напрямком реформування соціального захисту повинен бути значний ріст ролі страхових підходів в його механізмах, створення законодавчих інституціональних і фінансових основ для нової системи соціального страхування.

Система соціального страхування повинна включати: обов'язкове страхування, зв'язане зі стажем роботи громадянина і його участю в створенні фондів соціального страхування; державне страхування окремих категорій громадян і відповідне забезпечення гарантій, яке бере на себе держава; добровільне страхування. Впровадження реформи соціального страхування передбачає : підготовку та прийняття концепції соціального забезпечення населення України; розробку основ законодавства України про соціальне страхування; розробку та введення в дію конкретних законодавчих актів з основних видів обов'язкового страхування.

При наданні соціальної допомоги на регіональному рівні, як свідчить аналіз стану соціального захисту Миколаївської області; слід враховувати специфіку сільського та міського населення, різницю в їх доходах, а також варіювати різними формами допомоги (натуральна та грошова).

Ефективне управління соціальним захистом неможливе без визначення критерію малозабезпеченості, який повинен передбачати декілька порогів малозабезпеченості і чітке визначення бюджету сім'ї. Критерій малозабезпеченості являється не пошуковим показником, який визначає чисельність бідних громадян, а певним соціальним нормативом, визнаним державою.

6. Основними принципами побудови регіональної моделі управління соціальним захистом населення, яка впроваджена в Миколаївській області одним із авторів якої являється дисертант, виступають: адресність всіх видів соціальної допомоги; розмежування компетенції держави, регіонів та місцевої влади в питаннях соціального захисту населення; ефективна оцінка соціального захисту населення на основі введення соціального моніторингу та виявлення нових соціальне слабких груп населення; розв'язання проблем осіб похилого віку.

7. Становлення моделі управлінням соціальним захистом населення в регіоні повинно відбуватися поетапно і включати: а) удосконалення діяльності окремих організаційно не пов'язаних між собою установ: відділів соціального захисту населення та територіальних центрів; створення територіальних центрів соціальної допомоги у всіх районах області. На цьому етапі територіальним центрам слід надати статус відділів районних державних адміністрацій (міськрайвиконкомів), а директорам центрів - статус завідуючих відділами. При цьому територіальні центри стають основною організацією, що координує в місті та районах соціальну допомогу, яка надається комплексно; б) перехід до управління соціальним захистом через районні управління соціального захисту населення, які об'єднали відділ соціального захисту населення та територіальний центр. В його складі слід створити підрозділи: пенсійний відділ, відділ соціальної допомоги, об'єднана бухгалтерія, об'єднана господарська група; в) в подальшому передача управлінням соціального захисту населення функцій призначення субсидій та допомог сім'ям з дітьми (як працюючим так і непрацюючим) з одночасним створенням сільських центрів соціального захисту населення на території сільських та селищних рад, а також у віддалених мікрорайонах міст.

Реорганізація повинна проводитися в межах лімітів чисельності та фонду оплати праці, встановлених відділам і управлінням, районним державним адміністраціям та в межах коштів місцевих бюджетів на утримання територіальних центрів.

8. Реорганізація системи соціального захисту населення викликає необхідність створення відповідної нормативно-правової бази. В Миколаївській області вона створена, її можна покласти в основу нормативно-правової бази соціального захисту населення регіонів України.

На її основі створюється гнучка структура управління, що здатна вдосконалюватися та розвиватися.

В новій моделі управління соціальним захистом населення:

- змінюється характер роботи управлінських структур та соціальних працівників. Останні за результатами обстежень (див. в Додатку анкету по соціальному захисту) самостійно без звернення громадян ведуть роботу по оформленню пенсійних справ, нарахуванню субсидій, наданню необхідної допомоги, реалізуючи тим самим дію закону пропозицій на полі соціального захисту населення. Ведення такої роботи передбачає комп'ютеризацію справи соціального захисту населення;

- відбувається перерозподіл функцій по управлінню соціальним захистом населення. Пенсійний відділ, відділ компенсаційних виплат сім'ям з дітьми, відділ субсидій та відділ соціальної допомоги передають свої функції нарахування та перерахування пенсій, допомог, субсидій сільським центрам. У відділах залишаються спеціалісти, які здійснюють контроль за нарахуванням пенсій, допомог, субсидій і надають методичну допомогу працівникам центрів. Таким чином реалізується принцип децентралізації влади на полі соціального захисту населення;

- сільські центри соціального захисту населення виступають в ролі місцевих органів управління соціального захисту населення і діють в співпраці з відповідним сільським виконкомом.

9. Перспективи розвитку соціального захисту населення в регіоні (Миколаївській області) включають наступні напрями: технічне переозбро-єння сфери соціального захисту; проведення експериментів на полі соціального захисту; впровадження короткострокових експериментальних проектів; впровадження довгострокових експериментальних проектів;

підготовка та перепідготовка кадрів, впровадження основної фахової спеціальності “Соціальний працівник”; вивчення та широке використання світового досвіду організації соціального захисту населення.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ

1. Шклярський Ю.0. Зробити для ветеранів все можливе // Соціальний захист. - 1993. - №3. - С.78-82.

2. Шклярський Ю.0. Проблеми реформування регіональної соціальної політики захисту населення // Соціальний захист. - 1997. -№1.-С.49-56.

3. Шклярський Ю.0. Регіональний досвід реформування управління соціального захисту населення // Регіональна економіка. -1997. -№3.-С.180-188.

4. Шклярський Ю.0. Соціальний захист: розвиток і перспективи // Соціальна політика і соціальна робота. - 1998. - №1-2. - С..23-30.

5. Шклярський Ю.0. Соціальний захист в економічній структурі суспільства // Соціальний захист. - 1998. - № 8. - С.33-40.



АНОТАЦІЯ

Шклярський Ю.О. Удосконалення управління соціальним захистом населення в регіоні (на матеріалах Миколаївської області). -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 1999.

В дисертації визначені сутність, місце та роль соціального захисту населення в економічній структурі перехідного суспільства, досліджено дію економічних законів ринку на полі соціального захисту. В роботі дана оцінка реального стану соціального захисту населення в країні та в регіоні. Запропонована модель регіонального управління соціальним захистом населення, в якій знайшли відображення нові підходи до управління соціальним захистом населення, наукові принципи управління, розроблені автором методики щодо оцінки рівня соціального захисту населення та організації роботи органів соціального захисту населення регіону.

Ключові слова: поле соціального захисту, соціальні продукти, адресність соціальних послуг, регіональна модель управління соціальним захистом населення, централізація та децентралізація влади на полі соціального захисту.



АННОТАЦИЯ

Шклярский Ю.А. Совершенствование управлення социальной защитой населення в регионе (на материалах Николаевской области). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата зкономических наук по специальности 08.09.01 - демография, зкономика труда, социальная зкономика й политика. - Совет по изучению продуктивних сил Украинм НАН Украйни, Киев, 1999.

В диссертации определенн сущность, место й роль социальной зашита населення в зкономической структуро переходного общества, исследовано действие зкономических законов рннка на поле социальной зашита. Социальная зашита рассматривается как злемент рнночной зкономики. На поле социальной защитьі действуют закони спроса й предложения, а также другие закони рьшочной системи, а сопиальние продукти подлежат действию зтих законов. Используя методологию изучения политического ринка к рьінку социальньїх продуктов, в работе делается вмвод, что на поле социальной зашита движущую роль играет предложение, а не спрос, как на рмнке обьпсновенннх продуктов. В работе предлагается: строять социальную политику государства на трех уровнях с учетом ее зкономического состояния, источников финансирования й возможностей регионов; внедрение мониторинга социальньїх индикаторов, которьіе влияют на состояние обеспечения зкономической безопасности, что даст возможность адекватно реагировать на опасные социальные явления; предусматривать определение критерия малообеспеченности, методология определения которого базируется на нескольких порогах малообеспеченности и четком определении бюджета семьи.

В работе дана оценка реального состояния социальной защиты населения в стране и в регионе. При этом применяется система критериев (абсолютных, относительных, субъективных, структурных, ресурсных) и показателей бедности (уровень бедности, показателей глубины бедности), что дает возможность научно обоснованно оценить состояние бедности в Украине и в регионе Николаевской области.

В работе акцентируется внимание на том, что неотложными мерами по реформированию системы социальной защиты населения является внедрение механизмов адресной помощи наиболее незащищенным слоям населения с одновременной ликвидацией практики предоставления ее через дотации и льготы всем категориям населения независимо от уровня их доходов, а стратегическим заданием в ее реформировании предусматривается значительное возрастание роли страховых подходов в ее механизмах и создание законодательных, институционных и финансовых основ для новой системы социального страхования.

В диссертации предложена модель регионального управления социальной защитой населения, в которой нашли отражение новые подходы к управлению ней, новые принципы управления. Ее формирование прошло несколько этапов.

Вначале были осуществлены мероприятия по усовершенствованию существующих организаций: отделов социальной защиты населения и территориальных центров по социальной помощи инвалидам и пенсионерам, надомному обслуживанию одиноких престарелых граждан. Территориальные центры были созданы в каждом районе области, им был предоставлен статус самостоятельных подразделений на уровне отделов социальной защиты, значительно расширен круг их обязанностей.

На следующем этапе, с целью концентрации усилий на основных направлениях, улучшается взаимодействие по социальной защите населения, была создана принципиально новая управленческая структура -районное управление социальной защиты населения. В его состав вошли: отдел по пенсионным вопросам; отдел социальной помощи (терцентр); объединенная бухгалтерия; объединенная хозяйственная группа. В дальнейшем в составе управления были созданы отделы субсидий и социальных гарантий и компенсаций.

Исходя из главного принципа социальной защиты - адресности а также с целью децентрализации исполнительной власти на поле социальной защиты в области, на территории каждого сельского и поселкового совета, в рамках новой модели управления были созданы сельские центры социальной защиты населения. Это позволило приблизить органы социальной защиты к населению, а районным управлениям социальной защиты населения стать организационно-методической и контролирующей структурой управления и передать значительную часть исполнительных полномочий и управленческих функций на места. Практика показывает, что созданная модель является наиболее эффективной для переходной экономики и отвечает требованиям рынка. Созданная модель управления способна к развитию и совершенствованию, является гибкой, рассчитана и на выполнение долгосрочных планов.

В этой модели были реализованы важные нормативные акты, которые могут быть рекомендованы для создания правовой базы социальной защиты населения государства и отдельных регионов. В ней реализованы научные принципы управления и новые теоретические разработки в системе социального развития.

Ключевые слова: поле социальной защиты, социальные продукты, адресность гоциальных услуг, региональная модель управления социальной защитой населения, централизация и децентрализация власти на поле социальной защиты.



ANNOTATION

Shklyarski Y.0. Improvement of social protection of population management at the regional level (on the data obtained in Mykolayiv oblast). -Manuscript.

The dissertation for the acquisition of the candidate of economic sciences degree ty speciality 08.09.01- demography, labour economics, social economics and politics. - Council of Productive Forces Study of the National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 1999.

The subject of the dissertation is to define the part of social protection of population management within the economic structure of transition type society. The dissertation studies the economic market laws within the field of social protection of population. The dissertation gives a real picture of social protection of population management both in the country and in the region. It contains an original model of social protection of population management at the regional level. The author describes the newest methods of managing the social protection of population, including recommendations of qualitative evaluation of efficiency of social protection of population management and labour organisation management in the region.

Key-words: field of social protection, social products, preferences in distributing social services, regional model of social protection of population management, centralisation and decentralisation of power within the field of social protection.

Размещено на Allbest.ru

...